|
|
Скачати 0.89 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Приазовський державний технічний університет Курс лекцій: “Основи теорії мовних комунікацій” для студентів I курсу Для спеціальності 7.030507 “Переклад” Факультет гуманітарний Кафедра іноземних мов та перекладу Мова викладання: українська
м. Маріуполь 2004р. (Уклав: Дмитрієва Т.А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л.М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь 2004р. –42 с.) Мова є найважливішим засабом людського спілкування. Без мови людське спілкування не може існувати, та без спілкування не може бути й суспільства й тм самим і людини. Без мови не може бути мислення, тобто розуміння людиною дійсності і себе в ній. Але те й друге можливе в людському співіснуванні. Саме введення до програми підготовки майбутніх перекладачів курсу “Основи теорії мовної комунікації” є таким важливим. Мовою володіють тільки люди – це друга сигнальна система, якої не мають тварини. Мова і мислення утворюють єдність, томущо без мислення не може бути мови та мислення без мови неможливе. Мова і мислення виникли історично одночасно у процесі трудового розвитку людини. Складна структура відносин між людьми включає велику кількість елементів. Основні елементи соціальних відносин, в тому числі й між особистостями: сприйняття, комунікація, спілкування, взаємодія. Комунікація – технічний процес обміну інформацією між двома та більш індивидами. Коли ми говоримо про комунікацію, нас перш за все цікавить те, як передається інформація. Спілкування – соціально-психичний процес взаємодії двох та більш людей з приводу того, що повідомляється. Люди, на відміну від телефонного апарату, не просто передають інформацію. Вони її формують, уточнюють, розвивають, перекручують, переживають та реагують на повідомлення. Курс здійснюється у формі лекційних та семінарських занять. Лекції ознайомлюють студентів з сучасним станом теорії комунікації. На семінарських заняттях обговорюються окремі найбільш складні суттєві теоретичні питання курсу. Мета семінарів полягає в тому, щоб забеспечити розуміння основних положень курсу, розвинути у студентів вміння працювати з науковою літературою. Контроль засвоєння студентами отриманих знань здійснюється у виді контрольних опитувань з основних розділів курсу. ЗМІСТ
Лекція №1 Спілкування, взаємодія, комунікація Складна структура відносин між людьми включає безліч елементів. Початковою клітинкою виступає найпростіше сприйняття - дерев, людей, потоків інформації. Після того, як людина або група людей сприйняли інформацію, вона аналізується і опрацьовувати. Далі наступає фаза спілкування з іншими людьми з приводу повідомленої інформації, наприклад бесіда. Вона може завершитися сумісними діями або взаємодією, наприклад, приятелі після бесіди вирішують піти на дискотеку. Поняття “соціальна взаємодія” є більш широкою, чим поняття “міжособові контакти” або “спілкування”. “Річ у тому, що соціальна взаємодія має на увазі заломлення соціальних норм і цінностей через свідомість індивіда і його реальну дію на основі осмислення цих норм і цінностей, тоді як прості особисті контакти (наприклад, прохання до члена сім'ї вимкнути світло або відкрити вікно) можуть бути лише актом передачі інформації і реакції на неї зовні якого - або соціального контексту”. Вже при такому спрощеному розгляді видно основні елементи соціальних, у тому числі і міжособових, відносин: сприйняття, комунікація, спілкування, взаємодія. Відкладемо на якийсь час проблему сприйняття, (вона заслуговує спеціального розгляду) і придивимося до двох наступних фраз, а саме комунікації і спілкуванню. Обидва терміни слід вважати синонімами, але можна і розрізняти, вважаючи, що комунікація відображає технико-інформаційний процес, а спілкування - соціальний. Що загального між записом в щоденнику, прогляданням телепередачі, бесідою з друзями, розмовою по телефону і вивченням меню? Все це - форми комунікації. Підраховано, що люди витрачають на комунікацію більше часу, чим на будь-яку іншу діяльність. Проте, більшість людей насилу зможе визначити, що таке “комунікація”. Комунікація - технічний процес обміну інформацією між двома і більш індивідами (або групами). Коли ми говоримо про комунікацію, нас перш за все цікавить те, як інформація передається. Спілкування - соціально - психологічний процес взаємодії двох і більш людей з приводу повідомленого. Люди, на відміну від телефонного апарату, не просто передають інформацію. Вони її формують, уточнюють, розвивають, спотворюють, переживають і реагують на повідомлене. Спілкування як обмін інформацією Спілкування не можна розглядати як відправлення інформації якої - те передаючою системою або як прийом її іншою системою, тому що у відмінності від простої “русі інформації” між двома пристроями тут ми маємо справу з відношенням двох індивідів, кожний з яких є активним суб'єктом: взаємне інформування їх припускає наладка спільної діяльності. Це значить, що кожний учасник комунікативного процесу припускає також активність і в своєму партнері, він не може розглядати його як якийсь об'єкт. Інший учасник предстає також як суб'єкт, і звідси витікає, що, направляючи йому інформацію, на нього необхідно орієнтуватися, т.е.опрацевувати його мотиви, цілі, установки (окрім, зрозуміло, аналізу і своїх власних цілей, мотивів, установок), “звертатися” до нього. В спілкуванні як комунікативному процесі відбувається не простий рух інформації, але як мінімум активний обмін нею. Головна “надбавка” в специфічно людському обміні інформацією полягає в том, що тут особливу роль грає для кожного учасника спілкування значущість інформації. Цю значущість інформація придбаває тому, що люди не просто “обмінюються” значеннями, але прагнуть виробити загальне значення. Це можливо лише за умови, що інформація не просто прийнята, але і зрозуміла, осмислена. Суть спілкування як комунікативного процесу - не просто взаємне інформування, але і взаємне інформування, але сумісне збагнення предмету. Тому тут дані в єдності діяльність, спілкування і пізнання. Характер обміну інформацією між людьми, на відміну від кібернетичних пристроїв, визначається тим, що партнери можуть вплинути один на одного. Іншими словами, обмін такою інформацією обов'язково припускає дію на поведінку партнера. Комунікативний вплив, який тут виникає, є не що інше, як психологічна дія одного комуніканта на іншого з метою зміни його поведінки. Ефективність комунікації вимірюється саме так, наскільки вдалася ця дія. Це означає зміну самого типу відносин, який склався між учасниками комунікації. Нічого схожого не відбувається в “чисто” інформаційних процесах. Термін “комунікація” (лат. communicatio, від communico - роблю загальним, зв'язую, спілкуюся) вживається в значеннях: 1) шлях сполучення, зв'язок одного місця з іншим; 2) спілкування, передача інформації від людини до людини, сигнальні способи зв'язку у тварин. Цей термін став загальновживаним в соціології, психології і інших науках про людину. Ще є термін “спілкування”, близький до терміну “комунікація”. Доцільно розрізняти ці два терміни таким чином: під комунікацією розумітимемо технико-інформаційний аспект спілкування, тоді як під спілкуванням - розуміти соціальний психологічний аспект комунікації. Інакше кажучи, спілкування відбувається тільки між людьми (суб'єктами), а комунікація - а) між людьми (суб'єктами) і б) апаратами (об'єктами). Важко сказати, яке з двох понять ширше, а яке вже, але очевидно, що вони виражають різні сторони одного явища. Спілкування між людьми відбувається в декількох основних формах. Залежно від засобу передачі інформації розрізняють два види спілкування:
Людство винайшло безліч видів і способів комунікації. Це усна і письмова мова, штучні мови типу азбуки Морзе, мови комп'ютерного програмування, а також технічні види зв'язку: радіо, телеграф, телебачення. Штучні помічники людини істотно перевершують природні. Людська мова, тобто звукова мова - це система фонетичних знаків, включаюча два елементи: лексичний і синтаксичний. Розмовна мова за сотні тисяч років удосконалилася за своїм змістом, але і за технічними способами вимовлення звуків він залишився, практично очевидний: ускладнилася граматика і семантика мови, прийоми ораторської майстерності, мови багато яких народів прогресували у бік більшої благозвучності, виразності, різноманітності. Мова є самим універсальним засобом спілкування в людському суспільстві. Вважається, що завдяки ній найменше втрачається значення повідомлення. Залежно від характеру і змісту виділяють наступні форми спілкування:
Майже всім видам людського спілкування властива емоційна і суб'єктивна упередженість. Визнання в любові відноситься до такого роду спілкування. Упередженість виявляється в багато яких сферах життя. Релігійні і національні упередження, стереотипи, забобони, обивательська думка, всілякі чутки, циркулюючі в навколишньому світі, - все це є эмоційно- оцінною інформацією. Вона може виконувати не тільки позитивну, але і негативну роль. Яскравий приклад - анонімка, тобто повідомлення звичайно помилкової інформації без вказівки автора. В своїх пристрастях неважко перейти розумну міру. Дитину можна хвалити, але можна його і захвалювати. Можна встановити в класі строгу дисципліну, а можна - паличну і т.д. Постійний перекіс - в позитивну або негативну сторону - завжди має шкідливі наслідки. Вчиться, які хвалять батьки, вчителі і ровесники, швидше за все, матимуть високу самооцінку, а ті, яких всі критикують або ображали, - низьку. У перших поступово формується відчуття переваги і зарозумілість, а у других - комплекс неповноцінності і занижена самооцінка. Працедавці цінують тих співробітників, які добре ладнають з іншими людьми, правильно сприймають критику, чесні і відкриті. Вони зростають з тих дітей, яких в сім'ї і в школі не перехвалили і не принижували. Якість сімейного життя визначають якості всього подальшого життя людини. Психологи-консультанти по проблемах сім'ї підкреслюють важливість відвертого спілкування удома. У вдалих сім'ях родичі вільно говорять як про позитивні емоції (любові, радості), так і об негативних (гніві, страху, розчаруванні). Важливою складовою емоційного спілкування є емпатія- здатність бачити мир з погляду іншого, розділяє радість і горе, які той переживає. Емпатія - це, по-перше, чутливість до емоційних потреб іншої людини, уміння зрозуміти мовний і немовний вияв відчуттів (слова, дотики, інтонації, жести), нарешті, готовність розділити ці відчуття. По-друге, це уміння відповісти на емоційну потребу у такий спосіб, який буде доречний і действен для співбесідника. В останньому випадку говорять про культуру спілкування і вияву відчуттів. Спілкування може бути діловим, побудованим на переконливій інформації. Таке спілкування виражається в наказі, пораді, проханню і розраховано на те, щоб стимулювати якусь дію. На цій основі формується наказова і бюрократична лексика, тактика виборчих компаній, популістська риторика (мистецтво переконання за допомогою мови). Тут учасники комунікації особливим способом впливають один на одного, орієнтує один одного, переконують один одного, тобто прагнуть досягти певної зміни поведінки. Класифікація видів комунікації. Комунікацію можна класифікувати по різних підставах. Залежно від мови повідомлення комунікацію ділять на вербальну і невербальну. У вербальній комунікації використовують як передавача людську мову, тобто звукова мова - систему фонетичних знаків, включаючу два елементи: лексичний і синтаксичний. Мова є самим універсальним засобом спілкування, найбільш адекватно передаючим значення повідомлення. Невербальна комунікація пов'язана з використовуванням не тільки жестів і рухів, але і предметів і малюнків, скажімо, дорожніх знаків і світлофорів, релігійних символів, національної і державної символіки. Приблизно 30% населення Землі старше 15 років безграмотні, тобто люди не уміють ні читати, ні писати. Для спілкування вони використовують не письмову, а усну мову, а також невербальні символи і знаки. Протягом історії людство користувалося письмовою мовою тільки 4-5 тис. років. До цих пір існують суспільства, знаючі тільки розмовний і жестовый мова. З трьох тисяч мов миру менше половина вдягнеться в письмову форму. Культурна спадщина передається наступним поколінням шляхом усної комунікації. Якщо узяти за підставу класифікації цілі, наміри і мотиви, то ми отримаємо наступні види комунікації. Інформативна комунікація - це процес передачі інформації про світ, в якому живуть коммуникатор і реципієнт. Очікується, що інформаційні повідомлення є правдивими, несуперечливими і неупередженими щодо обговорюваної проблеми. Наприклад, передбачається, що спортивні зведення або прогноз погоди в різних газетах будуть однаковими. Так само правдивими і об'єктивними повинні бути відомості в підручниках і наукових монографіях, передаючих важливу інформацію наступним поколінням. Існують певні санкції до порушників і способи контролю достовірності інформації: зокрема, за брехливу інформацію автора публікації можуть притягнути до суду, а в редакціях журналів або газет часто зберігаються справжні документи, фігуруючі в публікації. Так само апарат посилань в науковій статті дозволяє будь-якому читачу перевірити ще раз висловлені факти. Інформативній стороні комунікації сьогодні надається величезне значення. Щороку інформація в світі подвоюється і потроюється, з'являються нові інформаційні канали, серед яких особливе місце займає Інтернет - комп'ютерна павутина, обплутає невидимими нитками вся земна куля. Сьогодні по Інтернету люди різних країн і континентів спілкуються письмово і візуально, проводяться наукові конференції і показові операції. Завдяки Інтернету можна увійти до будь-якої бібліотеки миру, прочитати будь-яку газету і взнати самі останні новини. Термін “информация”лег в основу поняття “інформаційне суспільство”, яке прийшло на зміну індустріальному. Суспільство в США або Західній Європі іменують не тільки постіндустріальним, але також інформаційним, оскільки 60-80% робочих сили прямо або побічно пов'язано із створенням, обробкою і передачею інформації. Комунікаційний прорив кінця 80-х - початки 90-х років створив в Росії нову інформаційну ситуацію: її буквально захлеснули нові засоби повідомлення, включаючи факси і стільникові телефони, багатоканальні передавачі супутникове телебачення, персональні комп'ютери і Інтернет. В РФ виникло нове інформаційне співтовариство, під яким фахівці мають на увазі, перш за все, комунікаційне середовище найбільших міст, в яких рівень телефонізації (включаючи стільниковий зв'язок), число телевізійних каналів і персональних комп'ютерів забезпечують стійкі регулярні інформаційні потоки, обслуговуючі велику частину населення. В Москві, С.- Петербурзі і в інших 16 містах з населенням більше 1 млн. людина, за даними ГФК-ВЦИОМ, рівень телефонізації складає більше 70%, а в 26 містах з населенням від 500 тис. до 1 млн. людина - близько 45% (в середньому по містах Росії приблизно 42,9%). Середнє число складає по Росії 4,4 на одне домогосподарство. В Москві і решті “мільйонщиків” - 6,1 каналу, в інших -1-2 . В цілому по Росії персональні комп'ютери мають тільки 1,5% всього населення, тоді як в США - близько 40%. Поняття інформаційного співтовариства, яким користуються нині в соціології, сходить своїм корінням до поняття інформаційного суспільства, тлумачення якого запропоновано Д. Беллом і А.. Тоффлером. Енциклопедії, словники, географічні атласи, персоналії, бібліотечні покажчики, нормативні і юридичні документи, статистичні показники і таблиці, схеми, малюнки, ілюстрації і т.д. несуть фактологическую інформацію про об'єктивне положення справ, і тому вони все більше цінуються людьми. Наукова довідкова література поступово витісняє фантастичну, казкову, пригодницьку, розважальну і т.д. літературу. Інформація стає все більш і більш доступною через розвиток технології. Персональні комп'ютери, автоматична обробка тексту, кабельне телебачення, відеодиски і записуючі відеопристрої все ширше проникають в будинки, школи і офіси. Використовування комп'ютерів разючим чином змінило спосіб зберігання, аналізу і отримання інформації в комерційних і урядових агентствах. Інформація може об'єктивно висловлювати факти, навіть якщо вона носить афектний оцінний характер. Але іноді, якщо перевірити ще раз такого роду відомості, вони можуть виявитися помилковими або в усякому разі непідтвердженими. Проте упередженість необхідна в багато яких сферах життя. І формою вона більш варіативна, чим ми звикли думати. Афектна оцінна інформація може бути направлена зовні, як у разі публічної критики опонента або розпускання чуток, або на самого себе, коли критика направлена на самого себе за досконалу помилку, упущений шанс, невірний вчинок. Вираз позитивних відчуттів відносно іншої людини допомагає встановити в ним близькі відносини: коммуникатор і реципієнт дають знати, що високо цінують один одного. Навпаки, вираз негативних відчуттів дозволяє позбутися докучливої людини, погрозити супротивнику, примусити його відпустити і т.д. При цьому словесний текст перемежається з жестовим: нахмурені брови, стислі кулаки, агресивна жестикуляція. У людини як соціальної істоти глибоко вкорінена потреба в живому спілкуванні, особливо це помітно в сучасному урбанізованому суспільстві, де головну роль стали грати технічні засоби спілкування, а зона особистих контактів постійно скорочується. Дослідження показали, що 75% опитаних стали рідше зустрічатися з друзями, ніж це було 5-7 років тому. Причини, по яких люди вважають (або вимушені) за краще проводити вільний час близьких друзів і рідних, полягають в наступному: для 87% опитаних це надмірна зайнятість, брак вільного часу, 56%, крім того, указують на утомленість і перевтому: для 40% респондентів серйозною перешкодою для організації зустрічей є матеріальним обмеженість і відсутність відповідних засобів. В порівняльному дослідженні стилів життя населення східноєвропейських країн і Росії, проведеному інститутом Fessel-GFK в 1996г. (опитано більше 2 тис. людина), з'ясувалося, що часто зустрічаються з друзями 53% респондентів, рідко - 47% (частіше ті, кому до 30 років). При цьому телепередачі часто дивляться 77%, рідко - 23%. Крім вказаних причин, треба ураховувати і інші чинники, пов'язані з комунікацією. Перш за все, це можливість швидко зв'язатися по телефону, а не їхати на іншій кінець міста, щоб взнати у близької людини, що з ним трапилося. Це дозволяє більш оперативно розв'язати виниклу проблему, скажімо, викликати “швидку допомогу” або попросити зайти до нього сусідку у вигляді позики. Подібний спосіб комунікації до того ж відповідає прагненню городян до комфорту і зручності, що зіграло в скороченні причини. Як показують эмпиритичні дослідження, частіше інших зовні службових і ділових відносин спілкується сьогодні молодь і домопрацывники. Зі всіх опитаних ( представники середнього класу) щодня зустрічаються з друзями без спеціального на те мотиву 31% респондентів; раз на тиждень -34% опитаних; 16% - один-два разу на місяць, а 19% - ще рідше. Представники середнього класу через свою зайнятість не випробовують потребу бачитися частіше з своїми друзями і родичами. Половина опитаних вважають, що спілкування без певної мети і поділа їм просто не потрібно; ј цілком задоволені і рідкісними (раз на місяць) контактами. Потреба в спілкуванні більше спостерігається у жінок, тоді як чоловіки відносяться до проблеми спілкування більш індиферентно. Дефіцит живих контактів заповнюється розмовами по телефону. Хоча телефонний зв'язок знижує ступінь емоційної залученості до розмови, але вона служить одночасно найшвидшим і зручним засобом спілкування, деколи єдиним при просторовій віддаленості абонентів: близько 70% опитаних ведуть особисті телефонні розмови щодня; ј - 2-3 раз на тиждень. Помічено, що чим старше людина, тим сильніше його тяжіння до об'єктивної інформації. І навпаки. Тому можна сказати, що дитинство - це по перевазі мир аффактивно-оцінної інформації. Пояснюється це тим, що діти дуже залежні і менш захищені, вони потребують емоційної постійної підтримки, дружньої і матеріальної опіки. Маленьких дітей хвалять набагато частіше і за більш дрібні досягнення, чим підлітків або дорослих. Сучасна педагогіка взагалі вважає, що в школі слід користуватися по перевазі позитивними санкціями. Чим більше хвалити дитину, тим краще він засвоює учбовий матеріал. Правда, на відміну від першого, інформаційного, виду комунікації, аффактивно-оцінна інформація вельми неоднозначна. Факт не можна зробити більш менш об'єктивним або правдивим. Факт залишається фактом. Але оцінку або вираз відчуття можна зробити менш або більш сильними. |
|
Курс лекцій: “Загальне мовознавство” для студентів IV курсу Для спеціальності 030507 “Переклад” Уклав: Дмитрієва Т. А. – доцент, кандидат філологічних наук, рецензент: Лазаренко Л. М. – доцент, кандидат педагогічних наук, Маріуполь... |
Лекційний курс: “Лінгвокраїнознавство” для студентів II курсу Для... «Glorious Revolution»,1688). Bill of Rights (1689) – new constitutional monarchy. Catholicism |
|
Лекційний курс: “Вступ до перекладознавства” для студентів I курсу... В лекціях розглядаються підходи до перекладознавства в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених; аналізуються види та особливості... |
Курс лекцій СУМИ 2003 МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ... Курс лекцій спрямований на надання студентам допомоги по вивченню навчального курсу з „Торгового права” та розрахований на студентів... |
|
Курс лекцій Київ 2006 Київський Національний Університет культури і мистецтв Безклубенко Сергій Данилович. Основи філософських знань. Курс лекцій для слухачів Академії пепрукарського мистецтва та студентів... |
ПРАКТИЧНИЙ КУРС АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ Навчальний посібник з практики усного... Практичний курс англійської мови (англійською та українською мовами). Навчальний посібник з практики усного та письмового мовлення... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КУРСУ “ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ” для студентів... Методичні рекомендації до курсу “Основи економічної теорії” для студентів неекономічних спеціальностей / За редакцією к е н., доцента... |
Методичні рекомендації для студентів І курсу, які навчаються за спеціальністю Сучасна українська мова (морфологія): Метод рек для студ. І курсу, які навчаються за спец. 030507 – Переклад (кредит модул система)... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА З КУРСУ ІСТОРІЇ... Укладач : ст викладач кафедри іноземних мов та перекладу Богатирьова Олена Євгенівна |
«Оптимізація комунікацій в організації як засіб підвищення ефективності управління» Методичні вказівки до виконання курсової роботи з курсу «Основи менеджменту» для студентів спеціальності 050201 «Менеджмент організацій»... |