Комунальний заклад «Спеціалізована школа I-III ступенів №4 Маріупольської міської ради Донецької області»
Дослідницький проект
«Семантика українських вишитих рушників»
Автор роботи : учитель трудового навчання і технології Андреєва С. С.
Були за князя Кия ми, і єсть у час космічний,
Бо не мина народ у просторі і в часі не мина.
В віках живе, не меркне наша полотняна вічність,
І прахом не стають, не гаснуть полотняні письмена.
З поеми Євгена Гуцала «Материзна»
Від творця проекту
Українська вишивка, зберігши прадавні традиції та увібравши в себе найкраще з культур народів Азії та Європи, завжди дивувала, милувала_око та надихала на прекрасні почуття не тільки українців, але й багатьох чужинців. Багато народів світу зберегло давню культуру у своїх вишивках, і українські серед них займають чільне місце. Уже в другій половині XIX століття прогресивні вчені, дослідники, інтелігенція зрозуміли це і почали збирати перлини народного вишиття. Ці зразки поступово стали основою різноманітних приватних та державних музейних колекцій. Українську вишивку помічали і удостоювали золотими медалями та першими преміями на міжнародних виставках - салонах у Парижі, Берліні, Лейпцігу та багатьох інших містах. За радянських часів, ще до Другої Світової війни Україна експортувала і давала значний прибуток державі від вишиваної продукції. У тодішньому СРСР українські сорочки складали навіть певну моду, яка підтримувалась керівництвом країни. Але й знаємо вже з ближчої історії, що за любов до вишитої сорочки можна було сісти в тюрму, і людей, котрі були прихильні до народної культури, оголошували націоналістами та переслідували. Слава Богу, ті часи вже позаду. Проте в якому стані зараз наша вишивка, чи зберегла вона ті правічні скарби божественної мудрості в орнаментах, символах та знаках, що впливали на свідомість людей і давали відчуття нашим предкам, що вони — українці?
Ми, українці, багаті своєю традиційною культурою, зокрема вишивкою. Але світ ще не пізнав цього багатства. На жаль, цього багатства не усвідомлює і не розуміє більшість українців. Скарби народної вишивки лежать по музейних збірках та приватних колекціях, а серед людей поширені далеко не кращі зразки вишиття, котрі копіюються здебільшого з різноманітних журналів не українського походження. Вишивка в наш час стала цінуватись за свою декоративність, багатство оздоблення. Перенесемося в часі на багато віків назад, коли на наших землях не було християнства. Це часи, коли наші предки жили в цілковитій гармонії з Природою, тобто Богом. Знання людей передбачали чітке розуміння Світоладу, котрий не тільки фізичний, населений видимими створіннями, але й не видимий - населений різними силами природи, духами, або елементами чотирьох формотворчих стихій - вогню, повітря, землі і води. По суті, усі геометричні та багато рослинних і рослинно-геометричних орнаментів містять у собі елементи, знаки цих стихій. Ці символи спрацьовують на вишитих речах, як певні коди, ключі, які є сигналом для включення в роботу відповідних енергій, що співвідносяться з цими стихіями. Людина не виняток з усього живого, і також складається з першоелементів вищеназваних стихій. Таким чином, наші предки, наносячи певну вишивку на одяг, чи ритуальні тканини — обруси, рушники, намагались привабити для гармонійного існування той комплекс енергій, який обслуговується певною категорією службових духів. І є провідником цих енергій. Якщо більш простіше виразитись, то люди намагались привабити до себе світлих, добрих духів і відвернути злі, або темні сили з руйнівною енергетикою.
При цьому, звичайно, існувало багато орнаментів, які враховували етап та вік людини, певні ритуали пов'язані з народженням, одруженням, смертю та багатьма іншими поворотними моментами в житті конкретної людини. Як рушники в житлі, так вишиті сорочки в аурі, тобто енергетичному полі людини структурували простір, щоб забезпечити гармонійне існування. Зараз популярним стало мистецтво облаштовувати свій дім за китайською системою фен-шуй. Ця практика передбачає розташовувати будинок і всі речі в ньому так, щоб оптимально циркулювала в ньому енергія ( по-китайськи - "ци"). Для приваблювання енергії здавен китайці користуються червоними ліхтариками, червоними китицями, які розвішують у різних місцях поменшання. Можна порівняти східну традицію з давньою українською - розвішувати на стінах рушники з червоним вишиттям, застосовувати червоні нитки у вишивці одягу, особливо весільному. Встановлено, що у вишиванні, як надзвичайно цікавому, наповненому високим змістом творчому процесі все грає роль — наш настрій, час та місце, де проходить вишивання, інструмент (голки), матеріали (полотно, вишивальні нитки) та багато іншого. Перш, ніж приступити до роботи,треба настроїтися на гармонійний лад, в душі своїй помолитися і приступити до роботи з найчистішими думками. Голка є унікальним інструментом, з яким у народі існує багато повір'їв. Сталева дротинка, котра загострена з одного боку і має отвір з другого, здатна проводити біоенергії у сотні разів більше, ніж звичайний шматок дроту. До чого б голка не торкалась, вона залишає там наш енергетичний слід. Відомо, що людські руки, пальці проводять енергетичні потоки, канали. Так от, енергетика людини через ці потоки проходить на голку, і під час вишивання на тканину. При кожному проколі тканини голкою залишається енергетика, але важливо, якої якості. Якщо колись дівчина вишивала собі весільні рушники, то вона цілком думками своїми була зосереджена на тому, яким має бути її суджений, як добре вони житимуть у парі, які прекрасні, здорові, щасливі діти у них будуть, і тому подібне. Під час вишивання добре читати молитви, співати народні пісні, бо вони також мають особливий ритм.
Кожен район України, часто навіть окреме село, чітко вирізняється .На тих візерунках записана історія України чи певного поселення Вона там є і в контексті набагато ширшому — глобальному, космічному. Тому часом так схожі є орнаменти з різних куточків світу. Але виділяються вони своїм національним колоритом, характером розміщення на одязі чи застосуванням у ритуальних, ужиткових тканинах.
Ми живемо в складний, але прекрасний час, коли відроджуються національні традиції. У сучасній Україні майже в кожному місті, селищі існують осередки, де майстрині вишивки обмінюються досвідом, спілкуються, запрошують до себе майстрів- дослідників, які збирають старовинні рушники, сорочки, серветки, аби пізнати цей незвичайний світ наших предків.
Ці спілки існують і у місті Маріуполі. Укладачі цього проекту відвідували такі заняття і,зацікавившись благородною справою, вирішили дослідити семантику українських вишитих рушників. Результатом кропіткої праці стала підбірка теоретичного матеріалу з цієї теми, а також виріб-рушник, який відповідає традиційній народній вишивці. На фрагментах рушника, вміщених у проекті, можна побачити такі елементи традиційної народної вишивки: квітуче Дерево Життя, яке складається з трьох частин – коріння, стовбура і крони; молоді гілки, квіти, плоди, бруньки – зародки майбутніх поколінь; пави – Богородиці; восьмикутні зірки – символи сонця; простір обабіч Древа наповнений дрібними елементами, що надають життєву силу.
Такі глибоко символічні речі, як рушники, передають нам інформацію у числах. На нашому виробі ми теж дотримувалися цих значень: одне Дерево Життя, двобічна симетрія Древа, мотиви квадрата, восьмикутні зорі та квіти тощо.
Рушник вишито косим хрестом, нитками анкор на рушниковому полотні строго за правилами щодо розміру. Це є нашим спільним першим кроком у наслідуванні традиційної української вишивки, у прищепленні естетичних смаків учнівському загалу та педагогічному колективу.
|