ЛЕКЦІЯ 2-3


Скачати 361.5 Kb.
НазваЛЕКЦІЯ 2-3
Сторінка2/3
Дата19.03.2013
Розмір361.5 Kb.
ТипЛекція
bibl.com.ua > Культура > Лекція
1   2   3

Логічне мовлення формується на основі:

1) навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на нагромадження знань (логіки пізнання), так і на передачу цих знань співрозмовникові;

  1. знання мовних засобів (і навіть позамовних - міміки, жестів), якими можна оформити думку;

  2. володіння технікою смислової зв'язності, тобто логікою викладу, за якої не виникає суперечностей у межах цілого тексту.

Кожен із цих чинників удосконалюється впродовж життя людини. І якщо логіку викладу може контролювати оточення (дітей її навчають дорослі, учителі, пізніше можуть коригувати співрозмовники, усні й писемні зразки), то логіку пізнання контролює сам мовець. І якщо слова наздоганяють або випереджають думку, то виникає небезпека бути не зрозумілим, до того ж алогізми у мовленні, як правило, "готуються" помилками у ході пізнання.

Ліквідувати екстралінгвальні причини логічних помилок (через незнання прийомів логічного мислення, неволодіння ними) можна шляхом удосконалення виховного процесу в дошкільний і шкільний періоди життя людини, поліпшення соціально-психологічних умов її навчання, фізичної та інтелектуальної праці, відпочинку, фізичного розвитку особистості і т. ін. А лінгвістичні умови логічності забезпечує сама мовна система, засвоєння якої теж триває практично все життя.

Логічним буде мовлення, у якому:

  • сполучення одного слова з іншим несуперечливе (одне судження правильне, друге хибне, третього не дано);

  • слова розташовуються в логічній послідовності, яка відповідає ходові думки і за якої не виникає смислових непорозумінь;

  • не порушено смислових, структурних, інтонаційних та експресивних зв'язків у межах цілого тексту, яким передається зв'язок несуперечливих суджень.

Причинами помилок у логіці викладу, на наш погляд, можуть бути:

1. Поєднання логічно несумісних слів (за винятком оксюморона, коли поєднання логічно несумісних понять формує нове поняття, відмінне від тих, що формально наявні в структурі), порівн.: алогізми жахливо добрий, убивчо щедрий, страшно гарний і оксюморони солодка мука, дзвінка тиша, холодний жар, гарячий сніг та ін.

  1. Введення у фразу зайвих слів (плеоназмів), які структурно обтяжують фразу, залишаючись семантично "порожніми", напр.: місяць травень, на долонях рук, відступити назад, цільове призначення витрат, моя власна думка, моя автобіографія, інтелектуальний розумовий процес.

  2. Підміна особової форми дієслова зворотною або навпаки: правильно вибачте мені ~ неправильно вибачаюсь; перестань цим нервуватись -перестань цим нервувати, надумав собі купити - надумався собі купити.

  3. Неправильна побудова рядів однорідних членів речення, коли в нього входять родові й видові поняття, напр.: письменники і поети, діти і дошкільнята, студенти і молодь, розумний брат і з сивиною чоловік; корови, свині, кури, птиця; кущі, дерева і ялини.

  4. Неправильне (архаїчне) утворення аналітичних граматичних форм: - майбутнього часу, напр.: буду писав, буде хотів, будеш знала, будете

сидіти, будете жили - це не лише діалектні форми, а й розмовні у багатьох носіїв літературної мови; повинно бути: буду писати, буде хотіти, будеш знати, будете сидіти, будете жити; ступенів порівняння прикметників: самий найяскравіший, самий найкрасивіший, саме найдорожче, сама найдоросліша, самий найглибокий; треба: найкращий, найдорожче, найдоросліша, найглибший; конструкцій на позначення неповноти ознаки: дещо грубуватий, ледь теплуватий, трохи синюватий, частково твердуватий, більш точніше, більш виразніше, більш чіткіше, більш вдаліше; треба: грубуватий, ледь теплий, синюватий, трохи твердий, точніше, виразніше, чіткіше, більш вдало.

  1. Неправильна координація між складним підметом і дієслівним присудком: дехто (кожен) з нас знали (зам. знав), дехто з дітей принесли книги (зам. приніс), батько з сином пішов (зам. пішли), сто один учень купили (зам. купив) путівки; ста п'ятдесяти одного процентів (зам. процента!) плану.

  2. Порушення порядку слів у простому реченні або порядку розташування компонентів складного речення, напр.: Гнів викликав біль (чи Біль викликав гніві). Успіх забезпечив досвід (чи Досвід забезпечив успіх?). Він знайшов книжку в бібліотеці, яку давно хотів мати (чи В бібліотеці він знайшов книжку, яку давно хотів мати?).

  3. Недоречне вживання дієприслівникових зворотів замість підрядних речень часу: Принісши цю книжку, йому дозволили взяти іншу. - Йому дозволили взяти іншу книжку, коли він приніс цю. їй, повернувшись у село, обіцяли знайти роботу за фахом. - Коли вона повернулась у село, їй пообіцяли знайти роботу за фахом.

  4. Неправильне використання сполучних засобів у складних реченнях: Ці листи не лише поповнили матеріали шкільного літопису, а (треба а й) назавжди запали в юні серця. Завтра вдень невеликий та мокрий сніг (сполучи, зайвий). А якщо люди працюють з азартом, тим (треба то) багатша і красивіша їх держава. Ця людина дуже цікава, хоч (треба але) не всі про це знають.

10. Порушення смислового зв'язку (який досягається лексичним повтором, вживанням анафоричних займенників, "нанизуванням" речень) між окремими висловлюваннями у тексті: Наші сусіди давно захоплюються виробами з лози. Вони (хто - сусіди чи вироби?) дуже гарні й уст, хто їх знає, подобаються.

11. Невміння поділити текст на логічні частини (на письмі – невміння виділити абзаци, які засвідчують етапи мислення, паузи у мовленні).

12. Поява стилістичного дисонансу, який створюється недоречним вибором синтаксичних конструкцій (це т.зв. телеграфний стиль у розмовному і публіцистичному стилях або невмотивоване стягування в одне складне речення групи закінчених речень), порівн.: 1. Ще можна добре продумати план екскурсії. Адже буде вона восени, коли в Карпатах сніг і мороз. Ми поспішили зі списками. Не врахували вартість путівок. Тепер уже так і буде. 2. Якби я знала, що це буде так важко, то почала б працювати над темою раніше, бо я зволікала, а час не жде, тепер треба поспішати, а роботи й без цього багато, і ніхто її за тебе не зробить або зробить не так.

13. Відсутність у тексті чіткої тричленної структурної побудови (вступу, основної частини, висновків) або інформативна недостатність якоїсь частини.

Багатство (різноманітність) мовлення

Звичайно, багатство й різноманітність не є абсолютними синонімами. Ці слова фіксуються термінологічними словниками, а тлумачні подають такі значення, які могли б стосуватися якісної оцінки мовлення: Багатство велика кількість, багатоманітність8.

Джерелами багатства й різноманітності мовлення є: лексичні, фразеологічні, словотворчі, граматичні, стилістичні ресурси мови, які склалися мовною практикою всіх попередніх поколінь носіїв цієї мови і які збагачуються з розвитком суспільства. І чим рідше в певному тексті (мовленнєвому просторі) повторюються одні й ті ж знаки, комбінації знаків, тим мовлення багатше. Але не можна багатство ототожнювати з кількістю застосованих для передачі певної інформації знаків: головне - інформативна, а не кількіснослівна виповненість тексту (нерідко кількома словами буває сказано більше, аніж довгими деталізованими розповідями). Пригадаймо: лаконічність - сестра таланту; щоб словам було тісно, а думкам просторо; не кількість, а сила слова будує думку; багатство мовлення твориться не кількістю слів, а кількістю значень і т.д.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення формується не лише за словниками - словники, якими б багатими вони не були, усе ж не цілком охоплюють мову народу, усіх його етнічних, соціальних груп, та й у своєму розвитку мова випереджає словник.

Лексичне і фразеологічне багатство мовлення твориться синонімічними рядами: чим повніший синонімічний ряд, тим більша можливість відбору відповідно до змісту й мети висловлювання. Важливо, щоб мовець володів синонімічними ресурсами мови як у всіх її стильових різновидах (синоніміка побутової, термінологічної, ділової та ін. лексики), так і в усіх її лексико-граматичних класах слів (іменникова, прикметникова, займенникова, дієслівна, прислівникова синоніміка, синоніміка фразеологізмів). Окрім того, треба враховувати внутрішньорівневу синонімію (напр., в літературній мові) і міжрівневу (напр., в літературній мові та діалектах), яка має стилістичне застосування в розмовному, художньому, частково і в публіцистичному стилях (порівн.: насміхатись -кепкувати - кпити - кеп чинити - діал. сміха правити; хизуватись -юноритись - носа дерти - кирпу гнути).

Як відомо, багатство лексики - це і багатство значень, а не лише лексем. Тому засвоїти всі можливі значення багатозначних слів - головна вимога до мовця. Уміле використання полісемантичних слів є прийомом економії словесних одиниць, збереження інформаційної повноти мінімальними засобами.

Багатство слів і багатство значень неможливе без багатства форм. І тут мова володіє невичерпними ресурсами: у словотворі й словозміні варіанти структур і варіанти форм зберігаються з прадавніх часів і примножуються кожним наступним поколінням. Іменники можуть мати паралельні форми роду (зал - зала, клавіш - клавіша, спазм - спазма, перифраз - перифраза, абрикос — абрикоса), відмінків (Д.в. брату - братові, сину-синові, М.в. на батьку-па батькові, Зн.в. вівці—овець, воли-волів, коні-коней). Активно функціонують паралельні відмінкові форми числівників (Р.в. одинадцяти -одинадцятьох, Д.в. двадцяти - двадцятьом; М.в. на десяти - на десятьох). Великі семантико-стилістичні можливості мають прикметникові паралелі: присвійні прикметники (материн - материнський, братів - братовий, батьків - батьківський, Дніпрові - дніпровські); стягнені й нестягнені форми прикметників (білі - білії, добра - добрая, синє — синєє); повні й короткі прикметникові форми (повний - повен, дрібний - дрібен, зелений - зелен, радий -рад, славний - славен). Фонетичні варіанти також урізноманітнюють мовлення, сприяють його виразності, порівн.: на тому - на тім, до сходу сонця - до схід сонця, лише - лиш, ходити - ходить, чому - чом, гуляє - гуля, знатися - знатись та ін. Звичайно, усі ці варіанти, зберігаючи спільність значення, різняться функціонально в стилістичному або експресивному планах.

Лексичне й семантичне багатство виявляється у фразі і тексті, тобто невіддільні від структурно-організаційних ознак мовлення. В основному організація мовлення визначається на рівні синтаксису. Тут багатство примножують:

• паралельні синтаксичні конструкції (синтаксичні синоніми, варіанти), напр., підрядне речення часу - і дієприслівниковий зворот, підрядне означальне речення - і дієприкметниковий зворот, сполучення дієслова з іменником - і з інфінітивом: продовжити читати - продовжити читання, перестати грати — але припини гру!,

  • зворот активний - пасивний: сонце висушило озеро - озеро висушено і сонцем, трактор зорав ниву - ниву зорано трактором,

  • варіанти граматичних форм, напр., майб. час: буду писати - писатиму -напишу, наказ, сп.: пишіть! - писали б! - хай пишуть!, ступ, порівн.: гарний - кращий, найкращий, кращий за всіх, щонайкращий, розм. самий красивий,

  • форми числа: мн. всюди степи - всюди степ, степ..., усе літо йдуть дощі - усе літо дощ, дощ, дощ,

  • описові фразеологічні й перифрастичні звороти, напр.: осідлати сталевого коня - стати трактористом, бійці невидимого фронту - розвідники, люди в білих халатах - лікарі, з’їсти пуд солі - набути досвіду,

  • оказіоналізми (потенціалізми) художнього й публіцистичного стилів, напр.: відеопавутина, антиідеологія, машиноман, автобог і под. складні слова, які функціонують у фіксованих контекстах, як фразеологізми у фразеологічному оточенні.

Урізноманітнюють мовлення й варіюванням сполучних засобів (порівн. сполучники: і - та; але - та; щоб - аби; який - що; хоч - незважаючи на; тоді як - у той час як; коли - як; бо - тому що, через те що; тому що - через те що, оскільки; доки - поки - заки; (для того) щоб - з метою та ін.), і варіюванням сполучникових і безсполучникових конструкцій (напр.: Звіт не приймають - виявлено в ньому чимало помилок. - Звіт не приймають, бо в ньому виявлено чимало помилок), заміною паратаксичних структур на гіпотаксичні (порівн.: - Прийнято рішення - починаємо працювати. - Тому що (у зв'язку з тим, що; якщо...) прийнято рішення, починаємо працювати).

Отже, стилі ставлять свої вимоги щодо багатства й різноманітності. Безсумнівно, усіма засобами досягнення цих якостей мовлення активно користуються насамперед стилі розмовний, художній, публіцистичний. Багатство наукового стилю - це багатство синтаксичних конструкцій і термінологічної лексики. Щодо офіційно-ділового стилю, то замкнутість його форм визначає і певну замкнутість мовних засобів, відсутність експресивності зумовлює інтонаційну стабільність відповідно до характеру документа. Спостерігаємо стилістичну маркованість паралельних граматичних і лексико-семантичних форм. Напр., підрядні обставинні й означальні речення заступаються синонімічними дієприкметниковими зворотами в науковому, діловому, публіцистичному стилях; складнопідрядні речення часто мають своїми варіантами в художній літературі відокремлені члени речення; у науковому, публіцистичному, офіційному стилях вживають, як правило, двоскладні речення, в художньому, а інколи й у розмовному - синонімічні до них односкладні. Стилістично марковані не лише повнозначні слова-синоніми, а й службові слова (порівн. біля (нейтр.) - коло (розм.), щоб (нейтр.) - аби (розм.) і т. ін.). Вибір стилістичного варіанта залежить і від знання мовної системи (у т.ч. стилістичних її характеристик), і від багатства індивідуального словника, відчуття мови, яке формується естетичними зразками, тренуванням мислення і т. ін.

Чистота мовлення

Чистота мовлення тісно пов'язана з правильністю і нормативністю: якщо у мовленні немає порушень лексичних, стилістичних, орфоепічних та ін. норм, то воно вважається чистим. Отже, чисте мовлення — це таке, в якому немає нелітературних елементів. Чистота виявляється, на наш погляд, у трьох аспектах:

в орфоепії: правильна літературно-нормативна вимова, відсутність інтерферентних явищ, т. зв. "акценту";

у слововживанні: відсутність у мовленні позалітературних елементів

- діалектизмів, вульгаризмів, канцеляризмів, плеоназмів, макаронізмів, штампів, слів-паразитів;

в інтонаційному: відповідність інтонації змістові та експресії висловлення, відсутність брутальних, лайливих, лицемірних тонів.

Щодо нелітературного слововживання, то така небезпека для культури мовлення зберігається постійно: зміна ситуацій спілкування, їх експресивності може призвести до появи у мовленні позалітературних лексичних одиниць. Напр., у мовленні молоді спостерігається часом "замилування" жаргонізмами; людина, що багато років працює на посаді адміністратора, може неправомірно використовувати канцеляризми й поза діловим стилем; науковці іноді зловживають іншомовними термінами; людина нестримана може подеколи, у стані афекту, вдатися до лайливих слів і виразів; невиправдане прагнення бути "не таким, як усі'" штовхає деяких письменників на використання лінгвістичних раритетів, глибинних діалектизмів, псевдонеологізмів та ін.; трапляється й невиправдане "панібратське" вживання просторічних слів.
1   2   3

Схожі:

ЛЕКЦІЯ 3
Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин
Лекція 7 8
Лекція 7 Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)»
Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.)
Лекція Державна мова мова професійного спілкування
Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації
Лекція №1
Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.)
Лекція Сутність та види податків. Податкова система і податкова політика 5
Лекція Організація податкової служби і податкової роботи. Система інформаційного забезпечення 11
ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49
Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,...
Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ
Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ. Електронний документний фонд як модель управління інформаційними ресурсами....
Лекція: Інтерфейс Microsoft Word 2007: версія для друку і PDA Лекція...
Описані способи роботи з елементами управління : кнопками, списками та ін. Показані можливості налаштування панелі швидкого доступу....
Лекція: Підготовка до друку і друк документу : версія для друку і...
Показана робота з документом в режимі попереднього перегляду перед друком. Вивчаються можливості налаштування друку документу, у...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка