План Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Поняття ділового спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Гендерні аспекти спілкування

Скачати 454.54 Kb.

Назва	План Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Поняття ділового спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Гендерні аспекти спілкування
Сторінка	1/5
Дата	06.04.2013
Розмір	454.54 Kb.
Тип	Закон

bibl.com.ua > Інформатика > Закон

1 2 3 4 5

Лекція 4. Спілкування як інструмент професійної діяльності

План

Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
Поняття ділового спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування.
Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Гендерні аспекти спілкування.
Невербальні компоненти спілкування.

Література

Абрамович С. Д., Чікарьова М. Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури. – 472 с.
Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 344 с. (Альма-матер).
Радевич-Винницький. Етикет і культура спілкування: Навч. посіб. – 2-ге вид., переоб. і доп. – К.: Знання, 2006 – 291 с.
Хміль Ф. І. Ділове спілкування: навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2004.

Спілкування і комунікація. Функції спілкування

Життя і діяльність людини неможливі без спілкування, оскільки воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Процес спілкування значною мірою визначає добробут, ефективність дій людей. Так, напр., фахівці в галузі створення та впровадження нової техніки вважають, що сама технічна ідея лише на 20% забезпечує успіх нової розробки; 80% залежить від спілкування: слід довести нову ідею до спеціалістів, переконати, що вона є новою та ефективною, одержати дозвіл на апробацію, знайти охочих взяти участь у впровадженні, «проштовхнути» в реалізацію, використовуючи рекламу та інші засоби.

Часто в побутовому мовленні, а іноді в науковій літературі, спілкування ототожнюють з комунікацією, однак поняття різняться значенням. Поняття «спілкування» є більш загальним, «комунікація» – конкретним, що позначає лише один із типів спілкування.

Спілкування – сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Це комплексне поняття, що охоплює всі можливі типи процесів взаємозв’язку й взаємодії людей: інформаційний (обмін інформацією), інтерактивний (зв’язки і вплив учасників) та перцептивний (сприйняття органами чуття).

Схематичну структуру спілкування зображено на рис. 1.

Рис. 1. Структура спілкування.
Спілкування – одна з необхідних умов формування й розвитку суспільства та особистості. Комунікація ж, як правило, пов’язана лише з інформаційним зв’язком.

Комунікація – смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.

У сучасній лінгвістиці комунікацію розглядають як спілкування, обмін думками, даними, ідеями тощо, тобто як специфічну форму взаємодії людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності. У широкому розумінні слова, вважає сучасний німецький лінгвіст Е. Гроссе, «комунікація є акцією спілкування за допомогою знаків (мовних і немовних), що слугує меті передавання інформації незалежно від способу та намірів». Термін «комунікація» можна вживати синонімом терміна «спілкування» для наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні.

Спілкування в сучасному інформаційно насиченому суспільстві виконує такі функції:

контактну – встановлення атмосфери обопільної готовності передавати й сприймати повідомлення та підтримувати взаємний зв'язок до завершення акту спілкування;
інформаційну – обмін інформацією, описами, запитаннями та відповідями;
спонукальну – заохочення партнера, аудиторії або ж самого себе до виконання певних фізичних, фізіологічних, інтелектуальних, духовних та інших дій;
координаційну – взаємне орієнтування й узгодження дій учасників щодо їх спільної діяльності;
пізнавальну – адекватне сприйняття й розуміння змісту повідомлень, а також взаємне розуміння намірів, установок, переживань, станів один одного;
емотивну – «обмін» емоціями, збудження в партнера, аудиторії певних переживань, психічних станів;
налагодження стосунків – усвідомлення й фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків;
впливову – спрямування на зміну стану, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери партнера; намірів, поглядів, думок, рішень, уявлень, потреб, рівня активності, смаків, норм поведінки, оцінних критеріїв.

У процесі спілкування ці функції тісно взаємодіють; може переважати також одна або декілька.

Функції комунікації визначають її роль у суспільстві:

Комунікація як міжособистісний (соціальний) процес і вид соціальної діяльності є одним із найважливіших чинників формування суспільства. У ньому вона виконує «цементуючу» роль.
Комунікація – найважливіший «механізм» формування індивіда як соціалізованої особистості, пов’язаної з конкретним етносом, його культурою, історією, психологією тощо, тобто специфікою світосприйняття, світобачення.
Комунікація загалом сформувала людину як вид homo sapiens (мисляча людина), виокремила його зі світу тварин, «прив’язавши» засобами референції (повідомлення), тобто виділення, позначення всього того, що її оточує, саме «до цього світу», зорієнтувала в ньому, сприяла розвитку як одного з найважливіших центрів сприйняття та осмислення світу.
Комунікація є засобом корекції соціального вияву індивіда або групи.
Комунікація забезпечує існування соціальної пам’яті, зберігання й передавання інформації між генераціями і в межах однієї генерації.
Комунікація сприяє синхронізації життя суспільства у часі й просторі.

Отже, поняття «спілкування» та «комунікація» не тотожні. Охоплюючи перцептивну, інтерактивну і комунікативну складові, комунікація постає найважливішим чинником соціальної організації суспільства, неуникною складовою щоденного життя кожної людини.

Поняття ділового спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування

Кожен акт людського спілкування з погляду участі в ньому особистостей, які обговорюють найрізноманітніші проблеми, є неповторним, але з погляду найзагальнішої організації відбувається у межах відпрацьованих форм.

Класифікують форми мовного спілкування за різними критеріями (див. рис. 2).

Залежно від форми втілення засобів мовного коду розрізняють:

зовнішнє мовлення (усне, писемне, паралінгвальне);
внутрішнє мовлення (діалог людини із самим собою; довербальний етап породження мовлення).

За способом взаємодії між комунікантами виокремлюють мовлення:

монологічне (говорить один учасник спілкування);
діалогічне (розмовляють, як правило, двоє осіб);
полілогічне (розмовляють троє і більше осіб).

З урахуванням специфіки каналів комунікації виокремлюють:

мовлення безпосередньої комунікації («обличчям до обличчя»);
мовлення опосередкованої комунікації (записки, друкована продукція, телефон, радіо, телебачення, Інтернет тощо).

Залежно від функції та змісту повідомлення розрізняють:

побутове (обговорюються щоденні, побутові проблеми);
офіційно-ділове (спілкування між людьми як представниками соціальних інституцій);
естетичне (пов’язане з передаванням естетичної інформації, наприклад, твори художньої літератури).

За способом організації комунікації:

стихійне (випадкова зустріч на вулиці, у транспорті тощо);
організоване (збори, мітинги, конференції тощо).

За сферами спілкування або стосунками комунікантів:

дружнє (розмова друзів, добрих знайомих, закоханих тощо);
антагоністичне (спілкування ворогів, людей, які сваряться);
офіційне (спілкування регламентоване, інституйоване, наприклад, начальник – підлеглий).

Уперше в лінгвістиці форми спілкування класифікував російський мовознавець Лев Якубинський у статті «О диалогической речи». За критерії розмежування форм спілкування він брав: усну діалогічну, усну монологічну, писемну монологічну форми спілкування. Кожній формі мовного спілкування властиві особливості добору й використання засобів мовного та паралінгвального кодів (жести, міміка, постава тіла, відстань між мовцями), стильова та стилістична специфіка тощо.

Перейдемо до розгляду ділового спілкування.

Зміст ділового спілкування – встановлення ділових стосунків між комунікантами, представниками різних соціальних інституцій; вирішення організаційних, управлінських завдань. Детальніше зупинимося на видах, типах та формах ділового спілкування, які тісно пов’язані з класифікацією форм мовного спілкування.

Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме:

наявність певного офіційного статусу об'єктів;
спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам;
передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їхня мета, зміст і можливі наслідки;
конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола;
взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
значущість кожного партнера як особистості;
безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ.

Критерії форм

мовного спілкування

зовнішнє мовлення

форма втілення

внутрішнє мовлення

діалогічне

мовлення

спосіб взаємодії між комунікантами

полілогічне

повлення

специфіка каналів комунікації

монологічне

мовлення

безпосередня комунікація

опосередкована комунікація

побутове

функція та зміст повідомлення

офіційно-ділове

естетичне

спосіб організації комунікації

стихійне

організоване

сфера спілкування

дружнє

антагоністичне

офіційне

Рис. 2. Класифікація форм мовного спілкування

Ділове спілкування у процесі управлінської діяльності виконує комунікативну (обмін інформацією), інтерактивну (обмін діями), перцептивну (встановлення взаєморозуміння між партнерами) функції. Їх реалізація є передумовою ефективного ділового спілкування. Для цього необхідно, щоб мовець уміло використовував усі його види, типи і форми (рис. 3).

Основою поділу ділового спілкування на види є сукупність участі або неучасті в ньому мови (мовного коду). За цією ознакою виокремлюють вербальне і невербальне спілкування.

Вербальне спілкування. Відбувається завдяки використанню усної та писемної форм мовлення, що забезпечують формування й відтворення думки, почуттів мовця.

За своєю природою мова є системою знаків, яка служить для спілкування. Залежно від комунікативної ситуації використовують розмовну мову (у повсякденному спілкуванні), літературну мову (вища форма загальнонаціональної мови, відшліфована форма, яка є мовним еталоном народу), письмову (фіксування на певних носіях інформації і прочитання написаного), усну мову (артикуляційне відтворення інформації та сприйняття її на слух).
Види спілкування Типи спілкування Форми спілкування

Невербальне спілкування

Рис. 3. Види, типи і форми професійного спілкування
Залежно від учасників комунікативного процесу вербальне спілкування поділяється на пряме та непряме.

Пряме вербальне спілкування. Здійснюється шляхом безпосереднього усного контакту між учасниками спілкування (спілкування «обличчям до обличчя»). Під час прямого вербального спілкування інформація передається за допомогою мовних знаків та інформаційних засобів (манера вимови, що виражає почуття, ставлення до предмета розмови). Крім того, вербальне спілкування включає засоби невербального (жести, міміку, пози тощо).

Пряме спілкування поділяється на індивідуальне монологічне, індивідуальне діалогічне, групове монологічне та групове діалогічне. З цими формами спілкування ми познайомимося на наступних лекціях.

Непряме вербальне спілкування. Особливістю його є відсутність безпосереднього контакту між співрозмовниками, отже, інформація, що передається, є більш «стерильна» порівняно з прямим вербальним спілкуванням, тобто позбавлена емоційного (інтонаційного) наповнення й не супроводжується невербальними засобами спілкування.

За письмової форми непрямого вербального спілкування інформація передається від відправника до реципієнта у формі відповідного документа, у якому зафіксовані атрибути ділових контактів (назва організації відправника й організації одержувача, дата відправлення, номер реєстрації вихідної кореспонденції, підпис відповідального працівника тощо). Основний недолік такої форми спілкування – обмеженість інформації, яку можна подати письмово, затримання в часі між відправленням інформації й отриманням зворотного зв’язку від реципієнта, імовірність помилок під час розшифрування повідомлення.

Поширеним є і непряме вербальне спілкування з використанням технічних засобів (телефонного зв’язку, електронної пошти тощо), які забезпечують оперативність передавання інформації. Однак використання їх унеможливлює документування інформації. Динамічно розвивається й усе більше знаходить прихильників спілкування засобами електронного зв’язку.

1 2 3 4 5

Схожі:

План Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і... Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. – ВЦ «Академія», 2004. – 344 с	ПЛАН СПІЛКУВАННЯ І КОМУНІКАЦІЯ. ФУНКЦІЯ СПІЛКУВАННЯ. ВИДИ,ТИПИ І... Важливо зазначити, що сфера людського спілкування включає комунікацію, яка останнім часом постає важливим предметом досліджень. Багато...
Тема 11. Психологія спілкування Поняття спілкування, форми, функції, рівні, засоби спілкування, види психологічних бар’єрів, особливості спілкування в підрозділах...	Психологічні особливості віртуального спілкування Воно присутнє у нашому житті усюди: безпосереднє спілкування людей, спілкування за допомогою телефону, дитячі ігри, комп’ютерне спілкування....
Урок Тема. Мета спілкування і адресат мовлення; мовлення монологічне... Авилами спілкування; удосконалити вміння розрізняти такі поняття, як види мовленнєвої діяльності, монолог і діалог; розвивати вміння...	Тема: «Психодіагностика особливостей вербального та невербального... Поняття невербальної комунікації. Оптико-кінетична, проксемічна, пара лінгвістична та інші знакові системи. Проксеміка. Розміщення...
Вивчається на початку розділу «Усне ділове спілкування». Вона є логічним... Вивчення цієї теми допоможе молодим фахівцям зрозуміти важливість професійного спілкування, яке базуються на таких правилах і нормах...	Тема. Типові сервіси Інтернету. Спілкування в мережі. Використання програм спілкування в мережі Мета: ознайомитися з програмою для спілкування в мережі NetMeeting, навчитися створювати зустрічі, надсилати, одержувати документи...
Тема : Етикет професійного спілкування Мета: Сформувати поняття про мовний, мовленнєвий та спілкувальний етикет, його реалізацію в усному та писемному мовленні, засвоїти...	Тема: Поняття культури мовлення і спілкування Мета: систематизувати та узагальнити знання учнів про умови і правила спілкування, культуру мовлення

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання