|
|
Скачати 1.45 Mb.
|
| Глава 5 Гасіння пожеж на відкритій місцевості Гасіння пожеж лісових масивів 265. Лісові пожежі характеризуються швидким поширенням вогню на великих площах, сильним задимленням та інтенсивним тепловим випромінюванням. Існують такі види лісових пожеж: - верхові; - низові; - підземні. 266. Розвідка лісової пожежі має проводитись, зазвичай, у супроводі осіб, які знають місцевість, із спеціалістами лісового господарства. Коли вогонь охопив велику площу лісу, розвідка та спостереження за поширенням вогню і ходом його гасіння має проводитись за допомогою вертольотів, літаків і автотранспорту з використанням картографічних матеріалів. 267. Під час розвідки пожежі необхідно визначити: - вид і розміри пожежі, рельєф місцевості, швидкість і напрям поширення вогню, очікуваний розвиток пожежі у період його гасіння, вірогідність його поширення на населені пункти, об'єкти лісозаготовок, торф’яні поля; - ділянки, де можливі найбільш інтенсивний розвиток пожежі (хвойний молодняк, ділянки лісу, де розкидане сміття, площі пожежонебезпечних культур, тимчасові склади лісоматеріалів, торфорозробки тощо); - можливі перешкоди, що призупиняють поширення вогню, і вигідні для організації захисту рубежі (дороги, просіки, річки, канави, струмки, галявини, сирі лощини тощо); -можливість і шляхи під'їзду до краю лісу, границі пожежі з метою застосування механізованих засобів локалізації і гасіння; - наявність і можливість використання природних вододжерел; - опорні лінії для запуску зустрічного вогню. 268. Під час гасіння лісових пожеж основні сили і засоби залежно від обстановки, необхідно зосереджувати з боку: - населеного пункту; - лісорозробок і торф’яних полів; - лісового масиву; - промислових, агропромислових об'єктів та об’єктів залізниці. 269. Для ліквідації лісових пожеж застосовуються такі прийоми гасіння: -у разі верхових пожеж: створення протипожежних розривів (просік) на шляху поширення вогню і запуску зустрічного вогню з відстані, що обрана з урахуванням швидкості розвитку пожежі; - у разі низових пожеж: подача вогнегасних речовин, захльостування вогню, закидання підстилки, що горить, землею, випалення лісового покриву біля опорної смуги та створення мінералізованих смуг; - у разі торф’яних пожеж у лісі (підземні): окопування канави до мінерального грунту чи насиченого водою шару торфу, а також інші дії відповідно до ст.ст. 276-282 цього Статуту. 270. Загальне керівництво гасіння лісових пожеж покладається на керівника (особи, яка виконує його обов’язки) лісового господарства, на території якого виникла пожежа. У разі загрози переростання лісової пожежі у велику чи для гасіння великої (значної) лісової пожежі створюється штаб ліквідації надзвичайних ситуацій, який повністю координує та забезпечує діяльність сил і засобів, залучених до гасіння лісових пожеж. До складу штабу входять старші начальники (командири) відповідних служб, залучених згідно мобілізаційно-оперативних планів ліквідації лісових пожеж. 271. Усі робітники, службовці і населення, які прибули для гасіння пожежі мають бути проінструктовані КГП або особою, відповідальною за техніку безпеки. У ході інструктажу визначаються шляхи відходу у безпечні місця на випадок виникнення загрози від небезпечних факторів пожежі, встановлюються спеціальні сигнали для відходу. У районі пожежі створюється медичний пункт. 272. Під час створення декількох бойових ділянок для гасіння лісової пожежі кожна бойова ділянка забезпечується поквартальними картами даної території лісу та до робіт з гасіння пожежі залучають представника лісового господарства. 273. Перед початком робіт з гасіння КГП (начальник БД) зобов'язані вказати особовому складу місце сховища від пожежі і шляхи підходу до них. У районі пожежі створюється медичний пункт. 274. На кожній бойовій ділянці має призначатися спостерігач за напрямом і швидкістю поширення вогню. 275. Під час гасіння пожежі у місцях проходження ліній електропередач (ЛЕП) слід вжити заходів щодо попередження ураження особового складу електрострумом. 276. Під час гасіння лісових пожеж, залежно від швидкості поширення вогню, має застосовуватись один з таких способів: - одночасне гасіння всієї лінії фронту вогню чи одночасне гасіння найбільш небезпечних осередків на флангах і в тилу з метою створення розривів і розбивання площі горіння на маленькі ділянки для подальшої ліквідації горіння на них. Ці способи застосовуються під час гасіння пожеж великої площі і за наявності достатньої кількості сил і засобів; - ліквідація, у першу чергу горіння у тилу і послідовний рух флангами уперед, до передньої лінії фронту пожежі з більшою швидкістю, ніж поширюється вогонь; - гасіння з початку краю лісової пожежі (передньої лінії фронту вогню) з подальшою ліквідацією вогню на флангах і з тилу; - гасіння пожежі, у першу чергу, з флангів з поступовим обмеженням головної частини пожежі. 277. Створення опорної смуги та запуск зустрічного вогню доцільно здійснювати у денний час, з обов'язковою участю представника лісового господарства. Гасіння пожеж торф’яних ланів 278. Під час горіння торф’яних ланів і родовищ можливо: - швидке поширення вогню по поверхні торф’яного лану, у разі сильного вітру - розкидання частинок, що горять, на значні відстані та виникнення нових осередків пожежі; - поширення пожежі на населені пункти, промислові (господарчі) об'єкти, сільськогосподарські угіддя, лісові масиви, штабеля і каравани торфу; - проникнення вогню до глибин торф’яного масиву; - виділення великої кількості диму з задимленням значної території; - поширення вогню всередині штабеля і по його поверхні, а також перекидання іскор на інші штабелі, особливо за напрямом вітру. 279. Під час гасіння пожеж торф’яних ланів і родовищ необхідно основні сили і засоби зосередити з боку: - населеного пункту; - промислового (господарчого) об'єкта; - основного торф’яного масиву (полів добування торфу); - лісового масиву і сільськогосподарських угідь. 280. Під час гасіння пожежі торф’яного поля і родовища КГП зобов'язаний: - організувати оперативний штаб на пожежі за участю представників місцевих органів влади; - визначити напрям і швидкість руху вогню, товщину шару торфу і його однорідність; найбільш небезпечні ділянки, а також наявність будівель газопроводів, тощо і загрози для них; - визначити наявність усіх видів вододжерел; їх об'єм і можливість використання для гасіння пожежі, за необхідності створити запас води шляхом будівництва нових вододжерел і підняття рівня води у каналах, за можливості задіяти стаціонарні та пересувні системи зрошування; - намітити границі, в яких необхідно зупинити поширення вогню; забезпечити використання переобладнаної та пристосованої для пожежогасіння техніки і розподілити її у намічених границях; - відповідно до обстановки скоректувати дії всіх пожежних підрозділів, робочих і населення, які залучені до гасіння; - за необхідністю організувати контроль за радіаційною обстановкою, передбачити заходи особового складу від радіаційного пилу; - забезпечити особовий склад через місцеві органи влади харчуванням, місцем відпочинку, а техніку - паливо-мастильними матеріалами; - для доставки у важкодоступні місця пожежної техніки, створити протипожежні розриви, тимчасові запруди і т.ін., використовувати техніку об’єктів господарювання (бульдозери, тягачі, трактора тощо); - у разі загрози поширення пожежі на населені пункти, промислові (господарчі) об'єкти, поля посівних культур організувати їх захист, для чого виділити необхідну кількість пожежних машин і людей; - організовувати цілодобове несення постової і дозорної служб силами населення і Дпд у робочому селищі, а також на місцях, де можливий перехід вогню з торф’яного підприємства чи родовища; - під час евакуації з населеного пункта керуватись відповідним планом. 281. Основним способом гасіння торф’яних полів є окопування території, що горить, до мінерального грунту чи до ґрунтових вод, з подачею водяних стволів, під час гасіння фрезерного торфу - подача стволів-розпилювачів, заливання місць горіння водою, а також рихлення торфу культиваторами до вологого шару з подальшим утрамбовуванням його бульдозерами, катками чи іншою технікою. 282. Під час горіння торф’яного масиву необхідно забезпечити дотримуання заходів безпеки, щоб уникнути провалювання людей і техніки у прогари, канали, попадання до зон з великою густиною диму. 283. Під час гасіння пожеж штабелів торфу КГП зобов'язаний: - організувати захист штабелів, які не горять, шляхом змочування великою кількістю розпиленої води, закидання сирою торф’яною масою і виставлення постових; - гасити штабелі кускового торфу, що горять, сильними струменями, а штабеля фрезерного торфу - розпиленими струменями води із змочувачами з одночасним видаленням шару торфу, що горить; - стволи подавати з боку штабелів торфу, що не горять, беручи пожежу у кільце; - для улаштування протипожежних розривів і розбирання штабелів торфу використовувати технічні засоби, що є на торфопідприємстві. 284. Після ліквідації пожежі штабелів торфу виставити постових і встановити спостереження за територією. Гасіння пожеж на складах лісоматеріалів 285. Під час гасіння пожеж на складах лісоматеріалів можливо: - швидке поширення вогню штабелями лісоматеріалів; - виникнення нових осередків пожеж на території складу і за її межами в результаті розлітання іскор; - обвалення штабелів лісоматеріалів; -завалення проїздів і підступів до штабелів лісоматеріалів та вододжерел деревиною, відходами тощо; - сильне теплове випромінювання, виникнення потужних конвективних потоків, від яких під час сильного вітру утворюються вихори з підвітряного боку штабелів з лісоматеріалами, що горять. 286. Під час гасіння пожежі на складах лісоматеріалів КГП зобов'язаний: - визначити розміри пожежі, шляхи її розвитку, загрозу переходу вогню на сусідні ділянки і квартали лісоскладу, населені пункти та інші об'єкти, використовуючи для цього всі можливі засоби руху (на великих пожежах - вертольоти); - визначити головні рубежі локалізації пожежі і можливість зосередження на них діючих стволів (рубежами локалізації можуть бути протипожежні розриви шириною не менше 25 метрів); - вжити заходів щодо забезпечення місця пожежі необхідною кількістю вогнегасних речовин (водою), потужними водяними стволами, запасом пожежних рукавів та швидкою доставкою їх до місця пожежі; - визначити можливості водопроводу на водовіддачу для необхідних витрат з стаціонарних лафетних стволів пожежних машин; - організувати евакуацію підйомно-транспортних механізмів з зони пожежі, а за необхідності використовувати їх для створення протипожежних розривів, розбирання штабелів лісоматеріалів; - одночасно зі швидким введенням у дію потужних стволів (лафетних), стволів “А” із знятими насадками організувати захист сусідніх штабелів лісоматеріалів, населених пунктів та інших об'єктів господарювання шляхом подачі додаткових ручних стволів, заповнення розривів і покриття штабелів лісоматеріалів піною, виставлення постових з членів ДПД з первинними засобами пожежогасіння і створення протипожежних розривів, розбираючи будівлі і штабелі; - використовувати для гасіння пожежі плавучі засоби (кораблі і катери), якщо склади лісоматеріалів розміщені на березі річки, водосховища тощо; - організувати самостійну бойову ділянку для запобігання виникнення нових осередків пожежі від іскор, що розлітаються, визначивши її межі з урахуванням напряму і сили вітру, надавши їй необхідну кількість сил і засобів; - застосовувати як вогнегасну речовину воду з різними домішками, що підвищують ефективність гасіння (бішофіт, змочувачі тощо); - створювати групу тилу для забезпечення подавання вогнегасних речовин до місця пожежі; - передбачати захист, та, за необхідності, швидку передислокацію пожежних машин, що встановлені на вододжерелі у зоні можливого розлітання іскор; - позиції ствольників обирати з таким розрахунком, щоб у разі руйнування штабелів ствольники не потрапили до зони завалів; - вживати заходів щодо забезпечення безпечної роботи пожежників, які управляють стаціонарними лафетними стволами з вишок; - для захисту особового складу від дії теплового випромінювання застосовувати тепловідбивні костюми (екрани), розпилені струмені води зі стволів з насадками НРТ. 287. Гасіння штабелів круглого лісу та пиломатеріалів необхідно починати з верхньої частини штабелів, у разі додаткового зосередження сил і засобів з їх торців, з урахуванням характеру укладки штабеля. Глава 6 Гасіння пожеж на об’єктах транспорту. Гасіння пожеж на залізничному транспорті 288. Під час пожежі на рухому складі залізничного транспорту, на товарних і сортувальних станціях можливі: - наявність великої кількості рухомого складу з пасажирами і різними вантажами; - швидке поширення вогню усередині вантажопасажирських вагонів, поширення пожежі на сусідні потяги, будівлі і споруди; - розтікання горючих, токсичних і отруйних рідин з цистерн і утворення загазованих зон на прилеглій території; - наявність загрози людям, які знаходяться у вагонах потяга, що горить, і сусідніх з ним потягів, виникнення паніки; - наявність великої кількості шляхів, безперервний рух потягів; - складність виявлення виду речовин, що горять, матеріалів; - обмеженість підступів і під'їздів до вагонів, що горять, та складності у прокладанні рукавних ліній; - віддаленість вододжерел; - наявність високовольтних контактних мереж, що знаходяться під високою напругою. 289. Під час прямування до місця пожежі КГП має уточнити через ЦППЗ у диспетчера потяга: - місцезнаходження рухомого складу, що горить, наявність доріг і під'їздів до нього; - чи вислано бригада для зняття залишкової напруги і маневровий локомотив; - час відправлення пожежних і ремонтно-відновлювальних потягів до місця пожежі; - у разі можливості встановити характер палаючих речовин (вибухові, отруйні, радіоактивні та інші). 290. Під час пожежі рухомого складу на залізничному транспорті, товарних і сортувальних станціях КГП зобов'язаний: - встановити місцезнаходження рухомого складу, вид вантажу, охопленого полум’ям, вжити заходів до розчеплення та відведення сусідніх вагонів, знеструмлення мереж; - підтримувати постійний зв'язок з диспетчером відділення дороги, залучаючи його для з'ясування обстановки і консультації з питань евакуації вагонів і переміщення потягів; - до початку гасіння у районі проходження контактних електромереж вимагати у керівника бригади електроконтактних мереж письмовий дозвіл щодо зняття напруги; - використовувати шляхи і способи прокладання рукавних ліній з урахуванням руху чи маневрування потягів, здійснюючи прокладання рукавних ліній, зазвичай, під рейками і вздовж шляхів; - з урахуванням особливостей залізничного транспорту призначити осіб, відповідальних за забезпечення техніки безпеки; - вжити заходів щодо захисту особового складу від отруєння токсичними речовинами; - після ліквідації пожежі токсичних речовин провести медичний огляд особового складу; - встановити наявність загрози сусіднім потягам, можливість виведення всього складу чи окремих вагонів, що горять, у безпечне місце; - організувати за необхідності захист і виведення вагонів, що не горять, зі складу чи суміжних шляхів з небезпечної зони, у першу чергу вагонів з людьми, вибуховими та отруйними вантажами, цистерн з ЛЗР, ГР; - у разі розтікання рідини, що горить, організувати обвалування ділянки чи лотків стоку цієї рідини у безпечне місце; - гасіння небезпечних вантажів виконувати відповідно до КЕЗ (Код Екстренних Заходів); - у разі нестачі води вимагати подачу залізничних цистерн з водою. 291. Під час пожеж у рухомому складі на перегонах (на шляху прямування) вимагати у відповідних служб залізниці відправлення до місця пожежі маневрових локомотивів, пожежних і ремонтно-відновлювальних потягів, платформ для завантаження пожежних автомобілів, доставки автомобілів і цистерн з водою до місця пожежі, знеструмлення електромережі і зняття залишкової напруги з контактних проводів. Гасіння пожеж у метрополітені 292. Гасіння пожеж у підземних спорудах метрополітену пов'язано з необхідністю проведення складних робіт з евакуації і рятування людей, залучення великої кількості сил і засобів пожежної охорони складністю в управління ними. 293. Під час пожеж у підземних спорудах метрополітену можливі: - наявність великої кількості людей на станціях, переходах, у вагонах електропотягів, виникнення паніки; - швидке поширення вогню і нагрітих до високої температури продуктів горіння вздовж потяга за напрямом руху повітряного потоку; - складність доступу і подачі вогнегасних речовин; - наявність на станціях та в тунелях електромереж і енергообладнання, яке знаходиться під високою напругою. 294. Під час розвідки пожежі, крім виконання загальних задач, необхідно встановити: - місцезнаходження рухомого складу і наявність у ньому людей; - можливість використання внутрішнього пожежного водопроводу, а також спеціальних пристроїв, систем вентиляції для запобігання поширенню вогню і продуктів горіння; - наявність загрози поширення вогню з підземних споруд метрополітену до наземних. 295. Під час гасіння пожежі у підземних спорудах метрополітену КГП зобов'язаний: - організувати оперативний штаб на пожежі, обов'язково включивши до його складу відповідальних представників метрополітену. Для забезпечення координації дій всіх служб, керування силами і засобами на пожежі створити оперативний штаб у місцях пожежі і групи штабу на суміжних станціях; - розвідку провести декількома розвідувальними групами за різними напрямами; - негайно організувати евакуацію і рятування людей, використовуючи для цього шляхові, ескалаторні, вентиляційні і перехідні тунелі. У першу чергу використовувати евакуаційні шляхи, що розташовані нижче рівня (відзнаки) приміщень, де проходить горіння, і переходи на інші станції; - вжити заходів для відключення силових пристроїв, установок і кабелів; - для безпечної евакуації пасажирів, обмеження поширення вогню, видалення диму визначити і організувати спільно з електромеханічною службою необхідний режим роботи вентиляції; - для запобігання швидкому поширенню полум'я вздовж рухомого складу подавати піну усередину вагонів, організувавши при цьому виведення вагонів, що не охоплені полум’ям, з небезпечної зони; - спрямовувати деякі відділення ГДЗС на прокладання магістральних ліній до розгалуження; інші - на прокладання робочих рукавних ліній від розгалуження до осередку пожежі і від внутрішніх пожежних кранів; - магістральні лінії прокладати по одному з ескалаторів, використовуючи інші для евакуації пасажирів і переміщення особового складу. 296. Для гасіння пожежі у рухомому складі, що знаходиться в тунелі, подачу вогнегасних речовин до осередку горіння організовувати з боку руху вентиляційного потоку. 297. Для гасіння рухомого складу слід використовувати розпилену воду, що подається стволами "Б". Від розгалуження, що встановлюється перед поїздом, прокладаються робочі лінії з правого та лівого боку, стволи подаються у дверні та віконні прорізи. У процесі гасіння необхідно нарощувати рукавні лінії з урахуванням того, що швидкість руху ствольників складає біля 4 м /хв. Після цього необхідно проводити догасіння з проникненням у вагони. 298. Для гасіння пожежі у рухомому складі на станції подавати 2 стволи "Б" або 1 ствол "А" на один вагон рухомого складу; 299. Для гасіння пожеж у ескалаторних тунелях з нахилом, у підплатформених приміщеннях, кабельних тунелях і у суміщених тягознижувальних підстанціях застосовувати піну. 300. Для проведення розвідки і гасіння пожежі у підземних приміщеннях (шляхові тунелі, тупики, суміщені тягознижувальні підстанції) використовувати ізоляційні протигази з терміном захисної дії не менше 3 -ох годин. Протигази з терміном захисної дії не менше 1,5 години використовувати під час проведення робіт у приміщеннях, розташованих у межах підземних вестибюлів і посадочних платформ, а також у тунелях на відстані не більше 100 метрів від станції. 301. Для проведення рятувальних робіт необхідно створювати (на станції, у тунелі) контрольно-пропускні пункти ГДЗС, де зосереджувати резервні відділення ГДЗС, запаси балонів, регенеративних патронів, ізолюючих протигазів, приладів освітлення і т. ін. 302. Як засіб зв'язку залежно від обстановки, використовувати місцевий телефонний зв'язок і установки гучномовного сповіщення метрополітену, засоби зв'язку, що є на озброєнні пожежної охорони, у тому числі і мегафони. Гасіння пожеж літальних апаратів на землі 303. Під час пожежі у літальних апаратах на землі можливо: - швидке поширення вогню у разі ушкодження паливних систем, а також горючими матеріалами внутрішнього оздоблення пасажирських салонів, вибухи балонів зі стислими газами; - загроза людям і складність евакуації в результаті заклинювання дверей і люків; - інтенсивне горіння вузлів і деталей з алюмінієво-магнієвих та інших сплавів; - значне віддалення осередку пожежі від вододжерела; - під час пожежі поза територією аеродрому - складність доставки до місця аварії пожежних автомобілів і вогнегасних речовин. 304. Під час гасіння пожежі в літальних апаратах на землі КГП зобов'язаний: - зосередити необхідну кількість сил і засобів біля злітно-посадкової смуги у разі аварійної посадки повітряного апарату підготувати засоби індивідуального захисту особового складу (теплозахисні костюми, протигази); - організувати взаємодію з керівником польотів і аварійно-рятувальної служби аеропорту; - у мінімально короткий термін організувати евакуацію пасажирів з повітряного апарату до безпечного місця; - у першу чергу ліквідувати горіння пального під фюзеляжем у районі евакуаційних дверей і люків, застосовуючи з цією метою піну, порошок чи потужні водяні струмені і одночасно охолоджуючи корпус повітряного апарата; - організувати розкривання основних і аварійних люків, а за необхідності - обшивки корпусу у спеціально означеному на корпусі місці; - для запобігання швидкому поширенню пожежі по корпусу подавати вогнегасні речовини в першу чергу до найбільш важливих частин повітряного апарата (двигуни, ґондоли двигунів, кабіну пілотів і фюзеляж), а також на ділянки , де можливі вибухи балонів і паливних баків; - ліквідувати горіння пального під повітряним апаратом під час сильного вітру водяними струменями шляхом змивання його з бетону на ґрунт чи до зливової каналізації. За відсутності вітру - шляхом покривання поверхні розлитого палива піною, хладоном, порошками чи двооксидом вуглецю; - гасити шасі, що горять, суцільними струменями розчину піноутворювача у воді з стволів “А” зі знятими насадками при напорі, необхідному для змивання розплавленого магнієвого сплаву. Забезпечити роботу ствольників у теплозахисних костюмах на безпечній відстані від місця горіння; - проводити ліквідацію горіння усередині двигунів піною, порошками, двуоксидом вуглецю, хладоном чи складом галогенованих вуглеводнів. Вогнегасні речовини подавати через вхідний пристрій, сопло двигуна і (чи) гондолу; - розвернути за допомогою тягачів повітряний апарат з метою обмеження поширення вогню за вітром; - під час пожежі повітряних апаратів на стоянці проводити охолодження водяними струменями сусідніх апаратів, що не горять, та організувати їх негайне вивезення до безпечної зони. 305. Під час гасіння пожеж повітряних апаратів в ангарах і на стоянках необхідно: - використовувати стаціонарні установки пожежогасіння; - подавати потужні водяні струмені для охолодження несучих конструкцій ангара; - використовувати для подачі стволів драбини, стапелі, трапи і пожежні драбини. Гасіння пожеж на морському та річковому транспорті 306. Під час пожежі морських і річкових суден у портах, доках і затонах можливі: - складне планування, наявність великої кількості горючого матеріалу, різних вантажів і дизельного пального, а також пустот у перегородках; - складність проникнення до осередку горіння; - складність проведення евакуаційних робіт; - швидке поширення вогню горючими конструкціями і вантажами, особливо на товарно-пасажирських суднах в трюмах і на верхніх надбудовах. 307. Під час гасіння пожеж на морських і річкових судах в портах, доках і затонах КГП зобов'язаний: - взяти у капітана судна оперативний план пожежогасіння і ознайомитись з планом приміщень, рекомендаціями, для визначення шляхів розповсюдження пожежі; - узгодити дії з капітаном судна, адміністрацією порту, пароплавства; - підтримувати постійний зв'язок з диспетчером порту, караванним капітаном, з оперативним штабом пожежогасіння і рятувальними суднами; - з'ясувати наявність і можливість використання під час гасіння пожежі, рятування людей і евакуації вантажів механізмів на суднах, а також портових кранів; - визначити необхідність відведення судна, охопленого полум’ям, від інших суден чи берегових споруджень, відведення інших суден від судна, що горить; - для гасіння пожежі у трюмі, машинно-котельному відділенні та інших приміщеннях використовувати піну, розпилену воду, а також пару від суднової парової установки чи сусіднього судна; - вимагати від капітана судна залучити пристрої, що є на судні, які попереджають поширення вогню та диму; у разі відкритого горіння палубної надбудови з урахуванням напряму вітру розвернути судно так, щоб вогонь не поширювався по ньому; - встановити спостереження за стійкістю судна (його креном, осадкою тощо.) за необхідності організувати відкачування води з трюму; - використовувати плавучі засоби для подачі води і буксирування судна, що горить, та сусідніх з ним суден. 308. Під час гасіння пожеж на нафтоналивних суднах (танкерах) КГП, крім того, зобов'язаний: - уточнити вид нафтопродуктів і ступінь заповнення ними танкерів; - зупинити всі роботи з наливання чи відкачування нафтопродуктів; - видалити з танкерів зливно-наливні пристрої і задраїти кришки люків танкерів, які не охоплені полум’ям; - організувати охолодження танкерів, охоплених полум’ям, палуби, а також охолоджувати борти судна; - заповнити, за можливості, порожні танкери водою чи інертними газами; - пожежні автомобілі чи плавучі засоби розміщувати вгору за течією річки від судна, що горить; - у разі деформації стінок танкерів і розтікання рідини, що горить, по поверхні води подавати потужні водяні струмені, вживаючи заходів для захисту суден і берегових споруд; - для попередження розтікання ЛЗР і ГР по акваторії організувати бонові загородження; - підготовку і проведення пінної атаки проводити відповідно до ст.ст. 240-241 цього Статуту. Гасіння пожеж в авто - та електротранспорті 309. Під час пожеж в гаражах, тролейбусних і трамвайних парках можливі: - наявність в гаражах автомобілів, що заправлені бензином (зрідженим газом), в тролейбусах і трамвайних парках - електромереж під високою напругою; - скупчення транспортних засобів на території гаражів, парків і на під'їзних шляхах, особливо у нічний час, поширення по них вогню; - швидке задимлення багатоповерхових гаражів і створення загрози людям, що знаходяться в них; - виділення токсичних газів під час горіння полімерних матеріалів; - наявність покриттів великої площі з горючим утеплювачем. 310. Під час гасіння пожеж у гаражі, трамвайно - тролейбусному парку КГП зобов'язаний: - одночасно з гасінням будівель подавати стволи на захист транспортних засобів; - прокладати магістральні і робочі рукавні лінії у трамвайних депо, з урахуванням руху трамваїв, вздовж шляхів і під рейками; - організувати і забезпечити евакуацію транспортних засобів з приміщень за допомогою водіїв та обслуговуючого персоналу, членів ДПД, використовуючи тягачі і трактори; за відсутності останніх організувати виведення транспортних засобів вручну. 311. Пожежі у підземних гаражах характеризуються швидким поширенням вогню на вище - і нижчерозташовані поверхи, складність подачі засобів пожежогасіння, особливо на нижні поверхи. 312. Під час гасіння пожеж у підземних гаражах КГП зобов'язаний: - одночасно з гасінням організувати евакуацію автотранспорту; - гасіння починати з верхнього поверху, що горить, та в процесі ліквідації горіння рухатись до нижчерозташованих поверхів; - проводити інтенсивне видалення диму та охолодження конструкцій, особливо перекриттів і колон. Глава 7 Гасіння пожеж в сільській місцевості 313. Гасіння пожеж у сільських населених пунктах ускладнюються недостатньою кількістю рухомої пожежної техніки, незадовільним водопостачанням і зв'язком, віддаленістю пожежних підрозділів від населених пунктів. 314. Під час пожеж у сільських населених пунктах можливо; -швидке поширення вогню горючими будівлями і матеріалами; - перенесення вогню (іскор, головень) на значну відстань; - вибухи побутового газового обладнання; - у сільських районах створюються такі пожежні формування: підрозділи Державної пожежної охорони МВС, відомчі пожежні підрозділи, сільські пожежні команди, окремі пожежні пости, добровільні пожежні команди та добровільні пожежні дружини. 315. Для гасіння пожеж у сільській місцевості використовуються пожежні автомобілі і мотопомпи, а також пристосована сільськогосподарська та інша техніка: автозаправники, автожижерозкидачі, поливальні машини, молоковози, автомобілі і трактори, обладнані навісними насосами, водороздавальники, причіпні тракторні обприскувачі і дощовальні установки, трактори з плугами тощо. 316. Під час гасіння пожежі у сільському населеному пункті КГП зобов'язаний: - через чергового по відділу внутрішніх справ, місцевий вузол зв'язку чи ПЗЧ (ЦППЗ) організувати своєчасний виклик сил і засобів, передбачених районним планом (розкладом) залучення сил і засобів, повідомити про пожежу на ЦППЗ; - одночасно з вживанням заходів щодо попередження поширення вогню організовувати рятування людей, евакуацію тварин і матеріальних цінностей (тварин); - використовувати трактори, бульдозери та іншу техніку для створення розривів на шляхах можливого поширення вогню; - виставити постових з членів СПК, ДПД, ПСО і населення з вогнегасниками та відрами з водою у разі загрози виникнення нових осередків пожежі; - мобілізувати через місцеві органи влади, адміністрацію господарства на гасіння розвинутих пожеж техніку господарства і населення. 317. Під час гасіння пожеж у тваринницьких приміщеннях КГП зобов'язаний: - вживати заходів з евакуації тварин і ввести стволи на гасіння і захист шляхів евакуації. Для звільнення тварин від прив'язування залучати обслуговуючий персонал, членів СПК, ДПД і ПСО, для прискорення евакуації худоби використовувати струмені води, які подають на тварин, що знаходяться у дальньому від виходу боці; - організувати захист сусідніх об'єктів. 318. Під час гасіння льонотрестів, сіна, соломи у скиртах і на складах грубих кормів КГП зобов'язаний: - на гасіння відкритого полум'я подавати розпилені струмені води; провести розбирання (розтягування) скирт, гасіння скирт, що горять, і захист сусідніх з ними скирт силами населення, членів СПК, ДПД, ПСО за допомогою сільськогосподарської техніки; - під час пожеж на пунктах льонообробки відключити пневмотранспорт і агрегати активного вентилювання скирт; - після ліквідації пожежі для попередження можливих повторних загорянь організовувати чергування членів ДПД і ПСО з засобами пожежогасіння. 319. Під час гасіння пожеж хлібів на корені і у валках КГП зобов'язаний: - залежно від розміру пожежі, швидкості вітру і наявності сил та засобів застосовувати такі способи ліквідації пожежі: захлистування мітлами, змочування рослинного покриву перед фронтом вогню за допомогою автоцистерн, бензовозів, автожижерозкидичів та іншої техніки, створення загороджувальних смуг шляхом орання тракторними плугами; - зосереджувати сили і засоби для припинення поширення вогню і ліквідації загрози людям, населеним пунктам, механізованим токам, виробничим і тваринницьким будівлям; - у ході гасіння постійно контролювати напрям вітру та у разі змін його напряму проводити перестановку сил і засобів. |
| УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я Заслухавши і обговоривши інформацію провідного спеціаліста з охорони праці Собчука А. М. про стан пожежної безпеки в лікувально-профілактичних... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної Ставлення керівництва МНС України до випадків самогубств серед працівників державної пожежної охорони |
| ТЕМА №10 Рятування людей на пожежі, охорона державного та особистого майна громадян від вогню – священний обов’язок кожного працівника пожежної... |
РОЗДІЛ І. Загальні положення Сучасні способи гасіння пожеж із застосуванням різноманітної пожежної техніки вимагають від особового складу пожежної охорони високої... |
| 18. Психологічний аналіз діяльності працівників пожежної охорони... Зміст і умови праці оперативних працівників пожежної охорони. Втомленість. Відновлення функціональної системи. Фактори, що визначають... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної ТЕМА: Проблема самогубств в Україні. Ставлення керівництва МНС України до випадків самогубств серед працівників державної пожежної... |
| РЕДАКЦІЙНИЙ СТАТУТ ТЕЛЕОРГАНІЗАЦІЇ Цей Редакційний статут (далі Статут) містить вимоги до створення та поширення інформації |
ТЕМА: Вступне заняття. Інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки Мета заняття: ознайомити з інструкцією з охорони праці для працівників бухгалтерії |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення занять з особовим складом 1-го караулу... Література: методичні рекомендациї по попередженню випадкив самогубства серед особового складу |
С.І. Черніков ГУ МНС в Миколаївській області майор вн служби Тема Основні вимоги “Статуту служби Державної пожежної охорони МНС України” Наказ №188-95р. Завдання гарнізонної та караульної служби,... |