Оксана Кишканюк Коротка довідка р. Дністер

Скачати 171.46 Kb.

Назва	Оксана Кишканюк Коротка довідка р. Дністер
Дата	20.03.2013
Розмір	171.46 Kb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Туризм > Документи

Заліщицька центральна районна бібліотека

Відділ бібліографічної та методичної роботи

Дністер – ріка мого дитинства
(до Міжнародного Дня Дністра)
Інтернет – екскурсія

2010

21 липня – Міжнародний День Дністра

Щедра і багата українська земля на чарівні куточки, неповторні визначні ландшафти, оспівані відомими письменниками і поетами, відображені на полотнах майстрів пензля.

Дністровський каньйон - своєрідний величний храм-музей, де в усій своїй незайманості, у гармонійному поєднанні зібрані найкращі творіння живої і неживої природи, кожне з яких гідне подиву й опису.
Підготувала бібліограф з питань краєзнавства та народознавства – М. В. Рудик

ДНІСТЕР

Пливе у даль віків
замріяний Дністер.
Гойдає сині хвилі
теплий вітер.
У думах —
рани, біль,
що рвались з берегів,
у пам'яті для нас
зостались жити.
Навічно задрімав
часів далеких гомін.
Тепер лише гроза
тривожить гори.
І знову ллють дощі,
і знову світить промінь,
трава росте,
і пахнуть осокори.
А гордий Дністр пливе,
не оглядаючись назад.
Хвилюється, вирує
водоспадом.
На дно ховає свій
душевний плач
і серед ночі
світить зорепадом.

Оксана Кишканюк

Коротка довідка р. Дністер

Довжина ріки - 1362 км. (по Україні - 705 км).
Бере початок на півн. - сх. схилах Українських Карпат, на горі Розлуч, що біля села Середа Львівської області.

Висота над рівнем моря - 760 м.

У Дністер впадає близько 400 річок, площа басейну - 72.1 тис. км².

Відтинок до Галича вирізняється гірським характером.

Від с. Нижнів до р. Збруч біжить по каньйоноподібній долині.

Довжина каньйону - 250 км. Глибина 130-160 м, ширина 0.5..З км.

Ширина русла – 100-300 м, глибина 1.5-3.5 м.

Довжина ріки на ділянці Нижнів - Заліщики - 135 км.

Перепад висот 193 -143 = 50 м.
Швидкість течії в межах – 1-2.5 км/год, розхід води - 55 м³/с.

Швидкість течії в паводок – 5- 8 км/год, розхід води – 750-1500 м³/с.

Підйом води при паводку - до 6 м, (1969 р. - 8 м, 1941 р. - 11 м).

Від схилів Карпат до берегів Чорного моря блакитною стрічкою завдовжки 1362 км. несе свої води із заходу на південний схід наймальовничіша річка України - Дністер. Починається вона з невеликого струмка на схилах гори Розлуч, що в Бескидах, вище села Середа Львівської області, на висоті близько 800 м.

У верхній течії Дністер має гірський характер зі швидкістю течії 2-4 м на секунду, а від Галича вже тече помірно.

Дністер несе свої води Львівською та Івано-Франківською областями, перетинає південно-західний край Подільської височини, відокремлює Івано-Франківську і Чернівецьку області від Тернопілля і Хмельниччини. Тече по кордону України та Молдови - 328 км.

Подолавши простори Прикарпаття, Поділля і Молдови та прийнявши 386 притоків, Дністер стає судноплавною рікою і на Одещині вливає свої води в Дністровський лиман Чорного моря.
Найбільші праві притоки Дністра: Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут, Бик; ліві: Стривігор, Гнила Липа, Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Ушиця, Мурафа.
Лівобережні притоки характерні величиною і повноводністю. Початок беруть із джерел та невеликих заболочених озерець, протікають Подільською височиною, з півночі на південь, глибоко врізаються в плато, утворюючи в південній частині мальовничі каньйоноподібні долини. Золота Липа (127 км), Стрипа (149 км), Коропець (78 км), Серет (248 км), Нічлава (82 км), Збруч (250 км) помітно збільшують водність Дністра.

Утворення річки Дністер

Річкова мережа р. Дністер в процесі утворення її сучасної структури пройшла декілька етапів. Сценарій формування гідрографічної мережі р. Дністер тісно пов'язаний з історією появи і розвитку Карпатських гір. Близько 8 млн. років тому територія Карпат була гірським масивом з висотами набагато меншими ніж ті, які спостерігаються сьогодні.

1. Напрям руху пліоценових річок Поділля

2. Сучасна гідрографічна мережа Українських

Карпат і напрям руху водотоків у міоцені

Карпатські гори рухалися в напрямку: південний захід - північний схід (рис. 1). На користь цієї версії свідчать два факти. Перший - верхів'я найбільших водотоків регіону: Дністра, Пруту й Серету збереглися до нашого часу. Другий - загальновідомим є факт того, що на всій території Поділля є ділянки, покриті карпатською галькою. На початку минулого століття вони простежувалися по всьому нинішньому Дністровсько-Бузькому вододілу й навіть на лівому березі Південного Бугу. Розміри гальки змінюються від 0,4 до 1,7 см, а середнє значення досягає 0,4-0,5 см. Цілком зрозуміло, що для такого значного нагромадження галькового матеріалу необхідна наявність постійного стоку з боку Карпатських гір на територію Поділля протягом тривалого періоду. Виходячи із цього, на рис. 1 схематично показаний напрямок стоку рік гірського масиву на древню низовину.

Річка Дністер на початок пліоцену не могла протікати уздовж Карпатського хребта. У протилежному випадку на територію Поділля не змогла б потрапити древня галька, тому що для її транспортування потрібний був постійний стік води зі сторони Карпатських гір. Тоді виникає закономірне питання: де ж перебувала досліджувана ріка на початку пліоцену?

Тодішній Пра-Дністер, на думку М. І. Дмитрієва, витікав з Карпатського регіону і впадав у Сарматське море. На користь цієї версії свідчать наступні факти. По-перше, верхня частина цього водотоку зберегла напрямок руху з південного-заходу на північний- схід. Поворот на південний-схід у ріки Дністер відбувається лише в районі смт. Чайковичі, тобто на відстані 100 км від її витоку. Іншим доказом реальності гіпотези М. І. Дмитрієва є наявність залишків долиноподібних знижень або '"мертвих" долин, що є на лінії Остропіль - Хмільник. По-третє, це сліди древньої гирлової області площею близько 18 тис. кв. км., розташованої між містами Остропіль і Хмільник.

Подібних поглядів дотримувався інший дослідник - відомий географ початку XX століття - С. Рудницький. На його думку, пліоценовий Дністер був рікою рівнинного типу з великим числом меандр.

На підставі аналізу сучасної інформації вдалося виконати реконструкцію русла ріки Пра-Дністер (рис. 2). Згідно з версією авторів роботи, русло древнього водотоку збігалося із сучасним Дністром від витоку до смт. Чайковичі. Далі Пра-Дністер тік через територію нинішнього Розточчя ділянками русел рік Полтви, Західного Бугу, верхів'я Серету, Горині. Наступна ділянка древнього водотоку проходила руслом рік Іква, Південний Буг через нинішнє м. Хмільник до м. Вінниця. На користь цієї версії свідчать дані І. Д. Гофштейна і наявність у районі м. Львова тортонської морської акумулятивної рівнини, що змінилася середньосарматською низовиною. Через те, що піднятий масив Розточчя з'явився значно пізніше, це означає можливість проходження через цей район древнього Дністра.

У систему Пра-Дністра входили також ріки Сян і Вир, що впадали в його притоки - р. Бложевку й р. Стрвяж (рис. 2). У період пліоцену море відступило з території Поділля, яка перетворилася у велику рівнину. На ній розташовувалася система водостоків, які повільно рухалися у південно-східному напрямку, тому що ухил місцевості був незначним. На рисунку 2 схематично показані русла восьми пліоценових рік, відновлених К. І. Геренчуком, а також берегова лінія Сарматського моря.

Різка зміна характеру річкової мережі відбулася в пізньому пліоцені, коли ця територія відчула потужні тектонічні підняття. Їхній максимум припав на північно-східну частину Поділля, тобто стик піднесеного масиву Гологори й малого Полісся. Середня величина підняття місцевості коливається від 100 до 300 м. Цілком зрозуміло, що після цього відбулася корінна перебудова всієї гідрографічної мережі. Почалося поступове відмирання рік південно-східного напрямку, що протікали стародавньою рівниною, у тому числі й пліоценовим Дністром. Реальність цих подій доводиться тим, що карпатська галька залягає із нахилом до півдня, а їх рівень вищий, ніж у нижньої частині рік, що стікають з гір. Ця обставина дала можливість К. І. Геренчуку зробити висновок про те, що спочатку відбулось нагромадження уламкового матеріалу, а потім підйом Подільської плити.

Завдяки новому меридіональному нахилу на Поділлі почала формуватися нова система рік, які протікали з півночі на південь. Верхів'я пліоценового Дністра в межах Карпат виявилися тим стержнем, що став основою розвитку долини його сучасної ріки.

Іншим важливим фактором, який відіграв ключову роль у формуванні структури сучасної р. Дністер, є поява періодичної зміни зледенінь.

Досліджувана територія кілька разів у своїй історії виявлялась під впливом льодовиків. Так, на думку ряду авторів, верхів'я р. Дністер, а також район Розточчя покривалися льодом у період дніпровського зледеніння.

Цілком зрозуміло, що процес перебудови річкової мережі підсилювався за рахунок більших обсягів води, що утворилися в результаті танення льодовика. Однак просування русла р. Дністер на південний схід ішло досить складно, про що свідчать численні меандри. Ріка немовби пробивала собі шлях на південь, врізаючись у відклади знову піднятої Подільської плити. За схемою гідрографічної мережі явно простежуються ділянки, де вона рухається на північний захід у напрямку древнього моря, потім знову на південний схід (рис. 1). Ця картина послідовної зміни напрямків течії р. Дністер повторюється протягом Причорноморської низовини.

Виходячи із цієї схеми розвитку досліджуваної ріки, можна запропонувати пояснення такої важливої особливості її конфігурації, як відсутність правих приток на ділянці від м. Нижнів до м. Дубосари.

Д

ля цього необхідно простежити деякі етапи розвитку найближчого сусіда р. Дністер р. Прут. На думку П. М. Цися, цей водотік існував у межах близьких до сучасних уже на початку пліоцену. Спочатку Пра-Прут рухався убік давньої Подільської низовини. Доказом цього є збережена до наших днів верхня частина плину цієї ріки, що орієнтувалася з південного заходу на південний схід. У результаті підняття Подільської плити й тектонічних процесів у Скибових Карпатах відбувся прорив рікою Прут "добротворських воріт". Це призвело до розвороту її русла на 90⁰ і ріка зайняла своє нинішнє положення. Поступово сформувалася сучасна гідрографічна мережа із притоками, які впадають досить рівномірно з обох сторін у р. Прут. За даними В. М. Клапчука саме в період пліоцену спостерігалося найбільш інтенсивне поглиблення русла величиною близько 70 м. Це означає, що р. Прут "освоїла" території півдня Чернівецької області раніше, ніж р. Дністер. Практичним результатом цих подій стала відсутність правих припливів у р. Дністер на всьому шляху, де вона тече паралельно р. Прут. Гідрографічна мережа на межиріччі цих водостоків стала частиною басейну р. Прут ще до появи там р. Дністер. У цілому відносини між двома водотоками можна вважати досить агресивними. Так, р. Бистриця Надвірнянська спочатку була притокою р. Прут, а пізніше, після опускання Станіславської (Івано-Франківської) низовини перехоплена рікою Дністер.

Приблизно до кінця пізнього пліоцену р. Дністер зайняла своє сьогоднішнє положення в межах Подільської височини. Зміна берегової лінії древніх морів була досить складним процесом, що знайшла своє відбиття в конфігурації русла водотоку.

Так, у досліджуваної ріки є широтний відрізок від м. Хотин до м. Новодністровськ довжиною 264 км. На р. Прут також зафіксована широка ділянка від смт. Новоселиця до смт. Липкани величиною 40,5 км. Це свідчить про наявність періоду розвитку загального для обох водотоків, коли вони рухались із заходу на схід і впадали в стародавнє море, що займало центральні райони України.

Подальше формування молдавської ділянки р. Дністер відбувалось під впливом регресії древніх водойм і процесів, пов'язаних з діяльністю льодовиків. Відхід моря викликав формування Причорноморської низовини, а її південно-західна частина поступово була освоєна р. Дністер. Цьому процесу значно сприяло, на думку І. В. Ізмайлова, наявність двох долин південно-східного напрямку. Одна з них розташовувалася по лінії Могилів - Рибниця. Інша проходила через р. Реут і відрізок Дністра нижче впадання цієї ріки. Виходячи із цього, можна припустити, що якийсь час досліджуваний водотік рухався по лінії Котовськ - Ананьєв. Побічним доказом справедливості цієї версії є наявність ділянки р. Тілігул, що лежить на одній лінії з відрізком Могилів - Рибниця.

У четвертинний період, на думку І. В. Ізмайлової, тут відбулися істотні підняття земної кори. Це призвело до захвату рікою Дністер другої долини, а також приєднанню до нього ріки Реут. У результаті цих подій ріка Дністер зробила в м. Рибниця поворот під кутом 75⁰, де виникла її меридіональна ділянка від цього міста до м. Григорополя.

Далі досліджувана ріка зробила ще кілька поворотів, обходячи складки місцевості до впадіння в Дністровський лиман.

Формування річкової мережі Дністра охоплює такі етапи:

а) пліоценовий Дністер протікав через нинішню північ Поділля й впадав в Сарматське море в районі сучасного м. Вінниця;

б) пізньопліоценовий Дністер, який займав частково своє сьогоднішнє положення й тік у широтному напрямку за лінією Вендичани, Тульчин;

в) плейстоценовий Дністер освоїв Причорноморську низовину.

Висунуто гіпотезу, що пояснює існування наявної на правій частині басейну ріки Дністер безприточної ділянки довжиною майже 700 км.

Історія Дністра як водного шляху

Історія Дністра як водного шляху сягає в глибоку давнину. Ще Геродот згадував про р. Тірас (стародавня назва Дністра).

Дністер бере початок на північних схилах Карпат, з гори Розлуч, поблизу с. Вовчого Львівської області. Спустившись з висоти близько 900 м над рівнем моря, річка гірським потоком прокладає собі шлях по Передкарпаттю, пересікає південно-західний край Подільської височини, протікає по межі України з Молдавією, потім вступає на її територію і значною судноплавною річкою впадає у Дністровський лиман знову на території України. Довжина річки 1362 км, площа басейну 72100 кв. км. Походження назви "Дністер" остаточно не з'ясоване. Гадають, що перша частина її походить від слів "Дана", "Дна", "Дон", що означає "річка". Другу частину назви виводять зі слів, що означають "південний". Отже, Дністер - "Південна річка". Є й інші думки щодо походження його назви.

Басейн Дністра межує на півдні і південному заході з річками, що несуть свої води в Дунай, - Тисою і Прутом, на заході і північному заході - з притоками Вісли Сяном і Західним Бугом, на півночі - з правими притоками Прип'яті Стиром і Горинню і на сході - з Південним Бугом і його притоками.

Ліси в басейні річки вкривають схили Карпат, а вершини їх зайняті луками - полонинами. В горах на висоті переважають хвойні породи дерев, а нижче - листяні. У рівнинній частині басейну Дністра лісів небагато, переважають листяні породи: дуб, ясен, клен, липа, граб, у західній частині Поділля зустрічається бук. Лісистість становить 13,2 % площі басейну, заболоченість - 1,5 %, озерність - 0,5 %.

Русло Дністра дуже покручене. Річкова сітка розвинута нерівномірно. Найгустіша вона у верхній частині басейну, особливо правобережній, де Дністер приймає велику кількість багатоводних приток, що беруть початок у Карпатах. Притоки, що починаються на Розточчі або Подільській височині, - маловодні. У середній течії Дністер приймає переважно ліві притоки, а в нижній їх дуже мало.

У верхній частині (до м. Самбора) Дністер - типова гірська річка, що тече у вузькій долині між скелястими стрімкими берегами. Вийшовши на рівнину, Дністер в межах Сансько-Дністровської низовини тече широкою заболоченою долиною, течія його стає спокійнішою. У середній частині в глибокій вузькій долині в руслі Дністра на поверхню виходять щільні вапняки і пісковики, а нижче Кам'янця-Подільського - кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти), які біля селища Ямполя утворюють пороги. Нижче Дубоссар Дністер має широку заплаву, порізану численними протоками, озерами. Долина річки тут досягає 8-16 км. Найнижча частина Дністра розташована в межах Причорноморської низовини.

Дністер несе багато води. Підвищена водоносність пояснюється тим, що верхня частина його басейну розташована в Карпатах. Саме там починаються численні і багатоводні праві притоки Дністра, що впадають у нього на дільниці від витоку до р. Бистриці Надвірнянської. Вони починаються на висоті від 800 до 1500 м і надають на цій дільниці режиму верхнього Дністра, властивих гірським річкам.

Стік Дністра характеризується майже безперервним чергуванням паводків, які проходять по річці як навесні, так і влітку та восени. Високі паводки викликаються раптовим таненням снігу, дощами, а влітку сильними зливами. Літні паводки по висоті часто перевищують весняну повінь. Води Дністра під час паводків несуть багато наносів.

Нижче Самбора, де Дністер вступає на Сансько-Дністровську низовину, під час високих рівнів частину своєї води він віддає у Вишню (притоку Сану). Тут колись проектували з'єднання Дністра каналом з річками басейну Вісли. Глибоко врізався Дністер у гранітну основу Подільської височини, місцями тече неначе у глибокому каньйоні. Високі скелясті береги іноді нагадують гірські хребти. На берегах виходять на поверхню шари вапняку, глинистих сланців, пісковиків. Місцями річище завалене камінням. Дністер приймає 386 приток, з них найголовніші: праві - Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця, Реут, Бик; ліві - Стривогір, Гнила Липа, Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч, Смотрич, Ушиця, Мурафа.

Використовувався Дністер як джерело гідроенергії, для водопостачання, зрошення, судноплавний від гирла до м. Галича. Основні пристані: Галич, Заліщики, Хотин, Стара Ушиця, Могилів-Подільський, Ямпіль, Сороки, Рибниця, Дубоссари, Григоріополь, Бендери, Тирасполь.

У верхній течії Дністра, на лівому його березі, розташоване м. Самбір Львівської області. За стародавніми переказами засновниками міста були жителі Старого Самбора, зруйнованого в 1241 р. монголо-татарськими ордами. Збудоване на цьому місці згодом поселення Погонич у XIV ст. перейменували на Самбір (Новий).

Проти Самбора, на Дністрі, майже на 3 км простягнувся острів.

Однією з лівих приток Дністра у верхів'ї є Верещиця (довжина 92 км). Вона бере початок на Розточчі. Річка Верещиця одержала назву від вересу - чагарника з дрібним листям, який утворює суцільні зарості - верещатники.

З правих приток Дністра відзначимо Бистрицю. Довжина її 72 км. Ліси в басейні річки займають 30 % площі. Сама назва "Бистриця" свідчить про стрімку течію. Недалеко від впадіння в Дністер Бистриця приймає праву притоку Тисьменицю, довжина якої 49 км.

Недоторканий фонд природи

Незайманого ландшафту уже практично не існує, скорочується площа незайманих куточків природи; і тих районів, де вони збереглися у більш-менш первісному вигляді. У процесі інтенсивної діяльності людини руйнуються біотопи, життєве середовище рослин і тварин. Тому й виникла необхідність створювати зони незайманого ландшафту, де мандрівник знайде чимало цікавих об'єктів природи, що збагатить його знання і зробить відпочинок повноцінним.

Зони незайманого природного ландшафту на території Дністровського каньйону простяглися на 99 км. Це відрізки між селами Стигла - Губин - 60 км (з них на Тернопільщині 30 км), Хмелева - Устечко - 16 км, Торське - Зелений Гай - 10 км, Добрівляни - Городок - 7 км, Виноградне - Зозулинці - 3 км, Богданівна - Колодрібка - 3 км, Колодрібка - Горошова - 15 км, Устя - Худиківці - 2 км, Дністрове - Білівці - 13 км. А по Стрипі - від Яблунівки до Дністра (10 км) і по Джурину - від села Ниркова до Устечка; включаючи потічок Поросячку (10 км).

Ця частина Дністровського каньйону належить до наймальовничіших куточків України. Тут суворо забороняється будь-яке порушення природного ландшафту (відкриття кар'єрів, суцільні вирубки лісу тощо), будівництво споруд (крім альтанок від дощу), користування транспортом, полювання, засмічення побутовими предметами.

Суперунікальною є ділянка Дністра від села Стигла до Устечка і від села Торське до Заліщиків. Дивні природні оазиси-перлини відкриваються на відрізку між селами Стигла й Губин, що простягнувся по Дністру на 60 кілометрів. Ріка тут робить десять звивів, щедра краса і незайманість яких хвилює, бентежить, полонить кожного, хто потрапив сюди. Місцевість вражає контрастами.

Лівий берег переважно високий і стрімкий, вкритий величавими подільськими дібровами; правий - положистий, зайнятий сільськогосподарськими культурами. Між селами Стигла і Космирин виступає ряд травертинових скель з печерами і джерелами.

Трохи нижче Стиглої, за кілька метрів від Дністра, з молодих травертин, порослих м'ятою, стікає безліч маленьких струмочків, що утворюють мініатюрний водоспад.

Трохи далі лівий берег стає пологим. На ньому розкинулось село Надрічне. Правий же - стрімкий і високий, вкритий лісом. Височіють травертини, а біля річки витікають три джерела кришталево-чистої води, біліють уламки гіпсу. Девонські відклади відкривають допитливим гравітаційні складки.

Від Надрічного і до села Монастирок - просторий край краси, тиші й цілющого повітря. Гарно вимальовується долина річки Баришки у місці впадіння її у Дністер.

Проте найказковіші краєвиди попереду, за течією Дністра. Пропливши не більше п'яти кілометрів від гирла Баришки, потрапляємо у гірську місцевість.

На восьмикілометровому відрізку Дністра, між селами Возилів - Монастирок, спостерігаємо таємничі окреслення девонських скель. Одягнені у грабові діброви, "обтесані" вітрами і дощами, вони вражають чудернацькими, фантастичними формами і надзвичайною крутизною.

Той, хто бачив озеро Байкал, оточене горами - то оголеними, то з дрімучим лісом, - мабуть, відновить його у пам'яті, натрапивши на екзотичну красу цієї ділянки Дністровського каньйону. Тут схили річки так само різко змінюються стрімкими скелями, які нависають під кутом майже 80 градусів. Вкриті вони деревно-чагарниковою рослинністю, що підступає майже до води.

За п'ять кілометрів нижче від села Монастирок, на лівому пологому березі Дністра, у центрі одного з найбільших меандр-звивів, розташоване старовинне село Лука, а на протилежному березі - Незвисько. Їх колись з'єднував пором. Тут ріка утворює майже острів з перешийком у 1,5 - 2 км. Між селами Возилів - Уніж - 30 кілометрів водного шляху, а по суші - близько двох.

П'ять кілометрів за течією від Уніжа - і ми потрапляємо в один з наймальовничіших диких куточків природи, де річка Золотий Потік, подолавши великий лісовий масив, вливає свої води у Дністер. Тут місцевість теж має гірський вигляд.

За Хмелевою Дністер оточений горами з усіх сторін. На 15-кілометровому відрізку шляху то на лівому, то на правому боці розкидані острівці, які виглядають казково. Течія ріки приводить нас в урочища Литячі, Дорогичівка, Шутроминці, Устечко. Знову - картина невимовної краси: на сонці виблискує дзеркало Дністра, на берегах, немов у задумі, схилились могутні дерева, кущі верболозу, вільхи; далі - діброви з кизиловим підліском, а на оголених стінках - наскельно-степова рослинність.

До унікальних куточків зони первісного природного ландшафту належить і відрізок Дністра між селами Торське та Іване-Золоте. Звідси, з лівого, досить високого і стрімкого берега, відкривається у всій величі панорама каньйону. Зі стометрової висоти витікає ряд джерел, які мініатюрним водоспадом вливаються у Дністер стрімким схилом.

Великий дар природи - ліси. Від них - і вода в ріках, волога в ґрунтах, й дощі; вони - заслін землі од вітрів і водної ерозії. Ліс - народне багатство, значення якого важко переоцінити, фабрика кисню і легені планети, її зелений одяг; це лабораторія з очищення атмосферного повітря від шкідливих для здоров'я домішок, природна здравниця.

Серед заповідних об'єктів каньйону є велика кількість пам'яток живої і неживої природи. Одні з них мають світове значення, інші - республіканське, а більшість - місцевого значення. Серед них є унікальні об'єкти, над створенням яких природа трудилася понад 400 мільйонів років тому, коли сучасна територія області була часткою Силурійського моря. Є й такі, які творяться ще й тепер: це травертини. Всього в каньйоні налічується близько 100 цінних об'єктів природи та чотири заказники зі збереження і відтворення лікарської рослинності. 62 пам'ятки знаходяться в межах Тернопільщини. Всі вони вилучені з господарського користування.

До пам'яток неживої природи належать унікальні відслонення гірських порід, скелі, гроти, печери, окремі мінерали, оригінальних форм вивітрювання і ділянки зі своєрідною геологічною будовою. Такі об'єкти є цінними "документами", що дають уявлення про багатомільйонну еволюцію земної кори та розвиток органічного світу і є своєрідними сторінками літопису минулого нашої планети. На Тернопільщині виявлено і взято під охорону 54 пам'ятки неживої природи.

... Древня мудрість гласить: "Одна людина залишає за собою слід, десять - стежку, а тисяча - пустиню". Отже, заповідні місця - не для масового відвідування, вони - золотий фонд природи, що є недоторканним.

Список літератури
1. Чайковський, М.

Дністорвський каньйон: природознавчий нарис.- Львів: Каменяр, 1981.- 64 с.
2. Верига, В.

Там, де Дністер круто в“ється виховно – освітньої політики Галичини на прикладі учительської семінарії та гімназії в заліщиках, 1899 – 1939.- 2-ге вид., виправл.- Львів: Каменяр, 1993.- 279 с.
3. Баран, Г.

Заліщики: Краєзнав. Нарис – Львів: Каменяр, 1998.- 32 с.
Інтернет - ресурси
1. http://www.tourclub.com.ua/uk/info/local-lore/dnister/history_formation_dniester
2. http://zhnyborody.te.ua/tobl/torika.htm
3. http://uk.wikipedia.org/wiki
4. eko.civicua.org/WATER/p5.htm
5. http://dpbuvr.org.ua/dnister.html
6. www.dnister.net.ua

Схожі:

Адреса передового педагогічного досвіду Марченко Оксана Євгенівна Марченко Оксана Євгенівна, вчитель біології Городищенського економічного ліцею, Городищенської районної ради	Саранцева Оксана Степанівна Саранцева Оксана Степанівна, вчитель трудового навчання вищої категорії, старший учитель СШ №87 ім. О. П. Довженка м. Києва
Завужена частина квітки, якою вона прикріплюється до стебла квітконіжка... Якщо вона відсутня, або дуже коротка, то такі квітки називають сидячими. Сидячі квітки зустрічаються здебільшого, в суцвіттях таких...	ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ СТУДЕНТІВ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ... Оксана Бартків – доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Оксана Дурманенко– аспірантка Східноєвропейського...
Акт(довідка)документ-ої виїзної(невиїзної)перевірки склад Акт(довідка)документ-ої виїзної(невиїзної)перевірки склад:-протягом 5роб дн з дня що настає за днем закінч установл для проведення...	Тисячолітній скельний монастир, с. Лядова На лівому березі р. Дністер,... Це знаменита за древністю, історичним значенням і мальовничим розташуванням обитель, що має назву Свято-Усікновенський чоловічий...
Коротка розповідь про латинські спокуси (80-і рр. ХVІст. 1, 1589-15902) Закликає “якоже шершнем на их сети некрепкіе нападати, роздирати и обличати лож и нетвердость их основы”	Виховного заходу Коротка анотація: дана розробка вміщує досвід викладача правознавства по проведенню виховного заходу
Законодавсвто передбачає три інстанції розгляду справи в суді. Це Містить 10 запитань. Оцінюється правильність відповіді (коротка відповідь). За кожну правильну відповідь можна отримати 5 балів....	Книга обліку стану навчально-методичного забезпечення кабінету інформатики... Коротка характеристика (може містити інформацію про кількість екземплярів, примірників, авторизацію, тощо)

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання