Методичні рекомендації з викладання предмета
«Основи здоров’я» у 2015/2016 навчальному році
Ю.М.Воскобойник,
методист
ІППО ЧО
Одними із головних завдань навчального предмета «Основи здоров’я» є виховання свідомого ставлення учнів до свого здоров’я та здоров’я інших, формування засад і гігієнічних навичок здорового способу життя, збереження і зміцнення їх фізичного та психічного здоров’я. За своїм призначенням, змістом і методами навчання він суттєво відмінний від інших предметів. Його особливості визначаються:
необхідністю впливати на свідомість і поведінку учнів. Ця теза ґрунтується на визнанні того, що якість життя людини, її здоров’я, безпека і благополуччя найбільше залежать від її поведінки та способу життя;
формуванням у дітей позитивних цінностей, знань, ставлень, умінь і навичок, які зменшать ризик виникнення поведінкових проблем і підвищать їх особистісний потенціал для гармонійного розвитку та життєвого успіху;
посиленням мотивації щодо створення сприятливого освітнього середовища.
На вивчення предмета «Основи здоров’я», відповідно до Наказу МОН України від 22.05.2015 № 1/9-253 «Про структуру 2015/2016 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів» у всіх типах закладів передбачено у 5-7 класах – 1 година на тиждень; у 8-9 класах – 0,5 години на тиждень.
У спеціалізованих школах з поглибленим вивченням іноземних мов на вивчення предмета «Основи здоров’я» у 5-9 класах передбачено 0,5 години на тиждень.
Кількість часу на вивчення предмета основи здоров’я у 8-9 класах рекомендуємо збільшити на 0,5 год. за рахунок варіативної частини навчального плану, що, в свою чергу, надає можливість поширенню і поглибленню змісту програми. У такому разі вчитель використовує чинну програму, збільшуючи кількість годин на вивчення окремих тем програми.
Викладання предмета «Основи здоров’я» у 2014/2015 н.р. у 5-7 класі здійснювати за навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я. 5-9 класи» (авт. Бойченко Т.Є. та ін.). «Освіта», 2013 (Затверджена Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України наказом від 06.06.2012 № 664). Для учнів 8–9-х класів чинними залишаються рекомендації, що містяться у листі Міністерства від 01.06.2012 р. №1/9-426 «Щодо інструктивно-методичних рекомендацій із базових дисциплін» (Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №17-22, 2012 р.).
Завданнями навчального предмету «Основи здоров’я»
в основній школі є:
формування в учнів знання про здоров’я і безпеку, здоровий і безпечний спосіб життя;
розвиток в учнів життєво необхідних умінь та навичок, вміння використовувати їх у навчальній та повсякденній діяльності;
створення мотивації учнів щодо дбайливого ставлення до власного здоров’я, вдосконалення фізичної, соціальної, психічної і духовної складових здоров’я;
усвідомлення учнями цінності життя і здоров’я, значущості здорового і безпечного способу життя;
збагачення власного досвіду учнів щодо збереження здоров’я;
підготовка учнів до забезпечення власної безпеки та безпеки інших людей у надзвичайних ситуаціях.
Знаннєвий компонент здоров’язбережувальної компетентності учнів слід формувати з урахуванням сучасного розуміння сутності здоров’я як складного явища, яке характеризує життєдіяльність окремої людини, групи людей, і суспільства загалом. У школярів має накопичуватися інформація щодо сучасного трактування сутності здорового способу життя, його складових та, особливо, його чинників:
способу життя сім’ї, найближчого оточення та суспільства;
рівня культури особи, сім’ї, суспільства;
місця здоров’я в системі цінностей людини та суспільства, у якому вона живе;
бажання людини берегти своє життя і зміцнювати здоров’я;
налаштованості на довге здорове життя та на розвиток усіх складових свого здоров’я: фізичної, соціальної, психічної, духовної.
З метою формування ціннісного компоненту здоров’язбережувальної компетентності необхідно активізувати мотиваційну і виховну функції навчання, задіювати емоціогенність навчального матеріалу, що дозволяє формувати позитивний світогляд дитини у ставленні до самого себе й до інших людей. Мотивування і виховання учнів необхідно базувати на позитивних мотивах навчання, активізації їхніх пізнавальних потреб та інтересів. Цьому сприятиме використання завдань на розвиток мотивації (ігрових ситуації та рухливих пауз, персоніфікація запитань, виконання творчих завдань тощо), ілюстрацій, цікавих фактів, гуморесок. Особливої уваги заслуговує включення в навчальний процес опори на життєвий досвід учнів.
Діяльнісний підхід до вивчення основ здоров’я забезпечується відпрацюванням практичних дій при вивченні кожної навчальної теми. Зміст нової навчальної програми з основ здоров’я складається з двох частин: понятійного і діяльнісного, що складається з вправ для відпрацювання ключових умінь і навичок щодо збереження життя і зміцнення здоров’я (наприклад виконання вправ для розвитку життєвих навичок, відпрацювання алгоритму дій, моделювання поведінки, розробка пам’яток тощо). Виконання зазначених вправ є обов’язковим елементом навчальних занять відповідної тематики. Знаком * позначено вправи, які слід виконувати учням не лише в класі, а й вдома з допомогою дорослих.
Для реалізації особистісно зорієнтованого підходу до вивчення основ здоров’я доцільно використовувати навчальні тексти, відеофрагменти, які передбачають рефлексію – встановлення зворотнього зв’язку між зовнішнім світом і внутрішнім станом учня, спеціально дібраними завданнями (наприклад: Як ти поводишся в такій ситуації? Що тобі подобається або не подобається в запропонованих порадах? тощо), що потребують осмислення дій, колективної комунікації, де кожен учень має змогу реалізувати власний потенціал.
Особливості вивчення предмету
При плануванні вивчення основ здоров’я вчителю необхідно керуватися, насамперед, принципами наступності, перспективності, активності та емоційності. Необхідним є використання системи завдань, спрямованих на уможливлення оволодіння здоров’язбережувальними компетенціями (розвиток життєвих і спеціальних здоров’язбережувальних навичок) та загальнонавчальними уміннями (управління процесом розуміння учнями прочитаного тексту, оволодіння ними уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, брати участь у проектній діяльності, рольовій грі, розв’язанні конкретних ситуацій тощо).
Особливість методики проведення уроків предмету «Основи здоров’я» полягає в тому, що оволодіння сприятливими для здоров’я і розвитку особистості життєвими навичками потребує багаторазового вправляння, насамперед у процесі групової взаємодії.
Ефективними на уроках основ здоров'я можуть бути сучасні педагогічні технології, що ґрунтуються на використанні методів інтерактивного навчання, у тому числі й системи завдань і вправ, зорієнтованих на діалогові форми навчальної взаємодії, використання елементів тренінгових форм, проектної діяльності, ведення індивідуальних і колективних портфоліо.
З методів інтерактивного навчання, які є найефективнішими на уроках основ здоров’я, пропонуємо такі.
Мозковий штурм. Використовується для генерування ідей та активізації діяльності учнів щодо розв’язання певної проблеми. Можна застосовувати на початку заняття, щоб з’ясувати обізнаність з темою. Всі висловлені ідеї можна об’єднати або проаналізувати, використовуючи інші методи (наприклад, концептуальну карту, «павутиння»).
Дискусії-роздуми. Заохочують до обмірковування й обговорення того, що учні спостерігали, чули або читали. Починають дискусію, ставлячи питання, яке вимагає висловлювання власної позиції та інтерпретації (обговорення) власного досвіду, навчальних відеофільмів, текстів підручників, статей, газетних публікації тощо. Поставлені запитання заохочують учнів співвідносити зміст опрацьованої інформації з власним досвідом.
Обговорення забезпечує можливість кожному учаснику навчального процесу висловити власні думки і погляди щодо конкретного питання. Невеликі групи – 5-7 учнів – найоптимальніші для обговорення, оскільки кожен член групи має нагоду висловитися, хоча це можна здійснити і фронтально.
Міні-лекція (узагальнена назва словесного повідомлення інформації). Метод можна використати для повідомлення такої інформації, яка має основоположне значення і яку учні не можуть здобути самостійно. Можуть вважатися ефективними, коли: продовжуються 5-8 хв.; включають групову дискусію, покази, демонстрації.
Навчальний фільм. Це знятий та записаний сюжет, представлений особою, яку неможливо запросити на урок та поради якої дуже важливі. Фільм може бути зроблений у форматі інтерв’ю або репортажу з міста подій, що дає можливість показати обладнання, предмети, дії, яких немає і не відбувається в класі. Фільм тем не менш повинен бути коротким, 5–8 хвилин. Після фільму доцільне обговорення.
Показ/демонстрація. Забезпечує зв’язок між «знати про» і «бути спроможним зробити». Демонстрацію можна вважати ефективною, якщо учні можуть чітко бачити і розуміти те, що відбувається, та коли мають місце короткі пояснення вчителя і групові обговорення впродовж показу.
Доповнення. Цей метод передбачає надання можливості для доповнення інформації, що характеризує певні факти, ознаки, методи. Учні мають завершити текст так, щоб він мав сенс. Метод використовують у письмовій або усній формі із застосуванням власного досвіду учнів, повідомленнями про випадки в їхньому житті.
Аналіз окремої життєвої ситуації. Стосується заздалегідь визначених сценаріїв, випадків, котрі ґрунтуються на ситуаціях з реального життя, які учні спостерігають, аналізують, роблять висновки, дають рекомендації.
Концептуальна карта (опорна схема). Складання концептуальних карт часто застосовується для того, щоб можна було побачити зв’язок між новою і відомою інформацією. Також цей метод використовується для того, щоб визначити основні поняття або показати зв’язки між поняттями, схематично відобразити структурні компоненти інформації.
Коло знання. Цей метод залучає кожного до обговорення наданих вчителем фактів з товаришами в групі, а потім – до обміну думками спочатку в іншій групі (кожний учасник переходить в іншу групу як носій частини нової інформації). Насамкінець представники кожної групи в оновленому складі представляють отримані в результаті обговорення знання перед своєю або всіма групами. Для цього методу потрібно заготувати картки з інформацією, яка має бути раціонально викладеною, добре оформленою; найчастіше надається така інформація, яку можна швидко запам’ятати, щоб легко викласти її членам групи.
Дебати. Структура дебатів заохочує учнів знаходити і наводити переконливі аргументи своїм твердженням. У дебатах більшого значення надається конкретним фактам та знанням, ніж неформальному обговоренню. Групи, утворені для проведення дебатів, мають співпрацювати у процесі пошуку і підготовки своїх аргументів. Важливою умовою ефективного проведення методу є обговорення і прийняття заздалегідь правил співпраці під час дебатів. Метод особливо актуальний, адже він не лише дозволяє оволодіти тим чи іншим матеріалом, але й сприяє розвитку навичок вирішення проблем, творчого та критичного мислення, ефективного спілкування, почуття гідності, чинення опору тиску, міжособистісних взаємин.
Схеми/таблиці досвіду. Такі схеми/таблиці фіксують досвід, яким діляться учні. Вони є важливими ресурсними матеріалами. Теми для схем/таблиць можуть виникати під час запланованих або спонтанних видів діяльності. Зміст схем/таблиць залежить від рівня та різноманітності тем.
Інтерв’ювання передбачає зустріч учнів з певною особою (науковці, лікарі, батьки, представники державних служб захисту тощо) для обговорення конкретних тем або проблем. З «перших рук» отримується нова найточніша інформація, відбувається знайомство з точкою зору цієї особи з проблеми, яка цікавить учнів. Метод обов’язково доповнюється таким, що дозволяє зробити висновки, узагальнення; наприклад, дискусії-роздуми.
Взаємонавчання. Цей метод використовується таким чином, що учні, більш досвідчені в якомусь конкретному напрямку («фахівці»), діляться своїм досвідом з іншими членами групи.
Консультативна група. Консультативна група створюється для одержання, корекції, збагачення та поглиблення компетентності під керівництвом учителя. До роботи в цій групі крім учнів, можна залучити батьків, лікарів, медичних сестер та ін.
Вирішення проблеми. Цей метод найчастіше використовується для оволодіння навичками прийняття рішення. Це – пошук відповідей на запитання або шляхів вирішення проблеми, які можуть бути представлені на занятті.
«Павутиння». Метод зорової репрезентації зв’язків між фактами, поняттями, наслідками чи подіями. Його застосування дозволяє досліджувати й упорядковувати інформацію в певній послідовності за ієрархічним змістом. «Павутиння» зручно будувати на основі будь-якої концептуальної карти.
Уявний образ. Метод спрямований на вироблення навичок створення уявного (віртуального) образу предмета чи об’єкта, події або ситуації. Це розвиває уяву та творче мислення.
Ситуаційні ігри. Дозволяють реалізувати творчий потенціал учнів під час короткого перевтілення, коли розігруються певні життєві ситуації, пов’язані переважно з вибором (корисних чи шкідливих звичок, активного чи пасивного відпочинку, вибором друзів, відмовою від участі в діяльності, пов’язаної з ризиком для життя та здоров’я тощо). Після розігрування певної ситуації в навчальній групі створюється надзвичайно сприятлива нагода обговорити інші можливі шляхи вирішення проблеми, виявити ставлення до тієї чи іншої ситуації та зробити загальні висновки.
Ілюстрування. Ілюструючи певні події, фрагменти підручників чи літературних творів, учні передають свої розуміння, особисте сприйняття й ставлення до прочитаного або почутого. Вони розвивають власне творче мислення, коли зображують ту чи іншу особу, середовище, у якому вона живе, тощо. Ілюстрування розповіді вчителя чи іншого учня розкриває досвід особи.
Екскурсії дозволяють сприймати явища в цілісності, зібрати багатий матеріал для подальшої роботи, набути нові знання та навички, порівняти теоретичні знання з фактами, які мають місце в реальному житті. Екскурсії чітко плануються (наприклад, до Центру здоров’я, дитячої поліклініки, медичного кабінету школи); їх результати фіксуються і обговорюються при реалізації методів навчання, що відносяться до описаних вище навчальних стратегій.
Специфічними засобами змісту предмета «Основи здоров’я» спрямовується діяльність учня на розвиток його активності у засвоєнні істин здорового способу життя на розвиток продуктивного і творчого мислення. З цією метою доцільно використовувати у навчальному процесі завдання, що різняться за характером пізнавальної діяльності учнів (рецептивні, репродуктивні, творчі) та ураховують навчальні і розвивальні цілі (на усвідомлення навчального матеріалу, застосування знань та умінь за зразком, творче застосування набутих знань, формування емоційно-ціннісного ставлення).
Постійної уваги учителя заслуговує співпраця з батьками, дорослими членами сім’ї. Слід звернути увагу учнів і батьків на співпрацю при виконанні завдань, спрямованих на моделювання здоров’язбережувальних компетенцій дітей. Програмою передбачена обов’язкова участь дорослих у виконанні таких завдань (позначені у чинній програмі *): «Прийняття зважених рішень щодо переходу дороги», «Обстеження безпеки своєї оселі», «Відпрацювання навичок вимірювання температури тіла», «Виконання вправ для формування правильної постави та гімнастики для очей».
Оцінювання рівня навчальних досягнень учнів має відбуватися постійно, на усіх етапах розвитку здоров’язбережувальних компетенцій. Особливістю оцінювання здоров’язбережувальної діяльності дитини є відзначення як позитивного навіть мінімального досягнення в школі, вдома, у громаді, для чого необхідна тісна співпраця учителя з батьківською громадою. Партнерство школи і батьківської громади щодо здоров’язбереження дітей уможливлює:
участь батьків у навчанні і вихованні дітей в умовах школи;
спільну відповідальність за навчально-виховний процес;
підвищення рівня здоров’язбережувальної компетентності членів сім’ї;
участь батьківської громади у прийнятті рішень щодо здоров’я дітей, підвищення значимості громади в управлінні життя суспільства;
поліпшення здоров’язбережувального середовища школи.
Підручники з основ здоров’я
підручник «Основи здоров’я. 5 клас» – автори: Т. Є. Бойченко, С. В. Василенко, І. П. Василашко, Н. С. Коваль, О. К. Гурська, видавництво «Генеза»;
підручник «Основи здоров’я. 5 клас» – автори: І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко, видавництво «Алатон».
підручник «Основи здоров’я. 6 клас» – автори: Т. Є. Бойченко, С. В. Василенко, І. П. Василашко, Н. С. Коваль, О. К. Гурська, видавництво «Генеза»;
підручник «Основи здоров’я. 6 клас» – автори: І. Д. Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко, видавництво «Алатон».
У 9 класі завершується вивчення навчального предмету «Основи здоров’я» і тому важливо узагальнити і систематизувати знання учнів щодо здорового способу життя, акцентуючи увагу на формуванні свідомого ставлення до власного здоров’я та його збереження. Особливу увагу необхідно приділити позитивній мотивації учнів не лише на вибір здорового способу життя, а й активну, щоденну і поступальну дію спрямовану на збереження життя й зміцнення здоров’я.
Варіативна складова
Варіативною складовою кожного з Типових навчальних планів передбачено години, які можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних освітніх потреб учня, а саме: на посилення предметів інваріантної складової; на вивчення додаткових курсів; на проведення індивідуальних та групових занять.
Кількість годин на вивчення предмета може бути збільшена за рахунок варіативної частини навчального плану. У такому разі вчитель використовує чинну програму, збільшуючи кількість годин на вивчення окремих тем програми. Додані навчальні години доцільно використовувати на виконання практичних робіт.
Рекомендуємо за рахунок годин варіативної складової запроваджувати факультативи з формування здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, насамперед у 10 – 11 класах, забезпечуючи таким чином неперервність і наступність шкільної превентивної освіти і виконання завдань Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД.
Нормативні документи вчителя основ здоров’я
Наказ МОН України від 22.05.2015 № 1/9-253 «Про структуру 2015/2016 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів»
Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді // Наказ МОН України від 21.07.2004 № 605.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти // Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 року № 329.
Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів // Лист МОН України від 06.02.2008 №1/9-61.
Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002.
Перелік програм, навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах. // Інф. збірник МОНУ. - 2013. - №17-19.
Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах // Наказ МОН України від 01.08.2001 № 563 із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОН України від 20.11.2006 № 782.
Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих МОН України // Наказ МОН України від 18.04.2006 № 304) .
Інструкція з ведення класного журналу учнів 5-11 (12)-х класів ЗНЗ. // Наказ МОН України від 03.06.2008 № 496.
Примірне Положення про навчальний кабінет основ здоров’я загальноосвітніх навчальних закладів // Наказ МОН України від 09.12.2009 № 1114.
Про заборону тютюнокуріння в навчальних закладах і установах Міністерства освіти і науки України і затвердження заходів щодо проведення антинікотинової інформаційно-освітньої та профілактичної роботи серед дітей, учнівської та студентської молоді // Наказ МОН України від 08.11.2004 № 855 //Інф. зб. МОН України. – 2004. – № 23-24.
Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс-захист сучасної моделі навчального закладу «Школа сприяння здоров’ю» Наказ МОНМС України від 20.07.2011 № 828.
Інструктивно-методичні рекомендації з основ здоров’я у 2014-2015 н.р.
Програми інваріантної складової навчального плану
«Основи здоров’я. 5-9 класи» (авт. Бойченко Т.Є. та ін.) Навчальна програма длязагальноосвітніхнавчальнихзакладів.«Освіта»,2013 (Затверджена Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України наказом від 06.06.2012 № 664) – дійсна для 5-6 класів;
Основи здоров’я. 5-9 класи. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. К. - Ірпінь: Перун. – 2005- дійсна для 7-9 класів.
Програми варіативної складової навчального плану
Курс «Захисти себе від ВІЛ» / Воронцова Т.В., Оржеховська В.М., Пономаренко В.С. Формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу: Програма навчального курсу для учнівської молоді старшого підліткового та юнацького віку. – К.: Освіта, 2013. – 12 с. (гриф – лист ІІТЗО
від 04.08.10 № 1.4/18-3169).
Програма факультативного курсу (тренінгового курсу) «Я – моє здоров’я – моє життя. 5-6 класи’ : навч. прогр. / Н. О. Лещук. – К. : Наш час, 2008. – 23 с.
Програма факультативного курсу для учнів 7-11 класів «Сприяння просвітницькій роботі «рівний-рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя»: навч.-метод. посіб. / Н.О. Лещук, Ж.В. Савич. – К. : Наш час, 2007. – 52 с.
Комплект методичних матеріалів «Профілактична протинаркотична та протиалкогольна виховна програма для учнів 1-11 класів, їх батьків та працівників педагогічних колективів загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів навчання» (авт. А.М. Вієвський та інш.);
Навчальна програма факультативного курсу для учнів 8-9 класів «Основи здорового способу життя» (авт. Н.О. Чаган, М.М. Тюріна);
Навчальна програма факультативного курсу «Морально-ціннісні аспекти формування навичок здорового способу життя у старших підлітків». авт. Савченко Р.О., Соляник О.В., Симоненко Т.Д., Тінякова А.В.
Комплексна програма гуртка «Юний рятувальник». авт. Сагайдак Л.Д.
Рекомендовані навчальні та методичні посібники
з основ здоров’я та здоров’язбережувальної діяльності
Бойченко Т.Є. Основи здоров’я: Робочий зошит для учнів 6-го класу (аналогічно 7-9 класів). – К.: Ґенеза, 2009-2013.
Василашко І. Книга для вчителя з основ здоров’я, 7 кл. – К.: Ґенеза, 2008.
Василашко І. Книга для вчителя. Основи здоров’я, 8 кл. Розробки уроків. - К.: Ґенеза, 2010. – 160 с.
Воронцова Т.В. та ін. Основи здоров’я. 6 (7, 8, 9) клас.: Методика, тематичний план, тестові завдання для оцінювання НДУ. – К: Алатон.
Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я: зошит-практикум для учнів 6-го класу (аналогічно 7 - 9 класи). – К: Алатон.
Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Основи здоров’я. 6 клас: Посібник для вчителя (аналогічно 7 - 9 класи). – К.: Алатон, 2007-2013.
Кириленко С.В. та ін. Школа культури здоров’я: від сьогодення до майбутнього : навч.-метод. посіб. / С.В.Кириленко та ін. Київ, Чернівці: Букрек, 2012. – 384 с.
Поліщук Н.М. Основи здоров’я. Робочий зошит для учнів 6 класу; 7 класу. – К: Ґенеза, 2010-2013.
Поліщук Н. Книга для вчителя. Основи здоров’я, 8 кл. Все для уроку. – К.: Ґенеза, 2010. – 152 с.
Тагліна О.В. Основи здоров’я. Робочий зошит. 8 (9) клас. – Х.: Веста, 2010-2013.
Рекомендовані навчальні та методичні посібники
Бех І.Д., Воронцова Т.В., Пономаренко В.С., Страшко С.В. Основи здоров’я (зошит-практикум), 5 клас. – К.: Алатон, 2013.
Бойченко Т.Є., Василенко С.В., Гущина Н.І., Василашко І.П., Коваль Н.С., Гурська О.К. Основи здоров’я. Зошит для учнів 5 класу. – К.: Ґенеза, 2013.
Бойченко Т.Є., Василенко С.В., Гущина Н.І., Василашко І.П., Коваль Н.С., Гурська О.К. Основи здоров’я у 5 класі. Книжка для вчителя. – К.: Ґенеза, 2013.
Воронцова Т.В., Пономаренко В.С., Різдванецька Л.О., Шпортій Т.Г., Фенюк Н.В. Основи здоров’я. 5 клас. Оцінювання навчальних досягнень учнів. – К.: Алатон, 2013.
Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. «Основи здоров’я. 5 клас. Посібник для вчителя». – К.: Алатон, 2013.
Поліщук Н.М. Основи здоров’я. 5 клас. Вправи, завдання, рольові ігри (робочий зошит). – К.: Ґенеза, 2013.
Поліщук Н.М. Основи здоров’я. 5 клас. Конспекти уроків: книжка для вчителя. – К.: Ґенеза, 2013.
Рекомендовані навчальні та методичні посібники з курсу
«Захисти себе від ВІЛ»
Воронцова Т.В., Оржеховська В.М., Пономаренко В.С. Формування здорового способу життя та профілактика ВІЛ/СНІДу: Програма навчального курсу для учнівської молоді старшого підліткового та юнацького віку. – К.: Освіта, 2013. – 12 с.
Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: методичний посібник для педагога-тренера. — Тернопіль: Навчальна книга —Богдан, 2012. — 208 c.
Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: Посібник для учнів старшого підліткового та юнацького віку. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2012. — 168 c.
Воронцова Т.В., Пономаренко В.С. Профілактика ризикової поведінки: Посібник для вчителя. – К.: Алатон, 2007. – 256 с.
Мультимедійний посібник «Захисти себе від ВІЛ».
Практичні рекомендації з питань реалізації політики щодо ВІЛ-інфекції в системі освіти України : інформ.-метод. посіб. / автори-упоряд.: О. В. Єресько, С. С. Фіцайло, О. Г. Єщенко [та ін.]. – К. : Освіта, 2013. – 54 с.
|