|
|
Скачати 1.03 Mb.
|
70. Традиційне та індустріальне суспільство. Порівняльна характеристика. Традиційне суспільство (до індустріальне) — це най триваліша із трьох стадій, її історія нараховує тисячі років. Більшість своєї історії людство провело саме у традиційному суспільстві. Це суспільство з аграрним укладом, мало динамічними соціальними структурами та із заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У традиційному суспільстві головним виробником є не людина, а природа. Переважає натуральне господарство — абсолютна більшість населення (понад 90 %) зайнята у сільському господарстві; застосовуються прості технології, а відтак — поділ праці є нескладним. Цьому суспільству властива інерційність, низьке сприйняття нововведень. Якщо користуватися марксистською термінологією, традиційне суспільство — це первіснообщинне, рабовласницьке, феодальне суспільство. Індустріальному суспільству властиве машинне виробництво, національна система господарювання, вільний ринок. Цей тип суспільства виник порівняно недавно — починаючи з ХVIII ст., внаслідок промислової революції, що охопила спершу Англію і Голландію, а згодом і решту країн світу. В Україні промислова революція почалася приблизно у середині XIX ст. Суть промислової революції полягає у переході від ручного способу виробництва до машинного, від мануфактури до фабрики. Освоюються нові джерела енергії: якщо раніше людство використовувало в основному енергію м'язів, рідше — води і вітру, то з початком промислової революції починають використовувати енергію пари, а пізніше — дизельні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, електроенергію. В індустріальному суспільстві на задній план відійшло завдання, яке було головним для традиційного суспільства — нагодувати людей і забезпечити їх найнеобхіднішими для життя речами. Тепер всього-на-всього 5—10 % людей, зайнятих у сільському господарстві, виробляють продуктів достатньо для усього суспільства.Індустріалізація приводить до посиленого зростання міст, зміцнюється національна ліберально-демократична держава, розвивається промисловість, освіта, сфера обслуговування. 71. Формальні і неформальні соціальні інститути. У реальному житті люди, групи людей, які займають різне становище у суспільстві й беруть неоднакову участь в економічній, політичній, духовній сферах життєдіяльності, вступають між собою у різноманітні стосунки. Щоб забезпечити сталість соціальних відносин, суспільство виробило своєрідну систему, яка узгоджує взаємодію його елементів. У цій системі особливо важливу роль виконують соціальні інститути — досить стійкі форми організації та регулювання спільної діяльності людей.Соціальний інститут (з лат. — устрій, установа) – це форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Соціальні інститути можна поділити на формальні й неформальні. Формальні соціальні інститути регулюються законами, іншими нормативними актами. Регулюють щоденні особистісні контакти. До формальних соціальних інститутів відносяться:• Економічні інститути-банки, виробничі установи;• Політичні інститути-парламент, міліція, уряд;• Виховні і культурні інститути-родина, інститут і ін навчальні заклади, школа, художніустанови.Коли ж функції, засоби соціального інституту не знаходять втілення у формальних правилах, маємо неформальний інститут.Неформальні інститути - спонтанно сформована система соціальних зв'язків, взаємодій і норм міжособистісного і міжгрупового спілкування. Неформальні інститути виникають там, де несправність формального інституту викликає порушення важливих для жизнидеятельности всього соціального організму функцій. Немає жорстко закріплених стандартів. Формальні інститути спираються на жорстку структуру відносин, у той час як в неформальних інститутах подібна структура носить ситуаційний характер. Приклади неформальних інститутів-націоналізм, організації за інтересами - рокери, «дідівщина» в армії, неформальні лідери в групах, релігійні громади, діяльність яких суперечить законам суспільства. З 2-ї пол. 20 ст. у багатьох країнах з'явилося безліч неформальних організацій і рухів (в т. ч. «Зелені»), що займаються природоохоронною діяльністю та екологічними проблемами,тощо. 72.Форми та види культури. Залежно від масштабів і форм взаємодії різних суб'єктів з оточенням розрізняють форми і види культури. Соціологи виокремлюють насамперед дві особливі форми культури:1) матеріальну - сукупність опредмечених результатів людської діяльності, що включає як фізичні об'єкти, створені в результаті діяльності людей (житлові будинки, знаряддя праці, книжки, продукти, одяг, прикраси тощо), так і природні об'єкти, що використовуються людьми. Перші називають артефактами. Артефакти завжди мають певну цінність для людини, певне символічне значення, виконують певні функції.2) духовну - cукупність результатів діяльності, що включає нематеріальні об'єкти, створені розумом і почуттями людини (мова, знання, традиції, міфи, символи тощо). Вони існують у свідомості людини, підтримуються людським спілкуванням, але до них не можна доторкнутися, фізично відчути. Нематеріальні об'єкти потребують матеріальних посередників: знання містяться в книжках, традиція привітання втілюється в рукостисканні тощо.Залежно від того, хто створює культуру і яким є її рівень, розрізняють її види.Так, загальнолюдська культура - це культура, вироблена людством протягом усієї історії його існування. Вона ґрунтується на загальнолюдських цінностях - істині, добрі, красі, справедливості тощо. У межах окремого суспільства виокремлюють такі форми культури, як елітарна, народна й масова.Елітарна культура - сукупність артефактів, які завдяки своїй вишуканості доступні в основному вузькому колу людей, культурній еліті.До елітарної, чи високої, культури належить класична музика, високоінтелектуальна література, витончене мистецтво, що вони призначені для високоосвічених людей. Створюється елітарна культура фахівцями високого класу.Народна культура (її ще називають аматорською, чи фольклором) - це примітивна культура. Вона створюється аматорами-творцями, що не мають професійної підготовки, і зв'язана з життям широких народних мас. Її репрезентують казки, легенди, міфи, пісні, танці, живопис. За формою вияву елементи народної культури можуть бути індивідуальними, груповими, масовими.У сучасному суспільстві під впливом засобів масової інформації виникла ще одна, так звана масова культура, що апелює до всіх і розрахована на масове вживання. Вона поширюється засобами масової інформації і з'явилась у середині ХХ ст., коли засоби масової інформації стали доступними всім верствам населення. Масова культура витісняє і елітарну, і народну. Їй притаманна поверховість, стандартизація, уніфікація. Вона має меншу художню цінність і значно менше збагачує особистість духовно, ніж елітарна чи народна культура.Але найбільшого значення науковці надають вивченню національної культури.Національна культура - це сукупність символів, цінностей, норм, взірців поведінки, вірувань, що характеризують конкретну спільноту (народність, націю) певної держави, країни. Одна національна культура може бути лише в тій державі, в якій панує лінгвістична та етнічна єдність. Більшість сучасних держав мають кілька, а то й багато національних культур - субкультури національної більшості та субкультури національних меншин. 73.Формування соціологічної думки в Середньовіччя та в епоху Відродження. Як відомо,з V ст.н.е. бере початок епоха Середньовіччя у якій виділяють 3 періоди:1)Раннє Середньовіччя (V-XIст.); 2)Період розвиненого феодалізму (XI-XV ст.); 3)Пізнє Середньовіччя (кінець XV-середина XVIIст.).Порівняно з епохою Античності,Середньовіччя це крок назад у розвитку наукового пізнання про оточуючу дійсність.Тому данний період дуже бідний на відомості про соціологічні дослідження,до речі,як і в будь-якій іншій галузі наукового пізнання. В цей час усе було під опікою християнської церкви,яка спиралася на християнську філософію,яка розглядала світ,суспільство та людину як продукт божого творіння.Політичною особою що прагнула з позиції християнства пояснити сутність світу,в тому числі і суспільства був Августин Блаженний (345-430.Він розглядав людину як малий світ – мікросвіт,що поєднує в собі природу матеріальних тіл – рослин,тварин.З точки зору соціології, в цей період, певний інтерес являє собою спроба Августина створити в перше в християнській літературі загальнолюдську концепцію філософії історії. Відповідно за цією концепцією,суспільство,держава,влада,дані Богом. Бог знає все на перед,він керує вчинками людей,всім їхнім життям. Моделлю всесвітньої історії була Біблія. В цій історії діють 2 начала: суспільство земне,і суспільство небесне. Далі в період розвиненого феодалізму йшла запекла боротьба між тими,хто відстоював теологічні ідеологію і тими хто піддавав сумніву її положення. На зміну світоглядному теократичному мисленню приходить система мислення в центрі якого стоїть людина із своїми потребами,прагненнями,бажаннями. Світське вільнодумство епохи Відродження,яке в історії одержало назву гуманізму,що протистояло духовному пануванню церкви було пов’язане з вивченням знову творів античності. Великими гуманістами епохи є Данте,Петрарка,Леонардо да Вінчі,Томас Мор,та інші.Гуманісти підкреслювали що всі люди народжуються однаковими і потребують рівності в реальному житті. Мислителі епохи Відродження не тільки продовжували і відроджували традиції античних філософів,але й розвивали їх.Вони вважали,що доля людини визначається не її походженням,а виключно її активністю,благородством,чесністю,мудрістю.Ідеї гуманістів дали поштовх до активізації суспільного життя,розвитку літератури,мистецтва,науки,в тому числі і соціології,значна заслуга в цьому належить Огюсту Конту. 74.Якість життя як соціальне явище. Якість життя — ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Якість життя визначається порівнянням фактичного рівня задоволення потреб із базовим. Такі процедури можна розділити на дві основні групи:засновані на суб'єктивній самооцінці;засновані на зовнішній об'єктивній оцінці.Всесвітня організація охорони здоров'я визначає якість життя як сприйняття людьми свого положення в житті залежно від культурних особливостей і системи цінностей та в зв'язку з їхніми цілями, очікуваннями, стандартами, турботами. Також вона пропонує оцінювати якість життя по параметрах:фізичні: енергійність, втома, фізичний дискомфорт, сон і відпочинок;психологічні: самооцінка, концентрація, позитивні емоції, негативні переживання, мислення;ступінь незалежності: повсякденна активність, працездатність, залежність від ліків і лікування;життя в суспільстві: повсякденна активність, соціальні зв`язки, дружні зв`язки, суспільна значущість, професіоналізм;навколишнє середовище: житло та побут, безпека, дозвілля, доступність інформації екологія (клімат, забрудненість);духовність і особисті переконання.2007 року Україна за якістю життя посіла 57 місце серед 63 країн світу. Якість життя в Україні – одна з найгірших серед усіх європейських країн, а також усіх країн колишнього СРСР, які увійшли рейтингу. Така оцінка відповідає результатам аналогічних досліджень авторитетних міжнародних організацій: Україна посідала 78 місце зі 177 за Індексом людського розвитку ООН, 98 зі 111 за Індексом якості життя журналу The Economist і 174 із 178 за Індексом щастя Фонду нової економіки.Однак за рейтингом журналу «Newsweek», опублікованим у серпні 2010, Україна серед 100 найкращих країн світу займає 49 місце, випереджаючи зокрема Росію (51) місце та Білорусію (56 місце). |
| 1. Базові компоненти соціального життя Можна сказати, що цінності обґрунтовують норми, завдяки чому вони разом створюють єдину ціннісно-нормативну структуру культури |
УРОК № З Тема. Базові структури алгоритмів. Конструювання алгоритмів Базові поняття й терміни: алгоритм, виконавець, базові структури алгоритмів, слідування, розгалуження, повторення, блок-схема |
| Урок хімії в 9 класі з теми програми «Розчини» Базові поняття й терміни: розчини, компоненти розчину, розчинник, розчинена речовина, розчинність, електроліти, неелектроліти, електролітична... |
Видатки загального та спеціального фондів, (тис грн.) [3, 4] Вирішення проблем соціального блоку, зокрема підвищення платіжної спрямованості та рівня життя населення, поліпшення усіх аспектів... |
| ПРОГРАМА економічного і соціального розвитку ЛУГИНСЬКОГО РАЙОНУ Пенсійне забезпечення та розвиток загальнообов’язко-вого державного соціального страхування |
Програми соціального захисту окремих категорій громадян у Програма соціального захисту окремих категорій громадян у м. Синельниковому на 2009-2013 роки була направлена на розв’язання проблем... |
| А як створити найефективнішу школу у світі? Підхід до людини як вищої цінності, джерела соціального прогресу, активного творця свого життя, відповідального члена суспільства... |
Постановка наукової проблеми та її значення «соціальна робота», її особливості як професійної діяльності. Поява нової спеціальності зумовлена потребами суспільства і відповідає... |
| 1. Авторитаризм: визначення, суттєві риси Базові типи політичної культури за Алмондом та Верба: Патріархальний, підданства,активістській |
Засідання комісії/уповноваженого/із соціального страхування Розглянувши звернення та документи про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам,... |