|
|
Скачати 366.34 Kb.
|
|
Вступ Розділ 1 Роман «Євгеній Онєгін» О.С.Пушкіна - «енциклопедія російського життя».
Розділ 2 Соціально - психологічні аспекти у романі «Євгеній Онєгін» О.С.Пушкіна 2.1.Онєгін - типовий портрет сучасника, нової людини ХIХ століття 2.2 Зображення реальних картин російського життя та драматичних доль кращих людей передової дворянської інтелігенції у романі Висновки Список використаної літератури Вступ О.С . Пушкін-перший російський письменник, який мав вплив на розвиток не лише російської, а й світової літератури. За життя світового визнання Пушкін не спізнав, хоча французький письменник Проспер Меріме назвав його генієм.[6, с. 286] Митець втілив у собі невичерпні багатства, властиві культурі російського народу. Він став виразником духовної величі, підніс народне слово на нечувану раніше височінь. М.В.Гоголь, який перший в російській критиці з надзвичайною проникливістю визначив найістотніші особливості художнього хисту Пушкіна, писав про нього: « Пушкін є явище надзвичайне і , може, єдине явище російського духу: це російська людина в конечному її розвитку, в якому вона, може, явиться через двісті років . У ньому російська природа, російська душа, російська мова,російський характер відобразились у такій же чистоті, в такій очищеній красі, у якій відображається ландшафт через опуклу поверхню оптичного скла».[6, с. 292] Творча спадщина О.С.Пушкіна досить багатогранна. Це і вірші, і повісті,і поеми, і трагедії, і казки ,критичні статті та роман у віршах «Євгеній Онєгін», який письменник написав , перебуваючи у Болдіно.Саме там був написаний десятий розділ роману, в якому Онєгін став членом товариства декабристів. Цей розділ Пушкін через необережність спалив, збереглося лише кілька зашифрованих чорнових уривків з нього. Закінчення роману у віршах було завершенням семилітньої праці, яка супроводжувала Пушкіна в перипетіях його неспокійного бунтівного життя. Коли поет приступав-ще в Кишиневі – до написання «Євгенія Онєгіна»,він, за його власним визнанням, …даль свобідного роману … крізь кристал магічних мрій Неясно бачив в імлі нічній. [3, с. 105] Роман «Євгеній Онєгін» займає центральне місце в творчості Пушкіна. Цей його найзнаменитіший твір, найбагатший по сенсу, популярний, він мав великий вплив на долю усієї російської літератури. «Євгеній Онєгін» писався упродовж семи років. За цей час багато змінювалося і в Росії, і в самому Пушкіні. Усі ці зміни не могли не знайти відображення в тексті роману. Роман писався ніби «по ходу життя». З кожним новим розділом він все більше ставав схожим на поетичну хроніку російського життя, на його своєрідну поетичну історію. Читаючи роман «Євгеній Онєгін», увесь час відчуваєш: це Росія, це написано російським поетом. У романі усе неповторно російське: і картини природи, і звичаї, і персонажі, і, головне, точка зору, і що автор дивиться на ті або інші події, на людей, на людські взаємини. Пушкін зображує в романі в основному представників дворянського стану, їх життя в романі показане в першу чергу. Але це не заважає твору бути народним. Важливо не кого зображує письменник, а як зображує . Усі явища життя і усіх героїв Пушкін оцінює із загальнонародної точки зору. Саме цим і заслужив роман Пушкіна назву народного. У першій главі роману перед нами виникає картина Петербургу з його жителями, людьми різних прошарків і добробуту. Це улюбленці театральної публіки : велика актриса Семенова і Шаховский, що «коле», популярний свого часу автор комедій; це знаменитий балетмейстер Дидло і поряд з ним не менш знаменита балерина Істоміна; це і «сатири сміливий володар» і «друг свободи» Фонвизин, і автор героїчних трагедій Озеров. Поряд з ними люди іншого, хоч і не причетного до мистецтва світу : добре усім відомий і особливо дорогий авторові Чаадаев; Каверин - колишній студент Геттингенського університету (як Ленский), а тепер відважний гусар і однозначно людина, яка проповідує політичну свободу. Пушкін легко і непомітно переносить нас з однієї сфери життя в іншу, веде від одного героя до іншого. Створюючи свої історичні картини, наповнені типовими персонажами, Пушкін ніби здійснює подорож разом з нами. З другої глави ми, за бажанням автора, з Петербургу потрапляємо в один з глухих і прекрасних куточків сільської Росії. Тут героя чекають нові захоплення, незабутні пейзажі, нові знайомі. Ось один з них - сільський старожил, дядько Онєгіна. А ось ще один персонаж - мати Тетяни, старша Ларина. Поряд з Лариною ми бачимо її чоловіка. І Ларина, і його дружину ми бачимо в тісному зв'язку один з одним. Їх загальне буття дає уявлення про цілий життєвий устрій, про патріархальну ідилію, в якій не останнє місце займає їжа, і питво, і сільська тиша, і сусіди, завжди готові «і посумувати, і полихословити», і строга вірність старовинним російським звичаям. Картини в романі швидко змінюють одна одну. Перед нами виникають і проходять багато нових осіб, виражаючи не відмічені раніше особливості історичного життя і людських взаємин. «Євгеній Онєгін» був підсумком усього попереднього письменницького досвіду Пушкіна, але в романі той досвід доводилося не тільки використовувати, але й долати. Чимало літературознавців намагалися визначити жанр роману. Його називали і соціально-побутовим, і соціально-психологічним, і соціально- аналітичним. І кожне визначення до певної міри є справедливим. Сам О.С. Пушкін назвав свій твір «вільним романом». І дійсно, коли читаємо твір, чітко відчуваємо його свободу. Вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль,щоб створити їх. Наче вони жили своїм життям і чекали, коли знайдеться справжній поет, щоб записати їх. Над дослідженням роману О . Пушкіна «Євгеній Онєгін» працювали такі літературознавці та критики як В. Г. Белінський, В. Жимурський, О. М. Ніколенко, Ю. Лотман та інші. Метою курсової роботи є з’ясування особливостей будови роману «Євгеній Онєгін»,його енциклопедичності, наявність у ньому соціальних та психологічних аспектів. Для досягнення мети було поставлено такі завдання: -З’ясувати історію задуму та створення роману «Євгеній Онєгін» - З’ясувати формування психології героїв роману «Євгеній Онєгін» Об’єктом дослідження є роман у віршах «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна Методи, що були використані під час роботи над дослідженням: історико -психологічний аналіз, який передбачає вивчення літературних особливостей творів у контексті історії даної епохи та психології персонажів. Розділ 1 Роман «Євгеній Онєгін»О.С.Пушкіна - «енциклопедія російського життя» 1.1 Задум та проблематика роману «Євгеній Онєгін» О.С. Пушкіна Роман «Євгеній Онєгін», завершений у Болдіно, Пушкін писав більше семи років.За цей час змінився він сам і життя в Росії. Але Пушкін виконав завдання, яке поставив перед собою:дати образ «героя часу», типовий портрет сучасника. На початковий задум форми роману у віршах мав значний вплив «Дон Жуан» Байрона, про це писав сам Пушкін. Але за певною схожістю форм більш виразно видно ці відмінності. Пушкін високо цінував поезію Байрона, але у 1827 році він написав: «Байрон кинув односторонній погляд на світ і природу людську. Потім одвернувся він них і заглибився у себе. Він показав нам привид самого себе. Він створив себе вдруге… Він створив і описав єдиний характер (саме свій)». Від цього принципу-зображувати себе в герої-Пушкін відходить. [6, c.194] Митця привернуло у творах Байрона вільне переміщення героя і автора, незалежна позиція оповідача щодо героя та подій, вільна манера оповіді, наближена до розмовної. За зразком байронівських «комічних поем» Пушкін значно розширює коло життєвих явищ у «Євгенії Онєгіні», збагачує поетичну мову. Увага до деталей, дрібниць побуту, особистого життя людини також єднає «комічні поеми» Байрона та «Євгенія Онєгіна» Пушкіна. При цьому слід відзначити й різницю у підходах митців. Як зауважив В. Жирмунський, у «Дон Жуані» відступи поета мають переважно іронічний характер і слугують «випаданню з того плану, в якому ведеться розповідь» . [ 5, с. 37-38 ] У Пушкіна роздуми автора за своєю тематикою значно ширші, вони не тільки іронічні, а й глибоко філософські, психологічні, історичні, соціальні, вони органічно пов'язані з епічною лінією сюжету, не можливі поза нею і тільки поглиблюють її, узагальнюючи зображувані явища. Ще на початку роботи над романом Пушкін писав у листі до П. В'яземського від 4 листопада 1823 p.: «Я тепер пишу не роман, а роман у віршах - достобіса різниця. На зразок Дон-Жуана - про друк і не думаю...» [3, c. 73]. Справді, у «Євгенії Онєгіні» відчуваються явні паралелі з «Дон Жуаном» Байрона: широке звернення до повсякденності, увага до інтимних переживань людини, опис великосвітського товариства переважно в іронічній манері. В образі Євгенія Онєгіна можна знайти чимало «донжуанівських» рис. Пушкінський герой проходить тривалий шлях від несправжніх, удаваних пристрастей (заради яких потрібно «лицемерить», «таить надежду», «разуверять», «заставить верить», «уметь казаться новым», «шутя невинность изумлять» і т. д.) до пізнання справжнього почуття, що прийде до нього під впливом нової зустрічі з Тетяною. [5, с. 108 ] Задуманий спочатку як сатиричний твір, «Євгеній Онєгін», у процесі роботи над ним, поступово перетворювався у соціально-психологічний роман, що відбивав інтереси, психологію і побут російського дворянського суспільства 20-их років ХIХ століття. Роман Пушкіна став яскравою картиною російського суспільства в перехідний період його історичного життя . З цього погляду «Євгеній Онєгін» - поема історична в повному розумінні цього слова, хоч і серед героїв немає жодної історичної особи. [8, с. 9] Спочатку письменник припускав, що роман буде складатися з 9 глав. У процесі роботи 8 глава була вилучена: фрагменти її друкувалися автором окремо за назвою «Уривки з Подорожі Онєгіна». Починав поет роботу й над 10 главою, у якій велике місце займала декабристська тема. Цю главу Пушкін знищив в 1880 р. До нас дійшли лише окремі уривки, ретельно зашифровані Пушкіним. Вони були прочитані й опубліковані тільки на початку XX століття. Літературне й суспільне значення роману було прекрасно розкрите ще Бєлінським. Він писав: «Онєгіна» можна назвати енциклопедією російського життя й найвищою мірою народним добутком…» Роман був «актом свідомості для російського суспільства, майже першим, але зате яким великим кроком для нього!..»[1, с. 17]. І дійсно,за широтою охоплення російської дійсності роман являв собою явище виняткове. Пушкін короткими, але винятково точними штрихами дає подання про історичний, економічний, побутовий стан російського суспільства 20-х років XIX в. Тут і прониклива характеристика зовнішньої торгівлі Росії, і цілий нарис російського театру, тут порушені проблеми виховання, дворянського життя в столиці й провінції — і т.д. Все це дає ясне уявлення про те середовище, що визначило характер, поводження, психологію героїв роману. Типові образи дають можливість краще зрозуміти ту соціальну дійсність, у якій герої живуть, діють, радіють, страждають. Завдання, яке Пушкін поставив ще в «Кавказькому бранці»,- показати типовий образ представника російської молоді початку XIX ст., розчарованого, нудьгуючого, що не знаходить собі місця в навколишньому світі, було вирішене в «Євгенії Онєгіні». Між «Кавказьким бранцем», «Циганами» і, нарешті, «Євгенієм Онєгіним» існує прямий зв’язок. Але в пушкінському романі російське життя показане на принципово новому художньому рівні. Спеціально для роману Пушкін винайшов особливу строфу, що і одержала назву «онєгінської». Вона складається з 14 рядків, включаючи три чотири вірші з різними видами римування й двовірш з парним римуванням. Онєгінская строфа, що тяжіє в ряді випадків до сонета, звичайно відрізняється внутрішньою самостійністю. Зустрічаються, однак, строфи «розімкнуті», «відкриті», коли тема переходить із однієї строфи в іншу. Ця обставина перебуває у зв’язку з пушкінським задумом вільного роману. У цілому онєгінская строфа є одним з важливих композиційних ланок здобутку [8, c. 9]. Основні творчі принципи Пушкіна, його художні відкриття зіграли винятково важливу роль в історії російської літератури. Перший реалістичний роман,на думку Н. Долініної, послужив зразком для багатьох російських письменників і поетів, натуралізм якого виявився не лише у змалюванні людей, але й оточуючого їх побуту і російської природи. [ 9, с. 68] Художня своєрідність роману полягає в гармонійному поєднанні в ньому епічної і ліричної стихій . В ліричних відступах роману відбилась історія внутрішнього життя поета за весь час його роботи над твором. Це свого роду сповідь автора –дуже щира, часом схвильована, у якій легко простежити еволюцію настроїв Пушкіна від романтика до тверезого реаліста. 1.2 Сюжетно-композиційна структура роману Сюжетно-композиційна форма роману має складну організацію, оскільки поєднує дві якісно відмінні фабульні лінії — епічну й ліричну. Епічна фабульна лінія вміщує розповідь про життя героїв твору — представників дворянського середовища Росії 20-х років XIX ст. За напівжартівливою оцінкою В. Сиповського, сюжет пушкінського роману «Євгеній Онєгін» в стислій формі — це «роман з нещасним коханням, дуеллю, сном та двома листами».[10, с. 53 ] Справді, епічна фабульна лінія роману проста. Події розгортаються впродовж 1819—1825 рр. Тема роману “Євгеній Онєгін” (1831) - зображення російського життя першої чверті XIX століття. В. Г.Бєлінський назвав цей добуток “енциклопедією російського життя” [1, с. 17 ] . Тому що Пушкін у своєму романі “умів торкнутися так багато чого, натякнути про найголовніше, що належить винятково до світу російської природи, до світу російського суспільства” [1, с. 18 ] Ідея “Євгенія Онєгіна” - оцінити розповсюджений у дворянському суспільстві тип сучасного парубка, що не може знайти гідного застосування своїм здатностям у навколишньому житті, тому що звичні для дворянського кола життєві цілі його не влаштовують, здаються невартими й дрібними. Із цієї причини подібні молоді люди виявляються “зайвими” у суспільстві. Сюжет роману будується на історії любові Євгенія Онєгіна й Тетяни Ларіної Отже, зав’язкою сюжету буде їхня перша зустріч у будинку Ларіних, куди Онєгін попадає випадково: він захотів подивитися на Ольгу, “предмет любові” Ленского. Причому сама сцена першої зустрічі головних героїв у романі не описується: про неї, вертаючись із гостей додому, міркують Онєгін і Ленский. З їхньої розмови зрозуміле враження, що Тетяна зробила ставку на головного героя. Із двох сестер він виділив саме Тетяну, відзначивши незвичайність її зовнішнього вигляду й заурядність Ольги: у рисах Ольги життя немає. Тетяна ж з першого погляду закохалася в Онєгіна, у чому зізналася у своєму листі: Сам Бог послав тебе, єдиний, повік ти охоронець мій. У снах мені ти привиджався, незримий , душу ти палив, твій дивний зір мене томив… Ти увійшов , і я впізнала , вся обімліла , запалала, шепнула :він явивсь мені![8, c.32 ] Перша зустріч Онєгіна й Тетяни відбувається в третьому розділі. Виходить, першіі дві глави роману є експозицією сюжету, де автор докладно розповідає про двох головних героїв: про їхніх батьків, родичів, вихователів, їхні улюблені заняття, характери, звички. Кульмінацією сюжету є пояснення Онєгіна й Тетяни в саду, коли герой бездушно відмовляється від любові незвичайної дівчини, а Тетяна втрачає всі надії на щастя. Пізніше, отримавши величезний досвід в “вихрі” світського життя, героїня зрозуміла, що Євгеній обійшовся з нею шляхетно, і оцінила цей вчинок: згадавши проповідь холодну і погляд зимний… Але вас я не виную: ви в той час поводилися благородно, як справжній чесний чоловік : за це я вдячна вам повік… [ 8, c.69 ] Другою кульмінацією стає пояснення головних героїв у Петербурзі через кілька років після першої зустрічі. Тепер Тетяна, блискуча світська дама, продовжуючи любити Онєгіна, відмовляється відповісти на його полум’яну пристрасть і скандальний лист , і тепер Онєгін, у свою чергу, втрачає надію на щастя. «Та годі вже: з собою сам не встою більше в боротьбі я ; Нехай мана-моя надія, я віддаюсь на волю вам.» [ 8, c.67] Крім головної сюжетної лінії - історії любові Онєгіна й Тетяни - Пушкін розвертає побічну сюжетну лінію - історію дружби Онєгіна й Ленского. Тут є присутньою зав’язка: два молодих дворянина, опинившись у сільській глухомані, швидко знайомляться, тому що «Те не хотівши, мов на зло їм, кайдани шлюбні волокти , намислив із моїм героєм знайомство Ленський завести . Вони зустрілись… » [ 8, с.21 ] Сюжетна схема історії дружби може бути вибудована так: кульмінація - поводження Онєгіна на іменинах Тетяни (його кокетство з Ольгою), розв’язка -дуель приятелів і смерть Ленского. Остання подія є одночасно кульмінацією, тому що змусилоа Онєгіна, здається перший раз у житті, “здригнутися” – «На друга дивлячись німого. «Ну що ж ?Умер»,-сказав сусід. Умер!.. Страшне почувши слово здригнувсь Онєгін і раптово покликав слуг своїх і йде…» [ 8, с.52 ] У романі присутній ще одна побічна сюжетна лінія - історія любові Ленского й Ольги. У ній автор опускає зав’язку, лише згадує мимохідь, що ніжне почуття народилося в серцях молодих людей уже давно: «Коли він , отрок нелукавий , сердечних мук іще не знав, дитячі ольжині забави, він з милуванням споглядав…»[8 , с.24 ] Кульмінацією в цій історії любові є бал на іменинах Тетяни, коли характер Ольги розкривається цілком: марнолюбна, самолюбна й порожня кокетка, вона не розуміє, що своїм поводженням ображає нареченого. Смерть Ленского розв’язує не тільки сюжетну лінію дружби, але й історію його короткої любові. Із усього сказаного вище зрозуміло, що й головна, і другорядні сюжетні лінії побудовані досить просто, однак сама композиція роману надзвичайно складна. Аналізуючи головну сюжетну лінію, слід зазначити кілька особливостей. Перша з них - досить затягнута експозиція: вона становить дві глави з восьми. Навіщо Пушкін так докладно описує становлення характерів головних героїв - Онєгіна й Тетяни? Можна припустити, для того, щоб учинки обох героїв були зрозумілі читачам, щоб найбільше повно виразити ідею роману - зображення розумної , але марної людини, яка безглуздо проживає своє життя. Друга особливість - основна сюжетна лінія не має розв’язки. Адже після фінального бурхливого пояснення з Онєгіним Тетяна йде зі своєї кімнати, а герой залишається на місці, вражений її словами. А далі « та враз остроги задзвеніли , і в час Онєгіну немилий , Татьяни чоловік ввійшов…»[ 8, с.70 ] Таким чином, дія обривається на півслові: чоловік застає Онєгіна в невизначену годину в кімнаті дружини. Що він може подумати? Як повернеться сюжет далі? Пушкін не пояснює нічого, а заявляє: « з моїм героєм розлучімось надовго… ба й навік…»[ 8, с.70 ] За такий фінал сучасники часто дорікали автору й вважали недоліком відсутності певної розв’язки. На цю критику Пушкін відповів у жартівливому уривку “У мої осінні дозвілля…” (1835): « Ви говорите справедливо. Що дивно, навіть нечемно , не закінчивши роман, переривати, віддавши його вже до друку …»[3, с. 27] З наведених рядків зрозуміло , що рішення перервати роман було в Пушкіна цілком усвідомленим. Що ж дає такий незвичний фінал для осмислення змісту доробку? Чоловік, родич і друг Онєгіна, побачивши героя в кімнаті дружини, може викликати його на дуель, а дуель, що перевернула все його життя, в Онєгіна вже була. Іншими словами, Онєгін буквально виявляється в замкнутому колі подій; не тільки історія його любові будується за принципом “дзеркального відбиття”, але і його відносини із друзями. У романі немає кінця, тобто він побудований за кільцевою композицією: дія починається й обривається в Петербурзі, навесні, герой так і не знаходить любові, у черговий раз зневажає дружбу ( має стосунки з дружиною друга). Така композиційна побудова вдало відповідає головній ідеї роману: показати безвихідне, нікчемне життя заголовного героя, що сам страждає через свою непотрібність , але не може вибратися із замкнутого кола порожнього життя, знайти собі серйозне заняття. З такою кінцівкою роману без кінця цілком погодився В. Г.Бєлінський, що задається питанням: “Що стало з Онєгіним потім?”. И сам відповідає: “Не знаємо, та й що нам знати це, коли ми знаємо, що сили цієї багатої натури залишилися без додатка, життя без змісту, а роман без кінця?” [1, с. 14] Третьою особливістю композиції є наявність у романі декількох сюжетних ліній. Історія любові Ленского й Ольги дає можливість авторові порівняти головних героїв із другорядними. Тетяна вміє любити “не жартуючи” . «…Татьяна любить , як дитя, і щире серце офірує для молодого почуття.» [ 8, c.30], а Ольга швидко утішилася після смерті Ленского й вийшла заміж за улана. Розчарований Онєгін зображується поруч із мрійливим, закоханим Ленским, що ще не охолонув до життя. Всі три сюжетні лінії вдало переплітаються: кульмінація-розв’язка в історії дружби (дуель) стає одночасно й розв’язкою в історії любові молодого поета й Ольги. Таким чином, у трьох сюжетних лініях присутні тільки дві зав’язки (в основний і в історії дружби), три кульмінації (дві в основний і одна (бал) для двох побічних) і одна розв’язка (збігається в побічних сюжетних лініях). Четвертою особливістю композиції є наявність вставних епізодів, які прямо не пов’язані з розвитком сюжету: сон Тетяни, вірші Ленского, пісня дівчини і, звичайно, численні ліричні відступи. «І сниться дивний сон Татьяні, їй сниться нібито вона іде по сніговій поляні; навколо ночі мла сумна… Від дива й жаху серце мліє : он верхи рак на павуці , он череп на гусиній шиї, стирчить в червонім ковпаці… і страшно стало; і квапливо метнулась Таня утікать…. Дарма !Євгеній на порозі, перед потворами , в тривозі , з’явилась діва… І раптом гнівною рукою ножа Онєгін ухопив- І Ленський пада ; все імлою заслалось; жахно продзвенів у пітьмі крик… земля здригнулась… І Таня злякана проснулась…»[ 8, с.42-44 ] Ці епізоди ще більше ускладнюють композицію, але не занадто затягують дію роману. Особливо слід зазначити, що ліричні відступи є найважливішою складовою частиною здобутку, тому що саме завдяки їм у романі створюється найширша картина російського життя зазначеного історичного періоду й формується образ автора, третього головного героя роману. Підбиваючи підсумок, відзначимо, що роман “Євгеній Онєгін” в історії російської літератури був новаторським і з точки зору опису життя (реалістичне зображення дійсності), і з точки зору створення характеру заголовного героя (образ пушкінського сучасника, “зайвої людини”). Глибокий ідейний зміст виразився в оригінальній формі: Пушкін застосував кільцеву композицію, “дзеркальне відбиття”-повторення головних сюжетних епізодів, опустив фінальну розв’язку. Іншими словами, вийшов “і вільноплинного роману іще не ясно бачив даль я крізь магічний свій кришталь», у якому майстерно переплітаються кілька сюжетних ліній і присутні відступу різного типу (вставні епізоди, більш-менш тісно пов’язані із сюжетом; жартівливі й серйозні міркування автора про усім на світі). [ 3, с.70] Побудову “Євгенія Онєгіна” не можна назвати логічно бездоганною .Це стосується не тільки відсутності формальної розв’язки в романі. Строго говорячи, між подіями, описаними в сьомій і восьмій главах, повинно пройти кілька років, поки Тетяна перетвориться із провінційної панянки у світську даму. В. Жимурський назвав героїв роману Пушкіна « типовими винятками», бо вони, уособивши найважливіші риси характерів, не втратили своєї індивідуальності. [ 4, с. 61 ] « Євгенієм Онєгіним» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. Проблема, яку поставив Пушкін у романі, - людина й сучасність, « герой сучасності» - стане однією з провідних у російській літературі ХІХ століття. Розділ 2 Соціально - психологічні аспекти у романі “Євгеній Онєгін” О. С. Пушкіна |
|
Завдання до семінарських занять зі світової літератури по роману... Завдання до семінарських занять зі світової літератури по роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» (9 клас) |
Головний герой роману молодий поміщик Євгеній Онєгін, це людина зі... Він здатний скривдити, скривдити людини навіть не зауважуючи цього. Все гарне, що було в душі юнака, так і залишилося нерозвиненим.... |
|
Урок №1 Тема: Оноре де Бальзак основоположник соціально-реалістичного... Тема: Оноре де Бальзак – основоположник соціально-реалістичного роману. «Людська комедія»-грандіозна енциклопедія життя Франції першої... |
Урок-екскурсія Тема. Екскурсія пушкінськими місцями Мета: здійснити заочну екскурсію місцями, де жив і творив великий поет, ознайомити учнів з основними фактами життя і творчості О.... |
|
4 лютого140 років від дня народження Михайла Михайловича Пришвіна... Віктора Борисовича Шкловського (1893–1984), російського письменника, літературознавця, критика |
Роман «Дон Кіхот» пародія на лицарські романи і трагікомічний епос іспанського життя Тема: Роман «Дон Кіхот» – пародія на лицарські романи і трагікомічний епос іспанського життя |
|
Лекція вчителя. Сторінками життя та творчості митця Життєві випробування... Т. Манн – німецький письменник, його світоглядні та естетичні позиції. Ранній роман «Будденброки», його реалістичний характер та... |
Охарактеризуйте основні етапи наступу російського самодержавства на автономії Гетьманщини Початок ХVІІІ ст став переломним у житті Гетьманщини. Зазнали краху спроби І. Мазепи і П. Орлика зберегти козацьку автономію і відновити... |
|
1 Вільчинський Євгеній Сергійович |
Урок засвоєння нового матеріалу. Обладнання : Портрет Івана Багряного, роман «Тигролови» ... |