Village council), Amvrosiivka district, Donets'k region, into a relatively wealthy family ( My father had only 50


НазваVillage council), Amvrosiivka district, Donets'k region, into a relatively wealthy family ( My father had only 50
Сторінка5/5
Дата19.03.2013
Розмір0.65 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Література > Документи
1   2   3   4   5
в моїм напарнику. Я був овідбійщиком, а він у мене вугілля забирав, кидав на риштаки такі.

А ми ходили із шахти, другий був щурх, може яких 200 саженей було, може більше. Дальше трохи чим ота хата біленька, далі трохи від шахти шург був, де нам було спускатися в шахту.

От Басула отримав гроші, а грошей нема. Програв гроші. І програв картку, ту шо на хліб була в нього.

Він не розраховував грати в карти там. То вони беруть лямпи, такі, що в шахті світять, і виходять, а там були кукурудзини. І вони в кукурудзу яку-небудь забирають, і там сидять і грають в карти і світять лямпами.

І Басула програв і картку і гроші програв ті, що получив, і книжки ті що получив, що на місяць, і книжки програв. Осталося в нього тільки 200 грам на день.

Більш нема. А працювати потрібно. І грошей нема.

А я тоді курив тоді. То він оце прийде так: — Пане Лисенко, дайте закурити.

Покурить. І він до того дойшов, що він вже голодний, вже в нього нема чого їсти. Сили нема в нього робити.

А ми йдемо. Вже соняхи були такі, що вже наливалися, зернятко вже було. То там люди садили город. Він вирве соняхи, починає їсти. Целяком їсть, усе те зерно, з лушпинням. А я кажу — Що ти їсиш, що ти робиш, Басула, що ти робиш?

Соняшник їм.

З усим його їсть! Не то, щоб саме зернято, а всим їсть, бо він голодний. Дивлюсь, пропадає хлоп.

То я кажу: — Знаєш що, Петро, я завтра принесу тобі гроші. Щоб ти не грав більше в карти! Як будеш грати, ти здохнеш до чорту.

Так, так, пане, я так, пане, думаю, я так, пане, думаю.

Він такий був добрий хлопець. Дуже добре працював. Але програвав, у карти програвав. В карти програв все чисто.

Так воно було: — Я соняшник їм.

Він увесь їсть соняшник! Той круг, він усе їв. Він голодний. Соняшник їв.

Пит.: Чи вас розкуркулювали, чи Ви забралися з відтіля?

Від.: Ні, я раніше виїхав. Брата мого розкуркулювали, того старшого. Ні він також утік. Осталася одна мати. Він виїхав. Мати осталася. Нічого в неї не було вже — ні скотини, нічого не було. Було там пару голубів у хаті, не в хаті, а в конюшні — пару голубів було. І то забрали в неї. Все чисто позабирали. Стара жінка була вже, мати мала більше як 75 років.

Це в тому, були вже забрали, уже після 33-го року. В 34-му році забрали в неї. Усе забрали. І хату розвалили. Хата здорова була, і добра була хата. І конюшня була. І свинник був. І потім був такий, називався в нас секскот, де свиней годували. Цей був дерев'яний зроблений, підсподом не було таке пусте. Це спеціяльно зроблене для таких свинок, що тільки годувати на сало. Підлога зроблена, і тут були з переду такі двері, гіля откривається на шість штук, щоб свині не влазили ногами в корито. Вона тільки голову простромить і їсть. А ногами вона не може.

То все забрали, на хаті черепицю забрали, і все розвалили, та все забрали. І сарай, де були свині, і те забрали — все забрали. І в матері позабирали сундук, позабирали, ліжко, машинка була ножна — все позабирали.

А тоді брат приїхав з шахти, як вже батька забрали. І мати померла вже в 36-му році.

А я не попав під розкуркулених. Ми раніше повтікали, ми раніше повиїжджали. Рахували, що не потрібно робити, нащо робити, як нема за що робити?

Я хоч там робив майже на дурно робив, хоч не голодний, правда? Получиш там той кусок хліба, так в кусок хліба. В колгоспі дурно працювати, ні хліба нема, нічого і працювати, на чорта то кому?

Пит.: Чи брат Вам оповідав як його розкуркулювали?

Від.: Я ж знав! Я не далеко жив від нього, від брата. Брат жив в однім районі, в Сніжнянськім районі. Я в Чистяківськім. Там усього З кілометра. Там на шахтах. Всього може 3 кілометра. Бо він в Сніжнянськім районі, а я в Чистяківському, а вони тут один біля одного, З кілометра, якраз майже на кордоні. Я також вже рахувався Чистяківського району, а де він працював, це шахта Безчинська називалася, то вже Сніжнянського району. Два райони було — Сніжнянський.

Пит.: Ви говорили, що Ваш брат ховав збіжжя в степу?

Від.: Збіжжя? Ховав! О цей про якого я Тобі кажу, він ховав. Він же не пішов зразу в колгосп. У нього було пару коней. Йому землі тут не дали. Йому дали землю далеко від хутора. Не хутірянську землю, а далеко далі. А він там посадив скілько він там землі мав, пшениця в нього була. І він молотив котком. Як змолотив він котком, то скільки йому припускалося, він то вивіз, на станцію здав. А в нього осталося. Так він там де молов, ти не знаєш, які це котки, що це за слово, коток?

Пит.: Ні.

Від.: Коток зроблений із каменя. Вісім зубців, так як є трубки залізні, знаєш? Зі зубками, знаєш? Так із каменя робиться, такий в більшки, о такий в ширину, кам'яний. Отак у вишки. На вісім зубців. Тут у середині, посередині, в центрі в такі ті, закладається як шварні, куди входить сама рама, щоб його могли коні тягнути, а він іде, і то стукає самими зубками тільки бух-бух-бух. Так як камінь. Він саме молотить. Цим можна пшеницю молоти, ячмінь, не потрібно машини, а кіньми можна молоти.

Ось, робили такі котки. Із цементу можна зробити, із каменю можна робити. Із сірого каменя можна робити, можна із білого каменю робити такі котки. То в нас це так і називали — котки. Тут рама йому така, надівається і то тоді там цеп причіпають, туди коні тоді запрягаються, і він коні тягне від цього.

Такий тік, тут насипається пшениця. Тік зроблений, щоб не було нічого, тільки рівно як оце земля, як це, і не було ні травички, нічого. І ця земля вбита, як ото в дорога вбита, так ця земля вбита.

На це наставляється хліб і тоді кіньми і тим котком молотиться. Останеться тільки сама солома, яку тоді граблями вигрібають, витрушують солому, викидають. А це тоді згортають, така віялка є, і віють. Полова одлітає, а пшеницю зарубаєш собі, розумієш? Котком. Ото називається котками молоти.

То він там, де молов, там і викопав і яму. Те що відвіз, відвіз, що потрібно йому відвезти на станцію. А те закопав. Там 12 мішків був закопав у яму і половою засипав. А потім зверху землею і знову закотив, тими котками покосив, так як було. А що осталося в нього хліб, то він перед тим, що його скоро були вже розкуркулили, він хліб забрав і виїхав на шахти.

А мати осталася в хаті. Не схотіла їхати. Так вони хату розвалили, то все забрали, а потім вже на другий рік весною, брат приїхав, і я з ним поїхав, і ми місце те знайшли, відкопали, все забрали, ніччю винесли, і поїхали. Ніччю. Він мав коня. Він конем весь час робив, поки німці прийшли. Кіньми робив. На шахті робив кіньми. У нього був один кінь. Він від шахти возив вугілля, робітникам. Йому платили гроші. Давали коням овес, шахта дає. І платять йому там скільки він заробить. А він возить, розвозить робочим вугілля. По наряду.

Предложим, оце там потрібно стільки відвезти, туди треба тону відвезти, туди дві тони відвезти, то він тут приїхав, накидав і їде возити. Приїхав, не було так, щоби був ящик такий, щоб так закладний, це такі дошки закладаються. І тоді як він приїздить, він не лопаткою, не кидав. Він то підняв цю дошку — вугілля посипалося сюди, другу підняв — сюду посипалася, тут саме середину струснув — все, поїхав далі. Далі починав возити. Отак він це возив. І він уже таким способом додому привозив вугілля. Привезе додому вугілля. Так він вже в останню бричку накладав вугілля, і він махне йому рукою — вези додому. Він уже нікуди не буде везти. — Вези додому. — А він то привезе додому. А там були такі люди, що приїжджають, купити. То продав, або проміняють то за то.

То тяжко було жити, знаєш? Землі не можна було. Не давали, щоб земля була, щоб можна було садити що-небуть собі. А все треба було купити. А все було дороге. Ні помідора не можна було садити, нічого не можна було садити, бо землі нема, не було. Землі є багато, тільки не давали землі, щоб садили люди землю. А все треба купувати. А вони привезуть ті там помідори, чи що, на бричці, що то — два помідори, карбованець. Або там підеш на базар купувати так як насіння, отака малесенька, таку малесеньку шклянку, то там шість, сім унцій в тій шклянці, треба заплатити карбованець двадцять за ту шклянку насіння. А його хочеться, знаєш? Так як тут ті різні ріжки, а там перше діло, то насіння в Радянському Союзі. В нас було прийнято насіння. Кожний день, насіння, насіння! А тут кукурудза, бачиш? Купляють кукурудзу, продають кукурудзу.

Пит.: Чи селяни в 33-му році продавали свої речі за хліб?

Від.: Yeah! Продавали.

Пит.: Приходили до міста?

Від.: О, Yeah. До нитки продавали! І приносили і машинки продавати, такі швейні машинки приносили продавати на шахти, на базар. Навіть були такі люди, що корови понавозили продавати, щоб за хліб продати корову.

Пит.: А чи золото продавали, чи то не мали?

Від.: Я тобі за те не скажу, бо я не бачив ніколи. Золота не було. Не бачив. Я й не бачив там у Совєтському Союзі золота. Я вже як побачив золото, перше, я тобі скажу де. Як я був вже в Америці і був в госпіталі, Онеанта. А я отримував листи з краю.

А мені прийшов лист з краю, і заказний лист був. Я мусив розписатися, що я отримав. А там пошта була в госпиталі. Такий госпиталь був, туберкульозних. А я хворий був на kidney, мені признали, що туберкульоз нирок.

А я пішов туди дістати листа, а той що там на пошті працює, показує мені п'ять карбованців, золотих російських. Та й каже мені: — Хочеш купити?

А я кажу: — Скільки тобі? Я тобі дам доляра за його.

А він каже: — Ні, ні доляра. Давай три.

Я йому дав три доляри, за п'ятку, за золоту. Хе-хе. Він мені віддав і слова не сказав. Я йому три доляри дав. Так ото я перше побачив тут золоті гроші. А були в мого брата в найстаршого гроші золоті. Я пам'ятаю, що як у 20-му році, то вже майже голод був, то мій брат купував хліб у торгсині, такий назвався торгсин. Це як закордоні були продукти, продавалися. То він за 10 карбованців золотих купив 10 пудів пшениці, йому дали 10 пудів пшениці за 10 карбованців золотих. То я знаю, що було. Це в 20-му році.

Пит.: А чи хотіли б ще щось додати, що пригадуєте?

Від.: Ні.

Пит.: Ну, то дуже дякую за розмову.




1   2   3   4   5

Схожі:

Kyrylo Shtan’ko, b. March 29, 1913, Shtan’kiv khutir, Romny district,...
...
Anonymous male narrator, b. October 25, 1919, into a village of about...
...
Anonymous female narrator, b. 1914 in the village of Pachapyntsi,...
Я народилася 1914-го року. А мій тато й одна сестра — в нас тоді був великий тиф — знаєте, що таке тиф? То, тато мав 45 років тільки....
Anonymous female narrator, b. 1908 in Chorbivka, a village of 300...
Від.: Я не скажу вам; я знаю, що 300 дворів було. А ось людей, я не скажу Вам, не знаю
Evdokiia Shkvarchenko (Skvar), b. 1908, Budenivka, a village of about...
Від.: От район —Бурочанський. Значить, село Будень, Вільшанськой області, Харківської губернії, Вільшанськрї області, район Дергачі....
Natalia Sadovs’ka, b. August 18, 1916, in Penizhkove,a village of...
Від.: Село Піньожкове, Христинівського району, область була тоді Київська, а зараз е вона Черкаська, то я не знаю, чи по тому як...
Anonymous male narrator, b. 1917 in the village of Liakhivtsi, Andrushivka...
Від.: Там жив, там же значиться, я вчився в Житомирі, в автодорожному комбінаті — так званий технікум
Anonymous female narrator, b. 1925 in Kharkiv region. Narrator's...
Може й забрали все, але корову, й в хаті то ми б сиділи, а батьки винні, бо не пішли до колгоспу. Бо тоді боялися йти до колгоспу....
Anonymous male narrator, b. 1915, in a village of 1000 households...
Від.: До революції батько мав вісім десятин і після революції мав неповних п'ять
Halyna Bilovus (nee Sivak), b. 1927, Brahynivka, Petropavlivka district,...
Від.: Село моє є Брагинівка, район Петропавловський, Дніпропетровської області
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка