СТИСЛИЙ ГЛОСАРІЙ
Актуалізація – відтворення в пам’яті учня знань, уявлень, життєвого досвіду, набутих ним раніше.
Аналіз – розкладання, розчленування цілого на частини; здійснюється у двох напрямах: практичної дії та розумової операції.
Асертивність – уміння виразити себе, не принижуючи інших.
Бригадно-індивідуальна форма навчання – розроблена у США система навчання математиці, коли індивідуальні заняття поєднуються з роботою в малих групах.
Бригадно-лабораторний метод – поширений у практиці роботи радянської школи 20-х років ХХ ст. метод, який передбачав виконання спеціально сформованими учнівськими групами (бригадами, ланками) практичних, лабораторних робіт. Завдання, що їх виконували бригади, могли бути як єдиними, так і диференційованими.
Гра – різновид навчальної діяльності, значимість якого полягає не в результаті, а в самому процесі.
Гра рольова – групова гра, в якій діти беруть на себе різноманітні соціальні ролі за спеціально створених сюжетних умов.
Гра сюжетна – гра, в якій діти відтворюють сюжети із реального життя людей або з художньої літератури.
Ділова гра – імітація ситуації з моделюванням професійної чи іншої діяльності шляхом гри та заздалегідь повідомленими правилами.
Групова робота на уроці – форма організації навчально-пізнавальної діяльності, за якої учні, об’єднані в малі групи, виконують як спільні, так і диференційовані завдання педагога.
Дебати – техніка залучення присутніх до формально структурованих обговорень суперечливих поглядів на одну й ту саму проблему.
Дискусія – 1) Метод навчання, що передбачає організацію спільної мовної діяльності з метою пошуку ефективного розв’язання певної проблеми. 2) Один із методів розв’язання спірних питань.
Діяльність учня – активна взаємодія із довкіллям, під час якої індивід виступає як суб’єкт, котрий цілеспрямовано впливає на об’єкт і тим самим задовольняє свої потреби.
Евристичний метод – метод, при якому вчитель організовує участь учнів у виконанні окремих кроків пошуку розв’язання проблеми.
Ефективність навчання – міра досягнення навчальної мети.
Інтерактивні технології – це співнавчання (кооперативне, колективне, навчання у співпраці), у якому і вчитель, і учні є суб’єктами.
Інтеракція – взаємодія, динаміка між учасниками й учасницями навчання з використанням моделей комунікацій, стосунків, ролей тощо.
Класифікація – групування предметів або явищ у класи за найістотнішими ознаками, що лежать в основі подібності або відмінності одного класу понять від іншого.
Компетентність – загальна здатність, здібність, яка ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, нахилах, набутих завдяки навчанню.
Компетенція – сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок тощо), які стосуються відповідного кола предметів і процесів та необхідні для продуктивної дії щодо них.
Креативність - творче сприйняття навколишньої дійсності.
Криголам – структурована, не пов’язана зі змістом теми вправа, призначена розслабити присутніх, познайомити їх один з одним, додати енергії.
Мета – очікуваний результат діяльності, спрямований на предмет, за допомогою якої суб’єкт має намір задовольнити ту чи іншу потребу. При визначенні остаточних результатів навчання з конкретної дисципліни мета конкретизується відповідно до ролі й місця цієї дисципліни у навчальному процесі.
Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємної діяльності вчителя й учнів, спрямований на розв’язання навчально-виховних завдань.
Методика – сукупність рекомендацій щодо організації та проведення навчального процесу.
Метод проектів – система навчання, за якою учні набувають знань, умінь і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів, що постійно ускладнюються. Під час роботи за методом проектів чільне місце посідає самодіяльність учнів та їхня активність, ініціативність, захопленість. Проекти можуть мати індивідуальний, груповий чи колективний характер.
Метод навчання в парах змінного складу – (колективний спосіб навчання – КСН) полягає у тому, що об’єднані в пари учні навчають один одного в процесі так званого організованого діалогу. Склад пар постійно змінюється. Учень, вивчивши тему, пояснює її іншим членам групи, і, в свою чергу, слухає пояснення інших. Заняття проводиться без уроків та розкладу.
Модуль – (логічна блок-структура) – самостійний розділ або тема курсу, що розглядає певне фундаментальне поняття, тобто явище, закон, структурний план або групу споріднених питань.
Мотиви – психічне явище, спонукання до виконання тієї чи іншої дії, вчинку.
Мультимедіа – засоби, що передбачають комунікацію, у якій використовуються будь-які комбінації різних засобів, із застосуванням або без застосування комп’ютера. Мультимедійні засоби можуть включати текст, аудіо, музику, звуки, зображення, анімацію й відео, часто вони також включають гіпертекст та гіпертекстові посилання.
Педагогічна технологія – науково обґрунтована педагогічна (дидактична) система, яка гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко визначену послідовність дій, спрямованих на розв’язання проміжних цілей і заздалегідь визначений остаточний результат.
Проблема – знання про невідоме, різновид запитання, відповіді на яке не існує у накопичених знаннях і тому вимагає відповідних дій для набуття нових знань.
Проблемна ситуація – обставина, коли перед учнями постають нові умови й інформація, за яких вони не можуть прийняти рішення на основі своїх власних знань і досвіду, а тому мають відшуковувати нову інформацію й набувати нового досвіду.
Проект – цільовий акт діяльності, в основу якого покладено інтереси людини.
Процес – послідовна закономірність зміни певних явищ, станів тощо; сукупність послідовних дій для досягнення конкретного результату, з огляду на поставлену мету.
Рефлексія - здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із суспільно значимими цінностями, а також діями та вчинками інших людей.
Рівні засвоєння – послідовний перехід учня від незнання до знання: у дидактиці розрізняють рівні: ознайомлення, осмислення, розуміння, запам’ятовування в завданнях, що ускладнюються.
Розуміння - процес осмислення явищ або предметів шляхом виявлення істотних ознак і взаємозв’язків між ними.
Стратегія – загальна керівна лінія, спрямована на досягнення кінцевої мети у певній діяльності.
Фасилітатор дискусії – певна роль суб’єкта, який уважно ставиться до думок інших, уміє висунути ідеї, які об’єднують.
Форма навчальної діяльності - спеціально організована діяльність учителя й учнів, що відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Ампілогова Л. Інноваційна освітня діяльність – вимога часу // Завуч. – 2003. - №11. с.10-12.
Ампілогова Л. Інтерактивність в навчальному процесі // Завуч. – 2004. - №30.с.23-29.
Аніскіна Н. Методична робота. Інноваційні форми організації // Директор школи. - 2011.- № 19-20. с.45-50
Бауер Т. Інноваційні форми методичної роботи // Школа. – 2011. - №11.с. 10-13.
Білоус О. Система роботи заступника директора з упровадження інноваційних технологій // Школа. – 2009.- №12.с.14-16.
Герега Т. Інтерактивні методи на уроках // Завуч.—2004.–№ 7.с. 20-22.
Гнатюк Л. Педрада-тренінг // Директор школи. – 2010. - №21.с.50-59.
Годкевич Л. Інтерактивні технології // Завуч.- 2004.- № 6.- с. 9-12.
Голодюк Л. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001. - №9.с. 21-27.
Гришина Т. В. Освітня технологія як об'єкт методичної роботи // Управління школою.—2003.- Вип. 4
Демидова Д. Ігрові технології як засіб реалізації колегіального підходу до управління навчальним закладом // Управління школою. – 2002. - № 19-21. с.47-54.
Ільченко Н.В.Інтерактивні методи навчання. // Завучу усе для роботи. – 2011. - №7-8.с.32-36.
Інтерактивні методи навчання у підготовці спеціалістів для банківської системи України: Зб. наук. праць. – Суми – Харків, 2001. – 250 с.
Інтерактивне навчання: цільова програма розвитку пізнавальних і творчих здібностей учнів // Завуч.–2003.–№19.с.45-59.
Интерактивное обучение: новые подходы // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.с.15-19.
Кларин М.В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта / М.В. Кларин // Педагогика. –2000. –№7.с.43-48.
Кондратюк В.Л., Волос М.М., Бабин І.І. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці. // Відкритий урок. – 2002. –№5-6.с.43-49.
Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - № 5-6.с.32-39.
Кучерова Г.М., Ягоднікова В.В. Інтерактивні вправи та ігри . – Х.: Вид. гр. «Основа», 2011. – 142 с.
Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології.- К., 2000. – 368 с.
Освітні технології. / За ред. О.М. Пєхоти. – К., – 2002. – 255 с.
Підгребя Н. Педагогічна рада «Інноваційні технології навчання й виховання як засіб розвитку творчої активності учнів» // Завуч. - 2008. - №29.с.57-62.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і практика. – К., 2002. – 136.
Пушкарьова Т. Інноваційні підходи. // Директор школи. - 2001. - №45. С.23-29.
Саган О. Інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів // Початкова школа. – 2002. - №3.с.14-18.
Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. –X.: Вид. гр. «Основа», 2004.–80 с.
Скрипник М. Ігри дорослих / М. Скрипник // Управління освітою. –2003. –№20, 21. с. 37-41.
Суховерхова Л. Інноваційні форми методичної роботи // Завуч. -2008. - №17-18.с.58-63.
Темченко О. Впровадження інноваційних підходів для підвищення компетентності педагогів // Завуч. – 2005.- №13.с.32-37.
Фасоля А.М. Урок в умовах особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова і література. – 2003. - №46.с. 35-38.
Фасоля А.М. Особистісно-зорієнтоване навчання: дидактичний аспект // Українська мова і література. – 2003. - №48.с. 25-28.
Фесенко Ю. Упровадження інтерактивних технологій в організацію роботи з педагогічними кадрами // Завучу все для роботи. – 2009. - №18.с.46-49.
Черепанова Л. Методична робота з педагогічними кадрами // Управління школою. -2006. - №15.с.39-45.
Шелестова Л. Інтерактивні технології: за і проти // Шкільний світ. –2003.–№ 12.с.3-9.
Ягоднікова В. Інтерактивні форми і методи навчання та виховання учнів //Завучу усе для роботи. – 2009. - № 22. с.10-15.
|