|
|
Скачати 136.62 Kb.
|
|
К О Н С П Е К Т позаурочного заходу, присвяченого вшануванню хліба, на тему: Хліб – усьому голова Золотими хлібами цвіте українська земля Проведеного викладачем української мови Дубінець С.В. під час проведення обласної методичної секції класних керівників За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святістю , коли лежав хліб на столі. Хай завжди він – совість наша – буде в хаті, як диво, лежатиме прикритий вишитим рушником , свіжий та святий. В. Скуратівський Мета: через бесіду, виразне читання, музику розкрити учням значення хліба у народних обрядах та звичаях ,повір’ях, поговорити про значення хліба в оселі , на столі. Формувати в учнів вміння визначати основні духовні цінності нашого народу з прадідів. Виховувати любов до рідного краю, до рідної мови, шану до хліба, до хліборобської праці. ЗАПИС НА ДОШЦІ: Хліб – всьому голова. Та епіграф уроку: За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святістю , коли хліб лежав на столі. Хай завжди він- совість наша- буде в хаті , як диво, лежатиме прикритий вишитим рушником, свіжий та святий. СЛОВНИК:пампушки ( пампухи) – невеличкі круглі й пишні булочки, виготовлені з кислого тіста з житньої, пшеничної муки. Пундики – борошняна страва, що вважалася ласощами. Путря – страва з не подрібненої ячмінної муки. Сластьона – страва з пшеничного вчиненого тіста, пряженого в олії . Тетеря ( Рябко) – страва типу кулешу, що готувалася з пшона і заправлялася рідким гречаним або житнім тістом. Калита ( калата, маламай ) – обрядовий хліб , який готували на Андрія (13.12). Великий круглий корж з діркою посередині, який підвішували до сволока. Корочун (крачун, кречун) – різдвяний обрядовий хліб, який випікали для вечірників і колядників. Мандрики (мандрили) – обрядове печиво на Петра (12.07). Сир змішували з мукою, додавали трохи масла, солі, яйця, замішували тісто й виробляли невеличкі пампушки. ОБЛАДНАННЯ: коровай на рушнику, малюнки хлібних виробів, плакат з поясненням окремих традиційних страв, магнітофон, записи пісень. ХІД УРОКУ 1.ВСТУП. Пісня Миколи Гнатюка про батьківську хату, про гостинність, про хліб. ВИКЛАДАЧ .Доброго дня, дорогі гості! Вітаємо Вас у нашому навчальному закладі. Щиро зичимо всім доброго здоров’я і гарного відпочинку на нашому святі хліба. Сьогодні ми проводимо позакласний захід для того, щоб пригадати , що для нас хліб у наших обрядах та звичаях, хліб у оселі, хліб на столі. У святі приймають участь учні першого курсу, яким ще вчитися на власному досвіді виготовляти хлібні вироби. То ж слово надається учасникам свята. ДІВЧИНА 1: Ми живемо на Україні, Де в степу із краю в край На добро усій країні Визріває урожай. Де пшениця достигає Колосиста, золота, Де, неначе море, грають І шумлять густі жита. Дівчина 2 : Золотими хлібами дзвенить українська земля, Молодими садами квітує широке роздолля. Я стою на кургані, милуюсь красою здаля, І співає моя хліборобська окрилена доля. ХЛОПЕЦЬ 1:Споконвіку цю землю батьки і діди берегли, Рятували її від негоди та злого заброди. Білу хату, червону калину, луги – берегли – Все у спадок мені заповідано з роду до роду. Дівчина 2 : І зелені вітрила оцих величавих тополь, І джерельні криниці – такі вони рідні , до болю. Є на світі багато високих покликань і доль, А мені дорога хліборобська окрилена доля. Хлопець 1 : Щедру ниву засію, зберу життєдайні плоди, Для нового врожаю догляну зерно і машини. І братів запрошу на хліб-сіль , на гречані меди, Я – господар землі, я – господар своєї країни. Дівчина 3 : Звучить пісня „Зеленеє жито, зелене” у її виконанні. Дівчина 4 :Гостей дорогих ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром. Для людей відкрита хата наша біла, Тільки б жодна кривда в неї не забігла. Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі, Щоб жилось по правді, щоб жилося в мирі. Ведуча : З хлібом у нас зустрічають гостей, Хліб на весіллях цвіте в короваї І кращих немає на світі вістей, Аніж – хліб уродився у рідному краї. Ведучий Шанованим видом хліба є коровай, який випікають на весілля із найкращих сортів борошна. Прикрашають його шишками, жайворонками, колосками. Весільний обряд на Україні завжди починається із випікання короваю. Весільний хліб, коровай, шишки, треба скоро з’їсти, щоб не засохли, бо в молодих «життя всохне».Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, ретельно збирали й віддавали курям, а крихти свяченої паски – худобі й птиці .На Прикарпатті сіяли їх по городу до схід сонця. Вірили , що від тих крихт виростуть квіти марунки, які мають цілющі властивості. Нема такого хліба на землі, Як той, що моя мати випікала На листі горіховому в печі, Глибокий , мов тунель коло Яремча. Як небо зорями, той мамин хліб Обсипаний був зернятками кмину, Він кликав і манив мене здаля, Як свято пахощів у нашій хаті. Я не збагну ніколи, як вмістилось Моє життя в маленькім слові; хліб, Вселенна – в зірці кмину запашного Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставилися до нього, як до святині .Про нього народ створив багато повір їв, які мали практичний і ритуально – магічний зміст. Якщо так не зробити, будуть великі збитки. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба підняти, обтрусити й покласти на видному місці - птахам. За гріх уважалося надкусити й недоїсти шматок. Хліб , який залишався після поминок, роздавали людям. Не можна було його давати свиням, «бо на тому світі покійному хліба не дістанеться «. Не позичали нікому з дому хліб , коли йшли вперше сіяти, бо не вродить. Перший хліб нового врожаю давали потроху собаці чи котові, щоб людям не вадило. ( народ з гумором про їжу ) Вчитель: про традиційні страви згадується не тільки в кулінарних книгах, але й в народній творчості та художній літературі. Вашій увазі пропонуються уривки з славнозвісної поеми І. Котляревського „Енеїда” та гумореска „Якби я був полтавський соцький”. Хлопець 5. Коли б я був полтавський соцький, Багато б дечого зробив, Зробив би так, щоби жилося, всім людям добре напримір Поставив би я скрізь дерева З медових пряників самих, і ніжки з холодцю , свинячі ,щоб з часником росли на них. Замість лози - росли б ковбаси, а листя все було б – млинці, земля була б з самої каші та з добрих свіжих патрохів. У Чорнім морі –запіканка, сивуха б у річках текла, в Дунай би напустив сли’янки а дно зробив би я із скла. Ставки б з сметаною стояли З лемішки з салом береги, в ставках вареники б стирчали, товсті, гарячі і пухкі Усі криниці - з добрим квасом, та й на печі, щоб не ходить, щоб чоловік з похмілля часом міг до безтями цього пить. Одежі вже було б не треба, Панам не треба кунтушів, Ходили б , як святі по небі, в одних сорочках, без штанів. Усі жінки і молодиці Знову дівчатами були б Тонкі, високі, блідолиці, Погані в світі не жили б А ми сиділи та гойдались, мов діти в люльці уночі, спокійно б раю дожидались, задерши ноги на печі. Ну годі!!.. Треба б замовчати, Щоб хто ще шиї не набив.. Коли б я був полтавський соцький. Усе б дочиста це зробив. (уривки з Енеїди ) І зараз попросив до столу Латин Енеєвих бояр, Пили горілку до ізволу І їли бублики, кав’яр; Був борщ до шпундрів з буряками, а в юшці потрух з галушками, потім до соку каплуни; з отрібки баба-шарпанина, печена з часником свинина, крохналь, який їдять пани. В обід пили заморські вина, Не можна всіх їх розказать. Бо потече із рота слина У декого, як описать: Пили сизивку, деревінку І кримську вкусную дулівку, Що то айвовкою зовуть. На віват – з мущирів стріляли, Туш – грімко трубачі іграли, А многоліт – дяки ревуть! Вбирали січену капусту, Шатковану, і огірки (хоч се було в час м’ясопусту), Хрін з квасом, редьку, буряки; Рябка, тетерю, саламаху – Як не було – поїли з маху І всі строщили сухарі, Що не було, все поз їдали. Горілку всю повипивали, Як на вечері косарі. Еней оставив із носатку Було горілки про запас, Но клюкнув добре по порядку, Розщедривсь, як бува у нас, Хотів посліднім поділитись, Щоб до кінця уже напитись, І добре цівкою смикнув; За ним і вся його голота Тягла, поки було охота, Що деякий і хвіст надув. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, боклажки, Все висушили без остатку, Посуду потовкли в шматки. Троянці з хмелю просипались, скучали, що не похмелялись: Пішли, щоб землю озирать, Де їм показано селитись Жить, будоватися, женитись, І щоб латинців розпізнать. Не поцурайтесь хліба-солі, Борщу скоштуйте, галушок; Годуйтесь, кушайте до волі. А там з труда до подушок. А завтра як начне світати, Готово військо виступати, Куди ви скажете, в поход; За мной не буде остановки; Я з вами не роблю умовки, Люблю я дуже наш народ. Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать; Хоть деяка позастивала, Що мусили підогрівать. Просілне з ушками, з грінками І юшка з хляками, з кишками. Телячий лизень тут лежав; Ягни і до софорку кури, Печені разної три гури, Багацько ласих то ж потрав. Ведучий: .З давніх-давен народ над усе цінив хліб, сіль, честь. Хліб – то багатство, достаток, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність ,за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібки солі і нам, спадкоємцям, заповідали стояти на тому. Ведуча: Хата хлібом багата, Людям брат він і друг, І коли він вже в хаті,- Буде й пісня навкруг. ( Українська пісня )- пісня про Україну Ведучий: У молитві молитв до Бога « Отче наш…» люди прохають, як вищої милості, не позбавляти їх хліба, бо він не просто основа життя, безцінний продукт людської праці. Він – святий, Богом даний, і осквернити його – тяжкий гріх. Якщо у вас окраєць впав додолу – підніміть, поцілуйте і покладіть на стіл. Бо ще наші предки говорили: «Не ми хліб носимо, а він нас» То ж шануймо хліб, все що випечене з борошна, шануймо людей, які ростили хліб. Принюхайтесь до наших виробів. Вони пахнуть життям, землею, потом. Дівчина : Візьму я в руки хліб духмяний він надзвичайний, він святий ввібрав і пісню й працю в себе цей хліб рум’яний, золотий йому до ніг вклонитись треба. Він скарб найбільший на землі Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов ю трударів І радістю земною, І сонцем, що всміхається весною, І щастям наших діб – Духмяно пахне хліб! Як пахне хліб? Ви знаєте, як пахне хліб? Диханням сівача, Вогнем безсонних діб, Трудом і творчістю, Людським гарячим потом, Він пахне солодко, Як пахнуть мед і соти. Дівчина 4 : Спас. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки. Колись селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. В середній частині України від цього дня вже можуть початися приморозки, а тому й кажуть «прийшов Спас – держи рукавиці про запас» В цей день печуть пиріжки з яблуками, «хто на поріг – тому пиріг, а хто від порога – тому щаслива дорога». Найдавніші пиріжки – це, звичайно, пиріжки із прісного тіста. Дріжджове тісто , на думку вчених прийшло на Русь від скифів-землеробів. (пісня – інсценування „А мій милий вареничків хоче”. ) Ведуча : А тепер дозвольте поділити пшеничне зерно серед присутніх людей, як добро, і ласку, ніжність і повагу до рідної землі . ( ведучі сіють зерна пшениці серед присутніх.) Хлопець : Сієм щедро, сієм рясно, Сієм радість, сієм щастя, Засіваємо світлицю- Хай росте овес, пшениця, Хай шумить колосся в полі, Дівчина : Хай цвіте нелегка доля. Сієм, сієм зернята. Щоб земля була багата. З ваших рук приймала ласку, На життєву щиру казку. Звучить пісня про жита у виконанні Миколи Гнатюка . Ведуча :.Хай це зерно нагадує кожному із вас про святий обов’язок перед рідною землею, про причетність до споконвічного ремесла дідів, прадідів, до мирної місії хлібодара – творця добробуту і щастя. Ведучий : Все у нас від нього, від хліба. А втім, і самі ми кожен із нас – дитина своїх батьків, свого народу й хліба. Людей, які прийшли з доброю місією, з чистим серцем чи з доброю новиною, на нашій землі завжди зустрічали з хлібиною на вишитому рушнику. Короваєм благословляли у довгу, тепер уже двоєдину дорогу одружених молодят, без хлібини не можна було зайти у новий дім. Зрештою, вся історія нашого народу пов’язана з історією хліба, з мистецтвом його сіяти, вирощувати, косити, молотити, учиняти тісто, пантрувати ,як воно сходить, пекти, а коли хочете, то й гречним, вихованим ще з дитинства умінням його їсти. Цілий цикл, в якому є свої таємниці, досвід, розрахунок, цикл, за яким можна вимірювати літа людського життя. Дівчина : Священний хліб. Так мовиться в народі. Ця мудрість народилась недарма. В затишнім домі, у тяжкім поході Нічого найдорожчого нема. Замішаний на мудрій праці круто Священний хліб – усьому голова. Не богом даний, а в труді здобутий, Запахне він і сила ожива. Викладач : Шановні гості! Хочу звернути Вашу увагу на дошку, де дається пояснення окремих традиційних страв, які згадувалися в уривках із славнозвісної поеми Котляревського „Енеїда” та в гуморесці „Коли б я був полтавським соцьким”. Зупинимося на кількох із них ( викладач розповідає про калиту і про те, як відмічають свято Калити. На Різдвяні та новорічні свята використовують крачуна, на святковому столі поряд із дідухом; „роблять бабу”, виготовляють різні прикраси із соломи та тіста ( павучки та їжачки). матеріал використано із книги „Місяцелік” Василя Скуратівського, стор.168-171. Традиційна вкраїнська символіка на Новий рік. Традиційною вкраїнською символікою на Новий рік був дідух. Виготовляли його з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків , окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили триральчате розгалуження для того ,щоб дідух міг рівно стояти. гілки дідуга обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами. У світлицях дідух ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову функцію він виконував протягом усіх різдвяних свят. Це був дійсно високомистецький витвір, що ніскільки не поступався сучасним ялинкам. Паралельно із дідом покутями готували й бабу. На різдвяний вечір до хати вносили оберемок соломи і застеляв нею долівку. Це означало „зробити бабу”. На багату кутю газда застеляв стіл сіном чи соломою. Клав крачуна – обрядовий хліб, що виготовляли вночі на Різдво. Різдвяно-новорічна обрядовість українців не обмежувалась лише наведеними дійствами. В активному вжитку були й інші символи. Особлива роль належала хатнім прикрасам. Скажімо, напередодні Різдва виготовляли „голубці” у вигляді птахів. Досить поширеними ще були й „павучки” та „їжачки”. Стосовно перших , то їх робили з соломи. Юнки заготовляли відповідних розмірів соломинки з цупких стебел.Вправні дівочі руки формували з них різноманітні квадратики й кубики. За основу брали найбільшу фігурку, до неї долучали з боків менші „павучки”. Напередодні Різдва „павуків” підвішували до центрального сволока. Вони трималися на довгій волосинці з конячого хвоста. Завдяки циркуляції повітря - через вхідні двері та з палаючої печі – великий „павук” разом з близнятами поверталися в різні боки, справляючи враження живої істоти. Павуки, як виявилося, віддавна вважалися бажаними в людській оселі, бо вони „заснували світ”. За повір’ям , той, хто вб’є павука , накличе на себе лихо. До обіду заборонялося навіть викидати цих комах із хати. Жінка, котра вчинить таку наругу, неодмінно втратить смакові відчуття. Багатьом ,очевидно, відоме повір я: якщо поруч з вами спустився павучок, то це має віщувати якусь новину. Крім того, вичурність, з якою виготовляють павуки свої дивовижні мережива, завше викликала симпатію. Завдяки їм домашні санітари убезпечу вали помешкання від різноманітних шкідників – мух, комарів, мурах тощо. Павуки, за народним уявленням, уособлювали , крім всього, й працьовитість. Бо ткали своє мереживо і в свята. Багато чого нам уже не повернути ніколи – воно кануло в Лету. Але й вони підтверджують давню традицію – виготовлення новорічної атрибутики безпосередньо пов’язане з хліборобськими структурами: дідух – як вінець зібраного врожаю й „павуки”, що ототожнювали не тільки з символічним уявленням про працьовитість, але й виготовлялися з обрядового снопа. ...Споконвіків хлібороб жив надією на кращий врожай. Ось чому наші пращури за допомогою обрядів, пісень, словесних побажань намагались убезпечити свій рід од злигоднів, завбачити врожай наступного року, оспівати нелегку працю, урізноманітнити повсякденний побут. Левова частка цього духовного набутку традиційно припадала на січень, який започатковував Новий рік романтичними сподіваннями на врожай і статки. Але щоб скласти похвалу першому місяцю року, треба знати, як робили це наші діди й прадіди. ПІДСУМОК: Споконвіків хлібороб жив надією на кращий урожай. Від того, як защедрила нива, залежали статки його родини. Ось чому наші пращури за допомогою обрядів, пісень, словесних побажань намагались убезпечити свій рід од злигоднів, завбачити врожай наступного року, оспівати нелегку працю , урізноманітнити повсякденний побут. Левова частка цього духовного набутку традиційно припадала на січень, який започатковував Новий рік романтичними сподіваннями на врожай і статки. „Хвали січень сніговий, травень дощовий, а серпень на хліб рясний”, - мовить з цього приводу народне прислів’я. Але щоб скласти похвалу першому місяцю, треба знати , як це робили наші діди й прадіди. То ж дозвольте закінчити наше сьогоднішнє свято словами із пісні Тишка, що пояснюють колір нашого Державного прапора : ЗА СИНЄЄ НЕБО, ЗА ЖОВТЕ КОЛОССЯБОРОТИСЯ ТРЕБА, ЩОБ КРАЩЕ ЖИЛОСЯ |
|
У щоденному харчуванні селян чільне місце посідав хліб, про що свідчать... Хлібом і сіллю зустрічали дорогих гостей, рідних, з хлібом проводжали молодих до шлюбу, хліб приносили у дім новонародженого. Хліб... |
Ведучий: Ну як це чому? Хіба ти не розумієш? Бублик – це хліб, хліб... Ведучий. Нам дуже приємно вітати вас із професійним святом! Сьогодні вам, люди нелегкої, але такої почесної і важливої професії,... |
|
Тема. Хліб усьому голова. П. Тичина «Де не глянь колоски». Т. Коломієць Вам потрібно відгадати, який предмет знаходиться в коробці. Ви задавайте мені питання про цей предмет, а відповісти я вам зможу тільки... |
Календарне планування з української літератури (9 кл.) І семестр Процес виникнення фольклору. Родинно-побутові пісні. «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько,... |
|
Тема: Природа і ми. Нежива природа Річка, Земля, Сонце, дерево, парта, школа, тополя, хмара, веселка, камінчик, муха, машина, хліб, повітря, сніг |
Тема. Як хліб на стіл прийшов Матеріал до уроку: П. Тичина „Де не... Вчити переказувати. Розвивати зв'язне мовлення, пам'ять, увагу, вміння складати вірші. Ознайомити дітей із тим, що хліб це цінний... |
|
Хлібові вклонімося Обладнання: хліб на рушнику, колосся пшениці, хлібні вироби, ілюстрації, загадки, скоромовки, прислів’я, оповідання про хліб |
Виховна година «Українські вечорниці» Українська світлиця, святково прибрана лавка, стіл, піч, горщики, макітри. На стінах вишиті рушники, поріжки, салфетки. На столі... |
|
Оксана Кишканюк Коротка довідка р. Дністер Щедра і багата українська земля на чарівні куточки, неповторні визначні ландшафти, оспівані відомими письменниками і поетами, відображені... |
Стаття Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова... |