1. 3 Основні характеристики, види та використання інформаційних продуктів та послуг

Скачати 1.88 Mb.

Назва	1. 3 Основні характеристики, види та використання інформаційних продуктів та послуг
Сторінка	9/15
Дата	19.04.2013
Розмір	1.88 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Інформатика > Документи

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 15

6 Дослідження ринку маркетингових

і консалтингових послуг

6.1 Структура сектору консалтингових послуг

За останні десять років спостерігається велике зростання консалтингових послуг. Це пов’язано з глобалізацією світової економіки. Останні досягнення інформаційної технології, глобальні інформаційні мережі змінили уявлення про межі підприємств і про технологію виробництва, управління і ведення бізнесу. Насичення традиційних ринків товарів зажадало пошук нових підходів до споживача. Саме тому 81% замовлень провідних консульта-ційних фірм складають фактично замовлення на послуги з реорганізації і реструктуризації бізнесу.

На сьогоднішній день цей ринок оцінюється майже в 90 млрд. доларів з річним потенціалом зростання біля 15-20 % протягом останніх декількох років. На початку 80-х років у галузі управлінського консультування було зайнято приблизно 18000 консультантів, а на сьогоднішній день число фахівців складає близько 700000 чоловік, без урахування консультантів, що займаються тільки питаннями інформа-ційних технологій і управління кадрами. Об’єм консалтингових послуг в 1993 році склав біля 25 млрд. доларів, в 1994 році - близько 34 млрд. доларів, в 1995 році - близько 40 млрд. доларів.

В світі налічується близько 1720 фірм, що спеціалізуються в сфері управлінського консалтингу. За параметрами чисельності фахівців і річного об’єму послуг 40 фірм з цієї кількості можна вважати великими, 180 фірм - середніми, а 1500 фірм - дрібними. Світовий ринок управлінських консультаційних послуг при цьому поділений таким чином: 40 найкрупніших консалтингових фірм обслуговують 66% цього ринку, 180 середніх фірм - 25%, 1500 дрібних фірм - 9%. Крупна фірма має від 300 до 30000 професіоналів і річний дохід від 68 млн. до 3 млрд. доларів. В середній фірмі працює від 100 до 300 професіоналів, генеруючи річний дохід до 20 млн. доларів. Дрібні фірми - це фірми, де в середньому біля чотирьох професійних консультантів і річний дохід не більше 0,5 млн. доларів.

Аналіз структури послуг, які виробляються 40 найбільшими управлінськими консалтинговими фірмами, дав наступні результати:

31% - консалтингові послуги з питань управління операціями і процесами, включаючи питання реорганізації бізнесу і загального управління якістю (TQM);
17% - консультування з питань корпоративної стратегії;
17% - консультування з питань інформаційно-технологічної стратегії;
16% - консультування з питань розвитку бізнесу;
11% - консультування з питань організаційного проектування;
6% - фінансове консультування;
2% - послуги з питань маркетингу і відчужень.

Аналіз консалтингових послуг, що надаються, з різних сфер діяльності має наступний вигляд:

22% - замовлення від підприємств фінансового сектора економіки;

11% - від підприємств з виробництва товарів народного споживання;

11% - від інших промислових підприємств;

10% - від компаній сфери телекомунікацій;

9% - від підприємств енергетичного сектора;

9% - від урядових установ;

9% - від установ охорони здоров’я;

8% - від науково-дослідних установ;

3% - від засобів масової інформації і підприємств шоу-бізнесу;

2% - від підприємств оптової і роздрібної торгівлі;

6% - від інших джерел.

Компанії, що наймають консультантів, частіше за все незадоволені наступним:

Пропозицією “консервативних (вже відомих) рішень” за великі гроші;

Ігноруванням думки клієнта;

Рекомендаціями, які важко запровадити в життя.

Сумарні прибутки “Великої п’ятірки” за 1998 рік оцінюються в 60 млрд. доларів, а їх персонал складає біля 500 000 чоловік!

Слід зазначити, що в секторі аудиту вони займають абсолютно домінуюче положення - з кожного долара, що запрацював у галузі, близько 80 центів припадає саме на ці п’ять компаній. Але такі фірми як A.T.Kearney, Bain & Company, Booz-Allen & Hamilton Boston Consulting Group, McKinsey & Company, Mercer Management Consulting і інші надають гідну конкуренцію “Великій п’ятірці” на ринку управлінського консалтингу. Проте з кожним роком консалтингові підрозділи п’яти найбільших аудиторсько-консультаційних компаній нарощують об’єми доходу саме на цьому ринку. Останніми роками цей сектор став основним джерелом зростання для компаній “Великої п’ятірки”. Так наприклад, доходи фірми Ernst & Young від цього роду діяльності в 1998 році зросли до 4 млрд. доларів - на 33%, а у найбільшої компанії PricewaterhouseCoopers зростання виручки від послуг з управлінського консультування склало 41,5% (до 4 млрд.доларів). Разом з міжнародними консалтинговими компаніями є і великі фірми загального профілю, що спеціалізуються на певному регіоні або країні. Вони можуть бути як місцевими, так і іноземними.

Існують два провідні міжнародні професійні об’єднання консалтингових фірм: Європейська федерація асоціацій з економіці і управління (ФЕАКО). Вона була заснована в 1960 році в Парижі, а в 1991 році її штаб-квартира була перенесена до Брюсселя. В даний час членами ФЕАКО є 25 національних асоціацій країн Європи (по одній від кожної країни, у тому числі 17 - з країн Західної Європи і 8 - з країн Центральної і Східної Європи). Асоціації-члени ФЕАКО включають 1200 консалтингових фірм, що налічують більше 12 000 консультантів.

Асоціація менеджмент-консалтингових фірм (АМКФ). Вона заснована в 1929 р. і є найстарішої в світі консалтингової асоціацією.

Будучи спочатку національною асоціацією консалтингових фірм США (АКМЕ), в середині 1990-х рр. вона де-факто позначила себе як міжнародну асоціацію, ввівши до своєї назви підзаголовок “Всесвітня асоціація консалтингових фірм”. На відміну від ФЕАКО АМКФ поки не міжнаціональне, а транснаціональне об’єднання, оскільки її міжнародний статус грунтується на тому, що членами цієї організації є найбільші американські консалтингові фірми, що мають філіали практично у всіх регіонах світу.

Головними статутними задачами професійних асоціацій і інститутів консультантів виступають забезпечення і гарантія високої якості консалтингових послуг і професійної поведінки своїх членів. Крім професійних консалтингових асоціацій, існують також організації, в які консультанти задіяні разом з іншими фахівцями в сфері менеджменту: викладачами, професійними менеджерами і т.д. До таких організацій відносяться Європейська фундація розвитку менеджменту (EFMD), Асоціація розвитку менеджменту країн Центральної і Східної Європи (CEEMAN), Американська асоціація менеджменту (AMA), Всеяпонськая федерація менеджмент-організацій (ZEN-NOH-REN).

В цілому сектор консалтингових послуг розвивається випереджаючими темпами в порівнянні з іншими галузями світової економіки. Особливий розвиток ринку консалтингових послуг очікується в країнах Центральної і Східної Європи, СНГ і Китаю. Як найперспективніший ринок з погляду об’єму попиту розглядається Китай.
6.2 Бізнес-консалтинг в Україні та за кордоном

Бізнес-консалтинг як самостійний напрям почав розвиватися з кінця ХХ століття. Це обумовлено тим, що розподіл праці досяг такого рівня, за якого управління організацією перетворилося на окрему професію. Фірми залучають консультантів до виконання робіт, з якими не можуть впоратися власними силами. Іноді конкретні завдання переростають у величезні проекти, в реалізації яких беруть участь десятки і сотні консультантів. Сьогодні популярним є такий напрям консалтингу, як реінжиніринг. Однак цим консалтингова галузь далеко не вичерпується. Власно кажучи, кожний аспект діяльності керівника підприємства охоплюється однією зі сфер бізнес-консалтингу.

У ринковій економіці поведінка будь-якого учасника залежить від об’єктивних моментів, що можуть вплинути на його долю, та суб’єктивного фактора - здатності його керівництва швидко усвідомлювати вимоги життя та адаптуватися до них. Менеджери працюють в одній функціональній сфері або мають досвід роботи на підприємствах, в організаціях певного напряму господарювання; на відміну від них консультанти є спеціалістами із загальних питань управління з урівноваженим багатофункціональним і міждисциплінарним підходом.

Бізнес-консалтинг забезпечує клієнта спеціалізованим досвідом, поведінкою, професійними навичками або іншими ресурсами, які допоможуть йому в оптимізації фінансово-економічного стану підприємства (установи, організації), в рамках чинної нормативно-законодавчої бази.

Класифікація способів консультування така:

експертний: консультант відповідає на питання: що робити?

(“вийти на певний ринок”, “встановити певні ціни”, “внести в контракт певний пункт” і т.д.);

процесний: спільна робота консультанта і клієнта. Консультант відповідає на питання “як?”, а після цього разом з клієнтом на питання “що потрібно робити ?”.

навчальний: консультант не тільки відповідає на питання, як вирішити конкретну проблему, але на її прикладі стимулює бажання навчатися, розвиває творчий потенціал;

внутрішній: створюється власний консультаційний підрозділ фірми для інших підрозділів (доповнює зовнішнє консультування).

Сьогодні з розвитком ринкових відносин в Україні починає формуватися соціально-економічне замовлення на консалтинг. Однак треба ще докласти багато зусиль, щоб він став професійним, як у країнах з розвиненою ринковою економікою. В Україні достатньо фахівців у цій сфері, які нічим не поступаються західним консультантам. Але цим величезним інтелектуальним капіталом у державі не вміють скористатися належним чином. Тому відбувається імпорт консалтингових послуг до нашої держави. Із заглибленням економічної кризи в Україні активність деяких західних фірм або вщухає, або заморожується в надії на поліпшення кон’юнктури. Виникає необхідність зменшення імпортування консалтингу до України. Технічна допомога Заходу, що надається кредитним лініям України, здійснюється, головним чином, у вигляді консалтингових послуг.

Практично всі реалізовані програми на 90-95% фінансували перебування в Україні іноземних експертів, що готують рекомендації. Ця форма імпорту консалтингу в Україну набула протягом останніх років досить значних розмірів, і хоча в країні діє вже понад 200 вітчизняних консалтингових фірм, але вони не використовуються у західних проектах технічної допомоги. Для того щоб змінити становище і зміцнити цей ринковий елемент економіки, українські консалтингові фірми об’єдналися в асоціацію “Укрконсалтинг”, до якої ввійшли 100 фірм з 26 міст України, для розроблення програм і методик підвищення кваліфікації консультантів, активізації діяльності українських консалтингових фірм на ринку. Щоб бути більш конкурентоспроможними на світовому ринку, асоціація вступила до Європейського союзу консалтингових асоціацій (ФЕАКО). Це автоматично поліпшить позиції “Укрконсалтин-гу” на вітчизняному ринку, оскільки ФEAKO послідовно проводить політику суміщення використання іноземних і місцевих консультантів в реалізації міжнародних консалтингових програм.

Українську сторону в організації західної технічної допомоги не влаштовує, що вона (українська сторона) майже не впливає на відбір проектів і що місцеві консультанти дискриміновані в оплаті порівняно з іноземними. Все ж таки сьогодні слід зазначити, що в створенні ринку консалтингових послуг в Україні зроблено значний крок уперед і що консалтинг уже існує в Україні на професійному рівні. Маючи великий інтелектуальний потенціал, Україна в змозі скоротити обсяг імпорту послуг. Тут необхідно і державі, і асоціації консалтингових фірм ужити заходів щодо підвищення престижу професії консультанта, забезпечення високої якості консалтингових послуг, постійного розширення спектра послуг, які надаються.

Стосовно зарубіжних консалтингових фірм, що перебувають на ринку України, то це представництва великих консалтингових фірм: Deloitte & Тоutch Тоhmatsu International, Arthur Andersen & Со SC, Preice Waterhouse, Coopers & Librand, Ernst & Young, А. С. Nielsen, DR.Wieselhuber & Partner, Roland Berger & Partners, Mazar Ukraine та ін. Обслуговують вони не тільки структури державного управління, а й банки, іноземні та спільні підприємства. Ще близько 150 консультаційних фірм з усіх країн Європейського Союзу працюють вУкраїні за програмами TACIS, AID та ін. Вони займаються питаннями фінансового та управлінського консультування підприємств у таких галузях, як сільське господарство, енергетика, транспорт, зв’язок.

Вітчизняні консалтингові фірми. Серед них є вузькоспеціалізовані за видами послуг (податкове планування, маркетинг), за галузями та напрямами (наприклад, приватизація земельних ділянок). Є й такі, що надають повний комплекс послуг з управлінського консультування, проводять навчання менеджерів. Близько 150 консультаційних фірм України об’єднує сьогодні Асоціація “Укрконсалтинг”. Професійні стандарти у сфері консалтингу тільки починають формуватися. Тому сьогодні не можна однозначно оцінювати рівень компетентності фірми за фактом її членства в Асоціації. Хоча не всі професійно працюючі фірми вступили до неї, але вони можуть розглядатися як повноцінні суб’єкти ринку консалтингових послуг.

Консалтинг у Німеччині. Успіхи німецької економіки значною мірою пов’язані з бурхливим розвитком консалтингових послуг у країні. Згідно з даними об’єднання німецьких промислово-консультаційних фірм (BDU), опублікованими в газеті “Frankfurter Allgemeine”, незважаючи на швидкий розвиток консалтингових послуг у країні, потреба у них ще далеко незадоволена. Німецькі фірми, що спеціалізуються на класичному менеджментському консалтингу, одержують все більш технічно складні замовлення. Клієнти вимагають від консультантів, щоб вони не обмежувалися поданням знайдених ними недоліків у роботі фірм, а й пропонували свій “рецепт” вирішення проблеми. Нерідкою стала умова активного співробітництва консультан-та з правлінням фірми замовника з метою спільного вироблення нової виробничої концепції. Найбільш стабільні і сталі темпи зростання мають найбільші консалтингові фірми Німеччини, серед яких є дочірні фірми американських компаній, які давно працюють на німецькому ринку: “Andersen Consulting”, що має 1000 консультантів, “Boston Consulting Group”, “Gemini Consulting”, “А. Т. Кеаmey GmВH”. Найвідоміша німецька консалтингова компанія “Roland Berger & Partner GmВН” (Berger) має значне зростання кількості замовників і обсяг підписаних консалтинг-контрактів. Berger відкрила свої представництва в Пекині і Шанхаї (КНР), хоча досить критично оцінює китайський ринок, уважаючи, що Китаю ще потрібно пройти складну трансформацію. Успішно розвивається бізнес Berger і в інших країнах Азії, де вона вже відкрила свої бюро (в Кореї, Малайзії, Сінгапурі та на Тайвані). В Росії Berger здійснює проект ТACIS зі структурної перебудови сталеливарної промисловості. В Україні Berger через низьку платоспроможність місцевої клієнтури готується до реалізації проектів, виконуваних на замовлення міжнародних агентств і фондів (USAID, ТACIS та ін.).

Німецький консалтинговий ринок являє інтерес і для українських консалтингових компаній, оскільки на ньому вони могли б реалізовувати свої пакети ділових послуг.

Консалтинг у США. За повідомленням журналу “Бізнес уік”, список 10 найбільших консалтингових фірм - світових лідерів останніх років очолює компанія “Andersen Consulting” (Чикаго, США), що має у своєму активі 22,5 тисяч консультантів і отримала в 1993 р. прибуток у 2,9 мільярдів доларів. За наступні три роки компанія розширила свою діяльність на 53%. На даний час “Andersen Consulting” - найбільша у світі консалтингова компанія. Вона має свої офіси більш як у 150 державах світу. Незважаючи на труднощі, які в останні роки виникають у найбільших компаній у зв’язку зі структурною перебудовою економіки у світовому масштабі, попит на послуги висококласних консультантів неухильно зростає, а суми контрактів, укладених з провідними консалтинговими фірмами, досягають астрономічних розмірів. Консалтинговий бізнес на Заході сьогодні переживає справжній бум. Головний вклад у процвітання консалтингового бізнесу вносять велико- масштабні проекти вартістю в десятки, а й інколи й сотні мільйонів доларів.
6.3 Організація консультаційної роботи

Консультаційні підрозділи підприємств. Відділи і групи підприємства, що займаються проблемами управління виробничими, фінансовими та іншими процесами своєї компанії, можуть перетворитися на консультаційні служби, продаючи свій досвід іншим.

Індивідуали. Це досвідчені менеджери-універсали, часто залучають один одного для вирішення окремих питань, використовуючи особисті стосунки.

Сумісники. Це фахівці в якій-небудь галузі - практикуючі менеджери, професори, що поза своєю основною діяльністю можуть займатися проблемами, які збігаються з їхнім професійним інтересом.

6.4 Консультування малих фірм та великих підприємств

Консультування малих фірм.

Ділові проблеми малих фірм - технічне забезпечення та основні ділові операції. До функцій технічного забезпечення належить: обробка документів, фінансовий аналіз, інженерний аналіз, робота з масивами даних, обробка слів і списків. Основними діловими операціями є: ціноутворення, обслуговування клієнтів, постачання продукції, підвищення ефективності праці тощо. Особливості малих фірм не дають змоги використовувати стандартні пакети.

Щоб знизити витрати на консультаційні послуги, консультант пропонує послуги групі клієнтів, зайнятих бізнесом одного типу. Може використовуватись вертикальний маркетинг: консультанти самі включаються в ланцюжок “виробник-споживач”, ставши тією ланкою, якої не вистачає і місце якої вони визначають у певній галузі, ланкою маркетингу комп’ютерних послуг і систем, виходячи на ринок через спеціальні галузеві канали (ярмарок, професійні асоціації, журнали). Для консультантів високої кваліфікації у сфері використання ЕОМ вертикальний маркетинг є привабливим, але ризикованим.

Консультування великих підприємств.

При вивченні проблем інформатизації великих підприємств виникають питання, які від неї не залежать: кадрова політика, управління, підвищення кваліфікації; для їх вирішення фахівець з інформатизації не потрібний. Консультант не завжди спроможний підвищити продуктивність відділу технічних систем з таких причин:

користувач, поступово усвідомлюючи проблему, постійно змінює вимоги;

сфери застосування ускладнюються, час на розроблення систем збільшується;

нові сфери застосування вступають у суперечність з існуючими сферами застосування і масивами даних;

знижується професіоналізм аналітиків і програ-містів;

відсутні критерії для визначення ефективності роботи аналітиків і практиків.

Зусилля аналітиків і практиків мають допомогти керівникам цих відділів ефективніше управляти, щоб була спільна зацікавленість у підвищенні продуктивності технічної системи.

6.5 Організація роботи клієнта та консультанта. Психоло-гічні аспекти консультаційної роботи

6.5.1 Тандем клієнта і консультанта

Консультант, знаючи те, чого не знає клієнт, може говорити неприємні речі, вказувати на те, на що клієнт не звертав уваги. Основні правила вибору консультанта: термін роботи на ринку, репутація і рекомендації колег керівників, яким допоміг даний консультант. Асоціація “Укрконсалтинг” постійно проводить дослідження ринку консалтингових послуг і складає рейтинг фірм, що працюють на ринку. У світовій практиці заведено пред’являти рекомендації попередніх клієнтів. Консультант намагається продати клієнту свою послугу, адже ринок консалтингу в Україні тільки формується й активний маркетинг на цьому етапі є цілком прийнятним. Сьогодні найпоширенішими є послуги консультантів з управління персоналом комерційних фірм.

Процес вибору консультанта може бути таким:

попереднє визначення характеру проблеми;

попередня співбесіда з консультантами або збирання пропозицій декількох консультантів;

пошук інформації серед колишніх клієнтів;

вибір найкращої пропозиції.

Отже, основні правила вибору консультанта:

з консультантом повинна зустрічатися особа, яка приймає рішення. Якщо необхідний консультант для вирішення вузької проблеми одного з підрозділів, то потрібно підключити керівника цього підрозділу;
надання консультанту необхідної інформації для проведення ретельного аналізу фактів і всієї ринкової ситуації, доведеться відкрити сторонній людині деякі секрети вашої діяльності;
конфіденційність послуг консультантів - одна з основ цієї діяльності, без якої консалтинг взагалі втратив би сенс.

Попередній аналіз проблеми допоможе прийняти рішення про подальше співробітництво. Для цього необхідно:

визначити повноваження консультанта на даному етапі і довести їх до відома співробітників фірми;
надати консультанту необхідні документи та інформацію;
скласти перелік осіб, з якими консультанту необхідно зустрітися, і визначити терміни;
поімформувати консультанта про ставлення співробітників до досліджуваних питань;
визначити терміни постановки попереднього діагнозу.

6.5.2 Психологічні аспекти консультаційної роботи

За маркетингу своїх послуг консультанти часто вимушені долати різнома-нітні психологічні бар’єри. Розвіяти упередженість потенційного клієнта, завоювати його довіру не менш важливо, ніж підготувати переконливі пропозиції і продемонструвати можливості консультанта. Небажаність втручання консультанта. Деякі менеджери не хочуть зізнатися, що їм потрібний консультант, вони занепокоєні тим, що присутність консультанта на фірмі інші (підлеглі, колеги, керівництво, акціонери або навіть конкуренти та клієнти) розглядатимуть як визнання їх некомпетентності. Сумніви щодо компетентності і чесності консультанта. Клієнти часто сумніваються, чи зможе стороння людина вирішити складні проблеми, які не подолало керівництво організації. Деякі вважають також, що консультант не шукатиме складне рішення, яке надовго виправило б становище, замість цього він намагатиметься застосувати один з відомих йому стандартних пакетів. Острах стати залежним від консультанта. Поширена думка, що дуже легко найняти консультанта, але дуже важко від нього позбавитися, бо консультанти так виконують отримані завдання, щоб неминуче з’явилися нові, а це може створити залежність від консультанта. Острах непомірно великої оплати послуг консультанта. Він поширений серед організацій, що зазнали фінансових ускладнень, а також у дрібному підприємництві. Власники і менеджери інколи не розуміють, як розраховується сума оплати, чим вона виправдана, а також з якими вигодами її можна порівняти.

7 Ціноутворення на ринку інформаційних послуг
7.1 Особливості ціноутворення на ринку інформаційних послуг

Серед особливостей, що відрізняють інформацію від інших товарів, треба виокремити такі:

неруйнівний характер її споживання;

у процесі використання не втрачає своєї споживчої вартості, хоча згодом її актуальність знижується;

неможливість оцінити реальну вартість інформації;

можливість використання кількома споживачами однієї і тієї ж інформації;

покупець не є винятковим власником інформації (крім патентів, ліцензій, ноу-хау).

Поряд із цим інформацію повсюдно стали трактувати як економічну цінність, що призвело до утворення ринку інформації, де діють центри створення баз даних і керування ними, посередники, що надають інформаційні продукцію і послуги, а також споживачі інформації, що займаються закупівлею цих послуг і продукції. Аналізуються способи формування цін на інформаційні послуги, їх рівень, прибутки від продажу і тенденції розвитку в цій сфері.

Чинні правила оплатного надання інформації відрізняються від законів торгівлі класичними товарами. Пояснюється це, з одного боку, наведеними вище специфічними властивостями інформаційних продуктів і послуг, а з іншого - необхідністю забезпечення широкого доступу суспільства до інформаційних цінностей.

Рівень оплати послуг залежить від декількох факторів, у тому числі:

обсягу наданої інформації;
участі держави у фінансуванні інформації;
політики цін на ринку інформації.

Щодо першого фактора відомо, що в багатьох країнах не підлягає продажу (цілком або в значній мipi) інформація в таких галузях, як медицина або освіта, економічні ефекти в яких - невимірні, а соціальні - очевидні.

Товарний характер інформації не виключає, однак, тpaктування її як фактора, що стимулює економіко-соціальний розвиток, а отже, такого, що потребує фінансової підтримки держави. У високорозвинених кpaїнax існує думка, що державні установи, які реалізують інформаційну політику зобов’язані допомагати інформаційним службам в організації великих систем і у придбанні необхідного устаткування.

Однак субсидування діючих інформаційних центрів і бібліотек постійно обмежується, а в інформаційній сфері формуються ринкові відносини.

Основними джерелами фінансування інформаційних служб є:

державний бюджет (або федеральні бюджети);
кошти науково-дослідних центрів, отримані для фінансування урядових програм;
кошти наукових товариств;
місцеві бюджети;
відомчі дотації;
фонди міжнародних організацій.

Однак ці джерела виявляються недостатніми для вдосконалення діяльності і доступу до світових баз даних, тому для одержання великих прибутків необхідно розвивати інформаційний ринок. У зв’язку із цим збільшується кількість комерційних інформаційних центрів, виробників баз даних і посередницьких фірм; підвищуються темпи зростання продажу послуг у сфері фактографічної інформації і надання повних текстів; розвивається продаж бібліографічної інформації, використовуваної в основному у сфері науки. У деяких країнах (наприклад, Великобританії) введено оплату послуг публічних бібліотек. Проблематикою цін на інформаційну продукцію все більше цікавляться міжнародні організації.

Можна навести два методи встановлення ринкових цін на інформаційні послуги і продукти:

призначаються високі ціни для покриття витрат на пошук інформації, а потім їх знижують для збільшення попиту і виживання в конкуренції – т.б. спадні ціни;
установлюються низькі ціни, що дають змогу швидко домінувати на ринку (у разі дуже великого попиту).

На практиці звичайно застосовуються проміжні варіанти залежно від категорії споживачів, специфіки інформації і ринкової ситуації. Під час економічного спаду зменшилися капіталовкладення у науково-технічну та економічну інформацію. Це призвело до обмеження дій або до ліквідації багатьох інформаційних центрів.

За цієї ситуації багато хто стали брати плату за наступні послуги:

видавничі;

перекладацькі;

тематичні добірки документації;

патентна інформація;

ксерокопіювання.

Продаж інформаційних послуг викликав великий опір, з одного боку, споживачів, що звикли до безкоштовних послуг, з іншого - центрів, змушених ввести численні зміни в бухгалтерський облік. Крім того, прибуток від продажу не залишався в розпорядженні центрів і не впливав на підвищення рівня капіталовкладень, виділених на них. Навпаки, у центрах, що фінансуються з державного бюджету, зменшувався рівень дотацій з міністерств. Усе це позбавляло інформаційні центри стимулів розвитку галузі. У багатьох випадках ситуація ускладнювалася відсутністю визначених законом положень щодо платних послуг. Щоб не втратити клієнтів, багато центрів установлювали ціни на послуги набагато нижчі за їх собівартість. Інші застосовували різні методи калькуляції залежно від виду послуг. Наприклад, переклади і тематичні добірки продавалися звичайно за цінами, що відповідають тільки витратам (без урахування необхідності прибутку і націнки на загальні витрати), а видавничі послуги і документаційні розробки - за договірними цінами, що покривають тільки частину собівартості.

Отже, прибуток від продажу не був значним джерелом фінансування інформації. Продаж інформаційних продуктів і послуг почав змінюватись за нової економічної політики, чому сприяли такі обставини:

- значне підвищення вартості збирання та оброблення інформації;

- обмеження коштів з державного бюджету, призначених для фінансування діяльності державних науково-дослідних та інформаційних центрів;

- впровадження принципів госпрозрахунку в центрах і необхідність одержання прибутку;

- створення приватних фірм, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні, цілком комерційних, заснованих значною мірою за участі закордонного капіталу.

Розвиток продажу інформаційних послуг пов’язаний із проблемою визначення цін, особливо їх раціонального рівня як для виробника, так і для споживача. Велика кількість малих приватних фірм, яким притаманна динаміка продажу, робить сутєвий внесок у боротьбу з економічною кризою шляхом створення нових робочих місць, розвитку ринку та експорту. Однак економічна ситуація багатьох фірм ускладнюється через фінансову, юридичну і ринкову нестабільність, зростання собівартості й нестачу кредитів. З іншого боку, їм необхідна новітня техніка і технологія для підвищення конкурентоспроможності щодо закордонних фірм, тому створюється попит на бізнес-інформацію і стимулюється її розвиток. Такі підприємства потребують високоякісної інформації: - надійної, актуальної, комплексної, оперативної і за доступною ціною.

Існує багато установ, як державних, так і приватних (інформаційні агентства, університетські і публічні бібліотеки, різні товариства), які займаються рекламою і надають послуги представникам бізнесу. Їх кількість у масштабах країни не визначено. Маючи бази економічних даних і бази зведень щодо промислових підприємств, вони постачають інформацію про економіку виробництва, фінанси, економічне право, кон’юнктуру на світовому ринку, пропозиції щодо співробітництва від інших фірм тощо.

Це часто пов’язується з економіко-юридичними консультаціями, експертизами, організацією конференцій, курсів і виставок, а також виданням спеціальних публікацій. Ці послуги мають оплачуватися, але межі і рівень їх різні. На ціни впливають не тільки собівартість послуг, доступність, форма власності інформаційних центрів і методи фінансу-вання діяльності. Окремі інформаційні органи розробили свої прейскуранти і відповідно їх актуалізують, що є небхідним в умовах господарської трансформації.

Однак загалом ціни на інформаційні послуги не відповідають дійсним витратам, хоча докладний облік витрат не ведеться. Це пов’язано з фінансуванням діяльності центрів значною мірою за рахунок коштів міністерств, що підлягають лімітуванню, і примушує до зниження цін. Угода, підписана міністерствами, стосується реалізації конкретних завдань і їх розподілу серед конкретних користувачів баз даних і споживачів інформації.

Інформаційні служби, прагнучи досягти своїх стратегічних цілей, повинні брати до уваги думку споживачів про ціни на інформаційну продукцію і послуги. Це обумовлено тим, що на її основі можна передбачити розміри інформаційного попиту. Дослідження показали, що ряд підприємств відзначає високі витрати на придбання потрібної їм інформації. Близько 40 % малих і 28 % середніх промислових фірм вважають, що рівень оплати послуг невиправдано високий, деякі з них не в змозі купити необхідну інформацію. Особливо високі ціни встановлено видавництвами з бізнесової тематики та законодавства. Сюди ж можна віднести інформацію про імпорт сировини та експорт продукції; про можливості отримання коштів, ведення маркетингу, про надійність партнерів, впровадження нових технологій, розробку бізнес-планів, джерела придбання устаткування. Надзвичайно високою вважається плата за участь у ярмарках, товарних біржах, вітчизняних і закордонних галузевих виставках. Практично, між цінами, застосовуваними у державних і приватних організаціях, немає різниці. Взагалі, у цінах на послуги і відомості фактичні й потенційні їх споживачі вбачають істотний економічний бар’єр на шляху доступу до інформації.

Деякі інформаційні центри для своїх баз даних одержують дані безкоштовно, а за свої послуги беруть високу плату без урахування пільг для фірм, що поповнюють їх інформаційні системи, є також значна диференціація оплати інформаційних послуг і продукції. Політика інформаційних служб у сфері оплати послуг неоднорідна: деякі з них вимагають повної оплати своїх послуг, інші ж за аналогічні послуги плати не вимагають (наприклад, за реєстрацію в базі), або ціни на них відповідають власним витратам. Це частково пов’язане із джерелами фінансування деяких державних інформаційних організацій. Практично, ціни на інформаційні послуги не відповідають фактичним витратам відповідних служб.

За послуги, не зазначені в угодах, державні організації беруть плату на “конкурентному” рівні, застосовуваному в інших центрах, без урахування реальних витрат. Це стосується в основному опубліковування інформації. Інші види діяльності (наприклад, фінансово-юридичні консульта-ції, допомога в реприватизації шляхом розроблення бізнес-планів) калькулюються індивідуально з клієнтом на підставі прийнятої в організації погодинної ставки з обліком норм прибутків, податків або договірної ставки. Додаткові складнощі у визначенні цін, що відповідають фактичним витратам на придбання інформації, часто пов’язані з відсутністю їх докладного аналізу. Це призводить до встановлення різних цін за аналогічні послуги.

Існує загальне переконання, що інформаційні організації працюють в основному для великих підприємств, а одержання інформації і консультативних послуг - дорогий захід. Багато підприємств не орієнтуються в цінах на такі послуги, як укладення адресних зведень закордонних фірм, інформація про пропозиції і надійність партнерів; інші підприємства ними не користуються, оскільки вважають ціни дуже високими. Не помітна також різниця в цінах, застосовуваних у приватних і державних інформаційних організаціях.

Користування інформаційними послугами залежить від економічного стану фірми. Із зростанням фінансової стабілізації коло споживачів інформаційних послуг розширюватиметься.

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 15

Схожі:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «Маркетинг інформаційних продуктів та послуг» Зростання інформаційних потреб суспільства, спрямованих на отримання повної, достовірної та своєчасної інформації, створює передумови...	МІЖНАРОДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІЗНЕС: СТРУКТУРА, ІЄРАРХІЯ РИНКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ У статті розглядаються проблеми мінародногo інформаційного бізнесу, функціонування світового та регіональних інформаційних ринків,...
М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник... ДІКС; особливості пошуку інформації в інтернеті; діяльність документно-інформаційних інститутів з надання інформаційних продуктів...	1. ЕМС. Види зовнішніх завад Амплітудна модуляція гармонічним коливанням. Основні характеристики АМС. Спектр сигналу
Урок №6. Тема: Комп’ютерні мережі Мета: мати уявлення про призначення й основні характеристики комп’ютерних мереж; типи доступу до інформаційних ресурсів	Зі спеціальності 13. 00. 10 – «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті» Види інформаційних процесів. Принципи одержання, зберігання, опрацювання і використання даних
Прайс-лист на інформаційні бюлетені, продукти та послуги ТОВ УНІАН* Для Інтернет-видань та для інформаційних агентств вартість бюлетенів та інформаційних продуктів збільшується у півтора рази	ТЕМА 6 ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Економічні ресурси – це те, що необхідне для виробництва благ – товарів і послуг. Від того, в якому кількісному і якісному відношенні...
ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ФІЗИКИ Для гармонійного поєднання останніх досягнень інформаційних технологій та шкільного курсу вивчення фізики постає проблема створення...	10. Питання для контрольних робіт студентів заочної форми навчання Основні виробничі фонди підприємства: поняття, класифікація, види оцінки та показники ефективності використання

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання