«ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ЗАСОБІВ НА УРОКАХ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ В ПТНЗ»

1.2. Методика та організація виробничого навчання

• 
  задається питання всій групі, а потім викликається один;
  
• 
  відповідь на бажання;
  
• 
  варіювання питань по складності, в залежності від індивідуальних особливостей учнів;
  
• 
  оцінка відповіді одногрупника;
  
• 
  виправити помилку у відповіді.
  

• 
  важливо зуміти переконати учнів в практичній значущості і важливості прийомів, що вивчаються та способів, в необхідності якісного їх засвоєння для успішного засвоєння професії;
  
• 
  необхідно забезпечити добру видимість прийомів, які демонструє майстер. Велике значення для ефективності показу має правильне співвідношення демонстрації та слова майстра. Не можна показувати прийоми мовчки. Майстер повинен пояснити задачі, сутність та значимість прийомів, які демонструє та способів роботи; давати попутні пояснення, звертаючи увагу учнів на найбільш суттєві і позбуджувати учнів до аналізування; підводити висновки пояснення;
  
• 
  демонстрацію прийому слід урізноманітнювати демонстрацією наочних посібників, на яких зображено прийоми, а також із намальованими на дошці. Значно полегшує показ та його засвоєння учнями, якщо у майстра на робочому місці є інструкційна карта, яка розкриває найбільш раціональну послідовність трудових прийомів, яка містить необхідні інструктивні вказівки про правила їх виконання;
  
• 
  слід широко практикувати контроль засвоєння учнями, позбуджувати учнів задавати питання майстрам;
  
• 
  закріплення та перевірка засвоєння учнями матеріалу вступного інструктажу; додаткові повторні пояснення та показ прийомів та способів роботи.
  

• 
  правильність виконання прийомів та способів роботи;
  
• 
  якість роботи, підтримання технічних вимог;
  
• 
  раціональність організації праці та робочого місця;
  
• 
  підтримання правил безпеки праці.
  

• 
  повідомлення про досягнення мети уроку;
  
• 
  підведення підсумків та аналізу виконаних учбово-виробничих завдань групою;
  
• 
  розбір типових помилок та характерних недоліків, розгляд шляхів їх попередження та усунення;
  
• 
  аналіз виконання учнями правил т/б, використання робочого часу;
  
• 
  підведення підсумків змагання, повідомлення оцінок;
  
• 
  повідомлення теми слідую чого уроку, видача домашнього завдання.
  

• 
  поточні спостереження,
  
• 
  усне та письмове опитування, виконання,
  
• 
  аналіз перевірочних практичних завдань, кваліфікаційних пробних робіт.
  

• 
  учнів попередньо інформують про те, що вони будуть спостерігати і з якою метою;
  
• 
  демонстраційний наочний посібник повинен стояти на видному місці;
  
• 
  у сприйнятті наочності повинно приймати участь більшість органів почуттів (зір, слух, осязання).
  

• 
  майстер звертає увагу учнів на багато моментів одночасно; потрібно в певній логічній послідовності переключати увагу з одного моменту на інший;
  
• 
  пояснення майстра не відповідають тому, що в даний час він показує;
  
• 
  розповідь майстра під час показу не повинна бути багатослівною.
  

1. 
   Пасивна модель навчання, за якої (під час лекції) відбувається монолог викладача (учні пасивно сприймають навчальний матеріал).
   
2. 
   Активна модель, за якої відбувається (наприклад під час бесіди) діалог викладача з учнями, які приймають активну участь у засвоєнні знань.
   

• 
  утримувати увагу учнів протягом всього заняття;
  

• 
  залучити до роботи над темою заняття всіх без виключений учнів;
  

• 
  оцінити кожного учасника навчального процесу;
  

• 
  підвищити рівень засвоєння навчального матеріалу.
  

• 
  нераціональне використання навчального часу;
  
• 
  зниження ролі викладача;
  
• 
  недостатня мотивація учнів до процесу пізнання.
  

• 
  усвідомлення учнями практичних завдань заняття (Що треба зробити?);
  
• 
  особиста зацікавленість учнів до навчального матеріалу, щире прагнення довести розпочату справу до кінця (Для чого нам це треба? Що для цього потрібно знати та вміти?);
  
• 
  як зробити так, щоб ініціатива учнів у навчально-трудовій діяльності на уроці не перешкоджала учителю у досягненні навчальних завдань?
  

• 
  тема і мета заняття;
  
• 
  актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів;
  
• 
  очікуваний навчальний результат;
  
• 
  мотивація навально-виробничої діяльності учнів;
  
• 
  рефлексія учнів.
  

• 
  очікувані результати мають бути короткими і максимально зрозумілими для кожного учня;
  
• 
  під час повідомлення очікувань викладач мусить забезпечити зворотній зв’язок з учнями. Так, після повідомлення очікуваних результатів (завдань) з’ясовують, чи всі зрозуміли сказане, і докладно пояснюють незрозумілі місця чи слова;
  
• 
  не варто перевантажувати заняття завданнями, адже їх необхідно досягти на даному занятті. Тому їх кількість і зміст повинні бути реальними і посильними для учнів;
  
• 
  очікувані результати заняття формулюються для учнів, а не для викладача;
  
• 
  в підсумках заняття вчитель знову повертає учнів до завдань заняття. Тут, важливо щоб учні назвали, які завдання було виконано, а які ні.
  

• 
  конкретно-дійове мислення в практичній маніпулятивній діяльності, безпосередньо включене в практичну діяльність, не виділене з неї;
  
• 
  наочно-образне мислення з опорою на образи сприйняття чи образи уявлення;
  
• 
  абстрактне мислення з опорою на абстрактні, поняття і міркування.
  

• 
  зміст виконаної учнями роботи;
  
• 
  учні порівнюють реальні результати з тією метою і завданнями, які повідомлялись на початку заняття;
  
• 
  чому отримали саме такий результат, а не інший?
  
• 
  що потрібно змінити для успішної реалізації проекту?
  

• 
  актуалізацію опорних знань та життєвого досвіду учнів (в інтерактиві обговорити «Що знаємо з даного питання?»);
  
• 
  повідомлення завдань чи очікуваних навчальних результатів (учитель може обговорити питання, наприклад: «Про що треба дізнатись, щоб виготовити запланований виріб?»);
  
• 
  навчально-трудової мотивації («Для чого нам це потрібно?» «Де можна це застосувати?»);
  
• 
  рефлексії («Чи досягай запланованих результатів?», «Про що треба ще дізнатись, щоб виконати заплановане?").
  

• 
  дозволяє покращити рівень засвоєння навчального матеріалу;
  

• 
  інтерактивні засоби у професійній підготовці орієнтовані не тільки на потреби та специфіку навчального процесу, а й на розвиток особистості, в тому числі і на творчий розвиток учнів;
  

• 
  підвищує професійну компетентність і вільну орієнтацію у сфері інформаційних технологій, гнучкість та адаптацію мислення при розв’язанні фахових завдань у майбутніх фахівців.
  

• 
  сприяє активізації пізнавального інтересу учнів до матеріалу, що вивчається;
  

• 
  спонукає до більш ефективного процесу формування знань, умінь та навичок на уроках професійного навчання.