Музей С. Руданського, с. Хомутинці
Музей-кімнату Степана Васильовича Руданського в с. Хомутинцях Калинівського району було створено в 1959 році. У 1965р. розпочалося будівництво музею і вже в 1967 р. його було відкрито на місці хати батьків поета, де і народився великий сміхотворець. Портрет С.В. Руданського, виконаний його приятелем-одеським художником В.В. Ковальовим.
Музей складається з двох невеличких кімнат, що розповідають про життя та творчість С.В. Руданського. Поряд з музеєм – могили батьків Василя Івановича та Федори Порфирівни.
В експозиції музею представлені оригінальні предмети, фото, документи, які знайомлять з дитячими та юнацькими роками, петербурзьким періодом життя відомого українського поета – гумориста. Також представлено комплекс експонатів, що розповідають про ялтинський період життя поета: “На другій батьківщині Степана Руданського”.
С.В Руданський (справа) з братом Григорієм та сестрою Ольгою.60-ті рр. XIX ст.
Ще одна частина експозиції присвячена вшануванню пам’яті видатного земляка, що розповідає про дні сатири і гумору ім. С. Руданського, які традиційно відзначаються на батьківщині поета з 1981 року. Це святкування проходить у січні місяці після дня народження гумориста. В цьому будинку під час свого ялтинського побуту мешкав С.В.Руданський(ІІ поверх,два вікна зліва ) .
Михайлівська церква (1701, 1861), с. Нова Гребля
Була збудована на п. XVIII ст., однак втратила первісний вигляд під час капітальної перебудови у 1860.
Церква в стилі пізнього класицизму, цегляна, хрещата в плані, з напівциркульною апсидою, одноглава. Торці оформлені чотириколонними портиками тосканського ордеру (колони прямокутні у перетині). Портики завершені трикутними фронтонами. Верхня частина фасадів первісно була рустованою (нині руст втрачено). Перекрита куполом барокового абрису на високому світловому барабані. Стіни і фриз барабану декоровані рідко вмонтованими рельєфними кахлями. В інтер'єрі - живопис ХІХ ст.
Монастир бернардинів (XVIII ст.) : костел Діви Марії, будинок ксьондза, келії, с. Іванів
Костел непорочного зачаття діви Марії та монастир Бернардинці було зведено на кошти Соломії Холоневської у 1780р.
В 1935р костел було закрито, та і не мав він прихожан. В храмі діяв клуб, потім спортивна школа. Досі на фасаді "горить" п'ятикінцева червона зірка. Колись інтер’єр костьолу нагадував інтер'єр однієї з бокових каплиць Базиліки св. Петра у Римі. За радянські часи в приміщеннях монастирю розміщався дитячий будинок для послаблених розумом діточок. В 1991 храм було переосвячено. Зараз місцева не велика громада піклується про храм своїми власними силами. "Я не в спромозі все зробити сам", написано священиком на папірці з проханнями чим можна допомогти, який висів на дверях костелу.
Замок (1596), палац родини Холоневських (XVIIІ ст.), с. Іванів
Головною окрасою села був і залишається чудовий палац- замок магната Холоневського – одна із останніх споруд замкового будування на Поділлі. Укріплення замку мали форму квадрата, по кутах якого розміщувалися бастіони з невеликими вежами, навколо укріплення викопали глибокий рів, що заповнювався водою.
Пізніше замок втратив свої оборонні функції й був перебудований у палац, що вдало поєднував риси пізнього бароко та класицизму. Тоді ж на кошти Соломії Холоневської було зведено монастир бернардинців та костьол Непорочного зачаття Діви Марії – один з 67, що з’явилися на подільських землях у ХУІІІ ст. Він славився найбільшим на Вінниччині органом, який у 1943 р. зруйнували німецькі окупанти.
Чорний ліс – місце дислокації партизанських загонів в роки Великої Вітчизняної війни
Поблизу села Гущинці, в лісі, споруджено пам'ятник партизанам періоду Німецько-радянської війни. Зберігся партизанський табір.
Музей історії, с. Уладівське
Музей відкрито у 1976 р. Його засновником і першим директором став кандидат сільськогосподарських наук, заслужений агроном України К. Швайко. У 1982 р. музею присвоєно звання народного.
Колекція нараховує понад 2,2 тис. предметів.
Експозиція розкриває історію станції, де досліджували та створювали широко відомі сорти буряка, бобових, багаторічних грав, знайомить з діяльністю її наукових працівників Л. Семполовського, М. Буліна, В. Буліна, К. Швайка, П. Шульги, М. Кота, А. Розвадовського. Тут зібрано, зокрема, численні публікації уладівських науковців різними мовами.
Особливу увагу привертає робочий кабінет багаторічного директора станції, автора кращих сортів цукрового буряка «Уладівка» Льва Людвіговича Семполовського (1868-1960). Дослідник похований на території станції, де стоїть його погруддя. |