Музей І. Черняхівського, с. Вербова
У мальовничому селі Вербова створено і діє громадський музей видатного уродженця села, героя Великої Вітчизняної війни, двічі Героя Радянського Союзу генерала армії Івана Даниловича Черняховського, де представлені копії документів та хронологія життя Івана Даниловича, славетного радянського воєначальника, який зажив світової слави.
Біля музею споруджено пам’ятник видатному земляку. Бойовий шлях генерала І.Д. Черняховського пролягав через найактивніші ділянки війни: він воював під Воронежем, форсував Дніпро, визволяв Київ, Оршу, Кенігсберг. Операції, які здійснювала армія під його командуванням, відзначалися несподіваними і сміливими рішеннями. Він вважався одним із найперспективніших українських полководців. Та 18 лютого 1945 р. в бою під Кенігсбергом І.Д. Черняховський був смертельно поранений. Йому йшов тоді лише 39-й рік.
Антопільський парк (кін. XVIII ст.), с. Антопіль
Парк є складовою частиною маєтку князів Святополк-Четвертинських;
Заснований в 80-х роках XVIII в. на базі природного лісового масиву, про що свідчать дерева, що збереглися по теперішній час, зокрема гігантські ясени, які досягають 2 м у діаметрі. Ландшафтна планувальна композиція парку добре пов'язана з яскраво вираженим живописним рельєфом території. Тальвег між схилами використаний для створення системи ставків (один з яких облямований каменем), яка є композиційною віссю парку, і сформований у плані так, що забезпечується огляд кращих ділянок і зміна видових перспектив під час руху.
Особливістю парку є розміщення навколо нього плодових садів, добре пов'язаних з парковим пейзажем. Декоративні дерева, що їх оздоблюють, створюють захист і живописний фон для перспектив. Серед зелених насаджень прикметною є група кінських каштанів, що сприймаються як одне дерево, з діаметром крони до 30 м, а також «Пушкінський дуб», пов'язаний з ім'ям поета, який, за переказами, відвідував маєток.
Олександрівський парк (кін. XIX ст.), с. Олександрівка
Олександрівський парк заснований в кінці 19 століття, в маєтку графині Бенет. За місцевою легендою до французької графині якось попросився на роботу мандрівник, який розповідав із захопленням, що прийшлось йому пройти немало доріг, чути багато різних мов, людей, їх звичаїв, культур. Та є на світі одна країна, де є чудові люди та надзвичайно красиві краєвиди. Розповідь графиню зацікавила.
Вона враз знайшла роботу мандрівникові – бути йому провожатим делегації спеціалістів до того місця. Переконавшись, що такий край дійсно існує, графиня Бенет вирішила закупити землі найкращого куточку благодатного краю. Згодом на тому місці було побудовано надзвичайний кришталевий замок і посаджено чудовий парк, розроблено каскад ставків, перший з дерев’яним дном, другий – мраморним, третій – скляним і фруктовий сад закладений в той же час. Керував розбивкою парку садівник, спеціально виписаний графинею з Англії.
Все тут було налаштовано для тиші, спокою і відпочинку, надто ж дендрологічний парк з квітчастими клумбами, стрункими алеями, двома чарівними озерцями, лебедями і альтанками. Близько ста сортів різного дерева та кущів розводив у цьому парку персональний садівник – дендролог графині. Парк був предметом гордості і ознакою особливо аристократичного шарму її вельможності.
Садиба князів Четвертинських ( кін. XVIII- XIX ст.): палац, господарський будинок, брама, с. Антопіль
Садиба складається з розташованого на пагорбі палацу (1830-і, класицизм), численних господарських будівель іпарку (27 га, 1780-і). Серед будівель, що збереглися, - стайня, гараж, склад для льоду (1911), голубник, брама(початок XX ст.), огорожа. В інтер'єрах палацу збереглися фрагменти ліплення і мармурові каміни. Від палацу підземний хід ніби-то веде аж у сусіднє село Марківку.
Класичний палац розташований на височині. Звідси відкривалася перспектива на каскад ставків з мальовничими куточками, утвореними галявинами з групами окремих дерев або суцільними масивами дубового, ясенового і соснового гаїв. Помер Антоні Ян в 1830-му, маючи 86 років віку. Цілком можливо, що він ще побачив свій палац — будівлю датують приблизно тим самим роком. Весь комплекс, крім палацу, включає господарський будинок, стайню, голубятник, склад-льодовик. Будинки переважно XX століть побудовані останнім власником маєтку - Каролем Ярошинський. Той був людиною сучасною, заповзятливою. Кароль вважався, як би зараз сказали, олігархом. Через численні власні банки контролював безліч підприємств, зокрема - до півсотні цукрових заводів. Очевидно, що він намагався вдихнути в старий маєток нове життя, впорядковуючи і розвиваючи його.
Периметром парк оточений автентичними мурами. Після революції палац передали під богадільню. Вже у новітні часу тут відкрили психоневрологічний будинок-інтернат.
Палац князів Четвертинських (поч. XIX ст.), с. Комаргород
Трохи похмурий палац-шале в оточенні старих ялин з боку парку нагадує будинок з привидами. Побудований в 1830- х рр. . князя Четвертинського. У другій пол. XIX ст. будівля зазнала капітальної перебудови, фасади були оформлені різьбленим деревом і фахверком в дусі швейцарських мисливських замків.
Раніше примикала до головного фасаду оранжерея не збереглася. Парк , що оточує палац, закладений в кін. XIX ст. графом Балашовим . Його площа становить близько 2,5 га. Тут налічується понад 100 видів і форм дерев і чагарників. Крім цінних хвойних дерев , ростуть горіх чорний і грецький, бархат амурський та ряд місцевих порід. Зараз це один з корпусів Комаргородський аграрного ліцею, більша частина приміщень у поганому стані.
Костел (1770), с. Комаргород
Католицький костел Св. Хреста був побудований в Комаргороді в 1770 р. (за іншими даними - в 1746 р.). Будівлю ґрунтовно перебудували в 1878-82 рр.., Після того як костел був перетворений в православну церкву Св. Миколая. При цьому його фасади отримали архітектурну обробку, характерну для російської цегляної архітектури XVII в. У прибудові 1874 р. до костелу будівлі розмістилося училище, а в 1897 р. тут же була відкрита школа для дівчаток. В інтер'єрі - олійний настінний живопис XIX ст.
Комплекс Миколаївської церкви (XVII-XIX ст.), с. Стіна
Історичною перлиною Томашпільського краю є таємниче село Стіна, наповнене живим подихом давнини. Село розкинулося у долині річки Русава. Відоме воно серед подільських поселень своїми найстарішими скельними монастирями, заснованими приблизно в ХІ ст. та цікавими пам’ятками інших історичних епох. Найпривабливішим для туристів у селі є залишки колишніх укріплень ХVІ-ХУІІ ст., розташованих на Замковій горі, а також невелика мурована Миколаївська церква – єдиний уцілілий свідок козацько-польських війн та інших подій у житті стінян упродовж останніх 350 років.
Будівництво церкви в селі пов’язане з ім’ям козака Стефана Нечая, який замислив побудувати собі на Замковій горі будинок. Під час викопування підвалин знайшли ікону Чудотворця Миколая. Розцінивши це як Боже повеління, Нечай вирішив спорудити на місці знахідки церкву в ім’я святителя Миколая. Ця стародавня ікона до 1901 р. зберігалася у церкві і вважалася чудотворною. Зовнішній вигляд храму за понад три століття існування зазнав значних змін. І все ж, не зважаючи на них, в генетичній пам'яті мешканців залишається образ тієї давньої легендарної церкви, яка символізує славне минуле їхнього села.
Цікаво, що підійти до церкви можна лише однією дорогою.Церква на Замковій горі3Комплекс Миколаївської церкви в селі Стіна є найбільшою з принад Томашпільського району, а в поєднанні з незвичайним мальовничим рельєфом ніби переносить відвідувача у середньовічну Україну і зближує його з матінкою-природою.Більшість місцевих жителів пояснюють походження назви поселення від густих лісів, що майже вертикально вкривають схили каньйону. Дивлячись на них з протилежного боку, дійсно бачиш перед собою суцільну зелену стіну.
Пам’ятник двічі Герою Радянського Союзу І. Черняхівському (1966), с. Вербова
Село Вербове — в широкім видолинку. На просторому майдані біля місцевої середньої школи височить пам'ятник. Знайоме обличчя, знайоме прізвище. «Двічі Герой Радянського Союзу генерал армії І. Д. Черняхівський - викарбовано на постаменті. Батьки майбутнього генерала з Умані, де народився Іван, перебрались до тихого Вербового і залишилися в ньому.
У Вербовому Іван Данилович вчився, звідси пішов в армію, сюди повернувся влітку минулого року в гранітнім погрудді. Про блискучий військовий талант генерала армії І. Д. Черняхівського, який розкрився в роки Вітчизняної війни, знає весь народ.
Це під його командуванням частини Радянської Армії першими ввірвались у Пруссію, заволодівши містом Кенігсбергом (Калінінград). Там в одному з боїв полководець загинув. Земляки свято шанують пам'ять про Івана Даниловича, його ім'я носить місцевий колгосп. Учні Вербівської школи збирають експонати до свого музею полководця.
|