Азбука геометричного різьблення та виготовлення виробів з геометричним декором

Скачати 0.58 Mb.

Назва	Азбука геометричного різьблення та виготовлення виробів з геометричним декором
Сторінка	1/5
Дата	20.09.2013
Розмір	0.58 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Історія > Документи

1 2 3 4 5

Азбука геометричного різьблення

та виготовлення виробів з геометричним декором.

Запропонований зошит присвячено питанням реалізації змісту програми «Азбука геометричного різьблення та виготовлення виробів з геометричним декором». У зошиті поурочно викладено матеріал теоретичних відомостей для кожної теми, що поглиблює знання учнів під час підготовки їх до уроків, дозволяє зекономити час на практичну роботу. Для учнів середнього та старшого віку.

Юний друже!

«Азбука геометричного різьблення» дозволить тобі поглиблено вивчити курс різьблення, що є основою для виготовлення та оздоблення чудових виробів, які ти створиш своїми руками.

Цей зошит допоможе тобі зробити перший крок у оволодінні найпростішими методами геометричної різьби У ньому ти знайдеш цікаві теоретичні відомості про різьбу, практичні та творчі завдання і вправи, що допоможуть тобі оволодіти майстерністю різьбяра. Далі, маючи бажання, ти зможеш стати справжнім майстром майстром «золоті руки».

Для роботи із зошитом насамперед потрібно прочитати теоретичні відомості, відповісти (усно) на запитання для самоконтролю і лише після цього виконувати теоретичні, практичні й творчі завдання. .

Прочитавши теоретичні відомості, виконавши і теоретичні, і практичні завдання чи трудові завдання творчого характеру, ти навчишся активно ділитися знаннями з товаришами і діяти самостійно, виконувати творчі завдання, працюючи в групах та індивідуально; навчишся брати на себе ініціативу й відповідати за конкретні результати.

Бережи зошит! Розв'язуючи завдання, уважно прочитай їх і тільки після цього берись за виконання. Орнаменти, узори виконуй олівцем за допомогою креслярського інструменту. Орнамент чи малюнок переводь на поверхню виробу через копірку.

Вступ

Заняття 1. Декоративні і технологічні особливості геометричної різьби. Види художньої обробки дерева

Історія різьби

З найдавніших часів у нас займалися різьбленням по дереву. Історія художніх робіт по дереву не менш давня, ніж історія інших народних ремесел. Сліди стародавніх виробів губляться в часі. У Стародавній Русі слово «тесляр» означало «майстер» з'єднувати й обробляти окремі частини дерева». Тесляр - і будівельник, і художник. Одвічна краса природи втілювалась у народному мистецтві майстрів дерев'яних справ. Тонкі берізки, корабельні стовбури твердих порід, могутні дуби так чи інакше знаходили відгук у різьбі по дереву, зливались у єдиний поетичний образ мистецтва - справи.

Деревина - красивий і приємний загальнодоступний матеріал, який досить. легко обробляється найпростішими інструментами.: Вона тверда, міцна, пружна.

Протягом багатьох років людина, широко використовуючи для своїх потреб цей природний матеріал, поступово вивчала різноманітні породи дерев, їхні властивості, набувала практичних навичок, відточувала майстерність в обробці. Прикладом глибокого знання властивостей деревини й засобів її обробки є українська народна архітектура, побутові та декоративні предмети з дерева. У музеях України зберігаються численні речі хатнього вжитку, оздоблені геометричним або рослинним орнаментом: скрині, столи, миски, різноманітний дерев'яний посуд, форми для пряників, рублі, прачі, частини ткацького верстата, а також сільсько- господарський реманент - візки, ярма тощо. Ці пам'ятки народного мистецтва засвідчують тривалий історичний шлях розвитку народного різьбярства.

Твори українських народних різьбярів дореволюційного часу свідчать про те, що в окремих регіонах України побутували свої усталені форми художнього різьблення, характерні лише для цієї місцевості. Вироблені часом традиції народного різьблення з його локальними особливостями нині продовжують майстри України, твори яких відомі далеко за її межами.

З часом на різних виставках народної творчості збільшується кількість експонованих творів тих, хто любить займатись у вільний час різьбленням по дереву. Більшість таких виробів привертає увагу красою форм, багатством орнаменту, вдало підібраною деревиною.

2. Види різьби

Декоративна різьба по дереву може бути:

плоскорель′єфною (зображення знаходиться на одній площині з фоном);
рельєфною (зображення виступає над фоном).

Різьбу також поділяють на геометричну, контурну, плоскорельєфну із заоваленим контуром, плоскорельєфну заовалену з подушечним і підібраним фоном (мал. 1), рельєфну з проріззю і накладну (мал. 2).

Характерною рисою плоскорельєфного зображення є те, що різьблений рисунок заглиблюється у верхній шар деревини оздоблюваного предмета. Верхні точки елементів рисунка лежать у площині поверхні предмета, а нижчі - нижче від неї.

Плоскорельєфне різьблення має, у свою чергу, своєрідні різновиди, в основі яких лежать специфічні прийоми виконання оздоблення. До них відносять плоске (геометричне) різьблення, контурне, тригранно-виїмчасте, плоскорельєфне з вибраним фоном.

Різьблення з вибраним фоном - поширений метод оздоблення архітектурних деталей, різноманітних предметів побуту, адже, крім геометричного орнаменту, у цьому разі можна застосовувати рослинні мотиви, зображення людей, птахів і тварин.

Одним із найдавніших способів оздоблення дерев'яних виробів вважається плоске різьблення, що виконувалося найпростішими інструментами - сокирою чи ножем. Його часом називають «сухим», або «чистим». Елементами такого різьблення є прості геометричні фігури, утворені поєднанням горизонтальних, вертикальних та скісних (під кутом 45—60°) ліній. У неглибокі лінії заглиблення іноді втирають вугільний пил або сажу з лляною олією, що надає рисунку графічної виразності, чіткості, наближаючи його до гравюри. Такий прийом оздоблення можна побачити на старих гуцульських скринях та столах, В основі його — давній вид «чистого» плоского різьблення, так зване «ільчасте письмо» (мал. 3). Неглибокі тоненькі лінії, що утворюють діагональну або прямокутну дрібну, легеньку сітку на поверхні деревини, дають нам уявлення про такі найдавніші орнаментальні мотиви, як «січені зубці», «зубці з головками», «головкате», «огірочки», «бегаси», «кривулька», «медівки», «бані», «п'явки», «дуги» тощо (мал. 3).

У деяких елементах («січені зубці», «огірочки») основою рисунка є «ільчасте письмо», але в більшості орнаментів «ільчасте письмо» використовується як фон, на якому лінії сітки паралельні до ліній малюнка. «Ільчасте письмо» органічно співіснує з основним рисунком і можна сказати, що воно створює орнаментальний мотив, підкреслює його особливості.

Особливо багате декоративне оформлення можна отримати від поєднання плоского різьблення з тригранно-виїмчастим. Геометричний орнамент тут складається з трикутників, ромбів, квадратів тощо. У деревині вибирають пірамідальні скибочки, і тому орнамент виходить заглибленим з похилими стіночками. У криволінійно окреслених елементах орнаменту деревину вибирають похило з двох боків так, щоб найбільше заглиблення було в центрі елемента, наприклад у кожній пелюстці розетки, квітки, косиці тощо. Різноманітне поєднання простих і водночас чітких геометричних елементів дає можливість створювати нові й нові варіанти композицій орнаменту.

На Закарпатті здавна від використання різноманітних геометричних елементів сформувалися усталені орнаментальні мотиви (мал. 3). До найдавніших належать, ті, що складаються з форм прямокутника, квадрата, трикутника. Вони називаються: «журавлі», «зубчики», «моршинка», «кривулька», «дубельтові зубчики», «завиваник», «ширинка», «копанці», «крижики», «глибока різьба», «сікачці», «очкате», «віконця». Основна частина цих орнаментальних мотивів має стрічкову композиційну будову, їх використовували для оздоблення країв виробів, щоб підкреслити центр композиції.

До іншої групи можна віднести орнаментальні мотиви, що утворюються за допомогою півкола, еліпса, а саме: «гадючки», «дужки», «копитця», «жолобки», «парканець», «ряска-сльози».

Окрему групу становлять мотиви, які мають у своїй основі коло, поєднане з квадратом або прямокутником, як-от: «соняшник», «сонечко»,. «віночки», «пацьорки», «калачики», «зорки», «кучері», «ружі», «грибки». Ці, нескладні мотиви використовують для створення центральної частини композиції.

3. Декоративні і технологічні особливості геометричної різьби

Найрозповсюдженіша і найпростіша різьба - геометрична. З неї зазвичай і починають навчання техніки різьби по дереву. Як зазначалося вище, геометричну різьбу виконують шляхом поєднання різноманітних комбінацій декількох основних геометричних елементів ножем-косячком чи півкруглими стамесками. На (мал. 4) ми бачимо прості геометричні елементи тригранно-виїмчастого різьблення - лінії, трикутники різного виду, квадрати, ромби, круги, частинки кругів - сегментів тощо.

Але для того щоб із цих простих елементів одержати чудові комбінації, окремі елементи (наприклад, квадрати чи трикутники, що повторюються по всій площині) мають бути повністю однаковими - за розмірами, глибиною площини, глибиною порізки, а також повторювати один одного. Тільки тоді з окремих елементів отримується рівномірно виконаний малюнок, який називається орнаментом.

Процес виконання геометричної тригранно-виїмчастої різьби зводиться до нарізки ножем матеріалу і підрізка надрізаних елементів по її сторонах.

Цей процес ми розглянемо у наступних розділах (параграфах чи уроках).

Запитання та завдання для самоконтролю

Слово тесляр означає ______________________________________________.
У давнину люди використовували деревину___________________________
Історичний розвиток народного різьблення свідчить про те, що __________
Є такі види різьблення: ____________________________________________

Елементами геометричного різьблення є _____________________________
Які особливості процесу геометричного різьблення? ___________________

Завдання до практичної роботи

1. Ознайомтеся зі зразками виробів з геометричним декором.

2. Ознайомтеся із зображенням орнаментальних мотивів (мал. 3).

3. Ознайомтеся з елементами геометричного різьблення.

4. Знайдіть на малюнках чи на поверхні виробу елементи геометричної різьби.

5. Підпишіть назви геометричних елементів (мал. 4).

а)___________________	д)________________
б)___________________	е)________________
в)___________________	є)________________
г)___________________	ж)________________

Заняття 2. Матеріал для різьблення і підготовка його до роботи.

1. Матеріал для різьблення

Вибір матеріалу для різьблення диктується призначенням, видом і формою виробу. Для навчальної різьби використовують переважно деревину з рівномірною, однорідною, без відхилень будовою, з невиразним малюнком — текстурою.

Для дрібних різьбярських робіт хвойні породи не підходять. Тут слід застосовувати листяні — липу, осику, вільху, березу, грушу, клен, волоський горіх, каштан, дуб, бук тощо.

М'яка деревина легко піддається механічним пошкодженням. Не придатне для різьблення свіжоспиляне дерево. Висихаючи, деревина стискається в об'ємі, часто жолобиться. Однаково не придатне для різьби як недосушене, так і пересушене дерево. Пересушене, навіть в умовах нормальної вологості, буде вбирати вологу з повітря і розбухне, що призведе до тріщин.

Недосушування і пересушування більше впливають на тверді породи деревини з більшою густиною, і менше впливають на м'які. Не рекомендується для різьблених заготовок з'єднувати різні породи, оскільки ступінь всихання у них різний.

Тверда, ядрова деревина всихає значно менше, ніж заболонь, у зв'язку з цим заболонні частини деревини жолобляться сильніше, а в центральній дошці (що утворюється при поздовжньому розрізі породи) жолоблення буде ледь помітне (мал.5).

Дуже важливо знати, у яку пору року заготовляти ту чи ту породу, термін витримування, умови зберігання. Досвідчений майстер уже за зовнішніми ознаками стовбура визначає ступінь придатності матеріалу. Відсутність дрібних променевих тріщин на зрізі свідчить про високу якість деревини. Великі тріщини при торцевому зрізі свідчать про наявність у стовбурі пустотілих місць, які дають брак при розпилюванні колоди. Якщо є тріщини в різних шарах — значить деревина непридатна для різьблення.

Паралельність річних шарів — ознака того, що деревина має відносно прямолінійну внутрішню (структуру) будову. Для різьблення такий матеріал найкращий. Одинокі дерева, як правило, дають косошару деревину, унаслідок закручування (жолоблення) при рості волокон деревини під дією вітру. У таких дерев, крім цього, спостерігається зміщення ядра ближче до заболоні в одному місці (з північної сторони). Під час сушіння таке дерево розтріскується і сильно жолобиться, тому зрізати одинокі дерева і використовувати їх для різьби не рекомендується.

Не менше значення має і вік дерева. Молода деревина — м'яка, пориста, а стара — уражена гниллю, тому для різьблення - вибирають деревину середнього, зрілого віку. Так, для дуба—це період, 80—150 років, берези — 60—70 років, ясена — 60—70, вільхи — до 60 років тощо. Вік дерева визначають за кількістю кілець на зрізі дерева або за товщиною стовбура.

Здатність деревини до згинання допомагає визначити ступінь її пружності. Пружні породи менш крихкі й витриваліші на злам і всихання, що підходить для деяких видів різьблення. Встановлено, що найпружніше дерево в середньому віці і деревина осінньої заготовки більш пружна порівняно із зимовою, тому заготовляти дерево для різьблення краще восени.

За ступенем пружності заготовки листяних і хвойних порід розподіляються так: липа, береза, осика — найпружніші, дуб, бук, ялина, ясен, клен — середньої пружності; вільха, граб, ялиця, сосна — найменш пружні.

Відколи — властивість деревини відколюватись у напрямі шарів. Чим прямолінійніша структура, тим більше деревина відколюється. Для різьблення підбирають породи, які найменше піддаються відколюванню. Породи з більшою густиною і пружністю відколюються легше, ніж м'які. Сучкуватість, переплітання волокон деревини запобігають відколюванню. До порід, які більше піддаються відколюванню відносять дуб, бук, ясен, вільху, ялину. Менш відколюються груша, тополя, граб.

Довге зберігання заготовок знижує їхню міцність. При різких перепадах температури, навіть у сухому приміщенні, матеріал може розтріскуватись. При просушуванні заготовок слід дивитись, щоб не було протягів. Вологий матеріал просушують у затіненому безвітряному місці (на горищі, у хліві, комірчині). Не рекомендується зберігати призначений для різьблення матеріал в довгих заготовках у лежачому положенні.

Деревину для різьблення потрібно добре висушити (допустима вологість 8—10%), але надто пересушена деревина дає в роботі тріщини й відколи. М'які породи зсихаються менше від твердих, а хвойні менше від листяних порід. З листяних велика ступінь всихання у берези, груші, бука. Вологість впливає на густину деревини. З підвищенням вологості густина дерева зростає. На породах з більшою густиною різьба завжди якісніша, тому для різьби цінується деревина груші, клена, бука. Пересушена деревина важко піддається різьбленню.

Чим складніша будова деревини і різноманітніший взаємозв'язок окремих її елементів, тим багатша текстура. Колір деревини залежить від її породи, але разом,з тим у деревини однієї породи він може бути різним. Багата на відтінки деревина явора, груші, вільхи, а деревина горіха взагалі має широкий кольоровий діапазон — від жовтого – до чорного з різними відтінками.

Для невеликих виробів, як-от: скриньки,: дощечки, полички, тарілі тощо, з подальшим, оздобленням їх різьбленим орнаментом, краще використовувати добре висушену деревину м'яких порід — липи, вільхи, осики, тополі, рідше берези. Одним із найкращих матеріалів, особливо для плоскорельєфного різьблення, є липа, її деревина однорідна, м'яка, легка та біла, іноді трохи рожевувата. Після просушування і тривалого зберігання — набуває золотавого відтінку, стає міцною, не жолобиться. Вона добре піддається обробці, легко ріжеться в усіх напрямах без відколів.

Червонувата деревина вільхи так само м'яка, однорідна, легко ріжеться. Проте дерево вільхи завжди тонке і має в ядрі трухлявину, тому цю породу доцільно використовувати лише для дрібних виробів.

Осика має легку, міцну і, головне, яскраво білу деревину. Цей колір зберігається досить довго. Матеріал дуже стійкий до гниття, тому з давніх часів його застосовують для будівництва колодязних зрубів, виготовлення посуду. Під час роботи з цією деревиною треба бути особливо уважним, бо деревина осики (і тополі) має здатність відколюватися під різцем.

Сріблясто-сіра деревина берези твердіша від липи та вільхи, ріжеться однаково в усіх напрямах, не відколюється, але надзвичайно жолобиться і розтріскується. Цю деревину доцільно використовувати для вирізування дрібних декоративних накладних елементів у виробництві меблів.

З твердих листяних порід використовують деревину дуба, бука, горіха, груші, сливи, шовковиці. Вироби з дуба досить виразні завдяки красивій текстурі й приємному коричневому кольору. Разом з тим дуб важкий у роботі, бо його деревина тверда і дуже ламка. В основному з деревини дуба виконують скульптурні роботи, та меблі з різьбленим декором. У цих роботах завжди можна простежити техніку різьблення майстра.

Деревина бука — тверда, з красивою текстурою та кольором (від рожево-жовтого до червоно-бурого). Бук використовують здебільшого для дрібних різьблених виробів. Треба пам'ятати, що деревина бука потребує спеціального режиму зберігання в сухому місці, бо цей матеріал швидко жолобиться і його вражає жучок.

Для виконання високохудожнього різьблення необхідно взяти деревину горіха. Багата на кольорові відтінки, з виразною текстурою, вона добре, майже не відколюючись, ріжеться й обробляється.

Деревина груші - тверда, однорідна,,з гладенькою, ледь вираженою текстурою, має рожево-коричневий колір. Ріжеться в усіх напрямах не відколюючись, її найчастіше використовують для створення мініатюр з тонкою обробкою деталей.

Деревина клена — тверда, з ледь виразною текстурою, має красивий жовтувато-рожевий колір.

Ріжеться клен, важко, але без відколів. Передає найтонші рухи різця. Цей матеріал, як і груша, краще підходить для мініатюрного різьблення.

Майстри художньої обробки дерева використовують деревину сосни, кедра, тиса, ялини. Рожевуватого відтінку деревину сосни (з чітко вираженими лініями річних кілець) в основному застосовують для різьблення елементів у сільській архітектурі. Слід пам'ятати, що при дрібному різьбленні широкі лінії текстури тільки псуватимуть роботу

1 2 3 4 5

Схожі:

Тема уроку : Проектування та виготовлення виробів, в'язаних спицями.... Ьна: забезпечити систематизацію, узагальнення та поглибити знання учнів із теорії в'язання;сформувати вміння використовувати отримані...	Технологія виготовлення листівок Ільяш Світлана Михайлівна Тоді ці листівки називали валентинками. Тепер для виготовлення цих виробів працюють цілі поліграфічні комбінати, дизайнери яких розробляють...
Тема. Оздоблення виробів різьбленням Мета Мета: ознайомити учнів з тригранно-виїмковим різьбленням, навчити виконувати найпростіші елементи різьблення; виховувати бережливе...	1 Об’єкти технологічної діяльності Розділ Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів (16 годин)
«Виготовлення настінного календаря» 8 клас Підбір та аналіз матеріалів для виготовлення виробу. Розрахунок та виготовлення шаблонів	Технологія виготовлення виробів, плетених гачком (за зразком) Вироби, плетені гачком. Матеріали та інструменти для плетіння. Добір гачків і ниток (пряжі)
5-6 КЛАСИ Для виготовлення м’якої іграшки використовують залишки тканин, хутра, шкіри, фетру, клейонки та інших недорогих матеріалів. Для оздоблення...	Урок 1-2 «Поняття про метали та їх сплави, використання. Види листового металу. ПТБ та СГВ.» Розробка уроків Варіативного Модуля 20 «ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ ІЗ ТОНКОГО ЛИСТОВОГО МЕТАЛУ»
План-конспект з трудового навчання. Тема заняття: Виготовлення виробу Теоретичні відомості: Добір матеріалів для виготовлення виробу, визначення їх кількості. Добір гачків. Послідовність виготовлення...	З поглибленим вивченням предметів Тоді ці листівки називали валентинками. Тепер для виготовлення цих виробів працюють цілі поліграфічні комбінати, дизайнери яких...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання