Урок як трибуна протиріч, проблем для дитини, що змушує мене як вчителя постійно вносити зміни, тобто нововведення в навчально-пізнавальну діяльність

Новокаховський техніко-економічний ліцей Опис досвіду з реалізації науково-методичної проблеми Застосування технології проблемного навчання при вивченні української мови м. Нова Каховка 2011 рік Застосування технології проблемного навчання при вивченні української мови Треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення. Актуальність обраної теми. Життя людини постійно ставить перед нею гострі й невідкладні завдання і проблеми. Виникнення таких проблем, труднощів, несподіванок означає, що в оточуючій нас дійсності є ще багато невідомого, прихованого. Сьогодні як ніколи виникла нагальна потреба організувати так навчальний процес, щоб навчити учнів мислити, аналізувати зроблене, вносити корективи, тобто спрямувати думку учня в такому руслі, щоб він умів бачити проблеми різного характеру і спрямування, умів вирішувати їх, використовуючи предметні знання. Це – вимога часу. Тому хоч би які нові віяння, народжені вимогами часу не сягнули в школу, як би не мінялися програми і підручники, формування культури інтелектуальної діяльності учнів завжди було і залишається одним з основних загальноосвітніх і виховних завдань школи. Інтелектуальний розвиток - найважливіша сторона підготовки підростаючого покоління. Успіх інтелектуального розвитку школяра досягається головним чином на уроці, коли вчитель залишається сам на сам зі своїми вихованцями. І від його вміння «наповнити посудину, і запалити факел», від його вміння організувати систематичну пізнавальну діяльність залежить ступінь інтересу учнів до навчання, рівень знань, готовність до постійної самоосвіти, тобто їх інтелектуальний розвиток, що переконливо доводить сучасна психологія і педагогіка. Більшість учених визнають, що розвиток творчих здібностей школярів та інтелектуальних умінь неможливе без проблемного навчання. На основі узагальнення практики і аналізу результатів теоретичних досліджень М. І. Махмутов дає таке визначення поняття «проблемне навчання»: «Проблемне навчання - це тип навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів побудована з урахуванням визначення мети й принципу проблемності; процес взаємодії викладання і навчання орієнтований на формування пізнавальної самостійності учнів, стійкості мотивів навчання і розумових (включаючи і творчі) здібностей під час засвоєння ними наукових понять і способів діяльності, детермінованого системою проблемних ситуацій » Спираючись на дану точку зору, можна розглянути сучасний урок з трьох таких позицій, які дуже тісно пов’язані саме з технологію проблемного навчання: урок як трибуна протиріч, проблем для дитини, що змушує мене як вчителя постійно вносити зміни, тобто нововведення в навчально-пізнавальну діяльність; урок як система педагогічної діяльності вчителя з формування в учнів способів, умінь самостійно пізнавати нове й самостійно навчатися; урок не тільки як процес пізнання учнем світу, а й процес пізнання самого себе. Вагомість даної проблеми зумовила мій вибір: я обрала науково-методичною темою своєї самоосвітньої діяльності : «Технологію проблемного навчання на уроках мови та літератури», адже сьогодні не секрет, що учень з одного боку не завжди хоче самостійно працювати (готовий рецепт кращий, бо легший), а з іншого – у нього не сформовані навички (алгоритми, технології) прийняття рішень, логічні ланцюжки, що приводять до їх виконання тощо. Саме створення проблемних ситуацій на уроці, потім їх розв’язання, дослідження учнями дозволяє мені виявити наступне: - як учень мислить; - що саме для нього є складним в розумінні та виконанні; - що учню найбільш зрозуміло. В основу провідної ідеї мого досвіду була покладена спадщина Василя Олександровича Сухомлинського, який у центр педагогічної діяльності ставив особистість учня, його інтелектуальний та творчий розвиток. «Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити», - писав він у листі до дочки. На мою думку, саме застосування технології проблемного навчання наряду з методами та технологіями, які в центр ставлять самостійну діяльність учнів, допоможуть учителеві, навчаючи, виховати самодостатню людину, здатну самостійно здійснювати життєвий вибір. Теоретичне обґрунтування даної проблеми: Психологічною основою концепції проблемного навчання є теорія мислення, як продуктивного процесу, висунута С. Л. Рубінштейном. Мислення займає провідну роль в інтелектуальному розвитку людини. Значний внесок у розкриття проблеми інтелектуального розвитку, проблемного та розвивального навчання внесли Н. А. Менчинська, П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна, Т. В. Кудрявцев, Ю. К. Бабанський, І. Я. Лернер, М. . І. Махмутов, А. М. Матюшкін, І. С. Якиманська та ін Проблемне навчання - це не абсолютно нове педагогічне явище. Елементи проблемного навчання можна побачити у евристичних бесідах Сократа, в розробках уроків для Еміля у Ж. Ж. Руссо. Особливо близько підходив до цієї ідеї К. Д. Ушинський. Він, наприклад, писав: «Кращим способом переказу механічних комбінацій у розумове ми вважаємо для всіх віків, і особливо для дитячого, метод, вживаний Сократом і названий на його імені сократівським. Сократ не нав'язував своїх думок слухачам, але, знаючи, які суперечності низки думок і фактів лежать один біля одного у їх слабо освітлених свідомістю головах, викликав питаннями ці суперечать ряди в світлий коло свідомості і, таким чином, змушував їх зіштовхувати, або руйнувати один одного , або примирятися у третій їх сполучає і усвідомлює думки ». Проблемне навчання виникло як результат досягнень передової практики і теорії навчання і виховання в поєднанні з традиційним типом навчання є ефективним засобом загального та інтелектуального розвитку учнів. У педагогічній літературі є ряд спроб дати визначення цьому явищу. Під проблемним навчанням В. Оконь розуміє «сукупність таких дій, як організація проблемних ситуацій, формулювання проблем, надання учням необхідної допомоги у вирішенні проблем, перевірка цих рішень і, нарешті, керівництво процесом систематизації та закріплення набутих знань» 1. Д. В. Вількєєв під проблемним навчанням має на увазі такий характер навчання, коли йому надають деякі риси наукового пізнання. Сутність проблемного навчання І. Я. Лернер бачить у тому, що «учень під керівництвом вчителя бере участь у вирішенні нових для нього пізнавальних і практичних проблем у виразно системі, відповідної освітньо-виховним цілям школи» 2. Т. В. Кудрявцев суть процесу проблемного навчання бачить у висуванні перед учнями дидактичних проблем, у вирішенні й оволодінні учнями узагальненими знаннями та принципами проблемних завдань. Таке розуміння є і в працях Ю. К. Бабанського. Опис технологічного процесу впровадження проблемного навчання на уроках української мови: Розумовий пошук - складний процес. Не всякий пошук пов'язаний з виникненням проблеми. Якщо вчитель дає завдання учням і вказує, як його виконувати, то навіть їх самостійний пошук не буде вирішенням проблеми. Справжня активізація учнів характеризується індивідуальним пошуком. Особисто для мене, мета активізації учнів за допомогою проблемного навчання полягає в тому, щоб підняти рівень розумової діяльності учня і навчати його не окремим операціями у випадковості, стихійно, а системі розумових дій, яка характерна для вирішення нестереотипних завдань, що вимагає застосування творчої розумової діяльності. Адже, головне – «підштовхнути» дітей до роздумів, самостійного пошуку відповідей і прийняття рішень. Лише за таких умов школярі будуть творцями уроку, а значить – і власного життя. А залученню учнів до процесу активного пізнання якнайкраще сприяють проблемні питання, які змушують розмірковувати над навчальним матеріалом. Вважаю, що проблемне викладання визначається як діяльність учителя зі створення системи проблемних ситуацій, викладу навчального матеріалу з його (повним або частковим) поясненням і управління діяльністю учнів, спрямованої на освоєння нових знань - як традиційним шляхом, так і шляхом самостійної підготовки навчальних проблем і їх вирішення. Наприклад, переслідую такі дидактичні цілі для створення проблемних ситуацій у навчальному процесі 1) привернути увагу учня до питання, задачі, навчального матеріалу, викликати в нього пізнавальний інтерес та інші мотиви діяльності; 2) поставити його перед таким пізнавальним утрудненням, продовження якого активізувало б розумову діяльність; 3) допомогти йому визначити в пізнавальній задачі, питанні, завданні основну проблему і намітити план пошуку шляхів виходу з виниклої труднощі; спонукати учня до активної пошукової діяльності; 4) допомогти йому визначити межі актуалізуються раніше засвоєних завдань і вказати напрямок пошуку найбільш раціонального шляху виходу із ситуації утруднення. Так при вивченні теми «Словосполучення» у 8 класі даю дітям завдання» у вигляді інтелектуальної гри «Згоден-не згоден- обґрунтуй!» 1.У запропонованих реченнях немає словосполучень. Хліб теплий, пахучий. Оля зітхнула і замовкла. Мама рук не покладала, а Петрик байдики бив. Бабине літо пройшло. Показалася Біла Церква. 2. Повторюючи частини мови при синтаксичному розборі речень звертаюсь до дітей з проблемним питанням: «Чому вигук - особлива частина мови?» на основі речення Ах,скільки струн в душі дзвенить! Чи має слово ах лексичне значення? Чи можна до нього поставити питання? Чи виступає членом речення? Чи слугує засобом зв’язку? Висновок (роблять учні): це слово не називає предмет. Ознаку, кількість, не віповідає на питання і не є членом речення. Воно не поєднує наявні в реченні слова. Воно виражає почуття, тому ах – вигук 3. Також не є секретом, що дітям важко дається тема про числівник,тому інсценування, у якому грають Іменник, Числівник і Прикметник за цією частиною мови є дуже доречним. "Числівник". Тисяча (звертаючись до прикметника): Мільйон вибачень! Я заберу у вас не більше однієї хвилини. Прикметник (люб'язно): Будь ласка. Слухаю Вас. Тисяча: Допоможіть мені влаштуватися в пропозиції. Мені потрібно трохи, зовсім небагато, тільки б приткнутися де-небудь скраєчку. Прикметник: Чим же я можу вам допомогти? Тисяча: О, адже ви тут - велике слово, напевно, самий головний член речення. Прикметник: На жаль, я не головний член. Я всього лише визначення. Он бачите - саме коротке слово? У ньому всього чотири літери. Але ж це підмет - головний член речення. Тисяча: Так от воно яке, підлягає! .. (Підійшовши до підмета). Здравствуйте! Іменник: Здравствуйте! Мене звуть Іменник. А ваше ім'я? Тисяча: Числівник. У мене до вас прохання: допоможіть мені влаштуватися в реченні. Іменник: Право не знаю, як вам допомогти. Всі вільні місця у нас зайняті. Правду кажучи, адже я навіть не знаю ваших якостей. Тисяча: Навіщо вам якості! У мене є кількість - і цього достатньо. Іменник: Кількість? Що ж, це теж непогано. Знаєте що? Я залишу вас при собі, це буде для вас найкраще місце. Якою частиною мови є слово "тисяча"? Як ви це визначили? Створення проблемної ситуації. Щоб домогтися активної розумової роботи учнів, необхідно викликати в них потребу в знаннях. Потреба в знаннях виникає в тих випадках, коли на шляху учня з'являється перешкоди, труднощі, подолати які без необхідних для цього відомостей він не може. 4. Проблемна ситуація створюється навіть такими простими на перший погляд завданнями, як, наприклад: 1) розберіть за складом числівники двоє, п'ятеро, двохтисячний; 2) чи правильно вживання поєднання «двоє учениць»? 5. Одним з ефективних з прийомів залучення дітей до активної діяльності вважаю лінгвістичний експеримент. Сутність цього прийому полягає в тому, що одні морфологічні форми і синтаксичні конструкції замінюються іншими. Лінгвістичний експеримент допомагає учням переконатися в правильності трактування мовних фактів. Наприклад, поставити поєднання «порядковий числівник + іменник» в родовому, давальному, орудному відмінках. До лінгвістичного експерименту можна вважати і «німий» диктант. На аркуші паперу цифрою написано числівник, поруч намальований предмет. Треба поставити числівник і іменник в певний відмінок. Наприклад, немає 97 (малюнок), до 132 (дерев). 6. Сучасний урок мови не уявляю без новітніх технологій без використання наочності. Це один з ефективних прийомів навчання в українській мові. Зорове сприйняття матеріалу вже саме по собі полегшує його запам'ятовування. Крім того, наочні посібники допомагають організувати пошук, змушують учнів мислити, робити самостійні відкриття. На уроках використовують зорові наочності (таблиці, схеми, картини (малюнки), графічні диктанти,через використання ІКТ, зокрема проектора та комп’ютера. На початку вивчення теми «Складне речення» пропоную дітям мозкову атаку Зробіть синтаксичний розбір речень. Визначте спільні і відмінні риси. Добро і краса житимуть вічно. Краса безсмертна, і добро житиме вічно. Я вірю:добро і краса житимуть вічно. Діти, роблячи розбір та узагальнивши його, доходять до висновку,що тут є речення, які вони ще не вивчали, але з ними хочеться познайомитись. Так учні доходять самостійно до повідомлення нової теми уроку. Також досить часто використовую гру «Спіймай помилку» Саме на уроках повторення у 9 класі з теми «Складнопідрядні речення» Учитель: СПР- це таке речення, у якому прості є незалежними Учні виправляють: Підрядне речення залежить від головного Учитель: Підрядне з’єднується з головним сполучниками підрядності Учні виправляють І сполучними словами Учитель:У СПР на питання відповідає головне речення. Учні виправляють: Підрядне Учитель:Вказівні слова можуть мати підрядні речення. Учні виправляють: Ні, головні Також доречно використовувати завдання дискусійного характеру Хвороба поклала на неї свій відбиток так що Уляну було неможливо пізнати Поставте розділовий знак. Як він впливає на тип підрядного речення 2 Я думкою лину в майбутнє, де пануватимуть добро і злагода. Один учень доводив, що в цьому реченні - підрядне місця, інший - мотивував як означальне. Хто мав рацію? Отже, при проблемному навчанні діяльність вчителя полягає в тому, що він, даючи в необхідних випадках пояснення змісту найскладніших понять, систематично створює проблемні ситуації, повідомляє учням факти і організовує їх навчально-пізнавальну діяльність. На основі аналізу фактів учні самостійно роблять висновки і узагальнення, формулюють (з допомогою вчителя) визначення понять, правила, або самостійно застосовують відомі знання у новій ситуації. При проблемному навчанні вчитель систематично організовує самостійні роботи учнів по засвоєнню нових знань, умінь, повторення закріпленого і відпрацювання навичок. Учні самі видобувають нові знання, у них виробляються навички розумових операцій і дій, розвиваються увага, творча уява, здогадка, формується здатність відкривати нові знання і знаходити нові способи дії шляхом висунення гіпотез та їх обгрунтування. До висунутої проблеми потрібно пред'явити кілька вимог. Якщо хоч одну з них не виконати, проблемна ситуація не буде створена. 1. Проблема повинна бути доступною для розуміння учнів. Якщо до учнів не дійшов зміст завдання, подальша робота над нею марна. Отже, проблема повинна бути сформульована у відомих учням термінах, аби всі чи, принаймні, більшість учнів усвідомили сутність поставленої проблеми та засоби для її вирішення. 2. Другою вимогою є посильність висунутої проблеми. Якщо висунуту проблему більшість учнів не зможе вирішити, доведеться витратити занадто багато часу або вирішувати її самому вчителю; те і інше не дасть належного ефекту. 3. Формулювання проблеми повинна зацікавити учнів. Звичайно, головним у створенні інтересу є математична сторона справи, але вельми істотно підібрати і належне словесне оформлення. Розважальність форми нерідко сприяє успіху вирішення проблеми. 4. Чималу роль грає природність постановки проблеми. Якщо учнів спеціально попередити, що буде зважаться проблемне завдання, це може не викликати у них інтересу при думці, що чекає перехід до більш важкого. Знання вчителем основних вимог до навчальної програми є одним з найважливіших умов успішної постановки проблеми та організації самостійної пізнавальної діяльності учнів. Постановка навчальної проблеми здійснюється в кілька етапів: а) аналіз проблемної ситуації; б) усвідомлення сутності утруднення - бачення проблеми; в) словесна формулювання проблеми. Перший шлях створення проблемної ситуації. Найбільш характерною є проблемна ситуація з «труднощами». В її основі лежить протиріччя між необхідністю виконати практичне завдання вчителя і неможливістю це зробити без сьогоднішнього нового матеріалу. Для виведення учнів з проблемної ситуації вчитель розгортає діалог, спонукає їх до усвідомлення протиріччя і формулювання проблеми. Другий шлях постановки навчальної проблеми на уроці - підвідний діалог. У структуру підвідного діалогу можуть входити і репродуктивні завдання (згадай, виконай вже звичні) і розумові (проаналізуй і порівняй). Відповіддю на останнє питання стане формулювання теми уроку. Третій шлях постановка навчальної проблеми Розглядаючи проблемне навчання як фактор інтелектуального розвитку школярів, я вивчила і проаналізувала психолого-педагогічну та методичну літературу з цікавих для мене питань. У роботі я спиралися на праці Ю. К. Бабанського, П. Я. Гальперіна, Н. А. Менчинська, А. М. Матюшкіна, М. І. Махмутова та інших авторів. А тепер мені хотілося б дати поради учителям, які теж працюють над цією проблемою. Рекомендації вчителю при розробці проблемного уроку. Вчителю рекомендується продумати: 1. Точне визначення обсягу і змісту навчального матеріалу, призначеного для вивчення на уроці. 2. Систематизація навчального матеріалу відповідно до логіки навчального предмета, його структурою, а також у відповідності з принципами дидактики. 3. Розподіл навчального матеріалу на легко засвоювані і тісно між собою пов'язані частини. 4. Засвоєння частин, що супроводжуються контролем і коригуванням результатів засвоєння. 5. Облік індивідуальних темпів засвоєння навчального матеріалу школярами і темпів роботи групи. Виходячи з аналізу літератури, я розкрила суть проблемного навчання, розглянула можливість інтелектуального розвитку в умовах моєї проблеми, його організацію і керівництво в процесі навчання. Рішення навчальної проблеми є результат подолання суперечностей навчального процесу взагалі і основного протиріччя пізнавальної проблеми зокрема, є результат активного розумового процесу, при якому відкидаються невірні гіпотези і вибираються правильні, обґрунтовані. Рішення учнями проблеми, пише польський дидакт В. Оконь, має величезну перевагу перед простим завчанням готової інформації. Перевага полягає в тому, що при вирішенні проблеми учень активно мислить. А це призводить не тільки до міцності і глибини знань, набутих самостійно, але і до найціннішого якості розуму - вміння орієнтуватися в ситуації і самостійно знаходити шляхи вирішення будь-якої проблеми. Список літератури. 1. Бабанський Ю. К. Проблемне навчання як засіб підвищення ефективності навчання школярів. - Ростов-на-Дону, 1970. 2. Богоявленський Д. М., Менчинська Н. А. Психологія засвоєння знань у школе.-М., 1959. 3. Гальперін П.Я. Методи навчання і розумовий розвиток дитини. - М.: Видавництво МГУ, 1985. 4.Дичківський І.М. інноваційні педагогічні технології.-К.:Академвидав.-2004. 5. Крутецкий В. А. Основи педагогічної психології. - М.: Просвещение, 1972. 6. Крутецкий В. А. Психологія навчання і виховання школярів. - М., 1976. 7. Кудрявцев Т. В. Проблемне навчання: витоки, сутність, перспективи. - М.: Знание, 1991. 8.. Махмутов М. І. Організація проблемного навчання в школі. Книга для вчителів. - М.: 9. Наволокова НП.,.Андрєєва В..М.. Практична педагогіка для вчителя Харків. Видавнича група «Основа», 2008. 10.Підласий І.П.Практична педагогіка або три технології.- К.: Видавничий Дім. «Слово».2006. 11.Пометун О., Піроженко .Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.- К.: А.С.К.-2004. 12.. Розвиток учнів у процесі навчання: Під ред. Л. В. Занкова. - М., 1963.

Схожі: