|
|
Скачати 3.34 Mb.
|
|
Розділ 6. Правове відображення формування державної інформаційної політики в Україні 142 6.1. Роль органів публічної влади у формуванні державної інформаційної політики ............ 142 6.2. Заходи щодо реалізації державної інформаційної політики для прискорення розвитку інформаційного суспільства в Україні........ 144 Додаткова література до розділу 6.......... 155 Розділ 7. Міжнародні аспекти інформаційного права 156 7.1. Тенденції міжнародного інформаційного права ..................................................... 156 6 Зміст 7.1.1. Вплив міжнародного права на формування інформаційного права України.................. 156 7.1.2. Принципи міжнародного інформаційного права ..................................................... 158 7.1.3. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин................................... 159 7.1.4. Міжнародні договори в сфері інформаційних правовідносин ......................................... 162 7.2. Міжнародна діяльність України в галузі захисту інформації .................................. 166 7.2.1. Основні положення щодо міжнародної діяльності України в галузі захисту інформації в автоматизованих системах ..................... 166 7.2.2. Міжнародний захист технологій................ 167 7.2.3. Міжнародний захист комерційної таємниці 167 7.3. Правове регулювання, охорона та захист інформації за законодавством різних країн 168 7.3.1. Правові підходи щодо регулювання інформаційних правовідносин........................... 168 7.3.2. Окремі аспекти правового регулювання суспільних інформаційних відносин у західноєвропейських країнах ........................... 170 7.3.3. Інформаційне законодавство Австралії ....... 180 7.3.4. Інформаційне законодавство Росії ............. 182 7.3.5. Інформаційне законодавство Казахстану .... 187 7.3.6. Інформаційне законодавство СІЛА............. 189 7.4. Висновки................................................ 201 Додаткова література до розділу 7 .......... 203 Розділ 8. Інформаційна безпека як об'єкт інформаційного права ..................................... 213 8.1. Вступ до основ інформаційної безпеки ....... 213 8.2. Елементи формування основ тектології інформаційної безпеки ............................. 214 8.2.1. Сутність теорії інформаційної безпеки ....... 215 Зміст 7 8.2.2. Напрямки інформаційної безпеки ............. 217 8.2.3. Інститути тектології інформаційної безпеки 218 8.2.4. Інформаційна безпека як функція ............. 219 8.3. Агреговані моделі тектології інформаційної безпеки .................................................. 221 8.4. Методологічні положення інформаційної безпеки .................................................. 224 8.5. Людський фактор в організації інформаційної безпеки ............................. 226 8.6. Правовий аспект інформаційної безпеки .... 227 8.6.1. Основні питання правової культури щодо інформаційної безпеки ..................... 227 8.6.2. Стан правового регулювання охорони та захисту інформації ..............................229 Розділ О. Безпека в інформаційному суспільстві через нові парадигми науки кримінального права 232 9.1. Завдання і проблеми кримінального законодавства в умовах формування інформаційного суспільства ...................................... 233 9.2. Категорія "безпека" як провідний чинник родового об'єкта кримінального права ....... 235 9.3. Спосіб (засіб, метод, технологія) вчинення злочину як елемент об'єктивної сторони у кримінальному законодавстві................. 238 Додаткова література до розділу 9 .......... 242 Висновки............................................................. 243 Навчально-тематичний план з курсу "Інформаційне право" .................................................................256 Зміст програми за темами ..................................... 258 Література ........................................................... 268 ВСТУП Сучасний рівень планетарної цивілізації визначається стрімким зростанням ролі інформації в суспільних відносинах. Каталізатором у цьому процесі є можливості засобів комунікації між людьми на основі досягнень науково-технічного прогресу (НТП), що постійно зростають. Важко уявити сьогоднішнє суспільство без радіо, телебачення, телефону, телексу, телеграфу, комп'ютерних мереж тощо Останнім часом спостерігається тенденція до інтеграції названих засобів інформації в нових здобутках НТП, у галузі інформатики — комп'ютерній техніці та заснованих на ній новітніх інформаційних технологіях. Ці технології дають можливість забезпечити миттєву передачу інформації на великі відстані в глобальному масштабі. Завдяки цьому виникає можливість миттєво і щодо широкого кола осіб здійснювати вплив на суспільні відносини. У сучасному суспільствознавстві (соціології, соціальній філософії, теорії управління соціальними системами тощо) активно проводиться теоретичне обґрунтування такого системоутворюючого суспільного явища, як інформатизація. 10 11 Вступ Вступ Провідне місце в інформатизації посідає комп'ютеризація — впровадження електронно-обчислювальної техніки і базованих на ній інформаційних технологій у різні сфери суспільного життя: економіку, соціальне управління, господарську діяльність тощо. У зв'язку із зазначеним у зарубіжній та вітчизняній літературі все частіше вживають означені категорії "інформаційне суспільство", "інформаційна цивілізація", "кібер-простір", "комп'ютерний інформаційний світ" тощо. У різних інтерпретаціях, у різних авторів сутність названих категорій зводиться до пояснення впливу і ролі інформації як продукту праці, одного з провідних рушійних факторів соціального життя, що інтенсифікується через вплив сучасних технологій. З метою упорядкування суспільних відносин, пов'язаних з інформацією, їх суспільнокорисної спрямованості, а також подолання наявних і можливих негативних соціальних явищ відповідно формуються суспільні норми поведінки сторін цих відносин. У міру розвитку соціальних інформаційних відносин збільшується кількість норм регулювання їх та зростає вплив на різні рівні суспільства: людину, окремі спільноти, державу, суспільство в цілому. За певних обставин ці норми набувають соціальної значущості та переходять у статус публічного, державного права. Набуваючи глобального поширення, публічні нормі окремих країн через транскордонні інституції отримують статус міжнародних норм. Сьогодні в Україні настав час формування нового публічно-правового та наукового юридичного феномену — інформаційного права. Об'єктивність і закономірність його існування активно обґрунтовуються в дискусіях, теоріях юридичної науки. Аналогічна тенденція спостерігається також в інших країнах. Зокрема, слід зазначити активне формування інформаційного права у наших близьких сусідів — у Російській Федерації. Там інформаційне право вже введено в номенклатуру юридичних наук та навчальних дисциплін у вищих навчальних закладах для підготовки фахівців різної спеціалізації, зокрема технічної та юридичної. Це сприяло підготовці низки навчальних посібників, монографій, підручників. Серед них можна виділити такі масові видання: Копылов В А. Информационное право: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1997. — 472 с.; Копылов В А. Информационное право: Учебник. — М.: Юристъ, 2002. — 512 с.; Россо-лов М.М. Информационное право: Учеб. пособие. — М.: Юристъ, 1999. — 400 с. Окремі аспекти та провідні інститути інформаційного права розкрито в працях інших російських дослідників: Агапон А.Б. Основы государственного управления в сфере информатизации в Российской Федерации. — М.: Юристъ, 1997. — 344 с.; Гаврилов ОА. Курс правовой информатики: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА-М, 2000. — 432 с. В українському національному праві системоутворюючим фактором і поштовхом до виникнення і формування інформаційного права як інституції публічного (державного) права можна вважати прийнятий 2 жовтня 1992 р. Закон України "Про інформацію". Подальший розвиток регулювання інформаційних відносин у публічному (державному) праві набув відображення в прийнятих нових законах України. Сучасну систему законодавства України про соціальні інформаційні відносини утворюють: основа — Конституція України; закони України: "Про інформацію", "Про державну таємницю", "Про науково-технічну інформацію", "Про телебачення і радіомовлення", "Про державну статистику", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про Національну програму інформатизації" та інші законодавчі акти щодо окремих галузей, суспільних відносин; міжнародні договори, ратифіковані Україною. Розвиток цього законе- 12 Вступ давства в основному відповідає принципам і нормам міжнародного права. Мета навчального посібника "Інформаційне право" полягає в тому, щоб допомогти тим, хто її вивчає, зорієнтуватися в новаціях юридичної науки, практики і теорії щодо правового регулювання суспільних інформаційних відносин в Україні. Завдання навчального курсу: 1. Теоретичне визначення в основах системи правового регулювання соціальних інформаційних відносин. 2. Визначення в понятійному апараті та природі інформаційного права його зв'язку з іншими традиційними інститутами і галузями права. 3. Формування у студентів навичок щодо застосування норм інформаційного права у майбутній практичній діяльності. Концепція навчального курсу ґрунтується на науковій доктрині, згідно з якою виокремлюється як система права міжгалузевий комплексний інститут у традиційних галузях публічного права України: конституційного, адміністративного, цивільного, трудового та кримінального. Структуру навчального курсу "Інформаційне право" визначено в змісті програми, що покладена в основу тематичного плану. У пропонованій роботі висвітлюються теоретичні погляди авторів щодо сутності інформаційного права та інформаційного законодавства як соціальної та юридичної категорії, структури його як науки та навчальної дисципліни. Розділ 1 ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ІНФОРМАЦІЙНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ: ПОНЯТТЯ, ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ СТОРОНИ У засобах масової інформації, науковій літературі часто вживають поняття "інформаційне суспільство" та "глобальна інформаційна цивілізація". Через ці категорії розкривають сутність сучасного розвитку конкретного суспільства, країни чи світової цивілізації. Що таке інформаційна цивілізація? Як опорні визначення (аксіоми) пропонуються такі. Глобальна інформаційна цивілізація — це рівень розвитку глобального суспільства (світового співтовариства), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності. Локальна (регіональна) інформаційна цивілізація — це рівень розвитку суспільства в окремих регіонах (на конти- 15 14 Розділ 1 Інформаційне суспільство та інформаційна цивілізація нентах, в окремих країнах), що визначається зростанням ролі інформації як продукту соціальної діяльності людей, за якісними характеристиками якої вимірюється рівень загальної культури суспільства щодо здатності виробляти, сприймати і раціонально застосовувати відомості, дані, знання для потреб життєдіяльності. Серед локальних інформаційних цивілізацій сьогодні можна назвати такі: найбільш розвинута інформаційна цивілізація — США; менш розвинута — країни Західної Європи, Азія (Індія, Китай та ін.); малорозвинута — Африка, Латинська Америка, Східна Європа. Межа XX і XXI століть ознаменувалася переходом світової цивілізації від індустріального до інформаційного суспільства. У 1993 р. Комісія Європейського Союзу офіційно проголосила поступ Європи до інформаційного суспільства — суспільства, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв'язку1. Серед позитивних здобутків сучасної інформаційної цивілізації можна визначити такі: • зростання можливості швидко здійснювати інформаційні зв'язки на великих відстанях, у тому числі між континентами; • зростання можливості швидко, у великому обсязі сприймати та обробляти, зберігати інформацію на компактних (малогабаритних) технічних засобах; • об'єднання різних технологій комунікації: теле-, радіо- та обчислювальної техніки. Водночас ці позитивні соціальні явища супроводжуються негативними, серед яких: • зростання можливості швидкого перехоплення, витоку, перекручення, знищення інформації; • використання технічних засобів і технологій інформації в антисоціальній діяльності: а)воєнній; б) політичній; в) економічній. Як узагальнення щодо негативного прояву інформаційного суспільства можна зазначити, що створюється загроза інформаційному суверенітету, інформаційній безпеці окремої держави, групи держав, регіонів, а також безпечному існуванню окремих людей. 1 Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994—1995 pp. — К.: Держкомзв'язку та інформатизації України, 2000. — С. 3. 16 Розділ 1 17 Інформаційне суспільство та інформаційна цивілізація 1.1. ІСТОРІЯ (ОНТОЛОГІЯ) РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ ОБ ЄКТИВНОГО ВИРАЖЕННЯ СПІЛКУВАННЯ МІЖ ЛЮДЬМИ Історія (онтологія) розвитку технологій об'єктивного вираження спілкування між людьми сягає часів виникнення людства. До перших технологій можна віднести мову у формі звуків, жестів. Пізніше з'являються малюнки (на скелях, у печерах), ще пізніше письмо: літери, знаки, література. З опануванням законів фізики, природи з'являються відповідні інженерно-технічні технології комунікації: • передача сигналів на відстані за допомогою світла (вогню, сонячних відблисків від полірованих, дзеркальних предметів); • малярство (на скелях, у кам'яних печерах, корі дерев, полотні, папері тощо); • література — фіксація відомостей, знань за допомогою літер, знаків на матеріальних носіях (глиняні, дерев'яні чи камінні таблиці, папірус, папір, книги тощо); • електричні — передача сигналів за допомогою електричного струму, дротяного зв'язку (телеграф, телефон). Першим технічним і технологічним способом передачі інформації на великі відстані за допомогою електрики можна вважати звичайний електричний ліхтар. На основі застосування електрики виникли такі технології комунікації, як телефон, телеграф, радіо, телебачення. З часом електрифікація переросла в електронізацію, остання породила таке соціальне явище, як комп'ютеризація — впровадження електронно-обчислювальної (ком- п'ютерної) техніки і технологій у різні сфери соціальної діяльності, зокрема комунікації між людьми. Електроні-зація наповнила новим змістом таку соціальну категорію, як "автоматизація" інформаційних процесів у суспільстві. На межі автоматизації та електронізації виникла категорія "комп'ютеризація". У різних сферах суспільного життя щодо засобів інформації нерідко вживається термін "електронні засоби". Як синонім використовують інші категорії: "електрона техніка", "електронні технології", "електронно-обчислювальні засоби", "комп'ютерні засоби", "автоматизовані системи інформації", а також категорія "автоматизовані інформаційні системи". Щоб уникнути дискусій, визначимося, що для нас ці категорії є тотожними за змістом і сутністю. 2 — 4-1260 19 Розділ 1 Інформаційне суспільство та інформаційна цивілізація 1.2. РОЛЬ ІНФОРМАЦІЇ В СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ НА РІЗНИХ ІСТОРИЧНИХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА У різних народів є вислови щодо ролі інформації у су- 21 20 Розділ 1 Інформаційне суспільство та інформаційна цивілізація цього напряму є складність їх, пов'язана з необхідністю оброблення великого обсягу різноманітної інформації, що надходить зі значної кількості джерел, а також з високими вимогами до швидкості та форми її надання, достовірності, актуальності, безпеки. В Україні передбачається створити: комплекс інформаційних технологій та засобів інформатизації для збирання, зберігання, аналізу та обробки великих обсягів інформації про стан соціально-економічних процесів в Україні з метою забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень органами державної влади; інформаційно-аналітичну систему Верховної Ради України; інструментально-технологічний комплекс підтримки прийняття рішень у штатних і нештатних ситуаціях в умовах інформаційної протидії; урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій тощо. |
|
Формування особистості дитини Помчалова О. Г Навч посіб для вищ навч закл. / Валентина Тарасун, Ганна Хворова; Ін-т спец педагогіки АПН України. – К.: Наук світ, 2004. – 98,... |
Григорія Сковороди "ПОГОДЖЕНО" Робоча програма складена на основі: Блуда А. А. Практична підготовка вчителя історії в пед навч закладах України: Етапи і особливості.—К.,... |
|
Захарченко П. П. З 38 Історія держави та права України: Навч посіб для дист навч Рекомендовано до друку Методичною радою університету „ Україна. (Протокол засідання від 27. 10. 2003 №1) |
Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб Одягайло Б. М. Міжнародна економіка: Навч посіб. – К.: Знання, 2006. – 407 с. (ст. 257-290) |
|
Книга розрахована на студентів юридичних факультетів, практикуючих... П68 Пішірисчниііьке право: Навч посіб. / За ред. О В Старцсва. К. Істина, 2006. 208 с |
Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи... Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб.... |
|
План Об’єктно-орієнтована технологія. Case-технологія Література: Шквір В. Д., Загородній А. Г., Височан О. С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч посіб. 3-тє вид., перероб.... |
Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО... Досвід і напрями діяльності інформаційної освітянської мережі ЮНЕСКО для розвитку освітніх процесів України // Засоби і технології... |
|
1 Держава, право та Конституція України Основи конституційного права і чинного законодавства України / Г. Ю. Каніщев, В. Б. Селевко, С. С. Бичкова. – Навч посібник. – Харків:... |
Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови: Навч посіб Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с |