З давніх- давен люди піднімали голову, спрямовуючи свій погляд на зоряне небо. Он Велика Ведмедиця, он Чумацький шлях, а он полетіла в небесній глибині комета


Скачати 145.04 Kb.
НазваЗ давніх- давен люди піднімали голову, спрямовуючи свій погляд на зоряне небо. Он Велика Ведмедиця, он Чумацький шлях, а он полетіла в небесній глибині комета
Дата10.11.2013
Розмір145.04 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Інформатика > Документи
(Звучать фанфари( фонограма1). На сцену виходять ведучі)

Бикова Аероніка: З давніх- давен люди піднімали голову, спрямовуючи свій погляд на зоряне небо. Он Велика Ведмедиця, он Чумацький шлях, а он полетіла в небесній глибині комета, вітаючи нас вогненним хвостом. 

Аландаренко Костя: А он загорілася нова зірочка. Вона така маленька, несмілива ще… У народі кажуть: «Загорілися на небі зірочки, то в родинах з’явилися діточки». 
Калініченко Богдан: Так! Саме народження дитини віщують зорі.  У 199___ році у родинах щасливих глеващан з’явилися маленькі хлопчики і дівчатка. 

Папченко Діана: А час плине швидко. Ось уже і рік 2012... Маленькі зірочки перетворились у яскраві і прекрасні зорі… 
(Починає звучати мелодія пісні (фонограма 2) «Рідна мати моя». На сцені з’являються батьки з вишитими рушниками, читають вірші )
Ще недавно дітками малими
Були наші доньки і сини.
Мріяли тоді ми щогодини,
Щоби швидше підросли вони.

Поступово діти підростали,
Стали нам, батькам, допомагать.
То помили посуд, то попрали,
То з собачкою ходили погулять…

Ми учили їх любить природу,
Знати все про світ, в який ідуть.
Вірили у те, що, коли виростуть,
Нас, батьків, вони не підведуть.

До науки тяга була змалку,
Казочки читали дітям ми.
Ноутбук, комп’ютер і «стрілялку»
Все опанувать і ми змогли.

А у 2001 школа їх зустріла.
Першокласниками стали всі.
Швидко так дитинство пролетіло..
І сьогодні вже вони – випускники.

Зупинись, миттєвість промениста!
Зупинись! Погляньте всі на них!
Б’ються в унісон і урочисто
Двадцять дев’ять сердечок молодих!
(Батьки піднімають вгору рушники, під якими будуть виходити випускники. Починає звучати мелодія пісні (фонограма 3) «Наша шкільна країна», виходять випускники)

Бикова Вероніка: (не виходячи) Зустрічаймо наших випускників та їхню класну маму – Цибенко Віру Михайлівну.
Калініченко Богдан: (не виходячи)

Клас оцей неординарний

Він у школі легендарний

Про цей клас можна сказати -

Вміють учні працювати.
Аландаренко Костя: (не виходячи)

Клас цей - скриня діамантів:

Скільки в ньому є талантів…

І поетів, і співаків,

І спортсменів, і диваків…
Папченко Діана:(не виходячи)

Є майбутні тут юристи,

Є банкіри і економісти,

Модельєри й танцюристи.
( Випускники займають свої місця, ведучі-випускники виходять на сцену. Виконують пісню ( фонограма 4) «Ми уже випускники» - уся пісня )

Горбаченко Віктор: Невже це дійсно сталося? Скільки мріялося про цей вечір, про завтрашню свободу, а тепер не віриться.

Корчевська Таня: І так чомусь сумно... і тривожно. Як складеться наше життя далі?

Бордюг Таня: У школі все простіше — уроки, атестації і заповітна мрія - атестат.

Сидорка Діма: До речі, а де мій атестат адже це проїзний квиток з Країни дитинства в Країну Юності. Нам треба пильнувати, щоб не дай бог ніде не загубити його на нашому вокзалі прощання.

Кішлар Свєта: Та ти що, ми стільки років трудилися, щоб його нарешті отримати, а тобі в голову такі страшні думки лізуть. І не думай про таке..

Бордюг Таня:

А час летить від вечора до рання —

В минуле вже немає вороття.

Наш поїзд мчить із станції «Навчання»

На станцію «Дорослого життя».

Нефедова Оля:

А щоб нам на шляху не червоніти,

І мати для проїзду документ,

Нам незабаром атестати вручать —

Найголовніший проїзний білет!
Сільченко Аліна: Почекайте! У нас іще є час, та й не можна нам просто так зникнути і все.

Ткач Віка: Чому?

Чемер Таня : Як відомо, прощаючись, перед тим, як закрити двері школи за собою, ми повинні залишити що-небудь напам’ять.

Шидловська Саша: Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?

Бордюг Таня: Красиво…, але цього замало, вони ж зів'януть.

Сидорка Діма: А може, хороші слова подяки?

Корчевська Таня : Уже краще, проте вони швидко забудуться…

Ємець Назар: А я знаю що … Фотографії!

Кішлар Свєта: Але ж вони мовчать!

Ігнатенко М.: Придумав! Ми можемо спробувати зняти фільм про нас, наші шкільні роки, а в ньому...

Сільченко Аліна: А в ньому будуть і квіти, і пісні, і

Ткач В.: І найтепліші слова вдячності…

Нефедова Оля: А іще наші обличчя..

Бордюг Таня: Прекрасно! А назвемо ми його: «Прощання з дитинством»

Ємець Назар: Ні, нічого не вийде у нас! Ви уявляєте - ф і л ь м ….

Кішлар Свєта: Чому не вийде, Назаре? Давай спробуємо!

Алексєєва Ліка : Мабуть-таки, не вийде…. Це ж сценарій треба? А режисура? А спонсори? А декорації? Ні, не вийде!

Бордюг Таня: Усе у нас вийде! Що ж ми даремно вчилися стільки років у Глевахівській школі?

Сценарист Корчевська Таня (з довгою шпаргалкою): Твори писати вчились? А шпаргалки теж нівроку виходило? Отже, і сценарій напишемо!

Режисер Бордюг Таня (з рупором): Скільки вечорів провели за 11 років? А режисерами бути не зможемо?!

Художник Цесаренко Марина (з великим олівцем): Малювати вчилися? Призові місця в області займали, от і декорації намалюємо.

Мринська А.: А спонсори? Де ви їх візьмете, а?

Сценарист Корчевська Таня ( розмахуючи довгою шпаргалкою): Та всі ці роки нашими вірними спонсорами були наші батьки. Невже ж вони підведуть нас у такий святковий день та ще з таким грандіозним проектом! (звертається до батьків) Ну, що , наші любі татусі та мамулі, гроші іще залишилися у гаманцях? (відповіді батьків) А чого так тихенько? Знімаємо фільм? ( звертається до однокласників) Ну ось і спонсори знайшлися…

Сидорка Діма : А актори?

Разом: Усі ми!

Таня Бордюг: От бачите, як усе просто. У головних ролях фільму «Прощання з дитинством» ми — випускники 2012 року, а Ви, наші любі учителі, батьки, родичі і друзі, Ви всі проводжаєте нас.

Корчевська Таня: Це вам ми усміхаємося, обіцяемо повернутися, дзвонити, писати…

Кішлар Свєта: І неодмінно сумувати за вами!

Корчевська Таня: Добре! Досить балачок! Час не стоїть! Приготувались! Пішли титри!

(хлопці розгортають надпис: «Художньо-музичний, фантастичний фільм «Прощання з дитинством»)

(Звучить пісня ( фонограма 5) « Прощавай моє дитинство». Випускники сходять зі сцени. )

Бордюг Таня: Пригадаємо, з чого все починалося?

Корчевська Таня: Дубль 1, серія 1: «Перший раз у перший клас».

(Виходять Шидловська с., Сільченко А., Кішлар С. та Бадрук Ю.)

Шидловська С.: Друзі, а що відрізняє першокласника від усіх школярів?

Сільченко Аліна: Маленький зріст і великий портфель.

Кішлар Свєта : Один учень і родичів куча.

Бадрук Ю.: Радісна посмішка і беззубий рот.

Разом:

Сльози сипляться дощем,

Значить, в школу ми ідем!


Звучить дитяча музика (фонограма № 6). На подвір’я вибігає ватага дітлахів.


Дівчинка 1.

Здрастуй, школо, ми – майбутнє твоє.


Хлопчик 1.

А я в перший клас не дуже хочу йти…

Та хочеш-не хочеш, а мусиш.

Підеш-не підеш – заставлять.

Штанці нові одягнуть і в школу відправлять.


Хлопчик 2.

Щодня треба буде митися,

Щодня гребінцем чуба дерти

І торбу книжок на плечах

До школи і зі школи перти.


Хлопчик 3.

У класі не крикнути, ані свиснути,

А вийдеш – мусиш вернутися.

Від такого життя на прив’язі

Розуму можна позбутися.


Дівчинка 2.

Та не переживай так. Мені бабуся розповідала, Що школа – це чудовий

світ. Я ще не ходила до школи, а вже її так люблю, як ото наші випускники.


(Лунає мелодія (фонограма 7), виходить Корчевська Таня та Постернак М.)

Женя: Тань, а пам’ятаєш, ми теж були такими… А наше перше знайомство…
Таня: Ей, слухай, як тебе звуть? 
Женя: Скрипачук Женя… 
Таня: А ти з ким сидиш? 
Женя: Не знаю. 
Таня: Будеш сидіти біля мене (силоміць садить його на стілець) 
Женя: А тьотя не лаятиме? 
Таня: Не тьотя, а учителька. 
Женя: Як же вона буде нас учити, як сама нічого не знає. 
Таня: Думаєш ? 
Женя: Ти що, сама не бачиш, вона весь час у дітей питає. 
Таня: А мене Танюшкою звуть. Запам’ятаєш?
Женя: Звичайно, мою кішку теж так величають. 
Таня: Сам ти кішка. 
Женя.: Кішка – то тьотя, а я дядя. Не дражнись, а то тьоті вчительці розкажу. 
Таня: То ти ще й ябеда? Знаєш, а ми в садочку таким носи квасили. (дівчинка замахується, а хлопчик плаче)  Ну, добре, не плач, я тобі цукерку дам. 
Женя: Не хочу (відвертається від дівчинки). 
Таня: Годі, давай миритися. 
Женя: То давай зразу цукерку. 
Таня : О, здається й урок закінчився. 
Женя: От добре, а завтра знов приходити? 
Таня : І завтра, і післязавтра, і ще 11 років. А тебе вдома не попередили? 
Женя: Так довго вчитися. А коли ж жити? (хапає портфель, зривається бігти) 
Таня: Почекай, а портфель? 
Женя: Я взяв (показує). 
Таня: А мій портфель? Тепер ти завжди будеш його носити. 
Женя: А цукерку? 
Таня: А цукерку ми порівну поділимо (взявшись за руки, виходять). 

( Виходять Бордюг Т., Сидорка Д., Кішлар С. з букетами квітів )

Бордюг Таня : Якими смішними і безпорадними ми були!

Кішлар Свєта: А скільки безглуздих запитань сипалося на голови наших перших учителів – Спасовської Фросини Іванівни, Білько Наталії Олексіївни, Дерлеменко Галини Омелянівни, Гнатюк Олени Анатоліївни, Заєць Алли Володимирівни.

Сидорка Діма: І для всіх у них була щира посмішка, добре слово. А сьогодні, дорогі наші перші вчителі, прийміть наш низький уклін , щирі посмішки й наші квіти вам.

(Підходять до перших учителів і вручають букети)

Пісня 8 «Когда уйдем со школьного двора»(1 куплет + приспів)
Кішлар Свєта: А далі? Що ж було далі?

Бордюг Таня: А далі — знову школа. І йшли роки...

Корчевська: Хвилиночку! Знімаємо наступний дубль! Дубль 1, серія 2: «Промчали роки...»

Сільченко Аліна: Пам'ятаєте, у дитячому мультфільмі мамонтенятко шукало маму і не могло знайти. А нам так пощастило в житті! У нас мам — три!

Бордюг Таня: Одна — рідна, та, що дала нам життя, друга — теж рідна, та, що навчила нас рахувати і писати, а третя - вела нас з 5-го по 11 -ий клас шкільним марафоном.

Корчевська Таня: Ви вже зрозуміли, про кого мова? Про наших класних керівників – Цибенко Віру Михайлівну, Славну Наталію Віталіївну, Комісаренко Людмилу Михайлівну.

Нефедова Оля: Пропоную занотувати до тлумачного словника: (вдає вигляд, що читає) «словосполучення класний керівник утворилось від вияву найвищої якості — клас! І означає найвищий ступінь учительської душевності і майстерності».

Корчевська Таня : Це ж геніально! Наступну серію так і назвемо: «Класний керівник від слова «клас!» . Поїхали ! Серія 3 . Дубль 1.

Нефедова О. : Любі наші! Шановні наші класні мами, Віро Михайлівно, Наталіє Віталіївно, Людмило Михайлівно та Інно Костянтинівно!

Хороших слів сказали ви немало.

Ще більше добрих справ зробили ви,

Ви нам свою любов подарували,

Ми стали вам мов рідними дітьми.
Ємець Назар:

А ми... Ми вам нелегко діставались,

Тікали із уроків, пустували,

Тож сили, що потратили на нас,

Дозвольте зараз вам компенсувать.
( Виносять на підносі горщик каші, мед , пряники)

Хвоя Марина:

Щоб себе ви з кожним днем

Почували краще,

В подарунок вам даємо

У горщиках кашу.
Горбаченко Віктор:

З нами вам було не мед, —

Хто з дітей не ледар?

Тож до каші додаємо

Цілу ложку меду.
Туровська Тетяна:

А щоб ви усе ж за нами

Сумували трохи,

То у кашу ми поклали

Ще й півложки дьогтю.
Нефдова Оля:

Щирим серцем в знак любові

Ще додати мушу:

Оці пряники медові

Підсолодять душу.
( Хлопці вручають горщик з пряниками та квіти )

Пісня 9 «Класний керівник» - уся пісня.
Бадрук Юля.:

Промчали роки.

Від землі у нас сила,

Земля зростила дочок і синів.

А школа всіх нас мудрості навчила,

Терпіння й доброти від учителів.

Мринська Аня:

Усі знання одержали важливі,

Що всім згодяться потім на землі.

За те, що добрі ви були і терпеливі, —
Разом:

Спасибі, дорогі учителі!
Мамедова Сабіна:

За труд важкий, за недоспані ночі,

Вклоняємося низько до землі.

За лагідні, усміхненії очі —

Разом:

Спасибі, дорогі учителі!
Ігнатенко Марія:

За вашу ласку, чуйність і турботу,

За те, що підняли нас на крилі.

За повсякденну копітку роботу —

Разом:

Спасибі, дорогі учителі!
Чемер Таня:

Ми любимо вас і поважаєм щиро,

Хоч допікали, як були малі.

Бажаємо здоров'я вам і миру!
Разом:

Спасибі, дорогі учителі!
Пісня 10 «Прощавай, рідна школо» - Демчук Василь, випускники підспівують
Бордюг Таня: Почекайте, щось наш серіал виходить занадто серйозним !

Корчевська Таня: Ми ж забули, далі за сценарієм « Рекламна пауза» . Отже, дубль 1

« Рекламна пауза».


Виходять 4 учні. Тримають емблеми.


Калініченко Роман:

Любі випускники, вступайте до педагогічного вузу! Матимете зіпсовані нерви, поганий зір, мозолі на язиці та на пальцях. І якнайвищу нагороду – інфаркт.


Калініченко Богдан:

Ні, вступайте до медичного вузу! Матимете усі шанси отримати алергію від формаліну, легкі тілесні ушкодження від пацієнтів, а під час епідемії всі інфекційні хвороби – ваші.


Аландаренко Костя:

Не слухайте ви їх, вступайте до аграрного вузу! Матимете свою гусочку, курочку, своє молочко і сметанку, власну картоплю, моркву, горох і квасолю, а також власні мозолі і радикуліт.


Смірнов Саша:.

Однозначно, вступайте до юридичного вузу. Матимете всі шанси отримати персональний мобільний телефон, персональний комп’ютер, персональний лімузин, а згодом і персонально по шиї.


Разом всі:

Ось тепер як не крутіть,

А навчатись у вузи йдіть…

Постернак М.: А що там далі у сценарії?

Цесаренко Марина: А далі серія, батькам присвячена.

Бордюг Таня: Приготувалися! Камера! Світло! Поїхали!

Корчевська Таня: Серія 4, дубль 1 - «Завжди з нами тато й мама».
Хвоя Марина:

У житті ще буде іспитів багато —

Ми їх складемо, буде все гаразд!

То чого ж ви зажурились, мамо й тату?

Це ж наша зрілість вже прийшла до нас!
Корчевська Таня:



Мамо, мамочко, посидь зі мною,
Хай та казка ще примариться мені,
Як колись, давно, була малою
Й засинала під твої пісні.
Мамо, мамочко та ти ж така красива,
Ти ж у мене лагідна така.
І моє волосся кучеряве
Ніжно пестила твоя рука.

Це ж було, а може, і приснилось,
А якщо було, то так давно
Кажеш ти, що я чужа зробилась,
Що мені до тебе все одно.
Не вбивай холодними словами
Та посидь зі мною і помовч,
Так просто притулитися до мами
І заплакати у неї на плечі.
Не залишай мене, матусю,
Коли у серці біль щемить.
Коли сльозами враз заллюся,
І радість щезне, відлетить.
Не залишай як, сил не маю
Молитись з вірою тобі,
Коли надія покидає
І залишають у журбі.
Але ще більше тебе прошу:
Не залишай мене тоді,
Коли тяжку ти знімеш ношу
І щастя з’явиться в житті.




Хвоя Марина:

Рідна матусю! В далеку дорогу

Діти твої вирушають сьогодні.

Дай нам на щастя свою настанову,

Усмішки сяйво і теплі долоні!
( Виходять батьки )
Дитино моя, не забудь ту домівку,

Де в радості з батьком зростили тебе,

Кохали, плекали, як ніжную квітку,

Хай Ангел хранитель тебе вбереже
І де б не була ти , в якій стороні,

Дорогу додому неси ти в собі.

Батьки своїх діток завжди будуть ждать

Хоч їм і настала пора відлітать.
А тепер, як велить народний звичай, ми хочемо благословити Вас у далеку життєву дорогу!
( Дві мами обходять по кругу з різних боків дітей, посіваючи їх, а третя читає вірш-побажання)

Дорогі наші діточки!

Сиплемо на вас жито,

щоб добре було вам жити,

Сиплемо ще й овес,

щоб вами пишався рід наш увесь.

Ще й хміль і квіти, щоб ви були

 щасливі, наші діти.

Будьте ж багаті, як земля,

а щасливі, як весна.

Частіше прилітайте до шкільного

і батьківського гнізда.

З усього вам щасти: із роси, із води.
Щоб з толком та до пуття

ви прожили своє життя.
Батьки під мелодію 11 «Летите, голуби, летите» випускають голубів.
(Бондаренко О.Ю. виконує пісню 12 «Батьки мої»)

(Виходить Корчевська Т. та Бордюг Т.)
Корчевська Т.: Що ж підходимо до фінальної серії…
Бордюг Т.: А як же ми її назвемо?
Нефедова О.: А дуже просто… « Атестат – твоїй праці лавровий вінець»…
Алексєєва Ліка: Ось ми фільм знімали, знімали, слова подяки говорили, говорили, а про директора та гостей і забули…
Бордюг Т.: Чому забули? Ні, це фішка така, ну…. задум режиссера… розумієш…
Сільченко А.: Ти запитай он у наших хлопців, які частенько бували у кабінеті Євгенії Сергіївни, чи скоро вони забудуть «теплі» розмови «по душах» із нею?

Мринська Анна: Та, мабуть, не скоро, бо

Євгенія Сергіївна у школі фігура центральна
Як кажуть в народі — всьому голова!
Директор на місці — то й школа у шані
І як вона скерує — так і підуть діла!
Бордюг Т.:

Тож прийміть, Євгеніє Сергіївно, особливе вітання
Вітаємо Вас із різних боків,
Бо ви і учитель, господар і нянька
Як педколективу, так і для учнів та їхніх батьків.
(Вручають букет квітів)

Бордюг Т.:

Настає врочиста мить!
Має бути тихо, як ніколи.
Щоб гостей представить

Та атестати вам вручить,
Слово має директор нашої школи.
(Директор знайомить присутніх із гостями, надає їм слово, проводить церемонію вручення атестатів)

Мамедова Сабіна:

Як птах, шкільні промчали роки, 
Їх будем згадувать стократ. 
Старанно вивчив всі уроки — 
Тобі вручили атестат...
Кішлар Свєта:

Ти заслужив його по праву, 
Та це початок лиш путі — 
Трудом прослав свою державу, 
Щоб спільній послужить меті.
Цесаренко Марина:

Десь успіх є, а десь невдачі, 
Бо радість ця часто не сама, 
Й не раз натрапиш на задачі, 
Яких в підручнику нема.

Корчевська Таня:

І в справах тих, що їх вершити 
Ти будеш, роблячи буття, 
Не класний вже ласкавий вчитель — 
Атестуватиме життя.
Бордюг Таня:

Як світле золото росинки, 
Що скрашує весняний сад, 
Лягають вищі хай оцінки 
У твій життєвий атестат.

Корчевська Т.: А далі ідуть титри, імена акторів і назва кіностудії.

Бордюг Т.: Але нам уже не до них. Шлагбаум відкритий...

Мамедова Сабіна:

Ми переходимо кордон

З дитинства в світ новий.

Чекайте пошту, телефон,

І зустрічей чудових.
Сидорка Діма:

Ми ще повернемось не раз —

І в радості, і у печалі —
Всі: А нині — всім у добрий час —

Прощання на вокзалі!
Звучить гудок паровоза ( фонограма 13)

Випускники виконують пісню 14 « Голубой вагон », сходячи зі східців, випускають повітряні кульки.





Схожі:

В ідділ освіти Долинської райдержадміністрації Долинська ЗШ №1
З давніх-давен людина мріяла здійнятися в небо й вільним птахом політати над хмарами. І це їй вдалося. Спочатку на повітряній кулі....
6. Поняття функції та етапи соціологічних досліджень
Знання про суспільство ведуть свій відлік з давніх-давен. Спроби мати уявлення про суспільство проявлялися вже в первісних культурах...
Свято розпочинається українською народною мелодією
Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народились і живуть. З давніх-давен...
Новожиттівський навчально-виховний комплекс «Дошкільний навчальний...
Пізнай свій край…себе, свій рід, свій нарід, свою землю — і ти побачиш свій шлях у життя…
З давніх часів люди передавали свій життєвий досвід з покоління в...
Звідси ж і полилась злива питань „чому”, „чому”, „чому”. Це призвело до роздумів над проблемою, її більш глибокий аналіз, інакомислення,...
У книгах тайни мудреців великих
З давніх-давен повелося, що вогонь, вогнище повинна підтримувати жінка. Мабуть тому і в бібліотеках працюють в основному жінки, які...
Вишивка – невмирущий оберіг”
В Україні з давніх-давен вишиті рушники прикрашали ікони та вікна, на рушник становили молодих і сповивали немовля. З давнини цьому...
Тема уроку : Козацька Україна Мета уроку
З давніх-давен людям відомо „дерево життя” – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок символ минулого часу, другий...
14 жовтня День українського козацтва
...
Завдання для ККР з навчальної дисципліни «Мікробіологія» Спеціальність...
З давніх давен людина жила в оточенні невидимих істот та шукала шляхи пояснення різним явищам і захворюванням, пов’язаних з ними....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка