|
|
Скачати 1.74 Mb.
|
Склад бібліотечних фондівБібліотечний фонд як основа для обслуговування читачів бібліотекФункції бібліотечних фондів Властивості бібліотечних фондів Класифікація бібліотечних фондів Формування бібліотечних фондів Принципи і завдання комплектування бібліотечних фондів Принципи комплектування бібліотечних фондів Види комплектування. Організація комплектування Види комплектування Початкове комплектування Поточне комплектування Рекомплектування Моделювання бібліотечного фонду Вивчення бібліотечного фонду Система постачання бібліотек документами Бібліотечний колектор Обовязковий примірник Книгообмін Завдання, види і форми обліку бібліотечних фондів Облік документів, що надійшли в бібліотеку Значення обліку Вимоги до обліку Одиниці обліку Види і форми обліку Сумарний облік документів, що надійшли Облік документів, що вибувають Причини вибуття Інші види обліку в ЦБМ Розміщення бібліотечних фондів Розстановка бібліотечних фондів Систематично-алфавітна розстановка Реставрація і консервація видань Пожежна безпека Перевірка бібліотечних фондів. Здача- прийом фондівЗавдання і терміни перевірки Підготовка до перевірки Перевірка фонду Здача-прийом фонду СКЛАД БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ Бібліотечні фонди — поняття збірне. Вони надзвичайно різноманітні за своїм складом. Найчастіше вважають, що бібліотечні фонди складаються з книг. Дійсно, книги є їх основою. Але книга- це лише один з видів видань документів, що пройшли редакційно-видавниче опрацювання, отримані друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлені, мають встановлені вихідні відомості і призначені для розповсюдження інформації, що міститься в них. (Видання. Основні види. Терміни і визначення. ГОСТ 7.60—90. М., 1990). Інформація може бути зафіксована на безлічі матеріальних носіїв: папері, глині, папірусі, пергаменті, бересті і ін., а зараз — фото- і кіноплівці, магнітній стрічці, грамплатівці і т.п. Вона розрізняється також способами відтворення. Для того, щоб мати загальне поняття для будь-яких інформаційних матеріалів, що становлять бібліотечні фонди, був прийнятий термін «документ», який визначається як «соціальна інформація, зафіксована на будь-якому матеріальному носії з метою її зберігання, розповсюдження і використання». В бібліотечно-бібліографічній науці і практиці під документами розуміють головним чином видавничу продукцію, а також неопубліковані документи, кіно-фото-фонодокументи і інші джерела інформації. Бібліотечні фонди мають складну структуру і класифікуються за різними ознаками, характерними для документів, що його утворюють. За Гостом 7.60—90, видавнича продукція за своєю матеріальною конструкцією поділяється на книжкові, журнальні, аркушеві, газетні і інші видання. За знаковою природою інформації твори друку можуть бути: текстовими, нотними, картографічними, ізовиданнями . За періодичністю видання діляться на неперіодичні (книги, буклети і ін.), періодичні (журнали, газети, бюлетені, аркуші і т. д.) і серійні. Періодичні видання виходять через певний проміжки часу окремими нумерованими випусками, мають, як правило, загальну назву і однакове оформлення. Серійні видання випускаються протягом часу, тривалість якого наперед невстановлена. Як правило, вони виходять нумерованими і (або) датованими випусками (томами), що мають однаковий заголовок. За структурою серед видань можна виділити серії, які включають сукупність томів, з'єднаних спільністю задуму, тематики, цільовим або читацьким призначенням, що виходять в однотипному оформленні. Серія може бути неперіодичною, періодичною і продовжуваною, причому дві останні складаються з нумерованих або датованих випусків, а неперіодичні видання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків наперед невідома («Життя чудових людей»), і закриту, тобто з наперед позначеною кількістю видань («Бібліотека всесвітньої літератури»). За матеріальною конструкцією видання ділять на книжкові (видані у вигляді блоку скріплених у корінці листів з друкарським матеріалом будь-якого формату в обкладинці або палітурці), журнальні, аркушеві (у вигляді одного або декількох аркушів друкарського матеріалу будь-якого формату без скріплювача, наприклад газетне видання, плакат, буклет і ін.), які відрізняються один від одного способом складання і кріплення листів, цільовим призначенням, форматом або густиною матеріалу, з якого їх виготовляють. Окрім названих можна виділити ще комплектні видання, які збирають разом в теки, футляри або укладають в обкладинку, а також книжки-іграшки: книжки-панорами, фігури, вироби, ігри і т.д. За обсягом виділяють такі видання, як книги (їх обсяг завжди понад 48 сторінок), брошури — видання обсягом понад 4, але не більше 48 сторінок, і листівки — видання, що містять від 1 до 4 сторінок. За складом основного тексту видання, що містить один твір, називається моновиданням, а те яке включає ряд творів — збіркою. Збірки можуть бути неперіодичними, періодичними і продовжу-ваними. За цільовим призначенням розрізняють: — офіційні видання, опубліковані від імені державних, суспільних організацій, установ і відомств, які мають законодавчий, нормативний або директивний характер; — наукові видання, призначені для наукової роботи, що містять теоретичні і (або) експериментальні дослідження, а також підготовлені до публікації пам'ятки культури і історичні документи (монографії, збірки наукових праць, документальні наукові видання) — науково-популярні видання, що містять відомості про теоретичні і (або) експериментальні дослідження в галузях науки, культури і прикладної діяльності, висловлені у формі доступній читачу-неспеціалісту; — масово-політичні видання — твори суспільно- політичної тематики агітаційно-пропагандистського характеру, доступні широкому колу читачів;
— нормативно-виробничі видання, що містять норми, правила і вимоги в різних сферах виробничої діяльності; — виробничі видання — практичне керівництво (допомоги), що містять відомості з технології, техніки і організації виробництва, а також інших галузей суспільної практики, розраховані на фахівців різних кваліфікацій; — довідкові видання, що містять короткі відомості наукового або прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для швидкого їх розшуку (енциклопедії, словники, довідники загального і спеціального призначення), і не призначених для суцільного читання; — видання для дозвілля, які містять загальнодоступні відомості про організацію побуту, різноманітні форми самодіяльної творчості, різні види розваг; — рекламні видання, які в привабливій формі викладають відомості про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них; — літературно-художні видання—твори художньої літератури і т.д. За ступенем аналітико-синтетичного опрацювання інформації розрізняють: — інформаційні видання, які містять систематизовані відомості про документи (опубліковані, неопубліковані і непубліковані) або результат аналізу і повідомлення відомостей, представлених в першоджерелах, які випускаються організацією, що здійснює науково-інформаційну діяльність, у тому числі органами НДІ; — бібліографічні видання; — реферативні видання, які містять впорядковану сукупність бібліографічних записів, що включають реферати; — оглядові видання, що включають публікації одного або декількох оглядів, які містять результати аналізу і узагальнення відомостей, представлених в джерелах . В Гості 7.60—90 також окремо і більш детально представлено види неперіодичних видань за характером інформації і види періодичних і продовжуваних видань, у тому числі газет, журналів, бюлетенів, календарів. Окрім творів друку бібліотечні фонди містять і інші документи. У фондах представлено, наприклад, рукописні книги, історичні документи, архіви політичних діячів, письменників, вчених, композиторів. Фонди бібліотеки, крім того, включають такі неопубліковані документи, як дисертації, депоновані рукописи, звіти про науково-дослідну роботу (НДР) і ін. Із збільшенням виходу у світ видавничої продукції перед бібліотеками постало питання про місце для її зберігання і збереження особливо цінних видань. Найбільші книгосховища почали застосовувати різні способи копіювання книг, окремих їх частин і рукописних матеріалів в звичайному або зменшеному масштабі. З цією метою використовують різноманітну розмножувальну техніку, яка відтворює текст без друкарського набору шляхом ксерокопіювання, фото- або мікро-фотокопіювання, мікро-фільмування і ін. В даний час найбільшого поширення в різних бібліотеках набувають мікрофільми і мікрофіші — відтворення книг, журналів, рукописів, газет, креслень, ілюстрацій на фото- і кіноплівках. Їх перевага— відносна дешевизна виготовлення і компактність: для мікрокопії книги в 700—800 сторінок потрібно близько 10 метрів плівки. Згорнута в рулон, вона вміщається в невеликій коробці і займає дуже мало місця при зберіганні. Читають мікрофільм за допомогою спеціальних апаратів. В них вставляють плівку і одержують збільшене зображення тексту на екрані. Зараз великі бібліотеки мають лабораторії для виготовлення мікрофільмів і спеціальні зали, де їх можна прочитати. Апарати для читання мікрофільмів і мікрофіш мають багато ЦБС. А при сучасному розвитку техніки вони набуватимуть все більшого поширення, займуть міцне місце в читальних залах, що значно наблизить до кожного читача фонди найбільших книгосховищ. Бібліотеки все частіше використовують такі технічні засоби, як діапроектори, магнітофони і відеомагнітофони, програвачі, що дозволяє накопичувати слайди, діа- і відеофільми, грамплатівки (диски), магнітні стрічки, а це розширює видовий склад фондів у невеликих бібліотеках. Крім того, деякі бібліотеки купляють спеціальні книги для сліпих, надруковані особливим, так званим брайлевим шрифтом, що складається з певних поєднань опуклих крапок. Незрячі читачі «читають» їх пальцями на дотик. Кожний з документів, що міститься в бібліотечному фонді, поєднує в собі різні видові ознаки. Так, наприклад, друкарське видання за матеріальною конструкцією може бути книжковим виданням; за знаковою природою інформації — текстовим виданням; за періодичністю і структурою — неперіодичним багатотомним; за цільовим призначенням і характером інформації —навчальним виданням у певній галузі знання і т.д. Правильна класифікація, визначення провідних ознак надзвичайно допомагають далі в багатьох процесах і операціях роботи з бібліотечним фондом. На відміну від окремих документів бібліотечний фонд повинен володіти ще цілим рядом специфічних ознак, таких як множинність документів, підібраних в певному порядку; організація його не тільки в цілому, але і окремих частинах за певними ознаками і способами, зручними для більшості читачів і працівників бібліотеки. Важливими завданнями бібліотеки в роботі з фондом є вчасне його поповнення і оновлення, а також звільнення від документів, які з тих або інших причин втратили свою значущість для читачів. Все сказане дає підставу для визначення поняття «бібліотечний фонд». Бібліотечний фонд — впорядкована сукупність документів, сформована бібліотекою відповідно до її типу і вигляду, функцій і потреб читачів, призначена для суспільного використання і постійного або тимчасового зберігання. БІБЛІОТЕЧНИЙ ФОНД ЯК ОСНОВА ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЧИТАЧІВ БІБЛІОТЕК ФУНКЦІЇ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ В системі «бібліотека» фонд є тією активною частиною, яка з найбільшою повнотою дозволяє вирішувати соціальні завдання, що стоять перед бібліотеками, здійснюючи дію на формування наукового світогляду особи, її етичних засад, тобто набуття системи поглядів на природу і місце в ній людини, на взаємостосунки людей в суспільстві, їх ідеали. Все це має велике значення, оскільки внутрішні переконання впливають на норми поведінки, життєві прагнення, інтереси, працю і побут людей. Разом з тим бібліотечний фонд сприяє отриманню загального і професійного утворення будь-якого рівня і його подальшому вдосконаленню. В цих і багатьох інших аспектах виявляється педагогічна функція бібліотечних фондів. Інформаційна функція припускає здійснення можливості отримання з документів, що є у фонді, відомостей про минулі і сучасні досягнення в галузі науки, техніки, сільського господарства, культури з оптимальною повнотою і оперативністю для використання їх в практичній і науковій діяльності. Ще однією функцією є сприяння організації дозвілля читачів як в плані естетичному, так і для надання допомоги в заняттях різними хобі (захоплення, улюблена справа на дозвіллі) Все це стає можливим завдяки тому, що документи, що зберігаються у фонді, представляють знання, накопичені багатьма поколіннями, що дозволяє йому виконувати функцію «пам'яті людства» (або генетичну, родову функцію). Як вже згадувалося раніше, на зміст, величину, розвиток фонду впливає цілий ряд обставин: завдання , що стоять перед бібліотеками, особливості промислового і сільськогосподарського виробництва регіону або підприємства, які входять в сферу обслуговування бібліотек, професійні і інші запити читачів. З цими чинниками пов'язані внутрішні закономірності процесів поповнення фондів, їх організації і використання. Разом з тим стан фонду, його здібність до здійснення властивих йому функцій залежать від зовнішніх умов: наукової і художньої цінності виданих творів друку, стану і можливостей використання книжкового ринку (першочерговості постачання бібліотек документами, фінансування), забезпечення матеріально-технічної бази, створення мережі бібліотек різних типів і видів. Тому бібліотеки не можуть обійтися без реальної турботи і допомоги держави, установ і організацій, у віданні яких вони знаходяться. ВЛАСТИВОСТІ БІБЛІОТЕЧНОГО ФОНДУ Виконання бібліотечним фондом свого призначення можливо завдяки певним властивим йому властивостям і ознакам. Бібліотечний фонд полягає із більшої кількості документів, різних за видами , змістом і призначенням, і в цьому значенні має властивість неоднорідної множинності. Але при цьому фонд в цілому не залежить від всіх особливостей кожної із складових його частин, з одного боку, а з іншого, будучи частиною бібліотеки, автономний за своїми характеристиками. Всі його елементи взаємозв'язані, взаємообумовлені і взаємодіють один з одним, що надає йому властивість цілісності. Разом з тим бібліотечний фонд не замкнутий, він реагує на зовнішнє середовище, яке диктує свої умови (завданням бібліотек, профіль регіонів, запити і інтереси читачів), піддається і іншим зовнішнім діям (залежить, наприклад, від стану книговидавничої діяльності, фінансових можливостей для придбання документів і інших чинників), а також пов'язаний з іншими системними утвореннями усередині бібліотеки. Наприклад, розкрити фонд за різними ознаками, без чого він замість активної дії на читачів залишається «мертвим капіталом», можна лише шляхом взаємодії між фондом і системою каталогів. Такі зовнішні і внутрішні зв'язки створюють ще одну властивість фонду — відвертість. В бібліотечному фонді поєднуються властивості динамічності і статичності, тобто здібності до швидкого розвитку, видозміни, а разом з тим до стану спокою і рівноваги. Таке поєднання викликано тим, що в епоху науково-технічного прогресу надзвичайно інтенсивно оновлюються знання, а це, у свою чергу, обумовлює збільшення потоку документів, що поступають в бібліотеки, фонд постійно оновлюється, змінюється за складом і видом видань (так, в даний час в великих бібліотеках почали з'являтися голограми — об'ємні зображення), що створює ряд труднощів в організації і зберіганні фонду. Одночасно з цим у фонді тривалий час зберігаються документи, що містять незастарілу наукову інформацію, яка дає відомості про розвиток науки, культури, мистецтва (включаючи художню літературу), а разом з ними зберігаються, разом з нетрадиційними, раніше розроблені способи організації фонду. Дуже важливою властивістю бібліотечного фонду є його керованість, здатність під впливом зовнішньої дії піддаватися управлінню. Придбаючи документи або виключаючи їх з фонду, неможливо передбачити з дуже великою точністю, які з них користуватимуться попитом, а що необхідно буде списати за непотрібністю, тому завжди є небезпека випадкового відбору і в одному, і в іншому процесі, а це негативно позначається на складі фонду. Така здатність фонду змінюватися під впливом випадкових чинників називається властивістю ймовірності (стохастичності) бібліотечного фонду. Це одна з тих властивостей, від яких необхідно позбавлятися, використовуючи різні методи: математичні, эвристичні і ін. Чимале значення має кваліфікація, культурний рівень і інтуїція бібліотекаря. Чим більше бібліотечний фонд відповідає завданням, які вирішує бібліотека, і точніше відповідає на інформаційні запити, тим вища властивість концентрації, надійності інформативності, тобто зосередження, скупчення у відносно обмеженому масиві документів, зібраних в одному місці, знань, розсіяних в різних джерелах, які б були неприступні читачам, не будь вони зібрані в єдине ціле — фонд бібліотеки. Для того, щоб досягти надійності сконцентрованої у фонді інформації, потрібної в даній бібліотеці, в даному місці і даному читачу, необхідно враховувати, де, в яких документах вона може з'явитися в якнайповнішому обсягу, і саме їх відбирати для поповнення фонду. Читачі зацікавлені не тільки в повноті, але і в швидкості отримання інформації, що зобов'язало бібліотеку шукати шляху і засобу для поєднання вимог такого роду. Властивість цінності бібліотечного фонду зв'язана, з одного боку, із змістовним і видовим складом документів, що дає можливість з його допомогою відповісти на конкретний запит читача, а не пропонувати взагалі яку-небудь інформацію (це знову-таки зобов'язало оцінювати документи з погляду їх корисності для читачів конкретної бібліотеки). А з другого боку, документ — це матеріальний об'єкт, що має вартість або безцінний, якщо це раритет (рідкість): стародавній рукопис, гравюра, стародрукована книга і т.д. Підвищити цінність фонду можна, звільняючи його від документів, що не представляють інтересу для читачів даної бібліотеки, і шляхом надзвичайно дбайливого відношення до документів, що зберігаються в бібліотеці. Впорядкованість бібліотечного фонду також є однією з його властивостей. Щоб легко орієнтуватися у фондах і звістці пошук потрібних документів, необхідно врахувати їх зміст, цільове і читацьке призначення і багато інших ознаки, створити умови для зв'язків і розмежування між окремими частинами фонду, забезпечити певний порядок всередині виділених фонду, зробити можливою їх взаємодію не тільки всередині, але і зовні конкретної бібліотеки, з іншими бібліотеками і органами НТІ. Наявність у фонді всіх цих і ще ряду властивостей забезпечує виконання його функцій. КЛАСИФІКАЦІЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ Фонди бібліотек характеризуються цілим рядом ознак. Одним з них є їх склад — наявність у фонді документів, різноманітних за видами, змістом, державною приналежністю, мовою, роком видання, колекційною цінністю. На склад фонду впливає профіль комплектування, створюючи ту його своєрідність, яка називається профілем фонду. Якщо фонди бібліотек містять різні види документів по всіх або більшості галузей знання, їх називають універсальними. Фонди, основу яких складають видання по декількох суміжних галузях знання, наприклад мистецтво, архітектура, будівництво і деякі інші галузі техніки, пов'язані з мистецтвом (виробництво матеріалів, інструментів, апаратури), є багатогалузевими. Фонди, що складаються переважно з документів (незалежно від їх видів), але однієї галузі знання (бібліотеки консерваторій, технічні бібліотеки і т. п.), носять найменування галузевих. Крім того, існують спеціалізовані фонди, які організовують, узявши за основу не ознаку змісту документів, а їх вигляд або читацьке призначення, наприклад газетний фонд або фонд грамзаписів і ін. Фонд бібліотеки може бути універсальним або галузевим незалежно від його обсягу (величини) — числа документів у встановлених одиницях обліку. Як вже мовилося раніше, фонд кожної бібліотеки повинен бути певним чином впорядкований, організований. Чим більша бібліотека, тим складніша структура її фонду — функціональна організація, що передбачає взаєморозташування і взаємозвязок підрозділів фонду. Так, в обласній бібліотеці поряд з основним фондом, розташованим у фондо-, книгосховищі, є підсобні фонди відділу абонемента, читальних залів, галузевих і спеціалізованих відділів: сільсьськогосподарського, мистецтва, патентного, краєзнавчого, літератури для сліпих і ін. Таке розділення фонду називається розподілом за призначенням. У фондах бібліотек є книги на російській і інших мовах народів країни. Багато бібліотек мають видання на іноземних мовах, тому існує розподіл фонду за мовами. Фонди бібліотек розділені за змістом. Книги з філософії, мовознавства, природознавства, техніки і інших галузей знання можуть стояти разом, в загальному фонді. Фонди поділяють і за видами видання, коли в них відокремлені одна від одної книги, журнали, газети, ноти, рукописи, грамплатівки І т.д. І в цьому випадку вони можуть бути структурно оформлені як відділи (або складати частину загального фонду). В будь-якій бібліотеці можна зустріти різні комбінації поділу фонду. Так, наприклад, в сільській бібліотеці — філіалі ЦБС немає, як правило, відділу абонемента, читального залу або інших відділів, тобто фонди для таких відділів не виділені, тобто її фонд єдиний. Але дитяча література відокремлена від книг для дорослих, отже, розподіл за призначенням існує; журнали стоять окремо від книг, а значить, реалізований розподіл за видами видання. Крім того, фонд розміщений за змістом. В бібліотеках, де фонд розподілений між структурними підрозділами бібліотеки, кожний відділ все одно розбивають за видами видання, за змістом, а іноді — за мовами. Все це дозволяє з якнайменшою витратою сил і найбільшою ефектом обслуговувати читачів. Кажучи про фонд однієї бібліотеки, не слід забувати про те, що в сучасних умовах розвиток науки активно протікає в двох напрямах: диференціація (подальшого розділення) знань і їх інтеграції (об'єднання різних галузей знання рішення складних проблем і виникнення на цій базі нових - біоніка, генна інженерія і ін.). Це не може не позначатися на змісті бібліотечних фондів. Вони також все більш і більш диференціюються (і процес цей неминучий), набувають вузькогалузевого характеру, ускладнює роботу з ними, а разом з тим приводить до поповнення бібліотек одними і тими ж виданнями. Бібліотеки намагаються виправити положення шляхом інтеграції фонду, але оптимальні межі цього процесу встановити важко. В результаті і в тому і в іншому випадках нагромаджуються документи, що рідко використовуються, фонди втрачають необхідні властивості. Більш реальним виходом з даного положення є створення єдиного бібліотечного фонду, тобто об'єднання взаємодіючих і взаємовикористовуваних фондів державних бібліотек, бібліотек всіх відомств і організацій, формованих за територіальними і галузевими ознаками на основі принципів координації, кооперації або централізації. Таким чином, можна говорити про існування різних варіантів створення єдиного бібліотечного фонду. Централізація бібліотечної мережі дозволила створити єдиний бібліотечний фонд більш високого рівня (ніж в окремій бібліотеці) — єдиний фонд ЦБС. Основний принцип, на якому базується його організація і діяльність, — централізація, що виявляється в комплектуванні фонду всіх структурних підрозділів на основі єдиного економічного, соціального і культурного профілю регіону загального для всієї ЦБС фінансування. В ЦБС існує єдине керівництво комплектуванням і організацією фонду. Зміст і видові ознаки документів розкриваються також централізованим шляхом в центральних каталогах (карткових або у формі книжкового видання), в «Бюлетені нових надходжень до єдиного фонду». Доступність всього фонду для читачів кожного підрозділу ЦБС закріплена в розділі III «Положення про централізацію державних масових бібліотек». Єдиний фонд ЦБС універсальний за своїм профілем, різноманітний за видовими ознаками документів, а у цілому ряді випадків — за мовами. Структура фонду ЦБС відповідає за призначенням структурі самої ЦБС: фонд ЦБ, фонд філіалів, фонди абонемента, читального залу, ЦДБ, пересувний фонд бібліотечних пунктів та ін.; але змісту, мовам, видам видання - залежно від складу фонду. ЦБС бере участь в створенні і функціонуванні єдиного регіонального фонду і, як правило, очолює організацію цієї роботи. Централізація мережі державних бібліотек є прикладом повної централізації. Відмінність в організації єдиного фонду при частковій централізації (міжвідомчої, міжсоюзної — в мережі профспілкових бібліотек) полягає в тому, що засоби на комплектування децентралізовані. У зв'язку з координацією і кооперацією у формуванні і використовуванні фонду виникає необхідність включення в систему взаємодії довідково-інформаційних фондів (ДІФ) органів наукової і науково-технічної інформації, зародження і розвиток яких припав на кінець 50-х—початок 60-х рр. ДІФ — це сукупність впорядкованих масивів документів і довідково-пошукового апарату, призначена для задоволення потреб в науково-технічній інформації як науковців, так і фахівців в області технічного і сільськогосподарського виробництва. Органи НТІ, отже, і ДіФи, що знаходяться при них, створюються при навчальних, проектних, науково-дослідних і інших інститутах; відділи НТІ (ОНТІ) є на підприємствах. За своїм складом їх фонди мало чим відрізняються від фондів НТВ, відмінності полягають в тому, що до складу ДіФів органи НТІ включають довідково-пошуковий апарат, який містить не тільки каталоги, що допомагають в розшуку документів, але і фактографічні картотеки, які дозволяють оперативно дати довідку по тому або іншому конкретному запиту без звернення до документів. На відміну від фондів НТВ ДіФи виконують лише дві функції: довідкову і інформаційну. Крім того, порівняно з бібліотеками ДіФи мають більш обмежений термін зберігання документів. Інформація по ДіФам в більшій мірі надає читачам зведення фактографічного характеру, тоді як в НТВ у відповідь на запит вони одержують документ, в якому містяться дані що їх цікавлять . ДІФ і НТВ можуть існувати паралельно, але у зв'язку з «Положенням про бібліотечну справу» в даний час йде процес їх злиття до єдиного фонду, що і приводить до можливості кооперації і координування в їх створенні і використовуванні на різних рівнях. Єдиний регіональний (територіальний) бібліотечний фонд утворюється в межах різних територій: в районі, області, краї і т.д. В ньому можуть взаємодіяти фонди всіх або частини бібліотек регіону, до процесу взаємовикористання привертають весь фонд цілком або його частину, наприклад угода між бібліотеками стосується лише документів, призначених для фахівців промисловості і сільського господарства району (по економіці промислового і сільськогосподарського виробництва). Особливістю створення єдиного регіонального фонду є те, що він складається з фондів окремих бібліотек з різним складом за змістом (універсальних, галузевих), підкоренням, фінансуванням, організацією і т.д. Отже, основними принципами, на які він може спиратися, для того, щоб функціонувати, є кооперація і координація в цьому напрямі діяльності бібліотек. Займається питаннями організації єдиного регіонального фонду (часто разом з іншими питаннями) міжвідомча бібліотечна комісія. Вона обумовлює основні умови, на яких проводитиметься робота: склад бібліотек-учасниць, зміст документів, які увійдуть до єдиного фонду, способів його розкриття (видання друкарських путівників, складання бюлетенів нових надходжень, створення зведених каталогів і т. п.), методів складання довідково-бібліографічного апарату, кола питань, пов'язаних з безвідплатною передачею документів з бібліотеки в бібліотеку, права читачів, які користуватимуться фондом будь-якої з бібліотек-учасниць безпосередньо або через МБА. Але найважливішою функцією комісії є координація і кооперація в створенні і використовуванні єдиного фонду регіону, які здійснюються на основі зведеного «Тематико-типологічного плану комплектування» (ТТПК). В ньому всі теми, галузі розподіляються між бібліотеками, з тим щоб уникнути дублювання, забезпечити можливу повноту придбання документів і гарантувати фонду стабільність ряду його властивостей. «Тематико-типологічний план комплектування» набуває чинності після затвердження його міжвідомчою бібліотечною комісією і нею ж контролюється разом зі всіма іншими заходами щодо організації єдиного регіонального фонду. Створення єдиних фондів ЦБС, єдиних фондів при частковій централізації, єдиних регіональних фондів, взаємодія ДіФів з НТВ і іншими бібліотеками регіону дозволяють підійти до рішення проблеми функціонування єдиного бібліотечного фонду країни. В «Положенні про бібліотечну справу» сказано, що фонди державних бібліотек (масових і наукових, відомчих, а також бібліотек суспільних організацій) утворюють єдиний бібліотечний фонд, який є загальнонародною власністю і знаходиться під охороною держави. Право використовувати всі документи, що зберігаються у фондах, громадянам, установам, підприємствам, організаціям забезпечується «загальнодоступністю бібліотек, розвитком їх мережі, а також міжбібліотечним абонементом і іншими формами бібліотечного обслуговування». Соціальні функції єдиного бібліотечного фонду країни тотожні функціям кожної бібліотеки, що входить в його склад , а можливості через величезну кількість бібліотек різних типів і видів з їх універсальними і галузевими фондами нескінченно зростають. Залежно від змісту, видового складу документів, їх цільового і читацького призначення, мови і інших ознак єдиний фонд може практично задовольняти запити будь-якого читача, в якій би частині країни він не жив. Взаємодія між бібліотеками і забезпечення доступності кожної з них здійснюються через безпосередні і опосередковані дії і зв'язки — відвідування бібліотеки, використовування Єдиної державної системи міжбібліотечного абонемента (ЄДС МБА), ВСО, копіювання документів і ін. З урахуванням того, що єдиний фонд включає видання, що придбані всіма бібліотеками, документи, розраховані на групи бібліотек, твору друку, необхідні в декількох або окремих бібліотеках, і повинна будуватися видавнича політика, визначатися тиражі документів, що в нашій країні через слабкість поліграфічної бази, відсутності паперу не досягнуто до теперішнього часу. . ФОРМУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ Для того, щоб привести бібліотечний фонд в стан, при якому він буде здатний виконувати свої функції і володіти властивими йому властивостями, необхідно виконати чималу роботу, яка включає ряд основних процесів: 1. Моделювання — відтворення або встановлення за допомогою моделей властивостей і інших характеристик бібліотечного фонду для їх дослідження і прогнозування розвитку. 2. Комплектування, яке включає: первинний відбір — відбір і планове придбання бібліотекою творів друку і інших документів для створення і поповнення фонду, що відповідає за своїм змістом і видам вимогам наукової і художньої цінності і завданням які вирішує кожна конкретна бібліотека в роботі з читачами; вторинний відбір — аналіз використання бібліотечного фонду з метою встановлення відповідності між змістом документів, що є у фонді, і інформаційними потребами (пертинентності) залежно від типу і виду бібліотеки, її завдань, читацького профілю, а також їх відповідності читацьким запитам (релевантності) для коректування якості комплектування і рекомплектування документів,що вже є в бібліотеці, але з різних причин не використовуються її читачами і тому підлягають виключенню з фонду. 3. Організація бібліотечних фондів,яка об”єднує: облік бібліотечного фонду — реєстрація творів друку і інших документів з метою віддзеркалення в державній статистиці, контролю за їх збереженням, прогнозування розвитку фонду. Облік має дві сторони: прийом видань, що знову надійшли, і виключення вибулих; бібліотечну обробку фонду - процес підготовки творів друку до видачі читачам, який забезпечує можливість їх пошуку, зберігання і використання. Він дозволяє відрізнити суспільну книгу від книги, що належить приватній особі, визначити, якій саме бібліотеці вона належить, до якої частини фонду належить (відділ абонемента, читальний зал, дитяче відділення), де її місце на полиці, в які каталоги повинні бути включені бібліографічні записи на неї. Розрізняють два види обробки: технічну і наукову; розміщення бібліотечного фонду — порядок розташування творів друку в бібліотеці, що забезпечує їх зберігання і пошук; зберігання бібліотечного фонду — вміст фонду в спеціально обладнаних приміщеннях в умовах оптимального фізико-хімічного і біологічного режиму; виховання у читачів і бібліотекарів навиків дбайливого поводження з книгами як загальнонародною власністю, правильне оформлення видачі книг і контроль за своєчасністю їх повернення; перевірку бібліотечного фонду — процес,що забезпечує контроль за збереженням фонду, правильністю його обліку, оформлення видачі документів і контролю за своєчасністю їх повернення, а також організацією виховної роботи серед читачів. Кожний з основних процесів може здійснюватися поетапно, а етапи, у свою чергу, поділятися на більш дрібні частини — операції. Отже, формування бібліотечних фондів — сукупність керованих процесів комплектування і організації бібліотечного фонду з метою створення і правильного розвитку. Формування бібліотечного фонду в цілому, як і кожний з його процесів, не може відбуватися стихійно. Для їх здійснення необхідний цілий ряд умов: інструктивно-методичне забезпечення, фінансування, матеріальна база, наявність предметів бібліотечної техніки, компетентність співробітників, чия кваліфікація дозволяє їм активно втручатися у формування фонду з метою його всестороннього покращення. Все це свідчить про те, що формування фондів вимагає управління всіма його процесами. Процеси моделювання, комплектування і організації фондів тісно зв'язані між собою і з обслуговуванням читачів. Правильна організація бібліотечних фондів підвищує якість роботи бібліотеки по обслуговуванню читачів, тоді як щонайменша неточність в цих процесах уповільнює розшук і видачу книги, а іноді зовсім позбавляє читача можливості отримати її. ПРИНЦИПИ І ЗАВДАННЯ КОМПЛЕКТУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ ПРИНЦИПИ КОМПЛЕКТУВАННЯ БІБЛІОТЕЧНИХ ФОНДІВ Як комплектування, так і рекомплектування грунтується на ряді принципів — основних початкових положеннях, які необхідно враховувати у всіх подальших діях. Принцип науковості комплектування реалізується шляхом поповнення фонду документами, які сприяють формуванню світогляду, етичних і цивільних якостей. Тому бібліотека комплектує документи по проблемах соціально-політичної історії XX і попередніх століть, філософії, політичної економії і інші, представляючи їх в широкому аспекті історії зародження, розвитку, боротьби напрямів. Множинність думок, необхідність вибору позиції в сучасних "умовах демократизації суспільства обумовлюють потребу в комплектуванні документами органів влади і управління державою, політичних партій, сучасними працями і перевиданнями творів видатних російських і зарубіжних філософів, політологів, політекономістів, соціологів, істориків, книгами з питань етики, національних відносин, патріотичного і правового виховання, кращими творами художньої літератури минулого і теперішнього часу. Фонд повинен поповнюватися виданнями, що відображають сучасний стан науки, документами, які сприяють упровадженню її досягнень в практику промислового і сільськогосподарського виробництва, які висвітлюють проблеми господарювання в умовах переходу до ринку і ін., а також творами класиків світової науки (всіх галузей знань), для того, щоб дати читачам можливість оволодіти цінностями, накопиченими людством в процесі його розвитку. Принцип науковості комплектування припускає також необхідність використання наукових уявлень про фонд в цілому для складання обгрунтованих моделей, прогнозування його розвитку і вироблення оптимальних методів управління і роботи з фондом. Принципи профілізації-координування передбачають взаємодію комплектування фондів окремих бібліотек з комплектуванням єдиного бібліотечного фонду регіону (бібліотек відомств і ін.). Принцип профілізації ставить комплектування залежно від типу бібліотеки, завдань, які вона вирішує, групових («особливих») і загальних інформаційних потреб читачів, їх вікового, національного складу, професійного рівня, тобто свідомо обмежує комплектування з тематики і видів документів. В однотипних бібліотеках складаються фонди, що мають багато спільного з видовим складом документів і іншими ознаками при різному змісті видань; в бібліотеках різних типів цей склад розрізнений. Так, наприклад, в масових бібліотеках, як правило, відсутні спеціальні види технічних видань, книги, адресовані вузькому колу фахівців, а в технічних бібліотеках складають велику частину фонду. Як би не прагнули окремі бібліотеки надати читачам всі необхідні їм документи, вони повинні розуміти, що досягти цього є неможливо, якщо запити не носять масового характеру, а є одиничними, що виходять за рамки профілю бібліотеки, засобами однієї бібліотеки. Тому з принципом профілізації в комплектуванні взаємодіє принцип координування. Він дозволяє конкретній бібліотеці поставити в певні рамки відбір і придбання творів друку. Обмеження можуть стосуватися як всіх видань певного змісту або вигляду, так і зменшення їх екземплярності. А читачі в результаті дотримання цього принципу отримають потрібну їм інформацію і документи, використовуючи фонди декількох бібліотек. Основою для реалізації принципу координування є, як вже мовилося раніше, угоди між бібліотеками і зведені «Тематико-типологічні плани комплектування», затверджені міжвідомчими бібліотечними комісіями. Обидва ці принципи не можна розглядати окремо, оскільки вони взаємозв'язані. Координування впливає на профілізацію і навпаки. Обидва вони є в прямій залежності від того, які бібліотеки є в регіоні. Якщо, наприклад, немає бібліотек, спеціально розрахованих на обслуговування підприємств побуту, ЦБС врахує це, оскільки працівники сфери обслуговування будуть її читачами. І навпаки, за наявності галузевої бібліотеки тематика галузі буде представлена лише частково, певними видами документів, або вони будуть відсутні зовсім. Саме взаємодія цих принципів дає можливість з найбільшою повнотою і якнайменшими економічними витратами задовольняти найрізноманітніші інтереси і запити читачів. Принцип пропорційності комплектування — це визначення правильності співвідношення частин фонду, складових його ціле, їх відповідність і відповідність кожній з частин завданням , які стоять перед бібліотекою, типу бібліотеки. Якщо застосувати цей принцин до комплектування галузевих бібліотек, у фонді переважатимуть видання за профілем галузі, яку обслуговує бібліотека, в більш скромних розмірах — книги по суміжних галузях. Наприклад, в медичній бібліотеці медична література є основною частиною її фонду. У меншій мірі буде представлено видання з математики, фізики, хімії, загальної біології, технології виробництва медичного устаткування, технології лікарських речовин, тобто з тих суміжних наук, які пов'язані з медициною. Ще меншу частку складуть документи з інших розділів знань, що мають непряме відношення до медицини; книг по цілому ряду наук у фонді не буде зовсім. Так само важливо дотримувати цей принцип в комплектуванні бібліотек різними видами видань, враховувати читацьке призначення, мову і інші ознаки, наприклад співвідношення науково-популярних видань з науковими в науковій (де науково-популярні книги складуть незначну частину) і масовій (у фондах якої вони містяться в значно більшій кількості) бібліотеках. Те ж можна сказати про фундаментальні наукові праці, видання на іноземних мовах, наукові журнали і т.д. В ЦБС і інших масових бібліотеках фонд універсальний, в ньому представлено всі галузі знання, але в різних частках, мовний склад фонду залежить від того, на якій мові говорить населення регіону; видові ознаки документів достатньо різноманітні, фонд розрахований на читачів з неоднаковим рівнем підготовки, різних вікових груп і т.д. РГБ розроблені зразкові рекомендації по співвідношенню окремих частин фондів ЦБС, проте бібліотеки можуть змінювати їх в ту або іншу сторону, виходячи з умов своєї роботи і даних аналізу вивчення фонду. Принцип систематичності комплектування спрямований на те, щоб бібліотека поповнювалася документами рівномірно протягом року, у міру їх надходження в книготорговельну мережу. Це забезпечується перш за все бібліотечними колекторами, звідки книги і інші документи доставляються в бібліотеки один раз в місяць, а поштою один раз протягом 1,5—2 місяців, і підпискою на періодичні видання. Але ритмічність і своєчасність залежать також від чітко налагодженої роботи відділів комплектування або ОКіО ЦБ, вчасно оформлених замовлень в книгарні і інші організації, що забезпечують бібліотеки документами. Якщо не забувати про те, що комплектування — процес двосторонній, стане ясно, що систематичність повинна виявлятися і в рекомплектуванні: виключення застарілих, дублетних, непрофільних видань бібліотеки зобов'язані проводити не рідше одного разу на рік. Інша сторона принципу систематичності комплектування бібліотек полягає в необхідності прагнути того, щоб зібрати по кожній галузі знання документи різних видів, розраховані на різні категорії читачів: по історії розвитку даної науки, класичні праці, монографії, науково-популярні видання, а в тих галузях, де це необхідне, — кіно-фото-фонодокументи (діафільми, слайди, грамплатівки і ін.). Нарешті, принцип систематичності повинен виявлятися в правильному і своєчасному розподілі документів між структурними підрозділами. ВИДИ КОМПЛЕКТУВАННЯ. ОРГАНІЗАЦІЯ КОМПЛЕКТУВАННЯ ВИДИ КОМПЛЕКТУВАННЯБібліотеки комплектують свої фонди поточними виданнями, термін виходу яких визначається теперішнім і одним-двома попередніми роками (протягом такого терміну надходить, наприклад, «Бібліотечна серія»). Крім того, фонди поповнюються виданнями, які потрібні бібліотекам, але із яких-небудь причин не надійшли своєчасно (в межах 1—3 років), утворивши у фонді пропуски (лакуни), які необхідно заповнити. Пропуски можуть утворюватися і тому що книги стали непридатними, втрачені читачами і їх необхідно списати. Нарешті, придбання видань ретроспективного характеру буває необхідне, наприклад, при створенні нової бібліотеки. Слід пригадати також, що комплектування — процес двосторонній, що припускає, окрім первинного, вторинний відбір з метою створення фонду, найбільшою мірою відповідаючого завданням бібліотеки. Виходячи з того, яку мету переслідує комплектування, які документи отримуються, які методи і бібліографічне забезпечення при цьому використовуються, умовно виділяють чотири види комплектування: початкове, поточне, ретроспективне і рекомплектування. В хронологічному відрізку часу, наприклад протягом року, вони здійснюються паралельно. |
|
3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації Тема Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації |
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент» |
|
Конспект лекцій Частина II Суми Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012.... |
|
План-конспект уроку Тема: “ Масиви у формулах ” Методичне забезпечення: ПК із встановленою програмою Excel, ілюстративний матеріал (плакати або презентації ЕНМК) |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ Ч – 46 Чередник Г. Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» [Текст] / Г. Ю. Чередник, О. О. Лоза. – Д.: РВВ ДНУ, 2009. –... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЧАСТИНА 2 ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ Лісевич М. П., Ільків Є. Ю Геодезія. Планові геодезичні мережі.: Конспект лекцій.Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. 131с |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ» Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,... |
|
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей.... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр» Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки... |