Лекція V
|
|
Скачати 1.92 Mb.
|
|
Питання для самостійної роботи: 1. Перелічте основні функції культури, як вони пов’язані між собою? 2. Економічна і суспільно-політична ситуація в Україні після повалення царської монархії в Росії. 3. У чому полягали причини частої зміни влади в Україні під час національно-визвольних змагань? 4. Які практичні кроки здійснив уряд гетьмана П. Скоропадського у справі відродження та розвитку української культури і науки? 5. Вплив революційних подій на розвиток української літератури і видавничої справи. 6. Чим викликана політика українізації і які основні напрямки її здійснення в Україні? 7. Які процеси відбулися в літературному житті України в 20-х роках? 8. Які зміни відбувалися в театральному мистецтві в 20-ті роки? Список рекомендованої літератури:
Лекція VІI. Типологія культури. Культура України у роки ІІ світової війни та повоєнного часу План
Типологія (від грецьк. - відбиток, зразок) - класифікація культури попевним підставам: спільності ознак, особливостям формування, тенденціям розвитку і т.д. Найпоширеніша типологія культури по історико-географічному або історико-регіональному принципу (первісна культура, культура Візантії, культура Північноамериканського регіону, далекосхідного регіону й т.п.); за ознакою орієнтованості культури на індивіда або суспільство (державу); по роду занять і професії (лікарська, педагогічна, інженерна й ін.); за половою ознакою (чоловіча й жіноча) і т.д. Розглянемо такі типи культури:
По якості освоєння й виробництва культура класифікується як професійна й народна (хоббічна). Дана типологія дозволяє аналізувати культуру по ролі в ній людських спільностей, що володіють (або, що не володіють) спеціальними навичками для сприйняття й виробництва культури в певних видах діяльності. Тим часом, розподіл культури на професійну й народну умовний. У соціальній реальності ці типи культури перебувають в активній взаємодії. Професійна й хоббічна культури тісно пов'язані з такими типами, як масова й елітарна, які розділяються по ступеню розповсюдженості. Масова культура формується як результат трансляції соціально значимої інформації максимально широким верствам населення. Сучасну масову культуру неможливо уявити без засобів масової інформації, які транслюють населенню поточну актуальну інформацію, інтерпретуючи її в тому ракурсі, який відповідає інтересам "замовника", формуючи суспільну думку по тем або іншим проблемам. Елітарна культура (від франц. - добірне, обране, краще) являє собою культуру меншостей, що характеризується принциповою замкнутістю, духовним аристократизмом, інтелектуальністю. Звернена до вибраної меншостей своїх суб'єктів, які, як правило, є і її творцями й адресатами, елітарна культура свідомо протистоїть культурі більшості - масовій культурі. Більше того, елітарна культура ґрунтується на механізмі відштовхування від цінностей і норм, прийнятих у масовій культурі, на руйнуванні усталених стереотипів і шаблонів маскульта, на демонстративній ізоляції від нього. Тоталітарна культура - це офіційна культура тоталітарних режимів. Вона відрізняється твердою керованістю зверху, опорою на масовий штучний ентузіазм знизу; політико-ідеологічної заданностю; апеляцією до найпростіших архетипів архаїчної свідомості; відданістю правлячому режиму. Головна мета тоталітарної культури - зімкнення нації навколо владних структур держави. Досягається це певними засобами, насамперед , прагненням "гуманізіровать" тоталітаризм, зробити його привабливим для мас. Для цього використовуються міфологічні архетипи. Демократична культура являє собою опозицію тоталітарної. Розвиваючись у певному політичному просторі, демократична культура, проте, не настільки політизовано, як тоталітарна. Демократичні форми влади відкривають настільки широкі можливості для різновекторного розвитку культури, що ідеологічні установки вже можуть і не "проглядатися" у виникаючих культурних формах і явищах. Демократичні тенденції стають визначальними в розвитку науки, мистецтва, виробництва й інших сфер життя, і часто їх зміст вступає в протиріччя з пануючими політичними принципами. Основою розвитку демократичної культури є пріоритет індивідуальності, створення умов для активізації особистісного початку в суспільстві. У типології культури виділяють так само особливі утвори, культурні підсистеми, які дозволяють розкрити специфіку внутрішнкультурних взаємодій і динаміку культури в цілому. Ці підсистеми класифікуються як субкультура та контркультура. Під субкультурою розуміється автономний цілісний утвір усередині пануючої культури, що відрізняється власним ціннісним ладом, нормами, звичаями, засобом життя, світоглядними орієнтаціями й т.п. Незважаючи на те, що культура будь-якої епохи або спільності має відносну цілісність, сама по собі вона не однорідна. Усередині даної культури існують принципові відмінності між її складовими. Так, міська культура відрізняється від сільської, молодіжна від дорослої, релігійна від світської, художня від наукової і т.д. В історії культури складаються такі ситуації, коли локальні цінності, установки, орієнтації починають претендувати на якусь універсальність. Вони виходять за рамки власного культурного середовища, прагнуть поширити нові цінності й практичні установки для більш широкої спільності. У цьому випадку про себе заявляють уже не субкультурні, а контркультурні тенденції. Термін "контркультура" з'явився в західній літературі в 60- і роки й спочатку відбивав ліберальну оцінку ранніх хіпі. У широкому змісті контркультура позначає соціокультурні тенденції, що протистоять певним установкам офіційної культури.
Чорною хмарою прокотилося фашистське лихоліття через Україну. Колонізатори масово знищували цивільне населення, примусово вивозили на каторжні роботи сотні тисяч людей. Було зруйновано 17 тис. промислових підприємств, майже всі колгоспи й радгоспи. Колосальних втрат зазнали наукові, культурно-освітні, медичні установи, вузи, школи. Гітлерівці знищили в Україні 714 міст і містечок, понад 28 тис. сіл, позбавили оселі близько 10 млн людей. Надзвичайно жорстоке ставлення до жителів міст і сіл викликало масовий опір окупантам; населення піднялося на боротьбу з ворогом. Із перших днів війни десятки тисяч студентів, викладачів, письменників, представників творчої і наукової інтелігенції стали захисниками Батьківщини. У зв'язку з окупацією ворогом території України на Схід було евакуйовано наукові установи, вищі та середні навчальні заклади, культурно-освітні установи. Розмістившись на Уралі, у Сибіру, середній Азії, вони, долаючи труднощі, продовжували напружено працювати для зміцнення фронту, наближення перемоги. На окупованій території фашисти пильно контролювали національне життя. Наприкінці 1941 p. вони заборонили публічні зібрання, створення товариств. На початку 1942 p. у Галичині було заборонено всі українські організації, встановлено ретельний контроль за діяльністю засобів масової інформації, нагляд за діячами літератури і мистецтва. Школи закривались, дозволялося працювати лише початковим класам. Почалися масові розстріли інтелігенції. Так, у Києві були розстріляні поетеса Олена Теліга, поет І. Ірлявський, редактор газети "Українська дійсність" І. Рогач та ін. Величезних масштабів набуло пограбування окупантами мистецьких та історичних цінностей українського народу, відчутних втрат зазнали історичні та краєзнавчі музеї, бібліотеки, картинні галереї. Лише зі Львова німці вивезли понад 5 тис. рукописів і понад 3 тис. стародруків, близько 40 тис. томів різної літератури. Усього з України вороги вивезли понад 330 тис. цінних музейних експонатів. З початком війни відбулось об'єднання кількох інститутів Академії наук України, які були евакуйовані на Схід. Переважна їх більшість, а також Президія АН України працювали в Уфі. На базі промислових підприємств продовжували працювати Інститут електрозварювання у Нижньому Тагілі, Інститут енергетики — у Копейську (Челябінська обл.), Інститут чорної металургії — у Свердловську, фізико-технічний інститут — в Алма-Аті. Усі вони мали тісні виробничі зв'язки щонайменше з 300 промисловими підприємствами Російської Федерації, Казахстану.  Інститут електрозварювання АН УРСР, очолюваний відомим вченим Є. Патоном, досяг вагомих результатів у зварюванні корпусів танків Т-34, упроваджував цю технологію безпосередньо на 10 танкових заводах і 6 заводах, що виготовляли авіабомби. Євге́н О́скарович Пато́н (*20 лютого (4 березня) 1870, Ніцца — †12 серпня 1953, Київ) — український вчений у галузі зварювальних процесів і мостобудування. Академік АН УРСР(1929). 1894 року закінчив Технічний інститут у Дрездені, 1896 року — Петербурзький інститут інженерних шляхів. До 1895 Патони жили в Німеччині (батько — російський консул Оскар Патон). Оскільки вРосійській імперії диплом дрезденського інституту не був визнаний, Є. Патон закінчив ще й російський вищий навчальний заклад. 1904 молодий вчений прийняв пропозицію створити в Києві третю в Росії кафедру мостів. 1904–1938 завідував кафедрою Київського політехнічного інституту. 1929 року організував в Академії наук України кафедру інженерних споруд, на базі якої створено Інститут електрозварювання (1934). 1934–1953 років — директор Інституту електрозварювання АН України. Автор понад 350 праць. Розвинув ідеї винахідника М.Бенардоса, метод швидкісного автоматичного зварювання під шаром флюсу дістав назву "метод Патона" Створив методи розрахунку раціональних конструктивних схем металевих проймових споруд мостів, дослідив умови їх роботи, розробив способи відбудови зруйнованих мостів. Виконав основоположні дослідження у галузі розрахування та міцності зварних конструкцій, механізації зварювальних процесів, наукових основ електричного зварювання плавленням. Під його керівництвом винайдено спосіб автоматичного швидкісного зварювання, який відіграв визначну роль у технічному розвитку. У роки ІІ-ї Світової війни зробив визначний внесок в обороноздатність СРСР: розробив і впровадив технологію та обладнання для зварювання спеціальних сталей, зокрема, для танкових башт. 1953 ім'ям Є.Патона названо побудований ним суцільнозварений міст через Дніпро у Києві, що пізніше названий його іменем.  |
Схожі:
|
ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин |
Лекція 7 8 Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.) |
|
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.) |
Лекція Державна мова мова професійного спілкування Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації |
|
Лекція №1 Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.) |
Лекція Сутність та види податків. Податкова система і податкова політика 5 Лекція Організація податкової служби і податкової роботи. Система інформаційного забезпечення 11 |
|
ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49 Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,... |
Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ. Електронний документний фонд як модель управління інформаційними ресурсами.... |
|
Лекція: Інтерфейс Microsoft Word 2007: версія для друку і PDA Лекція... Описані способи роботи з елементами управління : кнопками, списками та ін. Показані можливості налаштування панелі швидкого доступу.... |
Лекція: Підготовка до друку і друк документу : версія для друку і... Показана робота з документом в режимі попереднього перегляду перед друком. Вивчаються можливості налаштування друку документу, у... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua