|
|
Скачати 1.06 Mb.
|
|
44.Російсько-французька війна в 1812р і Україна Росія (армія 547тис) Франція (640тис). Причина: прагнення Наполеона домогтися європейського і світового панування, а для здійснення цієї мети розгромити і позбавити самостійності провідні держави Європи (насамперед Англію і Росію). Плани Наполеона щодо України: 1.передати частину українських земель своїм союзникам у віїні проти Росії: польському королю — Правобережжя України і австрійському імператору — Волинь і Галичину, а турецькому султану Крим і Пн. Причорномор'я. 2.поділити решту території України на “наполеононіди” - 3 воєнно-адміністративні колоніальні області на чолі з генералами, які б забезпечували подпльші військові походи французів матеріальними та людськими ресурсами. 3.у боротьбі проти Росії мав намір використати Задунаївську Січ. 4.з метою одержати підтримку у війні проти Росії обіцяв, що в разі його перемоги Україна отримає незалежність. Наслідки війни:
боротьба з наполеонівською навалою і закордонний похід рос армії піднесли національний дух народів Рос імперії, спонукаючи до боротьби проти кріпосництва та самодержавства. 45 Політичний розвиток України наприкінці ХVIII – в першій половині ХІХ ст. Декабристський рух На початку XIX ст. в Російський імперії оживився суспільно-політичний рух, одним з різновидів якого були масонські ложі: у Києві („З’єднані слов’яни”) та в Полтаві („Любов до істини”), а також декабристський рух. Вже незабаром після утворення Союзу спасіння діяльність декабристів перекинулася на південь Російської імперії. Декабристський рух в Україні — це діяльність таємних організацій декабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства і Товариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку. Україна поряд із Санкт-Петербургом стала основною територією поширення декабристського руху. Ядром декабристського руху в Україні стало Правобережжя.(Полтавська, Вінницька, Київська, Черкаська і Житомирська обл.) Представники : брати Капністи, Якубович Олександр Іванович, Шимков Іван Федорович , Андрієвич Яків Максимович. В 1818 році після прибуття на службу до Києва генерала М. Орлова місто стає центром ділових зустрічей членів Союзу благоденства. У Тульчині існувала філія московського Союзу благоденства. Після ліквідації Союзу благоденства в 1821 році більшість його членів не припинила політичної діяльності. У березні 1821 року Тульчинська управа ухвалила рішення про створення нової організації, яка була названа Південним товариством.(полковник П.Пестель). Членами товариства стали офіцери полків, що перебували в Україні. Північне товариство організаційно оформилося пізніше, наприкінці 1821 року. Крім тульчинської управи було засновано ще дві: Кам'янську — на чолі з В. Давидовиим та Волконским і Васильківську, яку очолював підполковник Муравйов-Апостол Сергій Іванович. Час від часу відбувалися конспіративні наради товариств. Для цього використовували Київський контрактовий ярмарок. В Кам'янці регулярно скликалися осінні наради декабристів. З трьох таємних товариств, що виникли на початку 20-х років 19 століття, коли рух декабристів перебував в найбільш зрілої стадії свого розвитку, на Україні існували і проводили революційну діяльність два таємних товариства — Південне товариство і Товариство об'єднаних слов'ян, засноване в 1823 році у Новограді-Волинському братами Борисовими. Із п'яти страчених лідерів троє належали до числа керівників Південного товариства. Головою Південного товариства Пестелем була розроблена «Русская правда» — видатний програмний документ руху. Декабристський рух в Україні мав певні специфічні риси, які відрізняли його від руху в Росії. Найвиразніше це проявлялось у діяльності Товариства об'єднаних слов'ян. Мета- не лише знищення самодержавства і кріпацтва, а й утворення федерації слов’янських демократичних республік. Висунута ними ідея федеративної слов’янської держави знайшла своє продовження у політичних програмах наступних діячів національно-визвольного руху, зокрема в Кирило-Мефодіївському братстві. 46. Соціально-економічні та політико-правові реформи в Австрії та Росії у ХІХ-ХХ ст. та їх наслідки для українського народу. Загострення внутрішніх суперечностей та активізації революційних рухів у зв'язку з так званою весною народів 1848 р. спричинили проведення в обох імперіях, до яких належали українські землі, соціально-економічних і правових реформ. Українські землі, підпорядковані Австрійській імперії, були найвідсталішою в її складі частиною. Промислове виробництво продовжувало залишатися на мануфактурній стадії. Не лише промисловості, а й сільському господарству заважало кріпосництво. Селяни змушені були виконувати панщину та інші феодальні повинності, що спричиняло посилення антифеодальної боротьби. Австрійська імператриця Марія-Тереза видала ряд законів,згідно з якими було зменшено селянські повинності. А її син Йосиф ІІ патентами 1781-1782 рр. проголосив звільнення селян і визначив розмір панщини(до 30 днів на рік). Натомість у Російській імперії ще була повна залежність селян. Еволюція сільського господарства в напрямі до ринку відбулася швидкими темпами, особливо в панських маєтках. Переорієнтації великих господарств на ринок сприяли новозасновані банки: Крайовий банк, Рільничо-кредитний заклад, Буковинський задатковий банк та ін. Політичний вплив здійснених урядом реформ став відчутний і в промисловому виробництві, особливо в 70—80-ті pp. XIX ст., що були періодом становлення фабрично-заводської промисловості краю. Розвивалися традиційні галузі промисловості: текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова і лісова. Розвиток згаданих галузей виробництва значною мірою стимулював залізничне будівництво. У 60-ті — на початку 70-х років західноукраїнські землі мали залізничне сполучення із Західною Європою. 1864 р. залізничну колію із Заходу було доведено через Краків і Перемишль до Львова, 1869 р. — до Чернівців, а у 80-х роках — через Стрий — на Закарпаття. Згодом вона з'єднала Львів з підросійською Україною. Це сприяло подальшому розвитку промисловості й торгівлі. На подальший соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель негативно вплинула світова війна, що згодом розгорнулась на їхньому терені. У середині 50-х років у Російській імперії також розпочався період реформ, які сприяли лібералізації царського режиму. Спонукали до цього поразки Росії в Кримській війні 1853—1856 pp., яка переконливо засвідчила її економічну і військово-технічну відсталість, а також могутнє піднесення селянського руху по всій імперії. Реформи 1861 і 1866 pp. принесли кріпакам особисту свободу. Вони перестали бути власністю поміщиків. Селяни, як і представники інших соціальних верств населення, могли купувати і збувати рухоме і нерухоме майно, вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства. Виникали умови для перетворення робочої сили в товар, що свідчило про утвердження капіталістичного товарного виробництва. 19 лютого 1861 року Олександр II своїм маніфестом проголосив скасування кріпосного права. Цю важливу соціально-економічну реформу готувала заздалегідь створена комісія, до складу якої входили дворяни, серед них і з України (Г. Ґалаґан, В. Тарновський та ін.). У царському маніфесті реформа була подана як «добровільне пожертвування благородного дворянства», як благоденство для народу. Насправді, виконуючи бажання поміщиків, уряд підготував новий грабіжницький захід, що розорив мільйони селянських сімей. Згідно із селянською реформою 1861 року: · скасовувалася особиста залежність селянина від поміщика; · селяни дістали особисту свободу; · поміщики не мали права купувати, продавати або дарувати селян, тобто розпоряджатися ними як річчю. Відтепер селяни отримали право:· вступати в шлюб без дозволу поміщика; · самостійно укладати договори й торговельні угоди; · вільно торгувати або заробляти промислами; · переходити в інші верстви суспільства (міщани, купці); · вступати на службу або в навчальні заклади; · купувати рухоме й нерухоме майно; · вільно розпоряджатися нажитим майном і спадкувати його за законами. У 1864 році була проведена судова реформа, яка проголошувала незалежність суду від адміністрації: • суддю призначав суд і зняти з посади міг також тільки суд; • запроваджувався загальностановий суд, тобто єдиний для всього населення; • на судових засіданнях могли бути присутніми представники преси й публіка; • утверджувалася змагальна система: обвинувачення підтримував прокурор, оборону — адвокат (присяжний повірений); • установлювалося кілька судових інстанцій: мировий суд, окружний суд, судова палата; • для розгляду особливо важливих справ створювався Верховний кримінальний суд. Військова реформа. Велике значення мала реформа 1874 року, що запровадила загальну військову повинність. Усі чоловіки 21-річного віку, придатні для військової служби, мали відбувати військову повинність. У піхоті строк служби встановлено тривалістю 6 років з наступним зарахуванням у запас на 9 років; на флоті служба тривала 7 років і 3 роки в запасі; для осіб з освітою встановлювалися менші строки служби. Поліпшилися навчання військ і підготовка офіцерських кадрів. Армію оснастили сучасними видами зброї, був створений паровий військовий флот. Фінансова реформа. У 1862 році проведено фінансову реформу, що зосереджувала управління грошовим господарством у руках міністерства фінансів. Реформи 60-х pp. дали змогу здобувати освіту навіть найнижчим верствам населення в навчальних закладах усіх рівнів. Освітня реформа вдосконалила програму навчання й надала університетам більшу автономію.Під час реформування системи освіти зроблено акцент на поширенні письменності серед народних мас. Для цього:створювалася популярна література,видавалися підручники, організовувалися школи. 47. Кирило-Мефодіївське братство:ідеологія та програмні засади Феномен Т.Шевченка в українській історії. Кири́ло-Мефо́діївське бра́тство — українська таємна політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 у Києві. Ініціаторами створення братства виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. У квітні 1846 року до братства вступив Тарас Шевченко. Програмні положення братства були викладені у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного відродження і панславізму. Кирило-Мефодіївське братство ставило своїм головним завданням побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення ряду реформ; створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; знищення царизму і скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян; зрівняння у правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і освіти. Практична діяльність членів Кирило-Мефодіївського братства була багатогранною, вони поширювали свої програмні документи, твори Т. Шевченка, пропагували свої ідеї в університеті, військових училищах та інших навчальних закладах Києва. У програмних документах товариства різко засуджувалися гнобителі, царі й пани, поділ суспільства на стани, визиск бідних людей багатими, насильство й колоніальний гніт. Наголошувалося, що Україна віддавна прагнула свободи, справедливості, рівності всіх людей. Козацтво мало стати тією суспільною силою, яка повела б український народ до заможного й щасливого життя, свободи й незалежності, власної державності. Проіснувало товариство недовго (близько 14 місяців). Унаслідок доносу студента О. Петрова його керівники й провідні члени були заарештовані й заслані до різних міст Європейської Росії. Трагічною була доля Т. Шевченка — людини, у якій цар та його чиновники вбачали найнебезпечнішого учасника товариства. Його віддали в солдати на 10 років і заслали до Оренбурга. Визнаним національним пророком та ідейним натхненником нової генерації борців за Україну, її державне відродження став полум'яний патріот українського народу Тарас Шевченко. Поява наприкінці 30-х pp. XIX ст. такої постаті ознаменувала початок нового — соціально-політичного — етапу розвитку національно-визвольного руху в Україні. У радянському шевченкознавстві при характеристиці Тараса Шевченка головна увага, як правило, акцентувалася на його ставленні до кріпацтва, народу, підкреслювалися братолюбство, слов'янофільство, український патріотизм. Водночас у дослідженнях тієї епохи замовчувався важливий аспект творчості великого поета, коли він виступав як пророк самостійної України. Замовчувалося і його ставлення до Росії як держави. Українські дослідники творчості Кобзаря підкреслювали насамперед його національно-політичні погляди, що найяскравіше простежувалися в таких творах поета, як «Гайдамаки», «Гамалія», «Сон», «Великий льох», «Кавказ», «Заповіт». Саме ці вірші та поеми Т. Шевченка, де він тужить за героїчним минулим, просякнуті активним революційним романтизмом. Найбільша трагедія українського народу, на думку Тараса Шевченка, полягала не в тому, що народ потрапив у неволю, а в тому, що він змирився з нею, схилив голову перед загарбниками, забуваючи про своє героїчне минуле і навіть допомагаючи сусідові «припати» себе. З позицій цього героїчного минулого поет і закликав до боротьби за волю та визволення України. Т. Шевченко активно виступав за об'єднання слов'ян, проте він ненавидів самодержавну Росію як демократ, що вбачав у царях головних винуватців закріпачення українських селян; як федераліст, що ненавидів централізм; як політичний радикал та республіканець, що був ворогом монархії та самодержавства взагалі. Він виступав також і як український патріот, який бачив, що не лише російський уряд, а й російська суспільність допускає знищення української національної самостійності, державності, культури. Поезія Т. Шевченка мала для українського народу, безперечно, епохальне значення. Вона сприяла: формуванню нації з темної етнографічної маси;розбила назавжди можливість існування українського руху як «южнорусского» провінціоналізму. 48.Український національний рух 19 ст.: причини і основні етапи. М.Драгоманов. Перемишельський культурно-освітній гурток (20-30 роки заснований єпископом М.Левицьким. Його учасники цікавилися історією, мовою, фольклором. “Руська трійця” - гурток студентів Львівської семінарії на чолі з М.Шашкевичем (І.Вагилевич, Я.Головацький) створений у 1833р головною метою вважалося формування патріотичного національного руху на Галичині за допомогою просвітництва. Гутківці складали альманахи української літератури, “Русалка Дністрова”(1873р). 2травня 1848р — створення першої політичної української організації — Головної Руської Ради. Очолили ГРР: Григорій Якимович і М.Куземський. Головною метою цієї організації був поділ Галичини на Західну і Східну; менша частина учасників прагнула створення слов'янської федерації або незалежної України. ГРР була розпущена у 1851р. Програмні вимоги:
Діяльність ГРР:
Течії суспільно-політичного руху. Москвофіли. Керівники: Я.Головацький, І.Гуталевич. Програма: не визнавали існування українського народу та його мови; вірили у провідну роль росії серед слов'янських народів; виступвли за приєднання західноукраїнських земель до росії. У 1870р заснували політичну організацію Руську Раду. Народовці (українофіли) — національна українська течія, що зародилася в 60-х рр 19ст; доводили самостійність українського народу та його мови. Керівники: К.Климкович, Є.Згарський. Пропагували твори І.Котляревського, Т.Шавченка, Г.Квітки-Ослов'яненка; видавали журнали, були ініціаторами створення у Львові першого професійного українського театру 1864р. “Просвіта”(1868р) — культурно-освітницьке товариство, проводило літературні вечори та лекції, фінансувало діяльність кооперативів. Першим головою був Анатоль Вахнянін. 1873 — літературне товариство імені Т.Г.Шевченка, видавала журнали “Правда”,”Зоря”. 1892 - літературне товариство імені Т.Г.Шевченка було перейменоване на наукове товариство імені Т.Г.Шевченка. Радикали — представники молодої інтелегенції; що вели боротьбу за визволення українського народу від національного і соціального гніту. Зазнали значного впливу соціалістичних ідей. Керівники: І.Франко, М.Павлик, О.Герлецький. Зменшення .... церкви в суспільному житті; воз'єднання українських земель в одній державі; прагнули політизації українського руху. Створили перші українські партії. Русько-Українська радикальна партія (РУРП) 1890р — перша українська політична партія. Засновники: І.Франко, М.Павлик. |
|
Охарактеризуйте основні етапи наступу російського самодержавства на автономії Гетьманщини Початок ХVІІІ ст став переломним у житті Гетьманщини. Зазнали краху спроби І. Мазепи і П. Орлика зберегти козацьку автономію і відновити... |
Українська держава Павла Скоропадського Навчальна: Розкрити обставини приходу до влади Павла Скоропадського, ознайомити учнів з гетьманською державою, його реформами у внутрішній... |
|
Здобутки дипломатії гетьманату Павла Скоропадського У статті аналізуються окремі аспекти зовнішньополітичної діяльності уряду Павла Скоропадського. Висвітлюється історія встановлення... |
Роман «Євгеній Онєгін» О. С. Пушкіна «енциклопедія російського життя» Зображення реальних картин російського життя та драматичних доль кращих людей передової дворянської інтелігенції у романі |
|
4 лютого140 років від дня народження Михайла Михайловича Пришвіна... Віктора Борисовича Шкловського (1893–1984), російського письменника, літературознавця, критика |
Конспект лекцій з міжнародного приватного права. Лекція 1 Ще відомий римський юрист Ульпіан стверджував, що право поділяється на публічне і приватне, які в свою чергу мають поділ за предметом... |
|
Поняття трудового права як галузі права. Принципи і джерела трудового права як галузі права Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві.... |
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
|
Гетьманщина наприкінці XVII — на початку XVIII ст. І. Мазепа. Слайд 1 Мазепу і початок його гетьманування; з'ясувати становище Правобережної України наприкінці XVII — на початку XVIII ст.; продовжити... |
Тематика рефератів з курсу «Адміністративний процес» ... |