|
|
Скачати 1.74 Mb.
|
|
Тематична структура – це відносна поширеність документів певної тематики у ДП та М. Моделлю тематичної структури ДП та М можуть служити класифікаційні схеми: Універсальна десяткова класифікація, міжнародна класифікація винаходів та ін. Семантичну та тематичну структури ДП та М не можна ототожнювати: перша означає зв’язок не лише за тематикою, але й за іншими змістовними зв’язками – за методами дослідження, термінологією, фактичним матеріалом. Семантична структура ДП та М постійно змінюється, оскільки кожен новий документ змінює змістовні зв’язки між попередніми документами та їх значимість для користувача, а тематична структура ДП та М є відносно стабільною. Типологічна структура ДП та М – це розповсюдженість та к5ількісне співвідношення документів певних типів або жанрів. При динамічному моніторингу за розвитком типологічної структури ДП та М є можливість визначити актуальні проблеми або тенденції функціонування конкретних сфер і галузей. Наприклад, різке зменшення у потоці кількості наукових свідчить про нестабільність та кризовий стан розвитку науки. Сучасну типологічну структуру видавничого ДП відбивають покажчики державної статистики друку: у 1998 р. в Україні було видано 286 од. Офіційних видань, що становить 5,1% загального ДП; 919 друк. од. Наукових видань (16,6%); 493 науково-популярних видань (8,9%); 1507 друк. од. навчальних видань(27,1%); 393 друк. од. довідкових видань (7,1%); 764 друк. од. літературно-художніх видань (13,8%) та ін. Інші ознаки структурування ДП та М належить до формальних і відбивають видові, мовні, географічні, видавничі характеристики документів, технологічні особливості носіїв інформації та її документування. Видова структура – це співвідношення у ДП та М документів різних видів. Наприклад, у 1998 р. видова структура ДП видань України мала такі особливості: авторефератів дисертацій – 2601 назва, що становить 25,8% ДП некнижкових видань; образотворчих видань – 222 назви (2,2%); нотних видань – 26 назв (0,2%); 844 журналів та продовжуваних видань (8,4%); 2509 газет (24,9%). Мовна структура ДП та М – це співвідношення кількості документів, опублікованих певними мовами. Так, у вітчизняному ДП книг політичної тематики у 1998 р. видання українською мовою склали 85,2%, російською мовою – 13,9%, англійською мовою – 0,3%, двома мовами – російсько-українською -0,6%. Географічна структура ДП та М – це розподіл документів за місцем видання. Наприклад, географічна структура вітчизняного ДП політичної тематики за 1998 р. представлена 20 містами України. Майже 905 складають документи, що видані у Києві (70,9%), Львові (11%) та Харкові (4,8%). Аналіз показників географічної структури ДП книг і брошур України за 1998 р. дозволяє зробити висновок, що книговидавнича діяльність найрозвиненіша у Київській (там видано 50,3% загального ДП), Харківській (9,7;) та Донецькій (8,6%) областях. Одночасно в кризовому становищі перебувають книговидавці Херсонської (видано 0,02% річного обсягу загального ДП книг і брошур) та Миколаївської (0,03%) областей. Видавнича структура ДП та М – це кількісне співвідношення документів за ознакою належності до видавничих установ, до яких входять державні й приватні видавництва, органи державної влади та управління, вищі навчальні заклади, науково-дослідні установи та ін. уміння орієнтуватися в сукупності видавничих установ та їх продукції дозволяє правильно, оперативно, повно комплектувати документні фонди, розшукувати потрібні користувачам рові видання. Так, аналізуючи видавничу структуру ДП друкованої продукції України 1998 року, можна констатувати, що найактивнішими були видавництва та видавничі організації недержавних форм власності (ними видано 3266 назв, тобто59% ДП книг і брошур загальним тиражем 23958,4 тис. прим.; міністерства та відомства, що видають книги поза видавництвами, видали 1634 назви (29,5%) книг і брошур загальним тиражем 5732,5 тис. прим.; державні видавництва видали 636 назв(11,4%) книг і брошур загальним тиражем 10881,4 тис. прим. Серед державних видавництв на першому місці за обсягом друкованої продукції видавництво „Освіта” – 159 друк. од. (25% ДП, що аналізується), на другому – „Основа” – 52 друк. од. (8,1%), на третьому – „Наукова думка” – 41 друк. од. (6,4%). Авторська структура ДП та М – це співвідношення документів за ознакою наукових колективів чи індивідуальних авторів. В залежності від основного профілю розробок первинні наукові колективи (кафедри, лабораторії, відділи, інститути та ін.) поділяються на дві групи: перша – профільні колективи, тобто ті, чия діяльність повністю укладається в межі комплексної наукової проблеми; друга – непрофільні які крім даної проблеми проводять свої основні дослідження і розробки по інших напрямах. Вивчення організаційно-фірменої та авторської структури результативне, тому що дозволяє визначити коло наукових шкіл та їх лідерів, перелік авторів, яких найчастіше цитують та ін. Хронологічна структура ДП та М – це співвідношення документів за роком видання. Її вивчення результативне при встановлені рівня та швидкості оновлення або старіння документів у документних системах. ДП та М можна структурувати за будь-якими формальними ознаками документних класифікацій, визначаючи співвідношення документів, що відрізняються знаковою природою інформації, способом документування, матеріальною конструкцією документів, призначеністю для сприйняття інформації користувачем та ін. Так, останнім часом у ДП та М зростає питома вага електронних документів, що свідчить про активне впровадження новітніх інформаційних технологій у сферу документних комунікацій. У документалістиці поширені інші ознаки структурування ДП: за рівнями та спрямованістю функціонування вістю напрямів. ДП поділяють на два види: симплексний (спрямований від одного створювача до одного користувача) та мультиплексний (від кількох створювачів до одного або кількох користувачів). Таким чином, ДП та М як системні об’єкти мають структуру, що відображає концентрацію та розсіювання документів, їх кількісне зростання і старіння залежно від конкретних ознак: належності документів конкретним авторам, темам, місцю та року видання тощо. З появою нових наукових напрямів, носіїв, засобів документування інформації та ін. інновацій, що відбуваються в інфосфері, структура ДП та М змінюється. Наприклад, у розвинутих країнах світу в 1990-х рр. електронні форми інформування про нові публікації та доставки їх копій користувачам змінили співвідношення основних видів наукових документів у потоці: швидко зростає кількість наукових журналів на оптичних носіях, збільшується питома вага публікацій з проблем нових інформаційних технологій та ін. Стеження за змінами структури ДП та М дозволяє прогнозувати закономірності розвитку документних комунікацій суспільства, здійснювати науково обґрунтоване управління документ ними системами. Тема 4. Методи вивчення системних властивостей документних потоків та масивів Ефективність розвитку ДК значною мірою залежить від того, наскільки раціонально організовані та функціонують ДП та М. У зв'язку з цим потрібний систематичний збір відо-мостей про ДП та М за змістовними та формальними ознака-ми їх структурування. Оцінка та визначення тенденцій розвитку ДП та М здійснюються на основі спеціальних досліджень. Ці дослідження проводяться різноманітними методами, внесок у їх розробку зробили представники багатьох наук та сфер до-кументно-комунікаційної діяльності. З метою виявлення тенденцій розвитку певних наукових напрямів значний внесок у розробку методів дослідження га-лузевих ДП зробили П.І. Валден (1911 р.), Ф Д Коул, Н. Б. Ілз (1917 р.), С. Бредфорд (1930-ті рр.). Дж. Д. Бернал (1939 р.). Надзвичайно активно та плідно ці методи використовували і розвивали у 1960-ті рр. Д.Прайс, Р. Бартон, Р. Кеблер, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, у 1970і рр.- В.І. Горькова, Л.С. Козачков, Г.Ф. Гордукалова та ін. В залежності від об'єктів наукових досліджень сформувалися три групи методів, що здійснюють вивчення ДП та М: наукометрія, бібліометрія, інформетрія. Наукометрія - це комплексний метод вивчення процесу і закономірностей розвитку науки на основі кількісних досліджень потоків і масивів наукових документів. Його теоретичну базу заклали на початку 1960-х рр. Д Прайс(США) у праці "Малая наука, большая наука», В.В.Налімов та З.М. Мульченко (СССР) у фундаментальній монографії "Наукометрия: изучение науки как информационного процесса". В наукознавстві одним із базових є положення, що ДП та М є інформаційною базою та відбитком науки, вони акумулюють попередні знання, що спонукають людину до одержання нового результату, стимулюють саморозвиток науки та суспільства. Розвиток науки прямопропорційно залежить від стану ДП та М, тому закономірності їх функціонування відбивають основні тенденції наукового пізнання. Так, на основі статистичного аналізу динаміки росту кількості наукових журналів, учених та їх робіт визначаються висновки про темпи розвитку окремих наукових напрямків. Факт зростання кількості наукових публікацій в окремій науці свідчить про збільшення темпів наукових досліджень та їх результативність. За допомогою вивчення ДП встановлена сучасна закономірність розвитку науки – перехід від індивідуальних досліджень до колективних. Тенденція росту в ДП та ДМ кількості публікацій колектиного автора за останні 50 років зумонлена ускладненням науки. На початку XX ст. у ДП наукових видань 82% друкованих праць належали одному авторові, і нині таких праць лише 33%. Робіт двох авторів на початку століття було 16%, а нині їх 40%, трьох авторів - 2% ДП, а нині - 17%. Колективні наукові праці виникли у 20-ті рр. XX ст. і тепер вони складають 10% ДП наукових видань. Таким чином, кількісні (статистичні) методи дозволяють вимірювати у потоці частоту стрічання документів за будь-якою ознакою, частку й співвідношення однотемних документів у мікропотоці, їх продуктивність. Вимірювання здійснюється в абсолютних цифрах, для наочного уявлення й співвідношення результатів їх доцільно подавати у процентному відношенні. Поряд із кількісними методами вивчення ДП та М у межах наукометрії широко використовуються якісні методи, що спрямовані на вивчення змісту документів і особливо ефективні при дослідженнях тематичної структури ДП та М, їх внутрішнього розподілу на предметно обмежені області, встановлення взаємозв'язку між ними та текстами окремих документів. До цієї групи методів належать:
фасетизація);
Класифікаційні методи призначені для встановлення тематичних зв'язків між документами, виявлення тематично однорідного мікропотоку та його внутрішнього підрозділу на предметно відокремлені складові частини. Семантико-лінгвістичні методи основані на різних методиках змістовного аналізу відомостей про документи та їх текстів. Так, контент-аналіз оснований на аналізі частоти застосування в назві чи тексті документа певних термінів і словосполучень. При кластерному аналізі відокремлюють ключові слова за силою зв'язків між ними (частота стрічання), поєднують їх у споріднені кластери та предметні рубрики. Сленговий аналіз дозволяє прогнозувати актуальні суспільні проблеми на основі виявлення нових понять в різних словосполученнях, допомагає формувати ноні предметні рубрики у картотеках з актуальних проблем. Ці меіоци особливо ефективні для структурного аналізу наукових галузей та виявлення динаміки розвитку наукових дисциплін. Для оцінки продуктивності та внеску в науку окремих учених та наукових колективів, прогнозування і виявлення найзначніших періодичних видань, вдосконалення комплектування фондів та ін. нині широко використовуються методики цитат-аналізу. Їх принципові основи були розроблені американським хіміком Ю. Гарфілдом і з 1964 р. реалізуються як покажчик та база даних "Science Citation Index”. Перший річний випуск покажчика містив відомості про 3.3 млн. посилань у 296 тис. статтях у журналах з усіх природничих та технічних наук та 60 тис. патентних описів США Покажчик - це список усіх праць, які згадувались у будь-якій науковій роботі минулого року. Аналіз бібліографічних посилань у наукових статтях допомагає визначати концептуальні зв»язки між публікаціями, дозволяє стежити за розвитком тієї чи іншої галузі науки і техніки, за проникненням її у суміжні, прогнозувати розвиток окремих галузей науки, виявляти її лідерів й «класичні» праці, механізми та шляхи зародження нових наукових напрямів. Бібліометрія - комплексний метод вивчення,кількісних закономірностей функціонування документів як об'єктів бібліотечної справи та бібліографії. Об’єктом бібліометрії є потоки документів, що надходять до бібліотечних систем, та масиви, що в них утворюються, а предметом – кількісні закономірності їх використання читачами та функціонування у бібліотечних фондах. У бібліотечній теорії та практиці крім меіодів повсякденного ознайомлення з ДП та М використовуються кількісні та якісні методи їх вивчення. Серед кількісних методів найбільшого поширення набув статистичний аналіз бібліотечного фонду. Якісний аналіз ДП та М потребує знань про наявність та використання в бібліотеці документів за конкретними темами або безпосередньо окремих видань. Збір таких даних здійснюється за допомогою контент-аналізу, а також бібліо-графічними та аналітичними методами. Бібліотечні ДП та М вивчаються з метою одержання відомостей про показники читаності, оборотності, документо-забезпеченості, про галузеву, тематичну, типо-видову, мовну, хронологічну структури фондів. Ці дані дозволяють встановити співвідношення ДП та М завданням бібліотеки та потребам її користувачів, визначити резерви поліпшення документопостачання фонду, відокремити напрями вдосконалення і бібліотечно-бібліографічної діяльності. Інформетрія - це комплексний метод вивчення кількісних закономірностей функціонування наукової документної комунікації. Її об'єкт - документні носії наукової інформації, предмет - об'єктивні кількісні закономірності науково-інформаційної діяльності. Основні завдання інформетрії — пошук оптимальної структури ДП та М згідно з тематичним профілем інформаційних потреб користувачів, визначення критеріїв оцінки якості документних фондів органів НТІ, прогнозування зростання обсягів ДП та М, визначення ореолу розсіювання, критеріїв старіння та актуалізації наукової документованої інформації. Для побудови математичних та статистичних моделей інформаційних процесів широко використовують автоматизовані інформаційні системи, а також теорію і методи системного аналізу, теорію математичної статистики та теорію імовірності. Ефективним є використання імітаційного моде-лювання, моделей рангових та частотних розподілень. В органах НТІ широко застосовуються тезаурусний метод вивчення ДП та М та їх класифікаційний аналіз. Сутність першого методу в тому, що вимірювання здійснюється на рівні понять (дескрипторів, ключових слів). Частота їх стрічання у текстах характеризує напрями та темпи розвитку предметних галузей, відображає виникнення інших понять і проблем, що дозволяє визначити актуальність і перспективність сфер діяльності наукових колективів та їх окремих досліджень. Класифікаційний аналіз ДІЇ та М здійснюється, як звичайно, за допомогою Рубрикатору ДСНТІ Віднесення документів до того чи іншого відділу класифікаційної системи дозволяє визначити родо-видові відносини між об'єктами, розділи з максимальною і мінімальною забезпеченістю документами та ін. Так, стеження за допомого ЕОМ за зміною наповнення розділів Рубрикатора ДСНТІ дозволило визначити, що за останні 20 років кількість публікації! у світовій літературі з природничих та технічних наук збільшувалась на 2,5% - 5% на рік. Так, у галузі хімії та хімічних технологій, на долю якої припадає до 1/3 всіх публікацій природничо-технічної тематики (500 тис. на рік), річний приріст публікацій складав 6,2%, в біології - 3,3%, фізики - 9%. Ці показники свідчать про динамічні зміни в предметно-гематичному розподіленні потоків науково-технічної літератури, відбиваючи генденції розвитку світової науки й техніки. Тому прогнозування інформації через постійне стеження за допомогою ЕОМ за змінами в наповненні розділів Рубрикатора є однією з важливих функцій автоматизованих систем реферативної служби. З метою підвищення якості проблемно-орієнтованого обслуговування фахівців важливого значення набувають методи, що дозволяють визначити новизну і вірогідність документованої інформації. Найрозновсюдженішим серед них є метод експертних оцінок, оснований нап інтуїтивно-емпіричному підході. Новизна при цьому розглядається як абсолютна, так і відносна. Абсолютно новим вважається будь- яке дослідження, що вперше пропонує певне вирішення проблеми; відносно новим - подальша розробка, пов'язана і удосконаленням, поглибленням і розширенням досліджень, запропонованого раніше вирішення проблеми (розробка по горизонталі). Вірогідність наукового документа є мірилом повноти інформації, на основі якого визначається правдивість документа. Другий показник, що вивчається інформетрією - це старіння документів. Найчастіше воно вивчається за їх цитуванням: аналізують переліки публікацій періодичних видань (журналів) і визначають кількісний зміст процитованих праць річного "віку". Необхідно враховувати, що темпи старіння залежать від профілю і виду документів. Вивчення оперативності публікацій первинних документів проводять порівнянням дат надходження документа у видавництво і дат видання. Іноді вдаються до дослідження від моменту зародження наукової ідеї до публікації методом анкетування. Оптимальні результати щодо досліджень ДП та М можна одержати лише в умовах регулярного стеження за їх станом та застосування комплексу методів вивчення. Систематичний збір даних про складні явища з метою оперативної їх діагностики та оцінки в динаміці сучасні фахівці характеризують поняттям "моніторинг". Цей термін походить від лат. "мюпііог" - "наглядаючий". Тобто моніторинг ДП та М – це без перервне стеження за їх розвитком і функціонуванням. Без систематичного нагляду за станом об'єктів дослідження неможливо правильне управління ними. Моніторинг прийнято розглядати як початкову стадію процесу: моніторинг —> аналіз ситуації —> синтез ідей та проблем -вироблення рішень та їх корегування. Зміст поняття "моніторинг" відносно ДП детально розглянуто в працях Г.Ф. Гордукалової. Цей тип моніторингу ми охарактеризувала як інформаційний моніторинг, у межах якого в залежності від характеру одержуваних відомостей розрізняють три його види: бібліографічний, статистичний, концептуальний. Бібліографічний моніторинг - це систематичне моделювання профільного потоку або масиву документів як семантично взаємопов'язаних сукупностей їх бібліографічних описів, доповнених у разі необхідності анотаціями, рефератами, переліками ключових слів, клисифікиціиними індексами. Статистичний моніторинг - це стеження за змінами кількісних показників ДП та М, які характеризують темпи росту, використання, старіння, ступінь концентрації розсіювання документів. Цей вид моніторингу ефектнішій тільки в умовах автоматизованої обробки машинозчитуваних баз даних. Головне при цьому передбачити достатню кількість статистичних індикаторів стеження за об»єктом, забезпечити автоматичне ранжування набору реквізитів ОДНОГО форматного поля. Статистичні показники – найбільш згорнута форма фіксування відомостей про ДП та М, тому потрібний їх постійний аналіз з метою встановлення причин змін. Концептуальний моніторинг- це систематичний аналіз статистичних показників ДП та М з метою вироблення знань про стан та тенденції їх розвитку, виявлення результатів впливу на них змін у відповідній науково-практичній діяльності. Основні функції інформаційного моніторингу: стеження за змінами зовнішнього оточення об’єкта дослідженя; оцінювання стану оточення; контролю стану оточення; управління станом оточення об'єкта дослідження. Таким чином, інформаційний моніторинг - бібліографічне, статистичне й концептуальне стеження за розвитком профільних ДП та М – створює основу для підтримки управлінських рішень щодо їх функціонування. Дані моніторингу дозволяють фахівцям оперативно підключитися до вивчення найважливішого фрагмента ДП – публікацій провідних авторів, наукових колективів, профільних журналів та ін. Додержання технологій моніторингу та правильне користування методами дослідження ПД і ДМ дозволяє вивчити ситуацію з будь-якої наукової проблеми, визначити перспективи розвитку пріоритетних наукових напрямків. вирішити проблеми вдосконалення забезпечення фахівців науковою інформацією, що дає можливість підняти вітчизняні наукові розробки на сучасний рівень, впроваджувати світові досягнення та передовий досвід у повсякденну роботу фахівців різних галузей. Завдання для самоперевірки: 1. Розкрити сутність закону документаційного супроводу соціальних комунікацій. 2. Встановити співвідношення понять "документний потік ", "документний масив ", "документний фонд ", "документні ресурси ". 3. Обгрунтувати несинонімічність понять "докумен- тний"та "документальний". 5. Перелічити фактори зовнішнього середовища, що впливають на функціонування ДП та М як системи. 6. Встановити спільні та відмінні ознаки документ-ших потоків та масивів. 7. Розкрити сутність атрибутивних та прагматичних властивостей ДП та М. 8. Навести функції ДП та М, обґрунтувати їх розпо-піл на зовнішні та внутрішні. |
|
3. Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації Тема Документно-інформаційні потоки та масиви чк складові документної коменікації |
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент» |
|
Конспект лекцій Частина II Суми Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012.... |
|
План-конспект уроку Тема: “ Масиви у формулах ” Методичне забезпечення: ПК із встановленою програмою Excel, ілюстративний матеріал (плакати або презентації ЕНМК) |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ Ч – 46 Чередник Г. Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» [Текст] / Г. Ю. Чередник, О. О. Лоза. – Д.: РВВ ДНУ, 2009. –... |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЧАСТИНА 2 ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ Лісевич М. П., Ільків Є. Ю Геодезія. Планові геодезичні мережі.: Конспект лекцій.Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. 131с |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ» Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,... |
|
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей.... |
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр» Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки... |