2. Класифікація страхування

Скачати 3.15 Mb.

Назва	2. Класифікація страхування
Сторінка	2/18
Дата	14.03.2013
Розмір	3.15 Mb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Інформатика > Лекція

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

Тема 2

Класифікація страхування.
Лекція. Класифікація страхування

1. Поняття класифікації страхування та її значення.

2. Класифікація страхування за об’єктами.

3. Обов’язкова та добровільна форми страхування.

1. Поняття класифікації страхування та її значення.

Страхування, як і будь-яка інша сфера діяльності людини, будь-яка

інша система знань, потребує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості. Без такої впорядкованості неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, розробити законодавчу базу в цій сфері діяльності та інш.. Щоб досягти необхідної впорядкованості, застосовують класифікацію. І потреба в ній тим нагальніша, чим складніший об'єкт, який має бути класифіковано.

Поняття «класифікація» походить від латинського classis — розряд,

клас. Латинський корінь визначає «квінтесенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення поділ предмeтів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності.
Отже, під класифікацією розуміють – групування предметів, явищ чи процесів за певними ознаками з метою встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між ними.

Класифікація страхування — це поділ страхових відносин на взаємопов'язані ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості.
Класифікація застосовується в наукових, навчально – освітніх та прикладних (практичних) цілях. Відповідно цілям відомі три види класифікації: наукова, навчальна та прикладна.

Наукові класифікації найбільш широкі і деталізовані. Застосовуються у наукових дослідженнях, дисертаціях та ін.

Навчальні (освітні) класифікації більш звужені і ближчі до прикладних. Подаються у підручниках і посібниках з навчальною метою.
Прикладні класифікації подаються у законодавчих або допоміжних до законодавчих документах. Вони значно вужчі наукових і служать для поділу страхувань, видачі ліцензій, складання звітності, у ряді випадків – для формування статутних фондів.

Для чого потрібна класифікація?

- Органу нагляду класифікація потрібна для видачі ліцензій та узгодження правил страхування.

- Клієнтам – страхувальникам і застрахованим – для простого та ясного розуміння пропонованих страхових продуктів.

- Страховикам,- для правильної розробки правил і програм, а також для розуміння тих процесів, які відбуваються при здійсненні страхування життя, тобто для розуміння його економічних механізмів, які тут значно складніші, ніж у загальному страхуванні.

Класифікацію за об'єктами з виділенням галузей, підгалузей і видів страхування вважають класичним підходом у теорії та практиці вітчизняного страхування, оскільки об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови. Наукове значення класифікації полягає в тому, що вона допомагає вивчити суть явищ та розробити пропозиції щодо поліпшення ефективності страхової діяльності.
Практичне значення класифікації полягає в тому що на основі її розробляється та приймаються законодавчі та нормативні акти щодо упорядкування страхової діяльності, видаються ліцензії для здійснення страхової діяльності, складається звітність, контролюються показники діяльності страхових компаній, тощо. Використання класифікації дозволяє налагодити міжнародне співробітництво, виявити пріоритети росту окремих видів страхування.

Існують різні підходи щодо класифікації страхування.
Найбільш вдалою, на нашу думку, є класифікація, запропонована проф. С.С.Осадцем, який виділяє такі класифікаційні ознаки, які мають найбільше значення як у теоретичному, так i у практичному розумінні, а саме:

• історичні ознаки (етапи розвитку страхової справи; час виникнення окремих видів страхування);

• юридичні ознаки (вимоги міжнародних угод i внутрішнього законодавства; форма організації страховика; форма проведення страхування).

• економічні ознаки (інвестиційна складова договору страхування; рід небезпеки; об’єкт страхування);

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування (зародки страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) i поділ yciєї сукупності страхових послуг за часом їх виникнення. Така класифікація має швидше теоретичне, а ніж практичне значенням і в той же час дає змогу прогнозувати розвиток страхової діяльності.

2. Класифікація страхування за об’єктами.

Класифікація за об'єктами є найбільш поширеною й узагальненою. Об'єкт страхування є головним чинником, від якого залежить характер та основні умови договору страхування. Вона передбачає виділення галузей, підгалузей і видів страхування. Усі ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка — галузь; середня — підгалузь; нижча — вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов'язкову та добровільну форми проведення страхування.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження у визначенні об'єкта страхування. Відповідно до цього критерію, всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі (рис. 2.1):

1) майнове страхування;

2) особисте страхування;

3) страхування відповідальності;

4) страхування підприємницьких ризиків.

Для конкретизації страхових інтересів окремих учасників страхування проводиться виділення з галузей окремих підгалузей і видів страхування.

Своєю чергою, страхування майна юридичних осіб як підгалузь майнового страхування включає:

1. Страхування наземного транспорту.

2. Страхування тварин.

$класифікація страхування за об\'єктами$

3. Страхування багажу і вантажу.

4. Страхування авіатранспорту.

5. Страхування урожаю сільськогосподарських культур. Страхування майна фізичних осіб включає такі види:

1. Страхування будівель.

2. Страхування транспорту.

3. Страхування майна на подвір'ї.

4. Страхування тварин.

5. Страхування породистих собак.

6. Страхування на випадок ремонту.

Страхування життя включає:

1. Змішане страхування життя.

2. Страхування життя дітей.

3. Страхування пенсій.

4. Страхування життя (до певного віку).

5. Шлюбне страхування.

Страхування від нещасних випадків включає:

1. Індивідуальне:

— дорослих;

— дітей;

— школярів.

2. Колективне:

— туристів;

— спортсменів;

— студентських груп;

— працівників підприємств, установ.

Медичне страхування включає:

1. Страхування на випадок хвороби.

2. Страхування вагітних.

3. Страхування варикозного розширення вен.

4. Страхування нижніх і верхніх кінцівок.

Страхування цивільно-правової відповідальності включає:

1. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2. Екологічне страхування.

3. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції.

Страхування заборгованості включає:

1. Страхування кредитних ризиків.

2. Страхування експортно-імпортних операцій.

3. Страхування біржових операцій.

Страхування комерційних ризиків включає:

1. Страхування невиконання договірних зобов'язань.

2. Страхування переривів.

3. Страхування на випадок простоїв.

4. Страхування недопоставок.

5. Страхування технічних ризиків.

6. Страхування на випадок введення нової техніки, технології тощо. Страхування фінансових ризиків включає:

1. Страхування недоотриманого прибутку.

2. Страхування обумовленого рівня рентабельності.

3. Страхування депозитних вкладень.

4. Страхування валютних ризиків.

Розглянута класифікація страхування покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також уся страхова справа в Україні. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови — страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, строк дії договору страхування тощо.

3. Обов’язкова та добровільна форми
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні – форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов'язкове.

Форма страхування – це порядок організації страхування на засадах добровільності або обов'язковості.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі їх затверджує уповноважений наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні таких принципів:

– добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, – страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право обирати: прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах. Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

– добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування.

Даний принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

– вибіркове охоплення об’єктів добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладення договорів.

– добровільне страхування завжди обмежено терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну оговорюється в договорі.

Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

– добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску за добровільним страхуванням спричиняє за собою припинення дії договору.

– страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника.

З майнового страхування страхувальник може визначити розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. По особистому страхуванню страхова сума за договором встановлюється за домовленістю.

Перелік добровільних видів страхування наведено у Законі України «Про страхування» (див. ст. 6).
Міжнародне право і право більшості держав світу пов'язують впровадження окремих видів обов'язкового страхування з необхідністю захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше – у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться, як правило, у добровільній формі, але і тут є виключення.

Обов'язкове страхування встановлюється законодавством України і ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але і суспільні. При проведенні обов'язкового страхування відповідно до законодавства страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі.

При обов’язковому страхуванні на підставі відповідних законодавчих актів передбачений перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, максимальні розміри страхових сум, тарифи та методику актуарних розрахунків.

Згідно із Законом України "Про страхування" форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому. Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України «Про страхування» (див. ст. 7) наведено перелік видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон.

Для обов'язкового страхування характерно:

– страхові відносини виникають на основі закону.

Закон встановлює перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

– суцільне охоплення обов'язковим страхуванням об'єктів, визначених у законі.

Для цього на страхові організації покладено реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їхнє стягнення у встановлені терміни.

– автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі.

Страхувальник має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а страховик не може відмовити йому в цьому.

– дія обов'язкового страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів.

У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадках загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утворенням заборгованості за страховими платежами. На невнесені в термін страхові платежі нараховується пеня.

– безстроковість обов'язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об'єктом або виконує певні обов'язки.

При переході майна до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна або припинення виконання обов'язків.

– нормування страхового забезпечення з обов'язкового страхування. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової суми або в грошових одиницях на один об'єкт.

У табл. 2.1. наведено узагальнену порівняльну характеристику обов'язкового та добровільного страхування.
Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика форм страхування

Обов'язкова	Добровільна
Встановлюється законом	Встановлюється на договірних засадах
Суцільне охоплення об'єктів страхування	Вибіркове охоплення об'єктів страхування.
Діє безстроково	Термін страхування обмежується в часі відповідно до договору
Автоматичність поширення страхування на об’єкти	Діє лише за бажання страхувальника
Діє незалежно від сплати страхових платежів	Діє тільки при сплаті страхових платежів
Нормоване страхове забезпечення	Нормування не передбачено

Необхідно зазначити, що окремі види страхування можуть проводитись як в обов'язковій, так і в добровільній формах. Оптимальне поєднання обов'язкового і добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 18

Схожі:

Зміст, структура та види майнового страхування До майнового страхування відносять: страхування засобів повітряного, наземного та водного транспорту, страхування вантажів, інших...	Знання принципів страхування необхідно для всіх учасників страхового... Виду страхування. Цей принцип повною мірою стосується лише добровільних видів страхування. Страхувальникові надається можливість...
СТРАХУВАННЯ Страхування”, оволодіти теорією і практикою страхової справи, набути навики фінансово-економічної роботи у сфері страхування, що...	Необхідність, зміст та структура страхування відповідальності Страхування відповідальності галузь страхування, в якій об'єктом страхування виступає відповідальність перед третіми юридичними або...
Реферат на тему: “ Місце страхування Разом з тим, для страхування характерні економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів і коштів для нагромадження лише...	Класифікація галактик за Е. Габблом Послідо́вність Га́ббла Послідо́вність Га́ббла — класифікація галактик, запропонована в 1936 році Едвіном Хабблом. Відтоді запропоновано більш докладні класифікації,...
«Сутність, принципи та роль страхування» Страхування – це самостійна економічна категорія чи елемент фінансових або кредитних відносин?	Тематика контрольної роботи з дисципліни «Страхові послуги» Термін дії договору страхування в окремих видах страхування: порівняльний аналіз
Закон України «Про страхування» Халілова Л. Е. Методичний посібник: «Страхування в України»». /Под ред. Е. Е. Добржанской, Н. В. Николаєвої : – с. 29	1. Сутність принципи і роль страхування Говорушко Т. А., Еш С. М., Дем’яненко І. В., Г.І. Лановська. Страхування. Курс лекцій для студентів спеціальності «Фінанси» денної...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання