Т. В. Кара-Васильєвої «Українська вишивка»


Скачати 159.69 Kb.
НазваТ. В. Кара-Васильєвої «Українська вишивка»
Дата02.11.2013
Розмір159.69 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Історія > Документи
А над світом українська вишивка цвіте…

(Презентація книги-альбому

Т.В.Кара-Васильєвої «Українська вишивка»)




Підготувала

Баришенко Лариса Іванівна,

заступник директора з виховної роботи

Бородянської спеціалізованої школи –

загальноосвітнього закладу І-ІІІ ступенів №1


Термін реалізації: березень 2011 – жовтень 2011 року.

Мета і завдання проекту:

  • пропаганда українського народного-прикладного мистецтва;

  • ознайомлення громадськості школи, району з історією розвитку української вишивки, її роллю та місцем в оформленні народного одягу та житла;

  • опрацювання змісту науково-популярної книги Тетяни Кара - Васильєвої «Українська вишивка»;

  • розвиток у школярів пізнавального інтересу, творчої уяви, комунікативної активності;

  • виховання патріотичних почуттів.

Анотація

Українська вишивка – ціла доля, ціле багатство, ціла історія. Ще з давніх часів вона була незамінною ознакою українського народу . Слава про українську вишивку виходила далеко за межі її кордонів. Використовувалась вона, як предмет декору у будинках (як ми знаємо, в минулі часи важко уявити українську домівку без вишитих рушників, серветок тощо), також, як елемент одягу (як святкового, так і буденного).

Вишивка – мистецтво всенародне та інтернаціональне за своєю суттю. У ній через віки пронесена і збережена колективна народна мудрість, художня пам’ять, естетичні ідеали краси.

Останнім часом багатьох українців хвилює питання: чи сучасна культура перебуває на порозі створення нової моделі, а чи повертається до своїх витоків, до суто національного? Це питання з’явилось на хвилі популярної тенденції вшанування своєї історії та активного поширення нової молодіжної субкультури, яка змінює погляди суспільства і є певним проявом нового мислення. Молодь, небайдужа до всього власне українського, створює нову моду на одяг, музику і уподобання, розширює свій вплив на інші верстви населення. Тож ми вирішили з’ясувати, що ж надихає її повертатися до своїх витоків і, таким чином, будувати нову генерацію...

Історія української вишивки дуже давня і багата, відроджувати її взяли на себе відповідальність члени класних родин школи. Кожен клас жеребкуванням обрав собі область України, узорами якої вишивали фрагмент рушника.

Гарним приводом для свята стала книжка - альбом «Українська вишивка» - щедро ілюстроване видання, побудоване на матеріалах музейних колекцій України, упорядкована Тетяною Валеріївною Кара-Васильєвою.

Жанр проекту: усний журнал.

Цільова аудиторія: бібліотекарі району, учнівські та педагогічний колектив школи.

Результати:

  • Виставка рушників різних регіонів у школі.

  • Проведено зустріч з автором книги Тетяною Кара-Васильєвою.

  • Книжки – подарунки для шкільної бібліотеки від автора Тетяни Кара-Васильєвої.

  • Вишито рушники узорами різних регіонів України.

  • Матеріали проекту презентовані батькам, громадськості, бібліотекарям шкіл району.

  • Мультимедійний супровід усного журналу за книгою – альбомом «Українська вишивка».

Обладнання: мультимедійна презентація, зала оформлена вишитими рушниками регіонів України, вишитим українським одягом.

Дівчина з короваєм виходить на центр залу і звертається до гостей:

На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну.

Щоб у нашій праці

І гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людину.

Гості приймають хліб, куштують, дякують.

Звучить мелодія пісні «Роде наш красний».

Ведуча. Сьогодні у нас у гостях Тетяна Валеріївна Кара – Васильєва

український мистецтвознавець,

доктор мистецтвознавства,

член-кореспондент Академії мистецтв України,

заслужений діяч мистецтв України,

член Національної спілки художників України,

Національної спілки майстрів народного мистецтва України,

провідний науковий працівник, очолює відділ декоративного мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського Національної академії наук України,

провідний фахівець у галузі народного та образотворчого мистецтва України,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за книгу «Історія української вишивки».

Дружина українського письменника Юрія Ярмиша.

Мати українського історика Олексія Толочка та

економіста-міжнародника Андрія Ярмиша.

Учень. Традиції та звичаї народу — це ті прикмети, за якими розпізнають народ не тільки в сучасному, а й у його історичному минулому. В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї батьків, карається людьми і Богом. І він блукає по світі, як блудний син, ніде не може знайти собі притулку.

Ведуча. Напевно, ця талановита жінка народилася щасливої миті. Напевно, її доля була позначена провидінням. Вона злетіла на вершину мистецького олімпу і стрімко засяяла яскравою зіркою. Мабуть, не знайти сьогодні людини, яка б не читала, не бачила її книг – альбомів з вишивання. Тетяна Валеріївна Кара-Васильєва…

Учень. Її наукова діяльність отримала визнання у багатьох країнах світу (Болгарії, Канаді, США, Бразилії). Важливою сферою її діяльності є розробка концепцій та організація наукових конференцій, виставок народного мистецтва як в Україні, так і за її межами, зокрема в Аргентині, Греції, Польщі, Анголі, Македонії, Франції.

Учениця. Вона входить до складу спеціалізованих учених рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського Національної академії наук України та Львівської національної академії мистецтв. Упродовж своєї наукової діяльності опублікувала біля 300 статей у вітчизняній та зарубіжній пресі з питань теорії та практики народного мистецтва;

біля 20 наукових та науково-популярних окремих книжок, зокрема:

- Полтавська народна вишивка. К., ” Наукова думка ”, 1983;

- Творці дивосвіту . К., “ Радянська школа ”,1984;

- Сучасна українська вишивка. К., “ Знання ”,1986;

- Українська вишивка. К.,” Мистецтво ”, 1993;

- Літургійне шитво України ХVІІ – ХVІІІ ст. Іконографія, типологія, стилістика. Львів. «Свічадо», 1996;

- Шедеври церковного шитва України ХІІ – ХХ століття. К., Інформаційно - видавничий центр Української Православної Церкви, 2000;

- Декоративне мистецтво ХХ століття. В пошуках Великого стилю. К., 2005 Либідь (у співавторстві);

- Українська вишивка. (у співав. З А.Черноморець). Видання друге. К.. 2006.- 160с.;

- Історія української вишивки К., Мистецтво., 2008.463с.;

- Мистецтвознавчий доробок // Людимила Жоголь. Чарівниця художнього текстилю(у співавторстві) К., Либідь. 2008. С.237-255;

- Відроджені шедеври( у співавторстві з Г.Коваленко). к., 2009. 86 с.

підручників та посібників, зокрема:

- Традиції і сучасність. К., 1984.(Методичні рекомендації клубним працівникам по народному костюму. 53 іл);

- Вышивание в 3 ч. К., 1989.( Методические рекомендации в помощь работникам сельских и районных учреждений культуры по изучению вышивки.);

- Учитесь вышивать. К.,” Реклама ”,1988(в соавторстве с А.Заволокиной);

- Українська народна вишивка . К., “ Либедь ”, 1996(у співавт. з А.Заволокіною);

- Українська сорочка . К.,” Таміріс ”, 1994;

- Український рушник. К., 1997.(Науково-методичний посібник);

- Український килим. К., 1998(Науково-методичний посібник);

є співавтором 30 колективних монографій та наукових збірників, виданих в Україні та за її межами, зокрема, таких як:

  • "Поділля"(1996),

  • "Українське мистецтво в його міжнародних зв’язках"(1981),

  • «Українці»(1999),

  • "Пути и перепутья"(Москва),

  • "Незмінні Карпати"(Нью-Йорк, 1995)),

  • "Україна- козацька держава"(2005),

  • історико - етнографічне дослідження "Холмщина і Підляшшя"(1997), яке готувалось спільно з науковцями Польщі, в якому розкрито незнану раніше сторінку у вивченні народного мистецтва цього краю.

Учень. У 2007 р. під науковим керівництвом Тетяни Кара- Васильєвої вийшли друком 5томів «Історії українського мистецтва. Мистецтво ХХ століття», де ряд статей присвячено декоративному мистецтву ХХ століття. Вонга є автором широкомасштабного проекту – «Відроджені шедеври» (2006-2009), мета якого відтворити сучасними вишивальницями ескізи художників авангарду.

Наслідком проекту стала однойменна виставка, яка експонувалась у Москві та в Україні: - в галереї «Проун» у центрі сучасного мистецтва (травень, 2009);

  • у Благодійній організації Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» (грудень , 2009),

  • у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва (лютий-травень, 2010).

У рамках цього проекту вийшла книга - альбом Т.Кара- Васильєвої, Г.Коваленко «Відроджені шедеври». К., 2009.

Учениця. За визначні досягнення в галузі вивчення і пропаганди народного мистецтва Тетяна Валеріївна Кара- Васильєва має почесну відзнаку Українського фонду культури «За подвижництво в культурі»(2001),

стала лауреатом премії імені Д.Щербаківського (1994) Національної спілки майстрів народного мистецтва України,

імені П.Білецького(2006) Національної спілки художників України,

імені Ф.Колесси(2007) Національної Академії наук України.

У 2007 році їй присуджено звання «Заслужений діяч мистецтв».

А монографія «Історія української вишивки» була відзначена

Дипломом за перше місце в номінації «Візитівка» на Х Всеукраїнському рейтингу «Книга року 2008» (присудження - лютий 2009).

Перше місце на форумі видавців у Львові - вересень 2009.

Приз «Кришталева книга» на міжнародній виставці в Москві - вересень2009.

Учень. Тетяна Валеріївна так пише про своє творче кредо :

Вважаю, що головним для науковця є безкомпромісність у відстоюванні своїх принципів, чесність в оцінках художніх явищ і творчих постатей.

У своїх статтях, книгах пишу про жінок: народних майстринь - вишивальниць, гаптарок - черниць як далекого минулого, так і сучасного. Намагаюсь розкрити глибоку духовність української жінки, її колосальний творчий потенціал.

Українська жінка вміє серцем відчувати навколишню красу і відтворювати це в узорах вишивки, ткацтва, килимарства, звичайне полотно перетворювати на витвір високого естетичного значення. В умовах тяжкої селянської праці, вона намагалась наповнити красою свій побут, зробити привабливим одяг.

У тиші монастирських келій черниці створювали речі церковного призначення, були високоосвіченими, досконало володіли мистецтвом шитва золотом і сріблом, іконописом, що є унікальним явищем світової культури.

Ведучий. Народне мистецтво, яке передавалося з покоління в покоління, століттями завжди було і є ґрунтом для спілкування людей, джерелом пізнання історії, культури, звідти ідуть витоки професіональної творчості. Традиційні пісня і танок, легенда і казка, малюнок і художнє ремесло стали національною основою сучасного народного мистецтва, пов'язаного з трудовою діяльністю людини, виготовленням речей, практично необхідних, зручних у користуванні й ошатних за формою та оздобленням.

Ведуча. 3 далекого минулого прийшло до нас і рукоділля - рук діло - шиття, плетіння, в'язання, вишивання, різьблення, ткацтво тощо. І виникло воно з любові до рідної землі і батьківської оселі, зі спілкування з навколишнім світом та потреби не стільки бачити красу, а й творити її власними руками. Вишивання як вид мистецтва існує з незапам'ятних часів. Про вишивку згадується в Біблії та "Іліаді" Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Арабський мандрівник X століття у своїх розповідях свідчить, що руси теж носили вишитий одяг.

Ведучий. Вишивка – мистецтво всенародне та інтернаціональне за своєю суттю. У ній через віки пронесена і збережена колективна народна мудрість, художня пам’ять, естетичні ідеали краси.

То ж нехай хвилини, проведені у спілкуванні з найдавнішим видом українського народного мистецтва – вишивкою та книгою Тетяни Валеріївни - будуть приємними для всіх вас.

Учень. Альбом «Українська вишивка» - щедро ілюстроване видання, побудоване на матеріалах музейних колекцій України. Він уперше так повно і широко висвітлив історію розвитку української вишивки та показав роль і місце її в оформленні народного одягу та житла.

Книга має вступ,чотири розділи та перелік ілюстрацій. У вступі авторка розповідає про те, що вишивка на Україні – один з найбільш улюблених і поширених різновидів народної творчості. У виробах українських вишивальниць нас захоплює піднесений світ краси і фантазії, поетичного осмислення життя, світ натхненних образів, коріння яких сягає міфології, звичаїв та уявлень наших предків.

Вишивали ранок солов’ї

Шовком голосів своїх барвистих.

І, звичайно ж, першими гаї

Зашуміли розвеснілим листом.

Вишивали ранок солов’ї

Хрестиками – калинові брості.

Найніжніші почуття мої

Вилили у ці рядочки прості. («Вишивка» М.СІРЕНКО)

Учениця. Перші згадки про вишивання зустрічаємо у стародавніх істориків, про нього свідчать і археологічні знахідки зі скіфських поховань. Свідченням високого рівня вишивального мистецтва може бути одяг сарматів. Про характер вишивки у дохристиянський період ми можемо дізнатися, розглядаючи скульптурне зображення людини з Мартинівського скарбу на Черкащині (VІ ст.н.е.). Саме тоді йшло формування художньо - стилістичних засобів шитва, народжувалася система знаків, що символізували сили природи, космогонічні уявлення про будову всесвіту, створювалися образи, які потім довго жили у вишивці та інших видах мистецтва, нагадуючи про язичеські вірування наших предків. Рештки вишивок було знайдено у 1936 році під час археологічних розкопок у Софійському соборі. Особливий інтерес становить вишивка з курганного поховання на Київщині.

Учень. Перший розділ альбому «З глибини віків» розповідає про розвиток мистецтва вишивки від ХVІ до ХІХ ст.

ХVІ – ХVІІ століття – доба розквіту українського гаптування – шитва золотними та срібними нитками, виконаного по атласу, оксамиту, парчі із застосуванням перлів та коштовного каміння.

ХVІІІ століття приносить нове розуміння орнаментальних форм – розквітає вишивка гладдю різноколірним шовком.

З ХІХ століття поширюється вишивка бісером, білим шовком на тонких прозорих тканинах – нею прикрашали одяг і предмети побуту.

Учениця. У другому розділі «Народна вишивка» йдеться про локальні особливості народної вишивки кожного етнографічного регіону – Середнього Подніпров’я, Полісся, Поділля, Карпат, Прикарпаття, Півдня України, - що виявилося у характерних орнаментальних мотивах і композиціях, усталеній колірній гамі і специфічних техніках виконання.

На зламі ХІХ – ХХ століть улюбленими стають хрестик, квіткові узори червоного та чорного кольорів, які поступово витісняють характерні місцеві засоби шитва і вишукані сполучення кольорів. Характерною особливістю народної вишивки є величезна різноманітність технік, поєднання їх до 10–15 одночасно. Назви багатьох із них походять насамперед від засобів виконання – «вирізування», «виколювання», або ж від того, який предмет вишивається: рушники – «рушниковий шов», перемітки – «переміточний шов», від назви місцевості – «старокиївський шов», «городоцький шов». Назви багатьох технік походять від того, як виглядає даний шов, що він нагадує: «курячий брід», «солов’їні вічки», «гречечка», «зірочка», «овсяночка».

Учень. Кожна місцевість має і свої улюблені техніки, їх традиційне колірне вирішення. Вишивку як вид орнаментального мистецтва, нагадує автор, необхідно розглядати в комплексі оформлення інтер’єру, свята, народного костюма.

Вишивки Київщини виділяються дрібно розчленованими орнаментальними мотивами. Улюбленими є грона винограду, гілочки з ягідками, квітами. Найпоширеніші «зірочки». Вони найчастіше червоного кольору з графічним окресленням малюнка чорним.

У Київському та Чернігівському Поліссі поряд з геометричними популярні рослинно – геометричні мотиви в червоно – синій гамі. Улюбленими є «рожі», «берізки», «хміль», «барвінок», а також «гусячі лапки», «сливки», «старчики» та ін.

Звучить пісня «Мамина сорочка» Наталії Май

Учениця. Видатні представники української літератури Т.Шевченко, І.Франко, П.Грабовський, М.Коцюбинський, Леся Українка виступали послідовними захисниками народного мистецтва. Фактично початок вивченню української вишивки було покладено виданою у 1876 році Оленою Косач (О.Пчілкою) – матір’ю геніальної поетеси – роботою «Український народний орнамент».

У пореволюційні роки в Україні було організовано художні вишивальні промисли.

Задрімали на камені

Золоті жар-птиці,

Заглядали зорі сині

У вікно світлиці

Тільки ти не помічала

Як горіли зорі

Вишивала, вишивала

Золоті узори.

І вклонилися до стежки

Соняхи шовкові,

Красувалися в мережках

Рушники святкові

А на них же цвіт-колосся

Сонячно заграло.

Все любов’ю заплелося,

Душу чарувало... (А.Бердняк "ЗОЛОТІ УЗОРИ").

Учень. Рушник... Як багато значить для нас це слово. Рушник на стіні... Давній наш звичай. Не було, здається, жодної оселі на Україні, багатої чи бідної, котру не прикрашали б рушники. "Хата без рушника, - казали в народі - що родина без дітей". Рушник символізує чистоту почуттів, безмежну любов до своїх рідних і гостей. Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб - сіль на вишитому рушникові були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’яську святиню. Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був взірцем людської працьовитості.

Відродженням культурної пам'яті народу є український рушник. І третій розділ книги має таку назву.

Учениця. Вишиті рушники, розповідає альбом «Українська вишивка», здавна були поширені на Україні як неодмінний атрибут народного побуту, весільної і святкової обрядовості, як традиційна окраса селянського житла. Важливі події в житті народу ніколи не обходилися без рушників, які, крім декоративного навантаження, мали великий образно – символічний зміст. У всьому декоративно – прикладному мистецтві немає іншого такого предмета, який би концентрував у собі стільки різноманітних символічних значень. Рушник супроводжував селянина протягом усього життя і в радості, і в горі.

Цим рушникам вже літ і літ!

Моя їх мама вишивала,

Щоб став добрішим білий світ

У кожен хрестик серце вклала.

З тих давніх пір до цих часів

Вони цвітуть над образами.

Відбиті в маминій сльозі

І скроплені її сльозами.

Бувало всього на віку –

І сірі дні, і дні погожі…

І буйно квітли пишні рожі.

Сумне й веселе вишиття,

Літа печальні – нитка чорна…

І мамине усе життя

На рушниках читати можна.

Звучить пісня «Два кольори» О.Білаша

Учень. Авторка звертає увагу на те, що рушники кожного регіону відрізняються технікою виконання і кольоровим строєм. В орнаментиці українських рушників майстрині прагнули передати пишність, красу природи, її буйне цвітіння. Вони розміщували на стеблі величезну кількість різноманітних квіток, майже не зображуючи листя.

Незмінним мотивом є зображення птахів – парно зображені птахи в народному мистецтві уособлюють кохання, щастя, чим і пояснюється їх розташування на рушниках для весільних обрядів. Іноді замість птахів над мотивом дерева – квітки зустрічаємо зображення сонця з променями.

Центрами створення рушників сьогодні є Черкаси, Полтава, Опішня, Решетилівка.

Учениця. Рушник… Він пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і друзям, гостям. Хай символ цей назавжди збережеться у нашій добрій хаті, як ознака великої любові й незрадливості.

Учень. Про українську вишивку сьогодні – складне, багатогранне явище, що розвивається у сфері традиційно – побутового, самодіяльного мистецтва та творчості художників – професіоналів; про те, що у відомих осередках вишивання – таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші, - створені підприємства художніх промислів, які відроджують і далі розвивають класичні надбання кожного мистецького регіону, розповідає четвертий розділ книги - альбому «Традиції і сучасність».

Учениця. Традиції української вишивки і подальший розвиток її локальних особливостей знаходимо на підприємствах Укрхудожпрому. Їх творчість виявляє глибокий зв’язок з традиціями народної вишивки. А головне, що сучасна вишивка зберігає свій духовний світ, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня, - це велике надбання нашої культури.

Звучить пісня "Вишиванка"

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте.

Ведуча. Слово «манкурт» стало прозивним – так кажуть про людину, яка втратила пам’ять, а з нею і людську подобу, так називають того, хто зрікся рідної мови та матері, що її вчила. Хочеться подякувати вам, Тетяно Валеріївно, за клопітку роботу, спасибі Вам за те, що не даєте нам стати манкуртами та у час духовного відродження нашого народу все уважніше вдивляєтеся у його історію, усе частіше звертаєтеся до його минулого. Тож бажаємо Вам, щоб у Вашому житті більше переважав червоний колір – ознака любові, щастя, радості, благополуччя.

Схожі:

Календарно-тематичне планування
Українська вишивка – традиційний вид оздоблення виробів. Матеріали, інструменти та пристосування для вишивання. Машинна вишивка
Вишивка – невмирущий оберіг”
В Україні з давніх-давен вишиті рушники прикрашали ікони та вікна, на рушник становили молодих і сповивали немовля. З давнини цьому...
Урок- подорож Тема: Українська народна вишивка
...
«…Не знаючи страждання не знають і блаженства…» (за романом Ф. Достоєвського «Злочин і кара»)
ТЕМА: «…Не знаючи страждання – не знають і блаженства…» (за романом Ф. Достоєвського «Злочин і кара»)
Н73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: ТОВ «КАЗКА», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)
М. Ф. Достоєвський та його роман «Злочин і кара»
Грає команда з 5 учнів від кожного класу: 6-1, 6-2, 6-3 по черзі, шляхом випадкового закреслення цифр у таблиці. За кожною цифрою...
Тема. Коли пісня жартує
Музичний матеріал: українська народна пісня «Сіяв мужик просо»; українська народна пісня «Господарство»; українська народна пісня...
Сімейні свята, народне мистецтво поляків та лужичан (вишивка,кераміка,килимарство)
Традиції :Із старовинних звичаїв збереглися деякі сімейні (наприклад, весільні) і календарні
КОНТРОЛЬНА РОБОТА 8 клас Відокремлені члени речення
Кара-даг, оповитий у сизі тумани, улігся на сірі піски б А за вікном сніги летять лапаті, і, не торкнувшись хліба і вина, сидить...
Особливості роботи за підручником «Українська мова. 2 клас» (автор...
Віту, вирішення життєво важливих завдань)» (Програма, с. 10), уможливлює зміст навчально-методичного комплекту, до якого входять:...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка