|
|
Скачати 1.13 Mb.
|
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНИЙ ЕТАП СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ В УКРАЇНСЬКИХ КОНФЕСІЯХ 3.1. Специфіка соціального служіння в православній церкві Соціальна складова становить невід’ємний атрибут функціонування релігійних інституцій. З давніх часів церкви, будучи інтегрованими в структуру соціуму, приймали безпосередню участь у вирішенні назрілих суспільних проблем. Панування комуністичних режимів суттєво девальвувало соціальну місію релігійних організацій, оскільки останні фактично опинилися за межами одержавленого суспільного простору. Відновлення Україною державного суверенітету започаткувало нову віху в історії соціального служіння конфесій. Церкви та релігійні організації отримали можливість стати не уявними, не декларованими, а реальними дієвими суб’єктами суспільного життя. Їхні успіхи і досягнення на ниві виконання власних фундаментальних завдань сьогодні – очевидний та беззаперечний факт [15]. За двадцять років суверенного функціонування Української Держави соціальна діяльність діючих на її теренах конфесій набула вираженого багатовекторного спрямування. Ряд релігійних організацій насамперед докладають зусиль до розв’язання проблем соціально незахищених верств населення: облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних; забезпечують медичне забезпечення та лікування малозабезпечених; організовують літній відпочинок дітей з бідних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів; допомагають школам, будинкам-інтернатам, медичним закладам; створюють при храмах і монастирях дитячі будинки, школи-сиротинці, соціально-реабілітаційні центри для нарко та алкоголезалежних осіб, хворих на СНІД; займаються духовною опікою громадян, які перебувають у виправних закладах тощо [35]. Історія суспільства в будь-яку епоху нерозривно пов’язана з історією релігії. Для України такою невід’ємною та визначальною релігією, починаючи із 988 року й до сьогодні є християнство. Саме християнські церкви формували та формують певною мірою суспільну свідомість усіх прошарків українського суспільства. Питання тільки в тому наскільки це суспільство бажає керуватися християнськими сенсожиттєвими орієнтирами. Однією з визначальних у історії України та основотворчих у суспільній свідомості течій християнства є православ’я. У сучасному світі все більш помітними стають процеси глобалізації, людина починає вірити не у Господню всесильність, а у силу власного розуму, усе частіше постають проблеми війни та миру, виховання дітей, свободи совісті, розлучень та абортів, клонування й екології, економіки та державотворення та ін. І якщо церква буде просто організовувати богослужіння та здійснювати таїнства, не йдучи в народ і не живучи його проблемами, то вона залишиться на узбіччі суспільного життя. Саме тому українське православ’я у своїй соціальній доктрині дає відповіді на болючі й складні питання українців, висловлює стурбованість ними, пропонує шляхи їх подолання. Як Ісус Христос у Свій час ішов до людей, які потребували Його настанов, повчань, порад, відповідей на нерозв’язані питання, так і сучасна Православна церква намагається іти до українців, жити в ритм із їхніми проблемами, змінювати світ на краще й проповідувати християнські цінності. Досить часто авторитетна думка церкви змінює на краще хід подій у суспільстві. Свої віровчення і заклики до соціального служіння і не тільки, релігійні організації викладають в посланнях, деклараціях, концепціях, соборних зверненнях. Декларація „Церква і світ на початку третього тисячоліття” Української православної церкви Київського патріархату, як і багато інших документів християнства, є авторитетною для народу України, по-перше, – тому що спирається на Біблію, по-друге, – тому що в основі всіх концепцій є заповідь Божа: любити Господа всім серцем своїм і всіма своїми ділами, і любити ближнього свого, як самого себе. Піклуючись про вічне життя, про спасіння і моральний стан людей, Церква закликає своїх членів до соціального служіння заради спасіння світу. Син Божий прийшов у світ не тільки для того, щоб визволити від гріха і смерті людський рід, а й щоб спасти світ від наслідків гріха. Як сказав Христос Спаситель: "Бог так полюбив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне" (Іоан. 3,16). Це означає, що християни не повинні цуратися світу і суспільного життя. Бог любить не тільки кожну окрему людину, а й увесь світ, все людство, бо вони Його творіння і призначені для очищення і освячення через Церкву. Тому Церква закликає своїх членів до активної участі у суспільному житті, але при цьому до такої участі, яка б ґрунтувалась на засадах християнської моралі і християнського віровчення. Християни повинні давати відповідь на сучасні проблеми, які хвилюють суспільство [74]. УПЦ розвиває співпрацю із державою в соціальній сфері. Саме служіння священників в містах і селах України є соціальним. Церква задовольняє головну потребу людини – потребу в духовному осмисленні власного життя, потребу в свідомому ставленні до Бога, світу, суспільства. Вже тому в місті та селі священик виконує особливе соціальне служіння. Тим більше соціальним є служіння священика традиційної Церкви в армії, лікарнях, системі виконання покарань. Століттями Церква сприяє задоволенню потреб різних категорій населення в соціальній допомозі: бідним, хворим і немічним. Церква розвиває власну систему притулків, центрів по реабілітації наркозалежних, тощо. Українська Православна Церква закликає вірних брати активну участь у ініційованому державним керівництвом усиновленні сиріт із будинків дитини та інтернатів [70]. Значно підсилила роботу в області соціального служіння і добродійності, на території України, Російська Православна Церква. Ця робота здійснюється на загально церковному і єпархіальних рівнях через Відділ по церковній добродійності і соціальному служінню Московського Патріархату (ОЦБСС МП). Які ж основні напрями РПЦ в наші дні? 1) Значне місце в діяльності Відділу займають медичні програми. Одним з найбільш важливих напрямів в соціальному служінні Російської православної церкви сьогодні, як і раніше, є допомога страждаючим людям в рамках медичних установ (лікарень, госпіталів). Керівництво Центральної клінічної лікарні Московського Патріархату в ім'я святителя Алексія приступило до створення на базі лікарень патронажних служб, покликаних забезпечити догляд за хворими і літніми людьми. В умовах переходу медичного обслуговування на комерційну основу лікарня Московського Патріархату є однією з небагатьох клінік, де обстеження і лікування здійснюється безкоштовно. [63] Специфічною особливістю милосердної і добродійної діяльності релігійних організацій є її нерозривний зв'язок, її єдність з релігійною проповіддю, з місією. Ідея єдності милосердя і місії закладена в основу “Концепції відродження духовної освіти і добродійності Російської православної церкви”, а також організаційної і функціональної структури Комісії з відродження релігійно-етичного виховання і добродійності [63]. Православне духівництво вважає, що добродійність і милосердя повинні бути тісно пов'язані з релігійною проповіддю. “Милосердя – форма християнської проповіді”. Звідси необхідність в спеціально підготовлених кадрах” тих, що володіють не тільки необхідною професійною підготовкою, але і етичними якостями. Такі кадри сьогодні готуються в мережі училищ сестер милосердя, в рамках братерства лікарів, при деяких лікарнях. Соціальна діяльність РПЦ у сфері освіти є жива практика праць багатьох священиків мирян-катихизаторів, батьків і самих навчающихся, що породила різні форми релігійної освіти, катихизації мирян і місіонерські дії: недільні школи при храмах, євангельські кухлі для дорослих, групи підготовки дорослих до хрещення, православні дитячі сади, православні групи в державних дитячих садах, православні гімназії, школи, ліцеї, православні факультативні в приватних і державних школах, систематичні бесіди за певними програмами в храмах, публічні лекції в храмах, лекції з окремих предметів, темам і проблемам у вузах, православні курси катихизаторів, організовані паломництва, православні дитячі, юнацькі і сімейні табори.[63] Надання допомоги жертвам стихійних лих і надзвичайних ситуацій. Вельми характерним є факт, що добродійна допомога і милосердна підтримка виявляється незалежно від національної і релігійної приналежності. Все більше місце в милосердній діяльності православ'я займає робота з ув’язненими. Церква не забуває і своїх чад, що переступили межу закону і що справедливо опинилися позбавленими свободи. Священики йдуть до страждущих, несучи їм слово Істини. Загальновідомо, що перебування засуджених у в'язницях мало сприяє їх етичному виправленню. Зазвичай в ув'язненому бачать, перш за все, злочинця, а основною формою дії на нього вважається покарання. Люди, що повернулися на свободу, часто знов стають на шлях злочину. Спілкування із засудженими віруючих, духовних осіб будується на принципово іншій етично-психологічній основі. Людину, що скоїла злочин, вони “відокремлюють” від самого злочину. Вони бачать в цій людині не стільки винуватця, скільки жертву злої волі. Така психологічна установки дозволяє священнослужителеві або віруючому-мирянинові в спілкуванні із засудженим уникнути позиції моральної переваги, ролі вихователя в її спрощеному розумінні. Усі православні конфесії здійснюючи соціальне служіння чітко не відділяють проповіді і надання допомоги, а здійснюють поєднуючи проповіді та благодійну допомогу. З метою привернення уваги українців до моральнісно-аксіологічної проблематики (небезпечне за своїми масштабами поширення психології споживацтва, стагнація традиційних християнських цінностей тощо) релігійні організації апелюють до одного з найпопулярніших різновидів сучасного мистецтва й одночасно доволі ефективного засобу впливу на суспільну свідомість – кінематографу. Показовим у даному відношенні може слугувати Х Міжнародний кінофестиваль “Покров”, який пройшов у м. Києві з 10 по 14 жовтня 2012 року. На ньому глядачам було запропоновано більше ста робіт із семи країн світу. Девіз заходу: “Православне кіно – для молоді”. Цим закликом організатори дійства прагнули вказати православним кінематографістам і громадськості на головну проблему сьогодення – відсутність релігійного виховання підростаючого покоління. Представлена на фестивалі продукція контрастувала із тим гламуром та маскультом, що поширені у вітчизняному телевізійному просторі. 3.2. Забезпечення соціальної допомоги в католицькій церкві Благодійна допомога в католицькій церкві здійснюється світовою доброчинною організацією Карітас Інтернаціоналіс, що провадить різнобічну політику допомоги бідним, нужденним, дітям-сиротам, людям, що постраждали від природних катастроф, хворим на СНІД, неповносправним особам, людям, що страждають від алко- чи наркозалежності, мігрантам, людям, що стали жертвами торгівлі людьми та іншим. До міжнародної родини Карітас сьогодні входять 165 національних організацій, що не завжди містять слово «карітас» у своїй назві. Вони є рівноправними членами Карітас Інтернаціоналіс. Працівники Карітасу допомагають щороку більше, як 25 мільйонам людей у 200 країнах світу. Першу організацію Карітасу створив у німецькому місті Фрайбург у 1897 р. священик о. Лоренц Вертман. Потім Карітас з’явився в Швейцарії (1901р.), в США (1910р.), в Голандії (1924р.) та багатьох інших державах [79]. Священики і парафіяни називали свою роботу в цих нових закладах «служінням в дусі caritas pastoralis(пастирського милосердя)». Духовною настановою та стимулом для появи перших центрів Карітас стали праці папи Лева XIII, зокрема, енцикліка 1891 року «Rerum Novarum», яка заслужила назву Християнського соціального вчення [26]. Ціль, що об’єднує всі Карітаси – розвиток громадянського суспільства і солідарності, захист людських прав і діяльність в сфері соціальної політики. Місією Карітасу України є розвиток традицій доброчинної діяльності та здійснення соціальної роботи, виходячи із християнських морально-етичних цінностей. Метою Карітасу України є розробка та впровадження національних програм для забезпечення соціальної допомоги та підтримки найбільш потребуючого населення України незалежно від національної приналежності чи віросповідання. Перші організації Карітасу почали виникати в Україні в 1992 році після здобуття незалежності. Це було ініціативою відроджених місцевих греко-католицьких громад. В основному, такі організації займалися розподілом гуманітарної допомоги. Проте суспільні потреби зумовили розширення напрямків соціальної роботи Карітасу в Україні, що призвело до створення міжнародного благодійного фонду Карітас України. Карітас України засновано у 1994 році для координації зусиль доброчинних організацій місцевих громад Української Греко-Католицької Церкви, представлення їх на національному рівні, розвитку співпраці з закордонними осередками Карітасу. Завдяки діяльності Карітас України на сьогодні сформована та розширюється мережа місцевих благодійних організацій, розвивається співпраця з вітчизняними та європейськими партнерами. У 1999 році Карітас України став повноправним членом міжнародної конфедерації Карітас Інтернаціоналіс та Карітас Європа [ 50]. Саме як частина всесвітньої родини Карітасу, Карітас України став переможцем у Національному конкурсі «Благодійник року — 2008» номінації «Представництво міжнародного благодійного фонду чи недержавної організації». Особливим чином були відзначені багатосторонність і масштабність праці Карітасу України, що відкрита для абсолютно усіх потребуючих людей. У 2009 році — перемога в національному конкурсі благодійних організацій України в номінації «Благодійна організація». Напрямки роботи: домашня опіка для одиноких, людей похилого віку, паліативна медицина, профілактика і опіка над людьми, що живуть з ВІЛ\СНІДом, допомога дітям із кризових сімей і вуличній молоді, сиротам, опіка дітьми трудових мігрантів, реабілітація та інтеграція інвалідів з молоді, реінтеграція та репатріація українських мігрантів, запобігання торгівлі людьми, лобістська діяльність і наукові дослідження, допомога узалежненим особам, опіка безпритульними людьми, підтримка і допомога ув’язненим людям, надання гуманітарної допомоги, робота благодійних їдалень, допомога жертвам стихійних лих. Якісно відмінними і важливими в роботі Карітасу України є наступні характеристики: А) Комплексний і системний підхід до вирішення соціальних проблем ─ до уваги береться не одна чи дві наявні в суспільстві проблеми, а їх сукупність, послідовність і потенційні наслідки. Б) Надання практичної соціальної і матеріальної допомоги людям, що опинились у кризових умовах життя, натомість вийнятково просвітницьким заходам чи інформаційному консультуванню. В той же час працівниками Карітасу в Україні застосовуються наукові підходи до здійснення соціальної роботи, проводиться власна дослідницька робота проблем вітчизняної медицини, міграції, безробіття, безпритульності, сирітства і вуличного способу життя дітей, молоді, інтеграції неповносправних осіб та іншого. В) Досвід міжнародної мережі Карітасу, що має понад 120 років історії, об’єднує 165 національних Карітасів, налічує декілька мільйонів працівників і волонтерів. Працівники Карітасу допомагають щорокубільш, як 25 мільйонам людей у 200 країнах світу. Обмін досвідом, спільні зустрічі і комунікація зукраїнським Карітасом здійснюються на постійній основі. Г) Партнерство як з українськими, так і міжнародними, іноземними громадськими і благодійними організаціями, державними службами і урядовими структурами. Серед наших партнерів є Карітас Німеччини, Карітас Іспанії, Карітас Швейцарії, Карітас Бельгії, Карітас Австрії, Карітас Франції, Карітас Європи, Ренновабіс, Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй, Канадська допомогова ассоціація (CNEWA), Український форум благодійників, Карпатський фонд, Міжнародний фонд «Відродження», Фонд Східна Європа та інші. Ѓ) Широка географічна мережа організацій Карітасу України (близько 20регіональних організацій у різних регіонах України), велика кількість кваліфікованих працівників і волонтерів, їх постійне високоякісне навчання, обмін досвідом і стажування в інших організаціях. Д) Діяльність здійснюється на християнських засадах і цінностях, але незалежно від віросповідання, соціального становища особи, якій надається допомога, її етнічного походження, статі, віку тощо. |
| ДИПЛОМНА РОБОТА Дана робота має на меті вивчення зазначених проблем, а також аналіз деяких лінгвістичних програмних продуктів, спрямованих на автоматизацію... |
ДИПЛОМНА РОБОТА ТЕМА: ХУЛІГАНСТВО Вступ |
| ДИПЛОМНА РОБОТА На тему: «День вчителя,вечеря на 40 осіб» Характеристика бенкету |
ДИПЛОМНА РОБОТА СПЕЦІАЛІСТА на тему: СПЕЦИФІКА МІЖНАРОДНОГО МАРКЕТИНГУ... |
| ДО ЗАХИСТУ Дипломна робота містить сторінки, 27 таблиць, 18 рисунків, список використаних джерел із найменувань, додатків |
ДИПЛОМНА РОБОТА Професійна підготовка учнів старших класів засобами інноваційних технологій на уроках трудового навчання 1 |
| ДИПЛОМНА РОБОТА Органи прокуратури їх значення і роль у здійсненні контрольно-наглядових функцій державних органів влади в Україні |
Дипломна робота з психології Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів |
| Дипломна робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” Техніко – криміналістичне дослідження підроблених документів на право водіння, володіння і користування автотранспортом” |
ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ: “ АНАЛІЗ КРИМІНОГЕННОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ Фактори, що визначали стан, структуру та динаміку злочинності в 2001 р виглядають наступним чином |