|
|
Скачати 0.52 Mb.
|
|
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” О.В.Стрілець Мистецтво вишивки українського рушника Навчально-методичний посібник Переяслав-Хмельницький 2006р. Рецензенти: Л.А.Онищук, кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторії педагогічних інновацій Інституту педагогіки АПН України; Л.М.Різник, кандидат педагогічних наук ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. У навчально-методичному посібнику висвітлено основні відомості про мистецтво українського рушника. Також подано розробки занять, технології вишивання рушників. Посібник орієнтований на особистий художньо-естетичний розвиток студентів педагогічних і мистецьких навчальних закладів, формування компетенцій у сфері художньої культури в процесі опанування цінностей української культурно-мистецької спадщини; розширення змісту художньо-естетичної освіти; оволодіння досвідом творчої діяльності. А також може бути використано на заняттях декоративно-прикладного мистецтва та художньої праці в середніх та вищих навчальних закладах. Зміст Передмова. Словник знаків-символів українського рушника. Розділ 1 Значення українського рушника в духовній та матеріальній культурі.
Розділ 2Технології вишивання українських рушників. 2.1. Технологія вишивання. 2.2. Розробки занять “Технологія вишивання українських рушників”. Висновки Додатки Використана література Передмова В умовах оновлення суспільства зростає роль творчих начал людської особистості, вимог до її морального обліку, свідомості, поведінки. Велику роль тут відіграє мистецтво, яке займає важливе місце у всебічному розвитку особистості, прилучення її до духовної культури. Роль народного мистецтва у формуванні особистості виняткова внаслідок найбільшої сили впливу на емоційний світ людини [5:121]. Адже естетичне виховання – це процес формування і розвитку естетичної емоційно-чуттєвої і ціннісної свідомості особистості та відповідної діяльності під впливом народного мистецтва та різноманітних об’єктів і явищ реальності. Певною мірою впливаючи на внутрішній світ людини народне мистецтво забезпечує її емоційно-почуттєву сферу, пробуджує сприйнятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. Також доцільно сказати, що мистецтво є джерелом духовного розвитку та вдосконалення особистості; воно діє на психічну діяльність, формує та розвиває почуття, волю, потреби, поведінку, моральні та естетичні ідеали, творче мислення, світогляд. Великий поет-художник Т.Г.Шевченко вважав, що високе народне мистецтво за силою впливу на думку людини перевищує навіть природу. Тут слід нагадати і слова великого педагога В.О.Сухомлинського: „Мистецтво – це час і простір, в якому живе краса людського духу, як гімнастика виправляє тіло, так мистецтво виправляє душу. Пізнаючи цінність народного мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду” [9:514]. Велика роль належить народному мистецтву, як найбільш дійовій формі естетичного пізнання дійсності. Воно в усі часи було могутнім засобом виховання людей. І в наш час народне мистецтво залишається гострою зброєю в боротьбі за уми і серця людей. Народне мистецтво вчить людину правильно розуміти високі і прекрасні моральні почуття. Проблема естетичного розвитку особистості має досить глибоке історичне коріння (Сократ, Платон, Аристотель, І.Кант та ін.). в науковій літературі цю проблему досліджували такі видатні особистості як: В.Г.Бутенко, В.А.Верба, Н.В.Гончаренко, Є.В.Квятковський, М.С.Каган, Л.Т.Левчук, В.Н.Лепський, В.О.Сухомлинський, О.П.Щоголова, Б.М.Юсов. Науково-теоретичні дослідження питання морально-естетичного змісту мистецтва як однієї з форм пізнання дійсності, дозволили вченим (Т.Г.Аболіній, Л.Т.Левчук, І.Ф.Лосєву, В.І.Панченко, О.І.Фортовій, С.В.Шинкаренку та ін.) констатували, що мистецтво не просто вчить жити, а показує життя, яке часто більш справжнє, ніж, так зване „теперішнє”, тому, що є людським поглядом на життя, на природу, на саму людину. На наш погляд, ефективне використання виховних можливостей народного мистецтва дозволить формувати в студентської молоді духовну свідомість у єдності знання, переживання ідеї. Це положення визначає головні напрямки естетичного розвитку особистості:
Професор В.О.Орлов стверджує. Що спілкування з народним мистецтвом має особливий вплив на становлення майбутнього фахівця. З одного боку це стосується того, як буде формуватись естетична свідомість молодого вчителя, а з другого – на яких засадах викладачі будуть здійснювати виховання своїх студентів. Ще у Древньому Китаї (особливо у конфуціанський період) мистецтво вважалося одним із найкращих засобів не лише виховання, але й перевиховання людей, зміни їх звичаїв [6:52]. На думку О.П.Рудницької народному мистецтву властива висока чутливість до всього, що відбувається навколо. Воно завжди узагальнює і синтезує найсуттєвіші та найзначніші проблеми людського життя, викликає до них суспільний інтерес. Закріпленню у свідомості одержаних знань сприяє емоційна забарвленість художньої інформації, яка передбачає почуттєвий рівень реагування, що розширює межі пізнання навколишнього світу, допомагає усвідомити його іманентне багатство [7:24]. Особлива активізація свідомості засобами народного мистецтва зумовлюється тим, що художній твір і відбиває дійсність і оцінює зображення, прагнучи виявити його сутність. Таке відтворення цінності буття не тільки збагачує своїх читачів, слухачів, глядачів життєвим досвідом, а й спонукає до його ціннісного переживання, яке становить важливий компонент світоглядної позиції. Не випадково саме народне мистецтво, що виникло раніше ніж наука і філософія, тривалий час відігравало провідну роль в осмисленні світу [8:97]. Таким чином, творча глибина мистецьких творів криється в здатності осмислювати людський досвід на такому рівні, на якому він водночас виявляється і як універсальна загальність, і як неповторна індивідуальність, завдяки чому стає можливим залучити до світу художньої реальності кожну людину. Під впливом художніх образів безпосередні почуття переходять в естетичні, естетичні уявлення суб’єкта як ціннісний акт осягнення світу та самопізнання власної індивідуальної сутності. Саме в цьому виявляється катарсичний характер естетичних відношень, що виступають способом розвитку художнього світогляду людини [8:98]. Отже, народне мистецтво як єдність пізнання з насолодою, евристичного з гедоністичним, є важливою передумовою виховання творчої особистості, гармонія якої проявляється як у матеріальному виробництві, так і в духовній діяльності, спрямованій на перетворення світу за законами краси. Важливість народного мистецтва в естетичному вихованні не викликає сумніву. Тому що воно є власне його суттю. Його особливості, як засобу виховання, полягає в тому, що в мистецтві „згущено, сконцентровано творчий досвід людини, духовне багатство” [1:35]. У зв’язку з цим особливо актуально та гостро постає проблема забезпечення процесу художньо-естетичного розвитку молоді необхідними і достатніми (тобто оптимальними) педагогічними умовами, серед яких бачиться доцільним виділити: удосконалення вітчизняної системи мистецької освіти та естетичного виховання; якісні зміни у розумінні особистості, її духовних, етичних, інтелектуальних, естетичних потреб (спираючись на думку Е.Фромма, усвідомлення кожної людини як „феномена космічного значення”, з притаманним духовно-творчим потенціалом); більш активне використання у навчально-виховному процесі педагогічного впливу мистецтва шляхом упровадження таких освітніх технологій, що сприятимуть художньо-естетичному розвитку особистості [4:211]. На закінчення підкреслимо, що мистецтво духовно підносить людину і робить її шляхетною, передбачає формування світогляду особистості не тільки через осмислення правильності вчинку, відповідності моральним потребам суспільства, але й через естетичне переживання його краси і довершеності. Словник знаків-символів в українських народних рушниках Барвінок – символ радісної життевої сили, вічності усталеного буття, провісника весни та емблема викривальних сил; невмирущої пам`яті про покійних; незайманості, цнотливості. Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками ( підсніжник, пролісок ), вважали провісником весни. Його глянцеио- зелене тверде листя не гине не в літку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу. Рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності й була перенесена з лісу в сади біля людських жител. Бджола – символ чистоти душі, творчої діяльності, працьовитості, невтомності, у християнській традиції – символ старанності, красномовства, святості, непорочності, порядку, обережності. Білий ( колір ) – символ світла, сонця, життя, вічності, святості, божества, радості, святковості. Мовознавці стверджують, що на Україні – Росії слово “ білий ” первісно означало “ блискучий , прозорий, невидимий “, а пізніше – “ чистий та світлий ”. Мальва – символ найдорожчого – любові до рідної землі, до всього народу. “ Н е було, а в ньому хати, - пише В.Скуратівський, - де не палахкотіли б під вікнами мальви – ці не зрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували: та земля мила, де мати родила! ” ( Скуратівский В. Берегиня. – ст. 17 ). Верба – символ космічного океану. Прадерева життя; надзвичайної працездатності; України Батьківщини. Без верби і калини нема України, - говорить народна мудрість. О. А. Шоколо вважає, що в українській культурі з прадавнини головним деревом вважається верба як ретуальне дерево весняного Нового року. Велекодня Верба – Прадерево життя усіх хліборобських народів – символ Всесвіту… Великодня Верба сприяє прилученню людини Космічної Гормонії ( Українознавство. – К., 1994. – ст. 296 ). У християнстві верба – прокляте дерево, бо, за міфами, з неї були зроблені цвяхи, якими збивали хрест для розп`яття Ісуса Христа. Існує народне свято – Вербна неділя ( за тиждень перед Великднем). Свячені вербові віти зберігають як магічні предмети, здатні відвернути недугу, викликати дощ. Існував звичай жартівливо бити посвяченою вербою зустрічних, дітей, що мало принести їм здоров`я, силу, багатство. Для українського народу верба – це його своєрідний символ – Вербовий сум, гарний і гордий, як душа українця. Веретено – символ життя. Веретеном називають стародавнє ручне знаряддя для прядіння, що становить собою тонку палочку з видовженими загостреними кінцями і потовщенням по середині. Нещодавно астрологи з`ясували, що деякі зоряні Світи і наша Галактика схожі… веретено! А, може наші пращури володіли геніальним даром передбачення? А, може, і значно глибшими знаннями Всесвіту? Вишиванка – символ здоров`я , краси, щасливої долі, родової пам’ятки, народності, чесності, любові, святковості; оберіг. Вінок – символ слави, перемоги, святості, миру; Сонця; влади; цнотливості; дівоцтва. В Україні вінки мали солярну символіку. Дівчата у вінку асоціювались з сонцем, котре сходить. Вінки з стрічками протягом століття використовувалися під час весілля. Вони були найулюбленішою прикрасою кожної дівчини. Вірок з довгого листя й жолудів міг бути для українців тим, чим був для давніх греків вінок з лавру. На таких знаках слави вгорі, у місці переплетення гілок, часто вишивається на рушниках корона, а внизу вони з’єднуються якимись вузлами зі стрічок, бантами. Вуж – символ енергії життя; воскресіння і водночас смерті; кругообігу явищ; глибокої мудрості; прихованих знань; духовних скарбів. Для зміїних сюжетів на рушниках відводять якщо й не найпочесніше, то, принаймні, найвидніше місце. Такі повсюдності образу змії в українському мистецтві сприяли традиції мистецької культури Трипілля. Голуб – символ духовності; у християнстві – символ Святого Духа. Поширеним було вірування, що душа людини після смерті може втілюватись у голуба. З цим, очевидно, пов`язана категорична заборона вживати в їжу голубине м`ясо, що проіснувало аж до ст. Тих, хто знищував голубів, вважали великими грішниками. І навпаки: хто тримає у оселі цих ніжних птахів, матиме достаток і щастя. Про вагомість цього символу свідчить і той факт, що на святинях українців – рушниках – чи не найчастіше є мотив голуба та голубки. Вони символізували не лише вічну та ніжну любов, а були оберегами, зокрема від пожеж. Дерево життя – символ життя Космосу, його зародження; росту, гармонії, безсмертя; невичерпних життевих сил; вічного оновлення та відродження. Образ “ дерева життя ” – всесвітній символ. У праукраїнців – вишня, дуб, верба, калина. Чому саме дерево ( а не назва птахів чи звірів ) входить до цього словосполучення? Інакше кажучи, чим спільні поняття “ дерево ” і “ життя ”? Мовознавець В. В. Колесов з`ясував, що слово “здоровий” ( здоров`я – це життя ) походить від давньої форми su – dorr – o, що дослівно означає, “ із гарного дерева, міцний як дерево, сильний ”. ( Колесов В. В. Мир человека в Слове Древней Руси. – Л ., 1986. – ст.211 ). Дуб – символ Сонця, дерево життя; гордості й міці, сили, довговічності, здоров`я; цілісності; дужого, гарного парубка. Вінок із дубового листя символізує силу, міць, гідність. На Україні дуб особлива цінувався за міцну деревину, з якого робили житло, мости, домашне начиння. Існував добрий звичай – на відзнакку народження хлопчика садити молоденкий дуб. Жито – символ життя; плодючості; достатку; здоров`я, щястя; символ неперервності роду, духовності українців. Жито – одна з найдавніших злокових культур на Землі. Зерно, колосся, снопи, хліб стали ритуальними, символічними ще із часів Трипільської культури. Жито було фактично символом усіх етапів жиитя людини. Коли народжувалося немовля, повивальна бабуся посипала житом “ місце ” в хаті. Молодих посипали зерном, що символізувало побажання достатку, злагоди. Шлях за домовиною посипали житнім зерном. Це означало побажання, щоб в оселі продовдувалося життя. Зелений колір – символ природи і молодості; плодючості полів; краси і радості; ствердження життя. В іконах зелений колір означав – учительство, тому Ісуса Христа зображували в одязі зеленого кольору, а також червоного ( страждання ). Зозуля – символ суму та вдівства; провісниця весни і водночас смерті; туги за життям, минулим; віщування і нерозважливої матері. У міфологічних легендах праукраїнців цей образ уособлував мотив перетворення жінки в птаху. Ярославна із “ Слова о полку Ігоревім ” прагне зозулею полетіти до свого полоненого чоловіка. Зоря – символ животворної родючої природи; дівчини – красуні, кохання; доброї душі; нового щасливого життя; світлогодуху; очей Бога. Коло – символ сонця, неба, символ нескіняенності, вічності, довершеності, досконалості, внутрішньої єдності. Калина – символ вогню, сонця; неперервності життя, роду українців; України; батьківщини; дівочої чистоти й краси; вічної любові, кохання, вірності; символ нескореності та стійкості; українського козацтва. Суцвіття білих віночків нагадувало сонце, а білий колір був сакральним. Одним із найважливіших символьних значень палише був “ чиста дівоча врода” ( “ А Дівчина, як калина, личком румяна … ” ). Сильну символіку мала калина у хвилину вічної розлуки з дорогою людиною, її часто висаджували на могилах неодружених дівчат та хлопців. |
|
6 клас Декоративно-прикладне мистецтво. Символізм української вишивки. Диво рушника Бубнівсько-Слобідський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Золотоніської... |
Тема: Історія розвитку стрічкової вишивки Мета: Надати загальне поняття про історію розвитку стрічкової вишивки. Ознайомити учнів з матеріалами та обладнанням для стрічкової... |
|
Та завдання проекту Визначення джерел потрібної інформації. Екскурсія в музей «Українського рушника» в місті Черкаси |
Орнамент української народної вишивки. Технологія виконання шва «хрестик» Мета: Ознайомити учениць з орнаментами української народної вишивки, правилами створення орнаменту для вишивання; з різновидами шва... |
|
Бесіда «Архітектура як будівельне мистецтво». Українська хата Мета:... «Архітектура», за його командою учні виходять до дошки і складають відповідне слово |
Народна кухня це така ж культурна спадщина українського народу, як... Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво, це неоціненний здобуток, яким можна... |
|
Декоративно-ужиткове мистецтво Мета: ознайомити учнів з декоративно-прикладним мистецтвом українського народу; прищеплювати любов до народного мистецтва і культурної... |
Дослідницько – пошуковий міжпредметний проект «Я і Україна», трудове навчання, образотворче мистецтво, музичне мистецтво; груповий; середньо тривалий |
|
Впроваждення ідей національного виховання на уроках української літератури України активні настанови національного менталітету. Потрібно виховувати національний характер українця. І в цьому процесі найбільше... |
ПРОГРАМА творчого конкурсу за обраним фахом Галузь знань 0202 «Мистецтво» «хорове диригування (народний хор)», «народний вокал», «хорове диригування (академічний хор)», «кобзарське мистецтво та бандура»,... |