|
|
Скачати 0.68 Mb.
|
|
Сценка. Шевченко колись, як був у Києві, одяг свитку полтавського крою у три вусики і пішов у театр. Зайшов у ложу і сидить. А рядом сидів офіцер-поручик з жінкою. Жінка офіцера й каже: — Что это за безобразие? Такому небрежному мужику ложу дают! Офіцер відповідає їй, що це, мабуть, состоятельний мужик. – Да шут с ним, что он состоятельный, он небрежно одетый. А Шевченко все це чує та на вус мотає. Вийшли на перерву. Офіцер ходить під руку з жінкою і курить папіросу. А Шевченко проти їх іде, закурив люльку з міцним тютюном та все прицмакує, пальцем прибиває люльку. Так він пройшов повз них кілька раз. Офіцер тоді його і питає: – Откуда ты, земляк? – Аж із Полтавської, — відказує Шевченко... – Да, по всему видно, что из полтавской. А скажи-ка, голубчик, почем там свиньи продаются? – Та, — каже Шевченко, — як такий кабан, як ти, пан, то можна добрі гроші взяти, а як така свиня, як жінка твоя, то ніякий чорт і дурно не візьме. Офіцер тоді як закричить: – Протес-ту-у-у-юсь!!! І зібрав усю адміністрацію театру. А Шевченко скинув свитку і остався у мундирі гражданському. Офіцер тоді назад, назад і почав ізвінятись... Від О. П. Пустовойта, 67 років, с. Межиріч, 1938 p. Варіант закінчення оповідки: Генерал побагровів, хотів гукнути жандарма, але відкрилася завіса і почалося лицедійство. Після закінчення вистави генерал з сімейством сіли у фаетон, запряжений добрими кіньми, і покотили додому, а Тарас Григорович пішов собі пішки. Але, виходячи з театру, придивився, якими кіньми поїхав туз, і запам’ятав масть. Другого дня після світанку вийшов поет прогулятися по місту. На Фундукліївській вулиці він побачив біля магазину фаетон, запряжений тими кіньми. Тарас Григорович вирішив і собі зайти до крамниці, щоб довідатись, чи справді генерал там і що він купує. Увійшовши, побачив об’яву, в якій було написано: одна половина магазину — «Для всех господ», а друга — «Для аристократов». Генерал з генеральшею, звісно, були на аристократичному крилі. Вони не помітили Кобзаря, бо стояли спинами до дверей і були заклопотані, вибираючи матерію. Правда, помітив його продавець і сказав: «Ви, добродію, ідіть на ту половину (тобто «Для всех господ»). Але Тарас Григорович махнув рукою і сказав тихо, що він хоче купити краму саме тут. Продавець замовк, бо йому було цікаво продати будь-кому, аби мати зиск. Стоячи за спинами поважних покупців, Шевченко почув, що генеральша говорила: мовляв, незабаром відбудеться парад і моєму чоловікові треба пошити парадний мундир. Прошу вибрати найкращий матеріал. Продавець накидав на прилавок величезні сувої мануфактури, але генеральша вередувала: то те не таке, то те... Нарешті, подружжя вибрало найдорожчу матерію і генерал звелів продавцеві відрізати п'ять з половиною аршинів. Продавець відрізав, узяв гроші, загорнув крам у папір, а решту дорогого сукна хотів покласти назад на полицю. А тут Тарас Григорович голосно і каже: – Відпустіть, будь ласка, і мені цього матеріалу! – А скільки вам треба? — питає продавець. – Та мені відріжте всього один аршин, аби на онучі вистачило, — недбало кинув гроші поет. Продавець виконав прохання і відрізав йому аршин того самого краму, що генерал придбав собі на парадний мундир. Як почули генерал з генеральшею та побачили, що це той самий «мужик», мадама знов напала на свого огрядного: – Ганьба, береш те саме на парадний мундир, що мужик бере на онучі... Генерал почервонів та загримав: – Я цього не візьму! – Даруйте, пане генерале, але у нас, що вже відрізано – куплено. Назад не беремо-с... І гроші не вертаємо-с... – То нехай вам гроші і товар, — випалив розлючений генерал. А Тарас Григорович взяв покупку під руку і пішов своєю дорогою. Отак помстився великий Кобзар товстому генералові за образу в театрі. Дмитро Кушнаренко. Тарас Шевченко і наш край. Екскурсовод. Які думки і почуття переповнювали поетову душу, найкраще розкажуть його тогочасні твори, переповнені болісними спостереженнями й узагальненнями. На початку 1844 р. Шевченко повертається до Петербурга закінчувати навчання в Академії, яку закінчив 22 березня 1845 р., і одержав диплом «вільного художника», а 24 березня уже вирушив на Батьківщину, де влаштувався художником у Тимчасову Археологічну комісію. Подорожуючи Україною, малював пам’ятки архітектури – палаци, церкви, руїни укріплень, а також чарівні куточки природи. У вересні поет побував у рідних місцях. До вашої уваги презентація «Шевченко і Черкащина»(Перша подорож). У грудні 1845 – січні 1846 р. утворилася таємна політична організація – Кирило-Мефодієвське братство. Натхненником, безсумнівно, став саме Шевченко. Адже головна ідея всіх його творів періоду «Трьох літ» – заклик до формування української еліти, спроможної взяти на себе відповідальність за долю нації. Метою братства проголошувалося визволення всіх слов'янських народів, серед них і українського, від національного гноблення, об'єднання їх у вільну федеративну республіку з парламентарним устроєм та надання кожному народові рівних прав й широкої автономії на засадах демократичної свободи і вільного національного розвитку, скасування станових привілеїв, ліквідація кріпацтва, знищення самодержавства. Читець. ШЕВЧЕНКО БОРОВСЯ ЗА ВОЛЮ Тарас Шевченко хоть і їздив до панів, а всігда з ними сварився. Трошки з ними побуде, а тоді щось їм прокаже таке, що пани за голови ухопляться. Він з панами не уживався. Моя мати була годами така, як і Тарас Шевченко. Казала мені, що він росту був середнього, взгляд строгий. Не робів ні проти яких панів. Збереться було сходка, дивляться — і Тарас появляється. Виступить ото – отаманів зразу і присадить. За громаду руку держав. Отамани кричать: — Заперти його в холодну! А він їм і одвічає: — Не дуже, хлопці, — руки попечете! Він людям розказував, що скоро вийде свобода, воля. Тоді ми краще заживем. Пани нами не управлятимуть. Ми станем вольні громадяни. Сам він, кажуть, родом із-за Городища. А ходив тут по селах і проповідував людям, що буде. Все знав наперед. Від колгоспника С Ф.Шевченка,68р., с. Межиріч, Канівського р-ну. Екскурсовод. Майже весь 1846 p. і початок 1847 р. поет провів у роз'їздах по Україні, продовжуючи працю в Археографічній комісії та гостюючи у друзів і знайомих. Водночас загорівся ідеєю нового видання «Кобзаря», виношував нові малярські й поетичні задуми, але здійснитися усім цим планам не судилося... Кирило-Мефодіївське братство проіснувало тільки 15 місяців. 5 квітня на переправі через Дніпро поета заарештували. При арешті було знайдено рукописну збірку «Три літа», яка стала головним доказом поетового «злочину проти держави і государя». Цар затвердив вирок, дописавши власноруч на документі: «Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать». 30 травня 1847 р. Шевченка під вартою відправлено до місця служби в Орське укріплення, що знаходилося за 250 верст від Оренбурга. Читець. ШЕВЧЕНКО НА ЗАСЛАННІ Я служив в Оренбурзькому краї, обучався в м. Орському. На действітільній службі був аж в городі Карбітах, Турганської області. То оренбурзькі мужики було питають по-руському: — Скудова ви? якої губернії? — Київської, — кажу. Вони мені й кажуть: — Тут ваш Шевченко сидів у тюрмі. Сам він з Київської губернії тоже. В Орському люди казали, що у них був на зсильці Шевченко з Київщини. Від колгоспника П.П. Колішова, 86р., с. Межиріч, Канівського р-ну. Екскурсовод. У жовтні 1850 р. поета відправили під посилений нагляд в Новопетровське укріплення. Десятирічна каторга забрала надзвичайно багато здоров’я, енергії, душевних сил, але не зламала письменника. Незважаючи на несприятливі умови неволі для творчої праці, поет написав понад сто творів, серед яких – дев’ять поем. Впливові петербурзькі друзі постійно клопоталися про помилування Шевченка. 1 серпня 1857 р. надійшов офіційний наказ про звільнення. Півроку Шевченко мусив жити в Нижньому Новгороді, самовіддано працює, а в березні 1858 р. повертається до Петербурга, де за ним встановлюють суворий поліційний нагляд. Перебуваючи в столиці, митець увесь час рвався в Україну, але начальство не давало офіційного дозволу на цю поїздку. Лише наприкінці травня 1859 р. дозвіл було одержано. Їдучи через всю Україну, Тарас Григорович відвідував давніх друзів. Зокрема, в Переяславі гостював у лікаря А. Козачковського, далі побував у Прохорівці, в маєтку М. Максимовича. Читець. ПРО МОГИЛУ БІЛЯ ШЕВЧЕНКОВОГО ДУБА Недалеко від старого-престарого гіллястого дуба на Михайловій горі, під яким частенько відпочивав Тарас Григорович Шевченко, коли бував у маєтку Максимовича, росте собі чималий сучкуватий дубок. Під тим дубком лежить ледве-ледве примітна довгаста могилка. Про неї здавна переказують старі люди сумну історію. Колись за два чи за три роки до кінця кріпаччини розмовляв Шевченко з Максимовичем про волю. Тарас Григорович говорив йому, що люд повинен стати вільним і від панів, і від панщини. Цю розмову підслухала служниця Максимовича — та й почала потай та пошепки переказувати кріпакам сусіднього пана про волю. Той пан про це довідався і оскаженів, як звір. Не питаючись Максимовича, схопив ту бідолашну дівчину та й почав їй «давати волі». Постьобали сердешну мало не до смерті, а після того ще й погрожували. Не стерпіла вона знущання та й наложила на себе руки. Пішла з мотузкою до сучкуватого дуба та там і повісилась. Так її під тим дубом і закопали, не звелівши ховати на кладовищі. Отаке розказують про цю могилу. Від П. П. Яновенка, с. Прохорівка. Екскурсовод. Із маєтку Максимовича переїхав човном на правий берег Дніпра, відвідав село Пекарі й Канів. Читець. ВІН ПРИХОДИВ ДО ЛЮДЕЙ З КНИЖКАМИ Питаєте, чи був Тарас у Пекарях? Та старі люди переказували, що бував частенько. Він приятелював з пекарівським дідом Опанасом. У діда Опанаса баба була – грім, а не баба. Та злюща – страшне. Вона, казали старі, ото як вглядить Тараса і свого діда «веселенькими», то по потилиці обом перепадає. Я пам’ятаю, ще моя баба співала пісню про Тараса і діда Опанаса: Пішов дід Опанас По горілку для нас , Зачепився за пень Та й просидів цілий день. Прийшла баба, відчепила І потилицю набила. – Іди, вражий сину, додому Та й не кажи нікому, Що я тебе била. А вже ж цю пісню, кажуть, то склав Тарас. Веселий був, кажуть, людяний. Завжди приходив до людей з піснями і ото аж там, на тому боці потоку, там густий очерет ріс, було, читає. Свої пісні читав та все про волю говорив, про бідних людей, а панів кляв. Такий був чоловік, що є що згадувати. У всіх людей його портрети є. Від У.Г.Нагорного (1880р.н.), с. Пекарі, Канівського р-ну Екскурсовод. Мальовнича місцевість йому дуже сподобалася. Він намалював краєвид «Коло Канева» і вирішив придбати тут над Дніпром ділянку землі, щоб оселитися назавжди, побудувати хату, одружитися і дожити віку у спокої та творчій праці. До Вашої уваги друга частина презентації. Читець. ШЕВЧЕНКО В СЕЛІ ПЕКАРЯХ Розказував мені батько, що Тарас Шевченко часто перебував у с. Пекарях. Ходив у свиті, солом'яному брилі. Ходив він завжди з товаришем Грицем; кажуть, що він був художник. Так їх і називали: Тарас і Гриць. Було хто питається: — Хто то йде? — А то йде, кажуть, Тарас і Гриць. Це той Тарас, що про волю розказує. Тарас багато в нашому селі і за селом малював. Раз він іде селом, а по дорозі бігають діти; він схопив за руку маленького хлопчика, мого батька, і повів під грушу, де жили і тепер живуть Шпильові, поставив на горбку і звелів узяться рукою за гилку і почав малювати. Батько казав: я не хотів стояти, то Тарас Шевченко наклав переді мною стовпчик шажків і сказав: — Як будеш стояти, доки я тебе змалюю, то віддам усі гроші. Батько казав, що він стояв, доки його не змалював Шевченко. А як змалював, то обіцяні гроші віддав батькові. Від Т. Г. Грищенка, 44 років, с. Пекарі, Канівського р-ну. Екскурсовод. Хотів одружитися з Ликерією Полусмак. Але не судилося. Зненацька наречені порвали стосунки. Про причину їхнього розриву достеменно не відомо. Відомо лише, що коли виросли діти, залишила остогидлий Петербург і оселилася в Каневі. Читець. ЛИКЕРІЯ ІВАНІВНА ПОЛУСМАКОВА Я була знайома з дохтором Ступніковим. Він жив у городі Каневі, де тепер поліклініка. Часто я до нього заходила, як бувала в городі. Там бувала і Ликерія Івановна. Я її спочатку не знала. Раз я й питаю дохтора:
А він мені каже: — Це колишня наречена Тараса Шевченка. Розказувала вона мені, що вона ходить по панах як наймичка, пособляє їм у роботі: то платочки порубить, то наволочки пошиє, то ще щось допоможе, аби в кускові хліба не відмовили. Так і жила. В дохтора Ступнікова вона жила по тижню. Дохтор її дуже поважав. Було каже: — Вона мені, як рідна сестра. І поговорить, і порадиться з нею можна. Ступнікову було тоді вже годів шістдесят, а Ликерії приблизно год із вісімдесят. Ликерія була вже дуже стара. Сива-сива. Кругловида, гарна була собою. Ликерія було часто ходить на могилу Шевченка та й плаче. Роду в неї не було, сирота була, весь вік ходила по наймах і все тужила за Тарасом. Так і вмерла. Похоронили її в Каневі. Від колгоспниці О.Й.Батанич, 72р., с. Межиріч, Канівського р-ну. Екскурсовод. Останні місяці життя поета були дуже тяжкими й тривожними. З осені 1860 р. з’явився біль у грудях; захворювання серця спричинило водянку. Від початку 1861 р. Шевченко вже не виходив з кімнати. А 10 березня замовк уже навіки. Через три дні після смерті Тараса Григоровича відбувся похорон на Смоленському цвинтарі у Петербурзі. Шевченкові друзі одразу почали клопотатися про дозвіл перепоховати його в Україні. Тільки наприкінці квітня було одержано позитивну відповідь. Поховати великого сина України було вирішено за його «Заповітом» – під Каневом, на високій горі, що звалася Чернечою, – біля того місця, яке облюбував і де хотів «поставить хату і кімнату». Сталося це 22 травня 1861 р. Читець. ПОХОРОН ШЕВЧЕНКА Так, так, сину, правду кажеш про Тараса. То ж ви усе з писань берете та з оцих картинок, що на стінах висять, бо ви ж люди письменні. А я хоч і не учена, а розкажу про Тараса те, що я своїми глазами бачила, як його хоронили. Давно це було, а як сьогодні помню, коли труну Тараса з Канева везли на гору. Винесли його з собору, а кругом миру, миру — ніде і ногою ступнути. Поставили труну на віз, уквітчаний вінками, квітами та клечанням, і повезли потихеньку по канівських горах та лісах, що від Хмільної, бо там не так круто було, як од Дніпра. Обвозили аж ген поза ярами та кручами. Як тепер помню — віз самі люди везли, а я з дівчатами підпихала воза аж до самої Чернечої гори. Часто ставали одпочивати та попереду ліс вирубувати. І все, куди везли Тараса, дорога була заслана цвітами, травою та зеленими гіллячками. Як привезли Тараса на гору, ми підвели голови й кругом глянули. А миру! Матінько моя! Такого миру кругом, аж гора стугоніла. Стільки людей я ще зроду не бачила. А плачу та сліз було, що вам до вечора не переказати. А подарків яких нам тоді надавали: і стрічок, і лент, і хусточок, поясів червоних, разних-разних пам'ятних речей. Я й досі держу хусточку від похорону Шевченка. На смерть її держу. Заказую своїм: як умру, то щоб з нею і поховали мене. Від 106-літньої бабусі Покивайленко, в музеї при Держзаповіднику «Могила Т.Г. Шевченка», м. Канів. |
| Уроки-змагання Вона виділяє: уроки змістовної спрямованості; уроки на інтегративній основі; уроки-змагання; уроки суспільного огляду знань; уроки... |
Уроки-бесіди, уроки-конференції, уроки-зустрічі з письменниками,... Головне управління освіти і науки Дніпропетровської державної обласної адміністрації |
| Уроки математики в 6 класі Додаткові матеріали Ці задачі молена використовувати для позакласної роботи. Для вчителів та учнів старших класів, які не мають підручника [1], наводимо... |
Тема : Картина В. М. Васнецова «Альонушка» Мета: ознайомити з творчістю великого художника В. М. Васнецова; вчити особливостям побудови розповіді на основі картини;розвивати... |
| Урок з української літератури в 9 класі Тема. Т. Г. Шевченко. Творчість періоду заслання Шевченка-художника, розвивати образне мислення, формувати естетичні смаки, вчити розуміти поезію, грамотно висловлювати власні думки;... |
Сповіщають Україну і світ про те, що в столиці стартував дворічний... Пам’ятаючи мрію Тараса Шевченка увічнити для прийдешніх поколінь одну з найдревніших столиць Європи, презентуємо проект «Київ живописний»,... |
| Урок з літератури рідного краю у 9 класі на тему: «Тарас Шевченко і Миргородщина» Великого Кобзаря у нашому краї, показати зв'язок його поезії з образотворчим мистецтвом та музикою, фольклором; сприяти розвитку... |
Уроки систематизації та узагальнення знань з географії Тематика творчих робіт для слухачів курсів підвищення кваліфікації вчителів географії |
| Слава Шевченка не вмре, не поляже Мета: поглибити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка, показати неповторність його творчої спадщини, розвивати навички... |
Рекомендації для творчих груп вчителів з проблем впровадження ІКТ в навчально-виховний процес Творчі групи вчителів це групи різних за фахом педагогів, які займаються вивченням, освоєнням, впровадженням якоїсь однієї загальної... |