Музей історії, с. Вахнівка
Музей створений за рішенням і на кошти місцевого колгоспу "Росія" в 1981 р. Ініціатором і його організатором був учитель історії місцевої школи О. Гук. Експозицію відкрито 1 вересня 1984 р.Фонд музею налічує близько 1 000 експонатів. Щороку музей відвідує понад 1 500 осіб.
У експозиції музею є зразки корисних копалин, оригінальні предмети народного побуту кін. ХІХ-ХХ ст., матеріали про відомих мешканців села. Сьогодні це найпотужніший музей району, що накладає на нього особливі обов'язки. На базі музею діє гурток "Пошук" для учнів 9-11 класів місцевої школи. Проводяться районні методичні сесії вчителів з краєзнавства. Експозиція музею відображає історію краю. У селах Брицьке, Лукашова, Зозів діють громадські музеї. У с. Зозівці встановлено меморіал на честь однієї з найбільших танкових битв на Правобережній Україні 1944 р.
Палац родини Тор Неве Ланге (поч.. XVIII ст.), с. Нападівка
Палац в Нападівці - зразок історичної споруди кінця 18 століттяв стилі класицизм. Колишній володар - відомий данський поет, дипломат, перекладач і науковець - Тор Ланге (1851 – 1915).
Палац в Нападовці заклав Валеріан Прилуцький (1740-1830). Далі палац перейшов його сину Яну ( 1853). маєток після нього набув його родич Юліан Струтинський. Останім власником палацу був Ланге. Палац оточував невеликий парк , перед палацом знаходилась відкрита місцина. маєток був оточений муром з високою в'їздною брамою.
Палац був збудований наприкінці XVIII ст. З самого початку з'явилась будівля жовтого кольору («жовтий палац»). Проте згодом було зведено ще один палац, а старий почав використовуватись як флігель.
Церква Святої Трійці (поч. XIX ст.), с. Нова Прилука
Церква Параскеви (іноді чомусь фігурує під назвої церкви Святої Трійці) була збудована на п. ХІХ ст.
Церква в формах класицизму, цегляна, прямокутна в плані, з гранчастою апсидою, тринавна, чотиристовпна, одноглава. Над притвором надбудована дерев'яна дзвіниця, увінчана шпилем. Центральна частина пам'ятки завершена шатровим покриттям на дерев'яному барабані. На північному і південному фасадах двохколонні лоджії, західний розчленований пілястрами і увінчаний трикутним фронтоном. В інтер'єрі висотно розкритий простір верху контрастує з пласкими перекриттями нав. На стінах - масляний живопис к. ХІХ ст.
|
|
Палац родини Мерінгів (поч. XX ст.), с. Стара Прилука
Достеменно невідомо, хто будував Прилуцький палац. Дехто навіть приписував його Барлотомео Растреллі. Це, звісно, не так. Але джерело натхнення архітектора — безумовно київський Маріїнський палац.
Споруда не одразу набула такого вигляду. Перший палац збудували за ґаздування якогось Олександра Мацея, наприкінці XVIII століття. Згодом — ґрунтовно перебудували коштом нового власника, Чеслава Здзеховського. Тоді, чи вже за Меринга, останнього власника, зруйнувався та фактично зник третій поверх.
Оборонні споруди, с. Стара Прилука
Першовитоки нашої Вінниччини, які представляють найдавніші літописний пункт області Прилук – «матір городів Вінниччини» (на два віки старіший самої Вінниці). В давньоруському літописі за 1146 рік мовиться, що галицький князь Володимир взяв Київську фортецю Прилук (нині – Стара Прилука Липовецького району). В 1632 року Прилука ставала навіть столицею Козацької України, де два рази збиралися козацькі ради.
Опис Прилуцького замку залишив посол німецького імператора Еріх Лясота (1596 рік.) Зруйнований за часів Хмельниччини та Руїни.
Пам’ятка являє собою гігантські вали і рови 12-17 ст. на березі Десни «Бурти» частково поруйновані рибгоспом. Гарним доповненням для туристів є церква і палац Мерінга (поч. ХХ ст.).У 1993 році на вшанування найдавнішого літописного пункту у Старій Прилуці відбулось І-е обласне свято рідного краю, їй було вручено герб-перший на теренах Вінниччини періоду відродження геральдичних традицій.
Палац Раковських, с. Козинці
Триповерхова будівля з центральним холом, гвинтовими сходами, кованими балконами, де до останнього часу функціонувала дореволюційна система водяного опалення.
Збудованої французькими майстрами у 1885 році на кошти поміщиків Раковських засновників сіл Королівки, Оленівки, Жабелівки, Михайлівки. В них з’явилися перші на нашому терені автомобілі і діяла передова система господарювання.
Нині в палаці функціонує місцева загальноосвітня школа. Неподалік знаходиться дерев’яний Хрестоводвиженцький храм побудови 1877 р.
Парк «Турбівська Софіївка» , смт. Турбів
Названий за свою унікальність «Турбівської Софіївкою». З 1992 року рекомендації по його відродженню надають спеціалісти Уманської «Софіївки». Вони відзначили, що це – єдине місце в Україні, де на невеликій площі зосереджено близько 30-ти двохсотлітніх дубів (в Умані лише два). А всього туту 183 дуби віком від 100 до 300 років!
Історію парків цієї місцини, можна починати з 1780-х років, коли графи Борецькі завели тут «французьку моду». Парк став рекреаційною зоною збудованого 1847 року Турбівського цукрозаводу. Поряд вибудували дім управителя і вулицю Шляхетчину (нині - Пролетарську).
У 2007 році Вінницькою обласною радою виділено кошти на виготовлення проектної документації парку як пам’ятки природи.
На території біля р. Десна площею 4,7 га може бути гарна приміська зона відпочинку. Тут розповідають легенди про Турів брід, «Алею любові», танок велетнів, дівчину Валентину (її статуя стояла біля одного з озер). Планується розчистити Верхнє і Нижнє озера, на яких колись плавали лебеді.
Поряд – Турбівська риболовецька база відпочинку і Турбівській ліс, що вдало доповнюють можливості зеленої зони обласного значення неподалік від Вінниці.
Замок часів Ольгерда і місце родового гнізда Достоєвських, с. Війтівці
Найбільший середньовічний литовський замок – у півтора рази більший за Вінницький. Дослідження проводив археолог П.І. Хавлюк, який знайшов у шурфах кераміку XIV ст.
Замок являє собою чотирикутне укріплення на горбі. Один з небагатьох замків, рови і вали якого майже повністю збереглись, і який не зазнав забудови пізніших періодів. Був спалений під час одного з татарських набігів. Місцеві жителі свідчать про знахідки тут скарбів. За легендами у замку переночовували купці.
В 1782 році священиком у Війтовцях став Андрій Достоєвський – дід письменника. Тут у нього народилося 6 дочок і 2 сина, серед яких – і батько письменника Михайло. У 1809 році він виїхав на навчання умову, через 12 років з’явився на світ його син Федір. Йому розповідалось про малу батьківщину в Подільській губернії де знайшли вічний спочинок дід Андрій, Бабуся Анастасія, дядьки Георгій і Лев Достоєвські.
У Війтовцях чередою 3-х поколінь пройшли дванадцять представників знаменитого роду, а тому піднято питання про заснування 1-го в Україні музею Достоєвських.
Могили священників розташовані на подвір’ї зруйнованої в 30-ті роки церкви. В перспективі бажано розчистити територію, поставити знак роду Достоєвських і вибудувати невеличку капличку.
|