I хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час; II

Скачати 1.08 Mb.

Назва	I хронологічний (первісна епоха), стародавній світ, середньовіччя, новий і новітній час; II
Сторінка	5/7
Дата	02.04.2013
Розмір	1.08 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

1 2 3 4 5 6 7

онституція 1919

К

онституція 1929

61. Утворення СРСР та роль України в цьому процесі.

30 грудня 1922 року у Москві відкрився І Всесоюзний з'їзд Рад, який в основному затвердив Декларацію про утворення СРСР і

Союзний договір. Згідно з цими документами, чотири радянські республіки — Росія, Україна, Закавказька Федерація, Білорусія — утворюють одну союзну державу. Договір визначав структуру загальносоюзних верховних органів влади та їх повноваження. Встановлювалося, що народні комісаріати поділятимуться на союзні, союзно-республіканські і республіканські. Остаточне затвердження Декларації про утворення СРСР і Союзного договору було перенесено на II Всесоюзний з'їзд Рад.

І з'їзд Рад обрав Центральний Виконавчий Комітет Союзу РСР у складі 371 члена і 138 кандидатів. 88 членів ЦВК СРСР представляли УСРР. Обрано було також чотирьох голів ЦВК, у тому числі від України — Г. Петровського. Так закріплювалося утворення єдиної союзної держави — Союзу РСР.

Доопрацювання Договору і Декларації продовжувавалося в 1923 році, коли було створено спеціальну комісію для розробки Конституції СРСР.

З ухваленням 31 січня 1924 року Конституції "союз республік" перетворився в жорстко централізовану унітарну державу. У травні 1925 були затверджені зміни до Конституції УСРР, які законодавчо закріпили входження радянської України до складу Союзу РСР. Таким чином, незважаючи на зовні демократичні форми побудови єдиної багатонаціональної держави, Українська СРР остаточно втратила рештки суверенітету.

Зі створенням СРСР міжнародні відносини передавалися до компетенції союзних органів, а угоди, укладені Україною з іноземними державами, зберігали свою чинність на її території за умови, що їх подальша реалізація забезпечувалася Союзом РСР. Відповідно до ст. 1 Конституції СРСР 1924 до компетенції союзних органів входило представництво в міжнародних організаціях, відкриття дипломатичних представництв та підписання угод із іноземними країнами.

З 10 травня 1925 року до складу Української РСР увійшла Молдовська Автономна СРР. Волюнтаристським шляхом до її складу були включені території, на яких проживало переважно українське населення. Відтак, основа нинішніх конфліктів у Придністров'ї були закладені недалекоглядною національною політикою більшовиків.

62. Органи влади та управління за Конституцією УРСР 1929р.

Найвищими органами влади визнавалися Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет і Президія ВУЦВК. Розпорядчим і виконавчим органом ВУЦВК був Раднарком УСРР. Всі перелічені органи влади мали законодавчі, виконавчі та розпорядчі повноваження у межах своєї компетенції. Таким чином, основний закон УРСР 1929 року не передбачав чіткого поділу на гілки влади, порушуючи таким чином засадничі принципи демократії.

Конституція 1929 року встановила нову періодичність скликання з'їздів Рад. Відповідно до ст. 23 Конституції чергові Всеукраїнські з'їзди Рад скликалися ВУЦВК один раз на два роки. Надзвичайні з'їзди Рад могли скликатися ВУЦВК як за власною ініціативою, так і на вимогу Рад та з'їздів Рад місцевостей, де мешкало не менше третини виборців УСРР. До виключної компетенції Всеукраїнського з'їзду Рад було віднесено затвердження змін і доповнень до Конституцій Української СРР і Молдавської АСРР, зміни кордонів Української СРР та Молдавської АСРР, вибори Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету і вибори представників Української СРР до Ради Національностей ЦВК СРСР.

Детально визначалася компетенція ВУЦВК та порядок його роботи. На своїх сесіях, які скликалися не менше трьох разів на рік, ВУЦВК затверджував бюджет розвитку народного господарства УСРР, законодавчі акти Президії ВУЦВК, проекти кодексів, а також усіх законодавчих актів, що визначали загальні норми політичного, економічного і культурного життя республіки або вносили докорінні зміни в існуючу практику роботи державних органів УСРР тощо. Вперше в конституційному розвитку України було визначено компетенцію Президії ВУЦВК, якій надавалося право видавати декрети, постанови та розпорядження, а також затверджувати декрети і постанови Раднаркому УСРР. Президії ВУЦВК було надано право законодавчої ініціативи у вищих органах УСРР. Вона мала право скасовувати постанови Раднаркому й окремих наркоматів УСРР, а також Молдавського ЦВК і окружних виконавчих комітетів. Конституція регламентувала також компетенцію Раднаркому УСРР.

63. Органи влади та управління України за Конституцією 1937р.

Конституція внесла істотні зміни в структуру центральних органів влади. Найвищим органом державної влади УРСР ставала Верховна Рада, яка обиралася громадянами України строком на чотири роки. Віднині це був єдиний законодавчий орган УРСР. Відповідно до Конституції Верховна Рада УРСР обирала Президію — колегіальний, постійно діючий орган.

Верховна Рада обирала уряд республіки — Раднарком УРСР — вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. Він мав право видавати постанови і розпорядження, перевіряти їх виконання.

Місцеві органи державної влади в областях, округах, районах, містах і селах України — Ради депутатів трудящих — обиралися населенням відповідних адміністративних одиниць строком на два роки.

Вищим органом державної влади стала Верховна Рада УРСР з такими повноваженнями: затвердження народногосподарського плану, Державного бюджету, керівництво всіма галузями народного господарства, встановлення відповідно до законодавства Союзу РСР місцевих податків, зборів і доходів, законодавство про працю, організація суду, надання прав громадянства тощо. В період між сесіями Верховної Ради її функції покладалися на Президію, що видавала укази, тлумачила закони, контролювала роботу уряду, скасовувала ті рішення обласних рад, які не відповідали законам, скликала сесії Верховної Ради, могла проводити референдуми, присвоювала почесні звання республіки, мала право помилування тощо.

Верховна Рада створювала уряд республіки — Раду Народних Комісарів як найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. Раднарком здійснював керівництво народними комісаріатами республіки та іншими йому підпорядкованими органами, об'єднував і спрямовував роботу наркоматів республіки, координував діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, керував виконкомами обласних рад депутатів трудящих.

Всі вищі органи влади в СРСР і в Україні у 20—30-х рр. були органами диктатури пролетаріату на чолі з Політбюро ЦК ВКП(б) і Й. Сталіним. Гасло диктатури пролетаріату в сталінських руках стало кривавим мечем, засобом терору проти власного народу. Внаслідок репресій загинули мільйони людей.

Почали діяти загальносоюзні, союзно-республіканські й республіканські наркомати. До загальносоюзних відносилися такі наркомати: закордонних справ; військових і морських справ;

зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфів. Другу групу наркоматів становили: Вища Рада народного господарства, наркомати продовольства, праці, фінансів, робітничо-селянська інспекція. Республіканськими залишилися наркомати земельних справ, охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, внутрішніх справ, юстиції.

Усі центральні органи управління в УРСР, хоч і називалися республіканськими, були структурними підрозділами союзної держави. Це наркомати, прокуратура, суд та ін. Ще до утворення СРСР Раднарком УСРР зобов'язував Наркомат юстиції УСРР і всі судові установи налагодити неослабний контроль за додержанням здебільшого російських або розроблених на їх основі декретів, постанов і розпоряджень радянської влади.

64. Судоустрій в СРСР та УРСР за судовою реформою 1938р.

Принципові положення про організацію та діяльність судів і органів прокуратури республіки були викладені в Конституції УРСР 1937р., де зазначалося, що правосуддя в УРСР здійснюється Верховним Судом УРСР, Верховним Судом Молдавської АРСР, обласними судами, судами адміністративних округів, а також спеціальними судами СРСР, які утворюватимуться за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами.

Подальший розвиток і конкретизацію конституційні положення одержали в Законі про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік, прийнятому Верховною Радою СРСР 16 серпня 1938 р.

Закон про судоустрій декларував найважливіші принципи судочинства, наприклад принцип гласності. Про це йшлося і в Конституції УРСР, де в ст. 101 було зазначено, що «розгляд справ в усіх судах Української РСР відкритий, оскільки законом не передбачені винятки, з забезпеченням звинуваченому права на захист». У ст. 109 Конституції УРСР також вказувалося, що «судочинство в Українській РСР провадиться не українською мовою з забезпеченням для осіб, які не володіють мовою більшості, повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача, а також права виступати в суді на рідній мові».

У Законі подальшого розвитку набув принцип виборності суддів. Так, Конституція УРСР визначала, що Верховний Суд республіки обирається Верховною Радою УРСР строком на 5 років, обласні суди — обласними Радами депутатів трудящих на такий самий строк, народні суди — населенням строком на 3 роки. Але реорганізацію судової системи в Україні відповідно до Закону про судоустрій і Конституції УРСР здійснити до кінця не вдалося, бо цьому перешкодив напад фашистської Німеччини.

65. Проголошення самостійності Карпатської України 15 березня 1939р.

За Мюнхенською угодою 30 вересня 1938 року Судетська область Чехословаччини без її згоди була передана Німеччині. Скориставшись сприятливою ситуацією, чехи та закарпатські українці стали домагатися отримання автономії для своїх народів.

У жовтні 1938 року уряд Чехословаччини надав Закарпаттю статус автономної республіки. У кінці жовтня відбулося формування першого українського уряду. Його очолив Андрій Бродій, якого як угорського агента вже через 2 тижні було заарештовано. Посаду прем'єра обійняв Августин Волошин.

22 листопада 1938 року Чехословацька Республіка ухвалила закон про Конституцію Карпатської України. Уряд розгорнув роботу з підготовки виборів до Сейму Карпатської України. Проте останнє слово в розв'язанні проблеми Закарпаття належало Німеччині, на підтримку якої розраховували карпатські українці.

З проголошенням автономії Карпатської України українська карта в руках Гітлера стає справжнім козирем. Він використовує її як засіб тиску і шантажу у відносинах як з потенційними противниками, так і майбутніми союзниками. Угорська влада неодноразово зверталася до Гітлера, претендуючи на Закарпаття. Однак спочатку пропозиції були марними. Нарешті 2 листопада 1938 року за рішенням Віденського арбітражу Карпатська Україна мала поступитися Угорщині Ужгородом, Береговим, Мукачевим та прилеглими до них районами, де мешкало 1 млн. 100 тис. людей. Столицею Карпатської України став Хуст. Гітлер прагнув перетворити Угорщину на свого сателіта, тож передача частини Закарпатської України була своєрідним авансом майбутньому союзникові Німеччини.

В Хусті уряд А.Волошина розпочав будівництво української державності. 12 листопада 1938 року відбулися вибори до Сейму — вищого законодавчого органу країни. Українське національне об'єднання отримало на виборах 86,1 відсотка голосів. Однак орієнтація на гітлерівську Німеччину себе не виправдала. Гітлер вирішив передати все Закарпаття Угорщині. У ніч на 15 березня 1939 року угорські війська розпочали окупацію території Карпатської України.

Саме в цей день сейм ухвалив закон, який проголосив Карпатську Україну незалежною державою з республіканською формою правління на чолі з обраним Сеймом президентом. Узгоджувалась національна символіка. Жовто-синій прапор символізував державність Карпатської України, а українська мова — її сут-нісний національний зміст.

Дізнавшись про початок агресії з боку Угорщини, А.Волошин звернувся до Німеччини з проханням прийняти Карпатську Україну під свій протекторат. Однак Гітлер порадив українцям не чинити опору угорцям.

Проте закарпатські українці не збиралися розлучатися з державністю, яку щойно проголосили. Кілька тисяч бійців воєнізованого формування „Карпатська Січ" вступили до нерівного бою із 40-тисячною угорською армією. У боях полягло близько 5 тисяч закарпатців. Закарпатська Україна була окупована фашистською Угорщиною. Головною причиною падіння Карпатської України було те, що вона не отримала міжнародної підтримки. її незалежний статус не був визнаний ні Чехословаччиною, ні іншими державами. Проголошення незалежності було швидше політичним, ніж юридичним актом. З відкритою неприязню поставилося до незалежності Закарпаття керівництво СРСР, тому що вбачало в Карпатській Україні небезпечне вогнище українського самостійництва. Хоч українська державність на Закарпатті проіснувала кілька днів, проте продемонструвала жагу українців до творення власного, самостійного життя.

66. Юридичне оформлення воз'єднання Західної України та Північної Буковини з УРСР.

