|
|
Скачати 1.88 Mb.
|
|
8.4.1 Роль інформатизації при переході до інформатизаційного суспільства Зростання обсягу інформації стає особливо помітним у середині ХХ ст. Лавиноподібний потік інформації ринув на людину, не даючи можливості сприйняти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації все важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук зробленого раніше аналога. Утворення великих потоків інформації зумовлюється: - надзвичайно швидким зростанням кількості документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт; - кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяльності, що постійно збільшується; - появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються звичайно на магнітних стрічках і тому не потрапляють у сферу дії системи комунікації. Як результат, настає інформаційна криза (вибух), яка має такі прояви:
Ці причини породили надзвичайно парадоксальну ситуацію - в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному обсязі внаслідок обмеженості своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу зі становища, що склалося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів опрацювання і передавання інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в розвитку людського суспільства, що знаходиться на етапі індустріального розвитку. Інформатизація - це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Цей процес сам по собі може бути предметом дослідження, результатом якого є базові концепції, ключові фактори, методики оцінювання очікуваного ефекту і потенційних небезпек, обrрунтування програм і планів побудови інформаційного суспільства. Можна розглянути сутність цього процесу. Початок розвитку інформатизації припадає в США на 60-і роки, в Японії на 70-і роки, у Західній Європі - на кінець 70-х років. Сучасне матеріальне виробництво та інші сфери діяльності все більше потребують інформаційного обслуговування, опрацювання величезної кількості інформації. Універсальним технічним засобом оброблення будь-якої інформації є комп’ютер - підсилювач інтелектуальних можливостей людини і суспільства загалом. Комунікаційні засоби, використовувані комп’ютерами, слугують для зв’язку і передавання інформації. Поява і розвиток комп’ютерів - це необхідна складова процесу інформатизації суспільства. Отже, інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все настирливіше витискує термін “комп’ютеризація суспільства”, широковживаний донедавна. Незважаючи на зовнішню подібність цих понять, вони істотно різняться. Розглянемо ці поняття у взаємозв’язку. Різниця між ними зумовлена різницею між об’єктами і предметами цих процесів. Так, об’єктом комп’ютеризації є інформаційні технології та системи, а предметом її - засоби автоматики, електроніки, обчислювальної та іншої інформаційної техніки. За комп’ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази – комп’ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів опрацювання інформації та її накопичення. Об’єктом інформатизації є суспільство в цілому, а її предметом - інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється тільки на соціальні системи, а комп’ютеризація - й на технічні. Неправильним буде вираз “інформатизація технічних систем”. Для соціальних систем “інформатизація” є ширшим поняттям, ніж “комп’ютеризація”, вона спрямована на найшвидше оволодіння інформацією для задоволення потреб суспільства. У понятті “інформатизація суспільства” акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті та меті соціально-технічного прогресу. Комп’ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. Інформатизація на базі впровадження комп’ютерних і телекомунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більше половини працездатного населення. Зокрема, в інформаційній сфері CШA зайнято понад 60% працездатного населення, в СНД близько 40% . 8.5 Інформаційна культура та інформаційні тенденції За переходу до інформаційного суспільства, крім розв’язання зазначених проблем, необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття та оброблення великих обсягів інформації, оволодіння сучасними засобами, методами і технологією роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно освоювати і нагромаджувати інформацію, треба навчитися такій технології роботі з інформацією, коли підготовлюються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури поводження з інформацією. Для відображення цього факту було введено термін “інформаційна культура”. Інформаційна культура - це вміння цілеспрямовано працювати з інформацією, використовуючи для отримання, оброблення та її передавання комп’ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби і методи. Іншими словами, “інформаційна культура у вузькому значенні слова, - це рівень інформаційного спілкування людей, досягнутий процесі його розвитку, а також характеристика інформаційної сфери життєдіяльності людей, в якій ми можемо відмітити ступінь досягнутого, кількість і якість створеного, тенденції розвитку, ступінь прогнозування майбутнього”. Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна мати інформаційну культуру як одну із складових загальної культури. Інформаційна культура пов’язана із соціальною природою людини. Вона є продуктом її різноманітних творчих здібностей. Інформаційна культура вбирає в себе знання з тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, логіка, математика, програмування, теорія проектування баз даних тощо). Невід’ємною частиною інформаційної культури є знання нової інформаційної технології та вміння застосовувати її як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, що вимагають нетрадиційного творчого підходу. Отже, особливої уваги потребує інформатизація освіти як напряму, пов’язаного з набуттям і розвитком інформаційної культури людини. Це, в свою чергу, ставить освіту в положення “об'єкта” інформатизації, де потрібно так змінити зміст підготовки, щоб забезпечити майбутньому фахівцеві не тільки загальноосвітні та професійні знання в сфері інформатики, а й необхідний рівень інформаційної культури. Повсюдне впровадження персонального комп’ютера в усі сфери економічної діяльності, нові його можливості з організації “дружнього” програмного середовища, орієнтованого на користувача, використання телекомунікаційного зв’язку, що забезпечує нові умови для спільної роботи фахівців, застосування інформаційних технологій для різноманітної діяльності, постійно зростаюча потреба у фахівцях, здатних її здійснювати, ставлять перед державою проблему перегляду всієї системи підготовки їх на сучасних технологічних принципах. У нашій країні розв’язання цієї проблеми знаходиться на початковій стадії, тому доцільно врахувати досвід найбільш розвинених країн, де цей процес вже набув значного розвитку. Європейська комісія в лютому 1995 р. заснувала Форум для обговорення загальних проблем становлення інформаційного суспільства. Одне з першочергових питань для обговорення форумом - освіта, перекваліфікація, навчання в інформаційному суспільстві. У Зеленій книзі “Житгя і робота в інформаційному суспільстві: спочатку люди” зазначено, що в інформаційному суспільстві характер роботи практично змінюється у будь-якій професії, основним джерелом зайнятості стають інформація та сфера послуг. Те, як працюють люди, теж змінюється через cyттєве зростання перерозподілу робіт. Зміни відбуваються й у системі навичок, моделей робочих місць, моделей компаній, зразків товарів і послуг. Це потребує створення принципово нового типу індустріального підприємства з новою культурою, яка характеризується гнучкістю, довірою, здатністю сприймати та використовувати зміни. У свою чергу це спричинює виникнення принципово нового і різноманітного попиту на нетрадиційні управлінські моделі та методи, на працівників і підприємців, що мають нові знання та навички, яких вимагає нова інформаційно- комунікаційна технологія. У розвинених країнах уже стала очевидною невідповідність, між пропозицією навичок, отриманих насамперед через систему закладів освіти, та попитом на нові навички, що їх висувають роботодавці під впливом нових ІКТ. Така проблема постає не менш гостро і в Україні. Задача України сьогодні - приєднатися до розвинених країн світу в цьому питанні. В Національну програму інформатизації необхідно включити проекти, спрямовані на вирішення проблем інформатизації як вищої, так і шкільної та довузівської освіти. Це стане фундаментом і прискорить формування фахівців (як розробників, так і користувачів інформаційних технологій), рівень кваліфікації яких відповідає потребам інформаційного суспільства. Вкладання коштів у підвищення рівня інформаційної та, зокрема, комп’ютерної грамотності є надзвичайно ефективним для розвитку економіки і суспільства в цілому. Комп’ютерна грамотність, як і грамотгість взагалі, не має тісного зв’язку з конкретною сферою діяльності. Людина, змінюючи сферу діяльності чи предметну область, залишається здатною до використання своєї комп’ютерної грамотності. Отже, рівень і темпи інформатизації залежать від рівня компетентності особи, а її навчання має бути обов’язковим елементом політики інформатизації держави, якщо вона прагне досягти успіху. Інформаційні тенденції. У міру, як інформаційні технології забезпечують створення інформаційного суспільства, виникає могутня індустрія інформаційних технологій (інформаційна індустрія), призначена задовольняти його потреби. Можна сказати, що інформаційна індустрія виробляє інформаційний продукт (content), і засоби, що доводять його до кінцевих споживачів. Під інформаційним продуктом розуміють різні аспекти знань, дані, твори мистецтва та інші форми інформації і розваг, отримані традиційним шляхом або за допомогою електронної техніки. Інформаційні технології сприяють доступу людини до обчислювальних потужностей комп’ютерів, мегатомів інформації, необмеженої кількості варіантів розваг і накопичених знань мільйонів людей. Останнім часом для фірм, що працюють у сфері ІТ, стає помітною тенденція генерації ними нових ідей, механізмів та інструментарію з менеджменту та ефективнішої організації виробничої діяльності, які потім набувають поширення в інших галузях. Відомо, що успіх у будь-якій виробничій діяльності, у тому числі й інформаційній, безпосередньо пов’язаний з чотирма широкими категоріями управлінської діяльності: стратегія; люди і культура; якість продукції і технологія; маркетинг. Саме на них будували свою діяльність більшість з тих постачальників ІТ, які досягли успіху. Зокрема, такі відомі творці іфнормаційних компаній, як Б. Гейтс, Х.Р. Перот, Дж. Клюге і Д. Паккард, які належать до найбагатіших людей Америки. Варто також зазначити, що важливим для успіху справи є ефективне поєднання ринкових сил, наявного середовища і стратегіяного управління з п’ятьмя різними, але взаємопов’язаними явищами, які називають “інфомаційні тенденції”. Саме вони сьогодні є рушійною силою у розширенні виробництва та використанні інформаційних технологій. Коротко дані інформаційні тенденції можна сформулювати так: здатність до взаємодії; ускладнення інформаційних продуктів; ліквідація проміжних ланок; глобалізація; конвергенція. Повертаючись до інформаційних тенденцій, слід наголосити, що Україні слід запозичити той позитивний світовий досвід створення правового та організаційно-економічного механізму, який стимулює розвиток інформаційних технологій. Необхідно розробити таке законодавство, яке розглядає інформацію як товар і регламентує права власності на ринку інформаційної продукції. Головне місце в інформаційних тенденціях посідає тенденція до ускладнення інформаційних продуктів, оскільки інформаційний продукт у формі різноманітної інформації є джерелом знань для людини. Використання інформаційних технологій дає людині можливість оперативно отримувати доступ до будь-якої інформації та ефективно використовувати її для вирішення будь-якої задачі. Інформаційний продукт у вигляді програмних засобів, баз даних (знань) і служб експертного забезпечення набуває стратегічного значення порівняно з такими характеристиками засобів, як обчислювальна потужність, об’єм пам’яті чи пропускна спроможність. Довершений інформаційний продукт зберігає свою цінність набагато довше, ніж конкретні носії інформаційного продукту. Економічні аспекти є другою причиною домінуючого становища інформаційного продукту. Технологія зменшує вартість окремих блоків більшості засобів ОТ. Одночасно вартість інформаційного обслуговування зростає. Це пов’язано значною міроюз високою вартістю кваліфікованої праці. Фахівці, що створюють інформаційні продукти, - це дефіцитні та дорогі ресурси, грошова винагорода яких залежить від інфляції. Те саме можна сказати й про матеріальне забезпечення їх праці, зокрема офіси, апаратні та програмні засоби тощо. Наступною інформаційною тенденцією є здатність до взаємодії. Здатність до взаємодії - це можливість обміну інформаційною продукцією між двома або більше зацікавленими сторонами. Взаємодія логічних елементів ІТ розпочинається і закінчується різними видами інформації (мова, дані, зображення) і трьома людськими чуттями її сприйняття: слухом, відчуттям (дотиком) і зором. Між цими вхідними і вихідними елементами знаходиться інформаційний продукт різних рівнів: операційні системи, СУБД, прикладне програмне забезпечення і сама інформація. Одним з головних критеріїв здатності до взаємодії є сполучення у часі всіх цих компонентів. Іншим важливим фактором забезпечення здатності до взаємодії є розроблення нових міжнародних стандартів на програмні та апаратні засоби, дисплеї, бази даних, мережі, оскільки система кожного постачальника має свою власну архітектуру і поки що ще не має повної взаємодії окремих серійних модулів. Процес розроблення стандартів має контролюватися урядами тих країн, що беруть участь у ньому (як, наприклад, у США). Сьогодні у галузі обміну інформацією існує міжнародний стандарт OSI (Ореn Systeт Іntеrсопnесtіоn) (українською – Взаємозв’язок відкритих систем). Відповідно до нього створюється еталонна модель, яка має стати основою за координації зусиль різних розробників протоколів і дaсть змогу ввести інші необхідні міжнародні стандарти. На сьогодні створено семирівневу модель архітектури відкритих систем, що включає такі рівні: фізичний, канальний, мережевий, транспортний, сесійний, прикладний і рівень подання даних. Наступна тенденція - ліквідація проміжних ланок у взаємовідносинах виробників і покупців продукції, у тому числі інформаційної. Ліквідація проміжних ланок стала можливою завдяки перетворенню інформації з допомогою нових інформаційних технологій у форми, доступні та зручні для негайного використання користувачем. З розвитком інформаційних і комунікаційних технологій інформаційний бізнес стає все більш інтегрованим у всі сфери діяльності людини. Помітною стає тенденція ліквідації посередницьких ланок між продавцем і покупцем, яка веде до скорочення числа зайнятих у сфері послуг, у тому числі в інформаційному бізнесі. Впровадження нових інформаційних технологій скорочує кількість проміжних ланок між покупцями та продавцем. Під загрозу скорочення підпадають агенти з продажу, клерки, оператори телефонних мереж, посередники та ін. Цей перелік постійно збільшуватиметься. Споживач стає безпосереднім учасником інформаційного виробничого процесу і цим змінює як свої функціональні обов’язки і можливості, так і функції і можливості інформаційного бізнесу. Тому він має змогу безпосередньо визначати напрями розвитку та вдосконалення діяльності інформаційної фірми та її продукції. Прикладом ліквідації проміжних ланок можуть слугувати системи телемаркетингу і система замовлень “комп’ютер-комп’ютер”, що ліквідують посередницькі торговельні організації. Використання її веде до змін в організаційній структурі фірм. Електронна пошта та телеконференції надзвичайно спрощують вирішення проблем, пов’язаних з організацією виробничого процесу. Так, фірмою ІВМ було створено 40 пунктів відеоконференцзв’язку для своїх філіалів, зайнятих розробленням продукції та ринками збуту і розкиданих по всьому світі. Це спростило ієрархічні зв’язки у фірмі та відкрило нові можливості контролю. Спостерігається таке протиріччя: з одного боку, інформація необхідна кожному працівникові, з іншого - кожний кваліфікований спеціаліст стає джерелом і носієм інформації в своїй організації. Потреба у своєчасній та достовірній інформації стає сьогодні найголовнішою. Компанії, які не усвідомлюють цього, стикаються з посиленням тиску з боку інформовані ших конкурентів. Можна з упевненістю припустити, що тенденції розвитку інформаційного бізнесу посилюватимуться, а ринок інформації - розширятиметься. Глобалізація - провідна тенденція розвитку інформаційних технологій. Сутність її полягає в тому, що можливості інформаційного ринку (або ринку ІТ), не зважаючи на досить жорстку конкуренцію між основними виробниками, є безмежними, оскільки теоретично кожна людина є потенційним споживачем інформації. Задовольнити інформаційні потреби один раз і назавжди практично неможливо. В останні роки цей ринок є найбільш динамічним: постійно зростає кількість фірм, які на ньому працюють. До традиційно сильних виробників, таких як США, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина, в останні роки додалися фірми Австралії, Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру та ін. Водночас відбувається консолідація всіх сил і ресурсів в інформаційному бізнесі. Швидко розвиваються нові великі науково-дослідні програми, проекти, міжнародні об’єднання постачальників і виробників інформаційних технологій. У більшості розвинених країн світу інформаційний ринок за масштабами (обігом) і темпами зростання набагато випередив ринок матеріальних продуктів і послуг. Домінуюче становище мають США, Японія, країни Західної європи (Франція, Великобританія, Німеччина). Частка Північної Америки в світовому споживанні продукції і послуг ІТ становить приблизно 40-50%. Японський ринок - другий за обсягом, він споживає 12-18% світової продукції ІТ. Західна Європа в цілому - 25-30%, з яких частка Франції, Великобританії, Німеччини становить 20% загального обсягу. Частка Азії разом з іншими континентами - 5-10%. Інтеграція основних виробників інформаційних технологій призвела до наступної тенденції - конвергенції в самій структурі виробництва інформаційної галузі. Раніше сфери виробництва і сфери послуг можна було легко й чітко визначити та диференціювати. Сьогодні, завдяки передусім розвитку інформаційних технологій, змінюються традиційні уявлення про структуру та основні складові економіки. Іноді вкрай складно розмежувати окремі види продукції і знайти їм певне місце у структурі виробництва, що склалася. Наприклад, до якої форми продуктів людської праці слід віднести створення баз даних або інформацію на відеодисках? Відповісти на це запитання лише виходячи з традиційних уявлень про структуру відтворення очевидно неможливо. Довгий час точилися, й сьогодні продовжуються, суперечки між фахівцями щодо того, До якої сфери діяльності відносити інформаційне виробництво, оскільки йому притаманні риси виробничої, наукової, проектної діяльності та мистецтва. Воно синтезує у собі кращі якості того чи іншого сектору (або галузі) економіки, є певним гібридом виробництва, науки і мистецтва, прообразом майбутнього високоінтелектуального, творчого процесу виробництва. Розпочавши з виробництва продуктів і послуг, безпосередньо пов’язаних з обчислювальною технікою (нині це в основному персональні комп’ютери), інформаційний бізнес захоплює все нові й нові сфери людської діяльності, не обов’язково пов’язані з комп’ютерами. Поступово зникають грані між різними видами інформаційної діяльності. Наприклад, фірма, що виробляла інформаційні продукти чи надавала послуги, пов’язані з обробленням інформації засобами обчислювальної техніки, може перейти до надання послуг зв’язку, доступу до баз даних, технічного обслуговування комп’ютерів чи інших послуг, які можуть бути безпосередньо не пов’язані з комп’ютерами. Список рекомендованої літератури 1 Абрамова Г.П. Маркетинг. Вопросы и ответы. – М.: Агропромиздат, 1991. – 159 с. 2 Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. – М.: Финстатинформ, 1993. – 96 с. 3 Баркан Д.И. Маркетинг для всех: Беседы для начинающих. – Л.: Редакционно-издательский центр “Культ-информ-пресс” совместно с социально-коммерческой фирмой “Человек”, 1991. – 256 с. 4 Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып. 1: Управляем фирмой в условиях рынка: маркетинг – ключ к успіху. – Л.: Аквилон, 1991. – 48 с. 5 Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып. 2: Поймем наш бізнес: как сегментировать рынок и изучить потреби теля. – Л.: Аквилон, 1991. – 80 с. 6 Баркан Д.И. Практический маркетинг. Вып. 3: Как создаются коммерчески успешные товары и услуги: маркетинг и нововведение. – Л.: Аквилон, 1991. – 94 с. 7 Гаркавенко С.С. Маркетинг, - К.: Лібра, 1996 – 384 с. 8 Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. - 1996. - №4. 9 Герасимчук В. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1994. – 327 с. 10 Голубков Е. и др. Маркетинг: выбор наилучшего решения. – М.: Экономика, 1993. – 222 с. 11 Эванс Дж. Р., Берман Б. Маркетинг: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1993. – 335 с. 12 Єжова Л.Ф. Інформаційний маркетинг: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2002. - 560 с. 13 Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха : Маркетинг (сто вопросов – сто ответов о том, как эффективно действовать на внешнем рынке). – М.: Междунар. отношения, 1988. – 304 с. 14 Квас А. Наставления по внутрефирменному маркетингу. – К.: Будівельник, 1992. – 80 с. 15 Котлер Ф. Основи маркетингу: Пер. з англ.. - М.: Прогрес, 1990. - 736 с. 16 Котлер Ф. Управление маркетингом: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1980. - 224 с. 17 Корюшникова А. А. Информационный рынок: продукция, услуги, цены и ценообразование. - М.: Коринф, 1992. - 108 с. 18 Лазарева А.Г. Маркетинг информационных продуктов и услуг на рынке электронных БД.-М.: Дело, 1989. - 176 с. 19 Лазарєва С.Ф. Економіка та організація ін формаційно-го бізнесу: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2002. - 667 с. 20 Маркетинг. – М.: Прогресс, 1974. – 447 с. 21 Новиков Д.Т. Теория и практика маркетинга: теоретич. источники. Экон. сущность. – Ташкент: Мехнат, 1990. – 254 с. 22 Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 304 с. 23 Основы маркетинга / Савруков Н.Т. и др. – Л.: Политехника, 1991. – 195 с. 24 Радионов И.И. Мировой рынок информационных услуг: основные характеристики, цены и методы маркетинга. - М.: Наука, 1991. 25 Современный маркетинг / под ред. В. Хруцкого. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 256 с. 26 Шкарбун В. Д. Маркетинг в практике информационных служб, организаций и предприятий: Метод. пособие . -М.: НПО “Союзмединформ”, 1992. - 115 с. |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «Маркетинг інформаційних продуктів та послуг» Зростання інформаційних потреб суспільства, спрямованих на отримання повної, достовірної та своєчасної інформації, створює передумови... |
МІЖНАРОДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ БІЗНЕС: СТРУКТУРА, ІЄРАРХІЯ РИНКІВ, КЛАСИФІКАЦІЯ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ У статті розглядаються проблеми мінародногo інформаційного бізнесу, функціонування світового та регіональних інформаційних ринків,... |
|
М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» Н. І. Парафійник... ДІКС; особливості пошуку інформації в інтернеті; діяльність документно-інформаційних інститутів з надання інформаційних продуктів... |
1. ЕМС. Види зовнішніх завад Амплітудна модуляція гармонічним коливанням. Основні характеристики АМС. Спектр сигналу |
|
Урок №6. Тема: Комп’ютерні мережі Мета: мати уявлення про призначення й основні характеристики комп’ютерних мереж; типи доступу до інформаційних ресурсів |
Зі спеціальності 13. 00. 10 – «Інформаційно-комунікаційні технології в освіті» Види інформаційних процесів. Принципи одержання, зберігання, опрацювання і використання даних |
|
Прайс-лист на інформаційні бюлетені, продукти та послуги ТОВ УНІАН* Для Інтернет-видань та для інформаційних агентств вартість бюлетенів та інформаційних продуктів збільшується у півтора рази |
ТЕМА 6 ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Економічні ресурси – це те, що необхідне для виробництва благ – товарів і послуг. Від того, в якому кількісному і якісному відношенні... |
|
ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ ФІЗИКИ Для гармонійного поєднання останніх досягнень інформаційних технологій та шкільного курсу вивчення фізики постає проблема створення... |
10. Питання для контрольних робіт студентів заочної форми навчання Основні виробничі фонди підприємства: поняття, класифікація, види оцінки та показники ефективності використання |