Зміна змісту освіти, зміна підходу до педагогічного процесу в навчанні і вихованні веде за собою зміни педагогічних технологій. Педагогічні технології

Скачати 117.38 Kb.

Назва	Зміна змісту освіти, зміна підходу до педагогічного процесу в навчанні і вихованні веде за собою зміни педагогічних технологій. Педагогічні технології
Дата	28.02.2016
Розмір	117.38 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Культура > Документи

Зміна змісту освіти, зміна підходу до педагогічного процесу в навчанні і вихованні веде за собою зміни педагогічних технологій. Педагогічні технології визначаються як: сукупність психолого-педагогічних установок, які характеризують форми, методи, засоби, прийоми навчання, виховання; змістова техніка реалізації навчального процесу; модель сучасної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведенню навчального процесу.

Аналіз літератури дає зрозуміти, що в поняття „педагогічна технологія” входять такі значущі параметри:

– проектування заздалегідь визначеного результату навчання;

– постановка цілей і завдань, включення в зміст навчання інноваційних педагогічних методів;

– раціональне використання системи психолого-педагогічних принципів, прийомів і засобів навчання.

Основна мета впровадження в освіту ефективних педагогічних технологій полягає в зниженні трудомісткості педагогічних діяльності, підвищенні ефективності навчально-виховного процесу. Сьогодні використовуються такі технології:

– предметно-орієнтовані технології, які спрямовані на засвоєння знань, умінь, навичок (традиційна організація навчання);

– технології, які побудовані на удосконаленні змісту навчального матеріалу (модульні, авторські програми);

– технології інтенсифікації навчальної діяльності (ігрові, комунікативні технології, проблемне навчання з опорою на рольові ігри);

– технології засновані на ефективному управлінні навчальним процесом (індивідуальне навчання, програмне навчання, колективні засоби навчання, комп’ютерні (нові інформаційні технології);

– контрольно-оцінні технології (планування результатів навчання, тестовий контроль, рейтингові системи оцінки якості знань учнів, моніторингу результативності освітнього процесу);

– особистісно-орієнтовані технології, які передбачають індивідуальний підхід до кожного, демократичний стиль управління, гуманістичну спрямованість навчання, педагогічні співробітництва, колективної мислительної діяльності;

– здоров’язберігаючі технології (адаптаційні тренінги, тренінги толерантності і т.д.);

– кваліметричні технології (орієнтація на відстеження, оцінку діяльності);

– політехнології (комбіновані), інтегруючі елементи різних моно технологій на основі якої-небудь цільової установки (проблемно-модульне навчання, інтегроване, дистанційне навчання);

До особистісно орієнтованих технологій належать технологій розвиваючого навчання. Авторська модель „школи діалогу культур”, розробленої В.С. Біблером. Основою даної технології є положення про те, що людські культури знаходяться в постійному спілкуванні, діалозі, а змістом – діалог античної, середньовікової культури нового часу, сучасної культури. Таким чином, в початкових класах учні засвоюють поняття явищ, процесів, понять і т. д. з точки зору античної культури. В середніх класах – культури сучасності. Ця технологія відноситься до інтегративно-дидактичних технологій.

Ще одною технологією розвиваючого навчання є система З.І. Калмикової, яка в багатьох питаннях виходить з робіт Н.А.Менчинської. Під розвиваючим навчанням автор технології розуміє навчання на формування творчого мислення, основними показниками якого є:

1. Оригінальність думки учнів.

2. Швидкість і плавність виникнення незвичних асоціативних зв’язків.

3. Сприйнятливість до проблеми і її незвичайний розв’язок.

4. Швидкість думки як кількість асоціацій, ідей, які виникають за одиницю часу відповідно до деяких вимог.

5. Здатність знайти нові неперервні функції об’єкта або його частини.

Основним орієнтиром даної технології є самоосвіта учнів у набутті та оперуванні знаннями. Це говорить про те, що система розвиваючого навчання З.І.Калмикової відповідає таким принципам, як проблемність, індивідуалізація і диференціація, гармонічний розвиток різних компонентів мислення, формування алгоритмічних прийомів розумової діяльності, спеціальної організації мнемонічної діяльності.

Таку технологію можна віднести до особистісно-орієнтованої, тому що вона на пряму зв’язана з врахуванням пізнавальних і творчих здібностей учнів, їх оцінкою і спробою вибудувати траєкторію розвитку особистості.

Технології розвиваючого навчання можуть слугувати початковою базою для побудови і реалізації особистісно орієнтованого підходу до пізнавальної діяльності учнів. Особливий інтерес з цією точки зору представляють такі позиції особистісно-орієнтованої освіти, як:

– задіяння учнів в визначенні індивідуальної мети і складання плану уроку;

– свобода вибору дитини різних форм навчання;

– вибір учнями предметного змісту різної складності;

– оцінювання не тільки результатів, але і процесу діяльності;

– формування когнітивних структур, які є субстратом розумового розвитку;

– використання індуктивного і дедуктивного способів побудови дидактичного матеріалу;

– використання евристичних методів навчання як способу врахування індивідуальних прийомів пізнання;

– вивчення і формування творчої діяльності;

– використання евристичних методів навчання як одного з шляхів врахування індивідуальних способів пізнання.

Саме вони є мінімальними критеріями, за якими освітні технології можна віднести до особистісно-орієнтованих.

Найпростішою ланкою, з яких складається особистісно орієнтована технологія є педагогічна ситуація. Це така навчальна ситуація, опинившись в якій дитина повинна шукати сенс, пристосовувати їх до своїх інтересів, побудувати образ чи модель свого життя, вибрати творчий момент, дати критичну оцінку. Таке завдання не можна вирішити тільки на рівні знань та репродукції. Тут немає простих відповідей, рішень та істин. Проживання та вихід з такої ситуації – не минуле та майбутнє учня, а його сучасне. Один той самий урок різним дітям дає різний пізнавальний та життєвий досвід.

Однією з різновидів втілення ідей „гуманістичної педагогіки” є вальдорфська педагогіка. Це система самопізнання, саморозвитку індивідуальності при партнерстві з учителем у двоєдності чуттєвого і надчуттєвого досвіду, духу, душі, тіла.

Вчення про індивідуальність людини, основні компоненти якої тіло, душа і дух лежать в основі вальдорфської педагогіки. Р.Штейнер писав про 4 могутні галузі цивілізації – пізнання, мистецтво, релігію і моральність, які можуть гармонійно поєднуватися в одному корені – людському „Я”. Це „Я” виступає у трьох головних функціях людської душі – волі, почуття та мислення, які перебувають у стані безперервного руху. Головне завдання вальдорфської педагогіки – допомогти дитині її духовному самовизначенні, створити умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. Дитина – громадянин трьох світів: матеріального, душевного і духовного. Її „Я” – це мікрокосмос, який усією своєю істотою пов’язаний з мікрокосмосом. Їй потрібна допомога в досягненні духовного, яке надходить у вічній істині, добрі, любові. І тому педагог вальдорфської педагогіки прагне зрозуміти кожну дитину, розібратися в її темпераменті, можливостях. Він повинен бути справжнім екологом, адже кожна дитина – це цілий космос, повинен допомогти дитині перетворити її любов до життя, в інтерес до всього світу.

Моделлю особистісно орієнтованого підходу до дитини є методика Марії Монтессорі. В її основі лежить ідея про самостійну організацію життя дитини, це робить її особистісно-орієнтованою.

За Л.С. Виготським знання не є кінцевою метою навчання, а всього лише засобом розвитку учнів. Розвиваючі технології спрямовані на розвиток особистості, а особливо на інтелектуальний розвиток як його основу. Суттєвим недоліком розвиваючих технологій є їх занадто орієнтація на розвиток абстрактного мислення і роботу з поняттями. Слабо розвиваються ціннісні орієнтації, сенсорний розвиток.

Систему розвиваючого навчання відносимо до технологій особистісно орієнтованого навчання тому що в ній реалізуються основні технологічні етапи організації навчальної діяльності: визначення мети, планування, організація, реалізація цілей і аналіз результатів діяльності.

Тільки в суб’єкт-суб’єктній взаємодії учителя і учня досягається розвиток самостійності, позитивної я-концепції, проходить самовизначення, самореалізації і саморозвитку. Тому головною метою розвиваючого навчання є формування суб’єкта навчання – особистість, яка сама себе навчає.

Реалізація суб’єктної ролі учня на практиці сприяли зміні освітньої парадигми: від педагогіки впливу, дією, захоплюючою фактологією і ЗУНами, притаманними ХХ століттю, до розвитку особистості.

Аналіз найбільш відомих технологій розвиваючого навчання переконує нас, що більшу частину з них можна віднести до особистісно орієнтованих.

Найпершими необхідно відмітити систему розвиваючого навчання Л.В.Занкова, яка представляє собою технологію розвитку особистості молодшого школяра і передбачає розвиток абстрактного мислення, емоціонально-вольової сфери, спостережливості, оволодіння практичними діями. Умовами досягнення даних задач є побудова навчання на основі таких принципів:

1. Навчання повинно будуватися на високому рівні труднощів.

2. На початковому етапі навчання ведучу роль відводить теоретичним знанням.

3. В процесі навчання необхідно задавати швидкий темп засвоєння.

4. Важливо створювати умови для усвідомлення школярами самого процесу учіння.

5. В процесі навчання необхідно проводити систематичну роботу над розвитком всіх учнів, в тому числі і самих слабких.

Саме 4-тий і 5-тий принципах дозволяє віднести дану технологію до особистісно орієнтованих. В процесі реалізації даної технології передбачається складання і обговорення плану уроку разом з учнями, вибір найбільш значущих для учнів видів і форм навчального змісту на основі підготовленого дидактичного матеріалу, оцінювання не тільки кінцевого результату, але і процесу діяльності учня, що, безумовно, є рисами особистісно орієнтованої освіти. В.В.Давидов не розділяє емпіричне і теоретичне мислення як самостійні форми пізнання, тому що це веде за собою переважно розвиток емпіричного мислення молодших школярів, залишаючи в тіні теоретичне. Дана технологія більше зорієнтована на індуктивний метод пізнання. Ліквідуючи ці недоліки, В.В.Давидов створив технологію розвиваючого навчання. Вона передбачала великі можливості активізації розумового розвитку дитини за рахунок особливого типу організації навчального матеріалу, основними принципом якого є сходження від абстрактного до конкретного, використання змістового навчання для виведення інших, більш конкретних понять. Зміст такого навчання побудовано на основі теоретичних знань, в його основі лежить змістове узагальнення. В цьому випадку засвоєння предмету відбувається не через зовнішню погожість з іншими предметами, а на основі внутрішній зв’язків в процесі виокремлення суттєвого відношення і формування теоретичного поняття. Відповідають технологіям розвиваючого навчання технології розроблені В.В.Давидовим. Теоретичні знання є змістом навчання, організація спільної навчальної діяльності – методом, головні психологічні новоутворення, які характерні молодшому віку, – продуктом розвитку. В порівнянні з багатьма іншими існуючими раніше технологіями, технологію В.В.Давидова необхідно віднести до особистісно-орієнтованих, тому що вона іншим способом дозволяє учням засвоювати зміст предметної області, демонструючи, як можна пізнавати в швидкому темпі і на іншому змістовому рівні.

Технології проблемного і розвиваючого навчання як основа розвитку особистісно орієнтованих освітніх технологій. В числі перших технологій, який зачіпають суб’єктний досвід учнів треба розглядати технологію евристичного (проблемного) навчання.

Технологія проблемного навчання поширювалась в 20-30-і роки ХХ століття у вітчизняній і закордонній школі. Проблемне навчання засновується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюі (1859-1952 рр.). Розроблені ним концептуальні положення виглядають так:

– Дитина в онтогенезі повторює шлях людства в пізнанні.

– Засвоєння знань – є спонтанний, некерований процес.

– Дитина засвоює матеріал, не просто слухаючи і сприймаючи органами почуттів, а задовольняючи свої потреби в знаннях, будучи активним суб’єктом свого навчання.

Умовами успішності навчання є:

– проблематизація навчального матеріалу (істинні знання народжуються в результаті здивування і допитливості);

– активність дитини (знання повинні засвоюватися „з апетитом”);

– зв’язок навчання з життям дитини, грою, працею.

Більшість положень концепції Дж.Дьюі не втратили своєї актуальності і сьогодні. В них проступають ідеї сучасного особистісно орієнтованого підходу, який передбачає власне добування знань учнями (перший принцип за Дьюі). Другий принцип вказує на суб’єктивність присвоєння знань. Третій принцип – врахування інтересів і нахилів дитини, його ціннісних орієнтацій, одержання задоволення і позитивне підсилення.

За своєю суттю, проблемні методи основані на створенні проблемних ситуацій, активній пізнавальній діяльності учнів, які знаходяться в пошуках і розв’язках складних запитань, які вимагають актуалізацію знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами явищ, закономірності і закони.

В сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій: психологічних і педагогічних. Перший вид відноситься до діяльності учнів, а другий відноситься до організації навчального процесу.

Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою активізуючих дій, запитань учителів, які підкреслюють новизну, важливість, своєрідність, красу та інші якості пізнання.

Технології проблемного навчання передбачають наступні 4 основні етапи діяльності учителя:

– створення проблемної ситуації;

– завдання нового напрямку розв’язання;

– організація пошуку розв’язку;

– рефлексія.

В педагогічній літературі виділяють такі методичні прийоми створення проблемної ситуації:

– виявлення різних точок зору на одне і теж питання;

– створення учителем протиріч;

– мотивація для розв’язання протиріч;

– організація протиріч в практичній діяльності учнів;

– розгляд якої-небудь задачі з різних позицій (наприклад, по професійному принципу: слідчий, економіст, психолог);

– спонукання учнів до порівняння, узагальнення, висновкам в проблемній ситуації, співставлення фактів;

– постановка конкретних запитань, які сприяють узагальненню, обґрунтуванню, конкретизації, логіці міркування;

– висунення дослідницького завдання;

– висунення проблемної ситуації в умові задачі (наприклад, з недостатніми даними, з допущеними помилками);

– створення проблемної ситуації за допомогою обмеження часу її вирішення.

Для розв’язання проблемної технології необхідні такі організаційно-педагогічні умови:

– відбір завдань, актуальних для учнів;

– адаптація технології проблемного навчання до різних сфер знань;

– побудова оптимального освітнього середовища для проблемного навчання: створення дидактичних посібників, підбір необхідного обладнання і т.п.

– особистісних підхід, компетентність і майстерність вчителя, здатного актуалізувати пізнавальну діяльність дитини.

Як бачимо, дана технологія орієнтує учнів на розвиток розумових здібностей і на самостійність не тільки пізнання, але і на розвиток особистості дитини, його індивідуальності і неповторності; в процесі навчання враховуються ціннісні орієнтації дитини і структура її переконань, на основі яких формуються „внутрішня модель світу” – при цьому процеси навчання і учіння взаємно узгоджуються з механізмом пізнання, особливостей мислитель них і поведінкових стратегій дитини.

В нашому розумінні модель особистісно-орієнтованої школи суттєво відрізняються від інших існуючих моделей і педагогічних систем. В першу чергу, тим, що вона надає велику свободу вибору дитині в процесі навчання. В її рамках не учень підлаштовується під стиль учителя, а учитель, володіючи більш різноманітним технологічним інструментарієм, підлаштовує і узгоджує своє навчання дитини.

Отже, технології особистісно орієнтованого навчання можуть створити максимально сприятливі умови для розвитку та саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних особливостей у навчальній діяльності. Основні елементи технології: виявлення суб’єктного досвіду учня, формування наукових знань із опорою на досвід учня, узгодження нових понять із суб’єктним досвідом учня. Базовою орієнтацією педагога у контексті даної технології є його послідовне ставлення до вихованця як до особистості, самосвідомого і відповідального суб’єкта власного розвитку, як до суб’єкта виховної взаємодії. Особистісно орієнтоване навчання передбачає розвиток критичного мислення учнів, що потребує діалогічної ситуації, вільної, творчо особистості.

Схожі:

Про відділ педагогічних технологій неперервної професійної освіти АПН України звітувався на Президії АПН України про результати комплексного дослідження „Психолого-педагогічні основи особистісного...	ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ГУМАНІЗАЦІЇ І ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ... ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ НА ОСНОВІ ГУМАНІЗАЦІЇ І ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ВІДНОСИН
Варіативний компонент навчального плану як засіб всебічного розвитку дитини Зміна ідей, світових технологій значно швидша, ніж зміна суспільства, тому перед освітою постає важливе завдання: готувати інноваційну...	Наступність у викладанні інформатики в умовах впровадження нових державних стандартів Зміна ідей світових технологій значно швидша ніж зміна суспільства, тому перед освітою постає важливе завдання: готувати інноваційну...
Наступність у викладанні інформатики в умовах впровадження нових державних стандартів Зміна ідей світових технологій значно швидша ніж зміна суспільства, тому перед освітою постає важливе завдання: готувати інноваційну...	Головне завдання сучасної системи освіти ─ створення умов для якісної... Ться у різних формах та методах роботи. Особливістю компетентнісного підходу є нова мета навчання, відповідно до неї мають бути адаптованими...
Інноваційні технології сприяння креативності у молодшого школяра Нові технології навчання викликають особливий інтерес у педагогів. Саме застосування інновацій передбачають докорінні зміни існуючих...	Системний підхід до управління інноваційним освітнім процесом Україні, інтенсивно впливають на діючу освітню систему: змінюються ціннісні орієнтири, застосовуються нові педагогічні технології,...
М.І. Базелюк ОСОБЛИВОСТІ КОМП’ЮТЕРНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Постановка проблеми Тому сучасне суспільство ставить перед системою освіти низку нових завдань, пов’язаних з оновленням змісту освіти, розробкою та впровадженням...	До відома акціонерів ВАТ “Зміна” ВАТ «Зміна» повідомляє про завершення процедури дематеріалізації, переведення випуску цінних паперів в бездокументарну форму існування...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання