«Психолого-педагогічні аспекти педагогічного спілкування» Практичний психолог, соціальний педагог СЗШ №1


Скачати 225.86 Kb.
Назва«Психолого-педагогічні аспекти педагогічного спілкування» Практичний психолог, соціальний педагог СЗШ №1
Дата12.11.2013
Розмір225.86 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
Психолого-педагогічний семінар

«Психолого-педагогічні аспекти педагогічного спілкування»
Практичний психолог,

соціальний педагог СЗШ № 1

Балаба Н.М.
.про її радощі й прикрощі, про потрясіння й захворювання не повинно

сходити з порядку денного

В.Сухомлинський
Мета: сприяння підвищенню професійної компетентності педагога; розвиток навичок ефективного спілкування, усвідомлення цінності й унікальності кожної людини, руйнування неадекватних стереотипів у спілкуванні.

Завдання: формування в учасників групи навичок групової взаємодії; розвиток в навичок ефективного спілкування один з одним; розвиток комунікативної компетентності педагогів.

Хід роботи.

  1. Привітання. Вправа «підморгни, потисни руку, обніми». Учасники за сигналом тренера показують цифри 1,2,3 за допомогою пальців. Якщо цифра збігається, то в залежності від номера підморгують, тиснуть руку або обіймаються.

  2. Правила. Для того, щоб цікаво та результативно побудувати нашу роботу, давайте разом побудуємо правила спілкування в ході семінару. (на дошці записуються правила, що пропонуються вчителями).

  3. Очікування. «У кожного з вас є кораблик, на якому ви повинні написати те, чого ви очікуєте від семінару». Кораблики прикріплюються на плакат «морський пейзаж» біля острова Очікування.

  4. Вступ. Спілкування присутнє у всіх видах людської діяльності. Але є ряд діяльностей, у яких спілкування із фактора супутнього, перетворюється у фактор професійно-значущий, без якого діяльність не можлива. Такою є педагогічна діяльність, у якій спілкування виступає як категорія функціональна, як інструмент діяння. Учительська професія - професія публічна. Бути постійно серед людей, спілкуватися, впливати, час від часу опиняючись у несподіваних стресових ситуаціях, які вимагають негайного реагування, дуже нелегко. Практична діяльність педагога пов'язана з великою кількістю міжособистісних відносин: з дітьми, батьками, колегами.

  5. Інформаційне повідомлення. Однією із найважливіших якостей педагога є його вміння організовувати взаємодію з дітьми, спілкуватися з ними й керувати їхньою діяльністю. Цьому в чималому ступені сприяє педагогічне спілкування. Педагогічне спілкування неминуче припускає вміння вчителя:

а) швидко, оперативно й правильно орієнтуватися в мінливих умовах спілкування;

б) правильно планувати й здійснювати систему комунікації, зокрема, її найважливішу ланку - мовний вплив;

в) швидко й точно знаходити адекватні змісту спілкування комунікативні засоби, що відповідають одночасно творчої індивідуальності педагога й ситуації спілкування, а також індивідуальним особливостям вихованця, який виступає як об'єкт впливу;

г) постійно відчувати й підтримувати зворотний зв'язок у спілкуванні.

Педагогічне спілкування, поєднуючи в собі особливості професійного і особистісного, є одним з найбільш складних і універсальних за своєю структурою, функціям, цілям, способам, психологічним явищем, що поєднує в собі різні суперечливі види, типи, форми спілкування: формальне й неформальне, публічне й інтимне, індивідуальне й групове, батьківське й соціально-директивне, емпатійне, наукове й побутове, логічне й емоційне, конфліктне й діалогизоване. Це цілісна система способів і навичок соціально-психологічної взаємодії педагога з вихованцями, колегами, адміністрацією й батьками учнів, що вміщає в собі обмін інформацією, виховні впливи й організацію взаємин за допомогою комунікативних способів.

Якщо розглядати всю розмаїтість комунікативних взаємодій «учитель-учень», взявши за основу їхню якість, можна говорити про два розповсюджені типи педагогічного спілкування:

- Перший тип можна визначити як реальне педагогічне спілкування («суб'єкт-учитель - суб'єкт-учень»). Це означає, що обоє партнери по спілкуванню будують свої взаємини так, щоб ураховувати психологічні особливості один одного: інтереси, мотиви, цілі, бажання, темперамент, здібності й ін. У реальному спілкуванні вчитель використовує комунікативні засоби, позиції «нарівні», тримається демократично, без зарозумілості й холодності, бачить в учневі рівноправного співрозмовника.

- Другий тип педагогічного спілкування визначається як педагогічне маніпулювання («суб'єкт-учитель - об'єкт-учень»). Тут учитель працює на результат. Свою взаємодію з учнем він будує, орієнтуючись тільки на власні цілі; інтереси учня із цієї взаємодії виключаються. Він не піклується про психологічний комфорт учня, не аналізує, що почуває останній, як він ставиться до навчання, школи й учителя. Учитель чітко, організовано й у якімсь ступені розважливо реалізує свої професійні, а іноді й особисті цілі.

- Оптимальним можна вважати такий процес педагогічного спілкування, при якому педагог, залишаючи за собою активну роль, вміє будувати спілкування як взаємний обмін знаннями, ідеями, інтересами, настроями, почуттями й т.д. При цьому з боку старшого повинна превалювати атмосфера терплячості, емоційної теплоти, щирості, зацікавленості особистістю й справами дитини.

Це - таке спілкування вчителя зі школярами в процесі навчання, що створює найкращі умови для розвитку мотивації учнів і творчого характеру навчальної діяльності, для правильного формування особистості школяра, забезпечує сприятливий емоційний клімат спілкування, забезпечує керування соціально-психологічним процесом у дитячому колективі й дозволяє максимально використовувати в навчальному процесі особистісні особливості вчителя.

Ефективна взаємодія вчителя й учня в педагогічній діяльності - основна умова успіху й задоволеності вчителя своєю працею. У той же час невміння налагодити контакт із дітьми - причина багатьох невдач і розчарувань. Високого рівня професіоналізму досягає той учитель, який розглядає спілкування з учнем як двобічний процес, при якому всі його учні стають повноправними партнерами спілкування. Професіоналізм, уміння, навіть талант спілкування вчителя в цьому випадку полягає в тому, щоб долати, зм'якшувати природні труднощі спілкування через розходження в рівні підготовки, здібностей, характеру, допомагати учням набути впевненості в спілкуванні як повноправних партнерів учителя. При цьому налагоджувати такі контакти потрібно не епізодично, час від часу, а постійно, інакше вчитель ніколи не подолає психології пристосовництва, байдужості, не зуміє формувати творчо ініціативних людей.

Урок - це насамперед ділове спілкування вчителя із класом як колективом, де повинна створюватися загальна (єдина для всіх) - учителя й учнів - атмосфера спільного пошуку, роботи, де повинен виникати азарт спільних зусиль, співробітництва в розпізнаванні нових фактів, законів, явищ. У даному контексті доречно нагадати, що на думку психологів, у пам'яті людини залишається приблизно 10% того, що вона чула, 50% - з того, що вона бачила,і до 90 % -з того, що вона робила. Тобто почуте учень запам'ятовує на 10%, побачене - на 50%, а пережите, добуте, пізнане в спільній діяльності із учителем - на 90 %.

Умовою встановлення взаємодії між учителем і учнями є комунікативна діяльність учителя, тобто організація поведінки й діяльності учнів учителем через різні види педагогічного спілкування. Через спілкування вчитель організує поводження й діяльність учнів, оцінює їхню роботу й учинки, інформує про події, що відбуваються, викликає відповідні переживання із приводу провини, допомагає долати труднощі, не зневіритися у своїх можливостях. Професіонал повинен уміти вислухати й зрозуміти, переконати, пояснити й довести, запитати й відповісти, створити атмосферу довіри в бесіді, знайти тонкий психологічний підхід до людини, розв'язати конфлікт. В основі всього цього лежить комунікативна техніка спілкування.

  1. Тест «На скільки Ви комунікабельні». Вам пропонується Тест «На скільки Ви комунікабельні».Результати ви зможете оцінити самі, підрахувавши кількість балів.

Інтерпретація:

30-31 бал. Ви явно некомунікабельні, і це Ваше лихо, тому що більше страждаєте від цього Ви самі. Але й близьким вам людям нелегко. На Вас важко покластися в справі, що вимагає групових зусиль.

25-29 балів. Ви замкнуті, не говіркі, віддаєте перевагу самітності, тому у Вас мало друзів. Нова робота й необхідність нових контактів надовго виводять Вас із рівноваги. Ви знаєте цю особливість Вашого характеру й буваєте незадоволені собою. Але не обмежуйтеся тільки цим невдоволенням - у ваших силах змінити ці особливості характеру. Хіба не буває, що під час сильного захоплення, Ви раптом стаєте цілком комунікабельним. Варто тільки змінитися.

19-24 бала. Ви досить товариські, у незнайомій ситуації почуваєте себе цілком упевнено. Нові проблеми Вас не лякають. І все-таки з новими людьми сходитеся обережно, у суперечках і диспутах берете участь неохоче. У ваших висловленнях може бути часом занадто багато сарказму, причому, без вагомих підстав. Але ці недоліки поправні.

І4-І8 балів. У Вас нормальна комунікабельність. Ви цікаві, охоче слухаєте цікавого співрозмовника, досить терпимі в спілкуванні. Без неприємних переживань ідете на зустріч із новими людьми. Не любите гучних компаній; багатослівність Вас дратує.

9-15 балів. Ви дуже компанійські (іноді навіть занадто). Зацікавлені, говіркі, любите висловлюватися по різних питаннях, що іноді викликає роздратування в навколишніх. Охоче знайомитеся з новими людьми. Любите бути в центрі уваги, нікому не відмовляєте в проханнях, хоча не завжди можете їх виконати. Буває, розсердитеся, але швидко відходите. Чого Вам не вистачає, так це посидючості, терпіння.

4-8 балів. Ви, мабуть, «сорочка-хлопець», усюди почуваєте себе у своїй тарілці, завжди в курсі всіх справ, охоче висловлюєтеся по будь-якому питанню, навіть, якщо маєте про нього поверхневе подання. Беретеся за будь-яку справу. Хоча не завжди можете успішно довести іі до кінця. Із цієї причини навколишні ставляться до вас із деякими сумнівами. Замислиться над цим.

3 бали й менше. Ваша комунікабельність є хворобливою. Би балакучі, багатослівні, втручаєтеся в справи, які не мають до Вас ніякого відношення. Беретеся робити висновки в питаннях , у яких не компетентні. Хочете чи ні, але Ви часто буваєте причиною різних конфліктів з навколишніми. Запальні, нерідко не об'єктивні. Серйозна робота не для Вас. Людям важко з Вами. Вам потрібно працювати над собою й своїм характером. По-перше, виховуйте в собі терпимість і стриманість, шанобливо ставтеся до людей, і нарешті, подумайте про своє здоров'я - такий стиль життя проходить без сліду.

  1. Інформаційне повідомлення «Значення невербальних комунікацій». Значення невербальних комунікацій надзвичайно велике. Невербальне поводження вчителя складається з інтонації - рухів голосу, рухів тіла й розташування в просторі.

Міжособистісний простір. Плодотворність мовного спілкування обумовлена його просторовою організацією. Дистанція здатна зближати й роз'єднувати співрозмовників. Кожна людина претендує на певний «життєвий простір», свою «зону тіла» і пред'являє відповідні територіальні права. Проникнення в «життєвий простір» іншої людини розцінюється як недоречне й викликає роздратування. Міжособистісний простір залежить від віку, соціального статусу, статі, національних стандартів поводження, психологічних і особистісних особливостей.

З педагогічної точки зору міжособистісний простір можна розглядати як засіб підвищення продуктивності мовного спілкування, тому що він зв'язаний зі зняттям захисних бар'єрів між учителем і учнями. Укорочування або подовження дистанції може підсилити або послабити взаємодію. Невиправдане подовження відстані між учителем і аудиторією знижує впливову силу слова.

Жести. Жестикуляція педагога для учнів є одним з індикаторів його відношення до них. Жест має властивість таємне робити явним, про що вчитель завжди повинен пам'ятати. Характер жестів учителя з перших хвилин створює певний настрій у класі. І якщо рухи вчителя рвучкі, нервові, якщо на предметах зривається злість - діти готуються до того, що дістанеться й їм. Жести - це увертюра до уроку. Спільна діяльність учителя й учнів припускає не тільки вплив учителя, але й обов'язковість зворотного зв'язку. Жестом учитель може «включати» зворотний зв'язок (жести запрошення, питальний кивок головою, що означає схвалення і т.д.)

Правила зворотного зв’язку

- Говори про те, що конкретно робить дана людина, коли її вчинки викликають в тебе ті або інші почуття.

- Якщо говориш про те, що тобі не подобається в даній людині, намагайся в основному відзначати те, що вона могла би при бажанні змінити в собі.

- Не давай оцінок. Пам'ятай: зворотний зв'язок – це не інформація про те, що являє собою та або інша людина, це більшою мірою відомості про тебе у зв'язку із цією людиною, як ти її сприймаєш що тобі приємно, що не приємно.

Проникнення в щиросердечний світ дитини, мистецтво вловлювати всі складні й тонкі нюанси її психіки, уміння бачити світ очами іншої людини - це особливий вид здібностей, необхідних педагогові - перцептивні. Ці перцептивні здібності педагога тісно пов'язані з умінням спілкуватися з дітьми, встановлювати з ними контакти, а це залежить від наявності комунікативних здібностей, наприклад, педагогічного такту, поваги до дітей, врахування їх вікових і індивідуальних особливостей і т.п. Завдяки цим здібностям учитель із першої зустрічі з дітьми встановлює з ними контакт.

Кожний учитель використовує в педагогічних цілях пильний погляд, що докоряє погойдування голови, посмішку або засмучений вираз обличчя, жести твердження й заперечення. Скажіть, будь ласка, які невербальні засоби використовуєте Ви?(Наприклад, щоб заспокоїти учнів, привернути їхню увагу)

Навмисно затягнута пауза й навіть покахикування допомагають дітям краще зрозуміти педагога. Щоб заспокоїти учнів, учителеві буває досить підняти руку або виразно помовчати.

Успіх роботи педагога залежить не тільки від змісту, але й від форми викладу. Навіть гарні думки не завжди дійдуть до дітей, якщо вони будуть погано виражені. Тому для успіху роботи треба мати особливі здібності - експресивні, виразні. Відомо, що основним засобом вираження думок людини є мова, тому ці здібності можна було б назвати мовними. Так, іноді один погляд або жест може замінити словесне вираження думки. Дуже багато значить тон мови, її інтонація. У вчителів, що відрізняються експресивними здібностями, інтонація яскраво виражає їхні почуття, відношення до предмета мови. В одних видах експресії добре відбиті думки вчителя, в інших - його емоційний стан, його вольові якості.

  1. Вправа, що називається: «Інтонація». Вимовити по черзі фразу з новою інтонацією: «Розумник! Молодець!» - із вдячністю, із захватом, іронічно, засмучено, гнівно. «Я цього ніколи не забуду» - із вдячністю, з образою, із замилуванням, гнівно. «Ви зрозуміли мене?» - доброзичливо, офіційно, з роздратуванням, з погрозою. «До зустрічі!» - тепло й ніжно, холодно й сухо, рішуче, байдуже, грізно.

Висновки: Тон і манера розмови мають майже таке ж значення, як і його зміст. Спокійний, упевнений тон голосу неодмінно підкуповує на користь мовця. Варто уникати занадто різкого тону в судженнях, тому що така манера говорити ображає гордість співрозмовника. Не слід захищати свої судження образливим тоном, як би вони не були справедливі. Роблячи полегкість що помиляється, ми показуємо свій розум і серце, і, навпаки, уперто повстаючи проти того, хто правий, показуємо свою нетямовитість.

Але в житті бувають випадки, коли потрібно бути твердим у що б те не стало, але навіть тут помірний тон і доброзичливе відношення обов’язкові.

  1. Інформаційне повідомлення «Емпатія». Необхідною умовою здійснення навчально-виховного процесу є емпатійна здібність. Емпатія (від англ. вчувствование). Основу емпатії становить емоційна чуйність і інтуїція, але при цьому значну роль грає розум, раціональне сприйняття живих істот. У психологічній літературі емпатія трактується як здатність входити в стан іншого, як співпереживання й співчуття. Необхідність в емпатії виникає в тих випадках, коли треба виявити, зрозуміти, передбачити індивідуальні особливості іншого й потім впливати на нього в потрібному напрямку У такому змісті емпатія - найцінніше знаряддя пізнання людської індивідуальності, а не просто здатність демонструвати співучасть і співпереживання.

Учитель повинен вміти подумки стати на позицію учня; пояснити причини його поводження, подумки уявити собі можливі зміни в розвитку школяра у зв’язку з змінами в його житті й діяльності. Педагоги з низьким рівнем емпатії, як правило, дають учням стереотипні оцінки, частіше називають негативні якості, ніж позитивні. Компонентом емпатійного спілкування вчителя є, по-перше, уміння чути (саме не слухати, а чути) учня, позитивна установка на нього.

  1. Вправа «Ти молодець, тому що…».

Мета: розвиток емпатійного слухання.

Група розбивається по парах. Один одному потрібно сказати дві фрази, які починаються словами; «Мене не люблять за те, що...». Ваш партнер на кожну з них повинен відповісти пропозиціями, які починаються словами: «Однаково ти молодець, тому що...». Потім партнери міняються ролями.

Правила емпатійного слухання:

- Необхідно настроїтися на слухання: на деякий час забути про свої проблеми, звільнити душу від власних переживань і постаратися відсторонитися від готових установок, упереджень щодо співрозмовника. Тільки в цьому випадку ви зможете зрозуміти, що почуває ваш співрозмовник, «побачити»його емоції.

- У своїй реакції на слова партнера ви повинні в точності відбити переживання, почуття, емоцію, що стоїть за його висловленням, але зробити це так, щоб продемонструвати співрозмовникові, що його почуття не тільки правильно зрозумілі, але й прийняті вами.

- Необхідно тримати паузу. Після вашої відповіді співрозмовникові звичайно треба помовчати, подумати. Пам'ятайте, що цей час належить йому, не забивайте його своїми додатковими міркуваннями, уточненнями. Пауза необхідна людині для того, щоб розібратися у своєму переживанні.

- Необхідно пам'ятати, що емпатійне слухання - це не інтерпретація схованих від співрозмовника таємних мотивів його поводження. Треба тільки відбити почуття партнера, але не пояснювати йому причину виникнення цього почуття

- У тих випадках, коли партнер збуджений, коли бесіда складається таким чином, що партнер говорить, «не закриваючи рота», а ваша бесіда носить вже досить довірчий характер, зовсім необов'язково відповідати розгорнутими фразами, досить просто підтримувати партнера вигуками, короткими фразами «так-так», «угу», кивати головою або ж повторювати його останні слова.

Висновок. Емпатійне слухання має сенс застосовувати тільки в тому випадку, коли людина сама хоче поділитися якимись переживаннями.

  1. Інформаційне повідомлення «Комунікативна толерантність». Комунікативна толерантність - це характеристика ставлення особистості до людей, що показує ступінь переносимости нею неприємних і неприйнятних, на її думку, психічних станів, якостей і вчинків партнерів по взаємодії. Повсякденне спілкування свідчить про різноманітний прояв комунікативної толерантності: одні люди дуже терпимі до навколишніх, інші вміють дуже добре приховувати ворожість до партнерів, треті здатні силоміць змусити себе не зважати на неприємні властивості іншого. У механізмі комунікативної толерантності вирішальну роль відіграє сумісність або несумісність однойменних якостей партнерів - інтелекту з інтелектом, характеру з характером, звичок зі звичками, темпераменту з темпераментом. Інакше сказати, партнери зіставляють і оцінюють якості один одного на рівні окремих підструктур особистості. Комунікативна толерантність проявляється в тих випадках, коли людина або не бачить особливих розходжень між підструктурами своєї особистості й особистості партнера, або не відчуває негативних переживань із приводу розходжень.

Таким чином, чим менше неприємних і неприйнятних для себе розходжень знаходить одна людина в іншій, тим вите в неї рівень комунікативної толерантності - тим рідше вона засуджує індивідуальність іншої або дратується із приводу її відмінних рис. Чим яскравіші негативні переживання людини із приводу своєрідності іншої людини щодо здатності приймати її, стримувати невдоволення й т.д.

Результати діагностики комунікативної толерантності: Провівши дослідження рівня комунікативної толерантності серед педагогів нашої школи й обробивши результати, ми з'ясували, що вчителі нашої школи мають середній і високий рівні комунікативної толерантності (54% і 46%), що говорить про високу терпимість до навколишніх. Більшість із вас дуже терпимі до навколишніх приймають і не засуджують індивідуальність інших, терпимі до дискомфортних станів навколишніх, виявляють високі адаптаційні здібності у взаєминах, а також схильні переробляти або перевиховувати партнера, підганяти його під себе, робити його зручним.

Правила комунікативної толерантності:

Комунікативну нетерпимість не можна подолати за допомогою емоцій, амбіцій, взаємних докорів і інших деструктивних засобів впливу.

Полюби ближнього, як самого себе.

Приймай людину, яка вона є, тому що кожен має право бути самим собою.

Природа створила людину, якою вона є, чому ж я беру на себе право переробляти її.

Я не приймаю людину, тому що вона не така, як я. Але адже такою вона і повинна бути - значить треба її прийняти.

Поважай думку іншого, тому що вона цікава й дорога йому.

Не чекай від людини максимального, тому що ідеальних людей не буває.

Не засуджуй тих, хто поскаржився тобі на свою долю, розповідав про хвороби або невдачі. Зрозумій, що людина переживає важкі хвилини й чекає на участь.

Треба давати людям шанс бути самими собою, інакше вони будуть вас розчаровувати.

Наберися мужності визнати, що хтось виявляється більш розумним, більш моральним за тебе, більше й краще вміє. Це покаже твою самокритичність і спонукатиме вчиться в інших.

Не відштовхуй партнера по взаємодії зарозумілістю, категоричністю оцінок. Якщо ти дурний, то в тебе немає підстав хвалитися. Якщо ж ти розумний, але хвалишся цим, то це показує твої комплекси.

Співрозмовника треба вчити так, щоб він не почував цього, але захотів би одержати нові знання. Багато з людей знають тільки те, що хочуть знати. Виявляй повагу до думки співрозмовника, навіть якщо ти її зовсім не розділяєш.

  1. Інформаційне повідомлення «Уміння слухати». Уміння слухати - якість досить рідка, і тим більш високу цінність вона має в очах людей, яким є що сказати. Потрібно вміти слухати, щоб досягти взаєморозуміння, одержати задоволення від спілкування. Але хіба це складно - слухати? Здається для цього досить просто мовчати, поки говорить співрозмовник. Багато хто з людей саме так і розуміють слухання - як «не говоріння». Але, справа в тому, що слухання - не мовчання. Це процес складний, активний, під час якого встановлюються невидимі зв'язки між людьми, виникає взаєморозуміння, що робить ефективним будь-яке спілкування.

Що ж значить уміти слухати співрозмовника? По-перше, це значить слухати те, що він говорить, без упередження. Навіть, якщо ця людина чимось дратує, чимось неприємна, треба намагатися забути про це й просто слухати. Далі, необхідно стежити за тим, щоб слухаючи співрозмовника, відокремлювати факти від його думки. Для цього потрібно бути уважним, зосередженим слухачем. Нарешті, потрібне прагнення проникнути в суть слів співрозмовника, тобто зрозуміти не тільки те, що він говорить, але й те, що стоїть за його словами.

Уміння слухати співрозмовника належить до дуже цінних якостей характеру. Той. хто слухає уважно й мовчки чужі розмови, виявляючи свою до них участь легким схваленням або вдало вставленим влучним словом, часто подобається в суспільстві більш за того, хто постійно говорить.

Уміння слухати

Намагаєтеся говорити частіше, але недовго. Стислість і серцю люб’язна й справі корисна. Нудотного базіки не слухають.

Не треба багато і часто говорити про себе; або себе хвалити – це марнославство , або лаяти – це малодушність. Нерозсудливо й про присутніх: лестощі або образа.

Не соромтесь, не бійтесь задавати запитання.

Мова, представлена у формі простих пропозицій, завжди буде краще оцінена за достоїнства й пробачена за недоліки.

Висновок:

Правила ефективного спілкування:

Будьте відкриті до співрозмовника й сприймайте його таким, яким він є.

Спробуйте почути все повідомлення цілком.

Ваша увага повинна бути и фізична.

Участь у спілкуванні повинна бути активною і відповідальною.

Спостерігайте за невербальними реакціями партнера.

Висловлюйтеся ясно.

Говоріть від першої особи.

Будьте уважним слухачем.

Виявляйте емпатію.

  1. Інформаційне повідомлення «Прийоми психоемоційної саморегуляції». Здатність завжди перебувати на уроці в оптимальному для роботи психічному стані. Ніколи не дозволяти собі в спілкуванні з вихованцями «мати сумну фізіономію або смутне лице» (О.С. Макаренко), навіть коли хворий або неприємності. Все це важливо тому, що психічне самопочуття, активність і працездатність учнів дуже залежать від настрою вчителя.

Будь-якому вчителеві важливо вміти регулювати свій психоемоційний стан, пам'ятаючи про те, що емоційне тло, на якому подаються учням знання, грає досить серйозну роль. В оволодінні своїм емоційним станом велику допомогу може зробити аутогенне тренування.

Предки не дарма говорили, що найдужчою людиною треба визнати того, хто вміє управляти самим собою. Цілеспрямована саморегуляція є той самий ключ, що допоможе кожному вчителеві відкрити в самому собі резерви цієї сили.

  1. Вправа «Психоемоційні настроєності». Нижче пропонуються як зразки - психоемоційні настроєності на різні види діяльності пропонуються як зразок, на підставі яких кожний учитель може придумати свої власні варіанти настроїв на той або інший випадок життя.

Настрой на прихід до школи

Я підходжу до моїй школі й почуваю, як я внутрішньо перетворююсь. Я відсуваю від себе всі свої особисті проблеми й турботи, я подумки настроююся на гарне ставлення до кожної дитини, яку зараз зустріну. Моя особа випромінює світло, тепло й доброзичливість. Мені приємно побачити моїх колег по школі, яких, як і мене, поєднує любов до дітей і істини.

Я розумію, що школі сьогодні живеться важко. Школа відображає й несе в собі всі нещастя й проблеми нашого суспільства. Господи, дай мені й моїм колегам мужність винести всі труднощі нашого існування. Ми будемо стійкими, як сто олов'яних солдатиків!

Настрой на урок

Зараз я повинен швидко настроїтися на майбутній урок. Думкою я охоплюю клас і всіх дітей, які перебувають у ньому. Я добре відчуваю атмосферу класу й настрій моїх дітей. Я можу бачити їх всіх разом і кожного окремо й знаю, що треба сказати кожному. Я чітко уявляю собі план уроку, й що я повинен на ньому сьогодні зробити. Перевірка домашніх завдань, опитування, пояснення нового матеріалу, контрольні питання, завдання додому - все це я вільно тримаю у своїй голові. Я готовий до непередбачених ситуацій, і в мене є на них деякий резерв часу. Під час уроку я буду обов'язково викроювати кілька секунд часу для перепочинку й розслаблення від ділового напруження. Я внутрішньо зібраний і освітлений посмішкою.

Настрой на перевірку

Сьогодні до мене на урок прийдуть перевіряючі. Для мене це не дуже приємно, як не приємно буває завжди, коли тебе хтось контролює. Я знаю свій матеріал добре, план уроку я тримаю в голові. Я вже кілька разів давала урок по цій темі. Мені нема чого хвилюватися. Я зібраний і спокійний.

Якщо ж я відчую, що від присутності перевіряючих починаю втрачати самовладання, я відразу насуну на нього скляний матовий ковпак, для того щоб не бачити й не зауважувати його. Ще я можу у своїй уяві перетворити його в маленьку непоказну комашку, яка нічого не може зробити мені - сильній й упевненій в собі. Так що вперед, до перемоги!

Настрой на розмову з батьками

Так, на жаль, мені доводиться виховувати не тільки дітей, але і їхніх батьків. Для багатьох з них школа - як камера схову, куди вони здають своїх дітей на час своєї роботи. Я буду терплячий, рівний і незворушний, переконуючи батьків своїх учнів у тім, як їм треба поводитися з їхніми же дітьми. Я розумію, що в більшості з них нелегке життя. Багато хто з них самі наче діти. Господи, дай мені сили залишатися розумним серед збіговиська, нерозумних.

Настрой на серйозну розмову

Зараз мені має бути важка й важлива розмова. Від її результату залежить успіх моєї справи, якій я служу. Я зосереджуюся, збираюся з думками, активізую всі свої внутрішні можливості й весь свій професійний досвід.

Я готовий до несподіваних питань і знаю, як треба на них відповісти. Як гарний боксер, я можу тримати удар.

Всі свої сильні аргументи я чітко бачу й тримаю в голові. Я готовий пустити їх у хід і знаю, як і коли це потрібно зробити. Я вірю у свої дії й можливості. Я знаю, я вірю, я все переборю.

Настрой на сон

Сьогодні я прожив великий і цікавий день. Перед відходом до сну я постараюся «прокрутити» його події у зворотному порядку. Психологи говорять, що це корисно для розвитку самосвідомості.

Сьогодні я зробив майже все, що було намічено. Всім своїм учням я передав частину своїх знань і свого гарного до них ставлення.

Тепер моє тіло розслаблюється, думки перебудовуються на приємні сни. Мені дихається легко й вільно. Я не почуваю за собою ніякої провини й ні на кого з моїх вихованців я не тримаю образи. Я всіх простив. Я буду спати до ранку, не прокидаючись. Я всіх люблю. Мир і спокій у мені. Мир ї спокій навколо.

  1. Очікування. «Якщо Ваші очікування від семінару справдились, то ви можете переставити свій кораблик до острова «Здійснення надій».

  2. Заключне слово психолога. Давайте підіб'ємо підсумок нашого семінару. Отже, дітям подобаються вчителі, з якими приємно спілкуватися, які добре знають свою справу, вміють зацікавити, уважні до кожного учня, не ділять їх на «успішних ї неуспішних», готові допомогти, коли не виходить, терпимі до помилок, вірять у те, що в кожному учневі приховано певний потенціал і здібності. Будь-яке дитяче питання вимагає відповіді, усяке слово - уваги. Раз відмахнувся, інший раз не відповів, а потім уже й не підійдуть, не захочуть поділитися болем або радістю. Значить спілкування обов'язково з усіма дітьми й із всіх питань.

Та наостанок ще декілька корисних порад:

Люби життя - воно прекрасне.

Дорожи правдою - вона безцінна.

Цінуй час - його не повернеш.

Будь завжди самим собою - простота - ознака розуму.

Думай, що говориш, і говори, думаючи. Слово - це велика зброя, якщо вміти ним користуватися.

Умій слухати - у мові відображається душа людини. Дивися серцем - тільки серце здатне відчувати істину.

Умій бути вдячним - це дорога до людських серць.

Не поспішай з висновками, у народі говорять: «Поспішиш - людей насмішиш».

Прислухайся до порад мудрих - це невичерпний колодязь духовних багатств.

Не дивися у слід злу - воно заразливо. Совість не приймає компромісів.

Люби людей - ти один з них.

Частіше посміхайся - це сонячне світло для навколишніх.

Будь лідером - ти сам вибрав цей шлях.

Поважай своє добре ім'я-це твій надійний захист.


Література

  1. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других.- М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", 1996.- 472с.

  2. Заброцький М.М. Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування. - Київ-Житомир: Волинь, 2000. -32 с.

  3. Кроль Л.М., Михайлова Е.Л. Человек-оркестр: микроструктура общения, независимая фирма"Класс", 2002.- 80с.

  4. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. - М.: Знание, 1979. - 48 с.

  5. Психологические условия профессионального становления личности./ Материалы научной конференции.- М.: Академия наук СССР, Общество психологов СССР, 1990.- 235с.(Ред.коллегия: Гозман И.Г., Солодухова О.Г., Романова Е.С.).

  6. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учеб.пособие.- Самара:БАХРАХ-М, 2002.- 672с.

  7. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: Психотехнические упражнения и коррекционные программы.- М., 1995.- 235с.

  8. Современный энциклопедический словарь. Изд. "Большая Российская Энциклопедия", 1997.- 1646с.

  9. Солодухова О.Г. Монографія: Становлення вчителя у процесі професійної адаптації.- Донецьк: ТОВ"лебідь", 1996.- 176с.

  10. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М.: Изд-во Инсти-тута психотерапии, 2002. - 490 с.

  11. Яценко Т.С. Активна соціально-психологічна підготовка вчителя до спілкування з учнями: Кн.для вчителя.- К.: Освіта, 1993.- 208с.

  12. // Психолог №31-32(223-224), 2006,серпень.- 15с.

  13. // Психолог №18(210), 2006, травень.- 19с.

  14. Психолог №23-24(215-216), 2006, червень.- 17с.



Схожі:

АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЇ «СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ»
Черкаського обласного центру практичної психології і соціальної роботи, соціальний педагог-правник
Психологічні аспекти педагогічно збагаченого середовища
До складу групи входять: Гусєва О. В., заст директора з методичної роботи, Василенко А.І., практичний психолог гімназії
Психолого-педагогічні аспекти формування громадянського самовизначення...
Сахневич Ірина Дем’янівна, навчально-методичний кабінет професійно-технічної освіти у Житомирській області
План Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Поняття ділового...
Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури. – 472 с
Від цілей установки вибраного виду читання (вголос або про себе, повне або вибіркове)
Психолого-педагогічні аспекти формування навички швидкого читання молодших школярів
Мультимедійний супровід заняття. Листи А4, ручки, стікери, роздатковий...
Психолого-педагогічні аспекти взаємодії вчителя й учнів у спільній пошуково-пізнавальній діяльності в умовах особистісно-орієнтованого...
Особливості педагогічного спілкування в системі післядипломної освіти
Стаття присвячена проблемі педагогічної комунікації в системі післядипломної освіти. Подається теоретичне обгрунтування сутності,...
Матеріали статті до міської газети «Козацька вежа» (підготувала практичний...

Журавель Тетяна Іванівна
Практичний психолог Донецької загальноосвітньої школи 1-Ш ступенів №80, 83036, м. Донецьк, вул. Дм. Донського, б. 59, телефон
«27» лютого 2013р. Протокол №23 Голова Експертної комісії Романовська Д. Д
Васильєва Г. В., практичний психолог Чернівецького військово-спортивного ліцею-інтернату
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка