|
|
Скачати 369.09 Kb.
|
|
Наукова робота на тему: «Соціально-педагогічні засади розвитку екологічної свідомості та культури підлітків» ЗМІСТ ВСТУП.....................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади розвитку екологічної свідомості та культури підлітків. 1.1.Екологічна свідомість як соціально – педагогічний феномен…………….6 1.2.Підлітковий вік як сензитивний для розвитку екологічної свідомості та культури підлітків.…............................................................................................13 Висновки до розділу………………………………………………..…………..18 РОЗДІЛ 2. Технології розвитку екологічної свідомості та культури підлітків. 2.1. Екологічна освіта, екологічна культура та екологічне виховання підлітків…………………………………………………………..........................20 2.2. Соціальна реклама як форма розвитку екологічної культури…………....28 Висновки до розділу………………………………………………………..........30 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..32 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..………...................35 Вступ. Аналізується роль освіти та виховання у формуванні екологічної свідомості та культури особистості; доводиться, що досягнення кінцевої мети екологічної освіти можливе за умови екологізації всього навчально-виховного процесу, запровадження нових нормативних і спеціалізованих екологічних курсів, створення профільних еколого-природничих освітніх інституцій різного рівня, поглиблене вивчення ряду предметів. Екологічна свідомість – це індивідуальна і колективна (суспільна) здатність усвідомлювати нерозривний зв’язок кожної окремої людини і всього людства загалом з цілісністю і відносною незмінністю природного середовища існування людини, усвідомлення необхідності використання цього розуміння у практичній діяльності, вміння і звичка діяти стосовно природи, не порушуючи зв’язок і колообіг природного середовища, сприяти їхньому поліпшенню для життя нинішнього і майбутніх поколінь людей [1, 168]. Е. Гірусов констатує, що екологічна свідомість є сукупністю поглядів, теорій і емоцій, які відображають проблеми співвідношення суспільства і природи у плані їх розв’язання відповідно до конкретних соціальних і природних можливостей. Тобто екологічна свідомість ґрунтується на ідеологічних і моральних цінностях, але передбачає їх індивідуальне осмислення. Вона формується із знань і переконань в галузі взаємостосунків суспільства і природи, на екологічно доцільному ставлення до природних ресурсів, вміннях застосовувати науково обумовлені рішення по відношенню до природи: відображає індивідуальний досвід спілкування з природними системами [2]. На думку психологів С. Дерябо, В. Ясвіна, під екологічною свідомістю слід розуміти сукупність уявлень про взаємозв’язки у системі «людина – природа» і в самій природі, існуючого ставлення до природи, а також відповідних стратегій взаємодії з нею. Екологічна свідомість – це вищий рівень психічного відображення природного, штучного і соціального середовища та свого внутрішнього світу; рефлексія місця та ролі людини в екологічному світі, а також саморегуляція цього відображення [3]. Екологічній свідомості притаманний динамічний соціокультурний характер, що закріплюється у досвіді людини і засвоюється індивідуально. Вона відображує оточуюче середовище і може трансформуватися. Цьому сприяє практика взаємодії індивідів у процесі життєдіяльності. Все це говорить про те, що екологічна свідомість виступає передумовою до суттєвих змін у взаємодії людини та природи [4, 8]. На думку С. Дерябо, І. Звєрєва, Б. Ліхачова, В. Панова, В. Ясвіна, проблема формування нового типу екологічної свідомості потребує нової парадигми екологічної освіти, що спиратиметься на відповідну екологічну базу. Автори зазначають, що суттєвим компонентом екологічної свідомості є інтелектуальна діяльність, яка гарантує гуманну і науково-обґрунтовану взаємодію із природою [5, 31]. Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна констатувати, що одним із найважливіших завдань екологічної культури та екологічного виховання є формування у громадян раціонального природокористування, вміння бачити екологічні наслідки, почуття відповідальності перед нинішніми та майбутніми поколіннями та ін. Виділяють певні етапи у процесі неперервного екологічного виховання: • екологічне просвітництво – це перший ступінь в екологічному вихованні. Він формує перші елементарні знання про особливості взаємовідносин «суспільство-природа»; • екологічна освіта – це психолого-педагогічний процес впливу на людину, метою якого є теоретичне формування екологічної свідомості; • екологічне виховання – це формування в індивіда моральних принципів, що визначають його позицію та поведінку у сфері охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів [6]. Метою нашої курсової роботи - є вивчення соціально – педагогічного аспекту щодо розвитку екологічної сівдомості та культури дітей підліткового віку. З мети випливають основні завдання :
Об’єкт дослідження – уявлення дітей підліткового віку про значимість та важливість екологічної культури загалом. Розділ 1. Теоретичні засади розвитку екологічної свідомості та культури підлітків. 1.1. Екологічна свідомість як соціально – педагогічний феномен. Сучасна екологічна криза зумовила необхідність екологізації суспільної свідомості. В останні десятиріччя спостерігається масове розповсюдження та зростання значущості соціально-екологічної проблематики екологічної свідомості суб’єктів. Також формується екологічна самосвідомість, для якої характерний інтегральний спосіб відображення Світу та комплексний характер регулювання відносин у системі «Я-природа». І якщо в царині екологічної психології активно досліджувалось явище екологічної свідомості, її структура та функції, то проблема екологічної самосвідомості не вивчалась. Проте усвідомлення особливостей функціонування систем «людина-природа», «людина-людина» як структурних, активних елементів навколишнього середовища, усвідомлення особистістюсвого місця у Світі є невід’ємним елементом самосвідомості суб’єкта. Передбачається, що екологічна свідомість — складне, багатогранне, системне явище, яке є нерозривним зі самосвідомістю особистості. У феномені «екологічна свідомість» виокремлюютьсяконструкти, що становлять основу екологічної самосвідомості. Екологічна самосвідомість — одна із форм світоглядного самоусвідомлення особистості[ 8 ]. Однією з форм свідомості людини є екологічна свідомість, що в останні десятиліття активно досліджується. ( С. Дєрято, А. Льовочкіна, Г. Пустовіт, Н. Пустовіт, О. Плахотнік, В. Скребець, В. Ясвінта ін.) На розвиток особистісної свідомості впливає розвиток суспільної свідомості, зокрема ідеї,погляди, теорії. Останні впливають і на розвиток та становлення екологічної свідомості. В. Скребець визначає, що «екологічна свідомість — це вищий рівень психічного відображення природного та штучного середовища, свого внутрішнього світу, рефлексія відносно ролі та місця людини в біологічному, фізичному та хімічному світі, а також саморегуляція цього відображення» [15, с. 209]. За антропоцентричним підходом екологічна свідомість — це знання й розуміння людиною своїх можливостей впливу на природу, визначення цілей такого впливу, оцінку варіантів передбачуваної поведінки в екосередовищі, врахування наслідків поведінки і пізнання самого себе як однієї з підсистем екосистеми [10, с. 97]. Також екологічну свідомість розглядають як відображення свідомості процесів взаємодії між людиною як організмом та людиною як особистістю, з однієї сторони, і суспільством та навколишнім світом — з іншої, в тих аспектах біологічного та соціального життя, що обумовлені природними факторами [14, с. 85]. Під екологічною свідомістю розуміють єдність розуміння навколишнього середовища і місця, функцій людини в ній [8, с. 144]. К. Романова означає екологічну свідомість як систему етичних, когнітивних, естетичних, прагматичних стосунків людини з природою та з самим собою. В. Медвєдєв та А. Алдашева поділяють численні аспекти екологічної свідомості на дві групи, що складають єдине ціле: — усвідомлення матеріального світу, відношення між його системами; — визначення місця й функцій людини в цих зв’язках матеріального світу. Також існує кілька підходів щодо типізації екологічної свідомості. Найбільш поширеним є підхід, згідно з яким екологічну свідомість поділяють на три типи, залежно від домінуючого елементу середовища – людини, природи чи їх співіснування (В. Ясвін, В. Скребець): • антропоцентрична екосвідомість; • природоцентрична екосвідомість; • екоцентрична екосвідомість. Антропоцентрична екологічна свідомість складається із сукупності уявлень про людину як надістоту, що володіє безмежними можливостями у підкоренні природи. У цілому, характерним для антропоцентричного типу екосвідомості є суто прагматичний характер взаємовідносин суспільства з природою обумовлений, перш за все, економічним зиском. Природоцентричному типові екологічної свідомості притаманні установки, подібні до тих, що були властиві людям первісної епохи. Ці установки набули певного поширення в розвинутих країнах світу наприкінці XX ст. Природоцентрична екологічна свідомість – це система уявлень про світ, що базуються на ідеї залежності соціуму від природи. Свідченням проникнення природоцентричних установок у буденну свідомість є, наприклад, радикалізація діяльності «зелених» у Західній Європі, що у крайньому своєму прояві ставлять за мету знищення цивілізації, взагалі. На перший план екоцентричного типу екологічної свідомості ставиться взаємозв’язок, взаємодія, взаєморозвиток людини й природи [23]. Зрештою, екоцентричний тип екологічної свідомості можна визначити висловом А. Швейцера: «Я є життя, яке воліє жити. Я є життя серед життя, яке воліє жити». Протягом багатьох десятиліть у людини формувалась саме антропоцентрична екологічна свідомість. До яких наслідків це призвело — ми вже знаємо. Тому на даному етапі розвитку суспільства постає потреба у формуванні екологічної свідомості екоцентричного типу. Екологічна свідомість сприяє подоланню утилітарно–прагматичного ставлення до оточуючого природного середовища, подоланню, врешті–решт, глобальної екологічної кризи. Основною функцією екологічної свідомості є забезпечення оптимізації взаємовідносин у системі «суспільство–природа», запобігання глобальній екологічній катастрофі, розв’язання глобальної екологічної кризи. Тому неможна недооцінювати значення та необхідність формування у підростаючого покоління екологічної свідомості. Формування екосвідомості у дітей та молоді здійснюється в ході навчально-виховного процесу. Як показують дослідження, проведені нами серед студентів нашого коледжу, їх обізнаність з екологічною проблематикою є фрагментарною, недиференційованою, вони краще орієнтуються в глобальних екологічних проблемах, ніж у проблемах своєї місцевості. Значна частина студентів вважають себе непричетними до вирішення проблем довкілля. Необхідними умовами формування у студентів екологічної свідомості є: - розуміння власної відповідальності за стан навколишнього середовища та залежності від нього; - формування системи цінностей, що включає природу; - формування практичних навичок, певної стратегії поведінки. Однією з умов формування екосвідомості, як було сказано вище, є формування іншої системи цінностей, визнання за природою «права голосу», надання цінності розвитку кожної людини, а також зміни в області управління та виховання [5, ст. 4]. Як вважає Н. Аббаньяно, нині спостерігається скептичне ставлення не до окремих цінностей, а до цінностей взагалі. Самі ж цінності нерідко постають як прекраснодушні ідеали, віддалені від повсякденного буття. І наскільки тоді вони є цінностями реального життя [1, с. 6–7]. Ф.Канак і М.Кисельов стверджують, що такими цінностями, безперечно, є екологічні. Нині на передній план виходять цінності життя, пошук шляхів та засобів виживання людства за умов прогресуючого погіршення екологічної та соціальної ситуації. У зв’язку з цим активно здійснюють перегляд традиційного ставлення як до людини, так і до природи, пошук нових духовних засад подальшого цивілізаційного розвитку, формування нових ідеалів людської діяльності й нового розуміння перспективи людини» [7, с. 282]. Будь яке знання не має сенсу, якщо не втілюється в практичній діяльності, буденному житті. Принцип єдності свідомості і діяльності, сутність якого полягає в тому, що відображення людською свідомістю об’єктивної дійсності завжди пов’язано з активною діяльністю людини, походить із неї, здійснюється в ній. Активність, будучи невід’ємною властивістю особистості, виражає ставлення людини до мети діяльності, що виявляється у відстоюванні власних поглядів, діях, завершальною стадією яких є уміння; виступає «передумовою і результатом розвитку особистості» [8, с.12]. Переконання дають можливість особистості робити той чи інший учинок свідомо, тобто з розумінням його доцільності. Обумовлюючи поведінку особистості, переконання, зазвичай, набувають форми мотивів, якими вона керується у своїй діяльності [4, с. 54]. Формування екологічної свідомості і поведінки підлітків здійснюється на основі міждисциплінарного підходу, коли відповідна інформація включена до змісту різних навчальних дисциплін, насамперед, природничого циклу (біології, основ екології, географії та ін.). Зміст екологічної освіти і виховання базується на знаннях загальнонаукового, глобального і регіонального рівнів, тоді як інформація стосовно побутово-повсякденного рівня, що входить в зону компетенції студентів, практично відсутня. Зміст шкільної екологічної освіти фактично не справляє впливу на формування світоглядних позицій дітей щодо місця і ролі людини в природі. Тому, дуже важливим в педагогічній діяльності викладача є використання таких форм і методів роботи, які б дозволили, не зважаючи на недосконалість навчальних програм, як можливо в більшому ступені, забезпечувати формування у студентів екологічної свідомості. Найпоширенішими методами екологічної освіти є бесіда, підготовка рефератів, повідомлень, тобто ті, що сприяють формуванню вмінь здобувати і систематизувати інформацію. Значно рідше застосовуються рольові ігри, проведення дослідів, інші методи, що сприяють вдосконаленню загальнонавчальних інтелектуальних умінь, практичних навичок і поведінки. Для формування екологічної свідомості у підлітків на заняття біології доцільно використовувати форми і методи роботи, спрямовані на формування мотиваційно-ціннісних і поведінково-діяльнісних складових екологічної свідомості і поведінки: 1. Дослідження, наприклад: - вмісту хлоридів та сульфатів у питній воді; - кількості шкідливих речовин, що викидають автомобілі за одиницю часу на певній ділянці; - ліхеноіндикація – визначення кількості лишайників на певній площі; - визначення рівня екологічної свідомості студентів навчального закладу; 2. Постановка проблемних запитань, відповіді на які діти знаходять протягом заняття, аналізуючи та узагальнюючи отриману інформацію, наприклад – чому втручання людини в природу крім користі приносить їй безліч пробем?; 3. Інтерактивні методи: мозковий штурм, вивчення конкретних ситуацій, обговорення критичного явища, групова дискусія, рольова гра, імітація, семінар, групові проекти. Інтерактивні особистісно-орієнтовані технології сприяють активізації рефлексивних процесів, усвідомленню особистого ставлення до природи, дасть змогу вправлятися у екологічно доцільній, виваженій поведінці. Завдяки інтерактивним особистісно-орієнтованим технологіям джерелом інформації, носіями екологічних норм і вимог виступають самі студенти, екологічні норми і вимоги сприймаються як їх власний вибір і рішення, що є значно потужнішим стимулом, ніж зовнішнє примушування; 4. Використання інформаційних комп’ютерних технологій, зокрема, мультимедійного супроводу лекційних, лабораторних та практичних занять; 5. Залучення підлітків до громадського екологічного руху, активної участі у різноманітних природоохоронних заходах, акціях нарівні навчального закладу, міста, країни. Екологічний рух сприяє духовному зростанню, становленню нових ідеалів і орієнтирів у взаємодії з природою. 6. Позаудиторна робота: конференції, вікторини, гурткова робота, факультативи. Такі форми роботи дають можливість вийти за межі навчальної програми, доповнити знання, уміння, досвід підлітків. Перелічені форми роботи передбачають вибір і прийняття рішень, аналіз і оцінку ситуацій, сприяючи формуванню екологічно доцільної поведінки [30]. Проаналізувавши праці вчених, можна дійти висновку, що задля успішного вирішення проблеми екологічних криз потрібно, перш за все, розвинути екологічне мислення, екологічну свідомість, екологічну культуру. |
|
КУРСОВА РОБОТА Транспортні договори, їх система та правове регулювання ЗМІСТ Вступ Вступ с. 3-5 |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З дисципліни: Принципи і методи аналізу художнього твору Спеціальність Враховується знання студентів, набуті при вивченні курсів "Вступ до літературознавства", "Вступ до мовознавства" та ін. Безсумнівний... |
|
Модуль Олени Горошко і Джулі Снайдер-Юлі Вступ до ґендерних аспектів... Вступ: Мета цього модуля – ознайомити студентів із тим, як ґендерні відмінності конструюються за допомогою дискурсу електронної комунікації... |
Взаємодія школи та родини – один з вирішальних факторів успішного виховання дітей Школа. Як багато чекань, надій, хвилювань пов'язують діти, батьки, учителі з цим словом. Вступ до школи – це початок нового етапу... |
|
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
|
ЗМІСТ Вступ 3 Змістовна програма вступних випробувань 3 Критерії оцінювання 7 Література 9 Вступ Методичні матеріали до вступних випробувань з Історії України на навчання до Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля... |
План Вступ Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення... У найбільш загальному значенні під міжнародно-правовою відповідальністю у даній галузі розуміють настання негативних наслідків для... |
|
З УЧНЯМИ ВСТУП |
1 Вступ ( 1 година) |