«СОПРЯГАТЬ НУЖНО …» Досвід з інтеграції курсів зарубіжної та української літератури


Назва«СОПРЯГАТЬ НУЖНО …» Досвід з інтеграції курсів зарубіжної та української літератури
Сторінка1/6
Дата28.10.2013
Розмір1.04 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
  1   2   3   4   5   6


Mіністерство освiти i науки Украiни

Днiпропетровський мiський юридичний лiцей

Бурлакова І.О.

Пуліна Г.О.

«СОПРЯГАТЬ НУЖНО …»
Досвід з інтеграції курсів

зарубіжної та української літератури


Дніпропетровськ

2007

УДК 005

ББК 84.4/8

П 88


«СОПРЯГАТЬ НУЖНО …». Методичний посiбник. Дніпропетровськ, 2007

Упорядники: Бурлакова І.О., Пуліна Г.О., викладачі зарубіжної і української літератури Міського юридичного ліцею, вчителі вищої категорії
Рецензенти: д-р філол. наук, проф. О.Л. Калашникова

заслужений вчитель України Л.О. Фурсова
Ця збірка не наслідування Ільфу та Петрову, братам Грімм тощо.

Бо спочатку була не книга, а спільна думка, спільні уроки, спільна праця двох викладачів – світової і української літератури – Пуліної Галини Олександрівни та Бурлакової Інни Олексіївни.

Вони давно вже відомі в нашому місті як сучасні майстри-педагоги, до яких ідуть за досвідом колеги – «зарубіжники» та «українці», тому що вони зуміли зв’язати дві програми, вплести рідну літературу в світовий «вінок» літератур.

Ця методична збірка – спроба передати іншим все, над чим старанно працювали дві авторки, запропонувати всім не будувати «берлінських» стін поміж двома спорідненими предметами, а шукати точки зіткнення на уроках та поза ними.

ISВN 966-401-010-3 © Бурлакова І.О., Пуліна Г.О. упоряд., 2007

© ВАТ “Дніпрокнига”, 2007
«Тунель риють по обидва боки»
Забудеш рідний край – тобі твій корінь всохне,

вселюдське замовчиш – обчухраним зростеш.

П.Тичина
Щоб майбутнє України не було «обчухраним», треба вводити в життя наших учнів поняття про включення рідної літератури в нестримний потік всесвітньої літератури.

Наша література та культура – це один із струменів літератури світу. І без цього струменя не буде повноводним літературне життя Європи. Демонстрація досягнень української літератури на фоні розвитку загального літературного та культурного процесу Європи – одне із завдань для вчителів рідної мови та літератури. Показати свій, неканонічний шлях рідної літератури, але суголосний шляху європейських літератур - це прилучити молодих громадян України до європейських надбань культури. Сьогодні, коли Україна бачить одним із напрямків свого розвитку входження в європейську єдність, досвід викладачів юридичного ліцею Дніпропетровська набуває масштабного значення.

Досвід, який ми презентуємо, має бути поширеним, тому що в ньому криються великі можливості для презентації української літератури як однієї з великих європейських літератур.

В юридичному ліцеї створилася дивовижна єдність двох викладачів – професійна, методична, людська.

Цій дружбі-взаємодії, дружбі-кооперації можна позаздрити, тому що результатом цієї єдності стала нова система викладання української та зарубіжної літератури, новий погляд на програму, на організацію позакласних заходів, а якщо брати ширше, то взагалі на виховання та навчання старшокласників.

Організаторами цього експерименту стали одні з кращих викладачів ліцею – Пуліна Галина Олександрівна та Бурлакова Інна Олексіївна.

Обидві вчительки відомі в області вже давно. Їхні відкриті уроки завжди ставали прикладом сучасної майстерності, нового погляду на літературу, нового стилю ставлення до учнів.
Бурлакова Інна Олексїївна.

Педагогічний стаж – 20 р. В ліцеї працює з 1993р.

Викладач вищої категорії, вчитель-методист.

Її педагогічний «коник» - створення умов на уроці та в позакласній діяльності для саморозвитку учня, розкриття його творчих здібностей. Вона любить театр – й ініціює в учнях спрагу до театрального мистецтва, тобто до саморозкриття. Вона є віруючою людиною – тому виховує в учнях повагу до Божого слова, до християнських цінностей. Творча особистість, вона не задовольняється старими методичними наробками, а шукає нові шляхи викладання класичної та сучасної літератури. Є автором статей з методики викладання української літератури та позакласної роботи. Пише вірші, гарно співає.

Уроки Бурлакової І.О. наповнені ліричністю та співучістю, проходять в єдності всіх видів мистецтва: музики, живопису, театру. Залучення учнів до творчої лабораторії письменників та поетів – це один з «феноменів» її творчого доробку. Дискусійність навчального матеріалу стала важливим покажчиком критичного мислення вчительки. Її учні вчаться пізнавати себе, набувають національної та людської свідомості.

Пуліна Галина Олександрівна

Має педагогічний стаж понад 36 років. В ліцеї працює з 1995 р.

Має вищу категорію та звання «відмінник освіти України».

Член Спілки журналістів України.

Була автором ідеї та редактором сучасних педагогічних журналів «Відкритий урок» та «Позакласна робота». Як редактор часописів стала одним з кращих пропагандистів педагогічного досвіду Дніпропетровщини.

Є постійним лектором в Дніпропетровському Інституті післядипломної педагогічної освіти. Її теоретико-практичні семінари для вчителів міста й області стали школою сучасного педагогічного досвіду.

Автор книги «Трудные темы зарубежной литературы» (2006 г.). Ця книга стала надбанням кожної шкільної бібліотеки Дніпропетровщини.

Автор статей з методики викладання зарубіжної літератури та позакласної роботи.

На її уроках вирішуються проблеми залучення учнів до високої думки, створюються умови для зростання особистості.

Уроки Пуліної Г.О. завжди бурхливі, стрімкі за темпом, мають велику інформативну насиченість. Це завжди шквал питань, лавина почуттів, швидкість реагування на відповіді учнів, зацікавленість в плодах своєї праці, високий рівень науковості та сучасності уроку. У спілкуванні з учнями віддає перевагу урокам спільного мислення, дискусії, діалогу. Не нав’язує своєї думки учням, але доводить, пропонує, агітує та залишає за учнями право на самостійні висновки. Тому на уроках створена атмосфера доброзичливості, але й високо піднята інтелектуальна та моральна планка, нижче за яку учням соромно опускатися.

Кабінети української та зарубіжної літератури ліцеїсти шанобливо називають «інкубаторами» - «бо тут вирощують», кажуть вони.
Пуліна Г.О. та Бурлакова І.О. складають вдалий творчий тандем. Вони спільно розробляють календарно-тематичні плани, накреслюють напрямки роботи гуманітарної кафедри ліцею, проводять цікаві позакласні заходи. Погляди на роль предмета літератури в навчальному закладі в них однакові.

Урок, за думкою цих вчителів, - це не монолог викладача, а діалог з письменником і учнями. Зробити урок пошуком істини, шляхом до правди, самовдосконалення, джерелом насолоди почуттям та думкою – ось орієнтири для цих педагогів. На своїх уроках вони намагаються зробити спілкування з художнім твором не нудним обов’язком, а пізнанням життя та самого себе.
Пуліна Г.О. та Бурлакова І.О. віртуозно володіють аудиторією. Створюють на уроках атмосферу довіри, впевнено вводять учнів в дивовижний світ людської думки. Високої активності учнів вони досягають вмілим індивідуальним підходом, науковою постановою проблемних завдань, використанням різноманітних прийомів, доброзичливістю та вимогливістю.

Обидві вчительки не бояться витратити час на рішення «побічних» моральних питань, якщо вони виникають у процесі вивчення твору. На перший план висувають художню цінність та загальнолюдську вартість твору.

Вони мають високий рівень професіоналізму, досконало володіють методикою викладання предмету і передають свій досвід молодим вчителям, постійно дають відкриті уроки на семінарах різного рівня. Вони – найулюбленіші серед ліцеїстів. Ось що пишуть про них вихованці ліцею в газеті «Самі про себе».

«Галина Александровна, мы безгранично счастливы, что такой предмет, как зарубежная литература, ведете у нас Вы. Мы давно поняли: у Вас талант учителя. Вы рождены для этого. Спасибо Вам за то, что Вы стали учителем, а не кем-то другим, за веру в нас, за заряд положительной энергии, которая вливается в нас на Ваших уроках!».

«Люба наша Інна Олексіївно! Ми вдячні долі за те, що знайомі з Вами. Нам випала честь бути Вашими учнями. Ви для нас як провідна зірка, живий вогник в наших серцях».
Як починався цей плодотворний тандем?

Юридичний ліцей – невеликий навчальний заклад, і в силу цього має низку переваг. Тут всього 6 класів, діти вчаться протягом 2 (а з 2006 р. – 3) років в комфортних умовах, у спілкуванні з сильним, творчим викладацьким колективом.

Але саме через «камерність» ліцею виникають особливі проблеми: кількість викладачів обмежена. В нас немає, як в інших школах, предметних секцій в традиційному розумінні, тому вчителі-гуманітарії об’єднуються навколо загальних проблем педагогіки та методики. Таким чином у ліцеї стало звичним знаходити спільні задачі, теми, підходи до планування, змісту навчання, методики викладання в різних предметах. І це відкриває нові горизонти! Нема сенсу замикатися в рамках свого предмету. Бо українська й зарубіжна літератури пройшли та проходять спільний шлях розвитку. Виховати повагу до предмету літератури як до мистецтва слова, виростити вдумливого читача, навчити вмінню висловлювати та відстоювати свою думку, критично ставитися до очевидного, бачити безперервність процесу розвитку літератури — спільне завдання для викладачів рідної та зарубіжної літератури.

Особливо від такого бачення виграє рідна українська література, яка тепер не виглядає як «хуторська», «позадницька». Учні переконуються в її рівноправності з іншими великими літературами, вони доходять висновку, що вона проходить ті ж стадії розвитку, вирішує ті ж проблеми, розвивається за тими ж законами, що й інші європейські літератури.

Спільне кредо ПЕДАГОГІВ
1. «Бути сучасним»

Коли ти відстав, мислиш вчорашніми категоріями, ти не можеш бути цікавим учням. Але, з іншого боку, ти повинен бути частково й консерватором, бо одне з головних завдань вчителів – це збереження загальнолюдського досвіду й цінностей. Учитель — це міст між поняттями «сьогодні» та «завтра». В наш час, коли книги задвигають все далі на полицю, на прилавках лежить макулатура, а комп`ютер і телевізор становляться «молохом», який пожирає вільний час учнів, учитель — хіба не єдиний, хто стає водночас і «архіваріусом», що зберігає цінності минулого, й, як кажуть росіяни, «впередсмотрящим», що вказує шлях в майбутнє. Крім того, вчитель обов'язково повинен бути ще й актором, психологом, режисером, вихователем, іноді адвокатом і ніколи суддею. Бо життя саме розсудить всіх. Вчитель повинен стати такою особистістю, щоб у порівнянні з Шевченко, Толстим, Лесею Українкою, Булгаковим він не здавався сірим і мізерним.
2. «Над сутичкою»

Викладати літературу не заангажовано, стати «над сутичкою» політиків, ідеологів. Бо література повинна прищеплювати вічні цінності.
3. «іти назустріч»

У роботі з дітьми керуватися лозунгом: іти назустріч. Учитель і учні працюють спільно, бо в них єдина мета – знайти світ, вийти на інтелектуальний, духовний простір, досягти думки великих.
4. «Клас без зайвих людей!»

На уроці головне – СЛОВО та ДУМКА. Якщо учень не прочитав твір, він зайвий на уроці. Він стає баластом, і тоді класу важче тягти свою ношу. Девізом кожного уроку цих викладачів можуть стати слова: «Клас без зайвих людей!» Колись про педагога перебудови Ільїна була написана книга «Почему у Ильина читают все». Без перебільшення можна сказати: всі ліцеїсти читають! Причому, без скорочень, хрестоматій, дайджестів. На урок вони приносять повний текст твору та свої думки.
5. «Підручник - не єдине джерело знань!»

Протягом двох років ліцеїст рідко заглядає в підручник, оскільки перш за все звертається до першоджерел (як до художніх текстів, так і до критичних статей). Тим самим він виробляє особисте бачення твору. Він проходить шлях від свого до чужого.
6. «знак оклику»

Обов’язковим на уроках Бурлакової І.О. та Пуліної Г.О. є принцип «знаку оклику». Коли взяти до уваги вираз: «Все жанры хороши, кроме скучного», то, перекладаючи це на мову педагогіки, отримаємо: «Все уроки хороши, кроме скучных». На сірих уроках сплять мозок і серце. І навіть коли методично все було зроблено вірно, все рівно урок НЕ ВІДБУВСЯ. Тому викладачі намагаються зробити уроки азартними, такими, що бентежать, розбурхують. Учні повинні жити темою, а не проходити тему. На думку викладачів, маючи в своєму розпорядженні велику спадщину, вчитель літератури не має права залишати серця вихованців байдужими. Тому вони роблять традиційне — несподіваним, нестандартним. Особливо повинні запам’ятовуватися останні уроки за темою. Це й є тим «знаком оклику», на який не можливо не звернути увагу. Урок за темою «Пігмаліон» Б.Шоу, «Лісова пісня» Лесі Українки закінчується театральними виставами. Останній урок за «Грозою» О. Островського – навчальною полігрою. Після вивчення теми «Булгаков», «Український модернізм» на уроках учні випускають літературні газети та ін.

Після теми «Стильове розмаїття в українській поезії початку XX стол1ття» Бурлакова І.О. пропонує провести презентацію улюбленого поета-модерніста. Це своєрідна спроба довести значущість здобутків поета, його стильову неповторність, художню своєрідність образу ліричного героя, світу і природи.

А останні уроки в семестрі перетворюються на справжнє свято. Учні готують інсценування за будь-яким твором, що вчили на протязі навчання в ліцеї, випускають літературні газети, пишуть сценарії виховних заходів, літературних вечорів тощо.

Кращі інсценування демонструються на останньому літературному вечорі. І це – цілком самостійна робота ліцеїстів.
7. «Не клонувати самих себе»

Намагатися бути неповторними, уникати шаблонів. Дійсно, в методичному арсеналі обох викладачів чимало нестандартних прийомів.

Урок-вернісаж ідей дозволяє в дискусійній формі висловлювати різні точки зору на ту чи іншу проблему. Такий урок вписується в тему «Кафка», «Хемінгуей», «Нечуй-Левицький» та ін. Така форма дає простір для роздумів і тлумачення творів великих майстрів слова.

Урок-полігра (навчальна гра з багатьма завданнями) чудово допомагає поглибити знання з драматургії.

Враховуючи специфіку нашого навчального закладу, доволі часто пропонуються учням уроки-суди. Суд над Печоріним, Раскольниковим, над мешканцями міста Калінов («Гроза»), над Чіпполло («Маріо та чарівник») та Чіпкою («Хіба ревуть воли…») допомагають зрозуміти психологію почуттів, вчинків героїв.

Іноді учні стають співавторами цих великих творів, бо роблять спробу «дописати» якісь сцени. Наприклад:

«Гроза» «потребує» закінчити п’єсу розмовою матері та сина після самогубства Катерини.

Роман «Злочин і кара», «Хіба ревуть воли…» дають змогу скласти останню промову героя в суді.

В романі Булгакова «Майстер і Маргарита» Воланд іронічно висловлюється про грішне, безбожне життя у сталінській Москві.

Ліцеїстам подобаються уроки-звіти, що потребують глибокого осмислення великої суми знань за складними темами. Наприклад, після теми «Літературний процес в українській та російській літературі 20-30-х рр.» учні пишуть своєрідні щоденники, уявляючи себе людиною того часу.

Дуже популярні відеоуроки («Симбіоз людини і природи в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Проблеми драми Б. Шоу «Пігмаліон»).

Запам’ятовуються назавжди театралізовані уроки («Нова драма в українській та світовій літературі»).

Уроки-дослідження потребують глибокого знання тексту («Теорія «сильної особистості» Ф.Ніцше та Родіона Раскольникова», «Розкол особистості героїв М. Хвильового під впливом соціальних обставин»).

Уроки-розкодування застосовуються при вивченні творчості письменників-модерністів Голдінга, Хемінгуея, Драча тощо. Кожен символ у творі повинен бути розшифрованим.

Уроки з компаративістики досліджують паралелі стильових та художніх особливостей творчості різних майстрів слова, розглядають типологічні подібності ( "Найглибше бачиш тільки серцем...": Паралельні світи та системи життєвих цінностей в оповіданні Григора Тютюнника "Дивак" та в казці Антуана Сент-Екзюпері "Маленький принц", Ідеал ліричного героя в поезії Володимира Сосюри та С. Єсеніна тощо).

Уроки-інтриги були проведені за творчістю Р. Бредбері, Ліни Костенко.

Популярні в учнів ток-шоу (ця форма була застосована на підсумкових уроках «Проблеми української літератури на межі XIX — XX ст.» як можлива дискусія між модерністами та народниками, «Розмаїття російського модернізму на межі XIX — XX століть» як можлива дискусія між модерністами та послідовниками традиційного мистецтва).

Урок-відеорепортаж - чудова можливість пройти учням за пам’ятними містами літературного Придніпров`я.

Урок-видавництво – справа дуже серйозна. Вчитель – директор видавництва, а групи учнів (редакційні колегії) працюють над випуском поетичних збірок улюблених поетів чи літературних газет. Чия робота буде кращою? Чия збірка піде «до друку»? Переможцем стає не тільки той, хто виконав всі умови роботи «редколегії», але й міг захистити своє творіння.

Після таких уроків в літературних кабінетах – галерея газет чи полиця з 15 – 20 «книжками».

Але, щоб не склалося невірного розуміння стилю роботи цих викладачів, треба зауважити: ігри на уроках – не самоціль. Ігрові назви не витискують головного: вся увага - тексту літературного твору. В класі йде розмова не навколо художнього твору, а лише на його основі. Так на уроках виховується культура дискусії, вміння аргументувати свою думку, грамотно будувати вислів.

У методичній палітрі обох педагогів – й усталені групові форми роботи: семінари, конференції, заліки, колоквіуми.

8. «Група вимагає та допомагає»

І Бурлакова, і Пуліна віддають перевагу груповим формам роботи на уроці, тому що, і це доведено, надає кожному можливість виявити свій талант і здібності, збагатитися чужими думками та ідеями, не бути стороннім споглядачем. Це до того ж і згуртовує ліцеїстів, виховує самостійність, колективізм і відповідальність водночас.

9. «Твір – для спілкування»

Методика роботи над учнівськими творами стала зразком педагогічного досвіду для вчителів Дніпропетровщини. На протязі багатьох років Пуліна Г.О. та Бурлакова І.О. переконують слухачів курсів ДОІППО, що усталена система роботи над творами – це безнадійна система. Про своє ставлення до учнівських творів Пуліна Г.О. написала статтю, що була надрукована в часописах «Відкритий урок» та «Література». В кінцевому варіанті стаття ввійшла в її книгу «Трудные темы зарубежной литературы».

Що, власне, називаємо ми твором? Роботу по викладанню думок вчителя в певній послідовності і в певному об`ємі. Це обмеження польоту думки дитини. Та ще й вправа на нещирість. Для кого і для чого пишуть твори учні? Для червоного олівця вчителя.

Пуліна Г.О. та Бурлакова І.О. зробили так, щоб твір став засобом спілкування!

Така робота допомагає учню розкрити себе і пізнати інших, примушує учня повірити в себе, в свою унікальність, почути свою значимість.

Такий підхід до творів потребує більше часу та сил вчителя.

Вчитель, перевіряючи твори, підкреслює значущі думки, цікаві застереження, шокуючи висловлювання учнів. А потім це передруковує для майбутньої газети, яка надовго стає центром уваги ліцеїстів.

«Я помню первую газету, - пригадує Пуліна Г.О.- Она была посвящена Маяковскому. В этот день в лицее она стала событием. Возле газеты целый день толпились учащиеся. Они читали, спорили, радовались, возмущались, обменивались мнениями. И хотя в тот день на уроках была объявлена новая тема, но Маяковский продолжался! Сколько счастья было в глазах тех учеников, сочинения которых никогда (какое ужасное слово!) не читали в классе. Ведь сегодня они увидели, что и их мысли (пусть в газете появилось всего лишь одно предложение из сочинения) кому-то нужны и интересны, что учитель оценил их и предложил для обсуждения другим ученикам. Какими умными и значительными казались сами себе ребята. В этот день был утвержден тот уровень свободы, когда привычное школьное «надо» — надо прочитать, проанализировать, сопоставить и т.д. — воспринималось как действительно необходимое для реализации свободы самопроявления и самоутверждения».

Такий підхід до написання творів учить увазі до чужої думки, культурі спору, спонукає до дискусії та відвертості, до колективної творчості. Стверджується особлива роль твору в розвитку особистості учня. Така газета, коли вона стає традиційною, піднімає престиж літератури як навчального предмету, привчає до думки, що писати твори цікаво!

І Бурлакова, і Пуліна можуть пишатися такими газетами - збірками думок учнів, як «Навіщо читати Толстого сьогодні», «Бунін і ми про кохання», «Ми у захваті» (за темою «Булгаков»), «Маяковський? Я за! (Я проти! Треба подумати…)», «Моє ставлення до театру Лесі Українки», «Чи стануть наші предки тінями?» (за темою «Тіні забутих предків») тощо.

Сміливо можна сказати, що ця система роботи над творами є унікальною. За цією системою стали працювати викладачі Дніпропетровщини.

10. «КУРСОВІ РОБОТИ – ПЕРШИЙ ШЛЯХ В НАУКУ»

Учні Бурлакової та Пуліної пишуть курсові роботи, які потребують компаративного аналізу: «Понимание свободы в творчестве Анны Ахматовой и Лины Костенко», «Ліна Костенко та Марина Цвєтаєва про роль поета та поезії в суспільстві», «Спільні проблеми в драмі Ібсена «Нора» і творі І.Франка «Біля домашнього вогнища» та ін.

Серед журналістів, науковців, викладачів-філологів області є й випускники юридичного ліцею.
11. «Поза уроками – не поза літературою»

Викладачі Пуліна та Бурлакова вважають, що позакласні заходи повинні бути не тільки розважальними. Тема, що вивчається на уроках, має продовжуватися поза уроками. Будь-який позакласний захід має фундаментом добротну літературу. Але подавати її треба в сучасній захоплюючій формі. Запам’яталися учням літературні вечори: «Поэт в России больше, чем поэт», «Тільки закоханий має право зватися людиною», «Помнит мир спасенный», «Душа в заветной лире», «Дума про Кобзаря», «Я любила вік лицарства», «Різдвяна зірка».

Спільними зусиллями було організовано декілька засідань «Арт-кав’ярні», де в жвавій формі рольової гри розглядалися питання модерністських угрупувань в Україні та Росії. В «Арт-кав’ярні» звучала тема «Пошуки сенсу буття та нових шляхів у мистецтві та літературі на початку XX століття».

(Про це докладно написано в книзі Пуліної «Трудные темы зарубежной литературы»).
12. Проект консолідує!

Зрозуміло, що підготовка до справжнього заходу – робота дуже кропітка та тривала. А навіщо поспішати? Можна дати всім ліцеїстам завдання та по-справжньому розробляти ту чи іншу тему. Так вчителі дійшли до методу проектів. Тема повинна об’єднати учнів, активізувати їх знання з обох літератур та історії мистецтва (цей предмет викладається в ліцеї). Так в полі уваги опинився процес розвитку модерного театру на межі XIX — XX століть. Захист проекту вилився в театральний фестиваль «Улюбленці Мельпомени». Три ліцейських групи одинадцятикласників за своїм вибором презентували драматичне мистецтво України, Росії та Західної Європи. (Докладно про цей експеримент - у книзі Пуліної Г.О.)

Ліцейські театральні трупи показали уривки з п'єс Максима Горького «На дне», Олександра Олеся «Патріот» та «На свій шлях», Моріса Метерлінка «Сліпці». Заходи такої спрямованості допомагають підняти виховну роботу на вищий рівень, сприяти виробленню в учнів естетичних смаків, навичок співпраці, а що найголовніше — творчому самовираженню підлітків.

13. УРОК-КООПЕРАЦІЯ

На закінчення треба сказати про уроки-кооперацію обох викладачів.

Стало традицією проводити комбіновані уроки зі спільних тем. Для вчителів міста і області в минулому році був показаний урок «Одна доба – спільні долі» (докладніше – у книзі Пуліної Г.О.). Справжнє досягнення цього уроку - це наглядна демонстрація спільного й різного в модерністських течіях Росії та України на початку 20 століття. Одностайне захоплення гостей - це висока оцінка майстерності двох викладачів – Інни Олексіївни та Галини Олександрівни.
14. «КОЖЕН - ТВОРЕЦЬ»

В минулому навчальному році вчителі-філологи (на чолі з Пуліною та Бурлаковою) придумали цікаву колективну творчу справу, яку назвали «Кожен - творець». Всім ліцеїстам було запропоновано виразити себе у слові: написати вірш чи прозу, сценарій або п’єсу, придумати афоризм чи гумористичну сценку, створити пародію чи трагедію. Автори-переможці стали учасниками заключного концерту «Переможці – на сцену!». На вечорі звучали твори кращих ліцейських авторів. Але самим урочистим і несподіваним був фінал концерту, де свої творчі можливості демонстрували викладачі. Звучав вірш «Моєму синові» Бурлако-

вої І.О., «Діалог після уроків» Пуліної Г.О, твори інших викладачів.

Так в ліцеї виховується повага до творчості.
Навчальні кабінети зарубіжної та української літератури добре обладнані силами адміністрації ліцею та самих викладачів.

Чи не для кожного уроку є відео-, СД- та аудіо матеріали. У кабінетах – необхідна бібліотека. До речі, майже всі твори в ліцейській бібліотеці зібрані саме цими вчителями.

Комп’ютерний клас стає у нагоді, коли йде випуск літературних газет.

Тут зібрані курсові та наукові проекти учнів минулих років, сценарії виховних заходів, що були проведені на ліцейській сцені, розробки уроків, методичні посібники, збірки творів ліцеїстів.

Ми сподіваємось, що оригінальний досвід викладачів Бурлакової І.О. та Пуліної Г.О. буде поширений серед колег-філологів Дніпропетровщини.

Духовна Т.М.

«Разделяй и властвуй», або Поєднуй та шануй
Думка про те, щоб працювати разом, де це можливо, та зберегти години для більш оптимального викладання предметів, нас об’єднувала давно. Але спочатку наша спільна робота була побудована досить стихійно, тільки на повазі та довіри один до одного та впевненості в тому, що, коли тобі щось не вдалось чи ти чогось не встиг, колега завжди тебе виручить. А потім, звісно, прийшла в голову думка спів ставити програми та подивитись, що пропонується там для вивчення споріднених предметів: української та зарубіжної літератури.

Коли роздивились програми під таким кутом, то спочатку розгубились, а потім підбадьорились.

Програми 5 класу мають дуже багато розбіжностей, хоча тут і закладається фундамент теоретичних знань. Дивіться самі.

Беремо в руки 2 програми майбутньої школи: програму з української та програму із зарубіжної літератури. Чи можуть при таких програмах «зустрітися» вчителі обох предметів? Допомагають вони один одному або процес вивчення літератур іде «паралельно», особливо в тому значенні, що надають сучасні діти цьому слову («мені все «паралельно»)?

Розглянемо спочатку вимоги до вивчення теоретичних положень п’ятикласниками.


УкрАЇНСЬКА Література

5 клас

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

5 КЛАС

На першому вже уроці подано: теорія літератури: образне слово, епітет, порівняння, персоніфікація, фольклор




Друга тема – «Фольклор

Міфи і легенди українців».

Тему «Фольклор» «розчинено» між творами письменників:

Народні казки – літературні казки – В. Королів-Старий – І.Липа – В.Симоненко – Загадки – Л. Глібов – Прислів’я та приказки. Чи створена загальна картина світу фольклору?

Таке поняття, як «Міфи», в 5 класі не вивчається, хоча в додатках української програми рекомендовано спиратися на вивчення міфів та легенд (міжпредметні зв’язки) на зарубіжній літературі. Цікаво, хтось читав програму зарубіжної літератури?

В темі «Загадки» введено поняття : види загадок

Загадкам не відведено місця

Прозова мова . Оповідання

Повість

Портрет

Поняття про портрет не виокремлено, але від учня вимагається дати характеристику герою на основі його портрету




Ліричний герой




Тема твору, сюжет, експозиція кульмінація,

Художній опис







Аналіз віршів (без літературознавчих вказівок, що це значить для 5- класників)

Є перші поняття про віршований твір, але не вказано, що мається на увазі.

Віршована мова, ритм, рима, строфа.




«Олюднення» природи




Комічне та його роль для характеристики персонажів

Гіпербола

Метафора, гіпербола, антитеза

Літопис




Акровірш





Українська література пропонує п’ятикласникам вивчити за рік 24 теми, зарубіжна – всього 15. Цікаво, чому? Чи рідна література поспішає охопити всі значущі твори України до 12 класу, чи рідну літературу легше засвоїти, чи може щось інше мали на увазі ті, хто писав ці програми? Але маємо те, що маємо.

На уроках зарубіжної літератури все ж можна встигнути насолодитися словом, відчути серцем емоційний заряд твору, «доторкнутися» до серця письменника через його творіння.

Щодо теоретичних вимог до п’ятикласників із зарубіжної та української літератури, то бачимо чималий розбіг у програмах.

Це, з одного боку, не дає можливості оптимально подавати такі знання учню.

Давайте подивимось на ці дві програми з іншого боку. Два вчителя двох споріднених предметів мають масу спільних тем, проблем, теоретичних викладок.

В 9 класі на уроках української літератури учень повинен мати поняття про сентименталізм, романтизм, реалізм. Зарубіжна література вимагає знань таких літературних напрямів, як бароко, класицизм, просвітництво, романтизм, реалізм.

Тобто можна і потрібно вже синхронізувати ці поняття та інтегрувати їх на уроках обох літератур, допомагаючи один одному, зберігаючи час. Але… На першому ж уроці в 10 класі програмою рекомендовано показати роль української літератури в світовому контексті, її своєрідність на загальноєвропейському тлі. Але пустою залишилися графа «Міжпредметні зв’язки», хоча вчителю в першу чергу треба провести такі зв’язки між зарубіжною та рідною літературами, щоб в учнів склалася картина розвитку літератури як спільного процесу. Нам здається, що треба більш шанувати учня, не примушуючи його по 2 рази вивчати та повторювати те ж саме.

В 10 -11 класах дві програми передбачають багато спільних тем. І грішно не скористуватися цим для інтегрованих уроків.

Світогляд людини на рубежі 19 – 20 ст.

Нові філософські теорії

Модернізм в поезії

Авангардна література

Нові течії та напрями в літературі

Нова драма

Втрачена література

Художній час і простір (Ю.Яновський – М.Булгаков)

Література елітарна та масова

Доля реалізму в 20 - 21 ст.

Соцреалізм

Міфотворчість

Література емігрантів

Тема ролі поета та поезії в суспільстві

Постімпресіонізм

Твір–притча

Література шістдесятників

Новинки сучасного літературного життя

Антиутопія

Образ-архетип

Образ-символ

Іронія як символ 20 ст.

Сучасна рок-поезія

Експериментаторство в сучасній літературі

Ідея самотності

Виживання та конкуренція художньої літератури з «відео», «мультимедіа», Інтернетом

Перспективи розвитку літератури сьогодні.

На наш погляд, інтеграція та синхронізація знань з двох предметів дасть учню єдину картину бачення світу, культурних процесів, що стосуються всіх розвинених країн на земній кулі, розуміння, що всі національні літератури вливаються в єдине русло, і всі національні літератури беруть свої «води» від того ж русла. Таким чином, в учнях виховується повага до рідної літератури та шана до всіх національних літератур світу. Учень залучається до загальнолюдських проблем, до сучасних філософських думок, він оперує прізвищами і темами як світової літератури, так і рідної. В епоху загальної співпричетності всіх до всіх українські учні не можуть і не повинні випасти з «контексту» світової історії.

Якщо наші колеги мають досвід спільної роботи, то ми будемо раді допомозі на цьому, як нам здається, вірному шляху. Будь-які зауваження, критичні думки, поради будуть сприйняті нами з вдячністю.
ОБУЧЕНИЕ В СОТРУДНИЧЕСТВЕ



ПРОЕКТНАЯ РАБОТА ПО ЛИТЕРАТУРЕ НАД ТЕМАМИ:

«НОВАЯ ДРАМА» И «СЕРЕБРЯНЫЙ ВЕК» В 11-м КЛАССЕ


  1   2   3   4   5   6

Схожі:

Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури
Анотація. У статті описано досвід використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови та літератури з метою активізації...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим...
«Зарубіжна література» – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори та головні етапи розвитку світового літературного...
ПРОГРАМА для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим...
«Зарубіжна література» – навчальний предмет, об’єктом вивчення в якому є кращі твори та головні етапи розвитку світового літературного...
Н. С. Василенко Підсумкові контрольні роботи за рік із зарубіжної літератури
Підсумкові контрольні роботи із зарубіжної літератури (5-11 класи) // Василенко Н. С., Ольшаниця, школа. – 2010. – с. 40
ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ «ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ТА...
«Історія зарубіжної літератури ХІХ та ХХ століть» : для студ. 3 курсу, які навчаються за напрямом підготовки 020303 – Філологія (кредит...
Тема досвіду: використання інформаційно-комунікаційних технологій...
Досвід вивчався у 2009-2011 роках завідувачем методичного кабінету міського відділу освіти Трохименко І. М
Методистам, які відповідають за викладання зарубіжної літератури...
Методистам, які відповідають за викладання зарубіжної літератури і російської мови
Уроку
Наш сьогоднішній урок про вічне. А щоб проникнути у світ вічного, як писав поет Рилєнков, “…мало увидеть, нужно всмотреться, чтоб...
Урок української літератури в 5 класі підготувала вчитель-методист...
Тема. Василь Симоненко – витязь молодої української поезії. «Цар Плаксій та Лоскотон». Казкова історія і сучасне життя. Характеристика...
Автор-упорядник: Хоменко Любов Василівна Посада: вчител ь світової літератури та російської мови
Сьогодні, коли наша молода держава розбудовується, на уроках зарубіжної літератури, особливо в старших класах, стали надзвичайно...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка