|
|
Скачати 6.92 Mb.
|
|
З метою приведення страхового законодавства до міжнародних норм Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України: - стала членом ряду авторитетних організацій (з липня 2003 р. - Міжнародної мережі органів нагляду за недержавними пенсійними фондами, а з вересня 2003 р. -Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю); - здійснює налагодження співпраці з регуляторами інших країн, зокрема, в рамках проекту РАDСО (- Організація планування та розвитку співпраці) - з регулятором Угорщини; в рамках проекту СIDА (Канадська міжнародна агенція розвитку) - з регулятором Канади; в рамках проекту First Initiative - з регуляторами Великобританії, Прибалтики; в рамках проекту ОSІ - з регуляторами Польщі та Ірландії; - бере участь у реалізації проектів Світового Банку (СБ): програмна системна позика, програма оцінки фінансового сектора, програма фінансування розвитку села, проектв провадження пенсійної реформи в Україні, проект по дослідженню небанківських фінансових установ; - здійснює залучення технічної допомоги для розвитку інституційної спроможності Держфінпослуг First Initiative - експертна допомога від "Bancworld Іпс."; Європейська Комісія: програми ТАСІS (пілотні проекти у сфері страхування в 2003 р. та включення в Національну програму допомоги Україні в 2004 р.; Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства UЕРLАС - імплементація законодавства України до законодавства ЄС). Таким чином, страховий ринок України являє собою певною мірою структуроване економічне середовище. В той же час на процеси подальшого планомірного розвитку страхування як у регіонах, так і в Україні в цілому впливають проблеми різного характеру, більшість яких знаходяться власне поза площиною страхового ринку, зокрема: 1) повільні темпи ринкової трансформації та реструктуризації реального сектора економіки; 2) значна частка тіньової економіки; 3) збиткова діяльність більшості підприємств; 4) приховані монопольні утворення. Крім цього, в силу недооцінки значимості страхування в економіці країни, основний тягар витрат з попередження та ліквідації наслідків стихійних явищ, катастроф і техногенних аварій продовжує лягати на державний бюджет. Незважаючи на значні темпи приросту основних показників діяльності страховиків та страхових посередників, страховий ринок України має ряд об'єктивних причин свого недостатнього розвитку і невирішених проблем, зокрема: • низька заінтересованість у страхуванні через недостатню платоспроможність населення; • недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, в т.ч. значна кількість економічно недоцільних видів обов'язкового страхування;
• невідповідність вітчизняного страхового законодавства вимогам міжнародного законодавства, в т.ч. ЄС, а також принципам та стандартам Міжнародної асоціації страхового нагляду; • недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення. З метою підвищення фінансової надійності страховиків, забезпечення рівних і справедливих умов для всіх, хто працює у сфері страхування серед першочергових завдань розвитку страхового ринку України пропонується визначити наступне: 1) розробка та прийняття Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 р., яка передбачала б з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за страховою діяльністю, а також законодавства ЕС у сфері страхування, конкретні заходи щодо: - удосконалення державного регулювання; - розширення сфери застосування страхових послуг, в т.ч. за рахунок розвитку страхового посередництва; - активне використання інвестиційного потенціалу учасників страхового ринку; - визначення механізму контролю та особливостей його проведення; - прискорений розвиток недержавного пенсійного страхування, медичного страхування; - розвиток інфраструктури страхового ринку, в т.ч. формування наукових шкіл, кадрового та інформаційного забезпечення; - захист законних інтересів споживачів страхових послуг; - врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території України;
У зв'язку з цим здійснити удосконалення чинного та розроблення нового нормативно-правового і методологічного забезпечення страхової діяльності, в тому числі щодо визначення характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування з метою адекватного встановлення об'єкту страхування, страхової суми, страхових ризиків; забезпечення дієвого механізму контролю за-умовами платоспроможності страховиків, у тому числі стосовно коштів страхових резервів, нормативами на ведення страхової справи, здійснення операцій перестрахування, в тому числі у нерезидентів;
- удосконалення договірних відносин у сфері страхування; - внесення змін до класифікації ризиків та видів страхування; - посилення системи державного регулювання ринку страхових послуг; - запровадження додаткових вимог до страховиків, у т.ч. встановлення спеціального реєстру активів, що покривають страхові резерви та абсолютного пріоритету страхових вимог по відношенню до будь-яких інших вимог стосовно активів, які покривають страхові резерви; - захисту прав страхувальників (вигодонабувачів, застрахованих осіб), в т.ч. створення альтернативного механізму вирішення спорів на ринку страхових послуг (страховий омбудсмен). 2. Сутність страхової послуги та деяких її особливостей Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинуту систему горизонтальних та вертикальних-зв'язків між ними. Він забезпечує органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі, що є продуктом цілеспрямованої діяльності страхової компанії та пропонується на страховому ринку на умовах еквівалентного обміну з метою отримання прибутку. Отже страхова послуга є товаром у середовищі страхового ринку. Але порівняно зі звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність і тому відноситься до поняття "послуга". Основні споживачі ринку - фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит та пропозицію на свої послуги. Зауважимо, що страхова послуга на підставі Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" №2664 - III від 12.07.2001 р. належить до категорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансових установ. Довідково. Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Зазначимо, що пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації, які зобов'язані надати відповідні фінансові гарантії, тобто страхові компанії. Діяльність страховиків згідно законодавства України підлягає обов'язковому ліцензуванню. Крім того, форма реалізації страхової послуги може бути добровільною чи примусовою (обов'язковою). Але це стосується тільки тих випадків, коли надання страховиком захисту необхідне з точки зору суспільних інтересів. Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, являють собою асортимент послуг страхового ринку. Всі обов'язкові та добровільні види страхування включені до Закону України „Про страхування" № 2745 і відображені в статтях 6 та 7. Довідково. Витяг із статті 6 Закону № 2745 „ Видами добровільного страхування можуть бути:
9) страхування водного транспорту (морського внутрішнього водного та інших);
11) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; 12) страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9); 13) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 14) страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 15) страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 16) страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 11 -13); 17) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальників за непогашення кредиту); 18) страхування інвестицій; 19) страхування фінансових ризиків; 20) страхування виданих гарантій (поручительств) та прийнятих гарантій; 21) інші види добровільного страхування. В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: 1) медичне страхування; 2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 4) страхування спортсменів вищих категорій; 5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; 7) авіаційне страхування цивільної авіації; 8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавиці робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; 9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; 10) страхування засобів водного транспорту; 11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності; 12) страхування цивільної відповідальності оператора ядер ної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту; 13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, втому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади; 14) страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежо-вибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру; 15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою; 16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції"; 17) страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; 18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ"; 19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб; 20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів; 21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів; 22)страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України; 23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності; 24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; 25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі; 26) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів; 27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; 28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам; 29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або п майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї; 30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України; 31) страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;
33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб; 34) страхування відповідальності виробників (постачальників) продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам; 35) страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування; 36) страхування фінансової відповідальності управителя майном за збитки при здійсненні управління цим майном; 37) страхування від ризиків загибелі або пошкодження нерухомості, набутої в результаті управління майном; 38) страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отримання та отримання не у повній сумі платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами; 39) страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю "; 40) страхування відповідальності забудовника перед третіми особами відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". 41) страхування майна, переданого у концесію, Головним моментом при наданні страхових послуг є укладання договору страхування. Досить часто він має спрощену форму і виступає у формі страхового поліса. Для страхувальника і страхової компанії поліс служить юридичним документом, в якому обумовлюються істотні умови страхування. Після урегулювання всіх питань документ підписується обома сторонами. Але на цьому процес страхування не закінчується - встановлені договірні взаємовідносини між обома сторонами підтримуються протягом тривалого періоду, який, за взаємною згодою, може продовжуватись на тих чи інших умовах. Крім того, купуючи страхову послугу, страхувальник практично завжди вносить повну ціну наперед, яка відображається у страховому тарифі. Формується ціна на основі конкуренції при порівнянні попиту та пропозиції. Нижня межа ціни визначається умовами рівноваги між надходженням платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня - потребами страховика. Ціна послуги конкретного страховика залежить від величини й структури його страхового портфеля, якості фінансової діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціна його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному положенні порівняно з конкурентами та втратити клієнтів. 3. Зарубіжні концепції страхового продукту Останнім часом страховики почали застосовувати західний термін страховий продукт, витіснивши більш звичне поняття - страхова послуга. Страховий продукт визначається як набір основних та допоміжних послуг, що надаються страховиком страхувальникові при виконанні договору страхування. Зарубіжні дослідники сформували декілька концепцій страхового продукту. У вітчизняній навчальній літературі приділена увага цим концепціям . Компенсаційна концепція. Згідно з нею основою страхового продукту є так звана ризикова компенсація з боку страховика. Вона полягає в тому, що ризик випадкового погіршення матеріального стану страхувальника компенсується ризиком (можливістю) випадкової виплати. Інформаційна концепція (автор - німецький учений Вольфганг Мюллер). Послуга, що надається страхувальникові, полягає не у виплаті, а в наданні гарантії. Будь-який страховий продукт є певним обсягом інформації, що містить умови видачі страхової гарантії. Страховий продукт є матеріальним, послуга ж (а не продукт, як вважає Мюллер) є переважно наперед визначеним набором інформації, вона може бути реалізована також у матеріальній формі при настанні страхового випадку. Отже, використання терміну "страховий продукт" не виключає поняття "страхова послуга", оскільки ці терміни мають різне значення. У загальному вигляді страховий продукт можна визначити як таке сполучення факторів виробництва, яке дозволяє страховикові надавати страхувальникові послугу. Концепція 3-рівневого продукту за Халлєром (німецький дослідник), який виділяє три підсистеми: фінансову, технічну та соціальну. Із соціальної точки зору страховий продукт дає можливість розпоряджатись страховим забезпеченням, з фінансової - виражається страховим полісом і діями страховика впродовж терміну чинності договору страхування, з технічної - забезпечує необхідне співвідношення між преміями та виплатами. Ризики є природним наслідком існування динамічного середовища й процесів, що в ньому діють. На основі цього ризик визначається як можливість того, що очікування стосовно певної системи не здійсняться. Виконання цих очікувань відображає за Халлєром сутність страхового захисту і є базовим рівнем страхового продукту. Концепція Д.Фарні - одного з провідних теоретиків Німеччини. Цей автор вважає, що страховий продукт є системою, яка містить у собі ризикову, нагромаджувальну та забезпечувальну підсистеми. Його корисність частіше усвідомлюється клієнтом не на основі інтелекту, а на основі досвіду й довіри, тому велика увага надається етапу продаж. При цьому продукт повинен задовольняти не тільки клієнта, а й канали розповсюдження. Ризикова підсистема страховика складається з прийому ймовірного розподілу збитку, покриття ризику шляхом видачі зобов'язання та здійснення страхової виплати при настанні страхового випадку, вирівнювання ризику в просторі та часі. Нагромаджувальну підсистему страхової компанії утворює можливість вкладання вільних коштів з метою нагромадження, а забезпечувальна підсистема гарантує консультаційну підтримку стосовно ризикової та нагромаджувальної підсистем. Ризикову підсистему страхувальника формує передача ймовірного розподілу збитку, збереження фінансового стану шляхом прийняття зобов'язання від страховика та отримання страхової виплати при настанні страхового випадку. Нагромад-жувальна підсистема забезпечує здійснення планомірного нагромадження коштів (страхування життя). Для забезпечувальної підсистеми властивим є одержання підтримки від страховика при настанні страхового випадку. Перед потенційними клієнтами страхової компанії відкриваються широкі можливості вибору конкретних страхових продуктів, порівнюючи які, вони оцінюють відповідність між своїми бажаннями (страховими інтересами) та гарантіями, що пропонуються страховиком. Внаслідок цього аналізу формуються певні переваги страхувальника перед конкретною страховою компанією та її страховими продуктами. 4. Страхові посередники в системі реалізації страхових послуг Створення ефективної системи страхового посередництва відіграє дуже важливу роль для розвитку страхового ринку в цілому. Як правило, потенційний страхувальник знайомиться зі страховою компанією саме через страхового посередника. Його серйозність, компетентність і, насамперед, надійність і вміння правильно користуватись конфіденційною інформацією, наданою йому клієнтом, формують імідж не тільки страхової компанії, яку він представляє, а й страхового ринку в цілому. Значення страхового посередництва полягає також у створенні і забезпеченні робочих місць, зростанні доходів населення, формуванні та збереженні середнього класу. Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників: страхових агентів та страхових брокерів Посередницька діяльність страхових (перестрахових) брокерів здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхування та перестрахуванні за переліком, установленим Уповноваженим органом. Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхування як страхувальник. Страхові брокери - громадяни, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, не мають права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування. Порядок реєстрації страхових (перестрахових) брокерів визначається Уповноваженим органом. Страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме - укладають договори страхування, одержують страхові премії, виконують роботи, пов'язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається. Страхові (перестрахові) брокери-нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових (перестрахових) брокерів. Першим нормативним актом, що стосувався б безпосередньо роботи страхових посередників, стала Постанова Кабінету Міністрів України № 1523 від 18.12.1996 р., якою збуло затверджено „Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками". Складається враження, що цей документ розроблявся з метою максимального обмеження розвитку страхового посередництва, переважно брокерів. Як наслідок, за два роки на страховому ринку залишилось 10 страхових брокерів та дві агентські фірми. З метою забезпечення сумлінного і професійного виконання брокерами своїх зобов'язань перед учасниками страхового ринку проводиться їх сертифікація. Для цього було розроблено „Інструкцію про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності" відповідно до Закону України „Про страхування" та „Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №747 від 29.04.99 р. Інструкцію затвердив Український комітет у справах нагляду за страховою діяльністю перед власною ліквідацією 16 лютого 2000 р. У розробленій Інструкції визначався порядок здійснення сертифікації, ведення державного реєстру та регулювання діяльності страхових брокерів. Згідно з Інструкцією сертифікація страхових брокерів здійснюється шляхом проходження навчання та (або) складання іспиту громадянами-підприємцями або керівниками юридичних осіб, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та мають намір проводити брокерську діяльність на страховому ринку. Включення до державного реєстру страхових брокерів здійснюється після проходження громадянами-підприємцями або керівниками юридичних осіб навчання та (або) складання іспиту з отриманням ними сертифіката про одержання професійних знань, відповідних базовому рівню кваліфікації страхового брокера. Термін чинності реєстраційного свідоцтва становить п'ять років. Видане свідоцтво за відповідним реєстраційним номером вноситься до державного реєстру страхових брокерів, який зараз ведеться Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг. Термін чинності свідоцтва може бути продовжений за заявою підприємця в порядку, передбаченому Інструкцією, при цьому термін продовження дії свідоцтва не може перевищувати терміну дії свідоцтва. Брокер, що не включений до реєстру, не може працювати на страховому ринку. Інструкція містить також вимогу щорічного оприлюднення державного реєстру. На підставі отриманого свідоцтва страховий брокер може надавати такі види послуг:
2) роз'яснювальна робота з видів страхування, якими цікавиться клієнт; 3) підготовка та, відповідно до наданих повноважень, оформлення потрібних для укладення договору страхування документів, збір потрібної інформації, а також ведення переговорів та укладення договорів страхування за дорученням клієнта; 4) підготовка та відповідно до наданих повноважень, оформлення потрібних документів для отримання страхового відшкодування (страхової суми); 5) за дорученням страховика та за його рахунок, за наявності відповідної угоди - організація виплат страхової суми або страхового відшкодування; 6) розміщення страхового ризику за договорами перестрахування або співстрахування за дорученням клієнта; 7) надання зацікавленим особам експертних послуг, послуг з оцінки страхових ризиків; 8) підготовка документів з розгляду і врегулювання збитківпри настанні страхового випадку на прохання зацікавлених осіб; 9) організація послуг аварійних комісарів, експертів з оцінки шкоди й визначення розміру виплат страхової суми або страхового відшкодування;
11) отримання страхових внесків (премій) за договорами страхування за наявності відповідної угоди зі страховиком; 12) підготовка документів для врегулювання питань прзбитки у разі настання страхового випадку; 13) інші послуги, пов'язані з провадженням підприємницької діяльності на страховому ринку; Страховий брокер має право провадити посередницьку діяльність із будь-яких видів страхування, в тому числі тих, які проводяться в обов'язковій формі, якщо інше не передбачено чинним законодавством. В той же час страховий брокер не може проводити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької на страховому ринку. Довідково. Станом на 1 січня 2003 р. зареєстровано 80 страхових брокерів, переважна кількість яких знаходиться в Києві - 45, Харкові - 5, Дніпропетровську - 9, Запоріжжі - 3, по 2 в Івано-Франківську, Маріуполі, Львові, Луганську, Рівному, а також по одному в Луцьку, Черкасах, Чернівцях, Севастополі, Броварах, Полтаві, Красному Лучі та Житомирі. Іноземні страхові та перестрахові брокери на вітчизняному ринку представлені лідерами страхового посередництва, такими як: "Матії", "НеаІЇІЬатЬегіСгоир", "Шій Оиегзеаа ВгоЬегз", "АОN Сгоир", "ОаЬезНои Іпшгапсе СопзиІІапК Птііеа", "ВМ5 Нагпз апа ПіЬоп Іпшгапсе ВгоЬегз Іітііеа"', "АФМ Страхові консультанти \ та брокери", "ОПОРА БС, с.р.о." та "Малакут". На сьогодні діяльність страхових брокерів є найбільш актуальною у перестрахуванні. Крім того, діяльність страхових посередників може дати поштовх до розвитку особистого страхування (наприклад, страхування життя). А з розвитком та поглибленням ринкових відносин на страховому ринку України роль страхових посередників зростатиме, що піде на користь як страхувальникам так і страховикам. При цьому забезпечуватиметься постійне поліпшення якості страхових продуктів за рахунок налагодження тісніших взаємозв'язків між страховими посередниками та страхувальниками. Контрольні питання 1. Хто є основними суб'єктами страхового ринку? 2. Дайте характеристику сучасному стану страхового ринку України. 3. Які проблеми існують на сьогоднішній день у сфері страхових відносин? 4. Розкрийте сутність страхового ринку. 5. Визначте основні шляхи прискорення темпів розвитку страхового ринку в Україні. 6. Чому продукт праці страхових компаній відноситься до категорії послуг? 7. Які особливості має страхова послуга? 8. Сформулюйте визначення страхової послуги. 9. Які існують в Україні види добровільного страхування? 10. Серед видів обов'язкового страхування виділіть найбільш важливі та економічно недоцільні. 11. Що є ціною страхової послуги і від чого залежить її верхня та нижня межа? 12. Яка із зарубіжних концепцій страхового продукту є найбільш обґрунтованою і чому? 13. Чим поняття страхового продукту відрізняється від поняття страхової послуги в концепції Вольфганга Мюллера? |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни “ Економіка підприємства ” для студентів... ВСТУП |
Голова науково методичної ради інституту Робочу програму навчальної дисципліни “Гроші та кредит” складено у відповідності до освітньо-професійної програми підготовки молодшого... |
|
Опорний конспект з дисципліни „Організація торгівлі” Міністерство... Опорний конспект лекцій з дисципліни „Організація торгівлі” для студентів напряму підготовки 030510 денної форми навчання / Укладач... |
Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення... Конспект лекцій з дисципліни «Особливості водопостачання і водовідведення промислових підприємств» (для студентів 5-6 курсів денної... |
|
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент» |
Плани лекцій з дисципліни «Астрономія» для студентів напряму підготовки... ... |
|
ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИДОБУВАННЯ КОРИСНИХ КОПАЛИН Основи гірничого виробництва” для студентів напряму підготовки 050302 «Гірництво» та з дисципліни „Гірнича справа” для студентів... |
ВСТУП ... |
|
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма з дисципліни «Правові аспекти банківської діяльності» для студентів за напрямом підготовки 0501 «Економіка і підприємництво»... |
Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Адміністративне судочинство»... Анотація навчальної дисципліни зі структурно-логічною схемою (міждисциплінарними зв’язками) |