|
|
Скачати 189.41 Kb.
|
|
Мариновська О. Я., завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій, професор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, доктор педагогічних наук, м. Івано-Франківськ ТЕХНОЛОГІЯ ПРОЕКТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ШКОЛИ У статті розкрито теоретичну модель технології проектування інноваційного розвитку школи, а саме: цільове призначення, концептуальні ідеї, технологічна логіка, технологічний продукт. Під поняттям «технологія проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу» розуміємо конструювання процесу розвитку школи засобами інновацій, що передбачає дотримання алгоритму проектування управлінських дій, регламентованих технологічною логікою їх реалізації у системі узгодженої взаємодії суб’єктів освітнього процесу задля досягнення передбачуваного результату. Ключові слова: інновації, технологія, технологія проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу. The article enlightens the theoretical model of innovation development school project technology. It depicts the target destination, concepts ideas, technological logic, technological product. The concept “the technology of the secondary educational establishment innovation development project” denotes the construction of the development process of school by means of innovation that means keeping to the algorithm of the management project regulated by the technologic logic of their realization in the system of coordinated interaction of the subject of educational process for the reaching of expected results. Key words: innovation, technology, the technology of the secondary educational establishment innovation development project. Постановка проблеми у загальному вигляді. Реалізація технологічного підходу в управлінській діяльності зумовлена потребою побудови процесу інноваційного розвитку школи за критеріями раціональності, економії часу й ресурсів, ефективності. Як показує практика, велика кількість нововведень не завжди забезпечує якість розвитку школи, оскільки більшість з них часто впроваджуються безсистемно, з порушенням концепту, без належного осмислення їхнього цільового призначення тощо. Отже, є потреба відбирати їх відповідно до напряму модернізації традиційної системи школи в інноваційну. Проблема полягає у ціннісно-смисловому ставленні керівника школи до здійснення інноваційної діяльності, в усвідомленні потреби здійснювати управління цією діяльністю. Аналіз публікацій і досліджень, у яких започатковано розв’язання даної проблеми. Вирішенню проблеми проектування технологій управління розвитком школи присвячені праці Л. Ващенко, Л. Даниленко, К. Калініної, В. Лазарєва, І. Осадчого, С. Подмазіна, О. Мармази та ін. У галузі інноваційного менеджменту вченими розроблено організаційні моделі управління – адміністративно-функціональна, конкурентно-іміджева (конкурентно-представницька), проектно-інвестиційна (Л. Даниленко), технології розроблення моделі навчально-виховного середовища (Л. Ващенко, В. Мелешко та ін.); моделі інноваційного розвитку ЗНЗ (Г. Щекатунова, А. Цимбалару та ін.); технології управління розвитком школи – програмне, державно-громадське, програмно-цільове (О. Мармаза та ін.), проблемно-цільове (В. Лазарєв, М. Поташник), проектне (Л. Калініна, Т. Капустеринська), проектно-цільове (І. Осадчий), системно-цільове (С. Подмазін), алгоритмізоване (В. Лунячек), адаптивне управління (Г. Єльникова); технології внутрішкільного контролю (Ю. Конаржевський, Н. Островерхова, Б. Тевлін та ін.); технології науково-методичного супроводу (Т. Сорочан, О. Мариновська та ін.), технології моніторингу управлінської діяльності (Г. Єльникова, О. Локшина, Т. Лукіна, В. Лунячек, О. Патрикєєва, Т. Хлєбнікова та ін.) та інші. Однак проблема технологічного проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу не була предметом спеціального педагогічного дослідження. Нами розроблено концепцію та відповідну технологію проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу, що проходить дослідно-експериментальну перевірку (наказ Міністерства освіти і науки України від 03.07.2013 р., № 887 «Про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі Верховинської загальноосвітньої школи І−ІІІ ступенів Верховинської районної ради Івано-Франківської області»). Зауважимо, що під поняттям «інноваційний розвиток загальноосвітнього навчального закладу» учені розуміють процес керованих інноваційних змін педагогічної системи школи, її компонентів або їх структурних елементів, що приводять до якісно нового рівня освітньої діяльності, значно поліпшують результати роботи навчального закладу. Мета статті – розкрити теоретичну модель технології проектування інноваційного розвитку школи. Виклад основного матеріалу дослідження. Технологія проектування інноваційного розвитку школи розроблена відповідно до концепції дослідження проблеми, що її обґрунтовує через три взаємопов’язані концепти – методологічний, теоретичний, технологічний. Зміст технології розкривається через наступні структурні компоненти: цільове призначення, концептуальні ідеї, технологічна логіка, технологічний продукт. Цільове призначення Мета – забезпечити інноваційний розвиток школи засобами технологічного проектування. Завдання: 1. Трансформувати традиційну систему в інноваційну з урахуванням потенційних можливостей та освітніх потреб замовників освітніх послуг. 2. Залучити суб’єктів освітнього процесу до технологічного проектування інноваційного розвитку школи 3. Формувати інноваційну культуру педагогів, зокрема, розвиток їх критичного мислення, ініціативності та відповідальності за результати власної професійної діяльності. 4. Підвищувати якість освіти та якість освітніх послуг. Концептуальні ідеї Поняття «технологічне проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу» – це діяльність, що передбачає застосування технології проектування змін у школі засобами інновацій (освітніх, навчальних, виховних, управлінських), що задають вектор її інноваційного розвитку відповідно до обраного напряму модернізації; сутнісною ознакою такої діяльності є цілеспрямована активність суб’єктів освітнього процесу на реалізацію концепції змін, що забезпечують розвиток інноваційного потенціалу організації. Поняття «технологія проектування інноваційного розвитку загальноосвітнього навчального закладу» − це конструювання процесу інноваційного розвитку школи, що передбачає дотримання алгоритму проектування управлінських дій, що регламентовані технологічною логікою їх реалізації у системі узгодженої взаємодії суб’єктів освітнього процесу задля досягнення поставленої мети. Концептуальні ідеї технології: цілеспрямована самоорганізація суб’єктів професійної діяльності (реалізація системно-синергетичного підходу), визнання пріоритету інтересів, прав і свобод педагога щодо здійснення інноваційної діяльності (антропологічного), реалізація індивідуальної концепції смислу професійної діяльності педагога як суб’єкта діяльності (аксіологічного), самостійність прийняття рішень щодо вибору та застосування інновації як засобу вирішення професійних проблем (андрагогічного), розроблення й застосування персонал-технології досвіду як результат творчого освоєння нововведення у конкретних педагогічних умовах (технологічного), моральна відповідальність за результати технологічного проектування, що виступає засобом самореалізації педагога у роботі (акмеологічного), створення умов для розвитку та самореалізації у професійній діяльності (середовищного). Науково-педагогічні принципи узгоджуються із загальними педагогічними (гуманізація та демократизація, наступність і неперервність, інтеграція науки й практики, інноваційність) та специфічними принципами, що розкривають її видову специфіку (морально відповідальний вибір інновації, персоналізація процесу освоєння інновації та впровадження у практику, технологізація управління інноваційними процесами в школі, синергетична взаємодія керуючої та керованої підсистем). Технологічна логіка Перший етап − прогнозування Робиться аналіз інноваційного середовища школи. На основі аналітичних висновків прогнозуються напрями модернізації традиційної системи в інноваційну, здійснюється вибір найоптимальнішого для конкретної підсистеми – дидактичної, виховної, управлінської (методичної). Напрям модернізації визначає спрямованість змін, що забезпечують керованість та системність інноваційного розвитку школи. Рекомендовано: для кожної з підсистем вибрати один напрям модернізації; аналіз інноваційного середовища школи доцільно здійснювати з використанням технології факторно-критеріального аналізу (Л. Ващенко) [2]. Зауважимо, вибір діагностичного інструментарію залишається за керівником школи. Другий етап – моделювання Розробляється прогностична модель інноваційного розвитку школи відповідно до визначених напрямів модернізації. Робоча група складається з адміністрації школи, активних і креативних педагогів-новаторів, представників батьківської громадськості, учнів як суб’єктів освітнього процесу, котрі на добровільних засадах долучаються до проектування змін, що забезпечують розвиток школи як відкритої системи. Структурні компоненти прогностичної моделі: назва; автори-розробники; актуальність; місія навчального закладу; мета і завдання; напрями модернізації; концепція змін; реалізація концепції через управлінську (методичну), дидактичну та виховну підсистеми; очікувані результати. Для прикладу, подаємо орієнтовну модель опису однієї з підсистем. Дидактична підсистема Напрям модернізації Цільовий компонент:
Змістовий компонент
Технологічний компонент:
Результативний компонент:
Рекомендовано: приступаючи до розроблення прогностичної моделі, укласти технологічну матрицю вибору нововведень (Табл. 1); вибирати інновації, керуючись розробленими критеріями; описувати цільовий, змістовий, технологічний, результативний компоненти кожної з підсистем відповідно до напряму модернізації; персоналізувати опис майбутніх змін, зазначаючи прізвища педагогів-новаторів; включити до переліку (Табл. 1) тих учителів, які будуть виступати в ролі «агентів змін» у школі, залучатимуть до інноваційної діяльності інших членів педагогічного колективу. Таблиця 1 Технологічна матриця вибору нововведень
Критерії відбору інновацій для технологічного проектування інноваційного розвитку школи: нововведення має, по-перше, сприяти реалізації стратегічних державних завдань підвищення якості освіти учнів; по-друге, узгоджуватися з напрямом модернізації розвитку школи; по-третє, бути технологічно сумісним щодо вирішення конкретної проблеми практики. Третій етап – конструювання і програмування Реалізується прогностична модель інноваційного розвитку школи через відповідну програму (проект) управління інноваційною діяльністю, яку розроблену на основі технологічної матриці. Технологічна матриця (від лат. mater, matr- — «мати») – це таблиця, що містить інформацію збалансованого планування впровадження інновацій у школі, яка забезпечує узгоджену взаємодію компонентів (елементів) системи, їх упорядкування, реалізацію програми (проекту) управління інноваційною діяльністю в школі. Збалансоване планування – це заздалегідь намічений план дій упровадження інновацій у кожній з підсистем, що узгоджується з напрямом модернізації; передбачає вільний та морально відповідальний вибір нововведення відповідно до розроблених критеріїв, що забезпечують їх оптимальний розподіл задля досягнення поставленої мети. Рекомендовано: розробити програму управління інноваційним розвитком школи, а проекти використовувати з метою здійснення науково-методичного супроводу інноваційної діяльності. Зауважимо, що вибір інструментарію (програма чи проект) залишається за керівником школи. Таблиця 2 Технологічна матриця процесу управління інноваційною діяльністю
Четвертий етап – планування і реалізація Реалізується програма (проект) управління інноваційною діяльністю в школі шляхом організації і проведення запланованих заходів (Табл. 2), що забезпечують управління інноваційними процесами в школі (педагогічні ради, науково-методична ради, інструктивно-методичні наради адміністрації за участю членів Ради школи, конференції тощо), зорієнтовані на науково-методичний супровід інноваційної діяльності, зокрема, формування готовності педагогів до технологічного проектування (семінари-практикуми, тренінги, творчі групи, майстер-класи, творча лабораторія педагогічних працівників тощо). Рекомендовано: реалізувати програму (проект) управління інноваційним розвитком школи поетапно через річний план роботи, подавати додатком до нього; здійснювати планування заходів з використанням технологічної матриці; уникати дублювання та формалізму в плануванні науково-методичної роботи, що має бути спрямована на самоосвітню діяльність та самоорганізацію професійної роботи вчителя. П’ятий етап – моніторинг Здійснюється моніторинговий супровід управління інноваційною діяльністю в школі, а саме: систематичне і неперервне відстеження процесу реалізації програми (проекту) управління інноваційною діяльністю, аналіз динаміки кількісних показників якісних змін за результатами роботи. Рекомендовано: робити аналіз освітнього середовища школи відповідно до обраних напрямів модернізації традиційної системи в інноваційну та прогнозувати напрями роботи; використовувати такий діагностичний інструментарій: технологія факторно-критеріального аналізу інноваційного середовища школи (Л. Ващенко) [2], опитувальник «Пульсар» (Л. Почебут), що оцінює якість розвитку організації [4, с. 449−454], технологія векторного аналізу ефективності технологічного проектування інноваційного розвитку школи (О. Мариновська) та інші (за вибором); укладати банк освітніх інновацій як технологічний ресурс розвитку школи, що є засобом саморозвитку й самореалізації вчителя, підвищення його педагогічної майстерності та ефективності навчально-виховної роботи, а не самоціллю. Технологічний продукт Технологічне проектування інноваційного розвитку школи сприяє підвищенню якості освіти та якості освітніх послуг, що обумовлено трансформацією традиційної системи в інноваційну. Залученням суб’єктів освітнього процесу до технологічного проектування сприяє формуванню інноваційної культури педагогів, зокрема, розвитку їх критичного мислення, ініціативності та відповідальності за результати власної професійної роботи. Підсумовуючи, розглянемо якісні характеристики технології проектування інноваційного розвитку школи: результативність, ефективність, продуктивність, оптимальність, варіативність. Результативність – це якісна характеристика діяльності, що визначає ступінь досягнення мети як очікуваного результату, орієнтованого на підвищення якості освітніх послуг засобами технологічного проектування. Якість освіти учнів виражається через результати їх навчальних досягнень, вихованості та розвитку, ЗНО/ДПА, предметних олімпіад, конкурсів, турнірів тощо. Ефективність – це якісна характеристика результативності, що полягає у досягненні найвищих результатів, а саме: якості освітніх послуг та якості освіти учнів за найменших затрат ресурсів, якщо їх порівнювати з традиційною системою, що модернізується засобами технологічного проектування. Продуктивність – це якісна характеристика ефективності, що вказує на досягнення результату як продукту власної професійної діяльності, який є конкурентоспроможним на ринку освітніх послуг, оскільки забезпечує реалізацію державних стратегічних завдань щодо підвищення якості освіти засобами технологічного проектування. Оптимальність – це якісна характеристика продуктивності, що виступає результатом діяльності, орієнтованої на безперервне вдосконалення і раціоналізацію процесу технологічного проектування з урахуванням нових організаційно-педагогічних умов, обумовленої здатністю суб’єктів освітнього процесу до розвитку нововведення шляхом поєднання з іншими технологіями або їхніми елементами. Варіативність − це якісна характеристика оптимальності, що виступає результатом діяльності, орієнтованої на розроблення модифікаційних варіантів застосування технології у конкретних організаційно-педагогічних умовах функціонування і розвитку школи як відкритої системи. Висновки та перспективи подальшого дослідження. У статті розкрито технологію проектування інноваційного розвитку школи. Продовжуємо роботу над науковим обґрунтування прогностичної моделі інноваційного розвитку школи засобами технологічного проектування, що реалізує концептуальні ідеї дослідження. Література 1. Варіативні моделі розвитку сільських загальноосвітніх навчальних закладів : наук.-метод. посіб. / [за заг. ред. В. В. Мелешко]. – К. : Педагогічна думка, 2011. – 160 с. 2. Ващенко Л. Факторно-критеріальні параметри освіти [Електронний ресурс] / Л. Ващенко. − Режим доступу до журн. : http://ru.osvita.ua/school/theory/1916/ 3. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону : [монографія] / Л. М. Ващенко. – К. : ВПЦ «Тираж», 2005. – 380 с. 4. Власова О. І. Соціальна психологія організацій і управління : підр. для студ. гуманітар. факульт. у-тів / О. І. Власова, В. І. Кушерець, В. Н. Никоненко. – К. : Знання України, 2012. – С. 449−454. 5. Даниленко Л. Інноваційний освітній менеджмент : навч. посіб. / Лідія Даниленко. – К. : Главник, 2006. – 144 с. – (Серія «Психол. інструментарій). 6. Мариновська О. Науково-методичний супровід упровадження педагогічних інновацій: сутність, специфіка, орієнтири реалізації // Рідна школа : наук.-пед. журнал. – 2012. – № 8−9. – С. 28–32. 7. Мариновська О. Особливості використання технології проектування та методу проектів в інноваційному менеджменті / Оксана Мариновська // Джерела : наук.-метод. вісник. – 2007. – № 1–2 (49–50). – С. 54–71. 8. Щекатунова Г. Д. Інноваційний розвиток загальноосвітніх навчальних закладів незалежної України: творення школи майбутнього / Г. Д. Щекатунова // Рідна школа. − 2011. − № 6. – С. 21−27. Інформація про автора: Мариновська Оксана Яківна, завідувач кафедри менеджменту та освітніх інновацій, доктор педагогічних наук. професор Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 067-343-04-09 [email protected] вул. Незалежності, буд. 8, кв. 2. м. Івано-Франківськ 76000 |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Підоплічко М. Д., завідувач відділу інновацій та перспективного педагогічного досвіду Черкаського обласного інституту післядипломної... |
Завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського... Н. М. Гладка, завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти... |
|
Завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського... Н. М. Гладка, завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти... |
Завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського... Н. М. Гладка, завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти... |
|
Методичні рекомендації щодо вдосконалення оцінювання вмінь учнів Лаврова Лариса Василівна – кандидат філософських наук, завідувач кафедри філософії та культури здоров’я Дніпропетровського обласного... |
КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ІНСТИТУТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ П. В. Осколов, В. Ф. Федорак, Н.І. Черкач Короткий нарис історії Чернівецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.... |
|
Проект Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» О. В. Волошенко – завідувач кафедри психології Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, кандидат... |
Кафедра менеджменту організацій МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Рецензенти – завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, професор Школьний О. О. та доцент кафедри економіки Бурляй... |
|
Завідувач лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін Черкаського... ... |
Завідувач лабораторії суспільно-гуманітарних дисциплін Черкаського... ... |