Долинами… Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського
|
|
Скачати 228.67 Kb.
|
| Голосіння трембіт над горами та долинами… Фольклорні джерела повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»  Проектна робота з української літератури учнів 10-А класу Ладижинської СЗШ №2 Керівник проекту:Осьмирко О.В. Інформація про проект Автори проекту: учні 10-А класу Дидактична мета проекту: навчальна – через обрядовість відстежити разом із учнями архаїчну систему поглядів гуцульського народу,що представлена на сторінках повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»;розвивальна – сприяти розвиткові самозаглиблення через вивчення традицій свого народу; виховна – виховувати почуття патріотизму,укоріненого в тисячолітній культурі українського народу. Актуальність проекту – формування інтересу до вивчення фольклору як складової частини національної культури. Проектна ідея – пошуково-інформаційний проект на основі творчої обробки інформації Тип і модель проекту – пошуковий, інформаційний, творчий, колективний. Віковий склад учасників проекту: одна вікова група Сфера реалізації: освітня. Тривалість – три місяці. Засіб реалізації проекту: проведення уроку Форма представлення результатів проекту: створення шкільної бази даних. Проект має навчити учнів: плануванню роботи, опрацюванню додаткових джерел інформації,розвитку аналітичного та асоціативного мислення.   Група АПогляди гуцулів на навколишній світ через призму календарної обрядовості. Приклади календарної обрядовості,відтворені Михайлом Коцюбинським у повісті «Тіні забутих предків» 1. Підпорядкування особистого життя природним циклам(обряди,пов`я- зані із зимовим та літнім сонцестоянням,весняним та осіннім рівноде- нням). 2.Забезпечення добробуту й щастя родини (обряди Святого вечора). 3.Відведення й захист від усякого зла (кроплення водою на Йордань). 4.Гарний урожай та плодючість худоби (Юр`їв день,Дмитра). Група Б Унікальність світогляду мешканців Українських Карпат,що відображена в їх трудовій обрядовості Обряди трудового циклу,відтворені Михайлом Коцюбинським у «Тінях забутих предків» 1.Розпалювання живого вогню на полонині. 2.Захист худоби.Обряд проводів на полонину. 3. Виготовлення будзу,бринзи. Група В Родинна обрядовість у повісті М.Коцюбинського«Тіні забутих предків». Приклади родинної обрядовості,відтворені у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». 1.Пологовий етап (родини,ритуал обкурення хати,запалення родильної свічки,). 2.Ворожіння,замовляння,віра в існування нечистої сили. 3.Поховальні обряди гуцулів.Тризна. 4.Гуцульські пісні.  Вступ Інтерес до життя гуцулів з`явився у Коцюбинського ще в 1902 році,коли В.Гнатюк,відомий фольклорист і етнограф,надіслав письменникові багатотомні видання етнографічної комісії Наукового товариства імені Тараса Шевченка у Львові.Тут були і коломийки,і легенди,і анекдоти,зібрані самим В.Гнатюком У Закарпатті.Збірка коломийок вразила письменника найбільше,і в нього зринула давня мрія- відвідати Карпати.У листі до М.Горького від 27 серпня 1910 року він пише так: «Я ре шил закончить свой отпуск отдыхом в Карпатах,на границе с Венгрией…Если бы вы знали,какой это удивительный,почти сказочный уголок,с густозелёными горами,с вечно шумящими горными реками,чистый и свежий,точно вчера родившийся.Костюмы,обычаи, весь уклад жизни гуцулов-номадов(кочевников),проводящих всё лето со своими стадами на вершинах гор,-настолько своеобразны и красочны, что чувствуешьсебя перенесённым в какой-то новый,неведомый мир». Короткі відвідини Криворівні в 1910 році ще не дали Коцюбинському достатньо матеріалу для твору.Бажання написати про «незвичайний казковий народ»- гуцулів-не залишає його.Тому в 1911 році у липні, удруге прибувши до Криворівні,письменник вивчає життя гуцулів,їхні звичаї,побут,фольклор,записує говірку,назви рослин,проймається духом гірської природи.І кожного разу,коли надсилає листа з Криворівні,із його вуст зривається слово «казка».Ось лист М.Горькому від 29 липня 1911 року: «Всё время провожу в экскурсиях по горам,верхом на гуцульском коне,лёгком и грациозном,как балерина. Побывал в диких местах, доступных немногим,на полонинах,где гуцулы-номады проводять со своїм стадом всё лето.Если бы вы знали,как величественна здесь природа,какая первобытная жизнь.Гуцулы- оригинальный народ,с бога- той фантазией,со своеобразной психикой.Глубокий язичник-гуцул всю свою жизнь,до смерти,проводит в борьбе со злыми силами,населяющими леса,горы и воды.Христианством он воспользовался для того,чтобы украсить языческий культ.Собираю материал,переживаю природу,смот- рю,слушаю,учусь». Усі ці набуті знання лягли рівними рядками на білий папір,створивши сторінки повісті,остання з яких була перегорнена рукою митця в жовтні 1911 року. Він приїжджав у Криворівню й утретє в 1912 році,маючи,очевидно, намір продовжити свої «Тіні забутих предків».Та смерть письменника не дала змоги здійснити цей намір.  Група А Погляди гуцулів на навколишній світ через призму календарної обрядовості. Повість «Тіні забутих предків» містить надзвичайно цінний матеріал про життя й світогляд жителів Карпат.Тут люди ніби зрослися з природою,з якої черпали все нову й нову енергію.Але над ними постійно панував забобонний страх перед незнаними силами природи,і цим позначені міфічні оповідання гуцулів.Населення Карпат є досить своєрідним,бо особливості гірського краю наклали певний відбиток на психологію,побут,звичаї та обряди. Систематизація та створення певної космічної ієрархії гуцульським народом найповніше проявляється в календарному циклі обрядів. Приклади календарної обрядовості,відтворені Михайлом Коцюбинським у повісті «Тіні забутих предків» 1. Підпорядкування особистого життя природним циклам(обряди,пов`я- зані із зимовим та літнім сонцестоянням,весняним та осіннім рівноден- ням). 2.Забезпечення добробуту й щастя родини (обряди Святого вечора). 3.Відведення й захист від усякого зла (кроплення водою на Йордань). 4.Гарний урожай та плодючість худоби (Юр`їв день,Дмитра). Опорні запитання,відповіді на які має знайти група,посилаючись на зміст повісті М.Коцюбинсь- кого «Тіні забутих предків» 1.Із чим пов`язане таке календарне свято,як Різдво?Яка роль у творі відводиться опису Святого вечора? 2.Назвіть основні обряди Свят-вечора і,по можливості,прокоментуйте їх. 3.Що властивого для свята Юрія?Які основні сили природи вшановувалися на Юр`їв день?Що це давало гуцулам?  1.Календарні обряди підпорядковані кругообертові сонця та зміні пір року. Останні у жителів українських Карпат асоціювалися з певними святими: у гуцулів весна – з Юрієм, літо – з Петром, осінь – з Дмитрієм, зима – з Миколою. За народним календарем, зима починалася „на Михайла” (21 листопада – „Михайло на білому коні приїхав”). Узимку не звиклий до відпочинку селянин ворожив на увесь наступний рік: на добробут, багатий урожай, удій і приплід худоби. Перші прогнозування здійснювали на свято Введення. За народним віруванням, успішність наступного року залежала від першого гостя в хаті у цей день. У народі його називали полазником. Найкращий полазник – це молодий заможний чоловік; стара, убога жінка була найбільш небажаною. У Карпатах роль полазника часто виконувала домашня тварина (ягня, теля, віл), яку ненадовго заводили до хати, добре годували – аби велася худоба. 2.Приготування до Різдва на Гуцульщині починається заздалегідь. За давньою традицією із обжинкових снопів виплітають деревце — «Дідуха», в якому за повір'ям замешкували душі дідів-прадідів, опікунів дому. Господині вранці 6 січня запалюють «живий вогонь» в печі з дванадцяти полін і готують дванадцять ритуальних пісних страв. Серед страв Святої Вечері на першому місці стоїть кутя — варена пшениця з медом, маком та горіхами. Деякі дослідники народних звичаїв вважають, що кутя — це відголосок давніх братолюбних столів, які влаштовували у дні поховання мучеників за Христову віру. Пшениця як зерно щороку оживає, тому є символом вічності, а мед — це символ вічного щастя праведників у небі. На Різдво, 7 січня, розпочинаються справжні різдвяні коляди. Гуцули відвідують своїх родичів та друзів, ходять з вертепами від села до села. Більшість людей цими днями їздять на санах з кіньми та дзвониками. Через 7 днів після Різдва, 14 січня, святкують Старий Новий Рік, 18 січня постять цілий день, 19 січня святкують Водохреща або «Йордан». Вечеряють тоді, коли з'явиться перша зірка на небі Досліджуючи календарну обрядовість у повісті «Тіні забутих предків»,що увібрала в себе магічні вірування й досвід,естетичні традиції й пережиткові звичаї,ми наблизимось до архаїчного мислення гуцулів,якому відводиться одне з найвагоміших місць у тексті.Коцюбинського захоплювала проблема релігійних вірувань жителів Карпат.У своєму листі до М.Горького він писав: «Христианством гуцул воспользовался только для тго,чтобы украсить языческий культ».У кожному обряді,описаному Коцюбинським,читач спостерігає тісне переплетіння християнства та язичництва.Святкуючи Різдво,Іван «клав Палагні живий вогонь для вечері»,стелив сіно на стіл та «рикав при тім,як корова,блеяв вівцею та ржав конем,аби велася худобв…» Чи не найвагомішим у календарній обрядовості горян є цикл січневих свят,що починаються Різдвом,якому передує Свят-вечір.Обминути ці події було б рівнозначним утраті цілого шару гуцульської культури,тому на сторінках своєї повісті М.Коцюбинський так детально відтворює процес підготовки й саму Святу вечерю. На Святий вечір навіть найбідніший господар готувався до трапези якнайкраще,не забуваючи при цьому все живе,тому й нарекли люди оточуючий тваринний світ диханням.Із давніх-давен гуцули вірили в магічність Святого вечора,який вирізняється з-поміж інших урочистих днів. «На Святий вечір,-пише М.Коцюбинський,-Іван був завжди в дивнім настрої.Наче переповнений чимсь таємничим і священним,він усе робив поважно,наче службу божу служив». 3. Традиційним як для гуцулів,так і для більшості українців були такі обряди:настилання в кімнаті сіна,приготування дванадцяти культових страв,поминання душ померлих,різдвяна молитва.Хочемо звернути увагу на деякі з них,що згадуються у повісті: -обкурювання хати( «…обкурював ладаном хату й кошари,щоб одігнати звіра й відьом»); -ритуальне годування худоби( «…перш ніж сісти за стіл,ніс тайну вечерю худобі»); -закликання на Тайну вечерю нечистої сили( «…кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників,мольфарів,планетників всяких,вовків лісових та ведмедів»); -запобігання перед стихіями природи( «…кликав бурю,щоб була ласкава прийти до нього на ситі страви,на палені горілки,на вечерю святу»). 4. Нашарування християнських пластів на язичницькі яскраво простежує- ться при відтворенні М.Коцюбинським свята Юрія. Іван та Палагна з трепетом очікували цього дня: «Завтра велике свято.Теплий Юрій одбира од холодного Дмитра ключі світові,щоб править землею».Всесвіт для гуцулів мав двояке забарвлення,що проявлялося на рівні опозицій:верх-низ,добро-зло,день-ніч,тепло-холод.Саме з останньою моделлю пов`язувалися свята Дмитра Солунського,легендарного євангельського святого(26 жовтня за ст..ст.) та Теплого Юрія(24 квітня за ст..ст.). Яскравим прикладом весняної календарної обрядовості є Юріївська обрядовість, оскільки в українських Карпатах день Юрія вважався знаменним у народному календарі; його „відбували святочно”. Особливість юріївської обрядовості полягала в її спрямуванні на тваринництво, зосередженості на охороні худоби від відьом, на позбавленні останніх активності й агресивності. Увесь день аж до ночі був сповнений обрядодійствами. Так, збирали гльодовий хворост, палили на городі або на воротях, приказуючи „Господи, дай тілько багато маржини, кілько будет попелу з цеє ватри”. Особливе – очисне – значення у Юріївській обрядовості мав вогонь. Його запалювали навіть на вершинах гір. На Гуцульщині та Бойківщині існував звичай запалювати старі дерев’яні колеса та обручі і пускати їх з гір – це мало очистити від злих духів пасовища і сіножаті. У такий спосіб „смалили чарівницю”. На Юрія вперше виганяли з хлівів худобу, тому здійснювали багато магічних дій: щоб була повна, щоб трималася купи, щоб лихе не мало над нею сили. Охороняти худобу від відьом і „злих очей” повинні були спеціально виплетені вінки, окремі замовляння, табуйовані речі й дії, а також втрачені на сьогодні пастуші ладканки. Юріївський звичай передбачає вшанування пастухів грошима та обрядовим печивом – „мандриками”, сиром, хлібом. У гуцулів згадане свято асоціюється з повнокровним пробудженням природи,адже «води,на яких плава земля,піднесуть її вище до сонця,Юрій закосичить ліси та царинки…» Найбільшою магічною силою наділяли першу росу,тому господар за давнім звичаєм мав викачатися в ній на своєму полі.Росу навіть збирали у спеціальний посуд. Якщо вода й земля давніх гуцулів утілювали жіноче начало,то вогонь і повітря-чоловіче. Саме тому земля й вода полинуть догори,а сам Юр`їв день стане днем радості та сонця. Прообразом сонця на землі був вогонь,який гуцули охрестили ватрою. Цікавим є й те,що вогонь у гуцулів на матеріальному рівні проявляється як полум`я,жар,дим і попіл. «А коли сонце знизилось,одцвіли ватри і дими одлетіли в небо,радісним риком обізвалася худоба,перегнана через жар,аби була остра у літі,як тота ватра,аби множилася так,як намноживсь од вогню попіл». Висновок У календарній обрядовості найповніше виявляється унікальне сприйняття світу карпатцями.Органічно поєднавши архаїчні вірування,язичницьке розуміння природних ритмів та християнську обрядовість (Юрія,Петра,Дмитрія,Миколая,Різдво),гуцули створили цілісний самобутній світ,який так тонко відчув і втілив на сторінках повісті Михайло Коцюбинський.  Звучання трембіт Інтер`єр гуцульської хати  Різдво у Карпатах  Хата гуцулів  Вид на карпатське село  Свята вечеря Колядники в Карпатах  Гуцульські діти Старий гуцул  Карпатський лісоруб Палаюча ватра   Карпатський краєвид  Весняний Черемош Група Б Унікальність світогляду мешканців Українських Карпат,що відображена в їх трудовій обрядовості. Якщо в більшій частині України трудова обрядовість була пов`язана з хліборобством,то для гуцулів головною була інша галузь-вівчарство. Воно було не стільки засобом для існування,як способом мислення та сенсом буття.Гуцул понад усе тішився худобою.Як лише її не називав- товаром,дроб`єтами,маржинкою.Народ вірив,що худобина «умудрена природою,вона все відчуває,а що не скаржиться,то не означає,що її можна кривдити».Тому Михайло Коцюбинський на сторінках повісті писав,що життя,худоб`яче та людське, «злилось докупи,як два джерельця у горах в один потік». Трудова обрядовість гуцулів у всій красі,у всій повноті постає при змалюванні вигону на полонину,де гуцул зі своєю маржинкою проводить кілька місяців.Найколоритніше й найглибше М Коцюбинському вдалося описати такі обряди трудового циклу. Обряди трудового циклу,відтворені Михайлом Коцюбинським у «Тінях забутих предків» 1.Розпалювання живого вогню на полонині. 2.Захист худоби.Обряд проводів на полонину. 3. Виготовлення будзу. Запитання,відповіді на які має знайти група Б , посилаючись на зміст повісті. 1.Що таке ватра?Як її розпалювали гуцули? 2.Гуцульське ставлення до вогню. 3.Які обряди виготовлення їжі згадуються М.Коцюбинським? 1.Карпатські старожили знали чимало повір`їв,у яких йшлося про цілющі властивості живої ватри (так називався вогонь,добутий тертям двох сухих скалок за допомогою шкіряного паса).Сам обряд обряд запалювання відтворено в повісті близько до реальності:чіткий поділ на тих,хто добуває та доглядає ватру (ватаг і спузир),і тих,хто нею користується;процес «народження» та «засипання» вогню. Коли Коцюбинський побував на Гуцульщині,його дуже вразило те,що християнство та язичництво співіснували поруч,не заважаючи одне одному.Обряди та звичаї переплелися,Утворивши дивний,казковий світ вірувань гуцулів.Яскравим прикладом співіснування релігій є епізод приходу Івана на полонину.Підійшовши до ватага,він привітався: «Слава Ісусу!».Але ватаг був зайнятий:він видобував живий вогонь для ватри,який буде горіти ціле літо, «…а доки ме він готіти,ні звір,ні сила нечиста не озьметься маржинки та й нас…».Це був язичницький звичай поклоніння вогню.Але розпаливши вогнище,ватаг також привітався з Іваном: «Навіки слава!» 2.У повісті М.Коцюбинського згадується досить цікавий обряд-проводи на полонину. Це традиційне трудове свято, приурочене до літнього вигону худоби на гірські пасовища (маржини). Відзначалося на сімнадцятому тижні після Різдва в день св. Юрія – покровителя хліборобства і скотарства (23 квітня ст. ст.). За народними віруваннями, у цей день св. Юрій відмикає небо й землю і випускає на волю росу та свіжу зелену рослинність. Свято склалося на основі давніх традицій жителів Карпат (гуцулів, бойків), згідно з якими вигін худоби налітування проводився урочисто і супроводжувався виконанням релігійно-магічних обрядів, пісень і танців. До магії вдавалися, щоб очистити свійських тварин від усього злого, а те зло примусити увійти в якийсь сторонній предмет. Використовували різні засоби очищення: вогонь, свячену воду, молитву, заклинання, биття тварин гілкою свяченої верби тощо. На Прикарпатті ґаздиня виносила худобі залишки свяченої паски або хліба і годувала її на щастя. Ґазда вирізував кілька дернин із зеленою травою, клав з обох боків воріт і застромляв у них гілочки квітучого терену. Крізь такі ворота свяченою вербою виганяли худобу. Напередодні свята на місце літнього табору виряджали старшого – ватага, який головував в усіх справах. Промовляючи молитву, він відчиняв двері господарських споруд, спостерігав за тим, як готували місце для ритуального багаття – ватрище, кидав у нього підкову, яка мала охороняти табір від блискавки та грому. Потім ватаг брав загострене з обох кінців сухе поліно зі шматочками ґноту й швидким тертям за допомогою ременя здобував "живий вогонь" (ватру). Давши ватрі розгорітися, ватаг набирав жару і, нашіптуючи молитву, кидав його у воду. Потім тією водою кропив навхрест усі будівлі та маржину, яка вже надійшла. Решта води зберігалася в пляшці до кінця сезону. Після своєрідного водосвяття ватру урочисто заносили і клали на ватрище. Цей вогонь побожно підтримувався протягом усього літування. Восени, відходячи додому, ватрище не гасили, а давали можливість згаснути самому. Взявши з ватрища розжарену скіпку, ватаг обходив усі будівлі, читаючи "Отче наш". В кінці обходу клав її на ворота, через які мусила ввійти череда. Прийнявши череду, окропивши її водою та очистивши "живим вогнем", готували вечерю. Коли всі приготування закінчувались, ватаг трембітою скликав чабанів до спільної молитви. Подібні ритуали супроводжували й повернення худоби з полонини. Обидва свята відзначають у Карпатах і досьогодні. Ватра була оберегом і для худоби,і для людини: «…звір боїться її духу і не береться маржини,ні чоловіка»,тому й обкурював нею ватаг стоїща,де мала жити худоба.У повісті читаємо: «Високий ватаг,наче дух полонини,обходить з вогнем стоїще.Обличчя в нього,як у жреця,ноги ступають твердо й широко». Доступ до розведеної ватри мала окрема людина,яку називали спузарем (охоронцем) полонинської душі-вогню. Магічна сила ватри триватиме до того часу,поки гуцули не вертатимуться додому.Її не можна було гасити, бо «вогонь…,що сам народився,нече бог,сам має й заснути…».Процес засинання вогню споглядали лише двоє-ватаг і спузар. 3.Михайла Коцюбинського в історії гуцульського народу цікавило все: звичаї,обряди,традиції,вірування,пісні й танці,страви. Письменник відтворив лише частину обряду приготування будзу, зосередившись в основному на головних моментах: «Руки оживають потрохи,то підіймаються вище,то опускаються нижче,закруглюють лікті,щось плещуть,бігають та гладять там всередині,і раптом із дна посудини,з-під молока,підіймається кругле сировине тіло,що якимось чудом родилось.» Бринза була основним видом харчування гуцулів та інших гірських народів.Вона готувалася за старовинними рецептами,які передавалися з покоління в покоління. Здоєне молоко виливали у велику путину,додаючи до нього ринзу (шлунок маленького ягняти,яке живилося лише молоком щойно вположеної вівці.)Цей шлуночок заповнювали молоком,сюди ж додавали перепаленої до червоного кольору солі навпіл з непаленою і непочатої води,взятої до схід сонця.Наповнений шлунок вивішували сушити.Суміш висушеної ринзи з молоком утворювала глєг.Ватаг насипав глєг у посудину з молоком,обертав її коло ватри,аби нагріти суміш.Від глєгу тепле молоко перетворювалося в сир-будз. Висновок Трудова обрядовість гуцулів пов`язана насамперед з вівчарством.У народному ставленні до тварин єриси як язичництва,так і християнства.В обрядах розпалювання ватри на полонині та захисту худоби проявилося магічне ставлення до прадавніх стихій:вогню та води.  Незапалена ватра Приготування гуцульської страви на відкритомувогні  Виготовлення гуцульської бринзи  Житло карпатських вівчарів  Карпатські полонини  Вівчарство-сенс буття гуцулів   Карпатські літні краєвиди  Група В Родинна обрядовість у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». Повість «Тіні забутих предків» є одним із кращих творів про неповторний світ поетичної творчості гуцулів.Вона звучить як величний гімн красі життя та кохання.Коцюбинський не зупиняється на тимчасових проблемах тодішнього суспільства,він торкається тем загальнолюдського значення,які супроводжують усю історію розвитку світової культури та мистецтва. Розглядаючи твір М.Коцюбинського,ми бачимо,що самобутній світогляд карпатського народу проявляється через кілька етапів родинної обрядовості,зокрема пологовий та поховальний. Приклади родинної обрядовості,відтворені у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків». 1.Пологовий етап (родини,ритуал обкурення хати,запалення родильної свічки,). 2.Ворожіння,замовляння,віра в існування нечистої сили. 3.Поховальні обряди гуцулів.Тризна. 4.Гуцульські пісні.Коломийки. Запитання,відповіді на які має знайти група В, посилаючись на текст. 1.Хто така баба-повитуха?Її роль у пологових обрядах. 2.Розуміння нещасливої долі гуцулами. 3.Які складові поховального обряду були обов`язковими і з чим це було пов`язано? 4.Чи вдалося М.Коцюбинському показати нерозривність життя й смерті? 1.У повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» описується життя гуцула Івана Палійчука від народження і до загибелі.Уже з перших сторінок твору ми дізнаємося,що народження хлопчика пов`язане з обрядійством цього народу,точніше з порушенням обрядів: «Не сокотилася баба при злогах,не обкурила десь хати,не засвітила свічку,і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня».Саме при народженні дитини бабі-повитусі відводилася важлива роль,від неї залежала щаслива доля новонародженого. Магічно-заклинальні обряди посилювалися ритуальним використанням диму й вогню.Хату обкурювали вогнем,узятим від запаленої живої ватри, щоб захистити породіллю та дитя від злих духів.Споконвіку вогонь уважали символом та покровителем сім`ї,йому приписувалася здатність очищати та зцілювати. Важливого значення у гуцульській родильній обрядовості має перший купіль новонародженого й обряд «зливок» . За допомогою першого з дитини змивали ознаки «чужого» і надавали ознак «свого». Для цього до купелю додавали різні предмети: гроші, зерно, квіти, інструменти. Воду виливали у таке місце, де ніхто не ходить. За другим обрядом очищувались породілля і баба-повитуха як найбільш причетні до дитини особи. Ще одне порушення в ритуалі пологів відбулося тоді,коли баба-повитуха не засвітила свічку.Цей церковний обряд можна розглядати і в дохристиянському контексті,коли вогню надавалася функція оберегу. Недотримання бабою-повитухою всіх етапів пологового обряду (не сокотилася-значить не стереглася) призвело до дисгармонії в подальшому житті Івана. «Усе плакав по ночах,погано ріс,дивився на неньо таким глибоким,старече розумним зором…» 2.Михайло Коцюбинський розкриває читачам міфічні уявлення гуцулів про злих духів.Люди вірять у ворожок,чародіїв,мольфарів,нечисту силу. Саме тому в повісті з`являється щезник,нявка й чугайстир,відьма Хима та мольфар Юра.Вони існують поруч із людьми,як щось звичне та зрозуміле,тримаючи гуцулів у постійній тривозі.Бо нявка може згубити людину в лісі,якщо на допомогу не прийде чугайстир,Що є «смертю для нявок:зловить і роздере».Відьма Хима може зробити шкоду худобі,а Юра-зашкодити людині своїми чарами.Щоб вижити в цих умовах,гуцули знали безліч різноманітних ворожінь та замовлянь.Дуже любила ворожити дружина Івана Палагна.Вона ворожила біля худоби, «палила поміж маржинкою ватру,аби вона була світуча,красна,як боже світло,аби до неї не мав приступу злий…». Ворожила для себе,аби бог дав діточок,а потім разом із Юрою-аби звести зі світу Івана. Демонологія,що виникла на основі первісної віри в духів,займає неабияке місце в житті гуцула.Тому автор і надав їй у повісті багато уваги. 3.Свою повість Коцюбинський закінчує описом дивного похоронного обряду,який письменник спостерігав в одному гуцульському селі,а потім писав: «Такий сильний контраст ,що я й наступну ніч не міг заснути під враженням сцени.» Як і всі найважливіші події в житті гуцулів,обряд похорону сповнений ритуального й таємничого змісту.Грає трембіта.На лаві лежить мрець,у його головах спочиває душа.Дружина звертається до душі Івана.Хоч усім відомо,що вона невірна жона,обряд вимагає,щоб добре виконувала свою роль,ридаючи за чоловіком.І Палагна «файно голосить»,як відзначають сосідки.Обряд складається із суму та веселощів.Бо після голосіння починаються ігрища при покійнику.Люди,проводжаючи душу на той світ,уважають,що вона має залишити землю веселою,щоб там уже не знати горя.Під дією цих веселощів,що перетворюються на справжній карнавал,і мертве обличчя ніби починає всміхатися загадковою усмішкою смерті. Прощаючись із мерцем,гуцули вірили в невмирущу силу життя,яка проявиться в іншому потойбічному світі.Свідченням цього були мідні гроші,які добрі душі ставили на груди,веселі танці навколо покійника,забави.та розваги. Поховальний обряд (тризна) обертався своєрідним святом,що символізувало перемогу життя над смертю. Головна ж функція похоронних забав-перетворення смерті на нове життя.тобто знищення смерті як такої. Важко уявити поховальний обряд гуцулів без головного оберегу-вогню. Під час поховання «розкладали на подвір`ї вогонь»,щоб зігріти душу,освітити їй шлях у потойбічний світ.Саме вогонь як джерело світла очищав небіжчиків від гріхів,поглинаючи їх у своєму полум`ї. Цікаву роль відіграє у поховальному обряді гуцульська трембіта,яка в день похорону «плаче за вікном».Звичай грати на трембіті у горян дуже давній.Голосіння трембіти,як правило,було викликане звісткою про смерть,про що свідчить давня гуцульська легенда.Суть її зводиться до того,що забаганка багатого чоловіка заграти на весіллі у своїх дітей призвела до трагічної смерті останніх.Такою була покара за порушення звичаю. 4.Усвідомлення єдності з природою породжувало прагнення жити багатим духовним життям.Природа й кохання допомагали розвивати найкращі сторони людської душі,яка має чути не тільки мелодію гір,лісів,водограїв,а й здатна сама творити музику.Ось чому життя гуцула супроводжує пісня-коломийка.Письменник вводить у повість і любовну,і побутову коломийку,подає їх як заспів до окремих епізодів.При зустрічі Івана з Марічкою звучить мелодія пісні «…з гори на гору,з поточка в поточок-пурха коломийка,така легенька,прозора,що чути,як од неї за плечима тріпають крильця…» Коли людина відчуває гармонію світу найяскравіше?Найчастіше у пісні. У творі М.Коцюбинського звучать веселі пісні під час похорону Івана,який усміхається можливості з`єднатися духовно з улюбленою Марічкою,а,може,визволенню від пошуку спокою в буденщині. Висновок Художня реконструкція родинних обрядів дала можливість М.Коцюбинському відтворити на сторінках повісті унікальний зв`язок міфів та ритуалів із первісним світосприйняттям гуцулів,показати їх віру в нерозривність життя й смерті. Заключна сцена повісті змальована в дусі народної творчості. Оптимістично закінчується сумна розповідь про головного героя твору,яким письменник зумів воскресити образ «забутого предка», показати місце міфології в житті селянина.Таким чином,фольклорна основа повісті дала М.Коцюбинському можливість порушити важливі філософські проблеми:що таке справжня краса,сенс людського буття,потенційні можливості народу,висока мораль.  Річка Черемош Гуцульські трембіти   Весілля  Гуцульський двір  Карпатські музичні інструменти  Карпати  Гуцульський святковий одяг  Звичайна карпатська картина  Гуцули в народному вбранні К  арпатський мольфар: «На правому плечі людини-ангел,а на лівому-біс…»  Гуцули в дорозі    Гуцульські тканні вироби (веретки та торби)  Карпатські тайстри (наплічні сумки)  У дусі фольклорної традиції Коцюбинський майстерно поєднує реальні картини з народними вигадками. Героям повісті не судилося щастя, проте їхнє кохання невмируще і сильніше за смерть. Тому в трагічній розв'язці твору звучить оптимістична нота. Письменник не тільки вводить читача в поетичний, таємничий світ вірувань наших предків, а й спонукає до філософських роздумів про любов і ненависть, окриленість і бездуховність, добро і зло, прекрасне і нікчемне в людині. Цей твір глибоко національний, сповнений яскравого народного колориту, високої поезії почуттів, яка єднає сучасних українців з їхніми далекими, незабутніми предками. Великий митець назвав свою повість своєpідно - "Тіні забутих пpедків". То хто, чи що є тими тінями?.. Можливо, міфічні істоти, пpо які йде pозповідь у повісті. Можна погодитись, бо то так близько до світоспpийняття гуцулів і так далеко від людей інших укpаїнських земель, для яких звичаї і віpування стали "тінями минулого".Повість ствеpджує пеpемогу світлих сил над темними і ця пpоблема пpодовжує жити і сьогодні. Вона хвилює нас, адже з поступом людства впеpед не поменшало зла. Hавпаки, інколи здається, що воно всесильне. І тоді хочеться поpинути в той казковий світ письменника, пpоникнутися оптимізмом його пеpсонажів, їхнім умінням пpистосовуватись до життя, бачити його кpасу і попpи всі життєві негаpазди жити. Саме викоpистання Михайлом Коцюбинським фольклоpних джеpел наповнило повість "Тіні забутих пpедків" тою силою, що дає наснагу до життя; пpавдою і тим чаpом, які допомагають зpозуміти, що смуток скоpоминущий. Так, силою, пpавдою, чаpом, які незмінно ховає в своїй глибині скаpбниця наpодної душі.  |
Схожі:
|
ЛІТЕРАТУРНО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ «ФОЛЬКЛОРНО-МІФОЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА... ТЕМА. ЛІТЕРАТУРНО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ «ФОЛЬКЛОРНО-МІФОЛОГІЧНІ ДЖЕРЕЛА ОБРАЗНОСТІ У ТВОРЧОСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ... |
Уроку для 8 класу на тему «Характеристика образів Остапа й Соломії... «Характеристика образів Остапа й Соломії з повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Жанр твору. Романтичний характер повісті» |
|
Урок засвоєння нового матеріалу (із використанням проектних технологій).... Тема. Повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» – пісня про казковий світ природи, про найсвітліші людські почуття. Трагічна... |
Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» Сьогодні ми з вами познайомимося з повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків», але спочатку згадаємо життя і творчість письменника.... |
|
ГУЦУЛЬЩИНИ Сьогодні ми з вами помандруємо стежками Гуцульщини, побуваємо і побачимо ті місця, які надихнули М. Коцюбинського на написання повісті... |
Тести до повісті О. Кобилянської «Земля» Про кого говориться у повісті «мабуть, ні одна дівчина не вміла так любити, як вона!В її обіймах він наче мінився. Своїми великими... |
|
Урок № Тема: Зображення в повісті М. Гоголя героїзму, мужності українського народу Обладнання: кабінет комп’ютерних технологій, ПК, учительська презентація по темі Зображення в повісті М. Гоголя |
Уроки за творчістю М. В. Гоголя М. В. Гоголь. «Тарас Бульба». Гоголь і Україна. Зображення в повісті любові до України, героїзму, мужності й козацької звитяги в... |
|
Тема: «Джерела електричного струму». Варіант №1 При зарядці акумуляторів позитивний полюс акумулятора з’єднають з … полюсом джерела струму, а від’ємний полюс – з … полюсом джерела... |
А Чайковський «За сестрою»: жанрові ознаки повісті Тема: А Чайковський «За сестрою»: жанрові ознаки повісті, динамічність сюжету. Запорозькі козаки як романтичні герої |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua