«Класний керівник – 2012» Н. А. Гайченко

Скачати 0.67 Mb.

Назва	«Класний керівник – 2012» Н. А. Гайченко
Сторінка	2/5
Дата	23.10.2013
Розмір	0.67 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Культура > Документи

1 2 3 4 5

Частина ІІ

«Від свята до розвитку творчої активності…»

Мною разом з класним колективом учнів 10 класу було реалізовано багато проектів, колективних творчих справ, які сприяли як розвитку кожної особистості, так і колективу вцілому. Серед них деякі заслуговують на особливу увагу.

Робота за орієнтиром «Ціннісне ставлення до суспільства і держави» виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Разом з учнями 10 класу був реалізований проект «Бузька хвиля: опалені війною» (вивчення історії кораблів, човнів, які були збудовані на суднобудівних заводах міста та брали участь у Другій світовій війні).

Діти поділилися на групи, займалися вивченням історії рідного краю, пошуком інформації, фотографій, створенням презентації, оформлювали стенд. $c:\documents and settings\natasha\рабочий стол\разобрать\sam_0813.jpg$

Кожного року 6 грудня в школі відбувається традиційне загальношкільне свято «Ну-мо, хлопці!». В цьому навчальному році активними учасниками цього заходу і розробки сценарію були учні мого класу. Участь приймали хлопці, яких раніше було важко залучити до участі у святах. $e:\фотографии\день збройних сил 2011\100olymp\pc090239.jpg$

$e:\фотографии\день збройних сил 2011\100olymp\pc090218.jpg$

$e:\фотографии\день збройних сил 2011\100olymp\pc090189.jpg$

У нашій школі шанують українські традиції. Традиційне свято «Міс україночка» було покликане показати дівчатам та хлопцям красу та співучість рідної мови, національного одягу, традиційних українських страв. Під час репетицій я отримала інформацію про те, які українські страви готуються в родинах моїх учнів. У нас з’явилась ідея проекту «Сита родина – щаслива родина», де учні класу разом зі своїми батьками продемонструють традиційні страви своєї родини.

$e:\фотографии\мисс украиночка 2011\100olymp\pb110026.jpg$ $e:\фотографии\мисс украиночка 2011\100olymp\pb110002.jpg$

Загальношкільна лінійка «Дзвони Чорнобиля» була проведена в рамках Дня Цивільної оборони в школі. Працюючи над розробкою сценарію лінійки, я намагалася розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради рідної країни; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України. $e:\фотографии\день цо-2011\p4220108.jpg$

$e:\фотографии\день цо-2011\p4220073.jpg$

Вже третій рік з учнями мого класу проводимо традиційну театралізовану постановку «До нас завітав Святий Миколай» для молодших школярів. Із завзяттям беруться учні за підготовку до театралізації, із цікавістю кожен рік дивляться виставу малюки, які потім в одному учневі впізнають «Святого Миколая», в іншому – «чорта», «ангела».

$e:\фотографии\день св. николая\19122011\img_0527.jpg$ $e:\фотографии\день св. николая\pic_0063.jpg$
Продовженням вивчення традицій держави є організація свята «Новий рік». Як учні старшої школи, вихованці мого 10 класу вперше приймали участь в організації цього свята для учнів молодшої та середньої ланки учнів школи. Я також приймала участь в інсценізації казки, під час репетицій в неформальній обстановці учні ділилися своїми секретами, радилися, більш відкрито спілкувалися, навчалися виступати перед великою аудиторією. $e:\фотографии\новый год в школе 2012\pc200377.jpg$

$e:\фотографии\новый год в школе 2012\x_1a325095.jpg$
Робота за орієнтиром «Ціннісне ставлення до людей» виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості.

«Учитель, перед іменем твоїм, дозволь смиренно преклонити коліна…» Майже двісті років ці слова великого російського поета М.А. Некрасова звучать як свідоцтво прояву визнання та безмежної поваги до тих людей, які присвятили своє життя навчанню та вихованню підростаючого покоління. Ці слова стали епіграфом до свята, яке відбулося в нашій школі 30 вересня і було присвячене Дню вчителя. В підготовці і проведенні святкового концерту приймали участь більшість учнів мого класу. Свято вдалося. Було весело вчителям, і переповнювала гордість учнів, що у них такі вчителі. $e:\фотографии\день учителя 2011\p1010023.jpg$ $e:\фотографии\день учителя 2011\p1010027.jpg$

Не обійшли увагою активісти мого 10 класу і день Святого Валентина. Розробивши разом з учнями конкурсну програму, залучили до участі молодих вчителів школи, які із радістю прийняли участь у конкурсах, пригадавши свої шкільні роки.

$e:\фотографии\деньсв.валентина2012\sam_0189.jpg$ $e:\фотографии\деньсв.валентина2012\sam_0188.jpg$
Орієнтир «Ціннісне ставлення до природи» формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках:

усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності;
почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них;
здатності особистості гармонійно співіснувати з природою;
поводитися компетентно, екологічно безпечно;
критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи;
вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами;
активній участі у практичних природоохоронних зах одах;
здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. $e:\фотографии\посадка деревьев\фото060.jpg$

В екологічному напрямку був запропонований моїми учнями ще в 9 класі і реалізований восени 2011 року проект «Школа – наш дім». Піклуючись про благоустрій та озеленення пришкільної території, ми замовили і висадили молоді дерева. $e:\фотографии\посадка деревьев\фото061.jpg$

Щорічна участь в екологічній агітбригаді стала вже традиційною. З 6 класу мої діти є активними учасниками пропаганди збереження довкілля, бережливого ставлення до природи.

$e:\фотографии\агитбригада_2011\100_0480.jpg$ $e:\фотографии\агитбригада_2011\100_0481.jpg$
Втіленням агітаційних лозунгів за збереження навколишнього середовища стала участь в акції «Чисте довкілля» - прибирання лісу біля річки. Знайючи про невелику кількість лісових насаджень в нашій степовій зоні, учні класу приєдналися до Всеукраїнської акції «Чисте довкілля» і не залишилися осторонь, наводячи лад в лісі біля річки.

Участь у таких заходах розширює екологічний кругозір учнів, показує, що людина є частиною природи.

$e:\фотографии\прибирання лісу2010\фото048.jpg$

$e:\фотографии\прибирання лісу2010\sp_a0997.jpg$

Екскурсії до чарівних куточків Миколаївської області та України також стали традиційними. Моя мета, як класного керівника, і вчителя географії, показати учням красу своєї держави – України, показати, що в рідній країні є багато чарівних місць. Ми відвідали Софіївський парк (м. Умань), страусину ферму (Миколаївська область), національний парк Асканія-Нова (Херсонська область), ботанічний сад (Крим). $e:\фотографии\страусиная ферма\фото-0018.jpg$ $e:\фотографии\умань2009\sdc10765.jpg$ $e:\фотографии\умань2009\sdc10827.jpg$

$e:\фотографии\страусиная ферма\страусиная ферма 15.05.2010\cimg1117.jpg$ $e:\фотографии\аскания-нова 2010\sdc11660.jpg$

Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Щорічно відвідуємо разом з учнями вистави в Миколаївських театрах. $e:\фотографии\последние фото\pa210098.jpg$

Ціннісне ставлення до праці є визначальною складовою змісту виховання особистості, що спрямована на формування у неї розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

Ціннісне ставлення до праці - складний змістовно-синтетичний компонент особистості, який включає в себе ставлення дітей та учнівської молоді до праці як однієї з важливих життєвих потреб, почуття задоволеності працею й наявності сукупності найважливіших моральних якостей, що визначають ставлення до трудової діяльності загалом (працьовитість, відповідальність, охайність, бережливість, вміння раціонально розподіляти робочий час і т.п.).

Участь в міському конкурсі «Ерудити професій». Участь у конкурсі сприяла усвідомленню взаємозв’язку між особистими цілями та професійним вибором, актуалізувала процес професійного самовизначення учнів. Участь у таких проектах – це допомога учням у визначенні своїх інтересів, як основу професійного визначення, збагатити знання підлітків про світ професій. Діти працювали в групах, результатом роботи стали презентації груп учнів про обрані професії. $e:\фотографии\выступление агитбригады\sam_0802.jpg$

Цікавими були екскурсії до кондитерської фабрики «Альпі-Україна», аграрного університету, за допомогою яких розширювалися знання учнів про інфраструктуру підприємств та навчальних закладів Миколаєва.

$e:\фотографии\посещение конд.фабрики 2010\pa220121.jpg$ $e:\фотографии\посещение конд.фабрики 2010\pa220109.jpg$

$e:\фотографии\посещение аграрного университета\p9270135.jpg$

$e:\фотографии\посещение аграрного университета\p9270138.jpg$
Орієнтир «Ціннісне ставлення до себе» передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Участь в конкурсі агітбригад «Молодь обирає здоровий спосіб життя» сприяє розвитку навичок здорового способу життя. «Артистична» частина класу була сформована в команду для виступу в літературно-музичній композиції. Учні, у яких розвинутий талант до малювання готували плакати для конкурсу, «фотографи» - фотографії. $e:\фотографии\выступление агитбригады\x_dc1b244a.jpg$

$e:\фотографии\выступление агитбригады\x_6dda02a7.jpg$
У квітні 2012 року команда нашого 10 класу виграла призовий грант від Центру соціальних програм компанії «Русал» в номінації «Здорове покоління». В зв’язку з різким зниженням рівня здоров’я підростаючого покоління необхідно відірвати їх від комп’ютерних ігор та залучити до здорового способу життя. В проекті учні запропонували на території нашої школи створити базу для масових занять спортом (Street Workout) дітей і підлітків нашого мікрорайону. Вже в травні ми плануємо розпочати реалізацію цього проекту. $c:\documents and settings\natasha\рабочий стол\разобрать\in_20120412094751_ter.jpg$

Частина ІІІ

«Моє творче надбання»

Розробка Першого уроку

«Україна – полікультурна держава»

Мета:

Ознайомити учнів з поняттями: «полікультурність», «полікультурне суспільство», «історико-етнографічний регіон»;
Формувати особистісні якості учнів – толерантність, культуру міжнаціонального спілкування та ціннісних орієнтацій, що необхідні людині, яка живе в умовах культурного різномаїття;
Виховувати висококультурного громадянина України;
Розвивати логічне мислення, вміння працювати з інформаційними джерелами.

Наочність:

Карта адміністративно-територіального устрою України;
Контурна карта історико-етнографічнихрегіонівУкраїни;
КонституціяУкраїни (Стаття 11. “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України”);
Словник термінів (для учнів – на кожну парту);
Кросворд «Україна – полікультурна держава»;
Фотоколаж «ЧарівнаУкраїна» (готують учні);

Хід уроку

Всі нації держави безумовно рівноправні, і які б то не були привілеї одній з націй або одній з мов, визнаються неприпустимими і протиконституційними.

І. ВСТУПНЕ СЛОВО УЧИТЕЛЯ.

Привітання зі Святом Знань.

Перше вересня – Свято Першого дзвоника. Ми раді знову відчиненим дверям Країни Знань.

Ширше двері відчиняймо

Розуму й сміливості

Естафету передаймо

Творчості, кмітливості.

ІІ. МОТИВАЦІЯ ЗНАНЬ.

Слово вчителя. Наша країна ще зовсім молода, їй всього 19 років. День народження нашої незалежної України ми відзначили зовсім недавно, 24 серпня. Ви – надія нашої держави. І сьогодні група фотокореспондентів підготувала фотоколаж на тему «Чарівна Україна».

/презентація фотоколажу/

Міні-дискусія

Слово вчителя. Як ви вважаєте, чи справедливе твердження: «Час, як той кухар, кожному готує свою страву – долю?» /відповіді учнів/

Отже, яким буде життя, залежить у першу чергу від вас, а для цього треба жити повноцінним життям, не піддаватися згубному впливу середовища, берегти в собі людину, мати мету в житті, думати про майбутнє, уміти співвіснувати в мирі і злагоді.

ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ.

Слово вчителя (у формі бесіди). Ви вже знаєте, що Україна – найбільша за площею держава Європи (без Росії).

Україна розташована в Східній Європі, межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною – на заході, Румунією і Молдовою – на південному заході, Білоруссю – на півночі і північному заході, з Російською Федерацією – на сході і північному сході. На півдні територія України виходить до Чорного й Азовського морів. До складу України входять Автономна Республіка Крим, 24 адміністративні області. Але існує також історико-етнографічне районування нашої держави.

Давайте звернемось до словника, який лежить у вас на столі і ознайомимось з першим поняттям.

СЛОВНИК (додаток № 1).

Історико-етнографічний регіон – це етнотериторіальне утворення в межах розселення даного етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім. Його назви зафіксовані в історичних документах, крайовій символіці та в історичній пам’яті людей.

В Статті 11 Конституції України записано: “Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України”. І не просто так я заговорила з вами про історико-етнографічні регіони. Тема нашого Першого в цьому навчальному році уроку: «Україна – полікультурна держава».

Вчитель: Як ви вважаєте, чи можна назвати наш південний регіон історико-етногафічним? /аргументи учнів/

Які асоціації у вас виникли, коли ви почули слово «полікультурна»?

/учні занотовують асоціації на дошці/

А зараз давайте звернемось до словника і з’ясуємо значення слів полікультурний, полікультурна держава.

СЛОВНИК.

Полікультурність – термін, що характеризує співіснування в межах однієї території (країни) багатьох культур, і жодна з них не є панівною.

Полікультурне суспільство – найважливіша й основна категорія соціальної філософії й теоретичної соціології, що означає історично конкретний тип соціальної системи, яка припускає об’єднання людей різних національностей з усією сукупністю форм взаємодії і взаємозалежностей, де економіка виконує функцію адаптації, політика – досягнення мети, а культурні символи – підтримка зразка взаємодій у системі.

Доведіть або спростуйте, що Україна є полікультурною державою.

/аргументи учнів/

Слово вчителя. Полікультурність сучасної України визначається багатьма факторами, серед яких слід виділити три основні:

1) Культурно-етнографічний: за яким територію України можна розділити на дві основні частини: 1) етнографічно українські області Центру і Заходу (із значними відмінностями між середньоєвропейськими і західними областями); 2) зона колонізації - Схід і Південь України. Особливе місце займає Крим, де росіяни складають більшість населення, але зберігся і корінний народ - кримські татари.

2) Соціально-історичний: за цим критерію також можна виділити дві групи областей України: 1) області, які тривалий час входили до складу держав Центральної та Південно-Східної Європи, таких як Австро-Угорщина, Польща, Угорщина, Румунія, Чехословаччина (Закарпаття, Галичина, Волинь, Буковина), і ті, які входили до складу Російської імперії і СРСР до 1939 року (області Східного, Центрального і Південного регіонів, включаючи Крим).

3) Конфесійний фактор: за яким, найбільш суттєвою є грань між православними і греко-католиками (уніатами), перед усім, двох західних регіонів України – Закарпаття і Галичини.

Існує кілька варіантів етнографічного районування території України. Так, визначають Правобережну, Лівобережну, Слобідську і Західну Україну, Запоріжжя, Крим. Деякі дослідники пропонують такий варіант поділу: Центрально-Східний регіон, Українське Полісся, Західний регіон.

Більш докладний варіант етнографічного районування передбачає виділення таких регіонів: Середня Наддніпрянщина, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Україна, Буковина, Бессарабія, Таврія, Запоріжжя, Донеччина, Слобожанщина і Сіверщина.

Не зважаючи на різноманітність історико-етнографічних регіонів, вони входять до складу єдиної держави – України.(звернення до епіграфа)

Над питанням полікультурності України працювали учні нашого класу і зараз вони представлять результати своїх досліджень. Які ж особливості має кожен регіон України?

(вправа «Складаємо пазл» - додаток № 2)

Доповіді учнів (ймовірні відповіді). Під час відповіді учень прикріпляє до контурної карти на дошці свою частину пазлу.

Пазл № 1 –Середня Наддніпрянщина

- охоплює нинішні Черкаську та Київську області, південні райони Чернігівської, південно-західні райони Полтавської, північні райони Кіровоградської та північно-західні райони Дніпропетровської областей. На стадії формування земель Середня Наддніпрянщина включала три землі – Київську, Переяславську і Чернігівську. В кінці 50-х рр. ХІV ст. Київську землю було включено до Великого князівства Литовського. Це суттєво не порушило її політичного ладу. В 1471 р. на територіальній основі Київської землі було створено Київське воєводство. Чернігівщина відійшла до Литви в 60-70-х рр. ХІV ст. І тільки з другої половини ХV ст. тут посилюються московські впливи: за договорами 1503 і 1508 рр. до Росії відійшла значна територія з містом Чернігів. Згідно з Андрусівським перемир’ям 1667 р. лівобережжя Середньої Наддніпрянщини увійшло до складу Росії, одержало назву Гетьманщини, яка спочатку користувалася певною автономією. У 1764 р. гетьманське управління було скасоване.

Пазл № 2 – Полісся

– північні області України, що межують з Білоруссю та Росією. Українське Полісся охоплює Чернігівську область, північні райони Київської, Житомирської, Рівненської, Волинської областей. Полісся як географічне визначення певного регіону в Східній Європі має давнє походження. Воно зустрічається вже у працях Геродота. Як самостійна земля Полісся відоме з ХІV ст. Її самовизначення прискорювали подальші політичні події – входження українських земель до Великого князівства Литовського, Речі Посполитої. В результаті поділів Польщі все Полісся відійшло до Росії. Після І Світової війни західна частина Українського Полісся була передана Польщі, східна відійшла до СРСР. У 1939 р. Західне Полісся було приєднано до СРСР.

Пазл № 3 – Волинь

- охоплює басейн верхів’я правих приток і середнього поріччя Західного Бугу – південні райони теперішніх Волинської і Рівненської, південно-західні райони Житомирської, північну смугу Хмельницької і Львівської областей. В давнину Волинь заселяли племена дулібів, бужан, волинян, вона входила до складу Галицько-Волинського князівства. У другій половині ХІV ст. західна частина Волині відійшла до Польщі, після Люблінської унії (1569 р.) Польща поступово захопила всю Волинь. У результаті поділів Польщі Волинь була включена до Росії. Після І світової війни західна її частина згідно з Ризьким мирним договором 1921 р. була передана Польщі, Східна Волинь – Радянському Союзу. У 1939 р. Західна Волинь увійшла до складу СРСР.

Пазл № 4– Поділля

– займає територію трьох сучасних областей – Хмельницької, Вінницької, частину Тернопільської. Розташоване в басейні лівих приток Дністра і Південного Бугу. Вперше згадується в джерелах у середині ХІV ст. З 1434 р. Поділля втрачає незалежність і цілісність: одна його частина під назвою «Подільське воєводство» увійшла до складу Польщі, друга – Брацлавщина – до складу Великого князівства Литовського. Після поділів Польщі Подільське і Брацлавське воєводства відійшли до Росії, перетворившись на області, згодом – намісництва, а з 1796 р. – Волинську та Подільську губернії. Такий адміністративний поділ зберігся до 1917 р. Після громадянської війни Подільську губернію було скасовано. На її території утворилися у 1932 р. Вінницька, а в 1937 р. – Кам’янець-Подільська (з 1954 р. – Хмельницька) області. Західні землі Поділля увійшли до складу Польщі і лише у 1939 р. були приєднані до СРСР, утворивши Тернопільську область.

Пазл № 5 – Галичина

– включає Львівську, Івано-Франківську та більшість районів Тернопільської області. Основною територією Галичини були землі карпатських хорватів, а частково землі уличів і тиверців у Нижній Наддністрянщині та у Нижньому Подунав’ї. У ХІІ ст. Галицько-Волинське князівство, до складу якого входила Галичина, досягло найбільшої могутності. Однак уже на початку ХІІІ ст. Галичина через смути втрачає колишню могутність, потрапляючи в залежність від Угорщини, а з 1387 р. – Польщі. Після першого поділу Польщі у 1772 р. Галичина відійшла Австрії. Внаслідок Паризької мирної конференції 1919 р. Східна Галичина ввійшла до складу Польщі. Була приєднана до СРСР у 1939 р.

Пазл № 6 – Закарпаття

- включає Закарпатську область. Її історія пов’язана з історією племен карпів, хорватів, частково уличів і тиверців. Починаючи з ХІІ ст. Підкарпатська Україна була підкорена Угорщиною. Після захоплення Угорщини турками на початку ХVІ ст. східна частина Підкарпатської України відійшла до васала Туреччини – Трансільванського князівства, західна – до Австрійської держави. З 1699 р. все Закарпаття опинилося у складі Австрійської імперії. Після розпаду Австро-Угорщини Угорщина анексувала більшу частину Закарпаття. У 1919 р. Підкарпаття переходить до складу Чехословацької держави, у 1939 р. – Угорщини. У 1945 р. був підписаний радянсько-чехословацький договір, який юридично закріпив приєднання Закарпаття до СРСР.

Пазл № 7 – Буковина

– історико-етнографічний регіон України, що формувався на стику різних земель, держав і народів, зараз він включає Чернівецьку область. Щодо назви «Буковина», то вперше вона з’являється в грамотах молдавських господарів у ХІV ст. і пов’язана з природною особливістю краю – буковими лісами. З ХІІ ст. Буковина входила до складу Галицького, згодом Галицько-Волинського князівств, у ХІV ст. була підкорена Угорщиною, а з 1359 р. стала складовою Молдавського князівства. В ХVІ ст. ця територія ввійшла до Туреччини, в 1775 р. – до Австрії. У листопаді 1918 р. Буковина стала провінцією Румунії. Приєднання Буковини до СРСР відбулося у 1940 р.

Пазл № 8 – Бессарабія

– історико-етнографічний регіон, розміщений в основному в міжріччі Дністра і Пруту. У Х–ХІV ст. Бессарабія була у складі Київської та Галицько-Волинської Русі, з другої половини ХІV ст. – Молдавського князівства, з 1812 р. – Росії, з 1856 р. – Румунії, з 1878 р. – знову Росії. З початку 1918 р. Бессарабія була включена до Румунії. Після утворення Молдавської РСР (1940 р.) Бессарабія увійшла до її складу, населені переважно українцями території відійшли до України (у складі Акерманської (пізніше Ізмаїльської) області, тепер західної частини Одещини), Хотинський повіт – переважно до Чернівецької області. Східна частина колишньої Бессарабії, заселена переважно слов’янським населенням, – так зване Придністров’я – внаслідок війни 1992 р. вийшла зі складу Молдови, утворивши невизнану Придністровську молдавську республіку (ПМР, президент І. Смирнов).

Пазл № 9 – Таврія

- етнічна структура населення Криму була розмаїтою. На півострові мешкали кіммерійці, скіфи, греки, пізніше – готи, гуни, хозари, євреї, печеніги, половці. У Х–ХІ ст. в Криму виникають вірменські поселення, викликані як масовою міграцією вірмен після загарбання їхньої території (у VІІ–ХІ ст.) арабами та турками-сельджуками, так і антивірменською політикою Візантії. Приблизно в ці часи в Криму осідають караїми та кримчаки. В ХІІІ ст. Крим підпав під вплив татар: розквітає Кримське ханство. У ХV–ХVІІ ст. відбулася нова хвиля грецької еміграції в Крим унаслідок виселення частини греків з Туреччини, як і «волохів», циган, а у ХVІІІ ст. – грузинів. У 1783 р. Крим було приєднано до Російської імперії, після чого чисельність одного з корінних етносів – татар неухильно зменшувалася. 1944 р. кримські татари були примусово переселені до Середньої Азії, і тільки з 1980-х рр. розпочалося їхнє масове повернення, яким нині опікується українська влада. З 1954 р. Крим перебуває в складі УРСР на правах області, а з 1990 р. – адміністративної автономії.

Пазл № 10 – Запоріжжя

– територія південної і південно-східної України, куди входили сучасні Запорізька, Дніпропетровська, частково Полтавська, Кіровоградська, Херсонська, Миколаївська і Донецька області. Ще у Х ст. у районі Дніпровських порогів, поблизу острова Хортиця, для охорони купецьких караванів від нападів степовиків виникають укріплені поселення, що в ХІІ–ХІІІ ст. перетворилися на справжні городища. У ХV ст. колонізаційний рух, що йшов у напрямку моря, спалахнув знов. У ХVІІ–ХVІІІ ст. Запорізькі землі були відносно добре економічно освоєні. З середини ХVІІ ст. на Запоріжжі посилюється вплив Московської держави, яка прагнула посилити своє становище на Причорномор’ї і прилеглих теренах. Петро І започаткував криваві акції знищення Запоріжжя (1709 р.), а Катерина ІІ завершила їх повною ліквідацією запорозького козацтва (1775 р.). Відтоді почалася цілеспрямована русифікація Запоріжжя, яка проводилася одночасно із загарбанням його земель і поселенням туди вихідців з інших районів. У 1730 р. вздовж річки Орель було споруджено так звану Українську лінію проти нападу татар з переселенням туди жителів України, Росії, Сербії. В 1746 р. східна частина Запоріжжя по річці Кальміус «перейшла» у володіння донських козаків. У 1750–1752 рр. на запорізьких землях споруджено фортецю св. Єлизавети (тепер Кіровоград) – центр організованої тоді Нової Сербії. На північному сході запорізьких земель (Донбас) було створено Слов’яносербію. Запорізькі землі роздавалися поселенцям, які прибували сюди з інших районів, представникам адміністрації та дворянства. Царський уряд створив на запорізьких землях Новоросію і намагався перетворити ці землі в придаток Росії.

Пазл № 11 – Донеччина

– сучасні Донецька та Луганська області. Перша хвиля розселення слов’ян у придонські степи припала на VII–VIII ст., а відплив із степів під тиском печенігів – на Х ст.; вдруге рух у степи спостерігався в середині ХІ ст., коли ослабла печенізька орда; новий відтік – наприкінці ХІ ст. під тиском половців; третій наступ на степи відбувся в ХІІ ст. і був пов’язаний з занепадом половецької сили; татарська навала ХІІІ ст., що принесла жахливу руйнацію всього українського Придніпров’я, – і колонізаційні успіхи ХІV–ХV ст., коли татарська орда в усобицях втратила будь-яку активність і силу; кримські спустошення кінця ХV – першої половини ХVІ ст. української передстепової території – і нова колонізаційна хвиля, яка з розвитком військових сил українців (козаків) просунулася на зламі ХVІ–ХVІІ ст. у спустошені простори. З другої половини ХVІ ст. посилюється рух українського населення, спричинений соціальними, політичними та національними утисками. Масовий рух розпочався у ХVІ ст. і тривав у ХVII, ХVIII і ХІХ ст., коли українські збіглі селяни залюднювали ці простори.

Пазл № 12 – Слобожанщина

- охоплює східну частину України – теперішні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південну частину Воронезької, Курської та більшість Білгородської областей Російської Федерації. В ХІ–ХІІІ ст. Слобожанщина була об’єктом східнослов’янського освоєння, яке в основному велося русичами Чернігово-Переяславської землі. Татарські напади на багато століть перетворили ці землі в безлюдний край, в так зване Дике поле. Упродовж ХV – першої половини ХVІ ст. ця територія знову почала заселятися, що вимагало належної її охорони від набігів кочовиків з півдня. Московський уряд ще в середині ХVІ ст. створював так звані оборонні лінії від Путивля до ріки Сейм. Наприкінці ХVІ ст. укріплені прикордонні лінії просунулися на південь уздовж лінії Бєлгород – Курськ – Воронеж – Валуйки. Розташовані поблизу укріплень землі були неосвоєними. Вільні, переважно степові та лісостепові регіони одночасно освоювалися з заходу українцями, з півночі – великоросами. Вже на початку ХVІІ ст. великі загони українських селян і козаків оселялися біля перших укріплених ліній, де вступали на військову службу. В названих районах осідали й російські поселенці. На початку 50-х рр. ХVІІ ст. на Слобожанщині виникає цілий ряд поселень – фортець, заснованих українськими селянами і козаками – вихідцями з Правобережної України. На Слобожанщині існувала українська автономія. На чолі полкових урядів стояли полковники і полкова старшина. У ХVІІІ ст. як військові опорні пункти виникають міста Харків, Ахтирка, Суми, Чугуїв, створюються з місцевого населення і українських переселенців козацькі слобідські полки. У 1765 р. козацьке самоврядування було повністю ліквідовано, а Слобідська Україна увійшла до складу Слобідсько-Української губернії, 1832 р. перетвореної на Харківську. При врегулюванні українсько-російських кордонів у 1924–1925 рр. враховувалися результати перепису населення 1897 р. Вороніжчина, Курщина, Бєлгородщина відійшли до Росії.

Пазл № 13 – Сіверщина

– північно-східні частини Сумщини та Чернігівщини. Її населення формувалося на стику племінних об’єднань сіверян, радимичів та в’ятичів, розселених у долах Десни, Сейму, Сули, Оки тощо. Крім автохтонного «сіверського» населення, на Сіверщині розселялися етнічні групи сусідніх земель, переважно росіяни та частково білоруси. У ХIV ст. ці землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського. Внаслідок перебування Чернігово-Сіверщини у складі Росії (1503–1618 рр.), російське населення цього регіону поповнювалося за рахунок «служило-ратних людей» – стрільців, які розміщувалися в прикордонних повітах. Цим ратним людям надавалися приміські слободи, а потім і землі, що ними інтенсивно освоювалися. Серед російських мігрантів були й старообрядці. Річ Посполита відібрала у Росії Сіверщину (1618 р., Деулінське перемир’я) і утворила на її основі після Полянівського миру (1632 р.) у 1635 р. Чернігівське воєводство. За Бахчисарайським договором 1681 р. з Туреччиною і «Вічним миром» 1686 р. з Польщею був визнаний перехід до Росії Лівобережної України, у тому числі і Сіверщини.

Ми прослухали про всі історико-етнографічні регіони Україн.
ІУ.РОЗГАДУВАННЯ КРОСВОРДУ (за допомогою словника).

Відповіді – додаток № 3.

Особистісна або суспільна характеристика, що припускає усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.
Спільнота людей (плем’я, народність, нація), що історично склалася та має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки.
Одна з форм етнічної спільноти людей, наступна після родоплемінної спільноти й передує нації. Формується в різні історичні епохи в процесі злиття, консолідації різних племен.
Здійснюваний за допомогою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публічної влади, покликаний керувати суспільними процесами, шляхом надання своїм велінням загальнообов'язкового характеру та можливістю реалізації цих велінь через примус.
Сукупність людей, які проживають на земній кулі, в якій-небудь країні, області і т. ін.
Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом історії.
Термін, що характеризує співіснування в межах однієї території (країни) багатьох культур, і жодна з них не є панівною.
Визнає право вільного сповідування будь-якої релігії.

У. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Слово вчителя. Таким чином, у різні історичні періоди на території України сформувалися історико-етнографічні регіони. Вони характеризуються різними розмірами, індивідуальними особливостями історії, господарської спеціалізації, національного складу і традицій населення, самобутньою матеріальною і духовною культурою. Але те спільне, що визначає етнічну і духовну соборність усього українського народу, набагато сильніше, ніж історико-етнографічні особливості окремих регіонів.

Ми пригадали та розширили знання про звичаї та традиції етнічних українців, росіян, ромів, вірменів, курдів, народів, які стали частинкою великої України, народів, які проживають у нашому місті, є учнями нашої школи. Пам’ятайте, що полікультурність – неоціненний скарб для кожної людини.

Додаток № 1

Словник термінів

Віротерпимість – визнає право вільного сповідування будь-якої релігії.

Держава - це здійснюваний за допомогою офіційних органів політико-територіальний спосіб організації публічної влади, покликаний керувати суспільними процесами, шляхом надання своїм велінням загальнообов'язкового характеру та можливістю реалізації цих велінь через примус .

Етнос – спільнота людей (плем’я, народність, нація), що історично склалася та має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки.

Історико-етнографічний регіон – це етнотериторіальне утворення в межах розселення даного етносу, що за історичною долею та етнічним образом населення є самобутнім. Його назви зафіксовані в історичних документах, крайовій символіці та в історичній пам’яті людей.

Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом історії.

Народність – одна з форм етнічної спільноти людей, наступна після родоплемінної спільноти й передує нації. Формується в різні історичні епохи в процесі злиття, консолідації різних племен.

Населення – це сукупність людей, які проживають на земній кулі, в якій-небудь країні, області і т. ін.

Полікультурність – термін, що характеризує співіснування в межах однієї території (країни) багатьох культур, і жодна з них не є панівною.

Полікультурне суспільство – найважливіша й основна категорія соціальної філософії й теоретичної соціології, що означає історично конкретний тип соціальної системи, яка припускає об’єднання людей різних національностей з усією сукупністю форм взаємодії і взаємозалежностей, де економіка виконує функцію адаптації, політика – досягнення мети, а культурні символи – підтримка зразка взаємодій у системі.

Толерантність – це особистісна або суспільна характеристика, що припускає усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.

Додаток № 2

Для дошки зображення збільшити, кольорову частину розрізати (кордон навести червоним маркером).

Додаток № 3

Уривок проекту «Бузька хвиля»

Міський проект «Бузька хвиля»

направлений на вивчення історії Миколаївських суднобудівних заводів, корабельних пам’яток миколаївського суднобудування та долі видатних людей, життя та діяльність яких пов’язані з суднобудуванням, культурними подіями нашого краю. $e:\фотографии\музей\p3290494.jpg$

Термін реалізації : вересень 2010 – вересень 2012.

Напрямок, за яким працювали учні 10 класу: «Опалені війною» (історія кораблів, човнів, які були збудовані на суднобудівних заводах міста та брали участь у Другій світовій війні). $e:\фотографии\музей\p3290492.jpg$

$e:\фотографии\музей\p3290454.jpg$ $e:\фотографии\музей\p3290495.jpg$
Робота над міським проектом

«Бузька хвиля» (2011-2012 н. р.)

1 2 3 4 5

Схожі:

Конкурс «Класний керівник – 2010» Слайд 1 Я – Солодченко Ліана Іванівна, класний керівник 6-Б класу школи №29. Сьогодні я хочу представити вам свій досвід роботи	Класний керівник. Зміст, форма і структура плану виховної роботи... При плануванні виховної діяльності класний керівник поряд із визначенням цілей, форм і способів виховання учнів намагається знайти...
СПИСО К учнів 1-А класу ЗОШ І-ІІІ ст. №6 м. Славути на 2012-2013...	7- Б клас, Класний керівник КривопустЛ. Ю Виховувати любов до рідного краю, національних традицій, дбайливе ставлення до навколишнього світу
Характеристика групи №46 У 46 групі навчається 25 учень, всі хлопці. Вік дітей 15-17 років. Класний керівник Моргун Роман Володимирович	Нашої години спілкування АВТОР: ДАНЬКО НАТАЛІЯ ІЛЛІВНА, учитель англійської мови, класний керівник Сєвєродонецького багатопрофільного ліцею
У КРАЇНА БОГОРОДЧАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ... «Класний керівник року» у 2012 році та з метою сприяння зростанню престижності праці класного керівника,його ролі і статусу як компетентного...	Вознесенський професійний аграрний ліцей Класний керівник Ларіонова О. М. Мета України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу
Класний керівник: Волченко Майя Миколаївна Мета Обладнання: плакат «Я обираю здоров’я»; ілюстрації, що пропагують здоровий спосіб життя; пакети завдань для команд	Класний керівник ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА У забезпечення узгодженості роботи учнівського, вчительського, батьківського колективів

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання