Курс лекцій: “Основи теорії мовних комунікацій” для студентів I курсу Для спеціальності 030507 “Переклад”
|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
|
Поняття "знака" і "символу". Грань між культурою і природою взагалі не так очевидна, як думають ті, хто абсолютизує найкоротше з визначень культури: "культура - все те, що не є природа". Леви-Строс, що проводив польові дослідження в тропічних джунглях Центральної Бразилії серед племен, де пласт культури ще дуже тонкий і можна простежити зв'язок людини з природою, що коли позначаєме ще не цілком відірвалося від того, що позначається, зробив висновок, що табу на інцест виявилося тією границею, за якої природа перейшла в культуру. Однак німецький етнолог Бішоф довів, що таке ж табу існує в сірих гусаків, і що така поведінкова модель зумовлена, цілком ймовірно, гормональними процесами. Ґрунтуючись на подібного роду дослідженнях, ми думаємо, що людська культура починається там і тоді, де і коли з'являється здатність свідомості до символізації. Знаки і символи, писав Е. Кассирер, " належать двом дискурсивним всесвітам: сигнал ( Е. Кассирер вживає цей термін як синонім «знака» - Н.Б.) є частиною фізичного світу буття, символ же являє собою частину людського світу значення. Сигнали являють собою "оператори", символи - "дегистаторы"... Символ не тільки універсальний, але і гранично мінливий... Знак чи сигнал співвідносяться з річчю, до якої вони відсилають, фіксованим,єдиним шляхом". Отже, знак - це матеріальний предмет (явище, подія), що виступає як об'єктивний заступник деякого іншого предмета, властивість чи відносини і використовуваний для придбання, збереження, переробки передачі повідомлень (інформації, значень). Це упредметнений носій образа предмета, обмежений його функціональним призначенням. Наявність знака уможливлює передачу інформації з технічних каналів і її різноманітну - математичну, статистичну, логічну - обробку. Символ - одне з найбагатозначніших понять у культурі. Споконвічний зміст цього слова - посвідчення особи, якій служить sіmbolon - половинка черепка, що була гостьовою табличкою. Символ у культурі - універсальна категорія, що розкривається через зіставлення предметного образа і глибинного змісту. Переходячи в символ, образ стає "прозорим", зміст як би просвічується крізь нього. Естетична інформація, яку несе символ, має величезне число ступенів волі, набагато перевищуючи можливості людського сприйняття. " Я називаю символом усіляку структуру значення, - писав П. Рікер, - де пряме, первинне, буквальне значення означає одночасно й інший, непрямий, вторинний, алегоричний зміст, що може бути зрозумілий лише через перший. Це коло виражень з подвійним змістом складає власне герменевтичне поле". Повсякденне життя людини наповнене символами і знаками, що регулюють її поводження, щось дозволяючи чи забороняючи, уособлюючи і наповняючи змістом. У символах і знаках виявляється як зовношнє "я" людини(self), так і внутрішнє "я" (I), несвідоме, дане йому від природи, Леві-Строс затверджував, що знайшов шлях від символів і знаків до несвідомої структури розуму, а отже, до структури всесвіту. Єдність людини і всесвіту - одне з найдревніших і найзагадковіших тем у культурі. У переказах люди - зірки, спіральність небесних туманностей багаторазово повторена в орнаментах усіх земних культур, червона кров зобов'язана кольором залізу, а все залізо, що є на землі, по твердженню астрономів, виникло в зоряній речовині. Спіральна структура багатьох областей людського тіла: вушна раковина, радужка ока.... Саме це почуття єдності дозволило математику і поету В. Хлебникові створити власну модель метамови, що складається семи шарів. Наближення до загадки, однак, лише збільшує її таємничість. Але це відчуття таємничості і є "найпрекрасніше і найглибше переживання, що випадає на частину людини, - як затверджував А.Ейнштейн. - Воно лежить в основі релігії, і усіх найбільш глибоких тенденцій у науці й мистецтві. Той, хто не випробував цього відчуття, здається мені якщо не мерцем, то у всякому разі сліпим". Загадковий колір, слово, звук, число, загадково те, що вони відбивають: явище природи і людської свідомості. Що зашифровано в знаках і символах? Що таке сенсибельний і інтелігібельний плани буття? Давно замічене, що явище культури мають два плани: матеріальне і нематеріальний, проникнення у які відбувається через освоєння знакової мови видимого плану, доступного органам почуттів. Ця особливість культури була вперше усвідомлена як специфіка мистецтва ще філософами - неоплатониками флорентійської школи. Так, Пико делла Мирандола писала: "Усяка річ, крім свого природного буття має інше буття, назване ідеальним, згідно з яким вона була створена богом у першому розумі.... Усяка причина, що робить за допомогою мистецтва і розуму який-небудь результат, має в собі споконвічний прообраз тієї речі, що бажає зробити.... Цю формулу платоніки називають ідеєю й образом і вважають, що укладена в розумі архітектора форма будинку має більш досконале буття, ніж сам будинок, побудований потім з каменю, дерева і т.п. Це перше буття називають буттям ідеальним чи интеллігібельним (умоглядним), а друге - буттям матеріальним чи сенсібільним (сприймаємо почуттям).... Интеллігібельная сфера з розумоосяжним світом, створеним безпосередньо богом". По суті, про це ж пише Ортега-і-Гассет: " ...картина не обмежується рамою. Кажу більше, з цілого організму картини на полотні (представлена) її мінімальна частина.... Як може бути таке, запитаєте ви, щоб істотно складові частини картини знаходилися поза її? Проте , це так. "Художник" переносить на полотно далеко не усе з того, що усередині нього самого обумовило даний добуток....з глибин свідомості з'являються на світлі лише самі фундаментальні дані, а саме естетичні й космічні ідеї.... За допомогою кисті художник робить очевидним саме те, що не є таким для його сучасников. Все інше він придушує, або намагається не видиляти". Помітимо, філософ говорить неочевидне навіть для сучасников. Образи світосприйняття, однак, міняються згодом . І тому, " тільки люди, що не володіють витонченою здатністю перейматися речами, можуть думати, начебто вони в стані без особливих утруднень розуміти художні твори давно минулих епох". Реконструкція схованих ідей - тяжка праця не тільки для дилетантів, але і для професіоналів - істориків, філологів, культурологів. Але іноді в суспільстві, у визначений момент як би відкриваються клапани сприйняття, і тоді пробуджується активний інтерес до тих чи інших майстрів минулого, як це було, наприклад, з Босхом, Брейгелем, Гойзю, Ель Греко, Рубльовим, Малевичем.... Іноді такі "відкриття" культурних цінностей стають результатом технічних можливостей. Так відкрилася російському глядачу початку ХХ століття чудова ікона, звільнена від важких окладів і очищена від вікової коптяви. Здивуванням від виявленого пронизана робота кн. Е. Трубецького "Умогляд у фарбах", прочитана спочатку як публічна лекція в 1916 році, де він намагається через зовнішній, красочно-символичний план проникнути в розуміння змісту давньоруської культури. В іншій роботі цього ж періоду - "Два світи в давньоруському іконописі" - він розвиває цю думку про зв'язок сенсибільного і интеллігібельного планів: "Коли ми розшифруємо незрозумілу досі й усе ще темну для нас мову цих символічних накреслень і образів, нам доведеться заново писати не тільки історію російського мистецтва, але й історію всієї давньоруської культури... Відкриття ікони дає нам можливість глибоко заглянути в душу російського народу, подслухати його сповідь... Відкриття ікони опромінить своїм світлом не тільки минуле, але й сьогодення руського життя, більш того, її майбутнє. Тому що в цих спогляданнях виразилася не яка-небудь перехідна стадія російського життя, а її неминущий зміст. Знаки видимого прямо ведуть нас у світ ідей. "Цибулина" над куполом храму "втілює в собі ідею глибокого молитовного горіння до небес, через яке земний світ стає Причетним до потойбічного багатства". Таким чином, через виявлення змісту форми людина проникає в зміст змісту. Це можна було б назвати ефектом зворотньої перспективи. Як в іконі: сприйняття її по ту сторону зображення, як би зсередини. Але якщо перебороти побоювання і рушити в цьому напрямку далі, по шляху аналогії з іконописом, то мимоволі приходить у голову мудре спостереження П. Флоренского про те, що художню перевагу мають ті ікони, "у яких порушення правил перспективи найбільше, тоді як ікони більш "правильного" малюнка здаються холодними, безжиттєвими і позбавленими найближчого зв'язку з реальністю, на них зображеною". Це міркування веде нас від семантики до психології, від аналізу вербальних сутностей до аналізу сенсорного аспекту образа. Семантика і психологія мають загальну границю - так само, як мають її зміст і почуття. Психолінгвістика знімає цю грань.Відомий французький лінгвіст, фаховець в області психомеханики мови, Г. Гийом справедиво відзначав, що для того, хто обмежує себе спостереженням, мова - це величезне безладдя, безсистемність, де думка губиться безповоротно і нерозумно розраховувати її знову відшукати, оскільки особливістю безладдя є неможливість розуміння. Однак інтуїція підказує, що в удаваному безладді фактів мови схований таємничий і дивний порядок. Він думає, що бачення на рівні розуміння припускає багаторазовий рух від нерозуміння до розуміння, від розуміння до спостереження і знову від спостереження до розуміння. Цей коливальний рух може бути представлений у виді: С  постереження 1 розуміння 1С  постереження 2 розуміння 2С  постереження 3 розуміння 3С постереження 4 розуміння 4Наукова діяльність - це коливання від спостереження до розуміння, що перевершує спостереження. Величезну роль у цьому процесі граі уява. Звертання до психологої не виділяє нас від семантики, як це може показатися на перший погляд, але дозволяє акцентувати увагу на методах аналізу розуміння змісту в рамках семантичного полю мови культури. Зрозуміти - значить відповісти на питання: чому, навіщо, як, яким чином. Семиотичний і структуралістичний аналіз дозволяє простежити функціональні зв'язки, але не дозволяє з'ясувати мотивації, психологічні імпульси. З іншого боку, це можливо, якщо використовувати методологію синтезу семиотичних і герменевтичних подходів, що практикується в постструктуралізмі, і дозволяє більш м'яко, але тому і більш вільно звертатися до природи символу і знака. Який механізм розшифровки знаково-символічних систем? Психологія уяви може бути корисна при спробі класифікувати процес формування символічних структур, глубинно зв'язаних з уявою. Перший етап - це бачення, що супроводжується мисленням, тому що при цьому водбувається структурування семантичного поля. Потім включається образний вимір, коли межує вербальне і невербальне, мислення при цьому носить предикативний характер: схоплюється не сам предмет, а його предикати, у логічних формулах позначається буквою Р. Таке мислення раціональне, але сам предмет як би ховається за висловленням про нього, і поки ми розглядаємо образ як точну копію заміщеного предмета, загадка розгадана бути не може. І лише на третьому етапі, що є наслідком роботи уяви, відтворюється реальність за допомогою знаково-символічних систем. При цьому, як затверджував М. Бахтін, не можна провести абсолютної границі між знаково-символічними формами і змістом. Зміст знаходиться усередині, він не належить зовнішньому світу і може бути переданий зовнішньому світу тільки алегорично. Розуміння(чи прозріння) приходить тоді, коли зміст виявляється укладений в одну краплю, але таку, через яку, як через призму, відіб'ється увесь світ. Символізація - результат впливу когнітивного процесу на семантичні структури. Знаково-символічні структури мають місце на всіх рівнях пізнання: первинному чи поверхневому, семантичному чи значеннєвому - як посередники між культурою і людиною, однак новий досвід і прирощене знання можуть змінювати способи сприйняття і познання світу. Перший рівень задається соціально-культурним контекстом, це рівень повсякденної комунікації. Так, закон Ньютона сприймається по-різному при вивченні його в 6 класі школи, і після знайомства з теорією Ейнштейна. Можна привести приклад з відношенням до ядерної енергії до і після Хіросіми, до і після Чорнобиля. Сприйняття символу обумовлюється і культурними цінностями. Так, свастики, що символізує в древнеіндійскій традиції єдність усіх початків, зі зміною культурного контексту придбало інший зміст: вилучення знака з визначеної культурної традиції привело до конфлікту між знаком і тим, що позначається. На знак у цьому випадку як би "налипає" новий символічний зміст. У результаті для післявоєнних поколінь європейців він символізує не споконвічне, а придане йому значеннєвий зміст. Другий ровень пізнання вимагає теоретичного пояснення в рамках семантичних правил формування змісту висловлення. І лише на третьому, глибинному рівні, відбувається раскодировання змісту, при цьому ми слідом за Г. Френчо і Э. Гуссерлем розуміємо під змістом об'єктивний зміст вираження в дихотомії з представленням, як ментальної актуалізації у формі образа і відчуття. Якщо розуміти семантику як перекладний компонент мови, то аналіз її дозволяє, відштовхуючи від властивій кожній епосі специфічної ментальності і специфіці мови різних областей культури, співвідносити їх один з одним. Комунікація в цьому випадку з'являється не як просте переміщення повідомлення, а як переклад тексту з однієї мови на іншу. Такий переклад можливий тому, що коди відправника й адресата утворяють пересічну безліч. Ю. Лотман справедливо зауважує, однак, що при перекладі частина повідомлення виявиться водсіченою, частина піддасться трансформації, загубленим виявиться саме своєрідность адресата, що і складає особливу частину повідомлення. "Положення було б безвихідним, - пише він, - якби в сприйнятій частині повідомлення не містилися вказівки на те, яким образом адресат повинний трансформувати свою особистість, щоб осягнути втрачену частину повідомлення. Таким чином, неадекватність агентів комунікації перетворює сам цей акт з пасивної передачі в конфліктну гру, у ході якої кожна сторона прагне перешикувати семиотичний світ". Цей конфлікт належить до числа таких, котрі виникають при розгляді співвідношення між цілісністю і безперервністю світу, з одного боку, і атомарністю, дискретністю знаків, що задаються більш-менш розмитими полями значень, з іншої. У ході спроб вирішення такого роду конфліктів виникають геніальні здогади і творчі відкриття в культурі, що кодуються за допомогою знаково-символічних механізмів, і коло замикається знову. Як додаток ми представляємо таблицю, у якій зроблена спроба систематизації інформації про знак і символ. У ході роботи над цією проблемою, однак, виникла необхідність аналізу такої істотної категорії мови як метафора, хоча вона і не розглядалася в тексті.(см. табл..7) Таблиця 7
ЛІТЕРАТУРА:
|
||||||||||||||||||||||||||||
Схожі:
|
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
Лекційний курс: “Лінгвокраїнознавство” для студентів II курсу Для... «Glorious Revolution»,1688). Bill of Rights (1689) – new constitutional monarchy. Catholicism |
|
Лекційний курс: “Вступ до перекладознавства” для студентів I курсу... В лекціях розглядаються підходи до перекладознавства в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених; аналізуються види та особливості... |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
|
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
ПРАКТИЧНИЙ КУРС АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ Навчальний посібник з практики усного... Практичний курс англійської мови (англійською та українською мовами). Навчальний посібник з практики усного та письмового мовлення... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КУРСУ “ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ” для студентів... Методичні рекомендації до курсу “Основи економічної теорії” для студентів неекономічних спеціальностей / За редакцією к е н., доцента... |
Методичні рекомендації для студентів І курсу, які навчаються за спеціальністю Сучасна українська мова (морфологія): Метод рек для студ. І курсу, які навчаються за спец. 030507 – Переклад (кредит модул система)... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА З КУРСУ ІСТОРІЇ... Укладач : ст викладач кафедри іноземних мов та перекладу Богатирьова Олена Євгенівна |
«Оптимізація комунікацій в організації як засіб підвищення ефективності управління» Методичні вказівки до виконання курсової роботи з курсу «Основи менеджменту» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій»... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua