|
|
Скачати 0.51 Mb.
|
ВИСНОВКИ Творчість В. Симоненка в умовах заблокованої культури 60-х років ХХ ст. – явище унікальне. Сьогодні, є плином часу, стає зрозумілим: поет став явищем, більшим за власний творчий доробок. І чим далі роки віддалятимуть його, тим зриміше окреслюватиметься його талант, виокремлюватиметься роль у формуванні підгрунтя для розбудови Української держави. В. Симоненко нерозривно пов’язував свою долю з долею народу, України. Тяжко вболіваючи за її майбутнє, в короткотривалі роки хрущовського потепління поет усім своїм єством вступив на захист нації від духовного манкурства, меншовартості, недолугого політичного пристосуванства. Поет свідомо робить свій життєвий вибір: за основу буття ставить власне самоствердження, а це змушує його взяти відповідальність за очищення суспільства від ідеологічної фальші, від одновимірності мислення і поведінки. Прагнучи якнайповнішої самореалізації у житті і мистецтві В. Симоненко вимагає від себе творчої розкутості і повноти самовираження. Із демократичним оздоровленням суспільства, довготривалого сталінського терору, виявлялася нагода повноцінного творчого розвитку, у ній поет породжував сподівання на високу громадську цінність людської індивідуальності. Реагуючи на світ, В.Симоненко висловлює бажання виокремити себе із аморфної маси тогочасного суспільства, чим прагне довести, що він – людина мисляча, індивід, особистість. Такий задум виникає завдяки індивідуальності, спрямованості, безкомпромісності, складнощам сприйняття світу, вмінні шукати достеменно національне, заглиблюючись у витоки української ментальності. До Симоненка швидко прийшло усвідомлення очевидного краху тогочасної дійсності, передбачивши тотальну руйнацію ідеологічних заборон. Відчувши зміну курсу державної політики, будучи нещадно безкомпромісним до оточуючої дійсності, своєю діяльністю в умовах тоталітаризму поет пришвидчував власну смерть. Аналіз доби і умов, за яких самовизначався і творилася його поезія, засвідчує, що у цій сфері криються вельми важливі “коди” і “ключі” для адекватного потрактування як особливості поета, так і його творчість. У цьому ключі написана лебедина пісня В.Симоненка “Казка про Дурила” – страшна фантасмагорія про духовне яничарство українців, про мільйони безбатченків – наївних сліпих, безтурботних, цинічних, одурених самозванцями від “земного раю”, для яких щастя – повне корито бурди, тепла ковдра, затишна стріха та цукерка “вряди-годи”. Це казка проти тих, хто відбирає батьківщину, відучує її любити, хто зводить мудрі паперові гори і розливає чорнильні моря облуди, хто заради міфічного раю навчив “хапати”, убивати, “пускати в очі оману”. У “Казці про Дурила” відбито особисті роздуми та переживання В.Симоненка, і гіркий досвід багатьох поколінь українців. Вона була написана тоді, коли поет немовби опинився на “острові самотності”, ізольованої від довкілля, позбавлений можливості друкуватися в республіканських виданнях. У цей час він отримав відмови від видавництв та журналів і газет. Публікація казки була відповіддю на запитання, що зробила українська література для здобуття державної незалежності. Перегляд завдань поета й поезії, повернення до істинного гуманізму, осуд сталінсько-беріївського терору, звеличення людини, викриття соціальних негараздів, утвердження національної справедливості, гордості, гідності й національного сороиу, втраченого патентованими псевдоінтернаціоналістами, – про все це казав Василь Симоненко на повен голос. “Казка про Дурила” підносить високу моральність і громадянську етику, бо такі цінності разом із патріотичними почуттями поет шанував у кожного народу. Разом із своїм народом він прагнув побачити не речі в дзеркалі закону, а Закон у дзеркалі наслідків. “Казка про Дурила” – це надія на те, що людина спроможеться скинути з себе кайдани рабства і страху, зітре з очей серпанок блуду і знайде дорогу до Рідного краю, до батьківської хати, до закутого в печерах щастя. Непідробна глибока народність органічно притаманна творчості геніального Василя Симоненка, його погляди на світ і на життя, на своє місце в ньому. Він був саме тією людиною, яка до важливих життєвих істин добувалась сама, жила своїм розумом, не позиченими уявленнями. Він витворив образ українця, для якого етичною нормою стала сувора, майже аскетична вимогливість до себе, прагнення самовдосконалюватись, готовність взяти будь-які випробування на себе заради України і людства. Багато міг би ще створити В.Симоненко. лише мізерну дещицю відміряв із свого звитяжного шляху – на заваді стала тоталітарна дійсність, залишивши нереалізованими по той бік трагічної мережі нереалізовані мрії і задуми поета. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.Актуальні проблеми літературознавства. – Т.7 / Науковий редактор І. Заверталюк. – Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: видавництво “Навчальна книга”, 2000. – 140 с. 2.Багаєцький В. Незгасна зоря Симоненкової поезії // Молодь України. – 1995. – 12 січня. 3.Брюховецький В. Хто найдужче любить життя: [Штрихи до портрета] // Українська мова та література в школі. – 1985. – №1. – С. 13 – 18. 4.Вінграновський М. Ми всі з одного часу і з одного народу: Слово про поета В. Симоненка. – К., 1989. – №3. 5.Вітренко Р. І. “Україно! Ти моя молитва...” // Українська мова та література в школі – 1990. – №12. – С. 21 – 33. 6.Герасименко Н. Любов сильніша смерті: Мала проза В. Симоненка // Освіта. – 1998. – С. 14 – 21 червня. 7.Гончар О. Витязь молодої української поезії // В. Симоненко // Чим живемо на шляхах до українського відродження. – К., 1991. 8.Гончар О. Вітальне слово // Літературна Україна. – 1989. – 14 вересня. 9. Горинь Б. Тихий і промовистий голос Василя Симоненка: До 60-річчя поета // Самостійна Україна. – 1995. – 17 – 23 січня. 10. Дзюба І. Більший за самого себе // Наука і культура. Україна: Щорічник. – К., 1989. – Випуск 23. 11. Дзюба І. Виступ на вечорі, присвяченому 30-літтю В. Симоненка // Сучасність. – 1995. – №1. – С. 153 – 158. 12.Дмитренко О. Згадуй зрідка Черкаську осінь // Літературна Україна. – 1991. – №13. – 20 жовтня. 13.Драч І. Залізо // Поезія – К., 1985. 14. Жулинський М. Люди, що виривалися із обмежень звичності. Українська інтелігенція періоду чрущовської відлиги // Літ. Україна. – 1996. – 26 березня. 15.Захарченко В. Поет з горніх Шевченкових вершин (Шевченківські мотиви у творчості В. Симоненка) / Літературна Україна. – 2001 – 22 березня. 16. Золоті меди Симоненкової поезії // Все для вчителя. – 1997. – №23. – С. 3. 17.Ільєнко І. Шевченкового кореня: До 60-річчя з дня народження // Урядовий кур’єр. – 1995. – 7 січня. 18.Карнаух Л. Живе лише той, хто не живе для себе // Сучасність. – 1999. – №2. – С. 8. 19. Кирилюк В. В.Симоненко в колі сучасників // Літературна Україна. – 2000. – (27 січня). 20.Коваль В. Невже не треба вже любити Україну, як любив її В. Симоненко // Демократична Україна. – 1995. – 14 січня. 21.Коваль В. Нерозстріляне українське слово: ( 60-річчю від дня народження Симоненка ) // Українська газета. – 1994. – №8, 10, 15, 16. 22.Корогодський Р. Симоненко долає “земне тяжіння” // Сучасність. – 2001. – №6. – С. 134 – 144. 23.Костенко Л. Вибране. – К.: Дніпро, 1989. – 559 с. 24.Костюченко В. Тяжіння правди і “плавкі повороти”: В. Симоненко // Літературна Україна. – 1990. – №49. 25.Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990 26.Кошелівець І. У хороший Шевченків слід ступаючи // Урок української літератури. – 2001 – №1. – С. 43 – 45. 27.Крижанівський С. Радість першовідкриття // Симоненко В. Тиша і грім. – К.:Держлітвидав України, 1962. 28.Кудлик Р. Золотий спалах. До 60-річчя В. Симоненка // Дзвін – 1995. – №1. – С. 134 – 142. 29.Латанський В. Г. Вибрати не можна тільки Батьківщину [Про письменника В. Симоненка] // Початкова школа. – 1985. – №1. – С. 77 – 78. 30.Лисенко В. Витязь поезії // Вітчизна. – 1967. – №3. 31.Міщенко М. Імені Василя Симоненка // Освіта України. – 1997. – №4 –5. 32.Моренець В. Василь Симоненко: філософія почуття: [творчість поета] //Вітчизна. – 1981. – №11. – С. 173 – 181. 33.Мусієнко О. Василь Симоненко // Літературна Україна. – 1993. – 7 січня. 34.Мусієнко О. Василь Симоненко // Українське слово: Характеристика української літератури і літературної критики ХХ ст.: У 3-х кн. – К., 1994. – Кн. 3. 35.Никонорова О. Поезія Василя Симоненка // Поезії одвічна висота. – 1986. 36.Носаль С. Материнську любов гарячу і твоєї душі красу // Літературна Україна – 1996. – №11 37.Осадчий І. Усвідомити себе як українця допоміг мені Василь: До 60-річчя // Літературна Україна. – 1995. – 5 січня. 38.Павличко Д. В.Симоненко // День поезії. – К., 1965. 39.Пасічник Є.Українська література в школі. – К., 1989. 40.Пахаренко В. Дорога до рідного краю: [Роздуми над сторінками В.Симоненка “Казка про Дурила”] // Українська мова і література в школі. – 1992. – №2. – С.58–63. 41.Пахаренко В. Духовний камертон В.Симоненка // Слово і час. – 1993. – №2. – С.3–8. 42.Пахаренко В. Непогасна зоря: Літературно-музична композиція за творчістю В.Симоненка // Українська мова і література в школі. – 1991. – №7. 43.Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Робота над текстом в молодших класах. – К., 1996. 44.Радянське літературознавство. – 1989 – №10. 45.Самійленко В. Ельдорадо: Твори: В 2 т. – К., 1958. – Т. 1. 46.Сверстюк Є. Блудні сини України. – К., 1993. 47.Сверстюк Є. В. Симоненко прилетів на білому коні // Сучасність. – 1995. – №1. – С.149–152. 48.Сверстюк Є. Останнє слово на суді.: В.Симоненко – ідея // Слово і час. – 1990. – №9. – С. 28–30. 49.Світличний І. У мене тільки слово. – Х., 1994. – 431с. 50.Симоненківський збір “Сучасна молода поезія: Проблеми виживання і розвитку” // Дніпро. – 1995. – №1. – С. 61–132. 51.Симоненко В. Берег чекань. – К.: Наук. думка, 2001. 52.Симоненко В. Народ мій завжди буде: Вірші та казки. – К., 1990. 53.Симоненко В. Ти знаєш, що ти – людина. – К.: Наук. думка, 2001. 54.Симоненко В. У твоєму імені живу. – К.: Веселка, 1994. 55.Синиця І. Сприймання учнями художнього твору. – М., 1998. 56.Скрипка В. Смолоскип Симоненка: [Спогади про творчість В. Симоненка] // Слово і час. –1992. – №1. – С. 34–37. 57.Слоньовська О. В. Конспекти уроків з української літератури. 11 клас. Рідна школа, 2001. 58.Сом М. Симоненкова дорога // Самостійна Україна. – 1995. – 27 березня. 59.Стус В. Серед грому і тиші // Сучасність. – 1995. – №1. – С. 138–148. 60.Стус В. Твори: У 6 т., 9 кн. – Львів: Просвіта, 1994 – 1999. 61.Стус як текст. – Мельбурн: Відділ славістики університету ім. Монаша, 1992. – ХІІ, 93с. 62.Тельнюк С. Лицар поезії: Спогад про В. Симоненка // Слово і час. – 1991. – №1 – С. 40–41. 63.Титаренко Л. Гляньмо в очі віршам Симоненка // Голос України. – 1995. – 10 березня. 64.Тихолоз Б. Поети-шістдесятники. – АртЕк, 2001. 65.Ткаченко А. Василь Симоненко: Нарис життя і творчості. – К.: Дніпро, 1990. – С. 106. 66.Ткаченко А. Визрівання таланту: (Студентські вірші Василя Симоненка) // Слово і час. – 1995. – №1. 67.Ткаченко А. Так починався Симоненко // Українська мова та література в школі – 1997 – №10. – С. 28–33. 68.Ткаченко А. Нерозкрита грань // Слово і час. – 1990. – №1. 69.Ткаченко А. “Народ шукає в геніях себе” [Про критика В.Симоненка] // Слово і час. – 1990. – №3. – С. 32–33. 70. Ткаченко А. Іменини // Літературна Україна. – 1998. – 12 березня. 71. Ткаченко А. Симоненкова драма // Сучасність. – 1995. – №1. – С. 95–98. 72. Ткаченко А. Спогад про спогад, або спрба традиційного коментаря // Слово і час. – 1991. – №1. – С. 38–40. 73.Ткаченко А. Чорно-білі світлини доби: Про вірші В.Симоненка // Слово і час. – 1992. – №4. – С. 18–22. 74. Українське слово Симоненку // Літературна Україна. – 1995. – 12 січня. 75. Українське слово. Хрестоматія української літературної критики. Кн.: 1–4. – К.: Рось, 1994–1995. 76. Чорна Л. “Найбільше люблю землю... Ненавиджу смерть” // Жінка. – 1999. – №12. – С. 42–45. 77. Шевченко А. В.Симоненко вчора й сьогодні // Дивослово. – 1999. – №12. – С. 42–45. 78. Шевченко Т. Кобзар. – К., 1999. 79. Шевчук В. Поет складної простоти // Слово і час. – 1985. – №1. – С. 4–5. 80. Шудря М. Василева криниця (До творчих коренів поета В.Симоненка) // Дивослово. – 1995. – №12. – С. 36–39. 81. Яременко В. Духовні острови // Дзвін. – 1988. – №6. – С. 69–70. 82. Яременко В. Крик двадцятого віку (Про зіставлення поезії Симоненка і Олійника) // Дніпро. – 1995. – №1. – С. 52–53. 83. Яременко В. Лебедина пісня поета // Поезія – К., 1988. Вип. І. 84. Яременко В. Парубоцькі листи В. Симоненка // Дніпро. – 1994. – №5–6. 85. Ярош Я. Невмируща іскра таланту // Рідна земля. – 1995. – 17 березня. |
|
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
|
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації... |
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу... |
|
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
|
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для... |
|
З УЧНЯМИ ВСТУП |
1 Вступ ( 1 година) |