Перш ніж розпочати відкриту агресію проти Франції та Англії Гітлеру потрібно було забезпечити тил на сході. Тому він почав шукати порозуміння з Москвою, яке готовий був купити ціною західних українських і білоруських земель. Це йому вдалося, і 23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад

До пакту входив секретний протокол, в якому Гітлер і Сталін домовилися про розподіл Європи і відповідні сфери впливу та окупації. Так, Литва входила у сферу інтересів Німеччини, а Естонія. Латвія, Фінляндія були віднесені до сфери впливу СРСР. Відповідно до протоколу у випадку збройного німецько-польського конфлікту німецькі війська не повинні були просуватися далі рубежу рік Нарев, Вісла, Сян.

1 вересня 1939 р. фашистська Німеччина напала на Польщу, розв'язавши другу світову війну. За три тижні польська дер» переїхала існувати. 17 вересня 1939 р., згідно з таємною угодою, Червона армія вступила в Східну Польщу і за 12 днів захопила Західну Волинь та Галичину. Але на цьому розподіл суверенної польської держави, а разом з тим і західно-українських земель не закінчився. Торгівля чужою територією продовжувалась. Сталіну стало відомо, що Гітлер планує перетворити Литву на протекторат і готується до вторгнення Тому він запропонував Гітлеру частину Польщі замість Литви, яка повинна була перейти до сфери впливу СРСР На цій підставі новий радянсько-німецький договір «про дружбу і кордони» від 28 вересня 1939 р «уетійнив кордони між Німеччиною та СРСР вздовж Сяну та Бугу»

На території Західної Волині і Східної Галичини, що була занята Червоною армією, розгорнулась підготовка до виборів у Народні збори Західної України. 22 жовтня 1939 р. виборці, які голосували згідно з радянськими традиціями за наперед ухвалений список кандидатів, обрали 148 депутатів.

Народні збори Західної України, що відбулися 26—28 жовтня 1939 р. у Львові, проголосили встановлення радянської влади на всій території Західної України, а також звернулися з проханням до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР про прийняття Західної України до складу СРСР і УРСР. Для передачі цього про хання було обрано повноважну комісію у складі (і(і осіб. Було також прийнято Декларацію про конфіскацію поміщицьких і монастирських земель, про націоналізацію банків і великої промисловості.
1 листопада 1939 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон про приєднання Західноі України до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік з об'єднанням її з Українською Радянською Соціалістичною Республікою. 15 листопада 1939 р. Верховна Рада УРСР розглянула заяву повноважної комісії Народних зборів і вирішила «прийняти Західну Україну до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки і возз'єднати тим самим великий українсь
кий народ в єдиній українській державі».

У секретному протоколі до пакту від 23 серпня 1939 р. Німеч-м визнала заінтересованість СРСР у Бессарабії, і 28 червня 1940 р Червона армія переходить р. Дністер, а ЗО червня виходить на ий кордон з Румунією. За порадою німецької сторони румунська армія відходила організовано, без бою. Так сталінський режим змусив Румунію зректись на користь СРСР Північної Буковини та Бессарабії.

2 серпня 1940 р. Верховна Рада СРСР задовольнила прохання представників Бессарабії та Північної Буковини про прийняття їх до складу СРСР. Було також схвалено закон про включення Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії — Хотинського, Акерханського та Ізмаїльського до УРСР.

Указом від 4 грудня 1939 р. Верховна Рада СРСР встановила новин адміністративний поділ Західноі України й утворила шість областей - Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Ста-шелавську. Тернопільську, які було поділено на райони. 7 серпня 1940 р. у складі УРСР з Північної Буковини й основної частини Хотинського повіту Бессарабії було створено Чернівецьку область, а на основі Акерманського та Ізмаїльського повітів — Акерманську
область, яка 3 грудня 1940 р. стала називатися Ізмаїльською.

Включення у 1939—1940 рр. споконвічних українських земель— Західної України, Північної Буковини і населених українцями трьох повітів Бессарабії до складу УРСР, без сумніву, було подією історичної ваги, оскільки вперше за багато століть українці з'єдналися в межах однієї державної структури. Нарешті ідею «злуки» було втілено в життя.

Чимало соціально-економічних заходів було здійснено на західноукраїнських землях. Зокрема, було проведено конфіскацію поміщицьких земель та експропріацію польських землевласників. Безземельне і малоземельне селянство одержало понад 1 млн гектарів землі, велику кількість худоби, насіння тощо. Багато було зроблено для зміцнення системи освіти, значно поліпшилось медичне обслуговування населення та їв.

Але приєднання українських земель до УРСР супроводжувалося насильством і сталінськими репресіями. Тому навіть потрібні й корисні починання, що реалізовувалися за «радянською адміністративно-командною методикою», часто призводили до негативних наслідків. Так, націоналізація великих підприємств зачіпала й дрібні ремісничі майстерні і кустарів, грубо порушувалися закони в галузі оподаткування, хлібозаготівель. Уже з весни 1940 р. розпочалася явно передчасна колективізація, яка супроводжувалася широкомасштабними репресіями. У селах насильно відбирали землю не тільки отриману, а й приватну.

Ліквідація старої системи управління поєднувалась з висиланням із Західної України службовців колишнього держапарату, органів суду, прокуратури, поліції разом з їхніми родинами. Відразу почалися арешти і заслання колишніх функціонерів буржуазних партій, підприємців, поміщиків. Жертвою сталініцини стала також українська інтелігенція, діячі науки, культури, мистецтва. Висила-лися і колишні члени КПЗУ. Як метод політичного переслідування або адміністративного покарання широко використовувалася депортація — висилання і заслання без правових на те підстав. Уніфікація державного ладу й управління в нових областях здійснювалися жорстокими адміністративними методами. Зі сходу прибували керівні кадри, які зовсім не враховували специфіку місцевого економічного і духовного життя. Усе це призвело до того, що перше знайомство :» радянською системою мало для західних українців в основному негативні наслідки.

67. Надзвичайні органи державної влади під час Великої Вітчизняної Війни 1941 - 45р.р.

Війна спричинила посилення централізації управління, виникнення надзвичайних (неконституційних) органів влади. Уся повнота влади в країні була зосереджена у створеному Державному Комітету Оборони на чолі із Й. Сталіним.

На місцях для оперативного керівництва найбільш важливими військово-промисловими комплексами призначалися уповноважені Комітету Оборони. Діяли «штаби», «оперативні групи», «комітети» оборони у складі місцевих партійних і радянських керівників, представників військового командування.

Стратегічне керівництво збройними силами здійснювала Ставка Верховного головнокомандування. Керівництво цим військово-політичним органом також здійснював Й. Сталін.

Потреби фронту спричинили структурні зміни і перебудову діяльності конституційних органів державної влади СРСР та союзних республік. Найважливішими напрямками її діяльності стали забезпечення постачання армії, евакуація та перебудова промисловості на випуск військової продукції. Поряд із цим відбувалась інтенсивна мобілізаційна робота по формуванню військових частин, народного ополчення, винищувальних батальйонів, партійних загонів.

Верховна Рада УРСР, місцеві Ради, більшість депутатського корпусу яких перебувала на фронті та в партизанських загонах, припинили сесійну роботу. Продовжували в евакуації діяти Президія Верховної Ради УРСР, та, певною мірою, виконкоми місцевих Рад.

Закономірно зросла роль Президії Верховної Ради СРСР, указами і постановами якої вводився воєнний стан, проголошувалася мобілізація, затверджувалися зміни в законодавстві, адміністративно-територіальному устрої, створювалися наркомати і призначалися наркоми, ратифікувалися міжнародні договори тощо.

68. Перебудова в системі місцевих органів влади УРСР під час Великої Вітчизняної Війни.

З перших днів Великої Вітчизняної війни змінилися напрями діяльності, організація системи місцевих Рад України. Вони стали складовою частиною воєнного механізму країни, відбувся перерозподіл у галузі оборони на користь надзвичайних і військових органів і підпорядкування їм з цих питань місцевих органів влади. Місцеві Ради депутатів трудящих та їх виконкоми проводили певну роботу, спрямовану на «будівництво оборонних споруд, створення місцевої протиповітряної оборони. Вони керували перебудовою підприємств оборонної промисловості, налагоджували професійно-військове навчання, забеспечували охорону майна. Нацисти, захопивши Україну, ліквідували Ради»

На Україні, як і в інших прифронтових районах СРСР, згідно з Указом про воєнний стан місцеві Ради повинні були сприяти військовому командуванню в організації оборони. Тому військово-організаторська робота стала домінуючою у діяльності місцевих органів влади. Найважливішими напрямами цієї роботи були: «забезпечення обов'язкового виконання мобілізаційних заходів, участь у формуванні частин Червоної Армії, народного ополчення, знищувальних батальйонів, партизанських загонів, постачання армії, організація будівництва оборонних споруд, перебудова промисловості на випуск військової продукції, охорона громадського порядку». З'явилися додаткові предмети відання Рад: «підготовка населення до протиповітряної, протихімічної оборони, забезпечення потреб родин військовослужбовців та інвалідів війни, організація шпиталів».

Відбулися зміни в структурі апарату місцевих органів влади. Було спрощено структуру багатьох відділів, скорочено їх штати; з'явилися нові підрозділи: евакуаційні відділи або комісії, відділи з державного забезпечення, побутового і трудового влаштування родин військовослужбовців, сектори з працевлаштування та навчання інвалідів війни, бюро з обліку та розподілу робочої сили, карткові бюро тощо. Зросла роль виконавчо-розпорядчих органів. Часто замість сесії Рад практикувалися розширені засідання виконкомів з активом. По-іншому вирішувалося питання про кворум сесії місцевих Рад: вони вважалися правомочними, якщо на них були присутні 2/3 складу депутатів або членів виконкому. Останні нерідко працювали у скороченому складі, практикувалося створення надзвичайних штабів.

Для вивчення і вирішення окремих, найневідкладніших проблем Державний комітет оборони(ДКО) створював постійні чи тимчасові комітети, ради, комісії. Органами ДКО на місцях були його уповноважені та міські комітети оборони.

Першим місцевим надзвичайним органом державної влади УРСР став створений у червні 1941 р. штаб оборони Києва, до якого ввійшли партійні та радянські керівники області та міста, а також представники військового командування. У серпні 1941 р. під час Оборони Одеси створюються міська і районні оперативні групи, також наділеві надзвичайними повноваженнями.

Досвід діяльності цих надзвичайних органів влади на місцях став підставою для прийняття постанови ДКО від 22 жовтня 1941 р. про утворення перших міських комітетів оборони. Згодом прийматься рішення про утворення міських комітетів оборони у Луганську, Сімферополі, Севастополі та Керчі, але розгорнути роботу зміг тільки Севастопольський міський комітет оборони.

69. Зміни в системі правоохоронних органів УРСР під час Великої Вітчизняної Війни.

У перший же день війни, 22 червня 1941 р. Президія Верховної Ради СРСР затвердила Положення про військові трибунали в місцевостях, оголошених на воєнному стані і и районах воєнних дій, яким встановлювався порядок організації, комплектування і розгляду справ військовими трибуналами. Військові трибунали Червоної армії і Військово-Морського флоту створювались в округах, флотах, арміях, корпусах і дивізіях1

Лінійні суди залізничного і водного транспорту були також реорганізовані у військові трибунали. Військові трибунали військ НКВС будувались за територіальними ознаками — окружні й обласні військові трибунали військ НКВС. Штати військових трибуналів затверджувались спільними наказами НКЮ, НКО чи НК ВМФ СРСР. Діяльність трибуналів мала значною мірою репресивний характер.

Аж до окупації території України функціонувала і загальна судова система УРСР. В її підсудності зберігалась частина кримінальних справ, а також основна маса цивільних справ.

У перший період війни деякі обласні суди України, які опинилися у прифронтовій смузі, діяли і як військові трибунали, і як загальні суди, залишаючись у підпорядкуванні НКЮ УРСР.

Із введенням воєнного стану на території України значно розширилася мережа військової прокуратури. Наказом НКЮ СРСР і Прокурора СРСР від 24 червня 1941 р. установлювався порядок здійснення прокурорського нагляду, участі у діяльністі військових трибуналів.

Обласні та районні прокуратури прифронтової смуги були воєнізовані, а згодом на воєнний стан переведено практично всі ланки прокуратури республіки. Прокурори, що працювали в прифронтовій смузі, залишались у підпорядкуванні Прокурора УРСР, але здійснювали свою діяльність у тісному взаємозв'язку з військовою прокуратурою. Наказом Прокурора СРСР від 27 серпня 1942 р. апарат прокуратури республіки реорганізовано в оперативну групу Прокуратури УРСР. Надалі частина працівників прокуратури була призвана до лав Червоної армії, евакуйована і продовжувала свою роботу в органах Прокуратури РРФСР та інших республік.

Надзвичайні обставини першого етапу війни призвели до ще більшої централізації керівництва всіма службами державної безпеки і охорони громадського порядку.

Постановою ДКО від 17 липня 1941 р., Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 липня 1941 р. НКВС і НКДБ СРСР об'єднано в Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР. На початку серпня були об'єднані наркомати внутрішніх справ і державної безпеки УРСР.

Одним з найважливіших завдань органів внутрішніх справ та державної безпеки стала охорона тилу радянських військ. Постановою Раднаркому СРСР від 25 червня 1941 р. «Про начальників охорони військового типу» запроваджується інститут фронтових і армійських начальників охорони військового тилу. 26 червня 1941 р. наказом НКВС СРСР були призначені начальники військ з охорони тилу фронтів, у тому числі і на території України. їм підпорядковувалися прикордонні, оперативні, конвойні війська, війська НКВС з охорони залізничних споруд і особливо важливих підприємств промисловості, розміщених на території Української республіки.

Для формування, озброєння і навчання винищувальних батальйонів при НК13С УРСР. обласних, міських і районних управліннях та відділах були організовані оперативні групи. Організація і напрями роботи оперативних груп визначались у розпорядженні наркомату внутрішніх справ УРСР від 16 липня 1941 р.

На органи внутрішніх справ та державної безпеки лягла плямою репресивно-каральна функція. Це передусім участь у діяльності «загороджувальних загонів», яким, згідно з сумнозвісними наказами міністра оборони СРСР № 160 віл 16 серпня 1941 р. і № 227 від 28 липня 1942 р., надавалося право розстрілу «у позасудовому порядку» Ці загони брали участь у знищенні значно: кількості в'язнів радянських тюрем.

Основні завдання органів НКВС з розгортання в тилу ворога збройного опору сформульовано директивою НКВС УРСР від 14 серпня 1941 р. З липня 1941 р. до червня 1942 р. тільки органами НКВС УРСР було сформовано, підготовлено, озброєно і закинуто в тил ворога 778 партизанських загонів, 662 диверсійні групи, які налічували близько ЗО тис. чоловік, а також 505 розвідників, кур'срів, зв'язкових.

Відповідно до Указу «Про воєнний стан» значно розширились обов'язки органів міліції Низкою наказів, директив НКВС СРСР і УРСР конкретизовано завдання органів міліції в умовах воєнного часу. З початку війни структура міліції не зазнала особливих змін, змінилась сама організація роботи, з'явилися нові напрями діяльності, наприклад боротьба а організованим бандитизмом, дезертирами, вилучення зброї в населення. У прифронтових районах всі працівники міліції були переведені на казармений стан. При наближенні фронту багато представників міліції зі зброєю в руках стримували наступ військ противника.

70. Зміни в державному ладі України в другій половині 50-х - середині 80-х p. XX ст.).

У роки десталінізації вживаються заходи до збільшення у Верховній Раді УРСР представництва робітників і українців. 11 лютого 1957 року Верховна Рада СРСР прийняла закон про розширення компетенції союзних республік. Верховна Рада УРСР отримала право самостійно вирішувати ряд важливих питань економічного характеру. У1959 році Верховна Рада УРСР прийняла Закон про порядок відклику депутатів Верховної Ради і місцевих Рад, які не виправдали довір'я виборців. У березні 1946 року РНК СРСР було перетворено на Раду Міністрів СРСР, а наркомати — на міністерства. Аналогічні перетворення відбулися і в союзних республіках Рада Міністрів УРСР стала вищим розпорядчим і виконавчим органом республіки. Для перших повоєнних років характерним було поєднання посад першого секретаря партії і голови уряду, що є характерним для тоталітарного режиму.

У роки десталінізації підвищилась роль Ради Міністрів УРСР, як органу центрального управління, міністерств — як органів галузевого управління. Останні були піддані значній реорганізації.

Формування неототалітарного режиму потребувало встановлення більш жорсткого контролю партійних структур над органами влади і управління. (Цей процес було завершено прийняттям Конституції СРСР 1977 року і відповідних конституцій союзних республік. Фактично ж, сама структура органів влади і управління залишилася незмінною.

Вищі органи влади і управління. Вишим конституційним органом республіки вважалась Верховна Рада УРСР. Основною організаційною формою її діяльності були сесії. Чергові сесії скликалися двічі нарік. Для вирішення нагальних проблем скликались позачергові сесії. Верховна Рада УРСР була вищим законодавчим органом республіки і тільки їй належало право прийняття законів. Важливу роль у структурі Верховної Ради відігравали постійні комісії, кількість яких законодавством не обмежувалась. їхня діяльність регулювалась Положенням про постійні комісії Верховної Ради Української РСР. затвердженим 29 червня 1966 року. Правовий статус постійних комісій підтвердила Конституція УРСР 1978 року, де зазначалось, що постійні комісії створюються для "ведення законопроектної роботи, попереднього розгляду і підготовки питань, що належать до відання Верховної Ради УРСР, та інших питань, прийнятих Верховною Радою УРСР, контролю за діяльністю державних органів і організацій" (ст. 109).

Згодом, 25 березня 1980 року, було затверджено нове Положення про постійні комісії Верховної Ради УРСР.

Важливим органом влади республіки була Президія Верховної Ради УРСР. Про це свідчив той факт, що вона видавала укази, нормативні акти, які за значенням йшли слідом за законами. За Конституцією УРСР 1978 року Президія Верховної Ради УРСР "є підзвітним Верховній Раді Української РСР органом", який забезпечував організацію роботи вищого органу влади республіки (ст. 105).

Порядок засідань вищого органу державної влади визначався регламентом Верховної Ради УРСР, який було прийнято 25 березня 1980 року.

Вищим органом державного управління залишалась Рада Майстрів УРСР . У ст. 115 Конституції УРСР1978 року Рада Міністрів визначалась як наивишии виконавчий і розпорядчий орган державної влади республіки. У своїй діяльності уряд країни був підзвітний Верховній Раді УРСР. Його правове становите детально регламентував закон "Про Раду Міністрів Ураїнської РСР" від 19 грудня 1978 року За законом Рада Міністрів УРСР формувалася Верховною Радою УРСР. Постійно діючим органом уряду була Президія Ради Міністрів. Свої нормативні повноваження Рада Міністрів здійснювала шляхом видання постанов і розпоряджень, які були обов'язковими на всій території України.

Центральними органами державного управління були союзно-республіканські та республіканські міністерства і державні комітети УРСР та деякі інші органи, підвідомчі уряду. Союзно-республіканські міністерства і відомства підпорядковувалися як Раді Міністрів УРСР, так і відповідним загальносоюзним структурам, а республіканські — підлягали тільки Ради Міністрів УРСР. Кількість міністерств і відомств не була сталою. Якщо у 1967 році існувало 27 союзно-республіканських міністерств, то в 1978 році їх нараховувалося 29. Перелік центральних органів державного управління містився у Законі "Про Раду Міністрів Української РСР".

1 2 3 4 5 6 7

Схожі:

Урок з історії середніх віків 7клас Тема: Людина середньовіччя Дидактична: З'ясувати, що представляла з себе людина середньовіччя, я складались її стосунки з природою, яким було населення в цілому,...	1. Зародження філософської думки у Стародавній Індії Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст до н е в Стародавній Індії,...
Що являли собою Олімпійські ігри у стародавній Греції? У якому виді спорту змагалися атлети під час проведення перших Олімпійських ігор?	СЕМІНАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ Семінар Загальна характеристика культури Середньовіччя. 2 год Високе (Класичне) Середньовіччя від X-XI століть до приблизно XIV століття. Характеристика періоду
Дмитро Комаров повернувся з Індонезії: побував в кратері живого вулкану,... Дмитро Комаров повернувся з Індонезії, де знімав новий сезон програми "Світ навиворіт". Подорож тривала 4 місяці. За цей час Дмитро...	Календарно-тематичне планування з української літератури (7 кл.) І семестр Вступ. Художній твір як явище мистецтва, новий ірреальний світ, створений письменником
За його понтифікату папство досягло найвищої могутності в часи Середньовіччя.... У православній церкві відомий як Григорій Двоєслов. Справив найбільший вплив на церкву раннього Середньовіччя. Заснував півчі школи,...	Термін «бальні» відноситься до парних непрофесійних світських танців,... Ці танці дуже сильно видозмінювалися, будь-яка епоха європейської історії — відродження, класицизм, романтизм — породжувала своєрідний...
Цікаві факти про школу Школа, виявляється, дуже давня. Слово «школа» походить від грецького слова «сколе», що означає «дозвілля». Таких шкіл, які ми звикли...	Первісна (переоціне- на) вартість

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання