Музей історії авіації та космонавтики, смт. Вороновиця
Музей розміщено у палаці колишніх власників маєтку Грохольських. Триповерховий палац побудовано в стилі раннього класицизму у 70-х рр. ХVІІІ ст. У 1867 р. маєток був придбаний М. Можайським, брат якого Олександр Федорович (1825-1890), майбутній винахідник планера, впродовж 1869-1876 рр. був місцевим управителем. Саме тут було вперше випробувано модель літального апарату.
Сьогодні у фондах Вороновицького музею історії авіації та космонавтики нараховується
1 300 предметів. Щорічна загальна кількість відвідувачів - понад 2 000 осіб.
Основу збірки музею складають документи, фотографії, книги, речі, пов'язані з розвитком авіації та космонавтики, сучасне льотне спорядження, а також меморіальні предмети, що належали О. Можайському, С. Гризодубовій. У фондах зберігається колекція відеокасет з документальним фільмом "З історії розвитку авіації ХХ ст." (хроніка) та документальними фільмами з історії космонавтики ("Ю. Гагарін - секретний звіт", "Л. Каденюк - зустріч").
Музей В. Перепелюка, смт. Вороновиця
8 листопада 2000 року на честь вшанування 90-річчя Володимира Перепелюка на базі музею авіації ім. Можайського у приміщенні палацу Грохольських-Можайських у селі Вороновиця Вінницького району було відкрито кімнату-музей, присвячену народному музиканту.
Музей пропагує кобзарську спадщину українського народу, зокрема життєвий та творчий шлях кобзаря, учасника хору Григорія Вірьовки, жителя смт Вороновиця В. Перепелюка (1910—2000). Щороку тут проводиться обласне свято кобзарського мистецтва «Струни вічності», присвячене земляку; у 2013 р. - заходи в рамках всеукраїнського фестивалю поезії на Поділлі «Підкова Пегаса».
Музейна експозиція розкриває шлях В.Перепелюка до кобзарського мистецтва, зв'язки з корифеями української культури П.Тичиною, М.Рильським та ін. Про це свідчать численні книги з дарчими написами авторів, які виставлені на книжкових полицях в музеї. Творчість талановитого співця, кобзаря, майстра відкриває нам нові сторінки книги нашого українського фольклору і мистецтва.
Палац Грохольських – Можайських (XVIII ст.) смт. Вороновиця
Палац було побудовано в стилі раннього класицизму у 1770-1777 рр...
У середині ХVIII ст. Вороновиця стає власністю польського магната Михайла Грохольського, і зостається в цій сім'ї понад 100 років. У 70-х роках ХVІІІ ст. Грохольські будують на місці старого панського маєтку великий палац. Палац було побудовано в стилі раннього класицизму, в 1770-1777 рр. Архітектурні прийоми будівництва запозичені із Італійської архітектурної епохи Палладіо - палаци з легко вигнутими боковими крилами. Схема палацу - основний об'єм палацу з портиком та фронтоном, який доповнюється по боках галереями, фланкіруємими павільйонами. Можливим архітектором був Д. Мерліні, який в 1774-1777 роках був королівським архітектором і розробляв проекти палаців польським магнатам, проживаючим на Україні.
Триповерховий об'єм палацу є центром композиції маєтку. Він розташований на самій високій точці місцевості. При допомозі широко розставлених полуовальних крил, будинок наче "обнімав" тих, хто наближався до палацу. По периметру крила охоплює орнамент із гирлянд плодів і квітів, який чередується з бичачими черепами - мотив далекого язичного минулого.
Загальна площа приміщення будинку 2500м. В приміщенні розташовано 43 кімнати: 1-й поверх - вестибюль, гардероб, прийомна, служби. 2-й поверх - парадні кімнати, їдальня, кабінети, бібліотека. 3-й поверх - жилі кімнати, приміщення для прислуги. Найбільш парадними і багато оформленими були зали другого поверху південного крила, де зберігся скульптурний декор стелі (тепер тут розташований музей авіації та космонавтики).
Михайлівська церква (1752), смт. Вороновиця
 
Церква дерев'яна, тризубна, триглава. Всі зруби восьмикутні в плані, перекриті бароковими верхами з перехватом на високих восьмериках із одним заломом. До бабинця примикає прибудований пізніше тамбур. Низько розташоване піддашшя підкреслює високі пропорції зрубів. В інтер'єрі домінує висотно розкритий простір. Центральний зруб відділений від бабинця фігурною двоярусною аркою-вирізом. На стінах - масляний живопис XIX ст.
Костел Михайла Архангела (1793), смт. Вороновиця
Костел Св. Архангела Михайла побудований і оформлений в 1793 р. на кошти Ф. Грохольського. Храм виконаний у стилі пізнього бароко. У радянські часи святиня була закрита, в приміщенні розмістили будинок культури. В даний час храм діючий.
Музей історії с. Оленівки
Музей створено в 1995-1996 рр. за підтримки голови КСП "Поділля" М. Верби та сільського голови Л. Лясковської. Організатором та оформлювачем музею став сільський художник, вчитель І. Присяжнюк. В основу музейної колекції покладено його приватну збірку.Музейна колекція нараховує понад 700 предметів.
Музейна збірка відображає певні етапи розвитку с. Оленівки. Найцікавішими є колекції предметів побуту, одягу, знарядь праці, а також фотографії і документи працівників сільського господарства, відомих земляків та учасників Великої Вітчизняної війни.
Експозиція музею висвітлює заснування с. Оленівки, розвиток села II пол. ХІХ - поч. ХХ ст., передвоєнного часу (1930-1941), роки Великої Вітчизняної війни та II пол. ХХ ст.
Ініціатором і натхненником нового музею став місцевий художник, учитель Іван Оксентійович Присяжнюк. Поряд зі знаряддями праці селян, одягом, посудом, предметами побуту, в музеї представлені картини художника І.О. Присяжнюка. Всі експонати музею подаровані місцевими жителями, які охоче брали участь у його створенні та поповненні.
Музей історії с. Жабелівки
Найпоширенішими видами ремесел в с. Жабелівка здавна були ткацтво і вишивка. Вироби цих ремесел зберігаються в музеї історії села, який відкрито за активної участі місцевого жителя Андрія Анатолійовича Присяжнюка. З жовтня 1989 р. за сприяння директора Жабелівського колгоспу ім. Мічуріна Сергія Тарасовича Качалко, було відкрито музей «». Для цього збудували селянську хату, що була втіленням традиційного селянського житла краю. В хатині розміщена піч, речі побуту селян, одяг, початку XX ст. В сінях – виставка глечиків та домотканих полотен.
В другій половині хати зберігаються муляжі домашніх тварин, знаряддя праці селян: прядка, кужіль, коса з граблями, мотовила, верстат для ткацтва. 11 Серед експонатів музею є і рушники, вишиті народною майстринею села Уляною Яківною Містотою. Крім хрестика, довбанки, болгарського хреста, Уляна Яківна вишивала різноманітними видами гладі (односторонньою і двосторонньою). Вишиті рушники майстрині характеризуються мотивами геометричного і рослинного орнаментів. Візерунки на них зображуються у вигляді умовних знаків – символів, які наповнені певним змістом. Її роботи вирізняються тонкістю виконання і багатством колориту. А поєднання традиційних орнаментів з сучасними смаками робить її вироби багатогранними та надзвичайно майстерними.
Сьогоднішня оселя Новіцьких – своєрідний музей. Адже в доробку майстрині понад 70 вишитих картин, рушників, доріжок, скатертин.
Скеля М. Коцюбинського на березі річки Південний Буг, Сабарівська ГЕС
У Вінниці біля водосховища на правому березі Південного Бугу серед інших скель піднімається скеля, назва якої пов'язана з іменем українського письменника Михайла Коцюбинського, що народився в цьому місті. Долина річки тут неширока, глибоко врізана в давні кристалічні породи. Сучасне русло, будучи затисненим між скелястими берегами, ледь меандрує в межах заплавної тераси, острівки якої витягнуті вздовж річки. Скелі розбиті вертикальними і горизонтальними тріщинами на окремості неправильної форми.
Вони складені гранітоїдами (віком 2150 млн. років), переважно чарнокітами — породами середньо-, рідше дрібнозернистими, темно-сірими з синюватими і зеленуватими відтінками, що обумовлені наявністю плагіоклазу, піроксену і кварцу. В них часто містяться також такі мінерали, як біотит і амфіболи. Місцевість дуже мальовнича, урвисті скелі берегів річки надають їй характеру мальовничого ландшафту.
Ставка Гітлера «Вервольф», смт. Стрижавка
Будівництво ставки проводилося у два етапи:
- жовтень 1941 ? вересень 1942,
- грудень 1942 - липень 1943.
Головним підрядником виступала німецька військово-будівельна організація «Тодт»."Вервольф" фактично був зменшеною копією іншої ставки Гітлера "Вольфшанце" в Східній Прусії. Він являв собою велике баракове поселення в лісовій місцевості. Територія була розділена на зовнішню і центральну зони. Центральна зона перебувала під особливо суворим режимом охорони. Наземну частину складали 81 будівля, майже всі вони були побудовані з дерева. На території ставки розміщувалися казарми, будинки керівного складу, їдальні, лазні, склади, штаб коменданта, канцелярія, бюро перепусток, телефонна станція, спортивна зала, басейн, гестапо, робочий штаб Гітлера та інші об'єкти. Підземна частина - 3 залізобетонних бомбосховища загальною площею 81,5 кв. м. Територія була замаскована, всі будівлі пофарбовані в темно-зелений колір. Над підземними спорудами посаджені дерева, кущі. Навколо ставки були споруджені 36 спостережних веж.
Електроенергія подавалася з Вінниці, однак, в резерві були 3 дизельні генератори.До території ставки була прокладена залізнична колія. Поблизу ставки розміщувалася злітна смуга для літаків.
Національний музей-садиба М.І. Пирогова, м. Вінниця
Музей-садиба М. І. Пирогова відкрився для відвідувачів 9 вересня 1947 р. Розташований у м. Вінниці, в садибі Вишня, де останні 20 років (1861-1881) жив і працював видатний вчений, геніальний хірург, анатом, тво-рець воєнно-польової хірургії, засновник російського Товариства Червоного Хреста, прекрасний педагог і громадський діяч Микола Іванович Пирогов. Він вперше застосував знеболюючий засіб (ефірний наркоз) у хірургічних операціях, створив та використав гіпсову пов'язку, вперше в історії вітчизняної та зарубіжної медицини залучив штат сестер-жалібниць на театрі військових дій.
Музейний комплекс складається з будинку, який за проектом вченого будувався у 1861-1866 рр. (головний корпус музею), аптеки, збудованої у 1866 р., меморіальної садиби (сад і парк) площею 20 гектарів, а також церкви-некрополя, спорудженої у 1885 р. за проектом відомого київського архітектора-академіка В. Сичугова. У крипті церкви, освяченої на честь св. Миколи Чудотворця, понад 125 років зберігається набальзамоване, доступне для огляду тіло М. Пирогова. Це єдиний в Україні музей, який має таку унікальну структуру.
Меморіальний парк площею 16 га є пам'яткою садово-парко-вого мистецтва. Тут ростуть дерева посаджені М. Пироговим, збереглася липова алея - улюблене місце відпочинку вченого, місце прогулянки відвідувачів музею.
Національний музей-садиба М. І. Пирогова займає особ-ливе місце у загальноукраїнському та міжнародному туризмі. Його відвідали майже 7 мільйонів людей з 169 країн світу.
Літературно-меморіальний музей класика української літератури М.М. Коцюбинського, м. Вінниця
Музей видатного українського прозаїка Михайла Михайловича Коцюбинського (1864- 1913) відкрито 8 листопада 1927 р. в хаті, де народився письменник. Його дід Максим Абаза у 50-х рр. XIX ст. купив на тодішній околиці міста ділянку землі, заснував хутір Абазівку та побудувався тут. У 1897 р. Коцюбинські виїхали до Чернігова, а хата переходила з рук до рук.
Взимку 1925 р. молодший брат письменника Хома Михайлович, приїхавши до Вінниці, застав хату й садибу занедбаними. Наступного року при Вінницькому окрвикоикомі було створено комісію для увічнення пам’яті класика української літератури. В одному з перших її рішень йшлося про створення меморіального музею. Ремонт і реставрацію родинної хати очолив Хома Коцюбинський. Він став першим директором музею і разом з дружиною Катериною дбав, щоб хата великого майстра слова стала осередком української культури.
З 1934 р. музей очолив молодший син письменника Роман Михайлович. Пізніше працювали в музеї відомий драматург О. Левада, автор кіноповісті «Родина Коцюбинських», дослідник творчості Коцюбинського М. Ііотупейко. Свій внесок в його розвиток зробили Г. Литвиненко, Л. Квятковська, Н. Єременко.
Військово-історичний музей повітряних сил Збройних Сил України, м. Вінниця
Військово-історичний музей Повітряних сил Збройних сил України — музей авіаційної техніки і засобів ППО просто неба у Вінниці. Відкритий у 2001 році, експозиція протиповітряних засобів — з 2005 року. Розташований на території штабу командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
Станом на 2012 рік експозиція Військово-історичного музею Повітряних Сил Збройних Сил України нараховує 41 експонат військової техніки, а у фонді налічується більше 2000 предметів. Авіаційна експозиція включає 18 літальних апаратів — 4 вертольоти: Мі-2, Мі-8Т, Мі-24, Ка-27ПЧ і 14 літаків тактичної авіації. Експозиція засобів зенітних ракетних і радіотехнічних військ ППО, відкрита у 2005 році, яка нараховує 12 одиниць техніки, у тому числі 9зенітно-ракетних комплексів і 3 РЛС.
Колективом музею створено декілька тематичних експозицій: «Вінничани — Герої Радянського Союзу», «43-я Ракетна армія та Ракетні війська стратегічного призначення», «Історія створення Військово-Повітряних Сил», «Історія військ протиповітряної оборони», «Авіаційна стрілецька зброя з початку реактивної ери». У тематичних залах представлено моделі авіаційної та радіотехнічної техніки, комплекси зенітних ракетних військ.
Музей воїнів-афганців, м. Вінниця
Музей воїнів-афганців створений з нагоди четвертої річниці виведення радянських військ з Афганістану. В експозиції, яка складається з п’яти оглядових залів, розміщені особисті речі загиблих, їхні листи рідним, фотографії, надіслані з Афганістану, листи від командування військових частин.
Значне місце займають особисті речі: зброя, військове спорядження, афганські грошові одиниці, книги афганською мовою тощо.
Обласний краєзнавчий музей, м. Вінниця
Вінницький краєзнавчий музей - відомий науково-методичний та пам'ятко-охоронний центр східного регіону Поділля. Його фонди нараховують біля 100 тис. одиниць зберігання, серед яких - унікальна колекція золотих прикрас доби бронзи та сарматського періоду, яка експонувалась на шести міжнародних виставках.
Славиться музей нумізматичною та етнографічною збірками, колекцією зброї та мінералів. При музеї діє бібліотека, заснована у 1920 р. Її довоєнний фонд знищено у 1943 р. Сучасна збірка містить понад 10,5 тис. видань кінця ХVІІІ - поч. ХХІ ст., переважно українською, російською та польською мовами.
Вінницький обласний художній музей, м. Вінниця
Вінницький обласний художній музей розташований на території архітектурного комплексу “Мури” в пристосованому двоповерховому приміщенні.
Колекція музею почала формуватись з 17 лютого 1919 р. Тривалий час вона знаходилася у складі обласного краєзнавчого музею і поповнювалася експонатами за рахунок надходження із державних музеїв, установ і приватних колекцій. Музейна колекція нараховує майже 10 000 предметів. Щороку музей відвідує майже 150 000 осіб, для яких проводиться понад 2 000 екскурсій.
Основу збірки заклало поєднання приватних колекцій вінницьких збирачів предметів старовини (В. Коренєва, Г. Брілінга та ін.) з врятованими в 1920-х рр. мистецькими творами з розорених поміщицьких садиб. До неї увійшли твори західно-європейського мистецтва із зібрання княгині М. Щербатової, з маєтків Грохольських, Бжозовських, Моркових, Мерінга, Русановських та інших.
Вагому частину збірки музею складає колекція графіки XVIII-XX ст., репрезентована творами видатних майстрів Ж.-П. Норблена, О. Орловського, К. Тінті, Д. Вольпато, Н. Орди, К. Трутовського, В. Касіяна, Г. Якутовича та ін. Значними є музейні колекції народного декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, кераміка, писанка, витинанка, різьбярство, гута, розпис), станкового народного живопису, народної ікони.
Скульптурна збірка представлена мармуровими копіями творів античних авторів, скульптурними портретами історичних осіб, представників відомих на Поділлі магнатських родин.
Музей Почесних громадян, м. Вінниця
Музей заснований 8 травня 1985 р. Експозиція оновлена у 2005 р.Музейна колекція нараховує понад 200 предметів. Щороку музей відвідує близько 700 осіб.
Музей Почесних громадян міста Вінниця містить інформацію про: Антонця Володимира Михайловича - генерал-полковника; Арабея Павла Григоровича - генерал-майора; Бевза Івана Васильовича - керівника підпільної організації у Вінниці під час окупації міста німецько-фашистськими загарбниками, Героя Радянського Союзу; Белканія Север'яна Павловича - заслуженого лікаря України, заслуженого залізничника України; Берегового Георгія Тимофійовича - льотчика-космонавта СРСР, генерал-лейтенанта авіації, двічі Героя Радянського Союзу, заслуженого льотчика-випробувача СРСР;, заступника голови Вінницької міської ради ветеранів війни, праці та Збройних сил; Верещагіна Федора Григоровича - народного артиста СРСР, видатного діяча українського театру; Волошина Олександра Власовича - заслуженого працівника сфери послуг України; Гагаріна Юрія Олексійовича - льотчика-космонавта СРСР, Героя Радянського Союзу, полковника; Глазова Володимира Васильовича - полковника, голову Вінницької міської ради ветеранів війни, праці та Збройних сил; Дворкіса Дмитра Володимировича - Вінницького міського голову, (1994-1998, 1998-2002); Каманіна Миколу Петровича - радянського військового діяча, генерал-полковника авіації, одного з перших Героїв Радянського Союзу; Костюка Андрія Васильовича - учасника Великої Вітчизняної війни, Героя Радянського Союзу, полковника; Митрополита Вінницького і Могилів-Подільського Макарія (Світуна Леоніда Микитовича); Москаленка Кирила Семеновича - маршала Радянського Союзу, двічі Героя Радянського Союзу; Павлова Івана Григоровича - учасника Великої вітчизняної війни, партизана-підпільника; Павлоцьку Ксенію Тимофіївну - викладача, секретаря Вінницького міськвиконкому партії, директора школи в м. Вінниці, голову Вінницької міської жіночої ради; Пісклярова Павла Костянтиновича - президента асоціації зовнішньоекономічного співробітництва "Вінницяінтеренерго"; Ратушну Ларису Степанівну - учасницю підпільного руху під час Великої Вітчизняної війни, Героя Радянського Союзу; Снісаря Миколу Григоровича - генерального директора, голову правління ЗАТ "Вінничанка"; Фокіна Олександра Кузьмича - учасника Великої Вітчизняної війни, льотчика 1 класу, полковника; Шлапака Якова Лук'яновича - учасника Великої Вітчизняної війни, учасника визволення м. Вінниці і області; Юр'єву Марію Михайлівну - учасницю Великої Вітчизняної війни, учасницю Сталінградської битви.
Музей "Мій край - Поділля", м. Вінниця
Музей було створено з ініціативи генерал-лейтенанта міліції, начальника управління МВС у Вінницькій області В. Тяжлова і відкрито 28 квітня 1995 р. у новому приміщенні на основі фондової колекції музею історії Вінницької міліції, що діяв з 1985 р.
Сьогодні музейний фонд складає близько 5 000 предметів, щорічно його відвідують понад
9 000 осіб.
В експозиції, що розташована в 10-ти залах, відображені найважливіші віхи історії подільського краю, розкриті напрямки діяльності органів внутрішніх справ ХІХ-ХХ ст., вшановано пам'ять правоохоронців, які в ім'я справедливості і торжества закону віддали своє життя. Зокрема, представлено комплекс капітана міліції м. Ладижина В. Процишина, який у 1975 р. трагічно загинув при затриманні небезпечного злочинця. Окремі комплекси матеріалів розкривають діяльність підрозділів органів внутрішніх справ: ДАІ, карного розшуку, охорони громадського порядку, відділу бороть-би з організованою злочинністю, слідства, дільничних інспекторів. Великий інтерес викликають матеріали, присвячені міліціонерам-учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, воїнам-афганцям.
При музеї працює філія Донецького історико-літературного музею В. Стуса.
У виставковому залі експонуються роботи майстрів образо-творчого та декоративно-ужиткового мистецтва Вінниччини.
Музей гончарного мистецтва ім. О. Луцишина, м. Вінниця
Музей гончарного мистецтва ім. О. Г. Луцишина засновано за рішенням Вінницької обласної ради на території садиби гончара, заслуженого майстра народної творчості України Олексія Григоровича Луцишина (1922-2001).
На його основі розкрита творча спадщина подільського гончара - майстра народної скульптури малих форм, продовжувача кращих традицій школи крищинецької кераміки (Тульчинський район).
Майстер залишив по собі значний творчий доробок: комини, декоративні тарілі, панно, вази, іграшки та дрібну пластику, покришки, куманці, кварти, глечики, скульптурні композиції. Доповнює експозицію господарчий посуд крищинецьких гончарів, вироби учнів і колег О. Луцишина.
В музеї працюють майстер-класи з гончарства, вишивки, писанкарства, лозоплетіння вінницьких майстрів народної творчості. В помешканні родини Луцишиних збережено прижиттєвий інтер'єр.
|