Повідомлення учня про створення Рембрандтом картини «Повернення блудного сина»
Картини Рембрандта є вершиною голландського живопису, а у творчості самого художника однією з таких вершин стала картина «Повернення блудного сина». Він писав її в останній рік життя, коли вже був старим, бідним, смертельно хворим та немічним, жив у голоді та холоді.
Темою для написання картини стала євангельська притча, яка розповідала, як після блукань син повернувся додому.
Уперше історія блудного сина була представлена у гравюрі, на якій він переніс біблійний сюжет у голландську обстановку та зобразив сина як кістляву, напівголу істоту. До цього часу можна віднести і малюнок, на якому батько енергійно стискає рукою голову сина, який кається: навіть у хвилину примирення він бажає показати свою батьківську владу.
Рембрандт багаторазово повертався до цієї теми, і протягом багатьох років він уявляв її кожного разу по-різному. У ранніх варіантах син бурхливо виражає свою покірність. Але в серії пізніх малюнків душевні хвилювання батька та сина не дуже оголені.
Трохи пізніше ця зустріч Рембрандту уявлялася сповненою любові та всепрощення.
Тільки через 30 років художник створить композицію менш детальну, у якій акцент перенесено на старого батька. У сюжет картини «Повернення блудного сина» Рембрандт вклав увесь творчий досвід. Художник вдумливо вчитувався у біблійну оповідь. Він так вживався в притчу, що, здавалося, сам ставав свідком тих подій.
На невеликому майданчику перед будинком з’явилося декілька чоловік. Обірваний, бідний, підперезаний мотузками, з бритою головою, каторжанина стоїть блудний син навколішках та ховає обличчя на груди батька. Соромливо розкаявшись, він, може, вперше за багато років відчув тепло людських обіймів. А батько, схилившись до сина, з ніжністю притуляє його до себе. Його старечі руки ласкаво гладять сина по спині. Ця хвилина за своїм психологічним станом дорівнює вічності. Перед ними обома проходять роки, які були проведені один без одного і які принесли безліч душевних мук. Здається, що страждання уже стільки зломили їх, що радість зустрічі не принесла полегшення.
Статури батька та сина злилися воєдино. Чоло батька начебто світиться, тому це найсвітліше місце в картині.
На картині син – майже одиничний випадок зображення героя, який повернений до глядачів спиною. Юнак багато блукав, багато пережив і його голова вкрита струпами, взуття стерте. Тому він ледве дійшов до батьківського дому і, знеможений, стає на коліна.
Глядач начебто сам входить в картину і разом з сином стає на коліна.
Додаток №4 «Джерела фразеології. Біблійні та євангельські вирази»
Словничок фразеологізмів, джерелами яких є біблійні та євангельські вирази.
Пуп землі, блудний син, мудрий Соломон, вавилонське стовпотворіння, надія на Бога, Соломонове рішення, пішов брат на брата, Юдин поцілунок, іти на Голгофу, сидіти на їжі святого Антонія (харчуватися травою та корінням), вавилонський полон, плач на ріках вавилонських, вавилонська вежа, Вавилон (збіговисько, шум, безладдя), вавилонська блудниця, Адамові сльози (горілчані напої), святая святих, хай буде світло, таємна вечеря, первородний гріх, нести свій хрест, розіпни його, не мине чаша сія, Содом і Гоморра (безладдя, метушня), берегти, як зіницю ока.
Аналіз роботи учнів
1. Учні груп заповнюють картки аналізу проектних робіт, таким чином, здійснюючи самооцінювання.
2. Коригування думок учнів.
3. Оцінювання учнів.
VI. Підсумок уроку
1. Підсумок гри «Бінго» («Мої очікування»)
2.Метод «Невимушена розмова»
- Походження яких фразеологізмів вам найдужче запам’яталися?
VІІ. Домашнє завдання
Скласти лінгвістично-ілюстративний словник фразеологізмів на 10 слів, вказуючи можливі варіанти фразеологізмів-синонімів, фразеологізмів-антонімів.
|