Бесіда «Архітектура як будівельне мистецтво». Українська хата Мета: Розширити знання дітей про архітектуру як будівельне мистецтво, познайомити з різновидами традиційного житла народів світу; розвивати увагу, спостережливість, уяву; виховувати інтерес до вивчення культури українського народу

Образотворче мистецтво 4 клас Розділ. Художній образ у декоративно-ужитковому мистецтві та архітектурі Тема. Бесіда « Архітектура як будівельне мистецтво». Українська хата Мета: Розширити знання дітей про архітектуру як будівельне мистецтво, познайомити з різновидами традиційного житла народів світу; розвивати увагу, спостережливість, уяву; виховувати інтерес до вивчення культури українського народу. Обладнання: « мозаїка» « Традиційне житло народів світу» Хід уроку Організація класу до роботи Вчитель: Дзвоник всім нам дав наказ: До роботи швидше в клас! Попрацюєм всі старанно, Щоб минув урок не марно! ( перевірка готовності учнів до уроку) Сприйняття нового матеріалу 2.1. Оголошення теми уроку, мотивація навчальної діяльності Завдання: скласти з пазлів слово « Архітектура» ( попередньо вчитель роздає учням по одній літері слова « Архітектура», за його командою учні виходять до дошки і складають відповідне слово) 2.2. Актуалізація опорних знань Вчитель: Що ви знаєте про архітектуру? Архітектура – це вид мистецтва, пов’язаний з будівництвом та художнім характером споруд. 2.3. Розповідь вчителя: Бажання захистити себе від певних природних явищ спонукало людей до зведення будівель. Безперечно, перші хижки були примітивними, простими за конструкцією. З часом винайшли нові матеріали, розробили нову техніку – це дало можливість людям втілювати найрізноманітніші задуми в будівництві. Відомо кілька принципів, яких дотримуються під час будівництва . Перший із них – доцільність, зручність. Адже кожна будівля зводиться для задоволення певних потреб людини. Навіть зовнішня форма споруди має відповідати її призначенню:театр, магазин, кафе, завод чи школа. Внутрішній простір будівлі повинен розумно використовуватися, мати достатню й добре освітлену площу. Другий принцип – міцність. Споруда повинна бути надійним прихистком і служити довго людині. Однак,не всі споруди, в будівництві яких додержано ці два принципи,можна назвати творами мистецтва. Адже основні якості, притаманні будь-якій творчій роботі, - краса і художня виразність. Завдяки їм твір мистецтва впливає на наші почуття. Тому, краса і художня виразність – це третій принцип архітектури. 2.4. Огляд зразків споруд різних стилів та призначення Дидактична гра « Чи знаєш ти архітектуру Києва?» ( На дошці зображення історичних та культурних споруд Києва. Завдання: перевірити, чи вірно визначено їх назви) - Державний Університет ім.. Тараса Шевченка - Андріївська церква - Золоті Ворота - Будинок з химерами - Готель «Україна» - Національна опера ім. Тараса Шевченка 2.5. Інформаційна «мозаїка» « Традиційне житло народів світу» Вчитель: Впродовж століть кожний народ виробив власний вид житла, яке найкраще відповідало природним умовам, способу життя і національному характеру. Переглянемо зразки окремих споруд і охарактеризуємо їх. Іглу – зимове куполоподібне житло ескімосів, яке має в основі коло діаметром 3-4 м . Висота іглу досягає 2м. Стіни викладаються з крижаних або снігових плит способом « равлик». Для відпочинку під час полювання будують невеликі іглу, для постійного проживання використовують хижі значно більших розмірів, часто вони сполучені між собою переходами. Внутрішня температура іглу нагрівається до кімнатної, стіни оплавляються, але конструкція не тане через сніг, який виводить зайве тепло назовні хижі в мороз. Вхід до іглу низький, дає змогу лише проповзти, водночас він слугує для вентиляції приміщення. Історики справедливо вважають чум однією із первісних форм житла. Він поширений на безкрайніх просторах тундри, майже по всьому Сибіру. Це гостроверхий намет із жердин, діаметр долішньої частини якого становить 3-5 м. Чум обтягнутий шкірами, одна з яких – відкидна. Вона і править за вхідні двері Долівку часто устеляють гілляччям, поверху також накривають шкірами. Посередині чуму ладнається вогнище для обігріву та приготування їжі. Дим виходить в отвір нагорі житла. Місце навпроти входу вважається найголовнішим. Яранга – переносне житло народів крайньої півночі та Сибіру. Це розбірне напівсферичне шатро зі скошеними до осереддя стінами, які покриті ззовні оленячими або моржевими шкірами. Всередині яранга розділяється пологами на холодну та теплу частини. Освітлюється й опалюється яранга жировою лампою. Їжа готується в холодній частині житла. Найбільш поширена яранга серед чукчів. Юрта – універсальне житло народів, що проживають у степах Середньої Азії. Вона проста у збиранні та перевезенні, надійно захищає від негоди: морозу, дощів , вітрів, спеки. Юрта має куполоподібний каркас з жердин, обтягнутий овечою повстю або шкірами тварин. В осередку юрти ладнається вогнище, а по центру купола – димовий отвір. Сучасні юрти прикрашаються багатими килимами. Меблів це житло не має. Для гірської місцевості характерно шале, що в перекладі означає « хатина пастуха». Будування такого житла має певні труднощі, адже споруда розміщається на схилах гір. Такий будинок має під собою терасу, виступаючі карнизи, стіни викладаються з дерева або каменю. Шале живописно виглядає на крутих гірських схилах . Народи жаркого поясу будують бунгало. Це тип одноповерхового будинку, що виник в Індії. Зазвичай, житло одноповерхове , споруджене з легких матеріалів, покрите соломою або очеретом. Бунгало захищає від негоди, особливо – від спеки. Хижа ефіопа Для африканських народів властиві невеличкі хижі, збудовані з підручних матеріалів. Приваблює своїм затишком російська ізба – дерев’яний будинок, що має поділ на окремі кімнати. Ізба не має фундаменту, підлога в давні часи була земляною, утоптаною. Найбільш поширеною була конструкція, що мала назву «шестистінок». Щоб потрапити в ізбу, слід піднятися сходами на ганок, пройти сіни, коридор. З одного боку знаходилось жила кімната з піччю та підпіллям, з іншого – двоповерхова частина, до складу якої входила горниця, сіновал, а під ними - приміщення для худоби. Таким чином, російська ізба об’єднувала під одним дахом все господарство. Хата — означення традиційного українського житла. Внутрішня площа хати, її забудова по всій Україні була схожою. Прообразом української хати були житла трипільців, що створили високу землеробську культуру на території України. Хати були хоч і невеликими, але теплими, чепурними, вікнами звернені до сонця. Хату обсаджували мальвами, півниками, любистком, чорнобривцями. Квітник і садок обгороджували тином, щоб худоба не витоптала. Хата мала просту внутрішню будову: темні сіни, з яких двері праворуч вели у простору світлицю, а двері ліворуч – у невелику комору. В світлиці стояли меблі, які господарі робили своїми руками: до стелі кріпилась жердка для одягу, дитяча люлька, до стіни біля печі ладнали піл, на якому спали, гралися діти, збоку від дверей майстрували мисник для посуду, лави, ослони, стіл, часто-густо – і ткацький верстат. Напроти печі оздоблювали покуть – місце для образів, які прикрашались рушниками, цілющим зіллям, квітами. Окрасою кожної світлиці була скриня, в якій господарі ховали дорогі речі та одяг. Гордістю кожної української господи була піч. Майстрував її найкращий пічник на селі. Вона займала багато місця, але його ніхто не шкодував, бо піч – друга мати: і обігріє, і нагодує, і обсушить. А як гарно пахне від неї стравами, сушеними яблуками, насінням. А ще піч важлива тому, що хліб пече. Хату господині завжди тримали в чистоті й порядку. Комин розцяцьковували малюнками півнів, квітів. Всі знали, що хата без малюнків не хата, а пустка. Селяни любили свою хату, а тому називали її різними словами: господа, оселя. На будівництво хати йшло багато часу, більше року. Усі рідні, близькі, сусіди допомагали будувати житло. Стіни класичної української хати були побілені вапном. Німецький географ Йоган Георг Коль, перебуваючи в Україні 1838 року, писав:«Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи прибирають їх, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілен е полотно.» Подвір’я української садиби. Криниця з журавлем. 2.6 Поетична хвилинка Вчитель: Українська хата – це оригінальний мистецький витвір. Її образ надихав багатьох творців на поетичні рядки. 1 учень: Рідна хата, родинний затишок – це головний мотив поезії Т.Шевченка “Садок вишневий коло хати” Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не затих. 2 учень: З безмежною ніжністю і турботою змальовує Леся Українка хату–хатинку: На зеленому горбочку, У вишневому садочку Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка Стиха вийшла виглядати, Чи не вийде її мати. І до білої хатинки, Немов мати до дитинки Вийшло сонце, засвітило І хатинку звеселило. 3 учень: А Марія Людкевич уявляє, як наша біла хата мандрує у піднебессі: Крила білої хати Ой чия ж то хата, білі-біла, Біля річки тихо-тихо лопотіла, І склала крила у траві, щоб відпочити, І лишилася назавше в квіточках жити? Пролітали ластівки тут недалечко: – Ми зів’єм над віконечком гніздечко. Пропливала чорна хмара, наче пава, І дощем густим весняним заспівала. Покружляли в небі гуси-гусенята, Певно хтіли мене взяти на крилята. Вийшла баба та й у сльози: “Ой дитино, Ти на кого нас на старості покинеш?” А я думаю, що ми, коли спимо, В білій хаті над світами летимо. І дивується земля: “Ну звідки сон цей? Хата біла в рушниках летить до сонця, Жаль мені садка і річки, й сиву м’яту, Будем разом пильнувати нашу хату”. 4 учень: Українська хата – колиска нашої нації. В ній зростали і Тарас Шевченко, і Леся Українка, і багато вірних синів і дочок України. Хата У всьому є своя краса (Краса ж завжди крилата) Ні, не летить у небеса Оця звичайна хата. Усі віки у ній живі, У ній молилась мати… Будуймо ж палаци нові І не забудьмо… хати! Леонід Полтава 5 учень: Іван Гнатюк у своєму вірші описує затишок рідної хати: Наша хата Я люблю свою хату, І подвір’я й садок, Де і сонця багато, І в жару – холодок. Тихо й затишно. Квіти Коло хати цвітуть, І невтомно все літо Бджоли в цвіті гудуть. Все для мене тут рідне: Стіни – білі, як сніг, І віконце привітне, І дубовий поріг І ряденця строкаті, Й рушники на стіні, – Навіть дим в нашій хаті Рідно пахне мені. 6 учень: А в дощову погоду, що робить наша хата? “Вона ховається у пелену дощу” –– так розповідає Марія Овдієнко. Хата заховалась Вже другий день, як стежка не сміялась, Пройдисвіт Вітер натомився, вщух. І наша Біла хата заховалась Під сизу пелену тужливого дощу. Той дощ іде, а я тулюсь до мами – Чи день, чи два, чи, може, й кілька літ. Аж гульк – а під зеленими листками Гриби, мов парубки, убралися в брилі.. 7 учень: Для кожної дитини найрідніші – це мама і тато і, звичайно ж, рідна – хата. Соняшник за тином Намалюю маму, Намалюю тата. Оце – наш садочок, А це – наша хата. Біля хати – квіти: Мальви та жоржини. Ніби сонце сходить – Соняшник за тином. Іван Складаний 8 учень: Невимовним болем стискається серце у героїні вірша Ольги Слоньовської. Вона востаннє вибілює рідну хату. А завтра тут будуть бульдозери працювати, хату зруйнують і прокладуть на цьому місці дорогу. Всі рушники зі стіни уже знято. Білимо в хаті. Білимо в хаті. Пахне вапном і чомусь деревієм. Хитається стільчик. Я деревію. Низько зав’язана аж до очей, Як це вапно мені пальці пече. Хата аж вищає, ще не стара Буде ще хатою! Хай без двора. Хата всміхається: марні тривоги. В хату націлилась – в вікна – дорога. Вчора подвір’я дорогою стало. Хату – неділя ж – то й рятувала. У понеділок і хати не буде. Прибігла сусідка: – Що ви за люди? Білите? Завтра бульдозер під’їде… – Хата почує! Тихо, сусідко! Тихо! Хай хатці насниться щось гарне, Хатки цієї завтра не стане. Хай на той світ із великого міста Хата відійде спокійна і чиста. 3. Закріплення матеріалу 3.1. Практична робота Вчитель: На жаль, відійшла наша біла хата у минуле, проте, залишилась вона в душі і в пам’яті народній. Виконуючи малюнок, ми надаємо їй право на друге життя. Працювати будете в певній послідовності: виберіть аркуш паперу, покладіть його в горизонтальному положенні; легкими лініями нанесіть контури хатини, для передачі глибини простору використайте закон лінійної перспективи; нанесіть контури зображення предметів другого плану: тину, криниці з журавлем, квітника; під час роботи в кольорі починайте з дальнього плану, йдучи від світлого тону до темного; наостанок, детально промалюйте зображення переднього плану, тобто, самої хати. 3.2. Огляд учнівських робіт, їх аналіз, виставлення оцінок, оформлення виставки « Хата моя, біла хата…» 4. Підсумок уроку Вчитель: Непомітно спливає час. Не в кожному селі зараз зустрінеш таку білу хату. Не печуть уже господині хліб у печах. Не сидять на призьбі діти вечорами і не слухають дідусевих казок та легенд. Не в’ють лелеки гнізда на солом’яній стрісі. І ще багато чого відійшло у минуле разом з нашою білою хатою. Проте, нехай збережуться у ваших світлих душах і ніжна мамина пісня, і запах м’яти, любистку, і святий хліб-сіль на столі, і ваша рідна домівка. Київський Державний університет ім. Тараса Шевченка Золоті Ворота Готель « Україна» Національна опера України ім. Тараса Шевченка Дзвінниця Софіївського собору Будинок з химерами Андріївська церква

Схожі: