З давніх- давен люди піднімали голову, спрямовуючи свій погляд на зоряне небо. Он Велика Ведмедиця, он Чумацький шлях, а он полетіла в небесній глибині комета

Хвоя Марина:

Рідна матусю! В далеку дорогу

Діти твої вирушають сьогодні.

Дай нам на щастя свою настанову,

Усмішки сяйво і теплі долоні!
( Виходять батьки )
Дитино моя, не забудь ту домівку,

Де в радості з батьком зростили тебе,

Кохали, плекали, як ніжную квітку,

Хай Ангел хранитель тебе вбереже
І де б не була ти , в якій стороні,

Дорогу додому неси ти в собі.

Батьки своїх діток завжди будуть ждать

Хоч їм і настала пора відлітать.
А тепер, як велить народний звичай, ми хочемо благословити Вас у далеку життєву дорогу!
( Дві мами обходять по кругу з різних боків дітей, посіваючи їх, а третя читає вірш-побажання)

Дорогі наші діточки!

Сиплемо на вас жито,

щоб добре було вам жити,

Сиплемо ще й овес,

щоб вами пишався рід наш увесь.

Ще й хміль і квіти, щоб ви були

 щасливі, наші діти.

Будьте ж багаті, як земля,

а щасливі, як весна.

Частіше прилітайте до шкільного

і батьківського гнізда.

З усього вам щасти: із роси, із води.
Щоб з толком та до пуття

ви прожили своє життя.
Батьки під мелодію 11 «Летите, голуби, летите» випускають голубів.
(Бондаренко О.Ю. виконує пісню 12 «Батьки мої»)

(Виходить Корчевська Т. та Бордюг Т.)
Корчевська Т.: Що ж підходимо до фінальної серії…
Бордюг Т.: А як же ми її назвемо?
Нефедова О.: А дуже просто… « Атестат – твоїй праці лавровий вінець»…
Алексєєва Ліка: Ось ми фільм знімали, знімали, слова подяки говорили, говорили, а про директора та гостей і забули…
Бордюг Т.: Чому забули? Ні, це фішка така, ну…. задум режиссера… розумієш…
Сільченко А.: Ти запитай он у наших хлопців, які частенько бували у кабінеті Євгенії Сергіївни, чи скоро вони забудуть «теплі» розмови «по душах» із нею?

Мринська Анна: Та, мабуть, не скоро, бо

Євгенія Сергіївна у школі фігура центральна
Як кажуть в народі — всьому голова!
Директор на місці — то й школа у шані
І як вона скерує — так і підуть діла!
Бордюг Т.:

Тож прийміть, Євгеніє Сергіївно, особливе вітання
Вітаємо Вас із різних боків,
Бо ви і учитель, господар і нянька
Як педколективу, так і для учнів та їхніх батьків.
(Вручають букет квітів)

Бордюг Т.:

Настає врочиста мить!
Має бути тихо, як ніколи.
Щоб гостей представить

Та атестати вам вручить,
Слово має директор нашої школи.
(Директор знайомить присутніх із гостями, надає їм слово, проводить церемонію вручення атестатів)

Мамедова Сабіна:

Як птах, шкільні промчали роки, 
Їх будем згадувать стократ. 
Старанно вивчив всі уроки — 
Тобі вручили атестат...
Кішлар Свєта:

Ти заслужив його по праву, 
Та це початок лиш путі — 
Трудом прослав свою державу, 
Щоб спільній послужить меті.
Цесаренко Марина:

Десь успіх є, а десь невдачі, 
Бо радість ця часто не сама, 
Й не раз натрапиш на задачі, 
Яких в підручнику нема.

Корчевська Таня:

І в справах тих, що їх вершити 
Ти будеш, роблячи буття, 
Не класний вже ласкавий вчитель — 
Атестуватиме життя.
Бордюг Таня:

Як світле золото росинки, 
Що скрашує весняний сад, 
Лягають вищі хай оцінки 
У твій життєвий атестат.

Корчевська Т.: А далі ідуть титри, імена акторів і назва кіностудії.

Бордюг Т.: Але нам уже не до них. Шлагбаум відкритий...

Мамедова Сабіна:

Ми переходимо кордон

З дитинства в світ новий.

Чекайте пошту, телефон,

І зустрічей чудових.
Сидорка Діма:

Ми ще повернемось не раз —

І в радості, і у печалі —
Всі: А нині — всім у добрий час —

Прощання на вокзалі!
Звучить гудок паровоза ( фонограма 13)

Випускники виконують пісню 14 « Голубой вагон », сходячи зі східців, випускають повітряні кульки.