Викликати в учнів інтерес до історичного минулого; пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення художніх промислів українського народу; формувати почуття


Скачати 116.58 Kb.
НазваВикликати в учнів інтерес до історичного минулого; пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення художніх промислів українського народу; формувати почуття
Дата16.03.2013
Розмір116.58 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Культура > Документи
Народознавче

свято

« І на тім рушникові…»

2012р.

Мета: викликати в учнів інтерес до історичного минулого; пробуджувати пізнавальні інтереси до вивчення художніх промислів українського народу; формувати почуття прекрасного у вишивках; збагачувати мовленнєвий склад; виховувати національну самосвідомість, інтерес до народних традицій, культурної спадщини українського народу.

Обладнання: різні стародавні і сучасні рушники; на стіні плакат: «Хата без рушників – родина без дітей»; запис на диску «Пісні про рушник» А. Малишка; хліб на вишитому рушнику; магнітофон.

Місце проведення: святково прибрана зала.

Учасники: учні 3 –А класу. Звучить музика, до зали заходять діти в українському строї, хлопчик і дівчинка з хлібом на вишитому рушнику.

Ведуча: Віддавна, з незапам’ятних часів,

Красою невмирущого надбання.

Немов зворушливий народний спів,

Дійшло до нас мистецтво вишивання.

Стелилося звичайним полотном,

Вкривалося барвистими стібками,

З якими і дійшло до нас воно,

Вбережене дбайливими руками.

Несуть нам зараз щастя рушники,

Добробут вистеляють скатертини,

І пошивки вкрашають подушки,

Втішають око вишиті картини.

Сорочки, сукні, блузи, пояси,

Навіть з тканини зроблені пакунки,

Враз набирають справжньої краси

Від вишитих руками візерунків.

Український рушник прийшов до нас з давніх часів. Як багато промовляють вишиті рушники до нас! Колись без вишитого рушника не обходилось жодне свято в родині. Що ми знаємо про рушник? Яке його призначення в українському побуті? Рушником накривали хліб на столі. Хліб і рушник – одвічні людські символи добробуту і багатства. Хліб, сіль на вишитому рушникові – то висока ознака гостинності українського народу. Рушник на стіні – це давній наш звичай. Не було в Україні хати, яку б не прикрашали рушниками. Хоч би як убого судилося жити сім ї, але хата палахкотіла багатством кольорів рушників. Саме рушник був обличчям оселі. Тож давайте розпочнемо наше свято про українські рушники!

Дівчинка в українському вбранні

Добрий день вам, добрі люди! Хай вам щастя – доля буде,

Не на день і не на рік,а на довгий – довгий вік.

Хлопчик в українському вбранні

Ми гостей своїх стрічаєм круглим, пишним короваєм.

З рушником берем таріль,коровай кладем і сіль.

Шанобливо сіль підносим і, вклонившись, щиро просим

« Любий гостю наш, приймай і рушник, і коровай».

Пісня « Ти стелися рушничок»

img_3138

Дитина: У нас сьогодні, наче, вечорниці

Милують око диво – рушники

Дівочий сміх лунає у світлиці

Як добре, що є звичаї такі.

Дитина: Збиратися разом, співати, погуляти,

Про Україну – неньку розмовляти.

Дізнатись більше про традиції, обряди,

Культуру та історію ми завжди раді.

Дитина: Скільки багатства у нашого народу!

В криниці мудрості не висиха вода.

Свято шануються закони роду.

Душі народної скарбниця не згаса.

Дитина: А мова наша, рідна мова.

Чи то не золото, не скарб?

Вона, мов гілка калинова –

Красою вабить і цілющий має дар.

Дитина: А як же не згадать про пісню –

Сумну й веселу, радісну й тужну.

Вона то у блакить зрина небесну,

То серце наше крає від жалю.

Дитина: Не вистачить нам ночі, мабуть,

Щоб розказати про всі оті скарби

Адже сьогодні ми прийшли сюди,

Щоб розповісти вам про рушники.

Пісня «Вишивала мама рушника»

Дитина: На землі великій є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті.

І кажу, до речі, ще й талановиті.

Дитина: Землю засівають і пісні співають,

Вишивають гарні барвисті рушники.

На бандурі грають і вірші складають

Про ліси і гори, луки і сади.

То скажіть же, діти, що це за країна?

Діти: Наша Україна!

Дитина: Що таке Україна. за віконцем калина,

Тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, чистім полі пшениця.

Стіл дубовий в хатині і рушник на картині.

Дитина: Ми дуже славим весь наш край

І любим Україну,

На рушнику зелений гай,

І вишиту калину.img_3147

Ведуча: Рушник! Як багато промовляє нам це слово! Без рушника не обходяться ні в одній сім ї. Він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник. Ним витирають руки і посуд, ним накривали діжу з тістом, спечені паляниці, пироги. З рушником зустрічали шанованих гостей, замотували новонароджених, стелили під ноги нареченим. На щастя – долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу, або на війну. З рушниками проводжали в останню путь. Рушники вишивають і хрестиком, і гладдю. Рушники різних регіонів України різняться кольорами і візерунками. Але, особливо, гарні рушники вишиті червоними і чорними нитками. Бо червоний колір – то колір калини, краси і любові, щасливої долі. А чорний – це колір землі нашої родючої, колір смутку, журби за рідною стороною. Недарма старі люди кажуть – горе з радістю переплітаються.

Пісня: « Два кольори»

Дитина: Здарувала мені мати рушничок в дорогу.

Завернула хлібину в нього і мовила:

«На, руш, благословляю».

А доріжка із квітів ніби до серця мого промовля:

«Не заблукай у світі,дорога додому най буде легка,

Як пісня для душі – зацвіте оте вишиття.

Дитина: Рушники – це одвічні обереги неба, ними треба дорожити

І все про них знати треба! Рушник і хату прикрашає,

Рушник в дорогу споряджає, рушник з народом був віки,

Тож тчімо й вишиваймо для роду рушники!

Дитина: Доріжки ненька білі вишивала.

А заполоч блакитну з хвилі брала,

Із клубочка свого серця – жар червоний,

З пасма ночі та із смутку –

Хвилю чорну.

Пісня «Рідна мати моя…»

Дитина: Крізь сторічну даль,крізь журбу і печаль

Бабусин рушник до мене прийшов

І мені приніс щебетання птахів,

Мрії і жагу, солоність бабусиних сліз,

Дитина: Розвісила бабуся рушники, хоч каже дехто:

«Вже виходять з моди»,

Та чую я , як б’ється із віків

Минуле мого рідного народу.

Дитина: В гарячих візерунках пломенить

Пролита кров за правду і за волю,

І кожна нитка райдужно горить –

Розказує про України долю.

Дитина: Розвісила бабуся рушники –

І ожили на рушниках віки,

Запахли в хаті трави, квіти.

Вони зі мною стали говорити.

Танок з вишитими рушниками.

img_3148

Дитина: Скільки вас і які, України рушники?

Рушничок для дитини. Рушники на всі дні.

Рушничок для хатини,ще й весільні рушники.

Рушники для недолі. Рушнички для малят.

Рушнички барвінкові,д ля веселих всіх свят.

Дитина: Рушнички всі в узорах;і рушник на щодень,

Різнобарвні в кольорах, ще й рядочки з пісень.

Рушники України – для обличчя і рук,

З ними діти зростали, брали в світ в дні розлук.

Дитина: Скільки ви, українки,із квіток і рослин

Змайстрували в зазимки рушників для родин!

На весь світ розіслали всі узори

Рушники не для слави, рушники для душі.

Дитина: Рушник мені подарувала мати.

Щоб я не смів ту землю забувати,

Де їв хліб – сіль і знав солоний піт,

І перші смутки, серцю невідомі,

Із багрянцем зорі біля воріт.

Дитина: На моєму рушничку квіти, як у квітничку:

Ружі, сон, лілея біла,а на мак ще й бджілка сіла.

Бджілка – бджілонька мала мед для мами принесла.

Дитина: Веселкою сплелися кольори

На рушничку твоєму, наче доля.

На нім – тобою прожиті роки,

Усі достоту, з радощами й болем.

Усе на нім: вечірняя зоря,

І росами умите раннє сонце,

На нім і сльози, й посмішка твоя,

Хатинка рідна і твоє віконце.

Ведуча: В народі казали: «Хата без рушників, що родина без дітей»

А які ще приказки, прислів’я про рушник ви знаєте?

- Рушник на кілочку, хата у віночку.

- У коморі сволок – на ньому рушників сорок.

- Не лінуйся, дівчинонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

Бо й справді, за давнім звичаєм, як тільки у родині підростала дівчинка, мати заздалегідь турбувалась про рушники. До їх виготовлення привчала і свою доньку. Кожній матері хотілось, щоб про її доньку пішла добра слава.

Сценка (мама і донька)

Мати: Ну що ж, донечко, прийшла і твоя пора – вчитися вишивати. Бо як будеш іти заміж, то треба багато рушників, щоб люди бачили, яка ти у мене працьовита дитина.

Донечка: Добре, мамочко, буду вишивати.

Ведуча: А дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку матері обрядовою піснею.

Дівчина: Та спасибі тобі, моя ненько,що будила мене раненько,

А я слухала, вставала рушнички пряла.

По тихому Дунаю білила,по сухому бережечку сушила.

Мати: Тримай хаточку, як у віночку,і рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистесенькі і води всі повнесенькі.

Прийдуть зовиці водиці пити , будуть тебе, моя доню, хвалити.

Дівчина: Вишиваним рушничком стіни прикрасили.

Подивись, як у нас гарно, матусенько мила.

- Мамочко, а в охайній хаті і пісня лине красиво.

Пісня: « На калині мене мати колихала»

Ведуча: А ви знаєте, що рушники називали по – різному, залежно від їх призначення?

Стирок – для посуду, лав, столу, діжі з тістом. Утирач – для рук і обличчя.

Повивач – замотувати дітей. Покутник – для оздоблення стін і покуті,

Божник – для ікон. Плечові – для сватів. Весільні – для обряду весілля.

Та багато інших. Діти, а що означають квіти на рушниках?

Калина – символ краси, жіночності. Дуб – символ мужності, сили.

Дуб і калина – нероздільність краси і сили. Виноград – символ сім ї і родини.

Мак – невмируща пам'ять. Лілія – дівоча чистота, порядність.img_3151

Дитина: І на лузі, і в садочку ,іу полі, і в лісочку –

Скрізь у закутках природи, водять квіти хороводи.

Ніби танець квіт очковий, рушничок наш веселковий.

Біле поле полотняне, рівно ткане, чисто пране.

Дитина: А по ньому голка ходить за собою нитку водить.

Покрутиться так і сяк – зацвіте червоний мак.

Зазирне і там, і тут – волошечки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –зажовтіють колоски.

А пройдеться поволі – зарясніють листки в колі.

Біле поле полотняне, рушничком барвистим стане.

Пісня « Рушничок для мами»

Дитина: Де веселкою день виграє, куди сонячний промінь сягає,

Український барвистий рушник свої крила у даль простягає.

В ньому барви веселі й сумні,це життя, його дві половини,

Де і радість, і смуток сплелись, мов у кожної долі дитини.

Українські мої рушники – це натруджені в праці роки,

Де надія й любов мов дива. український рушник,

В тобі сила жива!

Ведуча: А як у цей день не згадати про вишиту сорочку – одяг – оберіг, який споконвіку вишивали дівчата своїм нареченим, жінки – чоловікам, матері – синам. Вишита жіноча або чоловіча сорочка додає тому, хто її носить сили, здоров я, краси. Це оберіг від недобрих очей, від поганих доріг.

Дитина: Вишиванка – дитинча кирпате, що квітки зриває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата, прадідів пророчий заповіт.

Дитина: Вишиванка – писанка чудова, звізда ясна, співи та вертеп,

Вишита сльозою рідна мова і дорога через степ.

Дитина: Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини, світло і тривоги у вірші.

Дитина: Узор вручну, широка планка, легенький запах ковили,

Моя сорочка вишиванка, вся ніби сплетена з трави.

Дніпра потоки, степ, простори, по лівій й правій стороні.

Червоно – чорні всі узори, мережок ряд на полотні.

Ведуча: Українські вишивки – сорочки і рушники. Вони пройшли крізь віки, вони і нині символізують глибину безмежної любові до людей, до всіх, хто не черствіє душею. Згадаймо наших мам і бабусь – невтомних трудівниць і майстринь, які за своє життя так багато вишили рушників і серветок, сорочок і доріжок, скатертин і наволочок, подушечок і портьєр. Немає, мабуть, жодної родини, де б не милували око ці вишивки, а, особливо, рушники.

Дитина: Поки живе чоловік й вишиває жіноча рука,

Буде жити довіку рушник і чарівна його красота.

Дитина: Є відкриття, яких не вкрила мгла

Нехай минуть віки, тисячоліття.

Та шана хлібу, різнобарвність рушника

Залишаться безсмертними навіки.img_3143

Ведуча: А на прощання хочеться сказати,

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату,

То обереги від біди.

Шануйте ті, що дала мати,

Готуйте дітям з чистої роси,

Щоб легко їм в житті здолати

Похмурі та скрутні часи.

Шануйте, друзі, рушники!

Пісня « Побажання» .

Схожі:

Перший урок З Україною в серці
Україну; формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу...
Уроку
Запорозької Січі,показати козацтво як явище світової історії; розвивати навики критичного мислення, вміння працювати з історичними...
Тема: Філософські роздуми над історичним минулим народу, художнє...
Рчо осмислювати прочитане; розуміти красу поетичного слова; розвивати навички роботи в групі, самостійної роботи з підручником, вміння...
УРОК ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ 3 клас Тема. Подорож картою України. Міста України
Мета. Ознайомити учнів з розміщенням міст України на карті, формувати уявлення про визначні пам’ятки деяких міст. Розвивати інтерес...
Тема : Історичні пісні та думи. Мета: Навчальна
Розвивальна: розвивати навички власного співу, вокально – хорові навички; Виховна: виховувати інтерес і повагу до героїчного минулого...
Уроку
Сприяти вихованню інтересу до історичного минулого свого народу, почуття національної самосвідомості і гордості за свій народ
Сценарій свята
Мета: показати традиції українського народу з вшанування народних свят; виховувати в учнів любов до України, її обрядів і традицій;...
УСНИЙ МАТЕМАТИЧНИЙ ЖУРНАЛ «Світ не знав лише, що він українець» МЕТА
МЕТА: Сформувати пізнавальний інтерес учнів до вивчення математики, ознайомити з життям і науковою діяльністю видатного українського...
«Буду я природі другом»
Мета: підсумувати пізнавальні інтереси учнів, прияти вихованню в них почуття прекрасного; формувати вміння встановлювати взаємозв`язок...
Формувати в учнів моральні святині та істини, такі як: доброта, милосердя,...
Пробуджувати інтерес до всього корисного, морального. Виховувати любов і повагу до батьків, дбайливе ставлення до природи та оточуючих....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка