«СОПРЯГАТЬ НУЖНО …» Досвід з інтеграції курсів зарубіжної та української літератури


Назва«СОПРЯГАТЬ НУЖНО …» Досвід з інтеграції курсів зарубіжної та української літератури
Сторінка4/6
Дата28.10.2013
Розмір1.04 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   2   3   4   5   6

Паралельно з цим груповим завданням окреме завдання № 2 отримують представники груп: порівняти ідейно-художні завдання трьох українських модернових течій.

Зауваження: учні отримують готову таблицю з назвою пунктів для зіставлення.

В результаті роботи створено таку таблицю

:

Критерії для зіставлен-ня

символісти

футуристи


Неокласики

1. Ставлення до дійсності

Неприйняття


2. Задачі течії

Створювання світу краси, символів, гармонії

Повернення до зразків минулого

Устремління в майбутнє, прославляння урбанізму

3. Роль поета

Поет – творець, що перетворює дійсність, індивідуаліст, особистість, що виконує місію

4. Стильові ознаки

Музичність, багатоплановість, синкретизм, ритмізація

Врівноваженість, кларизм, строгість форми, лаконізм

Словотворчість, експерименти з римою, ритмом, синтаксисом, епатаж



Завдання №3


На ваших столах – папірці з надрукованими віршами представників трьох головних течій УМ. Ви отримали анонімні поезії. Виберіть те, що “належить” вашій групі. Після невеликого роздуму ви повинні виразно прочитати твори, визначити авторів цих віршів, довести правильність свого судження, опираючись на таблиці.

ЗАУВАЖЕННЯ: учні отримують такі вірші:

Семенко “Місто”,

М.Зеров “PRO DOMO”,

П.Тичина “Арфами, арфами...”
ВУЛ. На сьогодні всі завдання виконано. Але цей урок – тільки початок мандрівки у країну модерністської поезії: інтелектуальної, філософської, загадкової, неповторної. Я заздрю вам. Ви вперше відкриєте диво поезій Павла Тичини, вперше почуєте витончені сонети українського Петрарки – М.Зерова, відчуєте на собі енергійну силу слова М.Семенка, ліризм Максима Рильського тощо.

Знайомство з цією темою, на мій погляд, дещо змінить вашу уяву про поезію взагалі і українську поезію зокрема. Нехай кращі зразки поезії українського модернізму назавжди стануть не тільки надбанням світової літератури, а й вашими особисто.

(Підводяться підсумки уроку, роботу груп повинно бути оцінено.)
ТЕАТР-СТУДІЯ «НОВА ДРАМА»
інтеграція та синхронізація теоретичних знань із зарубіжної та української літератури (на матеріалі теми «Нова драма»).
УРОК ПРОВЕДЕНО ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖОЇ ЛІТЕРАТУРИ


МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
Перед початком заходу кожен учасник дійства отримує картку з ім’ям літературного героя однієї із відомих зарубіжних чи українських п’єс (дивись додаток 1).
Учні заходять до зали, де розміщені столи з табличками-назвами п’єс:

«Наталка-Полтавка», «Хазяїн», «Лісова пісня», «Мина Мазайло», «Мещанин во дворянстве», «Гамлет», «Пигмалион», «На дне», «Вишневый сад», «Гроза».

Кожен з учнів шукає «свою» п’єсу та сідає за певний стіл.
Викладач української літератури.

Доброго дня, шановні гості, викладачі, ліцеїсти. Ми сподіваємось, що ви знайшли свою п’єсу, свого автора, своє місце. Вітаємо вас в ліцейській арт-кав’ярні. Вже вдруге в цьому році ми збираємось тут на засідання.

Перше засідання було присвячене модерновій поезії. Зараз на нас чекає зустріч з «Модерновим театром».

Як кажуть, будь-який театр починається з роздягальні, тобто з перших кроків глядача на території храму мистецтва.

Ми теж почнемо з «роздягальні». Подивіться, як розставлені столики. Одна група – це представники традиційного театру. Інша група – представники театру, що названо «нова драма».

Ми пропонуємо вам якось презентувати свою п’єсу: одним словом, реченням, короткою дією чи якось інакше. (Учні разом з гостями спілкуються, пригадують найвлучніше висловлювання зі «своєї» п’єси та презентують її).
Ну ось і познайомились.

Ми довго думали над тим, що ми запропонуємо гостям та учасникам – урок чи позакласний захід. І зрозуміли, що методика поки не дала такого визначення. Тому ми запрошуємо вас в ТЕАТР-СТУДІЮ, бо тут перехрестяться гра й серйозні теоретичні пошуки, компаративне дослідження та театральне дійство, естетичне задоволення й важка розумова праця.

Театр-студія – це незвично. А внаслідок цього, як ми сподіваємось, цікаво.
Викладач зарубіжної літератури.

Отже, розпочинаємо! Мова йтиме про театр, що виник на межі віків – 19 та 20. Він отримав назву “новий театр” чи “нова драма”.

Щось він продовжив, але приніс і своє, оригінальне, таке, чого раніше не бувало.

Перш ніж перейти до теорії драми, давайте подивимось уривок з класичного, на мій погляд, взірця нової драматургії – уривок з п’єси Метерлінка «Сліпці». Тобто спочатку своєрідна «практика», а потім звернемось до теорії.

(Скорочений текст п’єси дивись у додатку 2)
Інсценівка п’єси
Дякуємо акторів за натхненну гру. А решту учнів запрошую до колективної праці.

Ми з Інною Олексіївною, готуючись до уроку, побудували таблицю, де ознаки традиційного й нового театру порівнюються та зіставляються між собою. І частини цієї таблиці (в «розсипаному» вигляді) ми даруємо кожному для роботи. Наша задача - побудувати цю таблицю за важливістю ознак, за логікою «ломки стереотипів» традиційного театру.

Учням роздано складові таблиці


Яка ознака, на ваш погляд, є головною? Чому?
Учні визначають: головна ознака «нової драми» - новий характер конфлікту.
Отже, на ваш погляд, спочатку драматурги нової хвилі по-новому побачили конфлікт. Знайдіть ознаку №1. Доведіть логіку вашої думки, користуючись таблицею.
Учні говорять, що в кінці Х1Х - на початку ХХ ст. по-новому бачився стан людини в нових обставинах життя. Людина починає усвідомлювати особисту вагомість у світі, з одного боку, а з іншого -- бачить безвихідь життєвого шляху, неспроможність знайти відповіді на головні питання людського існування. Таким чином, місце людини в нових обставинах стало головною темою нового театру.

Нова людина «перейшла» зі сцени життя на сцени театрів. Всі герої «нової драми», якщо їх показати умовно, стоять не «проти» один одного, як в традиційному театрі, а поруч. Але ВСІ - «проти» життя, всі в конфлікті з ним. І цей конфлікт не вирішується в ході драми, під час вистави його не можна розв’язати. Він залишається з героями чи в героях.

Повернемось до щойно побаченого. Сліпці не спроможні продовжити свій шлях, бо їхній поводир помер, за ними ніхто не прийде, порятунку не буде, попереду на них чекає жах. Це про нас, про людство, що не знає, куди та за ким іти. Дія починалася та закінчилась розгубленістю людей перед життям, зникненням надійних орієнтирів.
Ознака №2. Цікаво подивитися на нове ставлення автора до героїв. Якщо вони всі разом проти життя, то навіщо їх ділити на позитивних та негативних, головних та другорядних?

Учні наводять приклади: сліпці всі в одному стані, немає кращих чи гірших, вони всі – незрячі.
Ознака №3. Дії на сцені практично немає. Сліпці сидять і тільки розмовляють. На відміну від класичної драми, конфлікт переноситься за сцену, він - прихований, не очевидний, «внутрішній». Тому персонажі не є учасниками бурхливих подій. Вся увага – на внутрішнє переживання дійових осіб. Тобто змінюється характер дії.
Ознака №4. Якщо конфлікт не вирішується, якщо немає яскравих подій, то змінюється й композиція п’єс. Вже важко зробити «розтин» п’єси та знайти знайомі елементи композиції: експозицію, зав’язку, розвиток дії та інше.
За проханням вчителя учні пригадують композицію «Пігмаліона». Експозиція та зав’язка є, розвитку дії, на який чекає глядач, майже немає (не показано процес навчання Елізи), є якийсь напівкульмінаційний момент – поява Елізи у матері Генрі на прийомі. Кульмінації, де Еліза витримала екзамен на «герцогиню», немає, про цей епізод лише згадується. Тобто найяскравіше – за сценою. Але кульмінація починається тоді, коли глядач її вже не чекає. Це «вибух» Елізи, «вибух» її жіночої та людської гідності, жбурляння тапками в того, хто її «створив».

Конфлікт, в старому розумінні, вирішено: Еліза навчилась не тільки правильно розмовляти, але й зрозуміла, як, з ким і про що вести бесіду. Значить, хеппі-енд?

Навпаки, «вилізає» той самий головний конфлікт героїв з життям, який весь час було приховано. Ну й що з того, що Еліза схожа на герцогиню? Хто вона тепер? Вона опинилася між англійськими соціальними прошарками. «Герцогиня» без грошей та походження. Тому кінець п’єси – це початок нового конфлікту героїні з життям.
Ознака №5. Тепер всі п’єси тільки-но підіймають проблеми. А проблема у кожного своя. Значить, герої говорять про свій біль, агітують за свою ідею, пропагують своє розуміння життя. Таким чином, «нова драма» стає п’єсою-дискусією, п’єсою-боротьбою ідей. Старі жанри оновлюються чи отримують новий зміст.
Ознака №6. Мова героїв. Коли конфлікт внутрішній, то й увага до героїв особлива: до їх душевного стану, до найменших змін в настрої, до їхніх слів та інтонацій. Вони стають більш ємнісними. Збільшується роль підтексту.
Вчитель може припинити роботу, щоб учні самостійно закінчили упорядкування таблиці.

Ось варіант побудованої учнями таблиці.

ОЗНАКИ «НОВОЇ ДРАМИ» В ПОРІВНЯННІ З ТРАДИЦІЙНОЮ
Традиційна драма “Нова драма”

Конфлікт

  • рушійна сила драми

  • зовнішній конфлікт

  • конфлікт між героями (один проти іншого чи інших)

  • окремий конфлікт окремого героя

  • Конфлікт вирішується в процесі п’єси

  • конфлікт як фон для сценічної дії

  • внутрішній характер конфлікту

  • конфлікт героїв із життям

  • конфлікт не розв’язується

Герої

  • герой – характер

  • чіткий розподіл на позитивних та негативних, на головних та другорядних

  • увага до дії героїв

  • герой – носій ідеї

  • немає чіткого розподілу героїв на позитивних та негативних, головних та другорядних

  • увага на внутрішнє життя персонажів

Характер дії

  • дія бурхливо розвивається

  • захоплююча зовнішня інтрига




  • фон - буденний, події – повсякденні.

  • “Головні» події часто відсутні взагалі чи про них лише говориться

Компо-зиція

традиційна композиція: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація тощо


  • відхід від традиційної схеми

Жанрові особли-вості

Чіткий розподіл за жанрами

оновлення чи змішування жанрових ознак

драми ідей, п’єси – дискусії

Мова героїв

Важливі емоційність та психологізм мови героїв

  • значна роль підтексту

  • мова набуває глибокого символічного змісту




Роль автора

  • на сцені малопомітна

  • виражена в стислих ремарках

  • збільшується роль ремарки та її обсяг

  • автор часто учасник дії

Деталі

Часто грають важливу роль

  • символічність деталі

  • психологізм деталі

Фінал

у фіналі - розв’язка конфлікту

Часто відкритий фінал

Гра акторів

прагнення реалістичності

максимально природна чи, навпаки, символістично відсторонена

Час і місце

показ героя в певних обставинах вимагав показу певного хронотопу

хронотоп часто умовний (завжди та повсюди)


ВЧИТЕЛЬ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Чергове моє завдання - показати особливості розвитку російського театру початку 20 ст. Це зробити дуже просто і складно водночас. Тому що добра половина ознак «нової драми» пішла від Чехова.

Тому, не повторюючись, спробую разом з вами винайти те, що притаманне лише російській драмі.

Які прізвища авторів нової драми ви знаєте? (Чехов, Горький, Блок, М. Булгаков, В. Маяковський та інші).

Ми з вами вже читали п’єси Чехова «Вишневий сад», Горького «На дні». Це, зрозуміло, замало для висновків. Але ми маємо в особах Чехова та Горького головних експериментаторів нового театру. Спробуємо зробити висновки.

Давайте подивимось, що у порівнянні з європейською драмою з’явилось на російських театральних підмостках.

(За допомогою питань викладача учні приходять до висновків, які зафіксовано в таблиці)

САМОБУТНІСТЬ РОСІЙСЬКОГО ТЕАТРУ

Напрям

  • реалістично-символічна драма (Чехов)

  • соціально-філософська драма (Горький)




Конфлікт

  • У Чехова: герой конфліктує, в першу чергу, з собою. Він не дотягує до своєї сутності (Ранєвська, три сестри, Заречна, Трофімов)

  • У Горького герої б’ються з життям

  • Ніхто не спроможний нічого змінити.

  • Конфлікт не вирішується. Незакінченість п’єси сприймається як ідея




Герой

  • Відмова від принципу одногеройної п’єси

  • Герої – носії ідей, однієї (головної) риси характеру, одного «болю»

  • Герой сприймається як узагальнення, тому його образ набуває філософського змісту

  • Особлива увага до психології героїв

  • Майже всі герої мають трагічне забарвлення




Жанр п’єс

  • Змішування та взаємопроникнення жанрів

  • У Чехова: к о м е д і я «Чайка»закінчується словами: «Дело в том, что Константин Гаврилович застрелился…». А п’єса «Три сестри», де нічого подібного не діється, називається д р а м о ю. «Вишневый сад», п’єса, де розбиваються долі, - к о м е д і я

  • У Горького жанр «На дне» - «картины, четыре акта». «Враги» - «сцены»




Опис життя, настрій п’єси

  • Свідомий відхід від театральності («Убрать четвертую стену дома»)

  • Життя на сцені майже безподійне, без підйомів та спадів (треба брати “жизнь ровную, гладкую, обыкновенную, какова она есть на самом деле” (Чехов)

  • Але «поза дією» (у Чехова) виникає тонкий ліризм (відбиття тонких почуттів, співчуття автора, емоційна забарвленість)

  • У Горького - опис життя подібний, але авторська позиція чітка, більш соціальна

  • Виведено «за сцену» виграшні епізоди, щоб вони не відволікали від головного – спостереження за духовним життям героїв




Мова й розмова героїв

  • Герої ведуть свій монолог навіть в численних діалогах. Вони «не чують» один одного, відповідають не стільки на репліки співбесідників, скільки на внутрішній хід власних думок. У кожного своя драма

  • Герой подає свої слова, а автор накладає на них той зміст, що герой сам не має на увазі. Це має назву «підводна течія»

  • Набуває змісту пауза, замовчування

  • Виникає принцип «другого діалогу»




Роль деталі

  • іноді деяким деталям надається важливий зміст («звук лопнувшей струны, набат, пожар, стук топора»). Символізм деталі




Час п’єси

  • Двонаправленість часу. Сучасність минає, тому не цінується героями, вони живуть або минулим, або майбутнім, якого вони ніколи не побачать




Фінал

  • Відкритий. Благополучний кінець зустрічається рідко





А зараз ви станете свідками, як страждають, та нічого не можуть вдіяти герої чеховського «Вишневого сада».
Уривок з останніх дій п’єси (переживання Ранєвської та купівля саду Лопахіним)

Вчитель УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ви вже з’ясували, що модерна драма в Європі та Росії народжувалась із традиційної драми та всупереч останній. В українській літературі цей процес був схожим.

Будьте ласкаві, пригадайте, під чим ім’ям ви стали учасником нашого дійства і з якої п’єси прийшли «ваші» герої.

Як бачите, одна половина зали – це представники традиційної драми, інша – нової драматургії. Назвіть авторів традиційної і новаторської драматургії. Визначте тематику та проблематику «ваших» творів.

Виясняють, що реалістична драма відтворює в основному соціально-побутові проблеми українського села, а нова драма підіймає зовсім інші проблеми: філософські, загальнолюдські.

Тобто нова драма наблизила Україну до всього світу, а світ - до України. Хто стояв біля витоків нової української драми?

Леся Українка стояла на засадах модернізації української культури, завжди прагнула уникати провінційної вузькості чи односторонності.

Про це свідчить тематика її творів. Давайте пригадаємо твори великої Лесі Українки, що збагатили українську драму новими проблемами, гострими питаннями, широкою «географією», «історією», що стали тлом подій в наступних творах: “Одержима” – євангельські часи, Давня Іудея, конфлікт в розумінні поняття любові;

“Бояриня” – 17 століття, Україна та Московія, проблема служіння вітчизні;

“Камінний господар” – середньовічна Іспанія, проблема влади.

Отже переконуємось в надзвичайно широкому охопленні часів, подій, народів, культур, проблем, питань.

Різноманітна тематика сприяла розвитку кола проблем не тільки, і не стільки вузьконаціональних, але загальнолюдських, філософських, психологічних.

Чи не означає таке широке коло проблем, часів та країн, де відбувається дія, відрив від національного коріння? Яка ваша думка? Наведіть приклади.
Роздуми учнів
Вчитель:

“...Дехто... вирікав, що я ховаюсь від “народніх” тем і складу мови народньої, лізу в “літературщину” та “ітелігентствую”, - писала Леся Українка.

Але за Лесею були й глибоко національні “Лісова пісня” та “Бояриня”.
Запис 1 під назвою теми “Особливості української модерної драми”.

“Збагачується та розширюється тематика та проблематика драматичних творів. Український театр вбирає надбання світового театрального процесу”.
Вчитель. Леся Українка через свою теорію “новоромантизму” презентувала в нашій літературі новий тип героя. Який він?
Учні роблять висновки на прикладах вивчених творів.
Вчитель (узагальнюючи). В центрі уваги письменниці (за законами модернізму) – особистість, її переживання й пошуки. Герої проповідують торжество духу, свободи, часто – індивідуалізм.
Запис 2. “Новий герой нової драми - це особистість, що знаходиться в пошуках самого себе та відповідей на філософські питання».
Вчитель. Уявіть: ви режисер-постановник театру. В репертуарі вашого театру є п’єси “Хазяїн” і “Одержима”. В якій п’єсі ви будете дотримуватись реалістичної достовірності в сценічному оформленні, в одязі героїв, а в якій ви запропонуєте символічні декорації та костюми? Чому?
Обговорення

Вчитель (якщо питання не вирішено). Як ви думаєте – Лукаш, на відміну від Мавки, герой реалістичний чи цьому образу теж притаманний алегоричний зміст?
Учні приходять до висновку, що Лукаш – герой, в якому борються дві сторони його душі: порив до високого, до творчості, мистецтва, природи, з одного боку, та потяг до землі та земного, до забезпеченого побуту, до життя «як у всіх», з іншого. Тому можна вважати, що Мавка та Килина - дві сторони його душі.

ЗАПИС 3. “Дійовим особам часто притаманні алегоризм та символічність”.
Вчитель. Сучасні театрознавці відзначають одну із заслуг Лесі Українки в тому, що вона запропонувала новий тип конфлікту в своїх п’єсах – інтелектуальний.

Що ви вкладаєте в нове для вас поняття “інтелектуальний конфлікт”?
Запис 4. “Інтелектуальний конфлікт передбачає протистояння ідей, світопочувань, позицій. Герої переймаються філософськими, моральними, “вічними” питаннями. Розвиток думки, суперечка, диспут, дискусія є обов’язковим елементом в творах Лесі Українки».
Вчитель. Цитатний доказ: “Саме дискусійний ібсенівський “Ляльковий дім” скорив Європу”, - стверджував великий полеміст Бернард Шоу.

Вчитель. До творів Лесі Українки не можна підходити з міркою побутової драми, побудованої на зовнішній дії. Під «мікроскопом» авторки - людська душа. Посилений психологізм інтелектуальної п’єси вимагає нових жанрових різновидів. Лише 3 п’єси Лесі Українки із 20-ти мають традиційну форму, а інші – нову. Доведіть думку.
Учні називають: “Лісова пісня” – драма-феєрія, “Одержима” – драматична поема, “Айша і Мохамед” – діалог тощо
Запис 5. «Український театр збагачено новими жанрами».
Вчитель. Подивіться, скільки внесла Л. Українка в розвиток українського театру. Але ... перша п’єса “Блакитна троянда” з тріском провалилася. Чому?
Намагання учнів ввійти в роль глядача того часу
Висновок вчителя. Леся Українка значною мірою випередила сучасний їй театр. Вона йшла “сходами гігантів” і залучила Україну до модернізму (відповідно європеїзму, інтелектуалізму, естетизму, зображення життя інтелігенції).
Вчитель: Леся Українка стала першим автором нової драми, але не одиноким. Сама винятково обдарована особистість, Леся Українка безпомилково вгадувала талант, чиї твори не вкладалися в прокрустове ложе традицій. Саме вона одна з перших звернула увагу на Володимира Винниченка. Його творчість “просто зачіпляла її за живе.”

„Серед млявої тонко-артистичної та малосилої ... шаблонованої та ординарної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось таке, дуже рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе в кишеню за словом... І звідки ти взявся у нас такий?” - писав І. Франко про новатора Винниченка.

Непересічна особистість, митець займає виняткове місце в українській історії та літературі, а особливо в історії української драматургії поч. ХХ ст. Він розумів, що настав час європеїзувати український театр, надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію.

Де і коли сформувалася у письменника така думка?

Як всім відомо, В. Винниченко вів активне політичне життя, повне перипетій, арештів, переслідувань. Щоб уникнути цього, змушений був емігрувати за кордон. З 1908р. по 1913 він живе у Швейцарії, Італії, Франції (Парижі), Німеччині, Росії. І за цей дійсно “зоряний” період В. Винниченко написав п’єси „Базар”, „Брехня”(1910), „Співочі товариства”, „Чорна Пантера і Білий Медвідь”(1911), „Дочка жандарма”, „Натусь”(1912). Всього в його творчому доробку 23 п’єси. Можна сказати, що він гідно перейняв естафету від Лесі Українки. Перші постановки його п’єс, як і Лесиних, не принесли успіху. Причини: п’єса є - театру немає. Його драми - стихія, бунт, виклик, він руйнував канони сценічного дійства.

На відміну від Лесиних творів, тематика його творів співзвучна тому часу з його соціальними протиріччями, втратою духовності, моральності. Він „в художній формі обмінювався з іншими людьми своїми спостереженнями над життям і витікаючими з нього висновками”.

Письменник пізнавав українську людину нового типу. В центрі уваги драматурга – українець, але в новій соціальній ролі.

Учням роздано ксерокопії сторінок з творів, де вказано перелік героїв і їх рід занять.
Вчитель. Як бачимо, на сцені з’явився новий тип героя: робітник, революціонерка, соціаліст, інтелігент (вчений, художник).

Однією з найпопулярніших п’єс В. Винниченка була „Чорна Пантера і Білий Медвідь”.

Ця п’єса зачіпляла глядача за живе витонченістю образів, почуттів, проблем.

Уривки з п’єси. Париж. Корній та Сніжинка в арт-кав’ярні. Розмова Корнія та Рити вдома

(дивись додаток)
Вчитель: Б. Шоу писав: „В нових п’єсах драматичний конфлікт будується не навколо вульгарних схильностей людини, його жадоби чи щедрості... а навколо зіткнення різноманітних ідеалів”.

Чиї і які ідеали створюють конфлікт твору і в чому його особливість? (Кожен герой є носієм своєї життєвої істини, а в душі головного героя Корнія – розкол між обов’язком (сім`я) і прагненням (мистецтво).
Чи бачите ви схожість між Корнієм і Лукашем, головним героєм “Лісової пісні»? Між Корнієм та головним героєм новели „Цвіт яблуні” М.Коцюбинського? Між Корнієм та героєм новели „Я (Романтика)” М. Хвильового?
Окремі персонажі виступають як частини душі головного героя, вказуючи на розколотість, невизначеність у житті. Звідси, може, „рвана” мова Корнія.
В чому проявляються ознаки модерновості в п’єсі „Чорна Пантера і Білий Медвідь”?
Відповіді учнів


Вчитель. Критики по-різному віднеслися до творчості Винниченка. Але головне було зрозумілим: “Ми, українці, виходимо на світову арену”.

Це був перший драматург, твори якого йшли за кордоном з великим успіхом на сценах театрів Берліна, Дрездена, Лейпцига та Риму.

Сценічну постановку його творів обговорювали Станіславський, Немирович-Данченко, М. Садовський, Г. Юра, М. Заньковецька.
Відомо, що новаторській психологічній драмі необхідна новаторська режисерська постановка, новаторська акторська гра.
Доповідь учнів про нових режисерів «нової драми» – Леся Курбаса та

В. Мейєрхольда (дивись додаток)
Відеорепортаж учнів про театральне життя рідного міста.

Заключне слово викладачів про важливість прилучення до надбань культури взагалі та театральної культури зокрема, про важливість розвитку в собі емоційного та інтелектуального глядача.


На закінчення звучать слова викладачів:
Театр. Завіса. Маски. Ролі.

Актори в залі. Повний зал.

Чужії радощі і болі

До свого серця ти сприймав.
Лицей был первой вашей сценой.

Играл здесь каждый свою роль.

Здесь не было второстепенных:

Важны и свита, и король.
Театр – жизнь. Мы все – актеры.

Не манекены, не статисты.

Мы своей жизни режиссеры

И сами в жизни той артисты.
Театр, ти - ринг і ти - арена,

Безодня ти і п’єдестал.
Здесь все навеки неизменно,

Но каждый миг открытьем стал!

ТЕМИ, ЗАПРОПОНОВАНІ ДЛЯ КОМПАРАТИВНОГО ЗІСТАВЛЕННЯ

(курсові роботи, доповіді, самостійні завдання, проектна робота тощо)


  1. Тема кохання та смерті в творах К.Гамсуна "Пан" і М.Коцюбинського "Тіні забутих предків".

  2. "Найглибше бачиш тільки серцем...": Паралельні світи та системи життєвих цінностей в оповіданні Григора Тютюнника "Дивак" та в казці Антуана Сент-Екзюпері "Маленький принц"

  3. «Так ось вона, Січ!». Урок компаративного аналізу повісті М. Гоголя "Тарас Бульба" та творів українського епосу

  4. Ідеал ліричного героя в поезії Володимира Сосюри і Сергія Єсеніна.

  5. До Лесі та Марини по науку любові. Урок-диспут за інтимною лірикою Лесі Українки та Марини Цвєтаєвої.

  6. Українська постмодерна література в колі світового постмодерну.

  7. Сучасний літературний процес в Україні та його перспективи (в світі літературного процесу Європи).

  8. Проблеми митця у "Непатріотичних" п`єсах Олександра Олеся та в романі М. Булгакова «Майстер і Маргарита».

  9. Увійти у світ і вистояти в ньому. Молодіжна субкультура.

  10. Будівничий перекладацьких мостів. Урок - літературознавче дослідження перекладацької спадщини Максима Рильського.

  11. "Бо ти на землі - Людина". Урок-компаративний аналіз за творами Г Ібсена "Ляльковий дім" та О.Кобилянської "Людина".

  12. "Енеїда" Івана Котляревського (по слідах героїв Вергілія).

  13. Компаративний аналіз двох романів: "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Панаса Мирного та І. Білика і "Злочин і кара" Ф. Достоєвського.

  14. Міф і міфологічний фактор у літературі.

  15. Діалог культур. Урок компаративного аналізу "Кримських сонетів" А. Міцкевича і "Кримських спогадів " Л.Українки.

  16. Через "Сто років самотності" зникають навіть "Тіні забутих предків"
    І
    нтегрований урок-дискусія за творами Коцюбинського та Маркеса.


  17. 17. Чим Іван Франко схожий на Дон Кіхота, а Василь Стефаник - на Гамлета?

  18. Західноєвропейський і український модернізм: грані зіткнення.

  19. Людина на війні: порівняльний аналіз авторських концепцій
    О.Довженко ("Воля до життя") - Г.Белля ("Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...")
    .

  20. "Твою красу я переллю в пісні..." Вивчення поетичної збірки І.Франка "Зів`яле листя" в контексті європейської інтимної лірики.

  21. Твори Вергілія і Котляревського серед духовних надбань людства.

  22. У Петербурзі вони були українцями (Гребінка та Гоголь).

  23. Про деякі особливості стилю "Українського Чехова" - С.Васильченка.

  24. Трагічні долі поетів.

  25. Виразники дум народних. Уроки за творчістю Ш.Петефі у зіставленні з творчістю Т.Шевченка.

  26. «Я гарною була, і в тім причина смерті…» Поема Т.Шевченка «Катерина» і трагедія Й.В. Гете «Фауст».

  27. Л.Костенко та Анна Ахматова про Бориса Пастернака (Л. Костенко «Гілочка печалі на могилу Пастернака”, Анна Ахматова. “Поет” ).

  28. Л.Костенко, Анна Ахматова та Марина Цвєтаєва - Блоку (Л.Костенко. “Учора в дощ зайшов до мене Блок...”. Анна Ахматова. “Олександрові Блоку” . М.Цвєтаєва. “Із віршів до Блока” ).

  29. Поетичний вінок Маяковському (М.Рильський. “Маяковський”. М.Цвєтаєва. “Маяковському”. Б.Пастернак. “Смерть поета”).

  30. Проблема відповідальності вченого за наслідки своїх наукових відкриттів у драмі “Життя Галілея” Бертóльта Брехта і повісті М. Булгакова «Собачье сердце».

  31. Роздуми над «Життям Галілея» Б. Брехта (Пауль Целан. “Листок, бездеревний, Бертольтові Брехту...” - Л.Костенко. “Чи зрікся Галілео Галілей...” - Д.Павличко. “Галілео Галілей” - Л.Кисельов. “Монолог Галілея”) .

  32. Доля Артюра РЕМБÓ (в поезії Л. Костенко “Хлопчичок прийшов із Шарлевілю...”)

  33. "Повість временних літ" – справжній архів нашої літератури. (Використання твору істориками Карамзіним, Соловйовим, Погодіним, Ключевським, письменниками І.Франко ("Захар Беркут"), Скляренко ("Святослав", "Володимир"), Збанацьким ("Диво", "Євпраксія"), Кочергою ("Ярослав Мудрий"), Хижняком ("Данило Галицький") та ін.)

  34. Інтимна лірика як духовний феномен (поезія жінок-поетес).

  35. Символізм в світовій та українській літературі (П.Верлен, С.Малларме, В.Брюсов, К.Бальмонт, О.Блок, А.Бєлий, Д.Мережковський, Ф.Сологуб, О.Олесь, М.Вороний, Г.Чупринка, М.Філянський, О.Кобилянська, Я.Савченко, М.Терещенко, П.Тичина, В.Ярошенко, які організували групу "Музагет" (1919).

  36. Футуризм - синтез поезії, музики, скульптури, культу техніки зображення і боротьба з провінціалізмом (Бурлюки,
    В.Маяковський, І.Сєвєрянин, В.Хлєбніков, М.Семенко, Г.Шкурупій,
    М.Ірчан, М.Терещенеко, М.Бажан, Ю.Яновський).

  37. Література діаспори.

  38. Неоднозначний стан української та російської культури під час "хрущовської відлиги".

  39. Поезія війни.

  40. Образ Прометея в творчості західноєвропейської та української поезії (Т.Шевченко. “Кавказ”. Леся Українка. “Кассандра”. М.Рильський. “Прометей”. Л.Костенко. “Вітри гули віолончеллю...”. Л.Стафф. “Прометей”).

  41. «Пам’ятники» Горація, Пушкіна, Рильського.

  42. Тема Данте в творах українських і світових майстрів слова.

  43. Вічні образи в світовій та українській літературі.

  44. Ремінісценції (“Дон Кіхот” в творах письменників: Л.Костенко “Балада моїх ночей”. П.Верлен. “Дон Кіхотові”. Р.Даріо. “Сонет - Сервантесу” ).

  45. Що навіяв «Гамлет» (М.Рильський. “Шекспір”; “Принц Данський (під хвилю зневіри)”; “Як Гамлет, придивляюсь я до хмар...”. Л.Костенко. “Не треба заздрити Шекспіру...”. Д.Павличко. “Як Гамлет, я ходжу поміж гробами...”. Д.Мільтон. “Шекспір”. П.Верлен. “Гамлет мовить”. А.Рембо. “Офелія”. Цвєтаєва. «Діалог Гамлета з совістю»). Б.Брехт. «Про Шекспірову драму “Гамлет”»).

  46. Продовження та розвиток традицій Мольєра в п’єсах Г.Квітки-Основ’яненка, І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, М.Куліша.

  47. Відгомін поеми Байрона «Мазепа» в європейській та українській культурі та літературі.

  48. Собори без Бога. («Собор Паризької богоматері» В.Гюго, «Шпиль» В. Голдінга та «Собор» О.Гончара).

  49. “Українська тема” і романтичний “місцевий колорит” творів М.Гоголя.

  50. Тема долі Пушкіна і Лермонтова в творчості українських поетів.

  51. Лихварство та влада грошей в п’єсах М.Кропивницького “Глитай, або ж Павук” та І.Карпенка-Карого “Сто тисяч”, “Хазяїн”. М.Гоголь. “Мертві душі”. В. Шекспір. “Венеційський купець”. О.Пушкін. “Скупий лицар”.

  52. Достоєвський і українська література (І.Франко, В.Винниченко, М.Хвильовий).

  53. Звертання до Бодлера (М.Зеров. “Pro domo (про себе)”. М. Рильський. “Морозе! Ти - душа парнаського співця...”, “Бодлер”. І.Качуровський. “Із наслідувань французькій”. К.Бальмонт. “До Бодлера”).

  54. Традиції В.Вітмена в українській літературі: верлібр у М. Семенка, Б.І.Антонича, П.Тичини. Я.Врхліцький. “Волт Вітмен”

  55. Вертерівський тип героя в українській модерній поезії.

  56.  В. Петров-Домонтович й О. Мандельштам про Франсуа Війона: специфіка біографічної свідомості. 

  57. Сюжетно-образные параллели в «Серапионовых братьях» Э. Т. А. Гофмана и в «Малахитовой шкатулке» П. П. Бажова. 

  58. Компаративний аналіз віршування Т. Осьмачки і М. Цвєтаєвої.

  59. Спільне й відмінне в художній концепції романів «Тіні в раю» Е.-М. Ремарка та «На твердій землі» У. Самчука.

  60. Андрухович — інтерпретатор поезій Р. М. Рільке. 

ДОДАТОК 1
КАРТКИ - ЗАПРОШЕННЯ
НАТАЛКА, ГОРПИНА ТЕРПЕЛИХА, Петро, МИКОЛА,

Тетервановський (возний), Макогоненко (виборний),
Терентій Гаврилович Пузир, Феноген, Ліхтаренко, СОНЯ (дочка Терентія Гавриловича), ЗОлотницький, Калинович (вчитель Соні)
Мавка, Лукаш, Килина, Русалонька, Лісовик, Водяник,

Мати Лукаша, дядько Лев, Той, що греблі рве
Оксана, Степан, Олекса Перебійний, Аннушка, Мина Мазайло, Рина, Уля, Тьотя Мотя, Дядько Тарас, Мокій
Раневская ЛюбовЬ Андреевна, Гаев (брат Раневской), Аня (дочь Раневской), Лопахин, Петя Трофимов, Варя (приемная дочь Раневской), Фирс, Яша (лакей Раневской)
Костылев (хозяин ночлежки), ВАрвара (жена Костылева),

Наташа (сестра Варвары), Васька Пепел, Лука (странник),

Актер, Барон, Настя (девицА из ночлежки), Клещ (слесарь), Анна (жена Клеща), Сатин
Тихон Кабанов, Катерина Кабанова, Марфа Игнатьевна Кабанова, КулиГин (Механик-Самоучка), Савел ПРокофьич Дикой, Варвара Кабанова, Сумасшедшая барыня, Борис (ПлемЯнник Дикого), Кудряш
Гамлет, принц Датский; Гертруда, королева, мать Гамлета;

КлавдИй, король; Тень отца Гамлета; Офелия; Полоний (отец Офелии, придворный); Лаэрт (сын ПОлония); Горацио (друг Гамлета)
Журден, Люсиль (дочь Журдена), Ковель (возлюбленный Люсиль), Аристократ Дорант, ГоспоЖа Журден, НИколь (служанка Журдена)
Генри Хиггинс, полковник Пикеринг, Элиза Дулитл,

Мистер Дулитл, Миссис Хиггинс, Фредди Хилл, Миссис Пирс, Миссис Эйнсворд Хилл


1   2   3   4   5   6

Схожі:

Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури
Анотація. У статті описано досвід використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови та літератури з метою активізації...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим...
«Зарубіжна література» – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори та головні етапи розвитку світового літературного...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим...
«Зарубіжна література» – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори та головні етапи розвитку світового літературного...
Н. С. Василенко Підсумкові контрольні роботи за рік із зарубіжної літератури
Підсумкові контрольні роботи із зарубіжної літератури (5-11 класи) // Василенко Н. С., Ольшаниця, школа. – 2010. – с. 40
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ «ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ТА...
«Історія зарубіжної літератури ХІХ та ХХ століть» : для студ. 3 курсу, які навчаються за напрямом підготовки 020303 – Філологія (кредит...
Тема досвіду: використання інформаційно-комунікаційних технологій...
Досвід вивчався у 2009-2011 роках завідувачем методичного кабінету міського відділу освіти Трохименко І. М
Методистам, які відповідають за викладання зарубіжної літератури...
Методистам, які відповідають за викладання зарубіжної літератури і російської мови
Уроку
Наш сьогоднішній урок про вічне. А щоб проникнути у світ вічного, як писав поет Рилєнков, “…мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб...
Урок української літератури в 5 класі підготувала вчитель-методист...
Тема. Василь Симоненко – витязь молодої української поезії. «Цар Плаксій та Лоскотон». Казкова історія і сучасне життя. Характеристика...
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови
Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка