Конвенція про права дитини (1989 р.).
Стандартні мінімальні правила, які стосуються здійснення правосуддя стосовно до неповнолітніх («Пекінські правила», 1985 р.): затримання повинне використовуватись тільки як крайня міра; міліція та інший персонал правоохоронних органів, які мають справу з дітьми, повинні постійно отримувати спеціалізовану підготовку; необхідно максимально уникати поміщення підлітка в місця позбавлення волі.
Керівні принципи для політичного захисту серед неповнолітніх («Керівні принципи», прийняті в Ер-Ріяді, 1990 р.): система освіти повинна відповідати всебічним потребам дітей, особливо в зоні соціального ризику або таких, які потребують соціального захисту і турботи; офіційне втручання у поведінку дитини повинно здійснюватися передусім в її інтересах; необхідно враховувати особливості підліткової поведінки, яка з віком змінюється; слід максимально уникати вживання таких термінів, як «дитина з відхиленнями», «злочинець», «потенційний злочинець», оскільки це створює стійку передумову для небажаної поведінки підлітка; необхідно активніше залучати суспільство для попередження правопорушень серед підлітків, а до офіційних репресивних мір звертатись тільки як до крайньої міри; засоби масової інформації повинні відповідально підходити до змісту матеріалів, які можуть негативно впливати на поведінку неповнолітніх.
Правила захисту неповнолітніх, засуджених до позбавлення волі (1990 р.): тюремне ув’язнення може застосовуватися як крайня міра; до суду з дитиною слід поводитись як з невинною; умови в місцях позбавлення волі повинні відповідати всім вимогам охорони здоров’я і людської гідності; підліток у місцях позбавлення волі повинен не рідше одного разу в місяць мати право зустрічатися з членами сім’ї і адвокатом, а спілкуватися поштою і телефоном, у будь-якому разі, два рази в тиждень; місця ув’язнення повинні інспектуватися людьми, які не відносяться до адміністрацій цих закладів.
Відповідальність неповнолітніх, їх батьків або осіб, які їх замінюють, згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення має ряд особливостей.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення правопорушення досягли 16 років (ст.12). Інтереси неповнолітнього, який притягується до адміністративної відповідальності, згідно до вимог статті 270 мають право представляти його законні представники – батьки, усиновителі, піклувальники. Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, від імені неповнолітнього виносити скаргу за рішення суду або посадових осіб, які розглядають справу.
Права неповнолітніх осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, передбачені в ст.268: ознайомитися з матеріалами справи про адміністративне правопорушення; давати пояснення, подавати докази, заяви, клопотання; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката; оскаржити постанову по справі.
Справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років, розглядають судді районних (міських) судів. За Кодексом України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року неповнолітні можуть нести відповідальність за такі діяння: ухилення від медичного огляду; дрібне розкрадання державного або колективного майна; ухилення від відшкодування заподіяних збитків; порушення доріг, загальних переїздів, пошкодження телефонів, торгівля з рук, дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у нетверезому стані; азартні ігри, ворожіння у громадських місцях; зайняття проституцією; порушення громадського порядку; свідомо невірний виклик спецслужб; злісна непокора працівникам міліції та ін.
ГРУПОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ НА ТЕМУ
«МИ ВІДПОВІДАЛЬНІ ЗА СВОЇ ВЧИНКИ ПЕРЕД ДІТЬМИ»
«Життя прожити не поле перейти» — свідчить народна мудрість. На кожному кроці життя трапляються різні ситуації, як ті, що були заплановані самою людиною, а є й непередбачувані. Але у кожній ситуації треба брати відповідальність за свої вчинки, поведінку та навіть слова.
Відповідальність — відображення ставлення суб’єкта до різних сторін навколишньої дійсності.
Бути відповідальним — це означає усвідомлено думати наперед та намагатися передбачити, до чого може призвести той чи інший вибір.
У психологічній літературі відповідальність тісно пов’язують з відношенням людини до дійсності («локус контроль» І.Роттер). Згідно даного підходу, багато людей бачить свої негаразди у інших людях, долі, випадку, обставинах, то це люди екстраверти (переважають зовнішні показники), чи навпаки, причини всіх подій, які відбуваються у їхньому житті вони покладають на себе, то це інтроверти (переважають внутрішні показники).
Основними мотивами відповідальної поведінки особистості є: суспільні (відповідально відноситися до будь-яких доручень), морального самостверджування (задоволення від пов’язане з «добрими справами») та самореалізації (реалізувався як фахівець).
Компоненти відповідальності:
емоційний компонент — переживання (неспокій, стурбованість, тривога, докори сумління тощо), бажання допомогти іншим, почуття радості та задоволення за зроблені позитивні вчинки, емпатія (співчуття, співпереживання).
пізнавальний компонент — розуміння самого предмета відповідальності, поглиблення знань про норми і правила відповідальної поведінки, знання законодавчої бази про шляхи реалізації відповідальності.
практичний компонент — вміння брати відповідальність на себе (виявляти ініціативу, доводити розпочату справу до логічного завершення).
Завдання №1. Визначте, які з перелічених якостей особистості найяскравіше характеризують відповідальність?
Аркуші з переліком якосте, які відносяться до відповідальної особистості.
Виконання зобов’язань, обіцянок, чесність, відвертість, пунктуальність, старанність, ініціативність, принциповість, толерантність, само-дисциплінованість, терплячість, витримка, наполегливість, громадянська свідомість, активність, самостійність, співпереживання.
Які якості повинні переважати у відповідальної особистості?
Чи Ви всі дотримуєтесь тих якостей, які були Вами зазначені? Якщо ні то чому? Що Вам заважає?
Перегляньте, ще раз ці якості і зазначте вже для себе, які якості є саме у Вашої дитини. Чи співпадають вони з Вашим уявленням про відповідальну людину?
Чи впливає бажання бути відповідальним на Ваше зростання фізичне, духовне, розумове та соціальне?
Однією з ознак духовного зростання є цілеспрямована поведінка. Зріла людина обмірковує свої рішення і керується добрими намірами у своїх вчинках.
П’ять принципів відповідальності дорослої зрілої людини.
Я несу відповідальність за все, що роблю.
Я несу відповідальність за виконання своїх функціональних обов’язків (для дитини — навчання, дорослого — робота).
Я несу відповідальність за своє шанобливе та чуйне ставлення до інших людей.
Я несу відповідальність за своє рідне місто, державу та планету на якій живу.
Я несу відповідальність за дбайливе ставлення до навколишнього середовища.
Зріла свобода передбачає відповідальність за прийняті рішення, по-перше, перед самим собою, по-друге, перед іншими людьми.
Людина, яка керується лише законом, може: швидко досягти результатів; вважати свої дії як належні та законні.
Завдання 2. «Відповідальність—безвідповідальність»
Найчастіше, діти під словом «свобода» розуміють вседозволеність, безвідповідальність. Батьки отримують аркуші паперу із твердженнями та ситуаціями.
Зараз Вам потрібно відмітити твердження, яке Ви вважаєте відповідальним, а яке безвідповідальним по відношенню до вашої дитини. А потім порівняємо як відповіли ви, а як ваша дитина.
№
|
Твердження, ситуації
|
Відпові-
дальність
|
Безвідпо-
відальність
|
|
Я піду з тобою до кінотеатру у наступний четвер.
|
|
|
|
Ти вважаєш, що цей вчинок зміцнить нашу дружбу?
|
|
|
|
Треба добре вчитися, щоб в майбутньому стати професіоналом.
|
|
|
|
Я виконаю поставлене завдання до наступного понеділка
|
|
|
|
Я поважаю твою думку, але у мене є своє бачення даних подій.
|
|
|
|
Ви догоджаєте іншим людям
|
|
|
|
Ви отримуєте задоволення від справ, якими вам доводиться займатися кожен день.
|
|
|
|
Я не виконаю це завдання, бо не маю на це часу.
|
|
|
|
Я забов’язаний виконувати цей комплекс фізичних вправ, щоб підтримувати своє здоров’я в належному стані.
|
|
|
|
Я ніколи не смічу, тому що я хочу щоб місто було чистим.
|
|
|
Дійсно, ми з вами повинні критично ставитись до вчинків школярів, наших дітей, майбутнього покоління. Адже, як писав В. Сухомлинський «Уся справа в одній дуже важливій закономірності виховання. Якщо людину вчать добре — вчать уміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро Вчать зла (дуже рідко, але буває й таке), в результаті буде зло. Не вчать ні добра, ні зла — все одно буде зло, бо людина народжується істотою, здатною стати людиною, але не готовою людиною».
Кожна дитина повинна знати свої права обов’язки та відповідати за свої вчинки перед самим собою та перед іншими людьми (дорослими та однолітками).
Батьки пропонується для ознайомлення інформаційний буклет «Права та обов’язки учня» (додаток 2).
Стежки й дороги нашого чудового саду, який зветься оточуючим світом, такі легкі, такі зручні, зустрічі на них такі цікаві, якщо тільки «вихідні дані» вибрані вами безпомилково. І ці зустрічі нехай приносять задоволення як Вам так й Вашим дітям і намагайтеся завжди пам’ятати про відповідальність та свободу за свої вчинки.
ВИСНОВКИ
В умовах загальноосвітнього закладу соціальний педагог має можливість виконувати соціально-педагогічний супровід дитей з особливими освітніми потребами, що забезпечує підвищення їхньої соціальної активності, сприяє розвитку інтелектуальних процесів, формує ціннісні настанови відповідно до психічних і фізичних можливостей дитини.
Кожний освітній заклад інклюзивної орієнтації має створити власні умови для організації соціально-педагогічної роботи. До основних аспектів цієї діяльності належать: формування цілей і завдань соціально-педагогічної роботи в школі; дослідження факторів позитивного і негативного впливу соціуму мікрорайону, сім’ї, вулиці на соціалізацію учнів з особливими потребами та планування складу суб’єктів соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі; розробка та обґрунтування соціально-педагогічної концепції закладу освіти, оформлення соціальних паспортів класів; здійснення соціально-педагогічної підтримки учнів з особливими потребами з надання їм допомоги в адаптації до нових для них умов навчання; налагодження партнерських стосунків із батьками та громадськістю класу; здійснення соціально-педагогічної діяльності, що спрямована на подолання негативних впливів життя класного колективу на соціалізацію учнів з особливими потребами; створення умов для їхнього навчання, а також організація корисного дозвілля; проведення реабілітаційної, соціально-профілактичної, просвітницької, організаційно-масової роботи, що спрямована на посилення соціалізуючого впливу загальноосвітньої школи засобом використання діагностичних методів вивчення ступеня задоволення учнів з особливими потребами умовами шкільного середовища; здійснення соціально-профілактичної та соціально-педагогічної роботи з батьками учнів з особливими потребами шляхом координації соціально-педагогічного впливу школи, місцевих органів влади, громадських організацій, служб у справах сім’ї; створення умов для культурного розвитку учнів з особливими потребами шляхом вивчення можливостей використання виховного простору школи; залучення дітей з особливими потребами до активної участі в соціально-педагогічній діяльності; планування та проведення індивідуальної та групової роботи з учнями з особливими потребами, а також здійснення профорієнтаційної роботи з ними; підготовка до вступу у ВНЗ чи працевлаштування випускників з особливими потребами на основі ознайомлення їх із специфікою навчання в обраних навчальних закладах й місцях працевлаштування; пропаганда здорового способу життя серед учнів з особливими потребами тощо.
Таким чином, специфіка діяльності фахівців соціально-педагогічної сфери в загальноосвітніх закладах інклюзивної орієнтації потребує від них безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань і практичних умінь. Робота соціального педагога повинна сприяти педагогізації навчально-виховного середовища, активізації соціально-культурних та соціально-педагогічних функцій суспільства, сім’ї, шкільних спеціалістів, кожної конкретної особистості з особливими потребами. Організація роботи соціального педагога з учнями з особливими потребами на означених аспектах його діяльності і діяльності спеціалістів освітніх закладів інклюзивної орієнтації є базовою умовою успішної інтеграції цієї категорії учнівської молоді не лише в освітнє середовище, але й у суспільство в цілому.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Адамчук Л. Л. Експрес-бюлетень з фахової інформації для соціальних педагогів. / Л. Л. Адамчук. // Психологічна газета. — 2009. — № 22 (142). — С. 4-11.
Бех І. Д. Виховання особистості: Навч.-метод. посіб.: [y 2 кн.]. - К.: Либідь, 2003. - Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади – 2003. – 278 с.
Василенко О. М. Соціально-педагогічні умови адаптації молодших школярів з особливими потребами до навчання в загальноосвітній школі : дис… канд. пед. наук : 13.00.05 / Василенко О. М. – Хмельницький, 2010 – 192 с.
Волошина О. В. Інклюзивна освіта як педагогічна проблема. / О.В. Волошина. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія: зб. наук. праць. — Випуск 31. / редкол. : В. І. Шахов (голова) та ін. — Вінниця : Планер, 2010. — С. 166-170.
Всесвітня програма дій відносно інвалідів від 3 грудня 1982 року : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.blind.org.ua/Folder_with_laws/International/Vsesvitnya_programa _diy.txt / (дата звернення: 19.01.2010).
Декларация о правах инвалидов // Права інвалідів в Україні. – К. : Сфера, 2002. – С.13–14.
Декларація про права розумово відсталих осіб : [прийнята 26-ою сесією ООН 20 грудня 1971 р.] : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://cyclop.com.ua/content/view/1032/58/1/11/ (дата звернення: 20.06.2009).
Колупаєва А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи : монографія / А. Колупаєва. – К. : Саміт–Книга, 2009. – 272 с. – (Серія «Інклюзивна освіта»). – С. 5–16
Конвенція про права дитини. – К. : Столиця, 1998. – 514 с.
Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка : [навчальний посібник] / С. С. Пальчевський. – К. : Кондор, 2005. – 560 с.
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://khpg.org.index.php?id=1186678220
Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання // Постанова Кабінету міністрів України від 01 жовтня 2010 року. № 912 : [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/9189.
Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки : наказ Міністерства освіти і науки № 855 від 11.09.2009 р. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/4828 (дата звернення: 18.02.2012 р.).
Робота соціального педагога в закладах освіти : [конспект лекцій для студентів спеціальності «Соціальна педагогіка та практична психологія»] / Л. П. Сокольська. – Хмельницький : ХНУ, 2006. – 98 с.
Саламанська декларація: про принципи, політику і практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами : [прийнята Всесвітньою конференцією з питань освіти осіб з особливими потребами : доступність і якість]. – К., 2000. – 21 с.
Содержание работы социального педагога в образовательном учреждении / Л. Никитина // Воспитание школьников. – 2001. – N 1. – С. 31–33.
Стандартные правила обеспечения равных возможностей для инвалидов // Права інвалідів в Україні. – К. : Сфера, 2002. – 357 с.
Столяренко О. В. Гуманізація і гуманітаризація освіти на шляху духовного розвитку особистості. / О. В. Столяренко. // Рідна школа. — 2002. — № 3. — С. 19-22.
Столяренко О. В. Традиції формування ціннісного ставлення до людини у виховних моделях соціуму. / О. В. Столяренко. // Рідна школа. — 2005. — № 6. — С. 25-29.
Ткачук О., Дідик Л. Діти з особливими освітніми потребами: діагностика і шляхи розвитку // Завуч. – 2013. - №16 (514). – С. 8-12
Холковська І. Л. Технологія діяльності соціального педагога : курс лекцій. / І. Л. Холковська. — Вінниця : ВПДУ, 2005. — 247 с.
Хорошайло О. С. Виховання морально-духовних цінностей у студентів з обмеженими фізичними можливостями : автореф. дис. на здобуття канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / О. С. Хорошайло. — Луганськ, 2008. — 32 с.
Черняева Т. И. Социальная реабилитация «нетепичных» детей [Электронный ресурс] / Т. И. Черняева. — Режим доступа : http://www.isras.ru/files/file/socis/2005-6/chernyaeva_soc_rehabi.pdf
Шульга В. В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі : [методичні рекомендації] / В. В. Шульга. – К. : Ніка-Центр, 2004. – 124 с.
Ярская-Смирнова Е. Р. Инклюзивное образование детей-инвалидов : [Електрон. ресурс] / Е. Р. Ярская-Смирнова, И. И. Лошакова // Социологичесские исследования. – 2003. – № 5. – С. 100–106. – Режим доступу : http://www.ecsocman.edu.ru/socis/msg/201639.html (дата обращения: 08.04.2010).
Ярская-Смирнова Е. Р. Социальная работа с инвалидами / Е. Р. Ярская-Смирнова, 3. К. Наберушкина. – СПб. : Питер, 2004. – С. 190.
Kofoedsskole.dk | соціальної реабілітації. [Електрон. ресурс]. — Режим доступа : http://international.kofoedsskole.dk/about/ukrainian.aspx
Додаток 1
Основні методики, які використовує соціальний педагог у роботі з дітьми з особливими потребами, педагогічними працівниками, батьками:
Анкета для дітей «Моє ставлення до дітей з особливими потребами» [20]
Анкета для педагогічних працівників «Ставлення до інклюзивної освіти»[20]
Соціометрична процедура
Методика «Соціально-психологічний клімат колективу» (А. Фідлера)
Методика «Визначення стилю батьківського виховання» (Д. Натаро)
Анкета «Ти і твоя сім’я»
Анкета «Твій режим тижня»
Методика «Незакінчені речення»
Тест Дж. Голланда для визначення професiйних типiв особистостi
Активізуюча профорієнтаційна методика «Будь готовий» (М. Пряжников)
Додаток 2
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ УЧНЯ
Учні мають право:
Обирати форми навчання, профілі, індивідуальні програми, спрямовані на розвиток особи, талантів і розумових та фізичних здібностей в їх найповнішому обсязі.
Користуватися навчально-виробничою, науковою, матеріально-технічною, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базою школи.
Доступ до інформації в усіх галузях знань і професійної підготовки.
Брати участь у науково-дослідній, експериментальній, конструкторській та інших видах науково-практичної діяльності, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах.
Особисто або через своїх представників брати участь у шкільному самоврядуванні.
Брати участь в обговоренні і вносити власні пропозиції щодо організації навчально-виробничого процесу і дозвілля, побуту, оздоровлення учнів.
Брати участь у добровільних творчих студіях, клубах, гуртках, групах за інтересами, самодіяльних об’єднаннях.
Користуватися послугами закладів охорони здоров’я, засобами лікування, профілактики захворювань та боротьби з хворобами і недоїданням.
Вільно висловлювати погляди з усіх питань, що стосуються учнівського колективу.
Користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування.
На захист від будь-яких форм експлуатації, насилля (психологічного, фізичного, расового, релігійного) від однолітків, батьків, опікунів, педагогічних працівників, дорослих, які порушують права або принижують їхню честь, гідність.
На безпечні і нешкідливі умови навчання та праці.
Незалежно від статі, мови, релігії, національного, етнічного чи соціального положення, майнового стану, стану здоров’я, місця народження учня, його батьків або його опікуна користуватись при захисті правами, передбаченими Конвенцією ООН про права дитини.
Учні зобов’язані:
відвідувати школу кожен день;
виконувати вимоги Статуту школи, правила внутрішнього розпорядку, дотримуватись діючого законодавства України, моральних, етичних норм співжиття;
систематично і глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищувати свій загальнокультурний рівень;
бережливо ставитись до шкільного та суспільного майна;
дбати про власну гігієну, зовнішній вигляд, загальний стан здоров’я.
|