Доброго дня! Шановні колеги, я радо вітаю вас!
Мені випала честь поділитися з вами своїм досвідом.
Вважаю, педагогічне покликання – це не тільки передача знань, умінь і навичок, а й всебічний розвиток здібностей та можливостей учнів, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни. Моя професійна діяльність ґрунтується на верховенстві загальнолюдських цінностей, норм і принципів моралі. При її виконанні я виступаю носієм обов’язків стосовно: учня, батьків, колег, самої себе, суспільства. Досягнення мети виховання та навчання потребує від мене як педагога усвідомлення високих етичних стандартів діяльності і поведінки, принципів істини, добра і досконалості, грамотного поєднання інтересів учня та інтересів держави. Моя головна мета - навчити учнів мислити, займатися самоосвітньою діяльністю, відчувати …
Від часів античності добре відома, здавалося б, дуже проста істина: у розвитку освіти на різних історичних етапах завжди був і нині є ключовою фігурою саме вчитель. На початку ХХІ століття і третього тисячоліття проблема Вчителя набуває особливого значення в контексті нових процесів, що відбуваються в умовах глобалізації та інтеграції освіти. Основна увага загострюється на професійному розвитку вчителя, його самовдосконаленні, рівні його педагогічної майстерності, його вмінні йти в ногу з часом.
Хто сказав, що усі таємниці розкриті
І що розум усе з'ясував і довів?
Меж таланту немає – принаймні в освіті,
Ще існує чимало новітніх шляхів.
І у світі майбутнього знову постане
Розмаїття ідей, неосяжність шляхів –
Ті, хто з гордістю носить ім'я Освітянин,
Презентують освіту прийдешніх часів.
Хто у працю виснажливу втілює думку,
Хто до учнів несе її подих живий,
Той дає їм освіту такого ґатунку,
Що відкриє дорогу до здійснення мрій,
Запорукою тому – талант і натхнення,
Що стає чарівним ледь не кожен урок,
Бо майстри перетворюють сіре будення,
На незвіданий шлях до далеких зірок.
Я хочу збудити у своїх учнів любов до знань, прихильність перед творчістю і несамовите бажання допомогти собі та іншим. Я не хочу підміняти їхні рішення своїми, хай ідуть дорогою випробувань і отримують дійсне задоволення від своїх маленьких перемог.
Урок - це завжди творчість і пошук. І я, викладач, повинна все зробити, щоб сучасний урок російської мови був для дітей цікавим, радісним, щоб розкривав творчий потенціал особистості. Найефективнішим у такому випадку, на мій погляд, є інноваційне навчання, яке забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.
Моє педагогічне кредо: «Вся гордість вчителя в учнях, в зростанні посіяного ним насіння. Щоб бути хорошим викладачем, потрібно любити те, що викладаєш і любити тих, кому викладаєш».
Я переконана, що найсильнішою мотивацією до отримання знань є цікавість, саме тому протягом останніх років працюю над розвитком інтересу до російської мови через впровадження у навчально - виховний процес новітніх інноваційних методик, у виховній роботі намагаюсь популяризувати вивчення російської мови.
Я погоджуюсь з Джаннетт Вос, яка пише: «Як би не називались нові техніки – нейролінгвістичне програмування, інтегроване прискорене навчання, - однак оптимально поєднувати три речі: навчання мусить бути захоплюючим, швидким і наповненими. А ще воно має охоплювати релаксацію, дієвість, стимули, емоції і задоволення».
Упевнена, треба навчити учня літати, а для цього вчитель повинен літати сам - має бути політ духу, думки, творчості й велике-велике серце, сповнене доброти та любові.
Упродовж декількох років я працюю над проблемою «Формування комунікативної компетенції на уроках російської мови». Актуальність даної проблеми, на мій погляд, незаперечна. Сучасний стан міжнародних зв'язків України, вихід її до європейського та світового простору зумовлюють розглядати мову як важливий засіб міжкультурного спілкування. Російська мова як предметна галузь сприяє оволодінню учнями вміннями й навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки в типових сферах і ситуаціях.
У Державному стандарті базової і повної середньої освіти, Програмі для загальноосвітніх навчальних закладів і «Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти» зазначено, що головна мета навчання мови в загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Через змістові лінії реалізується головний методологічний принцип – комунікативність навчання.
Головна мета вивчення російської мови – надати основи знань про мову, що дозволить забезпечити достатньо високий рівень спілкування та грамотного письма, необхідний для успішної індивідуальної та соціальної діяльності, міжкультурного взаєморозуміння.
Так, мовленнєва змістова лінія забезпечує вироблення і вдосконалення умінь і навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі); мовна — засвоєння учнями системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і навичок; соціокультурна – засвоєння національних та загальнолюдських культурних і духовних цінностей, норм, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, націями, сприяють естетичному і морально-етичному розвиткові; діяльнісна (стратегічна) – формування загальнонавчальних умінь і навичок учнів, опанування стратегій, які визначають мовленнєву діяльність. Зазначені змістові лінії у комплексі формують комунікативну компетенцію особистості.
Ідея необхідності всебічного розвитку школяра, його творчого потенціалу дістала відображення в Національній доктрині розвитку освіти.
Упевнена, що успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб кожного значною мірою залежить від його здатності до ефективної комунікації. Засобами пізнання, спілкування людина так чи інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життєдіяльності.
Із вищезазначеного визначаємо завдання: визначити організаційно – педагогічні умови формування комунікативної компетенції на уроках російської мови; провести апробацію технологій, що сприяють формуванню комунікативних навичок; виробити практичні рекомендації щодо впровадження комунікативної методики для професійної підготовки викладачів російської мови, дібрати дидактичні матеріали; провести аналіз результату роботи з формування комунікативної компетенції учнів.
Пошук шляхів вирішення проблеми, на мою думку, пов’язаний з дослідженням комплексу питань, серед яких важливого значення набуває формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів основної школи.
Дослідження комунікативного розвитку особистості з огляду на складність і багатогранність мовленнєвих явищ спирається на здобутки психології, лінгвістики, психолінгвістики, лінгводидактики, соціології, соціолінгвістики та педагогіки.
Психологічний аспект розвитку мовлення висвітлюється у працях М. Жинкіна, Л. Виготського, П. Гальперіна, О. Лурія, А. Маркової. Психолінгвістичний компонент, який ґрунтується на уявленні про структуру мовленнєвої діяльності, різноманітні психофізіологічні механізми породження мовлення, розкривається в дослідженнях Б.Баєва, І.Зимньої, О.Леонтьєва, І.Синиці та ін.
Лінгвістичні передумови формування мовленнєво-комунікативних умінь знаходимо у роботах Л. Булаховського, І. Вихованця, Ф. Гужви, В. Звегінцева, Г. Золотової, Ю. Караулова, Г. Колшанського, Л. Мацько, К. Плиско.
Лінгводидактичні закономірності формування комунікативної компетенції особистості досліджуються О. Біляєвим, М. Вашуленком, Є. Голобородько, В. Добромисловим, В. Капінос, С. Караманом, О. Купаловою, Є. Пассовим.
Упевнена, що розв’язання зазначеної проблеми має науково-практичне значення для подальшої розробки концептуальних положень щодо формування комунікативної компетенції учнів загальноосвітніх шкіл. Численні праці свідчать, що ця проблема належить до пріоритетних у методичній науці.
Дослідивши спеціальну літературу, опрацювавши науково - теоретичні матеріали, зробивши їх критичний аналіз та провівши апробацію технологій, я дійшла до висновку, що діяльнісно – комунікативний підхід є одним з найефективніших методів у формуванні комунікативної компетенції. Він ставить за мету формування в учнів змістового сприйняття та розуміння російської мови, володіння мовним матеріалом для побудови власних висловлювань. Навчання за допомогою цього методу проходить через комунікацію, а урок складається з певного набору комунікативних вправ, виконуючи які, учень може отримати необхідні знання.
На виникнення діяльнісно – комунікативного підходу ( комунікативна методика) і самого терміну «комунікативна компетенція» вплинула концепція мовної компетенції М. Хомського, під якою розуміється «здатність учасника акту спілкування породжувати граматично правильні структури»7.
Термін «комунікація» означає спілкування, передачу інформації від людини до людини в процесі діяльності. Предметом спілкування є взаємовідносини співрозмовників, мета спілкування — вирішення задач, які пов'язані зі взаємовідносинами, а продуктом спілкування є інтерпретація інформації.
Один з провідних засновників комунікативної методики навчання Є.І. Пассов підкреслював, що «наше навчання має бути організовано так, щоб по основних своїм якостям, рисам воно було подібно до процесу спілкування»8.
З власного досвіду можу сказати, що навчання за допомогою комунікативної методики вимагає використання на уроках різноманітних видів діяльності, у процесі яких учні працюють у парах або групах, використовуючи весь накопичений лінгвістичний потенціал у процесі вирішення завдань, які сприяють розвитку мовлення та мислення на уроках російської мови.
Перевага надається мовленню, читанню, письму, аудіюванню. План та мета кожного конкретного уроку відображають специфічні аспекти комунікативної компетенції відповідно до потреб учнів та рівня їх підготовки.
Оволодіти мовою – означає вміти розмовляти цією мовою. Виходячи з досвіду своєї роботи, можу зазначити, що комунікативна методика сприяє досягненню цієї мети. Вона спрямована на те, щоб сформувати в учнів різні види компетенції: мовну компетенцію, соціолінгвістичну компетенцію, дискурсивну компетенцію, стратегічну компетенцію, соціально-культурну компетенцію, соціальну компетенцію — здібність та готовність до спілкування з іншими.
Безперечно, найефективнішими шляхами реалізації комунікативного підходу до вивчення російської мови є застосування інтерактивних методів.
Впроваджуючи інтерактивні методи навчання, я формую у своїх учнів культуру дискусії. Вони виробляють вміння приймати спільні рішення, покращують уміння спілкуватись, доповідати. Під час апробації та впровадження якісно змінився рівень сприйняття учнями російської мови - він набув особистісного сенсу. Замість "вивчити", "запам'ятати" основними стали поняття "обдумати" та "застосувати".
Інтерактивні методи навчання дозволяють мені залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем, дають можливість дітям взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, учні вчаться використовувати й осмислювати власний досвід. Все це сприяє формуванню навичок співпраці в колективі, вихованню поваги до однолітків.
Проте, у впровадженні інтерактивних методів є низка типових проблем, з якими я зіткнулася на етапі апробації. Головною проблемою можу визначити те, що учень часто не має власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має у класі авторитет у цьому предметі" тощо.
Для вирішення виниклих труднощів я почала навчати учнів співпрацювати (а саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті), слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Вчила у процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. Коли лідери у малих групах намагалися «тягнути» групу, більш слабкі учні відразу ж ставали пасивними, у цьому випадку я швидко змінювала склад груп.
При спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів виниклі проблеми поступово були розв’язані.
На мій погляд, першим кроком на шляху організації комунікативного навчання на уроках російської мови має бути створення доброзичливої атмосфери та умов, які б сприяли спілкуванню учнів.
Процес навчання всіх видах мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, мовлення, письма) має бути спрямований на спілкування учнів між собою.
Так, під час читання та аудіювання комунікативна методика передбачає сприйняття матеріалу за допомогою трьох форм організації рецептивної діяльності учнів: передтекстовий етап (передування слуховому сприйняттю або читанню тексту); текстовий етап (навчальна діяльність в процесі прослуховування та читання); післятекстовий етап (навчальна діяльність, яка відбувається за слуховим сприйняттям або читанням).
Письмо та письмове мовлення в комунікативній методиці необхідно розглядати як процес, протягом якого учні тренуються в розмірковуванні, плануванні, висловлюванні думок, редагуванні та виправленні власного тексту.
Як показала практика, найбільш ефективними при цьому є такі вправи: написання коротких повідомлень та порад, описів, колективне складання листів, обмін листами тощо.
Я рекомендую для виконання вищезазначених завдань складати та пропонувати учням логіко-синтаксичні схеми, інтелект – карти, різноманітні опори (змістовні, вербальні, ілюстративні, схематичні тощо).
Використовуючи на своїх уроках опорні схеми та інтелект – карти досить – таки довгий час, можу зазначити, що правильно підібрана опора допомагає учням зі слабкою підготовкою працювати більш продуктивно, швидше зрозуміти призначення та зміст навчального матеріалу, прискорює формування комунікативних навичок.
Під час навчання говоріння як виду мовленнєвої діяльності, на мою думку, краще використовувати такі засоби: підготовлене або ситуативне висловлювання з теми, спілкування в рамках визначеного контексту, редагування текстів, стаття в стінгазету, доповідь, складання діалогу з окремих реплік, доповнення та завершення діалогу, покрокове складання діалогу тощо.
Навчання усного та писемного мовлення у методиці здавна називається розвитком зв'язного мовлення. Впевнена ,що при цьому під зв'язною промовою розуміється і процес, мовна діяльність, і певний результат акту комунікації, тобто розгорнуту відповідь учня за матеріалом навчальної дисципліни, усне і письмове викладання тексту, тобто певний мовленнєвий твір, текст. При цьому кожний з позначених в програмі мовленнєвих творів виступає і як предмет навчання (тобто те, чого навчають спеціально), і як засіб, за допомогою якого формуються і розвиваються комунікативні вміння. Так, навчаючи будувати текст типу міркування-докази, я допомагаю своїм учням усвідомити особливості цього типу тексту, оволодіти певними вміннями, і разом з тим вся ця робота служить засобом розвитку комунікативних умінь, комунікативних здібностей.
Саме тому, на мою думку, велике значення мають чітке усвідомлення змісту роботи з розвитку зв'язного мовлення, її послідовності і оптимальний, відповідний завданням відбір методів і засобів навчання.
Особливе місце я відводжу методу рольової гри. Навчання монологічного та діалогічного мовлення здійснюється при використанні власно комунікативних та умовно – мовленнєвих вправ.
Хочу зазначити, що формування комунікативних навичок учнів здійснюється не тільки на навчальних заняттях. Велику роль відіграє в цьому самонавчання, а саме використання інформації поза межами уроків. Учень має можливість використовувати ресурси Інтернету, періодичні видання (газети, журнали) та інші засоби інформації.
Упевнена, що використання комунікативної методики навчання на уроках дає широкі можливості для вдосконалення мовленнєвих навичок. Від учителя ця методика вимагає використання всіх своїх творчих здібностей та професійних навичок. Л.М. Толстой писав: «Чим легше вчителю навчати, тим складніше учням навчатися. Чим складніше вчителю, тим легше учням».
Вміння спілкуватися не дається дітям просто так, мови треба навчати.
У своїй викладацькій діяльності на початковому етапі дослідження я зіткнулася з такою трудністю: діти легко орієнтувалися в тексті, чудово аналізували його, але коли справа доходила до установки на певну мовну ситуацію або створення на базі елементів тексту власних текстів, учні демонстрували невміння розкривати повною мірою основну думку, їм було важко відібрати потрібний для висловлювання матеріал і систематизувати його, спостерігалися порушення послідовності у викладі думки, був відсутній зв'язок між частинами висловлювання, композиційні частини були неспівмірні. Підтримання бесіди з однокласниками коштувало школярам колосальних зусиль.
Окреслена проблема мала вихід на апробацію цілого ряду технологій, які є складовими при реалізації комунікативної методики. Вони засновані на дотриманні комунікативно-мовленнєвого принципу розвитку мовлення учнів.
У своїй діяльності я стала дотримуватися комплексного підходу до розвитку комунікативної компетенції дітей, який передбачає вирішення одночасно кількох мовних завдань при організації спеціально створених для цього мовних ситуацій.
Почала урізноманітнювати форми проведення уроків. Більше уваги зараз приділяю нестандартним урокам комунікативної спрямованості: урок – дискусія, урок – прес – конференція, театралізований урок, урок – презентація, урок – КВН, інтегрований урок тощо.
Дискусія дозволяє мені виявити позицію всіх членів колективу щодо проблеми обговорення. Обговорюємо заплановані питання або імпровізовані теми. Для досягнення найбільшої ефективності намагаюсь зробити дискусію відвертою (створюю атмосферу довіри та взаємоповаги).
Упевнена, що цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Вони залучаються до живого, емоційного спілкування і цим сприяють униканню формалізму в своїх знаннях. Учні також вчаться висловлювати свою думку, обґрунтовувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, виявляти в них слабкі місця, відбувається також процес формування переконань.
Погодьтесь, щоб брати участь у діалозі, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-дискусії змушує учнів ще й опрацьовувати додаткову літературу.
У процесі підготовки до дискусії клас завжди поділяю на групи (табори), які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному таборі мають бути різні "спеціалісти". Вони ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти, щоб захистити свою точку зору. Кожна група готує таке питання, на яке довелося б шукати нові докази для захисту своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, у діалог вступають спеціалісти з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки.
Уроки – КВН провожу з метою повторення й узагальнення матеріалу після вивчення теми.
З власного досвіду хочу зазначити, що уроки - КВН - це заняття, на яких навчання стає цікавим і захоплюючим процесом, який поглинає думки і почуття всіх. Вони цінні як засіб для формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї значимості.
Інтегровані уроки, на мою думку, мають ту особливість, що на них максимально можна реалізувати міжпредметні зв'язки. Найбільші труднощі в їх проведенні, на мій погляд, - організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспектами є світоглядний, історичний, фактологічний, кібернетичний, психологічний, соціальний тощо.
Хочу підкреслити, що завдання інтегрування - створити цілісне уявлення про об'єкт вивчення, отже, сформувати систему знань в учнів.
Дуже подобаються моїм учням театралізовані уроки. Під час підготовки таких уроків навіть робота над сценарієм та виготовленням елементів костюмів стають результатом колективної діяльності вчителя й учнів. Тут, так само як під час самого театралізованого уроку, складається демократичний тип відносин, коли я передаю учням не тільки знання, а й свій життєвий досвід, розкриваюсь перед ними як особистість. Наповнення сценарію фактичним матеріалом і його реалізація під час театралізованого уроку вимагають від школярів серйозних зусиль у роботі з підручником, першоджерелом, науково-популярною літературою, вивченні відповідних відомостей тощо.
Все це у кінцевому рахунку викликає у школярів інтерес до занять. Розвивається також образне мислення, фантазія та уява учнів.
Разом з нестандартними уроками впроваджую в процес навчання проектну методику, мотивувала дітей до проведення проектної роботи. Залучаю учнів до використання Інтернет – ресурсів, на уроках використовую ІКТ.
Використовую наступні інтерактивні методи: імітаційний тренінг, розігрування ролей (інсценівка), ігрове проектування, дидактична гра, мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи – учусь, ажурна пилка тощо.
Під час проведення рольової гри мої учні мають змогу визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри». У школярів з'являється бажання постійно підвищувати свій рівень знань, вдосконалювати мовні навички – тільки так вони з успіхом впораються із запропонованою роллю.
Дидактичні ігри є ефективним засобом активізації навчальної діяльності школярів.
Метод незакінчених речень допомагає мені залучати учнів до аналізу та обговорення важливих актуальних питань. Суть цього методу полягає у висловленні власних думок та ідей. За допомогою методу "Мозкового штурму" я маю змогу організувати колективне обговорення. Це, на мій погляд, своєрідний пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень по конкретній темі. Метод "Мікрофон" надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Велику користь, на мою думку, приносить і використання методу під назвою "Ажурна пилка". Він дозволяє школярам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати один одному (вчитися навчаючи).
Хочу зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів.
Як вагомий аргумент на користь впровадження інтерактивних методів хочу навести наступну словесну конструкцію:
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок.
Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.
Разом з використанням новітніх технологій у своїй педагогічній діяльності я також завжди популяризую та стимулюю школярів до вивчення російської мови.
Мої учні завжди виступають ініціаторами організації та проведення Тижня російської мови. Діти із задоволенням розробляють сценарії, готують тематичні виставки, електронні презентації, проводять різноманітні вікторини та конкурси знавців мови. З наснагою приймають участь у предметних, виховних та тематичних заходах. Наприклад:
Свято, присвячене Дню європейських мов
Електронна презентація «Використання інтелект – карт»
Конкурс творів з російської мови «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова»
Виставка учнівських малюнків "Мова - наша зброя "
Конкурс знавців російської мови «Розумники й розумниці»
Пізнавально-розважальний позакласний захід для учнів молодшої школи «По сторінкам чарівних казок» та ін.
Багато сил та енергії я віддаю своїй роботі. Досліджую інноваційні методики, впроваджую інформаційно – комунікативні технології у навчання.
В 2011р. зацікавилась програмою Intel «Навчання для майбутнього», пройшла підготовку за новітніми інтерактивними методиками та отримала сертифікат. Використовую Intel у навчанні, це уможливлює кращу підготовку школярів, розвиток навичок, необхідних для успішної адаптації у суспільстві, вибору професії, вміння співпрацювати з іншими людьми, щоб бути успішними зараз та у дорослому житті в умовах економіки знань ХХІ століття.
Вважаю, що справжній вчитель завжди повинен самовдосконалюватись, підвищувати рівень педагогічної майстерності, тому намагаюсь вивчати досвід колег та ділюся власним досвідом роботи. Маю публікації матеріалів на сайті «Методичний портал».
В 2011р. стала переможцем районного етапу конкурсу «Творча юнь Донбасу» в номінації «Мій наставник» (розробка уроку – презентації з російської мови), також приймала участь у Всеукраїнському конкурсі до Дня європейських мов.
У січні 2012р. була науковим керівником Малик А., яка приймала участь у І етапі Всеукраїнського конкурсу – захисту науково – дослідницьких робіт учнів – членів МАН України. Досліджувалися питання функціонування прецедентних текстів у друкованих ЗМІ. Учениця добре захистила роботу та посіла ІІ місце.
Мої учні завжди беруть участь у різноманітних конкурсах :
«Медвежонок»
«Дитина читає – країна процвітає»
«Олімпус»
Інтернет – олімпіада тощо
Школярі завжди демонструють гарні результати.
Маю подяку за сумлінну працю та вагомий внесок у справу навчання і виховання підростаючого покоління.
|