|
|
Скачати 0.53 Mb.
|
Принципи проектування змісту і методів освіти Психологічне забезпечення розвитку освіти передбачає психологічно обгрунтоване проектування освітнього середовища. Освітня система розглядається як система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для саморозвитку, що містяться в її оточенні [4]. Чим більш повно особистість використовує можливості середовища, тим більш успішно відбувається її саморозвиток. Структурними одиницями психологічного аналізу освітнього середовища є: фізичне оточення (архітектура будівлі, ступінь відкритості - закритості конструкцій дизайну, розмір і просторова структура класних приміщень, можливість і широта переміщення в них суб'єктів); людські фактори (просторова і соціальна щільність суб'єктів навчально-виховного процесу, особистісні особливості й успішність учнів, розподіл статусу і ролей, статево і національні особливості учнів і вчителів тощо; програма навчання – діяльна структура, стиль викладання й характер соціально-психологічного контролю, кооперативні чи конкурентні форми навчання, зміст програм навчання (гнучкість , консерватизм) і т.п. [2]. Освітня середа повинна бути гнучкою і керованою, гетерогенної і складною (нести в собі можливості для вибору), зв'язковий, індивідуалізованої і автентичної (забезпечувати суб'єктам освітнього процесу функціонування в найбільш сприятливому для них ритмі) . Відносини в освітньому середовищі повинні будуватися на основі взаєморозуміння, переважаючого позитивного настрою, авторитетності її керівників, участі всіх суб'єктів в управлінні освітнім процесом, згуртованості і свідомості, продуктивності взаємодії в навчальному компоненті освітнього процесу. Один із стратегічних напрямків розвитку освіти - визначення його змісту. У Росії поступово здійснюється перехід від школи пам'яті, заснованої на запам'ятовуванні інформації, на відпрацюванні умінь і дій до школи, в якій вчать працювати з власним мисленням. Головним завданням школи є становлення у людини технік рефлексії, розуміння, дії, комунікації; формування багатовимірного свідомості; здібностей самовизначатися в історії та культурі, ставити цілі власного розвитку. В.П. Зінченко, Є.Б. Моргунов [1], В.Т. Кудрявцев [7] визначають наступні принципи, які можуть стати підставою для побудови змісту та проектування методів освіти: 1. Творчий характер розвитку. Освоюючи загальнолюдське духовне багатство в своїй ігровій, продуктивної, навчальної, комунікативної та ін. діяльності, дитина творчо переосмислює і переробляє його. Дитяче розвиток, у фундаменті якого лежить присвоєння загальнолюдської культури, не може бути зведене до повторення вже пройденого в історії. Процес освоєння і переробки припускає творче перетворення культури, добудовування її смислових полів. Культура є не тільки програмою, яку треба освоїти (феномен культуро освоєння ), але і можливістю і тим простором, в яке дитина привносить себе (феномен культуро творчості ). 2. Провідна роль соціокультурного контексту розвитку. У перед дошкільному і дошкільному віці соціокультурний контекст робить вирішальний вплив на оволодіння найпростішими знаряддями і предметами, виявляється в жестах і міміці. У більш пізньому віці соціокультурний контекст впливає на процеси формування образу світу, на характер сенсорних еталонів, перцептивних одиниць сприйняття, схем пам'яті, загального стилю поведінки і діяльності. 3. Провідна роль сенситивних періодів розвитку, тобто періодів, найбільш чутливих до засвоєння мови, способів спілкування, предметних і розумових дій (рахунок, лист, оперування образами, символами, естетичне сприйняття і т.д.). 4. Спільна діяльність і спілкування як рушійна сила розвитку, як засіб навчання і виховання. Реалізація цього принципу передбачає співпрацю та спільне здійснення певної активності, спрямованої на спільну мету - розвиток і особистісний ріст і дитини і дорослого. 5. Провідна діяльність і закони її зміни як підстава періодизації дитячого розвитку. Д.Б. Ельконін і В.В. Давидов показали, що психологічні новоутворення кожного періоду життя дитини визначаються здійснюваної ним провідною діяльністю. До року провідною діяльністю є безпосередньо-емоційне спілкування з матір'ю, 1-3 роки - предметно-маніпулятивна діяльність, 3-7 років-ігрова діяльність, 7-11 років навчальна діяльність, 12-16 років - інтимно-особистісне спілкування, 15-18 років - навчально-професійна діяльність. Зміна, співіснування, конкуренція діяльностей складають основу для формування та розвитку особистості. 6. Виявлення зони найближчого розвитку, яка може виступати як метод діагностики та інструмент формування особистості. 7. Ампліфікація (розширення) дитячого розвитку як необхідна умова виховання дитини. Дитині має бути представлений широкий вибір можливостей, в яких він має шанс виявити ті, які найбільш близькі його досвіду, здібностям, задаткам. Ампліфікація - це умова вільного розвитку, пошуку і знаходження дитиною себе в тій чи іншій формі діяльності та спілкування. 8. Неминуща цінність всіх етапів дитячого розвитку. Кожен вік має свої завдання з точки зору становлення особистості. Нерозумно квапити дитину, переводячи його з однієї сходинки розвитку на іншу. Для цього необхідно мати систему показників, які дозволять визначити ступінь готовності дитини до переходу на новий щабель навчання і виховання. 9. Принцип єдності афекту та інтелекту або принцип активного діяча. Ця єдність має розумітися як безперервне становлення особистості, що має циклічний, спіральний і суперечливий характер. Зазначене єдність виражається у становленні свідомості в результаті взаємодії його утворюють, володіють діяльнісної, особистісної, афективної природою. Всі вони повинні використовуватися при побудові програм навчання і виховання. 10. Опосередковуюча роль знаково-символічних структур в утворенні зв'язків між предметами і діями. Опосередкований характер розвитку вимагає виявлення адекватних віковим особливостям дітей зовнішніх засобів (предметів, знаків, символів, моделей) і внутрішніх способів предметної та розумової діяльності. 11. Інтеріоризація і екстеріоризація як механізми розвитку і навчання. У розвитку і формуванні особистості важливі переходи від зовнішнього до внутрішнього і від внутрішнього до зовнішнього. Механізми інтеріоризації - екстеріоризації проявляють себе в афективно-емоційної, особистісної та пізнавальної сфері. 12. Нерівномірність (гетерохронність) розвитку і формування психічних дій. Підкреслюючи нерівномірність розвитку, необхідно уявляти, яким чином розвиваються і формуються психічні новоутворення, в яких стосунках перебувають особистісні та когнітивні, мотиваційні та поведінкові структури. 13. Принцип безперервності освіти заснований на тому, що прагнення до розвитку є однією з значущих потреб особистості. Саме тому в учні важливо розвивати бажання і здатність самостійно отримувати новий досвід, набувати знання не тільки в спеціально організованих умовах, але й самостійно. Запитання і завдання 1. Дайте трактування поняття «освіта». 2. Охарактеризуйте відбуваються в сучасній Росії процеси, як сприяючі розвитку освіти, так і протидіють. 3. У чому суть когнітивно-орієнтованої парадигми освіти? Які її гідності і обмеження? 4. Які цілі освіти є пріоритетними на сучасному етапі розвитку російського суспільства? План семінару «Роль психології у розвитку освіти» 1. Сучасні трактування освіти. 2. Основні відмінності когнітивно-орієнтованої та особистісно-орієнтованої освітньої парадигми. 3. Психологічне обгрунтування проектування освіти. Основна література 1. Зінченко В.П., Моргунов Є.В. Людина розвивається. Нариси російської психології. М., 1994. С. 247-251. 2. Ковальов Г. А. Психічний розвиток дитини і життєве середовище / / Питання психології. 1993. № 1. 3. Шадриков В. Д. Філософія освіти і освітня політика. М., 1993. 4. Левін В. А. Психологічне моделювання освітнього простору / / Психологічний журнал. 2000. Т. 21. № 4. Додаткова література 5. Бім-Бад Б.М., Петровский А.В. Освіта в контексті соціалізації / / Педагогіка. 1996. № 1. 6. Братченко С.Л. Введення в гуманітарну експертизу освіти. М., 1999. 7. Кудрявцев Т. В. Розвинуте дитинство і розвиваюче освіта: культурно-історичний підхід. Дубна, 1997. 8. Освіта в кінці XX століття (матеріали «круглого столу») / / Питання філософії. 1992. № 9. 9. Сластенін В. А. та ін Педагогіка. М., 1997. 10. Слободчиков В. І., Ісаєва НА .. Психологічні умови введення студентів у професію педагога / / Питання психології. 1996. № 3. |
| Реферат на тему: «Гендер як соціокультурний феномен» Вступ. Гендер як важлива соціодиференціальна складова розвитку сучасного українського суспільства |
ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ... Розвиток дитини в перинатальний період. Дородові матриці. Пологи. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженої дитини. Рефлекси,... |
| RETRO 2010 02 — 06. 07. Crimea, Ukraine Сучасні науковці характеризують цей процес в трьох основних напрямках техніко-технологічному, соціальному та культурному. Тому й... |
Тема Освіта як предмет економічного дослідження Роль освіти в розвитку сучасного суспільства Вони всі взаємозв'язані і взаємозалежні, але освіта є базою для всіх інших. Освіта є суттєвим фактором поліпшення охорони здоров'я... |
| Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе й... Не можна вимагати від дитини неможливого – до певного рівня і певного кола знань різні діти йдуть по різному |
СТАБІЛЬНІТЬ І ЦИКЛІЧНІСТЬ УГРУПОВАНЬ ОРГАНІЗМІВ На основі аналітичного... На основании аналитического и синтетического подходов мы рассматриваем феномен стабильности растительных сообществ и, в целом, биогеоценозов... |
| ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЦЕНТРУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ У статті розкриваються особливості організації інклюзивної освіти в умовах Центру розвитку дитини |
Закони і категорії соціології Структура і функції соціології як науки Намагання пізнати, осмислити суспільство, реалізувати своє ставлення до нього супроводжувало людство на всіх етапах його історії.... |
| ЗАКОНУКРА Ї Н И Освіта основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави |
ЗАКОН УКРАЇНИ Освіта основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави |